II. По-друге, у забороні здійснювати окремі види діяльності (перелік яких встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України) без спеціального дозволу (ліцензії). Зокрема, без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом, не можуть здійснюватися:
· пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;
· виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї;
· виготовлення і реалізація лікарських засобів; виготовлення і реалізація особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
· виготовлення пива, алкогольних напоїв, а також виготовлення та реалізація спирту етилового, коньячного і плодового;
· медична практика;
· ветеринарна практика;
· юридична практика;
· створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор тощо.
Перелік видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, вміщено в ст. 4 Закону України “Про підприємництво”.
Ст. 1 Закону України від 7 лютого 1991р. “Про підприємництво” визначає підприємництво як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Суб’єкти підприємницької діяльності (підприємці) мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. З цього видно, що у даному випадку рішення виконкому не законне. Воно суперечить принципам (основним засадам) підприємницької діяльності, які закріплені в ст. 5 Закону України від 7 лютого 1991р. “Про підприємництво”. До них належать:
· вільний вибір діяльності;
· залучення на добровільних засадах до підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;
· самостійне формування програми діяльності на вибір постачальників і споживачів виготовленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
· вільний найом працівників;
· залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежене законодавством;
· вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
· самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Чинне законодавство проголошує свободу підприємницької діяльності. Одна з ознак підприємницької діяльності – є ініціативність, яка означає, що підприємець починає свою діяльність відповідно до потреб ринку на свій розсуд та без будь-яких застережень.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА :
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.
2. Закон України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997р.
3. Закон України “Про підприємництво” від 26 квітня 1994р.
4. Правознавство: Навчальний посібник / В.І. Бобир, С.Е. Демський, А.М. Колодій (керівник авт. колективу) та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
5. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України: Навч. посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: МАУП, 1998.
6. Господарське законодавство України: Збірник нормативних актів / Уклад. В.С.Щербина, О.В.Щербина. – К.: МАУП, 1998.