регистрация / вход

Поняття спадкового права

Реферат на тему: Поняття спадкового права Відкриття спадщини Спадкування — це перехід майнових прав та обов'язків померлого громадянина (спадкодавця) до інших осіб (спадкоєм­ців). Право спадкування тісно пов'язане з правом власності, оскільки спадкуван­ня є одним із найпоширеніших засобів набуття права власності і служить охоро­ні цього права.

Реферат на тему:

Поняття спадкового права .

Відкриття спадщини


Спадкування — це перехід майнових прав та обов'язків померлого громадянина (спадкодавця) до інших осіб (спадкоєм­ців). Право спадкування тісно пов'язане з правом власності, оскільки спадкуван­ня є одним із найпоширеніших засобів набуття права власності і служить охоро­ні цього права.

Спадкування становить універсальну правонаступність. Саме в спадкуванні яск­раво виявляється така особливість уні­версального правонаступництва, як од­ночасність переходу до правонаступника всіх прав та обов'язків, які належали правопопереднику.

Як цивільно-правовий інститут спад­кове право являє собою сукупність вста­новлених державою правових норм, які регламентують порядок та умови перехо­ду майнових прав померлого громадяни­на до інших осіб. Саме спадкове право визначає підстави спадкування, час і мі­сце відкриття спадщини, коло спадкоєм­ців, особливості спадкування окремих видів майна, порядок і строки прийняття та відмови від спадщини, оформлення спадкових прав.

Спадкове право традиційно належить до найбільш стабільних інститутів цивільного права, за останні п'ятдесят років воно практично не зазнало істотних змін. Але ця стабільність настала не зразу.

Після повалення царату і встановлення Радянської влади на Україні держава спробувала не лише перегля­нути основні принципи спадкового права, які склалися в буржуазному суспільстві, а й взагалі ліквідувати цей ін­ститут як такий, що закріплює майнову нерівність, до­зволяє набувати власність нетрудовим шляхом.

Так, у ст. 1 Декрету Ради Народних Комісарів Украї­ни від 11 березня 1919.р. "Про скасування спадкування" зазначалося, що "право спадкування як за законом, так і за заповітом, на все майно, яке знаходиться на території республіки скасовується". Спадкоємці мали можливість отримати спадкове майно в межах 10 000 крб. золотом, а непрацездатні — отримати утримання в межах прожит­кового мінімуму 1.

Але вже в Цивільному кодексі 1922 року законода­вець переглянув своє ставлення до цього інституту і по­новив право спадкування, надавши його подружжю, ро­дичам по низсхідній лінії та непрацездатним утриман­цям померлого. В грудні 1945 р. коло спадкоємців за за­коном було значно розширено, спадщину отримували і батьки, і брати, і сестри, були встановлені обов'язкові частки для непрацездатних спадкоємців, нові принципи поділу спадщини. Ці положення з деякими змінами ді­ють і сьогодні.

Основні норми спадкового права знайшли своє відо­браження в ЦК України. Серед інших джерел спадко­вого права чільне місце посідають спеціальні нормативні акти, які визначають порядок діяльності нотаріальних органів, зокрема. Закон України від 2 вересня 1993 р. "Про нотаріат", "Інструкція про порядок вчинення но­таріальних дій нотаріусами України", затверджена нака­зом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. "Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій по­садовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів", затверджена на­казом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р., "Порядок посвідчення заповітів та доручень, прирівню­ваних до нотаріально посвідчених", затверджений поста­новою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р.

Важливе значення для правильного вирішення судо­вих спорів, які виникають при спадкуванні майна, ма­ють постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. (зі змінами, внесеними постановою Пле­нуму від 25 грудня 1992 р.) "Про практику розгляду су­дами України справ про спадкування" та від 31 січня 1992 р. (зі змінами від 31 грудня 1992 р.) "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні".

Майно, яке переходить в порядку спадкування, нази­вається спадщиною.

Спадщина складається із сукупності майнових прав та обов'язків померлого громадянина, які, у відповіднос­ті з чинним законодавством, можуть переходити у по­рядку спадкування до іншої особи. Іноді спадщину на­зивають спадковою масою або спадковим майном. У біль­шості випадків спадщина складається з права приватної власності померлого громадянина на різне майно: жилий будинок, квартиру, предмети домашнього користування, дачу, садівничий будиночок, предмети домашнього гос­подарювання, продуктивну та робочу худобу, насаджен­ня на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні засоби, земельну ділянку, гро­шові кошти, акції, інші цінні папери та інше майно споживчого та виробничого призначення, яким грома­дянин володів (ст. 13 Закону України "Про власність", ст. 5 Земельного кодексу).

Після прийняття Закону України "Про власність" відбулися певні зміни в складі спадкових прав помер­лого громадянина, який був членом кооперативу. Так, у випадках смерті до 1 липня 1990 р. члена житлово-будівельного, дачно-будівельного або гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства спад­щина відкривається не на квартиру, дачу, гараж, садовий будиночок, насадження, а на пай спадкодавця та інші суми, які підлягають поверненню у таких випадках.

Таким же чином відкривається спадщина, якщо ці особи померли після 1 липня 1990 року, якщо до дня смерті не були внесеш повністю пайові внески, а якщо на цей час спадкодавцем був повністю внесений пайо­вий внесок, то спадщина відкривається відповідно на квартиру, дачу, гараж, садовий будиночок, інші будівлі та насадження (п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 червня 1983 р. "Про практику розг­ляду судами України справ про спадкування").

Після прийняття Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р. на практиці виникло ряд питань, пов'язаних із спадкуван­ням приватизованих квартир. А саме: чи вважається квартира приватизованою і відповідно входить в склад спадкового майна, якщо наймач подав заяву про прива­тизацію квартири і, не одержавши свідоцтво про право власності, помер, а:

а) розпорядження про передачу житла у власність бу­ло видано після його смерті;

б) розпорядження видано не було, але місячний строк, встановлений законом для розгляду такої заяви, ще не минув;

в) розпорядження не було видане, але закінчився мі­сячний строк для розгляду заяви?

Як свідчить судова практика, ці питання вирішують­ся таким чином. Право власності на квартиру виникає з моменту підписання розпорядження про передачу житла наймачеві у власність, яке повинне бути оформлене про­тягом місяця. Тому якщо громадянин помер до підпи­сання розпорядження, а строк оформлення порушений не був, квартира не включається в склад спадкової маси, а якщо наймач був самотнім — то відповідно переходить до держави.

Якщо громадянин помер після підписання розпо­рядження, то квартира спадкується на загальних під­ставах.

Якщо ж строк оформлення розпорядження був по­рушений і громадянин помер після закінчення місячного строку, то спадкоємці можуть звернутися до суду з позо­вом про визнання своїх прав на спадщину.

Ця прогалина в законі була усунута Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності". Пленум легалізував поло­ження судової практики.

Окрім права приватної власності в склад спадщини можуть входити й інші права померлого громадянина: ті, які випливають з виконання певних угод; вимоги щодо відшкодування шкоди, майнові права автора, винахідни­ка; на отримання належної, але неодержаної, заробітної плати, компенсації та ін.

Так, якщо після смерті громадянина залишився не­добудований будинок, то у спадщину переходить не жи­лий будинок, а будівельні матеріали, права та обов'язки за договором підряду на будівництво.

Якщо право власності на майно у спадкодавців було відсутнє, то це майно не може входити в склад спадщи­ни. Так, самовільно побудований будинок не включаєть­ся в спадкову масу, оскільки у спадкодавця право влас­ності на цей будинок не виникло, і у відповідності з нормами чинного законодавства цей будинок підлягає вилученню. В склад спадкової маси не включається квартира, яку спадкодавець наймав за договором найму жилого приміщення, оскільки договір найму не є підста­вою набуття права власності. В разі смерті громадянина, який не одержав приватизаційні папери з будь-яких причин, право одержання належних йому до видачі па­перів також не успадковується (ст. 4 Закону України "Про приватизаційні папери").

Якщо майно належало кільком особам на праві спі­льної власності, то після смерті однієї з них спадщина відкривається тільки на належну цій особі частку.

Якщо після смерті спадкодавця залишився автомо­біль, який він отримав в органах соціального захисту безоплатно, то автомобіль підлягає поверненню в повній комплектності органу соціального захисту.

Якщо автомобіль був отриманий інвалідом на пільго­вих умовах, то він також повертається органу соціаль­ного захисту з наступним відшкодуванням ним спадкоєм­цям сплаченої інвалідом вартості автомобіля з врахуван­ня його зносу. Однак за бажанням члена сім'ї інваліда цей автомобіль з дозволу органу соціального захисту на­селення може бути йому продано через комісійний мага­зин в установленому порядку (п. 37 постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999 "Про по­рядок забезпечення інвалідів автомобілями").

У відповідності до Інструкції "Про порядок виготов­лення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холод­ної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових ма­теріалів", затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 21 серпня 1998 р., у випадку смерті власника нагородна нарізна вогнепальна зброя армійського зразку негайно здається родичами померлого в органи внутрі­шніх справ безкоштовно. Також безкоштовно повинні бути здані у військові комісаріати або в органи внутріш­ніх справ кортики. Право власності на ці речі у спадко­ємців не виникає.

Мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя протягом десятиденного строку повинна бути зда­на в органи внутрішніх справ на тимчасове зберігання — до вирішення питання про спадкування майна. Якщо хтось із спадкоємців бажає стати власником такої зброї, то вона може бути зареєстрована на його ім'я у встанов­леному порядку. У випадках, якщо серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на збері­гання зброї, зброя померлого власника повинна бути в місячний строк продана або подарована особі, яка має дозвіл органів внутрішніх справ на придбання мисливсь­кої вогнепальної зброї.

Не переходять у спадщину ті права та обов'язки, які хоч і є майновими, але носять суто особистий характер. Це право на отримання аліментів, право на користування жилим приміщенням, право на пенсію, на членство у кооперативі, товаристві. Не переходять у спадщину пра­во на ім'я, вчене звання, державні нагороди, військове звання.

В склад спадщини входять не лише права спадкодав­ця, але й ціла низка майнових зобов'язань, а саме — борги спадкодавця.

Відкриття спадщини — це наявність певних юридич­них фактів, з якими законодавець пов'язує виникнення права спадкування. Спадкові правовідносини виникають із смертю громадянина або з оголошенням його у вста­новленому порядку померлим. Для вирішення багатьох питань спадкового права суттєве значення має час і місце відкриття спадщини.

Саме з часом та місцем відкриття спадщини по­в'язане встановлення таких істотних обставин, як: ви­значення кола спадкоємців; визначення строку для при­йняття спадщини чи відмови від спадщини; склад спад­кового майна; закон, яким потрібно керуватися. Саме за місцем відкриття спадщини вживаються заходи з охоро­ни спадкового майна і видається свідоцтво про право на спадщину.

ЦК України визначає час відкриття спадщини як день смерті спадкодавця, факт і дата смерті якого під­тверджуються свідоцтвом органів РАГСу чи іншим до­кументом, який видається у передбачених законом ви­падках (наприклад, повідомлення Міністерства оборони про загибель військовослужбовця).

У тих випадках, коли спадкодавець оголошується померлим за рішенням суду, днем смерті вважається день вступу в законну силу рішення суду про оголошен­ня такого громадянина померлим.

Якщо ж громадянин пропав безвісти за обставин, які загрожували йому смертю або давали підстави припуска­ти, що він загинув від нещасного випадку, суд може в своєму рішенні визначити день його смерті — тобто день припустимої загибелі.

Часом відкриття спадщини посмертно реабілітованого у встановленому порядку громадянина є день прийняття рішення районною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення майна спадкоємцям першої черги '. Факт смерті спадкодавця — реабілітова­ного у встановленому порядку громадянина — визна­чається на підставі відповідного рішення Комісії з пи­тань поновлення прав реабілітованих, яке повинно містити перелік документів, що стверджують відповід­ні факти 2.

Сам факт зникнення громадянина безвісти (наприк­лад, на фронті, під час військового конфлікту) або ви­знання його безвісно відсутнім у судовому порядку не тягне за собою відкриття спадщини.

Законодавець не надає правового значення годинам та хвилинам настання смерті. Правові наслідки пов'язані лише з днем смерті. Якщо особи померли в один і той же день (незалежно від часу смерті), вони не спадкують одна після другої. Так, якщо внаслідок автотранспорт­ної події чоловік загинув на місті події, скажімо, о першій годині ночі, а його дружина сконала в лікарні через двадцять годин, спадщина після чоловіка для жінки не відкривається, оскільки подружжя померло в один день.

Місцем відкриття спадщини вважається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно не відоме — то місце знаходження майна чи основної його частини. Місцем проживання неповнолітніх, які не досягай 15 років, або осіб, які перебувають під опікою, вважається місце проживання їхніх батьків (усиновите­лів) або опікунів. Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також студентів, які навчалися в технікумах чи вузах поза місцем постійного проживання, місцем відкриття спадщини визнається місце їх постій­ного проживання до призову на строкову службу або до вступу на навчання до навчального закладу.

Місце проживання підтверджується довідкою з жит­лово-комунальної контори, виконкому, адресного бюро, військового комісаріату. Нотаріальна практика виключає підтвердження місця постійного проживання свідчення­ми свідків. Якщо місце проживання померлого не відо­ме, то на підтвердження місця відкриття спадщини ви­дається довідка ЖКУ чи виконкому про місце знахо­дження майна чи його основної частини.

Якщо у спадкоємців відсутні наведені вище докумен­ти, то нотаріус витребовує копію рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення юридичного факту — місця відкриття спадщини.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий