регистрация /  вход

Неособисті майнові права (стр. 1 из 7)

Вступ

Проблема особистих немайнових прав особи, громадянина є однією з найважливіших у цивілістиці. Кожна особа у правовій державі має відчувати свою правову та соціальну захищеність; повага до особистості є в такому суспільстві нормою повсякденного життя.

Особисті права людини нерозривно пов’язані з такими поняттями, як рівність, свобода, недоторканість особи. І це природно, тому що ідеї рівності, свободи і недоторканності протягом всієї історії цивілізації використовувалися в боротьбі нового зі старим, прогресивного з консервативним.

Цінність особистих прав складається головним чином в тому, що вони самі і гарантії їхнього реального здійснення визначають становище людини в суспільстві, а, отже, і становище самого суспільства.

Іншими словами, міру свободи особи в суспільстві необхідно прямо проектувати на міру справедливості і свободи самого суспільства. Визнанням цього постало прийняття ще 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини.

Закріплюючи особисті немайнові права в конституції, держава забезпечує їхнє правове регулювання комплексно, тобто за допомогою норм ряду галузей права. У рамках комплексного регулювання особистих немайнових прав необхідно виділяти цивільно-правовий аспект. У зв’язку з цим у теорії були висловлені дві точки зору на цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав. Довгий час панувало уявлення про те, що цивільне право не регулює, а лише охороняє особисті немайнові права. Проте правове регулювання й охорона прав не можуть протиставлятися, оскільки регулювання означає охорону прав, а їхня охорона здійснюється шляхом регулювання відповідних відносин [17].

Роль і можливості цивільно-правового регулювання особистих немайнових прав визначаються предметом цивільного права. Цивільне право поряд із майновими відносинами (що складають ядро цивільного права) регулює пов’язані з ними особисті немайнові відносини, а також особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими.

Особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими, будучи урегульовані нормами права, являють собою правові зв’язки між суб’єктами з приводу особистих немайнових благ. З цього випливає, що особисті немайнові права в цивільному праві - суб’єктивні права громадян і організацій, що виникають у зв’язку з регулюванням нормами цивільного права особистих немайнових відносин, не пов’язаних із майновими.

Цивільне законодавство незалежної України зараз перебуває на стадії активного формування – Проект Цивільного кодексу прийнято Верховною Радою України у першому читанні [3]. Тому в роботі зроблено спробу проаналізувати особисті немайнові права з точки зору їх сучасної врегульованості і одночасно з точки зору Проекту Цивільного кодексу України. Наголос зроблено на особистих немайнових правах фізичних осіб, оскільки саме вони мають визначальне значення в цьому питанні

Для систематизації викладу пропонується розглянути особисті немайнові права згідно з класифікацією об'єктів цивільного права, запропонованою О. Підопригорою [12], відповідно до якої група об'єктів цивільного права, яку складають нематеріальні блага, поділяється на три види – результати творчої діяльності, службова і комерційна таємниця та особисті немайнові блага фізичної особи. На нашу думку, до цього переліку логічно додати ще ділову репутацію.

І. Особисті немайнові права, пов’язані з майновими

Особисті немайнові права, зв'язані з майновими, регулюються авторським правом [5] та правом промислової власності (патентним правом) [6-8], предмет яких складається з майнових та зв'язаних з ними немайнових відносин.

1.1. Авторське право і суміжні права

Особисті (немайнові) права автора – це право авторства, право на авторське ім'я, право на недоторканість твору і право на обнародування твору.

Право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець вправі називати себе автором твору, а всі інші особи, що використовують твір, зобов'язані зазначати ім'я його автора. Право авторства закріплює факт створення даного твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора.

Зазначення імені автора при використанні твору обов'язкове в усіх випадках, за одним винятком: якщо твір образотворчого мистецтва або фотографічний твір використовується у промисловості. У цих випадках ім'я автора не згадується з суто технічних причин.

Право на авторське ім'я дає авторові змогу випустити свій твір за власним ім'ям, умовним (псевдонімом) або взагалі без зазначення імені (анонімно).

