регистрация / вход

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у цивільному судочинстві

§ 2. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у цивільному судочинстві Виконуючи функцію представництва, прокурор звертається до суду з позовом або заявою про захист прав та законних інтересів громадян, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів та посадових осіб.

§ 2. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у цивільному судочинстві

Виконуючи функцію представництва, прокурор звертається до суду з позовом або заявою про захист прав та законних інтересів громадян, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів та посадових осіб.
Представницька діяльність прокурора не обмежується поданням позовів чи заяв. Значна роль у ній належить безпосередній участі прокурора у розгляді справ, які порушуються за його ініціативою. Відповідно до ст. 45 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовними заявами та із заявами у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин та справ окремого провадження.
При підготовці позовної заяви прокуророві необхідно:
а) з’ясувати обсяг прав фізичної чи юридичної особи на самостійне звернення з позовом до суду, в тому числі її спроможність самостійно захищати свої права і законні інтереси;
б) з’ясувати питання про відповідача (хто повинен ним бути, його точні дані, адресу тощо);
в) встановити обставини, що мають відношення до підстав та предмета позову, визначити докази, які підтверджують обґрунтованість заяви.
Позовну заяву прокурор складає, суворо дотримуючись вимог статті 119 ЦПК України щодо форми і змісту. При цьому він має посилатися на норми матеріального і процесуального права, якими регулюються дані правовідносини, і на конкретні докази, що додаються до позовних заяв.
Практика свідчить, що позови готують, як правило, помічники прокурора, які за наказом про розподіл службових обов’язків у прокуратурі міста, району відповідають за цей напрямок прокурорської діяльності, а також і інші оперативні працівники, якщо наказом такі обов’язки на них покладено. Позови підписує безпосередньо прокурор чи його заступник, до компетенції яких входить право на звернення з позовом до міського чи районного місцевого суду.
Прокурор має брати участь у розгляді судами справ, порушених за його позовами та заявами. Генеральний прокурор України у наказі № 6/3 гн від 07.05.2004 р. зобов’язує прокурорів приймати участь у розгляді судами справ, порушених за позовами та заявами прокурора, а також у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає це за необхідне (п. 9 наказу).
Завдання прокурора, який бере участь у розгляді в суді цивільних справ, визначені ст. 34 Закону “Про прокуратуру”: “Прокурор, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про повний, всебічний і об’єктивний розгляд справ та постановления судових рішень, що ґрунтуються на законі”. Відповідно до ст. 35 Закону “Про прокуратуру” прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили.
У судовому засіданні прокурор має рівні права з іншими його учасниками. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються Законом “Про прокуратуру” і процесуальним законодавством України.
Таким чином, закон надає прокурору право вступити у справу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства. При цьому прокурор, як і інші учасники судового засідання, на підставі ст.ст. 27,45,46 ЦПК України має право: а) знайомитися з матеріалами справи та виписувати необхідну інформацію, знімати копії з документів; б) брати участь у судових засіданнях, досліджувати та подавати докази; в) давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання; г) подавати свої доводи, міркування та заперечення; д) підтримувати або змінювати позови та заяви, з якими він звернувся до суду, або відмовитися від них.
Право на укладання мирної угоди прокурору не надано.Генеральний прокурор України у наказі № 6/3 гн зобов’язує прокурорів всіх рівнів забезпечити участь у розгляді всіх справ, які мають розглядатися за їх участю. Для цього прокурорам необхідно ретельно готуватись до судових засідань, ефективно застосовувати надані процесуальні права, враховувати, що суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих суду доказів. Вони зобов’язані брати активну участь у досліджуванні доказів, з’ясовувати фактичні обставини справи, дотримуватися норм судової етики, відстоювати свою процесуальну позицію у судовому засіданні, в тому числі й по суті спору, який вирішується судом, висловлювати свої міркування відповідно до вимог закону та матеріалів справи.
У судових дебатах, згідно зі ст. 193 ЦПК, прокурор повинен узагальнити і проаналізувати дані, що розглянуті в судовому засіданні, а також висловити свої пропозиції відносно рішення, яке, на його думку, необхідно прийняти суду. Виступ має бути аргументованим і ґрунтуватися на обставинах та доказах, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов’язаний реагувати на незаконні судові рішення.
