Серед джерел авторського права передусім варто назвати Закон України ”Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р., постанови Кабінету Міністрів України ”Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва” від 18 листопада 1994 року та ”Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва” від 18 липня 1995 року.
Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.
Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті авторських прав істотне значення має судова практика з розгляду справ, що виникають із порушенням авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює і аналізує таку практику, робить відповідні висновки і дає керівні вказівки судам.
Авторське право охороняє не окремий текст твору та не його форму, а твір в цілому, як єдність форми та змісту. Однак тут потрібно сказати, що охорона твору, передусім пов’язана з його формою, яка надає можливість відокремити його зовнішніми ознаками, а зміст охороняється остільки, оскільки він виражений в певній формі.
Об’єктом авторського права є твір науки, літератури і мистецтва, виражений у будь-який об’єктивній формі. Стаття 5 Закону України “Про авторське право і суміжні права” дає перелік об’єктів авторського права та їх загальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, проповіді, виступи тощо), письмові (літературні, наукові тощо), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва, комп’ютерні програми тощо. Закон не дає повного переліку об’єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об’єктивного вираження творчої діяльності людей, але він значно розширив коло об’єктів, що охороняються авторським правом, надавши, зокрема, правову охорону так званим суміжним правам, до яких відніс права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.
Проте об’єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні, встановлені Законом ознаки: а) творчий характер; б) вираження в об’єктивній формі.
Об’єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об’єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарської машинці чужого твору або навіть його літературна обробка — редагування, коректура тощо).
Закон не визначає, на яку сторону твору — зміст чи форму — повинне бути спрямована творчість. Так, у творах мистецтва творчість найчастіше зосереджуються не на змісті, а на формі вираження ідеї, тобто отут вирішальним елементом є не стільки те, що робить автор, скільки те, як він це робить. У творах науки, навпаки, творчість найчастіше стосується змісту, а не форми, оскільки такі твори повинні робити не емоційний, а раціональний вплив.
Тому творчий елемент може відноситися як до змісту твору, так і до форми, чи одночасно і до форми, і до змісту. Тому стають зрозумілими положення законодавства, що до об’єктів авторського права відносять драматичні твори чи сценарії, перероблені з розказаних творів, чи навпаки, а також сценарії, написані на основі драматичних творів. Як видно, тут творчий елемент відноситься до форми, а зміст залишається відносно незмінним.
Другим критерієм об’єкта авторського права є зовнішня (об'єктивна) форма вираження твору. У процесі творчості твір, що має матеріальний характер, виникає спочатку в представленні автора, тобто значно раніш, ніж його зовнішнє вираження.
Однак без зовнішньої форми існування, самостійно від автора, твір не може вважатися об’єктивно існуючим, а, отже, і підметом охороні.
Третім критерієм охороноздатності твору є його відтворення. Який би ні була зовнішня форма твору, вона при всіх обставинах повинна забезпечувати можливість відтворювати твір незалежно від участі в процесі автора. Тільки при дотриманні цієї умови твір може стати надбанням суспільства і заслуговує правової охорони. Відтворення може здійснюватися за допомогою видання, публічного виконання, репродукування.
Об’єктивна форма вираження твору повинна забезпечувати саме можливість, а не визначати спосіб його відтворення. Так, усний твір може бути записане на папері, пластинці, диску і т.п. Музичний твір може бути виконано, записано на нотах, на пластинку, диск, магнітофонну стрічку. Іншими словами, авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва незалежно від способу їхнього відтворення.
Закон України “Про авторські та суміжні права” дає такий перелік творів у галузі науки, літератури і мистецтва, права на які підлягають охороні:
1) літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) музичні твори з текстом і без тексту;
4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу;
5) аудіовізуальні твори;
6) скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;
7) твори архітектури;
8) фотографії;
9) твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спеціальним законом про промислову власність;
10) ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;
11) сценічні обробки творів, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цієї статті, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
12) похідні твори; ( Підпункт 12 пункту 1 статті 5 в редакції Закону N 998-XIV (998-14) від 16.07.99)
13) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складові твори за умови, що вони є результатом творчої праці по добору, координації або упорядкуванню змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них;
14) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів кінематографії; ( Пункт 1 статті 5 доповнено підпунктом 14 згідно із Законом N 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99 )
15) інші твори.
Згідно з цим Законом підлягають охороні як обнародувані, так і необнародувані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також способу відтворення, виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.
Твір може бути виражений у будь-який об’єктивній формі, але так, щоб його можна було відтворювати, сприймати. Сама об’єктивна форма може бути найрізноманітнішою (усною, письмовою) — ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо. Але задум письменника чи композитора, який у свідомості автора уже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але ще не виражений у будь-якій формі, не визнається об’єктом авторського права. Об’єктами авторського права визнаються не тільки твори, що втілені в будь-яку матеріальну форму, а й усі твори, наприклад, виголошені виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори, оскільки усні твори шляхом їх виголошення вважаються опублікованими, тобто такими, що набули об’єктивної форми.
До об’єктів авторського права відносять різні види музичних творів із текстом і без тексту (інструментальні — симфонії, сонати, квартети і вокальні пісні, романси тощо, а також музикально-драматичні — опери, оперети, балети тощо). Музичні твори, якщо вони не записані, об’єктами авторського права стають зі моменту першого опублікування. До цієї групи варто віднести пантоміми, хореографічні та інші подібного роду твори для сценічного показу, обробки фольклору, придатні для сценічного показу.
Самостійними об’єктами авторського права є переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, інсценізації, музичні аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору (похідні твори) незалежно від того, чи є об’єктами авторського права твори, на основі яких створені похідні твори, і без заподіяння шкоди охороні оригінальних творів, на яких вони засновані.
Закон про авторське право значно розширив коло об’єктів охорони. Так, зокрема, нині охороняються не просто твори архітектури, а й містобудування, садово-паркового мистецтва, програм ЕОМ усіх видів, включаючи прикладні програми і операційні системи, та інші твори.
Авторське право визнається за будь-яким твором незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Це положення має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня і мети, у тому числі й такі, які не призначались автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження).
Зміст художнього чи наукового твору може бути виражений у тій чи іншої формі. Так, наукові твори можуть бути втілені у словесну форму — науково-літературну або іншу — карти (географічні, геологічні), пластику, креслення, ескізи, пластичні твори (моделі, макети тощо). Ще різноманітнішими є форми художніх творів — література, музика, живопис, архітектура, графіка. Інколи художній твір як єдине ціле з’являється внаслідок використання не однієї, а двох чи більше форм, наприклад, музично-драматичні твори (музика і текст або музика і танці).
Сучасний рівень науки і техніки дає можливість створювати твори, в яких поєднуються кілька форм, наприклад, кіно-, теле- і відеофільми, слайдофільми та інші відео- і радіотвори (літературний текст, музика, декорації тощо). Об’єктом авторського права є фільм як єдине ціле. Проте самостійними об’єктами авторського права у складному творі можуть бути й окремі складові частини — сценарій, музика, пояснювальний текст, робота головного оператора, художника-постановника, яка увійшла складовою частиною до складного твору (ст. 21 Закону України “Про авторські і суміжні права”).