Смекни!
smekni.com

Зупинення та закінчення досудового слідства (стр. 1 из 6)

Курсова робота

На тему :

“Зупинення та закінчення досудового слідства”

План :

1. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства.

2. Форми закінчення досудового слідства.

3. Підстави та процесуальний порядок закриття кримінальної справи.

4. Процесуальний порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку та направлення справи до суду.

5. Дії та рішення прокурора у справі, яка надійшла до нього з обви­нувальним висновком.

1. ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА.

Досудове слідство не завжди здійснюється безперервно. В ряді ви­падків виникають обставини, які перешкоджають закінченню розсліду­вання і кличуть за собою зупинення провадження у кримінальній спра­ві.

Зупинення досудового розслідування - це вимушене тимчасове при­пинення слідчим процесуальної діяльності у кримінальній справі, викликане наявністю у справі обставин, які перешкоджають подальшо­му провадженню і закінченню досудового розслідування. Досудове слід­ство у кримінальній справі зупиняється за наявності однієї з під­став, зазначених у ст. 206 КПК України, а саме:

1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;

2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі;

З) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Наведений перелік обставин, які є підставою для зупинення роз­слідування, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тому незаконним буде зупинення провадження досудового слідства у зв’язку з тим, що обвинувачений перебуває в тривалому відрядженні або поміщений до медичного закладу для проведення судово-медичної чи судово-психіатричної експертизи; потрібен тривалий час для доставлення обвинуваченого етапом до місця провадження досудового слідства; у невідомому напрямі виїхав свідок-очевидець злочину або потерпілий, без яких неможливе подальше розслідування, та ін­ше.

Якщо ці підстави є причиною затримки розслідування і неможливо закінчити його у встановлений законом строк, то необхідно порушу­вати клопотання про продовження строку досудового слідства.

Розглянемо кожну з обставин зупинення досудового слідства.

1) Зупинення досудового слідства у зв’язку з тим, що місцезна­ходження обвинуваченого невідоме, проводиться за таких процесуаль­них умов:

а) у справі зібрані достатні та неспростовані докази, які вка­зують на те, що злочин вчинений певною особою;

б) щодо такої особи винесено постанову про притягнення як обви­нуваченого;

в) виконано всі слідчі дії, провадження яких можливе за відсут­ності обвинуваченого, вжито всіх можливих заходів до знайдення, от­римання та збереження всіх доказів у справі;

г) обвинувачений приховався, а вжитими заходами встановити його місцезнаходження в процесі розслідування не вдалося.

Про зупинення досудового слідства слідчий виносить мотивовану постанову, копія якої направляється прокурору. Постанова складаєть­ся у відповідності з загальними вимогами ст. 130 КПК України.

Зупинення досудового слідства є юридичним фактом, який припиняє хід строку слідства і кримінальний процес в цілому. За зупиненою справою не можна проводити будь-які слідчі або інші процесуальні дії.

Якщо, незважаючи на вжиття необхідних заходів самим слідчим (шляхом допитів родичів, знайомих обвинуваченого, накладення ареш­ту на поштово-телеграфну кореспонденцію тощо), виконання за його дорученням органами дізнання оперативно-розшукових заходів, місце перебування обвинуваченого залишилось невстановленим, слідчий, ке­руючись ст. 138, 207 КПК України, одночасно із зупиненням провад­ження досудового слідства або й до цього оголошує розшук обвинува­ченого. Згідно зі ст. 139 КПК про оголошення розшуку слідчий скла­дає постанову, в якій зазначає необхідні відомості про особу роз­шукуваного. За наявності підстав, передбачених ст. 155 КПК, він може також обирати щодо розшукуваного обвинуваченого запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Спільна постанова про розшук і обрання цього запобіжного заходу направляється до відповідних орга­нів розшуку.

У відповідності з ч. З ст. 139 КПК України при затриманні об­винуваченого, якого розшукували і щодо якого обрано як запобіжний захід тримання під вартою, орган розшуку негайно доповідає про це прокуророві за місцем затримання. Прокурор протягом двадцяти чотирьох годин зобов’язаний перевірити, чи дійсно затриманий є тією особою, яка розшукується, і у упевнившись в наявності закон­них підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого етапом до місця провадження слідства.

З цього випливає, що за зупиненою кримінальною справою орган дізнання має право, на виконання постанови про розшук, затримати і в необхідних випадках допитати затриманого обвинуваченого. Слід­чий, отримавши повідомлення про затримання або про знайдення роз­шукуваного обвинуваченого, виносить постанову про відновлення досудового слідства та провадить необхідні слідчі дії, забезпечуючи право обвинуваченого на захист.

Досудове слідство може бути відновлено у разі необхідності (для провадження обшуку, впізнання за фотографією тощо) і без факту затримання обвинуваченого.

Якщо у справі притягуються два або декілька обвинувачених, а підстави для зупинення справи відносяться не до всіх обвинуваче­них, слідчий може зупинити провадження тільки щодо осіб, місцезна­ходження яких невідоме. Для цього щодо таких обвинувачених кримі­нальна справа виділяється в окреме провадження та зупиняється, а щодо інших провадження закінчується на загальних засадах. Інший підхід неприйнятний, бо зупинення всієї справи ущемляє інтереси тих обвинувачених, які від слідства не переховуються, позбавляє їх права на гласний розгляд справи в суді та здійснення правосуд­дя. Тим більш нереальним є зупинення всієї кримінальної справи, коли ряд обвинувачених перебувають під вартою. В цьому разі пере­рвати процес просто неможливо, бо правовідносини слідчого і обви­нуваченого не зупиняються і мають інтенсивний характер (арешто­ваний заявляє відвод експерту, подає клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи, вимагає очної ставки, вис­ловлює бажання дати показання тощо), а з іншого боку, - продовжує спливати строк тримання під вартою. Тому питання вирішується одно­значно: у відповідності з правилами ст. 26 КПК України кримінальна справа щодо обвинувачених, які переховуються від слідства і суду, виділяється в окреме провадження. Якщо ж після виділення справи розшукувані обвинувачені будуть знайдені, справа може бути, якщо це можливо, знову об’єднана в одне провадження.

Відновлення слідства такого зупинення можуть повторюватися. Головне - щоб було забезпечено вирішення завдань досудового слід­ства і додержувалася процесуальна форма.

2) Право на зупинення досудового слідства у разі коли психічна або інша тяжка хвороба обвинуваченого перешкоджає закінченню про­вадження у справі, виникає за наявності таких же умов, як і в разі невстановлення місцезнаходження обвинуваченого, з тією лише різницею, що тут відомо, де знаходиться обвинувачений, однак тяж­ка його хвороба позбавляє слідчого можливості провадити за його участю необхідні слідчі дії та перешкоджає закінченню провадження у справі.

Хвороба обвинуваченого є підставою для зупинення досудового слідства тоді, коли вона є тимчасовою, а її тяжкість не дозволяє здійснити допит, очну ставку або ознайомити обвинуваченого з ма­теріалами справи, тобто виключає можливість провадження слідчих дій за участю обвинуваченого. Якщо хвороба невиліковна - ставить­ся питання про закриття справи за зміною обстановки.

Слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого до оду­жання обвинуваченого. Обраний щодо нього запобіжний захід може бути відмінено або змінено за наявності до того підстав та вихо­дячи з доцільності. Зміна або відміна запобіжного заходу не по­винні ставити під загрозу вирішення завдань кримінального проце­су.

Якщо ж запобіжний захід у вигляді взяття під варту залишився в силі - необхідно враховувати, що в цьому випадку плин строків слідства зупинений, а строки тримання під вартою продовжують спливати і в необхідних випадках мають бути подовжені. Якщо зах­ворів один обвинувачений, а у справі притягаються як обвинуваче­ні декілька осіб, слідчий повинен визначитися щодо доцільності виділення справи в окреме провадження щодо обвинуваченого, який захворів психічною або іншою тяжкою хворобою.

Слід враховувати й те, що якщо обвинувачений захворів тяж­кою психічною хворобою, то в такому разі виникає необхідність проведення судово-психіатричної експертизи, суд за поданням слід­чого, погодженого з прокурором може направити обвинуваченого у відповідну медичну установу для дослідження, нагляду та лікування. Цей захід не є запобіжним заходом і не впливає на плин стро­ків тримання під вартою.

3) Коли не встановлено особи, яка вчинила злочин, слідчий по­винен провести всі необхідні слідчі дії для встановлення об'єкти­вної істини у справі, які можливо здійснити за відсутності підоз­рюваного, вжити заходів до знайдення, отримання, закріплення та збереження всіх доказів у справі та встановлення особи, яка вчи­нила злочин. У разі необхідності він може дати окреме доручення органам дізнання про проведення оперативно-розшукових дій.

У відповідності із ст. 104 КПК України у разі передачі кримі­нальної справи, порушеної органом дізнання, слідчому та незнай­дення особи, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує вживати оперативно-розшукових заходів до розкриття злочину, не очікуючи вказівок слідчого, але повідомляючи про отримані результати.

Протягом десяти днів органи дізнання зобов’язані виконати дору­чення слідчого та проінформувати його про отримані результати.