У більшості випадків автор публікує свої твори під власним ім'ям, тобто вказує своє прізвище та ініціали. Поряд з цим статтею13 Закону “Про авторське право і суміжні права” автору надано право випускати у світ твір під псевдонімом або анонімно.

Право на вибір способу зазначення імені , а також на розкриття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора. Лише у випадку, коли автор у своєму творі порушив чиїсь права (наприклад, образив когось), на вимогу слідчих органів або суду видавництво, редакція газети чи театр, яким відоме справжнє ім'я автора, можуть розкрити його псевдонім чи анонім.

Право на недоторканість твору визначається як право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Це означає, що при виданні, публічному виконанні або будь-якому іншому використанні твору забороняється без дозволу автора та його правонаступників вносити будь-які зміни як до самого твору, так і до його назви та позначення імені автора. Не допускається також без дозволу автора супроводжувати видаваний твір ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями, будь-якими іншими поясненнями, доповнювати або скорочувати твір. За чинними в Україні типовими видавничими договорами малюнок і навіть колір обкладинки можна зробити лише за згодою автора.

Крім того, Закон (п.4 ст.13) надає автору право протидіяти будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Зазначимо, що право на недоторканість твору є особистим немайновим правом, але відповідно до ст. 25 Закону про авторське право спадкоємці також наділяються цим правом. Відповідно до ст.26 згадуваного Закону особи, які використовують твори, що стали суспільним надбанням, зобов'язані також дотримуватись вимог недоторканості твору, викладених у п.4 ст.13.

Суміжні права – це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури, мистецтва, які охороняються авторським правом.

Об’єктами суміжних прав є способи виконання творів літератури і мистецтва, записи виконання або інші звуки на фонограмі, сповіщення програм шляхом трансляції в ефірі і по проводах.

До суб’єктів суміжних прав відносяться виконавці, виробники програм, організації мовлення, а також виробники фонограм.

Суміжні права виконавців охороняються при наявності наступних умов:

- виконання вперше відбулося в Україні;

- виконання записане на фонограмі, що охороняється Законом “Про авторське право і суміжні права”;

- виконання включено у передачу організації мовлення, що охороняється вказаним Законом.

Права ж виробників фонограм охороняються, якщо:

- виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

- фонограму вперше опубліковано в Україні, або опубліковано в Україні протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;

- перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

Права організацій мовлення охороняються цим Законом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.

Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Видами порушень, що є підставою для судового захисту авторського права і суміжних прав можуть бути:

8 відтворення, розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну примірників творів, фонограм, програм мовлення без дозволу осіб, що мають авторське право або суміжні права;

8 виготовлення і розповсюдження з порушенням авторського права і суміжних прав (контрафактних творів) примірників творів, фонограм;

8 ввезення в Україну примірників творів і фонограм, що охороняються на території України із держави, в якій ці твори і фонограми не охоронялися або перестали охоронятися.

Отже, за вказані дії особи, які мають авторське право і суміжні права, можуть вимагати від порушника відшкодування збитків, завданих ним в результаті порушення авторського права і суміжних прав, включаючи втрачену вигоду; вилучення та спрямування на їх користь прибутків порушника, одержаних ним у результаті порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків; також порушник авторського права і суміжних прав зобов’язаний відшкодувати особам, які мають авторське право і суміжні права, моральну шкоду в розмірі, що визначається судом. [11]

1.2. Особисті немайнові права на об’єкти промислової власності

Об’єктами промислової власності за Паризькою конвенцією від 20.03.1883 р., до якої приєдналася Україна, є винаходи, загальнокорисні зразки, промислові малюнки і моделі, фабричні товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

Крім того, оскільки у Конвенції уточнюється, що об’єктами промислової власності можуть бути продукти як вироблювані, так і природного походження, промислову власність можна визначити як результати науково-технічної творчості. Таким чином, до цього списку додаються раціоналізаторські пропозиції, секрети виробництва (ноу-хау) та селекційні досягнення [11].


Дарим 300 рублей на твой реферат!
Оставьте заявку, и в течение 5 минут на почту вам станут поступать предложения!
Мы дарим вам 300 рублей на первый заказ!