регистрация / вход

Підстави виникнення зміни та припинення земельних правовідносин

Контрольна робота з правознавства План Вступ 1.Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин. 2.Поділ земельного фонду на категорії земель.

Контрольна робота з правознавства

Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин
План

Вступ

1.Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.

2.Поділ земельного фонду на категорії земель.

Використана література

Вступ

Земля є основним національним багатством (Конституція України).

Земля належить нині й належатиме в майбутньому до найбільш важливих об’єків матеріального світу. Землю не можна оцінити адекватно, оскільки припущення, що її не існує, призводить до висновку про те, що всі інші об’єкти матеріального світу взагалі позбавляються будь-якої цінності. Цінність землі, її важливість для розвитку людства в цілому зумовили той факт, що земля є предметом правового регулювання багатьох галузей права, основою з яких є, безперечно, земельне право. Земля являється одним з основних елементів виробництва, за допомогою якого країна створює матеріальні цінності. Поряд з тим земля є природним об’єктом, який вже існує і не створюється людством.

Новий Земельний кодекс України – основний нормативний акт у сфері земельних відносин. Його завданням є регулювання цих відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини є суспільними відносинами щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 ЗК України). Вони регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підстави виникнення, зміни і припинення земельних правовідносин.

Згідно із статтею 116 Земельного Кодексу України (далі ЗКУ) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

Громадянин подає заяву до відповідної ради або адміністрації. Рішення виконавчої влади приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських (далі с/г) підприємств, установ та організацій;

Громадяни – працівники цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідної держадміністрації або ради. В місячний термін розглядається клопотання і надається дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Згідно з проектом виконується передача земельних ділянок у власність громадян.

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗКУ.

Передача земельних ділчнок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗКУ, провадиться один раз по кожному виду використання. Земля надається громадянам:

а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів с/г підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;

в) для ведення садівництва – не більше 0,12 га;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га;

д) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га;

е) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу міського самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно із статтею 119 ЗКУ громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

При преході права власності (ст.120 ЗКУ) на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.

Юридична особа, зацікавленна в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності (ст.123 ЗКУ), звертається з відповідним клопотанням до відповідної ради або адміністрації. Клопотання розглядається у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним та іншими органами, радами або адміністраціями, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, приймають рішення про надання земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконачої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб (ст.124 ЗКУ), здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянами і юридичними особами із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 ЗКУ.

Отже (ст.125 ЗКУ) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Земельна ділянка може бути виставлена на продаж(ст.127 ЗКУ). Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок. Продаж земельних ділянок державної або комунальної власності може також здійснюватись іноземним державам, іноземним юридичним особам (ст.129 ЗКУ). Продаж земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України та допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.

Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб’єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги ст.135 ЗКУ). Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. У торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний і гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом. Земельні торги можуть проводитись за рішенням суду.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку (ст.140 ЗКУ) є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;

в) відчудження ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчудження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗКУ.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою (ст.141 ЗКУ) є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами не за цільовим призначенням;

ґ) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Можуть вилучатись також особливо цінні землі (ст. 150 ЗКУ). До таких земель відносять: чорноземи неородовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті тощо. Також землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі історико-культурного призначення. Особливо цінні землі можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів та ін.

Поділ земельного фонду на категорії земель.

В новій редакції Земельного кодексу України знайшла своє закріплення низка принципових положень. Так, замість категорії земель населених пунктів у складі земель України самостійне місце тепер займають землі житлової та громадської забудови.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії:

1) землі с/г призначення (ст.19 ЗКУ);

Землями с/г призначення визначаються землі, надані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель с/г призначення належать:

а) с/г угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) нес/г угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження).

Землі с/г призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам – для ведення особистого селянського господарства;

б) с/г підприємствам – для ведення товарного с/г виробництва;

в) с/г науково-дослідним установам та навчальним закладам;

г) нес/г підприємствам – для веденняпідсобного с/г.

Землі с/г призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам і іноземним державам. Згідно з ст.23 ЗКУ визначена пріоритетність земель с/г призначення. Тобто землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для с/г використання. Для будівництва промислових підприємств, об’єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв’зку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов’язяних з веденням с/г виробництва, надаються переважно нес/г угіддя або с/г угіддя гіршої якості. Лінії електропередач і зв’зку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.

2) землі житлової та громадської забудови;

До земель житлової та громадської забудови (ст.38 ЗКУ) належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’ктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пукту або іншої містобудівної документації.

3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

Землі природно-заповідного фонду (ст.43 ЗКУ) – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреацінну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду (ст.44 ЗКУ) включаються природні території та об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

4) землі оздоровчого призначення;

До земель оздоровчого призначення (ст.47 ЗКУ) належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. На цих землях забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

5) землі рекреаційного призначення;

До земель рекреаційного призначення (ст.50 ЗКУ) належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Склад цих земель такий: зелені зони і зелені насадження міст та інших населених пунктів; навчально-туристські та екологічні стежки маркованих трас; земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізічної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів та ін.А також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

6) землі історико-культурного призначення;

До земель історико-культурного призначення (ст.53 ЗКУ) належать землі, на яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки тощо;

б) городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв тощо;

в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів тощо.

Ці землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

7) землі лісового фонду;

До земель лісового фонду належать (ст.55 ЗКУ) землі, вкриті лісовою рослинністю, а також невкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті:

а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

б) полезахисними лісовими смугами;

в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на с/г угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

8) землі водного фонду;

До земель водного фонду належать (ст.58 ЗКУ) землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов’язаних з судноплавством, встановлюються берегові смуги. Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній васності.

9) землі промисловості, транспорту, зв’зку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст.65-77 ЗКУ).

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового,авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. До земель зв’язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв’язку. Землями енергетичної системи визначаються землі, надані під електрогенеруючі об’єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції та ін.). Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Навколо військових та інших оборонних об’єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку видів використання земель нес/г призначення. Зокрема, не визначено правовий режим земельних ділянок, використовуваних деякими відомими земельному законодавству землекористувачами. Це стосується, насамперед, володільців об’єктів космічної інфраструктури (системи), полігонів для випробувань різних видів зброї тощо.

Використана література:

1. Конституція України. Конституція Автономної республіки Крим: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 1999.

2. Земельний кодекс України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 112 с.

3. Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. – К.: Істина, 2003.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий