Смекни!
smekni.com

Складання процесуальних актів у кримінальних справах (Михайленко) (стр. 5 из 49)

Оскарженню і опротестуванню підлягають акти, не і в'язані з вироком: окрема ухвала, ухвала про накладеь штрафу на особу, яка порушила порядок в залі засідаь суду, про порушення кримінальної справи щодо нової оі би, про закриття кримінальної справи, постанови суді ухвали суду про відмову в порушенні кримінальної спраї

Деякі процесуальні акти не оскаржуються, але мож бути опротестовані прокурором: це постанови, ухвали і віддання до суду, про повернення справи на додаткове р слідування, про порушення кримінальної справи за нов обвинуваченням. Всі судові акти, які набрали чинност випадках їх незаконності можуть бути опротестовані в і рядку нагляду.

Є певна специфіка в реагуванні на процесуальні ак які складають органи попереднього розслідування. Оскі ки повноваження прокурора при здійсненні нагляду за конністю розслідування злочинів має владний характе він вправі скасовувати незаконні постанови органів по реднього розслідування, то акти цих органів не опротес вуються, але можуть бути оскаржені прокуророві (сі ті 110, 234 КПК). Не можна погодитись з думкою про що серед актів прокурорського нагляду на попередим слідстві і дізнанні мають місце і протести.

Скаржниками на дії і рішення органів попереднь розслідування можуть виступати не тільки особи, інтересовані в результатах справи, а й інші громадяни посадові особи. Будь-яких строків для оскарження дій і і станов органів дізнання і слідчих закон не передбачає, винятком постанов про закриття справи, де для цього значено семиденний строк (ст. 215 КПК).

Але це зовсім не означає, що сплив вказаного стр виключає прийняття прокурором скарги і вирішення її суті. Він вправі це зробити, не відновлюючи пропуще* строк, і зобов'язаний дати відповідь скаржнику протяі трьох днів після отримання скарги (ст. 235 КПК).

Передбачений семиденний строк на оскарження пе прокурором постанови слідчого чи органу дізнання про криття справи має дисциплінуюче значення. Строк оск ження не повинен затягуватися. Крім того, вказаний ст)має своє значення для виконання рішень, сформульованих япо » постанові про закриття справи. Наприклад, протягом усього часу оскарження не повинні знищуватися речові до-іепо/ гази, передаватися матеріали справи на розгляд товари-нент ськогоСУДУ. комісії в справах неповнолітніх, скасовуватися цанш ^ш1,намайно і т. ін.

ї осо- Незаконними є процесуальні акти, підготовлені з пору-уДщ , шенням чи відхиленням від вимог закону. Істотні пору-рави шення кримінально-процесуальних норм перелічені в ст. >жуть ^ КПК. Проте це не вичерпний перелік. Юридичні на-л про сл'Д1™ недодержання закону щодо конкретного документа залежать від ступеня порушення законності.

9. Щодо порядку поновлення законності існують акти, які скасовуються, змінюються прокурором, судом, а також є й такі, що не підлягають цьому.

Органи і посадові особи, які склали кримінально-про­цесуальні акти, за загальним правилом не мають права їх скасовувати чи змінювати. Так, ні слідчий, ні суддя не мо­жуть анулювати своє процесуально оформлене рішення. Це вправі зробити прокурор, якщо йдеться про документи попереднього розслідування, чи суду вищого рівня у ви­падку незаконності судового рішення. В деяких випадках слідчому надано право самому виправляти допущені по­милки, неточності: він може скасувати застосований ним запобіжний захід, відстрочити застосування приводу свід­ків чи іншої особи, але не має права, наприклад, скасувати свою постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та ін. Це можна зробити лише через прокурора, який здійснює нагляд, чи вищестоящого.

Як правило, не підлягають скасуванню уже виконані рішення органів попереднього розслідування. Винятками можуть бути, наприклад, застосування запобіжного заходу, накладення арешту на майно. Якщо незаконна постанова слідчого про проведення обшуку уже виконана, то проку­рор її не скасовує, а вживає відповідних заходів впливу на слідчого, який допустив порушення законності. Іноді сам закон визначає спосіб дії при виявленні незаконного рі­шення: якщо справа порушена незаконно, прокурор змі­нює постанову органу розслідування чи закриває справу, якщо по ній вже проводились слідчі дії (ст. 100 КПК).

Судові акти за скаргами чи протестами можуть бути скасовані чи змінені вищестоящими судовими інстанція­ми. В деяких випадках свої ухвали можуть скасовувати і ди, які винесли їх (наприклад, ухвали про накладення дом штрафу за порушення порядку в залі судового засіл ня — ст. 272 КПК). Суд, який постановив вирок, вправі кож вирішувати сумніви, суперечки та інші, вказав законі питання, що пов'язані з виконанням вироку (ст. КПК).

Кримінально-процесуальні акти можна також класі кувати за підставами, умовами їх прийняття, правові наслідками, ступенем процесуального примусу, емоційі впливом на людину та іншими ознаками і якостями.

Підлягають самостійній класифікації й окремі в процесуальних актів, наприклад, постанови, ухв< протоколи, вироки, протести та інші акти, передба* законом.

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ КРИМНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ АКТІВ

В кримінальному судочинстві, як уже зазначалось, нує понад 20 різних видів процесуальних документів: постанови, протоколи, ухвали, подання, обвинувальні б новки, вироки, скарги, протести, вказівки, повістки, бов'язання, повідомлення, доручення, заперечення, к потання, заяви, пояснення, описи тощо.

Кожен вид процесуального документа незалежно розповсюдження має свій зміст, значення, структуру.

Постанова — це рішення органу дізнання, слідчі прокурора, одноособово судді, президії суду, Пленуму Е ховного Суду України (п. 14 ст. 32 КПК). Шляхом ви сення постанови порушуються кримінальні справи, прі гуються особи як обвинувачені, застосовуються запобі заходи, призначаються експертизи, припиняються і зак ваються справи і т. п. Своїми постановами прокурори с совують незаконні рішення органів розслідування. Зап ні реквізити постанов містяться у ст. 130 КПК.

На практиці, постанови складаються із вступної, о сової і резолютивної частин. У вступній частині містят назва постанови, місце і час складання, посада (якщо є звання або чин) особи, яка винесла постанову, її прізві й ініціали, короткий зміст справи, з якої проводиться і слідування. В описовій частині викладаються встанові

[ і с) (бставини, дається їм оцінка, наводяться підстави і мотиви я с>г:,'йнятого рішення, вказуються статті закону, якими ке-іданрувалась особа, виносячи постанову. В резолютивній час-ві та нні міститься формулювання прийнятих рішень, 'ні Постанова підписується відповідною посадовою осо-■ 40|ою, а в деяких випадках санкціонується (статті 157, 177, 78 та ін. КПК); затверджується (статті 218, 229 КПК) чи ифіргоджується з прокурором (статті 7—10 та ін. КПК). іимм Виконання постанов забезпечується не лише процесу-шіжьним примусом (привід, взяття під варту), а й моральни-факторами, високим авторитетом органів, осіб, які ІИДІжрийняли відповідні постанови. Наприклад, закон нічого али|Јг говорить про примусовий огляд потерпілого, свідка, чен*зяття у них зразків для порівняльного дослідження (во-■осся, кров та ін.).

Особливими юридичними ознаками позначаються роз'яснення Пленуму Верховного Суду України з питань растосування законодавства. Вони складаються на основі ізагальнених матеріалів судової практики, досягнень юри-. Ьичної науки, є обов'язковими не тільки для судів, а й для іс"ісіх інших органів у їх правозастосовчій діяльності.

В цьому плані керівні роз'яснення Пленуму Верховно­го Суду можна віднести до міжвідомчих актів.

ло-від

Протокол за КПК (п. 20 ст. 32) визначається як доку­мент, пов'язаний з проведенням слідчих і судових дій, про їх зміст і результати. В КПК Казахстану (п. 23 ст. 21) під протоколом розуміється процесуальний документ, в якому ІГО (описується кожна процесуальна дія. Таке визначення є Єр.!(більш правильним, оскільки не усі протоколи відносяться їе.|до слідчих дій, як це вказано в КПК України (наприклад, гя_ протокол ознайомлення з матеріалами справи). ші- Загальні реквізити протоколів слідчих дій визначені . |ст. 85 КПК.

са- Протоколами оформляються допити, фіксуються і за-н,- Освідчуються певні факти, обставини, описується хід дії, яка

І проводиться: огляд, обшук, виїмка, впізнання та ін. и- Самостійну групу становлять протоколи розпорядчих і :я:: судових засідань суду першої інстанції і засідань Пленуму то Верховного Суду (ст. 84 КПК). Реквізити цих протоколів це * вказані у статтях 86, 87 КПК.

з- В протоколах не можна використовувати формулюван­ні ня оцінного характеру, робити висновки, які вимагають спеціальних знань. Протоколи слідчих і судових дій, с дені і оформлені в установленому законом порядку, є, релами доказів, оскільки в них підтверджуються обстаї і факти, які мають значення для вирішення справи (с КПК).

Обвинувальний висновок — підсумковий докуй попереднього розслідування, який додається до справи направленні її до суду. В ньому орган розслідування і курор остаточно формулюють своє ставлення до вині обвинуваченого у вчиненому злочині. Визнання вині відбувається на рівні обвинувачення і не більше. Питі про винність чи невинність остаточно буде вирішуваті першої інстанції.