Одним з важливих питань є вдосконалення механізму уп-авління економічними і соціальними процесами на місцях, Ю вимагає такого розподілу повноважень між центром та
1Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практи-І. - Харьков: Факт, 2000. - С. 495.
Збірник наукових праць
регіонами, завдяки якому останні були б спроможні вирішувати не тільки поточні, щоденні питання, а й реалізовувати стратегічні проблеми розвитку регіону. У зв'язку з цим доцільно чітко розмежувати повноваження центру та регіонів, підсилити автономність регіонів шляхом передачі їм більшого обсягу повноважень, особливо в галузях майна та фінансів.
Відомо, що головним завданням та метою місцевого самоврядування є задоволення місцевих потреб і вирішення конкретних проблем, що виникають на певній території, власними силами. Але для самостійного вирішення органами місцевого самоврядування суспільних справ та проблем місцевих жителів їм необхідні відповідні матеріально-фінансові ресурси. У зв'язку з цим доцільно здійснити наукове обґрунтування та прискорити прийняття відповідних законів, які визначатимуть порядок формування місцевих бюджетів та законодавче закріпити положення про використання доходів, які створюються у тому чи іншому регіоні, переважно на місцях. Адже від ефективності функціонування місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування безпосередньо залежить задоволення життєвих інтересів, реалізація прав, насамперед щодо соціального захисту громадян — жителів села, селища, міста, регіону. Однак досі з прийняттям закону про правовий режим майна спільної власності територіальних громад, про необхідність якого йдеться у прикінцевих та перехідних положеннях Закону «Про місцеве самоврядування» питання не вирішене. Нині управління цим майном здійснюють районні і обласні ради або за їх дорученням районні і обласні державні адміністрації. Видається необхідним вжити заходів щодо прискорення прийняття відповідного Закону, у якому запровадити спрощений, порівняно з визначеним у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», порядок використання, відчуження, у тому числі приватизації, майна спільної власності.
Наукові дослідження мають торкатися також розробок проблем місцевого рівня, у тому числі з приводу підготовки статутів територіальних громад, регіональних програм соціально-економічного розвитку районів і областей та ін. Слід визнати, що наукові розробки в цьому напрямку недостатні, в той
4 Державне будівництво ... 41
с, як, обґрунтовано підкреслює В. Шаповал, «одним з проявів сцевого самоврядування є підзаконна нормотворча діяльність Іповідних органів, спрямована на правове регулювання ійснюваного ними управління місцевими справами»1.
Нові економічні і політичні реалії, поставлені суспільством вдання, у свою чергу, висувають відповідні вимоги щодо на-ових розробок з питань державного будівництва та місцево-самоврядування, які мають зазнати якісних змін, щоб на-жним чином осмислювати реформаторські процеси та за-Іопонувати практиці конкретні рекомендації й ефективні :оби роботи.
Видається, що концептуально ці проблеми на найближ-й період мають передбачати:
—аналіз наявного стану місцевого самоврядування, дер-
Івного управління та ключових проблем правозастосовної
актики, якими займається державно-правова наука;
—прогнозування динаміки соціально-економічних, по-
•ичних, морально-психологічних й інших передумов та без-
середніх чинників державного управління та місцевого са-
Іврядування, їх закономірностей;
—наукове обґрунтування шляхів становлення та розвит-
системи місцевої влади, формування стратегії, принципів,
прямків і предметних завдань у цій сфері;
—аналіз суспільних відносин та системи норм щодо врегу-
Івання проблем організації і діяльності апарату місцевого са-
врядування (служби в органах місцевого самоврядування),
значення системи та структури органів місцевого самовряду-
-шя, розв'язання методологічних проблем, спрямованих на
рішення та реалізацію головних напрямків їх діяльності;
—визначення та правове врегулювання функцій, форм і
тодів діяльності органів місцевого самоврядування, пошук
вих ефективних засобів управлінської діяльності в умовах
нкових відносин;
—вирішення проблем правового забезпечення реалізації
нституційних прав і свобод людини і громадянина; пошук
Іяхів, за допомогою яких має забезпечуватись перевага інте-
лв, прав і свобод громадян перед іншими учасниками пра-
1 Право України. - 2002. - № 3.-С.49.
вовідносин, відповідальності держави за виконання Конституції та законів України;
-- наукове обґрунтування можливих шляхів удосконалення управління на регіональному і місцевому рівні, взаємодії місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, законодавчого закріплення цих процесів;
—розробку проектів законів, інших нормативно-право
вих актів, концепцій, програм щодо удосконалення місце
вого самоврядування, підвищення ролі науки у цих напрямах
до рівня, який буде відповідати зростаючим суспільним по
требам;
—прогнозування самих наукових процесів з урахуванням
економічних, соціальних, політичних, правових, організа
ційних, морально-психологічних та інших реалій; інфор
маційне забезпечення та відображення наробок державно-
правової науки відповідно до сучасних інформаційно-техно
логічних і технічних вимог та можливостей (нові засоби ко
мунікації, закріплення та поширення правової, наукової і уч
бової літератури та ін.), що, у свою чергу, вимагає легалізації
електронних та інших носіїв інформації, систематизації та ко
дифікації чинного законодавства; поступову (за вирішенням
основних проблем) деталізацію завдань державно-правової
науки, їх прив'язку до потреб практики, практична реалізація.
За період становлення незалежної України почергово панували настрої громадівської, державницької та змішаної концепцій місцевого самоврядування. Конституція 1996 року закріпила конституційні засади місцевого самоврядування. Однак якщо ст. 140 Конституції України визначає первинним суб'єктом місцевого самоврядування територіальну громаду міст, селищ та сіл, що свідчить про громадівські його засади, то аналіз сукупності інших норм Конституції, змісту Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції 1997 року свідчить, що в Україні має також місце застосування елементів державницького підходу до місцевого самоврядування.
У реальних умовах державотворення в Україні не можливо віднайти застосування тої чи іншої конкретної моделі місцевого самоврядування — громадівської чи державницької. У за-
4*43
онодавстві демократичних країн у чистому вигляді її теж не-Іає. Нині більш реальнішою науково обґрунтованою вигля-ає так звана змішана, громадівсько-державницька, яка за изначенням своїм покликана поєднати в собі позитивні еле-Іенти обох моделей місцевого самоврядування. Однак наковці та практики ще повинні з цього приводу дійти певних исновків.
5. Д. Яворський, кандидат юридичних наук, завідувач відділу Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України
Місцеве самоврядування і вибори в Україні
Місцеве самоврядування в Україні виступає як багатогранне та комплексне політико-правове явище і характеризується як відповідна засада конституційного ладу України, як специфічна форма народовладдя і як право жителів територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого значення1. Місцеве самоврядування посідає окреме місце в політичній системі і тому його слід розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади.
Загальні засади формування органів місцевого самоврядування визначаються ст. 141 Конституції України, відповідно до якої жителі сіл, селищ, міст на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки обирають депутатів відповідної ради. На таких же засадах обираються сільський, селищний, міський голова. Порядок організації і проведення місцевих виборів визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»2 і Законом України «Про вибори депутатів місцевих
© Яворський В. Д., 2002
' Конституційні засади місцевого самоврядування. - К.: Арарат-Центр, 2000. - С. 8.
2 Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.
45
щ та сільських, селищних, міських голів»1. Проведення пе-одичних вільних виборів на місцях становить основу безпо-:редньої демократії у сфері місцевого самоврядування. Участь юмадян у виборах до органів місцевого самоврядування є щочасно однією з дійових форм реалізації ними права на Іасть у місцевому самоврядуванні.
Значення місцевих виборів проявляється через їх функції, сі виступають основними напрямками впливу на суспільні дносини з метою вирішення завдань найбільш ефективної, єздатної організації та функціонування місцевого самовря-'вання в Україні. Система функцій місцевих виборів зво-Іться до таких положень. Так, вибори: а) забезпечують легі-Імність органів та виборних посадових осіб місцевого само-Іядування, наділяють їх мандатом народної довіри; б) є медом формування відповідальної перед населенням публічної Іади; в) забезпечують представництво інтересів різних со-альних груп населення, альтернативних точок зору, вирішен-І проблем місцевого значення; г) є способом формування й Іраження суспільної думки на місцях; ґ) є основним ефектив-ш засобом функціонування представницьких органів місце -»го самоврядування та посадових осіб; д) відіграють роль эективного стимулу розвитку політичних партій; е) викону-гь виховну роль формування соціально-політичної актив->сті і свідомості громадян, поважного ставлення їх до інсти-ту місцевого самоврядування; є) стимулюють розвиток Іціально-політичної активності громадян, сприяють вияв-нню їх нагальних інтересів, створюють потенційні переду-)ви для їх задоволення; ж) являють собою одну з найбільш нових форм контролю громадян за діяльністю місцевих ор-нів та посадових осіб, підвищують їх відповідальність перед Іселенням.