ББК 67.311я73 М69
Рекомендовано Вченою радою інституту адвокатури при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (протокол № 1 від 22 січня 1999 р.)
Рецензенти:
ВАРФОЛОМЕЄВА Т.В., доктор юридичних наук, КУЧИНСЬКА О.П., кандидат юридичних наук
Шеф -редактор видавництва Юрінком Інтер
КОВАЛЬСЬКИЙ В.С., кандидат юридичних наук
Михайленко О.Р.
Складання процесуальних актів у кримінальних справах: Навч. посіб. — 2-е вид., допов. — К: Юрінком Інтер, 2000. - 256 с. - Бібліогр.: с. 242-250. І5ВК 966-7302-76-8
У посібнику досліджуються суттєвість, значення та зміст кримінально-процесуальних актів, правовий механізм їх прийняття, система та властивості. Наводяться найбільш типові й водночас складні в оформленні акти (постанови, протоколи, обвинувальні висновки, подання, ухвали, вироки, протести тощо). Аналізуються помилки, що трапляються на практиці у разі підготовки названих документів, даються відповідні рекомендації щодо їх усунення.
Призначений для студентів, викладачів юридичних вузів і факультетів та слухачів і курсантів інших юридичних навчальних закладів. Може бути корисним для працівників органів розслідування, прокуратури, суду, адвокатів.
ББК 67.311я73
I5ВN 966-7302-76-8
© Михайленко О.Р., 1996 © Михайленко О.Р., 2000 © Юрінком Інтер, 2000
ПЕРЕДМОВА
Українська держава приділяє велику увагу підготовці висококваліфікованих спеціалістів для державного, господарського і соціально-культурного будівництва, які мають володіти ґрунтовними теоретичними знаннями і практичним досвідом. Розбудова правової держави вимагає від працівників компетентності, високого професіоналізму, постійного поповнення і вдосконалення навичок, умінь, знань.
У роботі органів слідства, дізнання, прокуратури і суду значне місце відводиться складанню протоколів, постанов, підписок, доручень, повідомлень, повісток, описів, обвинувальних висновків, вироків, подань, протестів, скарг і т. ін. — усього близько 20 видів. При цьому кожний із документів має свою відмінність. Так, К.ПК України1 передбачає складання понад 130 різних постанов, 80 ухвал, 40 протоколів і т. п. Вони також відрізняються специфікою, підставами, порядком, строками прийняття і оформлення. Уміння правильно підготувати і своєчасно оформити зазначені документи є запорукою професійної підготовленості слідчих, прокурорів, працівників органів дізнання, суддів, свідченням їх досвіду, культури.
Даний посібник підготовлено на основі кримінально-процесуального законодавства України, містить теоретичні і методичні розробки, а також зразки кримінально-процесуальних документів, які торкаються всіх стадій кримінального судочинства. Мета посібника — подальше підвищення рівня підготовки і перепідготовки спеціалістів, культури і ефективності роботи органів слідства, прокуратури і суду, безумовного забезпечення законності в їхній діяльності.
Посібник є необхідним й для прищеплення слідчому, прокуророві, судді та іншим компетентним особам навичок складання процесуальних документів українською мовою. Він написаний з врахуванням вимог КПК і КК Украї-
Надалі мається на увазі КПК України, якщо не зазначено інше.
ни і практики їх застосування. Зразки документів дібрано відповідно до стадій кримінального судочинства, в основному по одній фабулі — розкрадання колективного майна, з урахуванням програми і методичних вказівок до спецкурсу "Складання процесуальних документів в кримінальних справах".
В основу більшості наведених зразків процесуальних документів покладено узагальнені матеріали кримінальних справ, вивчених, а також свого часу розслідуваних автором. Прізвища, ініціали, адреси осіб, час, місце описаних подій та інші відомості змінено або закодовано під умовною назвою Енськ. Цифрові дані не вказуються, як такі що не є постійними і не мають суттєвого значення для зразків документів. Запропоновані зразки необхідно використовувати творчо, з урахуванням даних конкретних кримінальних справ і чинного законодавства, його змін і доповнень.
Посібник витримав чотири видання (1989, 1991, 1992, 1996 рр.) у різних видавництвах. У цьому виданні враховано всі зауваження, що були висловлені до попередніх1, а також побажання практичних працівників та думки науковців і зміни та доповнення до кримінально-процесуального та іншого відповідного законодавства.