У значній більшості випадків суди першої інстанції виносять законні і обґрунтовані рішення, але зустрічаються і судові помилки. Тому перевірка в апеляційному порядку судових рішень і ухвал є гарантією здійснення права громадян на судовий захист. Прокурор є суб’єктом, якому надано право на оскарження судових рішень і ухвал (ст. 292 ЦПК). Таке твердження відрізняється від вимог ст. 37 Закону “Про прокуратуру”, якарозширює коло суб’єктів, які мають право реагувати на незаконне рішення суду. Таке право надається прокуророві і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справ у суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, в яких вони брали участь. Певна неузгодженість щодо суб’єктів, які мають право на апеляцію, потребує внесення змін до ЦПК України.
При розгляді судом апеляційної інстанції подання (скарги) суд, відповідно до ст. 307 ЦПК, вправі:
1) відхилити апеляційне подання (скаргу) і залишити рішення без зміни;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позивних вимог;
3) змінити рішення;
4) скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяви без розгляду;
5) повністю або частково скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
3) змінити ухвалу;
4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.
Рішення і ухвали у цивільних справах, що набрали законної сили, можуть бути оскаржені прокурором (у межах своєї компетенції) шляхом внесення касаційного подання (скарги).
Касаційний перегляд справи — це виключний вид провадження. На відміну від апеляційного перегляду об’єктом тут є рішення (ухвала) суду, що набрало чинності. Такі рішення і ухвали можуть бути оскаржені прокурором шляхом внесення касаційного подання (скарги). Генеральний прокурор України, його заступники мають право внести касаційне подання на рішення, ухвалу у цивільній справі, розглянутій у будь-якому суді держави. Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокурори мають право вносити касаційне подання на рішення й ухвали у цивільних справах судів відповідної адміністративної одиниці, яку вони обслуговують. Прокурори міст, районів і прирівняних до них мають право вносити касаційне подання по справах, в яких вони безпосередньо здійснювали функцію представництва інтересів громадян та держави.
Касаційне подання (скарга) вноситься безпосередньо до касаційної інстанції — Верховного Суду України. Прокурор може внести касаційне подання протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду. У разі пропуску строку на касаційне подання з поважних причин, суд, за заявою прокурора, може поновити цей строк, але не більше як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження (п. 2 ст. 325 ЦПК).
Прокурор, який вніс касаційне подання, та вищестоящий прокурор, мають право доповнити чи змінити його до початку розгляду справи судом, а прокурор, який вніс подання — також право його відкликати або відмовитись від нього протягом усього часу розгляду справи.
Відповідно до ст. 344 ЦПК ухвала постановлюється при вирішенні питання про: 1) відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; 2) скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд; 3) скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду; 4) скасування судових рішень і залишення в силі рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом; 5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 6) зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішення питання по суті. Рішення або ухвали суду касаційної інстанції набирають чинності з моменту їх проголошення (ст. 349 ЦПК).
Діючим законодавством передбачено також перегляд рішень та ухвал, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами. Прокурор, здійснюючи представництво в суді інтересів громадян та держави, за наявності підстав, зобов’язаний використовувати своє право на внесення заяви про перегляд рішень і ухвал судів першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій за новоявленими та винятковими обставинами. Стаття 361 ЦПК передбачає такі підстави перегляду рішень та ухвал суду у зв’язку з новоявленими обставинами:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідків, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, чи постановления ухвали, що підлягає перегляду;
4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Підставами для перегляду справи за винятковими обставинами є:
1) виявлення неоднакового застосування судами касаційної інстанції одного і того ж самого положення закону;
2) визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов’язання України (ст. 354 ЦПК). Скарга (подання) на судове рішення може бути внесена протягом одного місяця з дня відкриття виняткових обставин (ст. 355 ГПК).
Рішення чи ухвали переглядаються у зв’язку із ново-виявленими обставинами судом, який постановив ухвалу (ст. 363 ЦПК). Порядок провадження у зв’язку з винятковими обставинами регламентується ст. 357 ЦПК України.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий