- страхування;
- гарантії якості;
- норми завантаження;
- передача технічної документації;
- порядок сплати податків.
Порядок підписання договорів:
- якщо фізичною особою, підписується тільки нею;
- від інших суб’єктів зовн. економ. Діяльності можуть 2 особи: та, що має право підпису з посадою і уповноважена довіреністю.
Також існує поняття про реєстрацію зовнішньо економічних договорів.
88. Якість товару
Товар за кількістю, якістю, описом, упаковкою повинен відповідати вимогам контракту. Якщо сторони не домовилися про інше, товар не відповідає договору, якщо він:
- не придатний для тієї мети, з якою відповідно до опису він звичайно використовується;
- не придатний для будь-якої конкретної мети, про яку продавець прямо чи непрямо був повідомлений під час укладання контракту, за винятком випадків, коли для покупця було нерозумно покладатися на компетентність і судження продавця;
- товар не має якостей, відповідних тим зразкам чи моделям, що були надані продавцем покупцю;
- немає тари чи упаковки, які звичайно використовують для товарі, або за відсутності такої тари чи упаковки відсутні такі тара чи упаковка, які допомагають зберегти і захистити товар.
92. Строк поставки
Поставка товару повинна проводитися у визначені строки, які можуть передбачатися контрактом. Крім цього дозволяється поставка у розумний строк після укладення договору. За загальним правилом продавець зобов’язаний поставити товар, вільний від будь-яких вимог чи претензій третіх осіб за винятком випадків, коли покупець погодився прийняти товар, обтяжений тяжкою вимогою чи претензією. Передача документів, які містять відомості про товар, повинна відбуватися у строк, місці та формі, встановлених контрактом.
Встановлено відповідальність за порушення строків ввезення товарів за бартерним договором – стягнення пені за кожен прострочений день у розмірі 0,3% вартості не одержаних товарів.
93. Ціна.
Для оцінки товарів застосовують ціни, що визначаються на договірних засадах з урахуванням попиту і пропозиції, а також інших бартерних договорів. Найчастіше ціни визначаються на основі поточних світових цін і на умовах, прийнятих у практиці міжнародної торгівлі, з урахуванням технічного рівня та якості товарів.
Якщо в укладеному договорі не передбачено ні ціни, ні порядку її визначення, вважається, що сторони, за відсутності іншої домовленості, мали на увазі ціну, яка в момент укладання договору звичайно сплачується за товари, що передавалися за порівнюваних обставин. Якщо ціна встановлена залежно від ваги товару, то у сумнівних ситуаціях вона визначається за вагою нетто.
94. Умови розрахунків
Зазвичай в угодах встановлюється порядок проведення платежів між учасниками зокн.ек. зв’язків. Платежі здійснюються у певній валюті , по клірингових рахунках, які відкриваються в уповноважених банках кожної з договірних держав. З цією метою вказані банки підписують відповідний технічний банківський договір. Платежі по неторговельних операціях, що випливають із виконання угод, регулюються договорами між компетентними органами держав, що домовляються.
Платежі по контрактах, укладених юридичними особами та організаціями договірних держав самостійно поза межами щорічних Протоколів про товарообіг. Здійснюються на умовах, визначених цими контрактами. Іноді в угодах зазначається, що платежі можуть здійснюватися засобами відповідно до валютного законодавства, яке діє в кожній країні.
95. Звільнення від відповідальності, відстрочка виконання чи припинення договору в силу особливих обставин.
Розрізняють оперативні санкції та власне заходи відповідальності. До оперативних санкцій належать вимоги про зменшення покупної ціни, про заміну неякісного товару. Заходи відповідальності – це неустойка і відшкодування збитків (позитивних та упущеної вигоди).
Застосовувати оперативні санкції можна на підставі факту порушення контрактних зобов’язань, а заходи відповідальності – тільки у разі вини контрагента за договором. Це означає, що форс-мажорні обставини виключають цю вину і звільняють сторону від відповідальності. Сторона не відповідає за невиконання будь-якої умови договору, якщо доведе, що воно буде викликане перепоною поза її контролем і що від неї не можна було розумно очікувати врахування цієї перепони при укладені договору. Обставини форс-мажору підтверджуються в установленому нормативно-правовими актами порядку.
97. Поняття та види лізингових операцій з іноземним елементом.
Лізинг буває внутрішній та міжнародний.
При здійсненні внутрішнього лізингу, лізингодавець, лізингоотримувач і продавець – резиденти України. Регулюється законодавством України. При здійсненні міжнародного лізингу вони не є резидентами України.
Сублізинг – особливий вид відносин, через переуступку прав використання предметом лізингу 3-й особі, що оформлюється договором сублізингу. Права і обов’язки регулюються внутрішнім законодавством (внутрішній лізинг).
Міжнародний лізинг – регулюються згідно конвенцією Юнідрусе міжнародного фінансового лізингу.
- стосовно права, то вони обираються згідно з згодою сторін відносно конвенції.
Договір лізингу – якщо він має вказівку на напічне інвестування грошей в предмет лізингу і те, що є напічне передачі предмету лізин. Лізингоотримувачу.
- розв’язання конфлікту лізингу за правом, яке застосовувалося.
98. Агентські договори
Агентський договір є консенсуальним: сторони зобов’язані одна перед одною з моменту досягнення домовленості щодо усіх істотних умов договору. Він є двостороннім та оплатним.
На сьогодні у розвинених країнах агентський договір належить до пойменованих та унітарних.
- агент може діяти від імені принципала як повірений від імені довірителя. При цьому дії агента можуть бути спрямовані на здійснення юридичних фактів (укладення угод, передачу товару транспортним організаціям тощо);
- як і повірений, агент не набуває жодних прав та обов’язків за укладеними договорами (їх набуває лише принципал);
- особистісний характер виконуваного зобов’язання покладає на повіреного та агента певні обов’язки стосовно обрання свого заступника або замісника;
- агент, як і повірений, є повністю підзвітним принципалу і має точно виконувати його вказівки або мати вагомі підстави, щоб не дотримуватися їх;
- агент, як і повірений, одержує винагороду за свої дії в інтересах принципала, а також компенсацію за понесені витрати. Розмір винагороди визначається в агентському договорі.
Основним критерієм, за яким агентський договір відрізняється від договору доручення, є можливість вчинення агентом не тільки юридичних, а й фактичних дій, наприклад, пошук споживачів, обговорення з ними істотних умов продажу товарів принципала, передача принципалу замовлення споживача.
100. Міжнародні дистриб’юторські договори
У світовій торговельній практиці використовуються два типи дистриб'юторських угод, і в договорі повинне бути ясно і недвозначно зазначено , який тип мається на увазі:
перший тип -дистриб’ютор зобов'язується розміщати щорічні замовлення у виготовлювача,
другий тип - дистриб’ютор зобов'язується розміщати такі замовлення в міру одержання їхній від клієнтів за кордоном;
Незважаючи на те, що в обох випадках дистриб’ютор зобов'язується розмістити своє замовлення від свого власного імені (а не як агент іноземного клієнта) і нести персональну відповідальність за ціну, сутність його зобов'язань різна. В останньому випадку експортер несе відповідальність, тільки якщо він не в змозі сумлінно передати виготовлювачеві отримані їм замовлення клієнтів, у той час як у першому випадку він зобов'язаний замовити товари обговореної вартості незалежно від їхнього одержання. Іноді у випадку не виконання дистриб’ютором визначеного бюджету, передбачається розірвання контракту.
Дистриб’ютор зобов'язується починати всі зусилля для максимально можливого розширення ринку збуту Виробів на Території, він зобов'язаний постійно пропонувати, рекламувати, брати участь у демонстраціях і інших способах стимулювати продаж Виробів на Території.
При тлумаченні умов дистриб'юторської угоди варто мати на увазі, що сторони мають намір створити тривалі взаємні відносини. Незначні відхилення від умов договору не можна використовувати як підстава для припинення договору в цілому, хоча такі відхилення можуть дати підстави для вимоги про відшкодування збитків. Це особливо актуально, якщо дистриб’ютор, не приймаючи на себе зобов'язання, поніс значні витрати по просуванню на ринок товарів виготовлювача.
101. Поняття грошового зобов’язання
Основним об'єктом правового регулювання відносин неспроможності (банкрутства) є грошове зобов'язання. Грошове зобов'язання - це один з видів майнових відносин, що мають грошове вираження . У відносинах неспроможності поняття грошового зобов'язання у вузькому змісті - як зобов'язання боржника сплатити кредиторові визначену грошову суму відповідно до цивільно-правового договору і по інших підставах , передбаченим цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і зроблені послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, що зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення виробництва в справі про банкрутство, якщо інше не встановлено дійсним Законом. До складу грошових зобов'язань боржника не включаються: пеня, штраф; зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життя і здоров'ю громадян; зобов'язання по виплаті авторської винагороди; зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.