Частина І
ОСНОВНІ ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ СКЛАДАННЯ
Глава 1СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ АКТІВ, ЩО СКЛАДАЮТЬСЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ОСНОВНІ НАЧАЛА ПРИЙНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕНЬУ науці кримінального процесу більше досліджуються окремі проблеми судових рішень, менше уваги приділяється рішенням, що приймаються при проведенні попереднього (досудового) розслідування.Особливу увагу в розробці загальнотеоретичних проблем, прийняття рішень у кримінальному судочинстві приділила П. А. Лупинська. (Решения в уголовном судопроиз-водстве, их види, содержание и форми. — М., 1976). Стрижневі положення, які становлять зміст проблеми процесуальних рішень слідчого — їх правова природа, класифікація, суть, значення, ефективність виконання та інші, — грунтовно досліджені А. Я. Дубінським (Исполнение процесуальних решений следователя. — К., 1984). Актуальним теоретичним і практичним питанням процесуальних актів органів попереднього розслідування присвятила також своє дослідження Н. Г. Муратова (Процессуальнне акти органов предварительного расследования. — Казань, 1989).Прикладну, методичну сторону складання процесуальних актів на слідстві розроблено С. В. Бородіним, Ю. М. Лівшицем, Ю. В. Манаєвим, в суді — Т. В. Альшев-ським й іншими авторами.У наведених працях значну увагу приділено правовій стороні проблеми прийняття процесуальних рішень, їх на- |
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ АКТІВ
лежному оформленню, в основному, виходячи з російського законодавства. Це ускладнює використання зразків документів, які в них містяться, рекомендацій щодо їх складання органами розслідування, прокуратури, суду, адвокатури, які здійснюють свою діяльність на основі кримінально-процесуального і кримінального законодавства України.
Діяльність людини постійно пов'язана з прийняттям рішень з різних державних, громадських і особистих питань. Вона має багатосторонній, взаємопов'язаний характер і грунтується як на об'єктивних, так і на суб'єктивних началах, які включають соціальні, правові, гносеологічні, інформаційні, логічні, психологічні та інші чинники.
Для прийняття правильних кримінально-процесуальних рішень, їх оформлення у вигляді відповідних правових актів істотне значення має психологічна сторона діяльності компетентних органів і службових осіб.
Щодо цього розроблено самостійну психологічну теорію рішень — "система, мотивованих тверджень про те, як люди вирішують завдання, що вимагають прийняття рішень" (Козелецький Ю. Психологическая теория реше-ний. - М., 1979).
Виконання вимог кримінально-процесуального законодавства обумовлює активне начало у поведінці відповідних осіб, яке виявляється як у зовнішній стороні діяльності, так і в розумово-вольовій, психологічній, що має свою специфіку.
Що стосується кримінального процесу, то в цьому плані вихідними є психологія слідчого, особи, яка проводить дізнання, прокурора, судді, інших компетентних осіб, їх вольові й інтелектуальні якості, котрі полягають в умінні пізнати об'єктивні обставини, здатності переносити психічні навантаження, наполегливості, принциповості, силі волі, уважності, активності, стійкості, мужності, непідкупності, справедливості, впевненості, без яких належне виконання професійних завдань є неможливим.
При прийнятті рішень об'єктом аналізу є поведінка людей. Такий аналіз, як правило, здійснюється від загального до часткового. При цьому доводиться долати складні ситуації, усувати перешкоди, що виникають, а це вимагає вольового напруження, активної розумової діяльності.
сійсько ^аПРИИНЯТТЯ рішення може впливати і суспільно-пси-3разк^хологічна атмосфера: настійні прохання і навіть вимоги де-Цодо Іякихслужбових осіб, їх тиск, залякування, навіювання, (>Суд^| обурення, збудженість прохачів, підвищена заінтересова-' основ н'стьспРав°к>, чутки, повідомлення у пресі, по радіо, теле->нодав ^аченню' будь-які клопотання і т. п.
Важливим вихідним началом у прийнятті компетент-няггял ноюос°б°ю кримінально-процесуальних рішень є також их пи ВНУТР'ШНЯ впевненість, яка повинна грунтуватися на все-ха бічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності відповідно до закону (ст. 67 КПК України).
Вільна оцінка доказів за внутрішньою переконаністю тісно пов'язана з вибором рішення відповідно до конкретних обставин. Такий вибір не має нічого спільного з так званим "розсудом судді", який може виходити за межі закону.
Однією з умов зовнішнього вияву внутрішнього переконання є емоційне забарвлення. Без людських емоцій неможливий пошук істини. Через переконання здійснюється "вихід" знань на практику, зворотний вплив мислення на буття. Водночас не можна підміняти фактичні дані емоціями, почуттями, бажаннями. В противному разі неминучими стають помилки, порушення законності. Внутрішня переконаність має бути станом "твердої впевненості у вірності своїх висновків, рішучості зафіксувати їх у процесуальних документах, висловити... прилюдно, готовність відстоювати їх у відповідних (процесуальних та інших) інстанціях, нести за них відповідальність"1.
Діяльність, пов'язана з прийняттям рішень, складається з певних стадій: загальної підготовки (формування мети, плану), реалізації запланованих дій, психологічної підготовки для прийняття рішення, закріплення його письмово у вигляді процесуального акта (документа)2.