Проте зміни, які тягнуть за собою погіршення стан ща засудженого чи виправданого можуть бути внесеї пізніїде як за три доби до початку розгляду прог (ст. 353 КПК). З такими змінами (до розгляду прот повинні бути ознайомлені особи, інтересів яких вони суються (ст. 353 КПК).
Повторно винесені вирок, ухвала чи постанова в з ку із скасуванням їх в касаційному чи наглядному пор можуть бути опротестовані повторно на загальних пії вах. З такої справи повторні протести будуть стосува знову винесених судових актів.
* ВИМОГИ, ЯКИМ ПОВНИШ ВІДПОВІДАТИ
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ АКТИ
Кримінально-процесуальний закон не містить загаль-г яв вимог, що пред'являються до документа, складеного у ІІО Янмінальних справах, вказуються лише назви і зміст дея-югорх із них (статті 85, 130, 332—335, 378 КПК та ін.). В науці ршоги щодо рішень з кримінальних справ поділяються на Юв(икі, що стосуються: а) форми (письмова та стандартна; роЛчРУКтурна її упорядкованість, лаконізм, офіційність); п ж змісту (істинність, обфунтованість, вмотивованість, ло-,нь тність, переконливість, справедливість); г) форми та і лиі*01^ (законність» індивідуальність, здійсненність, культу-• „„Р*1. Така класифікація, хоч вона і є умовною, але має право
1 За",—..
гатті своєІСНУВЗІІНЯ' бо дає змогу проаналізувати окремі ржладові предмета класифікації, а в результаті комплексно
^вікувати зміст і сутність явища, яке вивчається. У нашому ■шадку це може бути система кримінально-процесуальних
Ми лише звернемо увагу на типові, загальні вимоги, в1исим в комплексі повинні відповідати майже усі кримі-к°Твально-процесуальні акти. Так, документи повинні відпо-їкі«ідати загальним вимогам, що ставляться до будь-яких ^ З індивідуально-правових актів застосування норм права. ™ Вони мають бути законними, обгрунтованими, мотивова-Чними, переконливими, справедливими, логічними, грамотно і культурно оформленими, а в цілому — високоефективними. Поспіхом прийняті процесуальні рішення, неправильно складені документи підривають авторитет органів розслідування, суду, прокуратури, адвокатури та інших органів і осіб.
Законність означає, що складений процесуальний документ повинен строго відповідати правовим нормам, на основі яких його прийнято.
| 1 Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. — Харьков, 1998. — С. 181—211. |
Процесуальний акт визнається законним, якщо: його прийняття передбачено КПК, якщо він винесений компетентним органом чи особою; постановлений за додержання умов, зазначених в законі; його постановлення відповідає процесуальній формі, зазначеній законом послідовності винесення процесуальних актів з їх реквізитами і пр$ призначенням.
Документ буде законним лише тоді, коли він відпо названим вимогам, є істинним, правдивим, безсумніві
Законність не можна протиставляти доцільності, враховується і реалізується в межах законності. Викон закону не може бути недоцільним, як і його порушені може бути визнане доцільним. Найвища доцільність п гає в самому законі, в його соціальній цінності.
З законністю прийнятого рішення тісно пов'язана обгрунтованість. Законним може бути тільки обгруні ний правовий документ.
Водночас в окремих випадках обгрунтований праві акт може бути визнаний незаконним (непідписаний о; із судців вирок, відсутність санкції прокурора на посте про тримання під вартою та ін.). Якщо законність гс ним чином відповідає додержанню норм права, то обг тованість завжди пов'язана з фактичною стороною зг сування закону щодо конкретної життєвої ситуації. Ф у їх сукупності надають акту доведеної і законної вла вості. Проте не можна їм сліпо вклонятись, їх необх аналізувати, оцінювати критично, з'ясовувати їхній зм
Те, що на перший погляд може здаватися злочині не завжди є таким (самогубство і т. п.). Обгрунтованісі властивість правового акта означає, що висновки і ріпи по ньому мають грунтуватись на сукупності фактів, ні статніх доказах, які б в обов'язковому порядку охоплю всі істотні обставини справи і відбивали реальну дійсні
Обгрунтованим може бути тільки рішення, яке ш перечить істині, яку можна практично перевірити. П слід розрізняти поняття "істинність" і "обгрунтован оскільки встановлення істини тісно пов'язано з пев процесом пізнання об'єктивної дійсності і має проміж відносний характер. В ряді випадків закон вимагає, прийняті акти були також мотивованими.
Таким вимогам повинні відповідати постанови, ухі (статті 131, 206, 378 та ін. КПК), вироки (ст. 334 КШ іноді і протоколи (ст. 106 КПК). Мотивованість акта -наявність в ньому не тільки опису діяння, події, обста а й посилання на докази, аналіз, відповідні поясне КПК Російської Федерації (статті 312, 314) поряд з вс ною і резолютивною частинами вироку передбачає опі
і прямЈ *Утвключаються і мотиви. Проте у вироку головне не іс діянь, а докази, мотивація. Це відображено в ст. 334 іщпові^*К.
•шівним Мотивованість процесуального акта пов'язана з альтер-гості, Агивою рішень, що приймаються. Компетентна особа має іконаніР*80 обрати певне рішення, мотивування якого є важли-нення ір* засобом самоконтролю. Так, якщо орган дізнання ви-лт, полЬпив затримати підозрюваного, то він повинен в протоко-
1 пояснити причину, мотиви затримання (ст. 106 КПК), яна йо#°б Це рішення не було розцінене як суб'єктивне, не про-рунтоврктоване необхідністю. Мотиви і результати прийнятого
ішення мають перебувати у повній гармонії. При цьому іравов#їтиви не повинні бути другорядними навіть при позитив-й одниЙ* результатах. У свою чергу, позитивні мотиви не можуть остано^правдати негативного результату, тим більше одержано-ь голо#* незаконним шляхом. Неприпустимою є й неправдива обгруі#отивація, яка використовується для маскування дійсного
0заст^огиву прийнятого рішення. Боротися зі злочинністю не • Фактіожна, вдаючись до порушень законності, обману, власти Мотивованість прийнятого рішення має сприяти на-обхіднрмду за законністю і обгрунтованістю процесуального ак-зміст.*1' допомагати виявляти помилки в судженнях осіб, які инниїЛРиймають рішення, давати можливість обвинуваченому й іістьяМшим особам зрозуміти доводи, які покладені в основу 'ішеннЙРийнятого рішення і належним чином захищати свої інте-
на до^си- Мотивованість начебто окреслює, робить більш яс-іювал№авими обгрунтованість і законність рішень, надає доку-сність.*ентам внутрішньої і зовнішньої переконаності, виключає
не су*умніви, суб'єктивізм.
Прот* Переконливість як самостійна ознака процесуальних аністьрйпень, завжди пов'язана з певною їх оцінкою сторонніми гевни#собами, які не мають прямого відношення до криміналь-іжнийРого судочинства.
--, щоб Судовий розгляд повинен бути організований так переконливо, щоб не тільки суддя і народні засідателі, а й усі ухвалйЩжсутні в суді, що розбиралися в даній справі, зрозуміли ІК), ^правильність винесеного рішення. Переконливість проце-
1— цесуального акта базується, насамперед, на обгрунтованості і ґавин, мотивованості рішення, дає можливість твердо повірити в гення.ного істинність, справедливість і законність висновків, іступ-сформульованих в ньому, що, в свою чергу, має важливе писо-вих°вне значення. Переконливість акта не зводиться до
2
0-0833
доказів, доведеності прийнятого рішення, бо воно може бути викладено невпевнено. Можна погодитися з висновком, що "переконливість є властивість об'єктивно доказаних обставин, що лежать в основі прийнятого рішення, і тому вона виконує специфічну "примусову функцію", примушуючи конкретну особу повірити в правильність прийнятого рішення, схилитися до таких же висновків, до яких дійшов правозастосувач, і на цій основі впевнитись і дійти висновку щодо його законності і обгрунтованості"1. Основою переконливості є справедливість — міра оцінки правового акта, яка показує, що перед законом всі рівні, що інтереси громадян надійно захищені.
Справедливість є особливо необхідною там, де відкривається простір правозастосуванню, скажімо, при обранні запобіжного заходу, затриманні підозрюваного, в призначенні кримінального покарання. Стаття 372 КПК наголошує, що за своїм розміром покарання може бути несправедливим як наслідок його м'якості, так і суворості.
Справедливість в першу чергу передбачає певне співвідношення між діянням і відплатою (злочином і покаранням за нього). Еквівалентність відплати діянню — обов'язкова вимога справедливості. При визначенні відповідності покарання ступеню небезпечності злочину і характеристики особи, яка його вчинила, враховуються законність, обгрунтованість і мотивованість прийнятого рішення, усі фактори всебічності, повноти і об'єктивності дослідження обставин справи і мети покарання конкретної особи. Зміцнення законності, її забезпечення — важлива умова дійсної справедливості. Незаконний чи необгрунтований вирок або інший процесуальний акт не можуть бути визнані справедливими. Визначення справедливості, як властивості процесуального акта означає, що до певного суб'єкта підійшли належним чином не тільки з правової сторони, і позиції законності, а й з врахуванням моральних, етичню норм, обумовлених, як правило, політичними і суспільно-економічними відносинами.
| 1 Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. — Харьков, 1998. -С. 201. |
Справедливість може виявлятися також і в кримінали но-процесуальних інститутах позитивного плану: звільнен ня від кримінальної відповідальності на законних підста