Єжи Гвіздала (Гданський Університет): „Ці останні, якщо хочуть вижити, повинні створювати певні угрупування з метою взаємної підтримки і розширення діапазону послуг. Умовою виживання невеликих банків, що загалом мають регіональний характер, є об’єднання їх з метою реалізації починань, які носять спільний інтерес. Спільні дії з метою, зокрема, взаємного обслуговування клієнтів, здійснення аналізу ринку, спільне фінансування дослідницьких робіт, підготовка кадрів, продовольча спеціалізація”.
Говорячи про необхідність створення банківських об’єднань в Україні ми, перш за все, маємо на увазі концентрацію сил з метою виживання. Так, наприклад, за словами С. Роголя (першого віце-президента банка „Надра”): „Прежде всего создание банковского объединения может стать для его участников единственной возможностью остаться на рынке”.Інші, не менш важливі, мотиви для створення БО, виникають в контексті підвищення конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи:
1. Розширення спектру банківських послуг, коли універсальні та інвестиційно-спрямовані банки можуть об’єднатись і надати клієнтам можливість об’єднати свої грошові потоки, не диверсифікуючи їх.
2. Збільшення сумарного капіталу – розширення можливостей співпраці з існуючими, а також залучення нових клієнтів (зокрема, крупні транснаціональні компанії) завдяки, наприклад, надання синдифікованого кредиту на здійснення певного крупного фінансового проекту – все це створюватиме фінансовий фундамент для покращення умов гарантування. Ось коментар Вадима Вьюна (заступника голови правлення банку „ТАС-Комерцбанк”): „В качестве наглядного примера можно привести ситуацию с предоставлением встречных банковских гарантий иностранным партнерам в сфере внешней торговли. Закон о госбюджете на этот год запрещает предоставление государственных гарантий правительством Украины. Поэтому иностранные партнеры давно ставят вопрос о замене института государственных гарантий на институт гарантий со стороны коммерческих банков. И в этом случае мы вплотную подходим к проблеме недостаточности капиталов украинских банков, взятых поодиночке, для обеспечения должного объема гарантийных операций. Это вполне бы могло стать поводом для объединения банков в БО”.
3. БО можуть використовуватись не тільки в оборонній фінансовій політиці, а й в наступальницькій стратегії, оскільки є ефективним інструментом експансії на ринок. Сергій Роголь у підтвердження цього пропонує розглянути наступну ситуацію: „Допустим, какой-то банк попытается развить свой карточный бизнес. У него достаточно сформирована инфраструктура, и он может привлечь банки-агенты, предоставив им определенные привилегии и делегировав какие-то функции. И в конечном итоге такая попытка развить карточный бизнес может обернуться созданием банковского объединения, например, банковской холдинговой группы, где инициатор может иметь статус материнского банка. Несомненно, у такого объединения намного больший потенциал, чем у каждого банка по отдельности”.
4. Бажання створити більш сучасні та потужні технології й комунікації (об’єднання партнерів для модернізації спільного бізнесу) дозволить створювати крупні мережі фінансового обслуговування, одночасно знижуючи собівартість послуг.
5. Масштабність операцій та можливість диверсифікації кредитів. Теймур Багіров (перший заступник голови правління „ТАС-Інвестбанк”): „Преимущество банковских объединений не вызывает сомнения. В результате объединения расширяется доступ к капитальным вкладам, а также повышается устойчивость к преодолению трудностей. Крупные банки могут осуществлять экономию, связанную с масштабом операции. Они имеют доступ к большему числу клиентов и, следовательно, менее уязвимы как к отдельным безвозвратным долгам, так и к потере важных клиентов. Они могут диверсифицировать кредитование по разным секторам экономики и проводить операции в различных местах, перемещать средства, предназначенные для выдачи кредитов, по всей стране за счет принятия вкладов в одном районе, а выдачи ссуд в другом”.
Як ми бачимо, БО можна розглядати як швидкий і відносно не дорогий спосіб розширення фінансових операцій, залучення перспективних клієнтів, зміни оргструктури і рішення багатьох інших стратегічних задач. Крім цього, воно дозволить зекономити немалі кошти за рахунок скорочення персоналу і зниження поточних витрат.
Україна – це великий перспективний банківський ринок, який швидко розвивається (розмір чистих прибутків банків за останній рік збільшився на 93,7%). При вступі України до СОТ іноземний пресинг, який вже має місце, тільки збільшуватиметься.
Тому автор пропонує ряд заходів для мінімізації ризиків і максимізації здобутків, що виникатимуть у вітчизняній банківській системі при вступі України до СОТ:
1. Необхідним є прийняття політичного та економічного рішення про те, що ми без власних банків не зможемо здійснювати суверенну грошову політику:
2. Слід ґрунтовно дослідити іноземний досвід, провести консультації з представниками вітчизняної банківської системи і, як результат, розробити власну довгострокову стратегію, яка передбачає політику,що має забезпечити ліквідність і, відповідно, конкурентоспроможність вітчизняній банківській системі.
3. Створити стимули для розширення приватизаційних та консолідаційних процесів у банківському секторі. Задіяти найкращих експертів на вирішення цієї проблеми.
4. Ввести у вищих навчальних закладах з банківською спрямованістю спеціалізовані дисципліни з цієї тематики.
5. Співвіднести вітчизняне законодавство з тими двохсторонніми протоколами, які Україна вже підписала в рамках переговорного процесу СОТ.
6. Визначити оптимальну норму обов’язкових резервів і не допускати її підвищення.
7. Слід при цьому зазначити, що у ст. 9-11 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (від 07.12.2000 р. № 2121) відсутні такі форми банківських об'єднань, як: банківські концерни, банківські консорціуми, банківський трест, при діяльності котрих виникають саме банківські правовідносини. Створення в Україні таких форм БО також може підвищити конкурентоспроможність вітчизняної банківської системи.
Все це повинна передбачати і враховувати фіскальна і грошова політика держави, а також діяльність банківського нагляду. Неврахування цього, означає свідоме послаблення банківського сектору і є передумовою для швидшої передачі вітчизняних банків в руки закордонного капіталу.
Банки, в свою чергу, повинні провести ряд наступних заходів, що передбачають:
1. Підвищення безпеки банків та їх конкурентоздатності.
2. Збільшення власних фондів банків та загалом рівня капіталізації банків, низький рівень яких свідчить про їхню слабкість, визначаючи одночасно їх дуже невигідну стартову позицію у змаганнях з сильними та динамічними західними банками.
3. Зменшення частки поганих кредитів.
4. Вдосконалення діючих банківських процедур, управління та модернізація оснащення.
5. Розробка довготермінової стратегії розвитку та маркетингової стратегії.
6. Розвиток та збагачення форм та якості представлених послуг.
7. Розширення банківської мережі.
8. Зниження коштів роботи банків.
9. Покращення інформаційної технології банків.
10. Обмін знаннями у сфері банківської справи шляхом створення стратегічних союзів та двоїстих угод.
11. Передбачити, що ліквідація непотрібних структур чи штатів є нелегким процесом, а зменшення зайнятості одночасно вимагає значних інвестиційних витрат.
12. Мають відбуватися процеси припинення регулювання, а також лібералізації надходжень капіталів. Це сприяє уніфікації послуг, які надаються банками, і призводить до того, що домінуючою організаційною формою на ринку стає універсальний банк, а банківська система повинна бути диференційована, а її сегменти повинні відповідати потребам народного господарства.
Цей процес вимагає ґрунтовно обдуманих дій, а також обрання стратегії та визначення напрямку, у якому повинні працювати банки. Однак, перш за все необхідно вирішити питання про те що це повинна бути система, як на рівні держави, так і на рівні банків, створена не тільки за зразком ефективних та безпечних банківських систем інших країн, таких як Англія, Франція, Німеччина, а й пристосована до потреб та вимог нашої економіки, бо існуючий стан вітчизняної банківської справи у великій мірі залежить від змін, які безперервно відбувалися протягом багатьох років у нашій банківській системі і сліпе копіювання іноземного досвіду призведе лише до паперових планів.
Головним інструментом у протистоянні іноземним банкам мають стати банківські об’єднання. Як зазначають всі експерти і представники банків, висвітлюючи цю проблематику, – БО – це об’єднання не проблем, а успіхів і перспектив. Тому, для досягнення цієї мети, банкам, в контексті об’єднання, слід передбачити свої стратегічні напрямки вже напередодні вступу до БО. Як показує іноземний досвід, інтернаціоналізація банківських систем стала причиною значної концентрації в них капіталу, покращуючи конкурентні позиції універсальних банків стосовно банків спеціалізованих, тому, враховуючи те, що БО – це взаємодоповнююча сукупність фінансових установ, слід зробити все можливе, щоб кожна частина цієї системи працювала злагоджено і ефективно.
Головніше і першочергове – це загальне теоретичне осмислення на всіх зацікавлених рівнях (держава, банки, спеціалізовані органи, громадськість) ситуації що склалася, і створення відповідних планів реагування, за якими можна на практиці мінімізувати ризики і максимізувати здобутки для вітчизняної банківської системи в контексті інтеграції України до СОТ.