Банківські злиття та поглинання організаційноекономічні аспекти

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ Кафедра банківської справи КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра банківської справи

КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: "Фінансовий менеджмент у банку"

та "Маркетинг у банку"

на тему: " БАНКІВСЬКІ ЗЛИТТЯ ТА ПОГЛИНАННЯ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ"

Керівник, викладачО.М. Мусієнко

Студент факультету банківської справи,

обліку і фінансів V курсу групи 54-БС-с спеціальності 7.050105

Г.С. Капніст

Харків-2008


Анотація

Необхідність банківського регулювання і Україні визначається зараз і тим фактором, що Україна активно входить на міжнародні фінансові ринки, а відтак відкриває власний фінансовий ринок для іноземного капіталу. Саме тому постає проблема конкуренції для банків у нових економічних умовах. Відповіддю на питання часу, як показує іноземний досвід, та вже існуючий український досвід, є банківські об’єднання та поглинання.

Цей засіб ефективного управління банком, підвищує значимість вітчизняних банків на ринку, їх конкурентноздатність, показники прибутковості, допомагає встановити певну необхідну клієнтську базу.

Метою даної курсової роботи є вивчення і дослідження специфіки формування банківських об’єднань і поглинань, ознайомлення з основами стратегічного менеджменту банку на їхній основі, а також аналіз стратегії об’єднань і поглинань банків України та зарубіжних банків.

Для досягнення мети в роботі вирішуються такі завдання:

– розглянута організація банківських об’єднань і поглинань;

– досліджені зміст і структура банківських об’єднань і поглинань ;

– наведена стратегічна програма ВАТ «Укрексімбанк»;

– проаналізовано досвід функціонуючих банківських об’єднань і поглинань.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів та висновків, містить 6 додатків, 31 наукове джерело інформації. Загальний обсяг роботи без додатків 41 сторінка.

Ключові слова: БАНКІВСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ І ПОГЛИНАННЯ, СТРАТЕГІЯ, ПЛАН, ОРГАНІЗАЦІЯ, СТРУКТУРА.


Зміст

Вступ

Розділ 1 Теоретичні основи банківських злиттів та поглинань в умовах трансформації економічної системи України

1.1 Сутність банківських злиттів та поглинань

1.2 Особливості впливу ринкового середовища на функціонування банківських злиттів та поглинань

1.3 Сучасні проблеми банківських злиттів та поглинань

Розділ 2 Аналіз діяльності банківських злиттів та поглинань

2.1 Організація діяльності банківських злиттів та поглинань

2.1 Дослідження узагальнюючих показників банківських злиттів та поглинань

2.2 Передумови для продажу частини акцій ВАТ „Укрексімбанк”

Розділ 3 Шляхи збільшення ефективності від банківських злиттів та поглинань

3.1 Підходи до управління банківських злиттів та поглинань

3.2 Впровадження нетрадиційних послуг на базі банківських злиттів та поглинань

3.3 Шляхи зниження ризиків

Висновки

Література


Вступ

Обираючи тематику проекту, автор зупинився на одній з найактуальніших проблем для вітчизняної банківської системи – активна експансія іноземного капіталу. Ідучи у своїх розробках безпосередньо до вирішення проблем, автор намагався якнайточніше враховувати реалії не тільки вітчизняного банківського ринку й проникаючого в Україну іноземного капіталу, а й світову кон’юнктуру, політичні, соціальні та ментальні особливості нашої держави.

В роботі автор розглядає основні плюси і мінуси збільшення частки іноземного банківського капіталу як за кордоном, так і в Україні, відстоюючи позицію, що в стратегічній перспективі значно вигіднішим і більш прибутковим для акціонерів банків, банківських службовців, клієнтів банків і всієї української економіки буде ситуація, коли за рахунок якісного ривку вітчизняні банки не тільки утримають свої позиції на вітчизняному ринку, а й розширять їх на закордонних ринках. Інші варіанти, а саме, ліквідація банків та продаж акцій, автори бачать як послаблення ініціативи і встановлення іноземних правил і пріоритетів у одній з найважливіших і найперспективніших галузях вітчизняної економіки.

Нажаль, в Україні (так само як і в ряді інших країн), банківські акціонери у своїй більшості дбають більше про короткострокову перспективу, не бажаючи ризикувати, - реінвестуючи і додатково вливаючи гроші у свої банки. Тому, при першій можливості, за наявності вигідної пропозиції, безоглядно продають свої акції.

Автор розробив нову для України послугу, яка може дати банкам, що будуть її використовувати, якісно новий ривок і надприбутки. Маємо надію, що акціонери банків, що збирались продавати свої акції, при ознайомленні з можливістю цієї послуги (а також при ознайомленні з чудовими пропозиціями наших колег) матимуть можливість переглянути деякі свої стратегічні пріоритети. Також наша пропозиція спрямована до банків, що прагнуть активно боротися в умовах загострення і посилення конкуренції.

За кордоном існують авторитетні потужні рейтингові агентства, які володіють величезними обсягами інформації (зокрема, що стосується діяльності банків). Переважна більшість банків у розвинених країнах активно з ними співпрацюють. Це дає банку ряд дуже суттєвих стратегічних і тактичних інформаційних переваг, зокрема додаткову інформацію про свої ризики. В Україні такі агентства володіють дуже слабкою інформацією і у більшості своїй є заангажованими, тому вітчизняний банк має спиратись на свої сили. Суть пропозиції авторів полягає в тому, щоб банк в середині себе створив новий інструмент підтримання своєї конкурентноздатності - відповідну організаційну структуру (спираючись на Законодавство) - центр глобального інформаційного забезпечення.

Центр знаходиться в розпорядженні банку, але водночас є незалежною структурою. Баланс центру вноситься в баланс банку. Функції:

1. Вивчити всю сукупність внутрішніх показників банку в динаміці.

2. Повний аналіз клієнтів банку.

3. Аналіз сукупності зовнішніх факторів, що впливають на діяльність банку.

4. На основі зібраних даних надавати зведену звітність.

5. Надання неупереджених пропозицій по питанням, що цікавлять банк.

6. Продаж інформації, що не стосується комерційних інтересів банку.

7. Надання платних консультацій і пропозицій.

Перші п’ять пунктів відповідають за якісний розвиток банку, шостий і сьомий пункти - за прибутковість і авторитетність банку.

Отже, автори пропонують новий інформаційний продукт, як результат банківського об’єднання з метою підвищення конкурентоспроможності і прибутковості вітчизняних банків.

Розділ 1. Теоретичні основи банківських злиттів та поглинань в умовах трансформації економічної системи України

1.1 Сутність банківських злиттів та поглинань

Згідно Закону України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 ) стаття 8 „Кооперативні банки”:

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.

Згідно статті 9 банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єднання та порядок його державної реєстрації встановлюються Національним банком України.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського об'єднання.

Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях - газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною Національним банком України формою, про зміни в ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими Національним банком України.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду у разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація банківського об'єднання не припиняє діяльності банків - його учасників.

Згідно статті 9 банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська корпорація підлягає реєстрації у Національному банку України і заноситься до Державного реєстру банків. Статутний капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним вимогам Національного банку України щодо статутного капіталу новостворюваного комерційного банку.

Вимоги Національного банку України щодо надання банківській корпорації ліцензій на виконання окремих операцій встановлюються на рівні загальних вимог для комерційних банків виходячи з розміру консолідованого капіталу.

Установчий договір та статут корпорації мають включати положення щодо забезпечення виконання корпорацією та її членами своїх фінансових зобов'язань і відповідальності за результати сумісної діяльності з метою забезпечення інтересів кредиторів та вкладників.

Банки, що увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій. Централізації в межах банківської корпорації підлягають:

8. виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її межами;

9. операції на ринках грошей та капіталів;

10. встановлення та ведення кореспондентських рахунків (у національній та іноземних валютах);

11. моніторинг кредитних ризиків;

12. розробка та прийняття загальних для членів банківської корпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої звітності;

13. формування зовнішньої звітності;

14. внутрішній аудит.

Перелік централізованих функцій може бути розширений за згодою банків-членів корпорації. Передача повноважень щодо централізованого виконання зазначених вище функцій від банків-членів до банківської корпорації повинна бути зафіксована як у статутах банків-членів корпорації, так і в статуті самої банківської корпорації.

Банківська корпорація виконує функції розрахункового центру для банків-членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових установ). Усі банки-члени корпорації виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в іноземних валютах) виключно через свої кореспондентські рахунки, відкриті в Національному банку України або безпосередньо у банківській корпорації.

Банки, що увійшли до банківської корпорації, зберігають свою юридичну самостійність у межах, обумовлених їх статутами та статутом банківської корпорації. Банки, що увійшли у банківську корпорацію, не можуть входити до інших банківських об'єднань, крім як за згодою корпорації (виняток - участь у професійних асоціаціях, створених не на комерційних засадах). Банки, що увійшли до банківської корпорації, повинні в усіх своїх документах, укладених угодах тощо вказувати свою належність до корпорації.

Назва банківської корпорації встановлюється засновниками довільно з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно статті 11 банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки.

Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.

Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку. У разі, якщо дочірній банк набув право власності на акції материнського банку, він зобов'язаний відчужити їх у місячний термін.

Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків-членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю.

Банківський нагляд за діяльністю банківської холдингової групи здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі. Материнський банк зобов'язаний подавати консолідовано-фінансовий та статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.

Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.

Згідно статті 12 фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.

Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.

Материнська компанія фінансової холдингової групи зобов'язана подавати наглядовим органам консолідовано-фінансовий та статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.

Материнська компанія фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності її членів на виконання законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України має право встановлювати правила, що є обов'язковими для членів фінансової холдингової групи.

Материнська компанія фінансової холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.

1.2 Особливості впливу ринкового середовища на функціонування банківських злиттів та поглинань

Якщо окреслювати ситуацію з тенденцією до динаміки банківських об’єднань (БО) у світі, можна сказати, що за останніми науковими дослідженнями вдало проходить тільки кожна четверта спроба об’єднання, зокрема, останнім часом помітно менше динаміка створення банківських об'єднань у Сполучених Штатах, наприклад, виникнення проблем об’єднання Ваnк Опе у Чикаго і First Union у Шарлотт. Поменшало оптимізму в Європі після фіаско операції зі злиттям Deutsche Bank з Dresdner Ваnк. Однак трапляються й позитивні приклади. Передусім це стосується іспанських банків, які успішно тримають контроль над фінансовими інститутами з інших країн. Великомасштабними розширеннями може також похвалитися провідний британський банк НSВС. Найбільшим дослідженням проблеми банківських об’єднань зайнялася Європейська комісія, розпочавши інтернет-консультації, з метою з'ясування причин незначного рівня в ЄС транскордонних об'єднань у банківській сфері. „Потужність і ефективність інтегрованого ринку фінансових послуг є суттєвим фактором економічного зростання і конкуренції в Європі, - зазначив комісар ЄС з питань внутрішнього ринку і послуг Чарлі МакГріві. - Отож ми повинні зрозуміти, чому такий низький рівень транскордонного співробітництва у фінансовому секторі. Поза сумнівом, найкраще допомогти нам можуть насамперед учасники ринку, а також регулятори. Тому ми звертаємося до них напряму". Доручення провести відповідне розслідування дала комісії восени минулого року Рада ЄС. Інтернет-консультації триватимуть до середини червня, а звіт комісія підготує на розгляд Ради до вересня.

Щодо нашої держави, то на цей момент в Україні вже існує проблема пов’язана із поглинанням іноземними банкам вітчизняних, яскравий приклад цьому постійно підсилюючі активність «Райффайзенбанк» і «Альфа-банк»), що відверто притримуються експансійної політики, а це свідчить про те, що український ринок вже зараз являє собою інтерес для іноземних фінансових установ.

Найбільш ґрунтовно ситуацію, що склалася в Україні, на думку автора, описав Генадій Шемчушенко (заступник директора Центру банківського права при Інституті Держави і права ім. В.М. Корецького НАН України): В широкому розумінні створення БО є концентрацією банківських капіталів. Однак, на відміну від банківських систем в різних економіках, де така концентрація здійснюється в контексті їх глобалізації, в Україні концентрація капіталу має істотне значення саме для слабо капіталізованих банків. Банківське об’єднання за своїм правовим змістом може надати слабким та середнім банкам унікальну можливість вирішити проблему капіталізації шляхом об’єднання капіталів декількох таких банків у відповідному банківському об’єднанні. Однак, для реалізації цієї можливості повинен існувати механізм, у відповідності з яким БО буде об’єктом визначених економічних нормативів (в тому числі і норматива достатності капіталу), що встановлюються НБУ замість самих банків-учасників. Оскільки такий механізм на цей момент невизначений, необхідність створення і діяльності БО знаходиться під питанням”. Цікавим є припущення Вадима Кощія: „Багато вітчизняних банків або активно приймали участь або й досі приймають участь в обслуговуванні фінансових потоків інших, переважно промислово-фінансових груп, або формуванні своїх холдингових пірамід. Доки такі структури в основному не схожі на передбачені Законом „Про банки та банківську діяльність” об’єднання, але саме вони є прообразом класичних БО”.

1.3 Сучасні проблеми банківських злиттів та поглинань

При створенні синергетичного ефекту, що виникатиме в результаті створення БО, з’являтимуться додаткові ризики, суть яких полягає у:

1. Ризики і невдала політика одного учасника БО поширюються як на інших його колег, так і на все БО – перш за все, - це імідж, по-друге, у ст. 9 Закону „Про банки та банківські об’єднання” вказано: “Учасники банківського об’єднання несуть відповідальність по зобов’язаннях інших його учасників у відповідності із заключеним між ними договором”.

2. Ризики і проблеми, що можуть виникати при об’єднанні управлінського та інших організаційних апаратів різних фінансових установ.

Ми бачимо, що є певні проблеми, які поступово стають задачами вітчизняної банківської системи, суть яких зводиться до створення ініціатив зі сторони банків до держави щодо забезпечення ефективного функціонування БО, адаптування фінансових установ до існування у БО, ефективна політика як кожного члена БО, так і загалом усього БО.

Проаналізувавши досвід європейських країн ми зробили вибірку основних проблем, які поставали перед ними в процесі об’єднання банків, для того щоб потім врахувати можливість їх виникнення в нашій країні:

Партнери не відповідають одне одному за фундаментальними стратегічними питаннями і культурою ведення підприємництва, при міжнародному поглинанні іноземного кредитного інституту.

Банкам після об’єднання необхідний деякий час для досягнення поставлених завдань, головним з яких є зменшення доходів, і як результат, зменшення витрат, в результаті – збільшення рентабельності. Іноді, це не вдається, виходить, що після об’єднання прибутковість різко спадає. Коли об’єднуються культури двох банків, то вони можуть понести збитки у вигляді скорочення персоналу, відставки менеджерів, перебудови організаційних структур, звільнення старих і призначення нових керівників.

Реорганізація банку а також розробка і впровадження нової бізнес-моделі займають багато часу. При цьому в цій роботі приймають участь багато кваліфікованих фахівців.

В банках, які об’єднуються не однакові регулятивні правила і нормативи. Тому фінансові продукти і послуги можуть варіюватися. Під час об’єднання можуть виникнути проблеми з функціонуванням технологічних систем, що може знизити дохідність новоствореного фінансового інституту.

В Національному банку вважають, що створення БО – цілком логічний етап у розвитку банківського сектору. А це означає: НБУ не стане перешкоджати місцевій глобалізації у банківському секторі, що тільки буде сприяти формуванню банківських корпорацій и холдингів. Політики і чиновники також зацікавлені у створенні ефективних важелів протидії потужним іноземним фінансовим установам. Щодо банків, то вони в першу чергу зацікавлені у створенні на вітчизняному банківському ринку економічно-організаційної сили нової якості, яка дасть їм не тільки можливість утримати власні позиції, а й нагоду поборотись за зростання, зокрема, вихід на іноземні ринки банківських послуг.

Недоліки від присутності іноземного капіталу на Україні:

1. Означає скорочення надлишкового персоналу, пошук та відрядження до придбаної банківської установи кваліфікованих фахівців, а також переведення її на операційну модель іноземного банку-холдингу. Серед недоліків шляху органічного розвитку необхідність більшого часу та зусиль з планування, оскільки іноземному банку бракуватиме досвіду роботи в умовах нового ринку.

2. Перед місцевими банками в умовах лібералізації доступу іноземних банків постає альтернативний вибір – приймати “виклик” конкурентів і засвоювати передові технології та методи банківської діяльності, удосконалюючи й розширюючи асортимент послуг і продуктів або погодитись на поступове згортання діяльності та витіснення з ринку.

3. Іноземні банки, що прийшли у країни з ринком, що формується, виявилися більш гнучкими з точки зору зменшення витрат та успішними з точки зору підвищення прибутковості. Посилення конкуренції після входження іноземних банків викликало зниження прибутковості місцевих банків, що спонукало їх до скорочення загальних витрат.

4. З іншого боку, іноземні банки завдяки конкурентним перевагам “відбирають” найбільш прибуткові вітчизняні ринки та клієнтів, залишаючи місцевим банкам обслуговування інших (більш ризикових) клієнтів, збільшуючи загальний рівень ризиків їх портфелів.

Серед негативних можна виділити такі:

1. Іноземні банки можуть бути менш схильними до здійснення кредитної діяльності у приймаючій країні, наприклад, коли економічна ситуація в країні різко змінюється, або надавати кредити виключно великим компаніям, особливо компаніям з іноземним капіталом, лишаючи компанії з низьким кредитним рейтингом та роздрібний кредитний ринок місцевим банкам.

2. Присутність іноземних банків може послабити позиції ще недостатньо розвиненої банківської системи країни. Місцеві банки, які не спроможні на рівних конкурувати з іноземними банками – банкротують, що може призвести до фінансової нестабільності. Іноземні банки завдяки конкурентним перевагам “відбирають” найбільш прибуткові вітчизняні ринки та клієнтів, залишаючи місцевим банкам обслуговування інших (більш ризикових) клієнтів, збільшуючи загальний рівень ризиків їх портфелів.

3. Іноземні банки можуть проводити лише спекулятивну діяльність не надаючи повний спектр якісних банківських послуг. Таке спостерігалося в Україні в другій половині 1990-х років, коли основною метою приходу частини іноземних банків було інвестування в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).

Вагомим є той факт, що ризики та потенційні негативні моменти від проникнення іноземних банків стосуються не стільки ефективності, скільки більше стабільності банківської системи та рівня економічного розвитку приймаючої країни.


Розділ 2. Аналіз діяльності банківських злиттів та поглинань

2.1 Організація діяльності банківських злиттів та поглинань

Проаналізувавши досвід європейських країн ми зробили вибірку основних проблем, які поставали перед ними в процесі об’єднання банків, для того щоб потім врахувати можливість їх виникнення в нашій країні:

1. Партнери не відповідають одне одному за фундаментальними стратегічними питаннями і культурою ведення підприємництва, при міжнародному поглинанні іноземного кредитного інституту.

2. Банкам після об’єднання необхідний деякий час для досягнення поставлених завдань, головним з яких є зменшення доходів, і як результат, зменшення витрат, в результаті – збільшення рентабельності. Іноді, це не вдається, виходить, що після об’єднання прибутковість різко спадає.

3. Коли об’єднуються культури двох банків, то вони можуть понести збитки у вигляді скорочення персоналу, відставки менеджерів, перебудови організаційних структур, звільнення старих і призначення нових керівників.

4. Реорганізація банку а також розробка і впровадження нової бізнес-моделі займають багато часу. При цьому в цій роботі приймають участь багато кваліфікованих фахівців.

5. В банках, які об’єднуються не однакові регулятивні правила і нормативи. Тому фінансові продукти і послуги можуть варіюватися.

6. Під час об’єднання можуть виникнути проблеми з функціонуванням технологічних систем, що може знизити дохідність новоствореного фінансового інституту.

Як вирішення багатьох з цих питань бачимо створення реорганізації двох банків у формі злиття і подальшого створення ними нового продукту з урахуванням нових можливостей: збільшеного об’єднаного капіталу, об’єднаних технологій і зусиль направлених на підвищення конкурентоспроможності банку та його стабілізації.

Згідно закону Країни «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. № 872-ХІІ злиття означає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу належних їм майна, коштів, прав та обов’язків до іншого банку. Злиття є однією із форм реорганізації банків.

Для одержання дозволу на реорганізацію банку до національного банку подається заява з доданням необхідного обґрунтування та розрахунків, які б засвідчували настання позитивних наслідків для вкладників та інших кредиторів банку. Національний банк не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації, не буде відповідати вимогам щодо економічних нормативів його діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.

При оголошенні про злиття банків варто активно вказувати на вигоди, що одержать від цього кроку окремі сторони. Крім акціонерів, це стосується і банківських клієнтів. Тільки таким способом можна перебороти побоювання, що виникають у зв’язку з об’єднанням. Проте при злитті на перший план виступає прагнення до забезпечення економічних вигод для банків-учасників.

Надзвичайно важило при організації банківських об’єднань та поглинань враховувати наступні ризики (як показує іноземний досвід, ми можемо прослідкувати наступну тенденцію):

Причини втрати очікуваних вигод

1. Людські фактори і ресурси 10%

1.1. Нездатність зливаючихся банків співпрацювати 30%

1.2. Втрата під час злиття важливих співробітників 27%

1.3. Відсутність передачі досвіду 33%

2. Стратегічні прорахунки

2.1. Неможливість швидко повернути великі втрати 50%

2.2. Неврахування банком витрат на злиття 30%

2.3. Неврахування можливості змін економічних умов 20%

2.2 Дослідження узагальнюючих показників банківських злиттів та поглинань

Однією з найголовніших проблем вітчизняної банківської системи є активна експансія іноземного капіталу (Див. дод. А).

На відміну від країн Центральної та Східної Європи і Прибалтики, для яких активний прихід іноземного капіталу в банківський сектор почався ще в середині 1990-х, присутність іноземного капіталу в Україні стрімко зросла торік: число банків з іноземним капіталом збільшилося до 23, питома вага сплаченого статутного капіталу банків з іноземним капіталом у сукупному капіталі чинних банків виросла з 13,2 % до 22,4 % (табл. І). У І кварталі поточного року вже укладено нові угоди про купівлю акцій вітчизняних банків: Banca Intesa (Італія) уклав угоду про купівлю 85,42 % акцій Укрсоцбанку, "Credit Agricole S. A." (Франція) — про купівлю 98 % статутного капіталу "Індекс-банку". Очікується, що після завершення усіх оголошених угод питома вага іноземного капіталу підвищиться до 30 %, при цьому під контролем іноземного капіталу перебуватиме 4 банки з першої десятки — АППБ "Аваль" (2-ге місце за обсягом активів), УкрСиббанк (4-те), Укрсоцбанк (5-те) і "Райффайзенбанк Україна" (8-ме).

За інформацією НБУ, найбільші частки в загальній сумі іноземного банківського капіталу, що працює в Україні, належать інвесторам з Австрії (21,2 %), Росії (18,4 %), Польщі (8,8 %) та Нідерландів (8,3 %).

В умовах існування в Україні заборони на відкриття філій іноземних банків основними методами проникнення іноземного капіталу у вітчизняний банківський сектор є купівля повного пакета акцій (як правило, 85—90 %) або портфельна купівля акцій (10—20 %). За першою схемою були продані банки "Ажіо", АППБ "Аваль", "НРБ-Україна", АКБ "Мрія", Укрсоцбанк, "Індекс-банк", за другою відбувся продаж 10 % акцій банку "Форум", 20 % акцій "Мегабанку", 18,9 % акцій "Родовід Банку". Дещо інший підхід (залучення фінансового донора) було обрано при продажу 51 % капіталу УкрСиббанку банківському холдингу BNP Paribas та майже 27 % статутного фонду ВАбанку нідерландському фінансовому холдингу ТВІF Finansial Service, який входить до багатопрофільної ізраїльської ФПГ Каrdan.

Серед основних чинників, які інтенсифікують мотиви входження іноземного капіталу до банківського сектору України, — отримання ринкових переваг за рахунок місткості вітчизняного ринку банківських послуг і перспектив його розширення; приваблива дохідність операцій.

Основний чинник, який прискорює входження іноземного капіталу до банківського сектору України – це можливість отримання іноземними банками ринкових переваг за рахунок(Див. дод. Б, В):

1. Місткості вітчизняного ринку банківських послуг.

2. Перспектив його розширення.

3. Привабливої дохідності операцій.

У відповідь на проблематику капіталізації в умовах сьогодення, ми проаналізували іноземний та вітчизняний досвід і прийшли до висновку, що найкращим вирішенням питання достатності капіталу для вітчизняної банківської установи є банківське злиття.

Шляхом наступних логічних міркувань:

- Іноземний та вітчизняний досвід показує, що переважною формою участі іноземного капіталу на закордонних та вітчизняному ринку є банківські поглинання (відкриття дочірніх банків).

- Проаналізувавши світовий та український досвід, ми прийшли до висновків, про те, які ж позитивні та негативні сторони для вітчизняного банківського сектору несуть в собі іноземні банківські поглинання.

- На основі цього аналізу ми визначили оптимальний рівень участі іноземних банківських поглинань у вітчизняному банківському секторі та визначили головні інструменти регулювання цього рівня.

- Ми розглядаємо законодавство, як недостатньо ефективний засіб регулювання рівня участі іноземних банківських поглинань на вітчизняному банківському ринку, оскільки, в рамках підготовки вступу України до СОТ, вже підписано 32 закони про доступ іноземного банківського капіталу на український банківський ринок, а також беззастережно підписано понад 130 двосторонніх угод про доступ іноземного капіталу на вітчизняні ринки послуг – показник, до якого не дозволила собі наблизитись жодна держава світу.

- Тому ми бачимо стимулювання державою створення банківських об’єднань, як найбільш ефективної міри захисту вітчизняної банківської системи, не забороненої нормативними актами СОТ.

- Проаналізувавши здобутки та втрати від створення вітчизняних банківських об’єднань як на рівні держави, так і на рівні банківських установ, учасників цих об’єднань, ми прийшли до висновку, що найкращою формою банківської консолідації в Україні, враховуючи наші реалії та менталітет, є банківські злиття.

Інструментом ефективного регулювання частки іноземного капіталу на вітчизняному банківському ринку є банківська консолідація.

Найбільш прийнятною та ефективною формою консолідації у вітчизняному банківському секторі є банківські злиття, оскільки ця форма, при розумному підході, може стати міцною платформою для якісного ривку, за рахунок об’єднання банку в єдину потужну силу.

2.3 Передумови для продажу частини акцій ВАТ „Укрексімбанк”

Капітальне злиття серед банків непопулярне. Приводом для занепокоєння банкірів може стати стрімке зростання курсу євро, яке автоматично зменшує розмір їхнього капіталу, виражений у єдиній європейській валюті. Цікаво, що в такий спосіб уникнути проблем з виконанням нових нормативів капіталізації, як реорганізація "з власного бажання", дрібні українські банки, які навіть не виконували нормативів, настійливо відкидали. Винятком можна назвати приєднання київського Інноваційно-промислового банку до харківського Українського банку торговельної співпраці (УБТС) на правах філії (злиття відбудеться на основі бренду "Інпромбанк", а головний офіс єдиного банку міститиметься у Харкові).

Перший заступник голови правління Інпромбанку Дмитро Соболєв, коментуючи злиття банків, зазначав, що проблему низького рівня капіталізації українських банків на нинішньому етапі можна вирішити лише шляхом утворення банківських об’єднань або шляхом об’єднання активів за рахунок злиття. "Враховуючи, що, на жаль, особливості законодавчої бази банківської діяльності в Україні сьогодні роблять економічно недоцільним і фінансово непривабливим створення банківських об’єднань, процедура злиття є оптимальним засобом підвищення капіталізації українських банків", - наголошував Дмитро Соболєв. Задля справедливості варто зазначити, що капітал обох банків і до злиття давав змогу виконати нові нормативи Нацбанку (те саме можна сказати і про інші торішні злиття - приєднання банку "Еталон" до "Авалю" і Народного банку – до Укргазбанку).

Річна фінансова звітність ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” станом на кінець дня 31 грудня 2005 р. складена у тисячах гривень.

Державний експортно-імпортний банк України (далі - Банк) засновано 3 січня 1992 р.відповідно до Указу Президента України. У 2000 р. Банк перетворено у відкрите акціонерне товариство із закріпленням у власності держави 100 відсотків акцій. Упродовж 2006 року розмір статутного капіталу було збільшено на 106 млн.грн. відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.04 №624 “Деякі питання збільшення статутного капіталу ВАТ “Укрексімбанк” та від 25.08.04 №1105 “Про збільшення статутного капіталу ВАТ “Укрексімбанк”. Статутний капітал Банку збільшено за рахунок чистого прибутку за 2003 рік шляхом випуску акцій у бездокументарній формі на суму 26 млн.грн. та за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом додаткового випуску акцій у бездокументарній формі на 80 млн.грн., із збереженням у власності держави 100 відсотків цих акцій. Станом на 1 січня 2006 року статутний капітал Банку становив 368 млн.гривень.

ВАТ “Укрексімбанк” здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, зокрема Законом України “Про банки і банківську діяльність”, нормативними актами Національного банку України, та у відповідності з ліцензією №2 від 25 грудня 2001 року, наданою Національним банком України.

До мережі Банку станом на 1 січня 2006 р. входить Головний банк, 29 філій та 54 відділення (у т.ч. протягом звітного року відкрито 10 відділень), загальна облікова чисельність працівників склала 3065 осіб і у порівнянні з 01.01.04 збільшилась на 193 особи.

Облікову політику, яка є основою для складання річної фінансової звітності, наведено у примітці 1 Звіту. Змін облікової політики банку протягом 2006 року не відбувалося. Помилок минулих років та пов”язаних з ними коригувань звітності не було. Банк складає окремо річну фінансову звітність Банку та консолідовану річну фінансову звітність, яка включає консолідовані показники діяльності Банку та його дочірнього підприємства “Лізингової компанії “Укрексімлізинг”.

Злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення банку та припинення (ліквідації) окремих видів банківської діяльності протягом звітного року у ВАТ “Укрексімбанк” не було. Обмежень щодо володіння активами у Банку немає (крім основних засобів, переданих в оперативний лізинг (оренду), первісна вартість яких станом на кінець дня 31.12.2005 року

складала 2 470 тис.грн.).

ВАТ “Укрексімбанк” – це універсальний банк, який на першокласному рівні надає своїм клієнтам повний спектр банківських послуг, дотримуючись незмінно високої чистоти та прозорості операцій, обслуговує значну частину розрахунків суб”єктів зовнішньоекономічної діяльності. Банк стабільно входить до десятки найбільших банків України. Станом на 1 січня 2006г., серед банків України займає: третє місце - за обсягом отриманого прибутку, п'яте – за розміром статутного капіталу і обсягів кредитних вкладень в економіку України, шосте – за рівнем балансового капіталу і чистих активів, сьоме місце - за розміром зобов’язань, коштів клієнтів (суб’єктів господарської діяльності і населення).

Але в Укрексім банку ми маємо наступну ситуацію, коли в найближчій перспективі Рада Правління банку вирішуватиме, з врахуванням законодавчих змін, питання про продаж 20% акцій. Це зумовлено прагнення залучити більші ресурси та укріпити імідж банку. Для цього банк спирається на наступні тенденції, які ми можемо побачити у наступних показниках(Див. дод. Г, Д ).

Як ми можемо побачити з цих показників, банк дуже стабільний і має передумови до продажу частини своїх акцій.


Розділ 3. Шляхи збільшення ефективності від банківських злиттів та поглинань

3.1 Підходи до управління банківських злиттів та поглинань

Намагання встановити обмеження на присутність іноземного капіталу в Україні не є розв'язанням проблеми регулювання його доступу. Крім того, встановлення штучних преференцій для банків негативно позначиться на розвитку інших сегментів фінансового ринку. Враховуючи викладене, системний підхід до регулювання доступу іноземного капіталу в банківський сектор України має базуватися передусім на заходах підтримки конкурентоспроможності банків із національним капіталом, використанні позитивних структурних і технологічних переваг банків з іноземним капіталом для підвищення інвестиційного потенціалу вітчизняної банківської системи та її стимулюючої ролі в соціально-економічному розвитку країни за рахунок підвищення монетизації економіки; нарощування обсягів кредитування економіки як передумови необхідних структурних зрушень; залучення іноземних інвестицій і доведення їхнього рівня на душу населення до сусідніх східноєвропейських країн; прискореного розвитку фінансових ринків; інтенсифікації використання сучасних банківських технологій та банківського менеджменту; розширення спектра банківських послуг і підвищення їхньої якості; зниження рівня відсоткових ставок за кредитами; оптимізації інституційної структури вітчизняної банківської системи й наближення її до стандартів країн із розвиненою економікою.

Крім того необхідно зважати на економічну ситуацію в банківській системі України, а особливо на такі проблеми як:

1. Посилення конкуренції на ринку.

2. Швидке удосконалення інформаційних технологій.

3. Більш жорстке регулювання банківської системи.

4. Нові банківські продукти.

5. Необхідність оптимізації ризик-менеджменту.

6. Недосконалість стратегічного планування.

7. Недостатня кваліфікованість персоналу.

Іноземна загроза змушує наші банки ворушитися. Те, що комусь спаде на думку купувати українські банки, для вітчизняних фінансистів не відкриття. Яскраві приклади поряд – східноєвропейські країни, де іноземці вже придбали навіть державні банки. Ясна річ: що ліпший стан банку, то дорожче його куплять. Отож деякі фінансисти почали наводити блиск у своїх установах: поліпшувати менеджмент та якість послуг, розробляти нові технології, здійснювати аудит (краще, коли він міжнародний) тощо. Добре, коли банк співпрацює із солідними міжнародними організаціями. Приміром, відкриває в себе кредитні лінії Європейського банку реконструкції та розвитку, Німецько-українського фонду та інших.

Здобутки, які отримали зарубіжні банки в результаті об’єднання своїх банків дають нам змогу побачити необхідність банківських об’єднань в Україні:

1. Злиття двох банків дало можливість об’єднати дві стратегії і відпрацювати єдину, просту і зрозумілу для клієнтів бізнес-концепцію, реалізація якої, може принести позитивний результат.

2. Будь-яке сучасне злиття зарубіжних банків направлене на зменшення витрат за рахунок раціонального розподілу ресурсів всередині нового об’єднаного альянсу.

3. Фокусування уваги на бізнес-моделях, включаючи маркетинг дало змогу збільшити дохідність, валовий дохід банку а також зменшити витрати.

Дослідження зарубіжного досвіду є дуже важливим для наших економістів, при цьому необхідно не забувати про особливості нашої економіки, менталітету, політичної ситуації в країні. Все це в цілому є доцільним для формування нових банківських продуктів які піднімуть банківську систему України до європейського рівня і зроблять її конкурентоспроможною на ринку банківських послуг як всередині країни, так і за кордоном.

Питання, наскільки партнери відповідають одне одному за фундаментальними стратегічними питаннями і культурою ведення підприємництва має велике значення.

Якщо ці моменти збігаються, то можуть бути виявлені такі переваги стратегії поглинання стосовно стратегічного альянсу: прискорене, цілеспрямоване придбання частки ринку, співробітників та інфраструктури, а також каналів збуту і ноу-хау в країні призначення; використання власної рейтингової переваги, у тому випадку, якщо країні призначення присвоєний нижчий рейтинг; спрощений процес реалізації власних планів і, тим самим, зниження управлінських і інформаційних витрат; підвищені вимоги до професійної придатності співробітників кредитного інституту, що купується; а також запобігання розкриттю власних ноу-хау конкурентам.

Очевидно, що важливість цих переваг дещо знижується, коли мова йде про злиття рівноправних партнерів, наприклад усередині країни.

Зниження витрат скоріше залежить від продуктивності, що вимірюється розміром обсягу послуг на одного клієнта або працівника, ніж від розміру банку. При цьому підвищити її, просто здійснивши процедуру злиття, неможливо.

3.2 Впровадження нетрадиційних послуг на базі банківських злиттів та поглинань

Пропонуємо вашій увазі принципово новий інформаційний продукт – надання глобальних інформаційних послуг (нгіп).

Базою для надання інформації в банку займатиметься центр глобального інформаційного забезпечення (цгіз). Для створення новітнього центру банк має залучити надпотужності. Як показує іноземний досвід, джерелом об’єднання і цільового використання таких надпотужностей є банківські об’єднання.

Отже, автори пропонують новий інформаційний продукт, як результат банківського об’єднання з метою підвищення конкурентоспроможності і прибутковості вітчизняних банків.

Цікавим є досвід зарубіжного банківського сектора із залучення до оцінки кредитного ризику незалежних рейтингових агентств. Рейтингове агентство має у своєму розпорядженні великий об'єм інформації і досвід створення неупереджених оцінок для всіх можливих варіантів ситуацій, у нього відсутня будь-яка зацікавленість, крім формування достовірної оцінки кредитного ризику банку.

В Україні необхідно заохочувати створення рейтингових агентств, тому що їхня діяльність буде сприяти зниженню кредитних ризиків банків і підвищувати надійність банківської системи України в цілому. На жаль, у даний час в Україні відсутня якісна статистична база даних по позичальниках, дотепер не діють кредитні бюро. Українські банки змушені спиратися на власні методики оцінки кредитного ризику, брати на себе всю вагу кредитного ризику. Найкращий варіант, і це найпоширеніша українська практика, кредитування юридичних осіб під заставу їхнього майна.

В Україні в даний момент актуальним стає завдання інтеграції великої кількості методів управління кредитними ризиками в єдину методологію контролю й обмеження ризиків на консолідованій основі щодо вітчизняних умов і у відповідності зі стандартами Базельського комітету.

Автори розробили нову для України послугу, яка може дати банкам, що будуть її використовувати, якісно новий ривок і надприбутки. Маємо надію, що акціонери банків, що збирались продавати свої акції, при ознайомленні з можливістю цієї послуги (а також при ознайомленні з чудовими пропозиціями наших колег) матимуть можливість переглянути деякі свої стратегічні пріоритети. Також наша пропозиція спрямована до банків, що прагнуть активно боротися в умовах загострення і посилення конкуренції.

За кордоном існують авторитетні потужні рейтингові агентства, які володіють величезними обсягами інформації (зокрема, що стосується діяльності банків). Переважна більшість банків у розвинених країнах активно з ними співпрацюють. Це дає банку ряд дуже суттєвих стратегічних і тактичних інформаційних переваг, зокрема додаткову інформацію про свої ризики. В Україні такі агентства володіють дуже слабкою інформацією і у більшості своїй є заангажованими, тому вітчизняний банк має спиратись на свої сили. Суть пропозиції авторів полягає в тому, щоб банк в середині себе створив новий інструмент підтримання своєї конкурентоздатності – відповідну організаційну структуру (спираючись на Законодавство) – центр глобального інформаційного забезпечення.

Центр знаходиться в розпорядженні банку, але водночас є незалежною структурою. Баланс центру вноситься в баланс банку.

Функції:

1. Вивчити всю сукупність внутрішніх показників банку в динаміці.

2. Повний аналіз клієнтів банку.

3. Аналіз сукупності зовнішніх факторів, що впливають на діяльність

4. банку.

5. На основі зібраних даних надавати зведену звітність.

6. Надання неупереджених пропозицій по питанням, що цікавлять

7. банк.

8. Продаж інформації, що не стосується комерційних інтересів банку.

9. Надання платних консультацій і пропозицій.

Перші п’ять пунктів відповідають за якісний розвиток банку, шостий і сьомий пункти – це надання глобальних інформаційних послуг – відповідають за прибутковість і авторитетність банку.

Для створення такої потужної структури банк має значно розширити свої потужності: залучити кошти, спеціалістів, технології та інше.

3.3 Шляхи зниження ризиків

Як показує досвід, для вітчизняних банків головними стратегічними цілями в умовах активної експансії іноземного капіталу є:

1. Достатність капіталу.

2. Максимальна інформованість.

3. Боротьба за клієнтуру.

Як вирішення багатьох з цих питань бачимо створення реорганізації двох банків у формі злиття і подальшого створення ними нового продукту з урахуванням нових можливостей: збільшеного об’єднаного капіталу, об’єднаних технологій і зусиль направлених на підвищення конкурентоспроможності банку та його стабілізації (Див дод. Ж).

Єжи Гвіздала (Гданський Університет): „Ці останні, якщо хочуть вижити, повинні створювати певні угрупування з метою взаємної підтримки і розширення діапазону послуг. Умовою виживання невеликих банків, що загалом мають регіональний характер, є об’єднання їх з метою реалізації починань, які носять спільний інтерес. Спільні дії з метою, зокрема, взаємного обслуговування клієнтів, здійснення аналізу ринку, спільне фінансування дослідницьких робіт, підготовка кадрів, продовольча спеціалізація”.

Говорячи про необхідність створення банківських об’єднань в Україні ми, перш за все, маємо на увазі концентрацію сил з метою виживання. Так, наприклад, за словами С. Роголя (першого віце-президента банка „Надра”): „Прежде всего создание банковского объединения может стать для его участников единственной возможностью остаться на рынке”.Інші, не менш важливі, мотиви для створення БО, виникають в контексті підвищення конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи:

1. Розширення спектру банківських послуг, коли універсальні та інвестиційно-спрямовані банки можуть об’єднатись і надати клієнтам можливість об’єднати свої грошові потоки, не диверсифікуючи їх.

2. Збільшення сумарного капіталу – розширення можливостей співпраці з існуючими, а також залучення нових клієнтів (зокрема, крупні транснаціональні компанії) завдяки, наприклад, надання синдифікованого кредиту на здійснення певного крупного фінансового проекту – все це створюватиме фінансовий фундамент для покращення умов гарантування. Ось коментар Вадима Вьюна (заступника голови правлення банку „ТАС-Комерцбанк”): „В качестве наглядного примера можно привести ситуацию с предоставлением встречных банковских гарантий иностранным партнерам в сфере внешней торговли. Закон о госбюджете на этот год запрещает предоставление государственных гарантий правительством Украины. Поэтому иностранные партнеры давно ставят вопрос о замене института государственных гарантий на институт гарантий со стороны коммерческих банков. И в этом случае мы вплотную подходим к проблеме недостаточности капиталов украинских банков, взятых поодиночке, для обеспечения должного объема гарантийных операций. Это вполне бы могло стать поводом для объединения банков в БО”.

3. БО можуть використовуватись не тільки в оборонній фінансовій політиці, а й в наступальницькій стратегії, оскільки є ефективним інструментом експансії на ринок. Сергій Роголь у підтвердження цього пропонує розглянути наступну ситуацію: „Допустим, какой-то банк попытается развить свой карточный бизнес. У него достаточно сформирована инфраструктура, и он может привлечь банки-агенты, предоставив им определенные привилегии и делегировав какие-то функции. И в конечном итоге такая попытка развить карточный бизнес может обернуться созданием банковского объединения, например, банковской холдинговой группы, где инициатор может иметь статус материнского банка. Несомненно, у такого объединения намного больший потенциал, чем у каждого банка по отдельности”.

4. Бажання створити більш сучасні та потужні технології й комунікації (об’єднання партнерів для модернізації спільного бізнесу) дозволить створювати крупні мережі фінансового обслуговування, одночасно знижуючи собівартість послуг.

5. Масштабність операцій та можливість диверсифікації кредитів. Теймур Багіров (перший заступник голови правління „ТАС-Інвестбанк”): „Преимущество банковских объединений не вызывает сомнения. В результате объединения расширяется доступ к капитальным вкладам, а также повышается устойчивость к преодолению трудностей. Крупные банки могут осуществлять экономию, связанную с масштабом операции. Они имеют доступ к большему числу клиентов и, следовательно, менее уязвимы как к отдельным безвозвратным долгам, так и к потере важных клиентов. Они могут диверсифицировать кредитование по разным секторам экономики и проводить операции в различных местах, перемещать средства, предназначенные для выдачи кредитов, по всей стране за счет принятия вкладов в одном районе, а выдачи ссуд в другом”.

Як ми бачимо, БО можна розглядати як швидкий і відносно не дорогий спосіб розширення фінансових операцій, залучення перспективних клієнтів, зміни оргструктури і рішення багатьох інших стратегічних задач. Крім цього, воно дозволить зекономити немалі кошти за рахунок скорочення персоналу і зниження поточних витрат.

Україна – це великий перспективний банківський ринок, який швидко розвивається (розмір чистих прибутків банків за останній рік збільшився на 93,7%). При вступі України до СОТ іноземний пресинг, який вже має місце, тільки збільшуватиметься.

Тому автор пропонує ряд заходів для мінімізації ризиків і максимізації здобутків, що виникатимуть у вітчизняній банківській системі при вступі України до СОТ:

1. Необхідним є прийняття політичного та економічного рішення про те, що ми без власних банків не зможемо здійснювати суверенну грошову політику:

2. Слід ґрунтовно дослідити іноземний досвід, провести консультації з представниками вітчизняної банківської системи і, як результат, розробити власну довгострокову стратегію, яка передбачає політику,що має забезпечити ліквідність і, відповідно, конкурентоспроможність вітчизняній банківській системі.

3. Створити стимули для розширення приватизаційних та консолідаційних процесів у банківському секторі. Задіяти найкращих експертів на вирішення цієї проблеми.

4. Ввести у вищих навчальних закладах з банківською спрямованістю спеціалізовані дисципліни з цієї тематики.

5. Співвіднести вітчизняне законодавство з тими двохсторонніми протоколами, які Україна вже підписала в рамках переговорного процесу СОТ.

6. Визначити оптимальну норму обов’язкових резервів і не допускати її підвищення.

7. Слід при цьому зазначити, що у ст. 9-11 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (від 07.12.2000 р. № 2121) відсутні такі форми банківських об'єднань, як: банківські концерни, банківські консорціуми, банківський трест, при діяльності котрих виникають саме банківські правовідносини. Створення в Україні таких форм БО також може підвищити конкурентоспроможність вітчизняної банківської системи.

Все це повинна передбачати і враховувати фіскальна і грошова політика держави, а також діяльність банківського нагляду. Неврахування цього, означає свідоме послаблення банківського сектору і є передумовою для швидшої передачі вітчизняних банків в руки закордонного капіталу.

Банки, в свою чергу, повинні провести ряд наступних заходів, що передбачають:

1. Підвищення безпеки банків та їх конкурентоздатності.

2. Збільшення власних фондів банків та загалом рівня капіталізації банків, низький рівень яких свідчить про їхню слабкість, визначаючи одночасно їх дуже невигідну стартову позицію у змаганнях з сильними та динамічними західними банками.

3. Зменшення частки поганих кредитів.

4. Вдосконалення діючих банківських процедур, управління та модернізація оснащення.

5. Розробка довготермінової стратегії розвитку та маркетингової стратегії.

6. Розвиток та збагачення форм та якості представлених послуг.

7. Розширення банківської мережі.

8. Зниження коштів роботи банків.

9. Покращення інформаційної технології банків.

10. Обмін знаннями у сфері банківської справи шляхом створення стратегічних союзів та двоїстих угод.

11. Передбачити, що ліквідація непотрібних структур чи штатів є нелегким процесом, а зменшення зайнятості одночасно вимагає значних інвестиційних витрат.

12. Мають відбуватися процеси припинення регулювання, а також лібералізації надходжень капіталів. Це сприяє уніфікації послуг, які надаються банками, і призводить до того, що домінуючою організаційною формою на ринку стає універсальний банк, а банківська система повинна бути диференційована, а її сегменти повинні відповідати потребам народного господарства.

Цей процес вимагає ґрунтовно обдуманих дій, а також обрання стратегії та визначення напрямку, у якому повинні працювати банки. Однак, перш за все необхідно вирішити питання про те що це повинна бути система, як на рівні держави, так і на рівні банків, створена не тільки за зразком ефективних та безпечних банківських систем інших країн, таких як Англія, Франція, Німеччина, а й пристосована до потреб та вимог нашої економіки, бо існуючий стан вітчизняної банківської справи у великій мірі залежить від змін, які безперервно відбувалися протягом багатьох років у нашій банківській системі і сліпе копіювання іноземного досвіду призведе лише до паперових планів.

Головним інструментом у протистоянні іноземним банкам мають стати банківські об’єднання. Як зазначають всі експерти і представники банків, висвітлюючи цю проблематику, – БО – це об’єднання не проблем, а успіхів і перспектив. Тому, для досягнення цієї мети, банкам, в контексті об’єднання, слід передбачити свої стратегічні напрямки вже напередодні вступу до БО. Як показує іноземний досвід, інтернаціоналізація банківських систем стала причиною значної концентрації в них капіталу, покращуючи конкурентні позиції універсальних банків стосовно банків спеціалізованих, тому, враховуючи те, що БО – це взаємодоповнююча сукупність фінансових установ, слід зробити все можливе, щоб кожна частина цієї системи працювала злагоджено і ефективно.

Головніше і першочергове – це загальне теоретичне осмислення на всіх зацікавлених рівнях (держава, банки, спеціалізовані органи, громадськість) ситуації що склалася, і створення відповідних планів реагування, за якими можна на практиці мінімізувати ризики і максимізувати здобутки для вітчизняної банківської системи в контексті інтеграції України до СОТ.

Пропозиції щодо мінімізації ризиків: намагання встановити обмеження на присутність іноземного капіталу в Україні не є розв'язанням проблеми регулювання його доступу. Крім того, встановлення штучних преференцій для банків негативно позначиться на розвитку інших сегментів фінансового ринку. Враховуючи викладене, системний підхід до регулювання доступу іноземного капіталу в банківський сектор України має базуватися передусім на заходах підтримки конкурентоспроможності банків із національним капіталом, використанні позитивних структурних і технологічних переваг банків з іноземним капіталом для підвищення інвестиційного потенціалу вітчизняної банківської системи та її стимулюючої ролі в соціально-економічному розвитку країни за рахунок підвищення монетизації економіки; нарощування обсягів кредитування економіки як передумови необхідних структурних зрушень; залучення іноземних інвестицій і доведення їхнього рівня на душу населення до сусідніх східноєвропейських країн; прискореного розвитку фінансових ринків; інтенсифікації використання сучасних банківських технологій та банківського менеджменту; розширення спектра банківських послуг і підвищення їхньої якості; зниження рівня відсоткових ставок за кредитами; оптимізації інституційної структури вітчизняної банківської системи й наближення її до стандартів країн із розвиненою економікою.


Висновки

Підбиваючи підсумки роботи, слід сказати, що інтеграція України до СОТ може мати для банківської системи діаметрально протилежні наслідки. Головними факторами впливу на кінцевий результат стають:

1. Професіоналізм банківських працівників, що мають укріплювати фундамент вітчизняної банківської системи, основою якого є створення БО.

2. Професіоналізм політиків і чиновників, в обов’язки яких входить створення якнайбільш сприятливого клімату, для реалізації банками свого максимального потенціалу.

Всі групи клієнтів вітчизняної банківської системи (фізичні та юридичні особи, органи державного управління) матимуть значно більше плюсів, аніж мінусів. Це пов’язано із підсиленням конкуренції у банківському секторі після вступу України до СОТ. Зокрема, плюси для клієнтів виявлятимуться у здешевленні банківських послуг, покращенні якості і збільшенні асортименту пропонованої продукції, розширенні споживчих прав і збільшенні обсягів і якості банківських гарантій. Для банків, як державних, так і комерційних, інтеграція України до СОТ має переважно позитивний характер, що проявиться у збільшенні конкурентоспроможності усієї вітчизняної банківської системи.

В Нацбанку вважають, що створення БО – цілком логічний етап у розвитку банківського сектору. А це означає: НБУ не стане перешкоджати місцевій глобалізації у банківському секторі, що тільки буде сприяти формуванню банківських корпорацій и холдингів. Політики і чиновники також зацікавлені у створенні ефективних важелів протидії потужним іноземним фінансовим установам. Щодо банків, то вони в першу чергу зацікавлені у створенні на вітчизняному банківському ринку економічно-організаційної сили нової якості, яка дасть їм не тільки можливість утримати власні позиції, а й нагоду поборотись за зростання, зокрема, вихід на іноземні ринки банківських послуг.

Негативом для банків є те, що при вступі України до СОТ, як показує іноземний досвід, відбуватимуться значні коливання практично по всіх сферах життя держави, що на певний час виведе усю банківську систему зі стану стабільності. Вступ України до СОТ сприятиме появі в нашій державі БО, перш за все, як головного інструменту у процесах протистояння банків вітчизняних з іноземними банками, та виходу українських банків на іноземні ринки.

Наскільки банківська система, з однієї сторони, і державні органи управління, що керують процесом інтеграції України до СОТ, з іншої, справляться зі своїми завданнями, щодо відстоювання національних інтересів та власних інтересів в подальшому динамічному розвиткові, − залежатиме економічна та соціальна політика держави.

Література

1. Закон України „Про банки та банківську діяльність”.

2. Закон України «Про НБУ».

3. Закон України «Про господарські товариства».

4. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003р №1087- IV//Відомості ВРУ-2006.-№5-с.35.

5. «Методичні рекомендації про порядок реорганізації, реструктуризації Комерційних Банків» затверджені Постановою НБУ від 9.10.2000р. №395.

6. Положення «Про порядок здійснення банківського консорціумного кредитування» затверджене Постановою Правління НБУ від 12.02.1996 №37.

7. Стенограма Дня уряду у Верховній Раді України: "Про хід виконання заходів щодо вступу України в СОТ (17 травня 2005 року).

8. Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі. За редакцією Бурковського І., Хандріха Л., Хоффманна Х., -Видавництво Альфа-Принт, 2003. 291 с.

9. Гончарук А. "Торговля по-крупному", Компаньен, №35 (187), 28 серпня -1 вересня 2001.

10. Іларіонів В. "ВТО - проблема профсоюзов", "Реалії і сподівання", "Профспілки України в СОТ", "Вступление Украины в ВТО: панацея или западня", "Очікування перспективи", Профспілки України, № 1, січень-лютий 2002.

11. "Зміст та головні напрямки співробітництва України з COT", "Інститут забезпечення взаємодії України з COT", "вплив майбутнього членства в СОТ на соціально-економічні процеси в Україні", "Україна. СОТ. Механізм та соціально-економічні наслідки співробітництва"//Економіст, №5, травень 2003.

12. Коваленко А. "Всемирная торговая организация Украина: аргументы "за" и "против"", Економіст, вип. 135, 2002.

13. "Консультация и информация. ВТО: становление, условия присоединения и выгоды", Коринф, №10, 1998.

14. Крилатих Е., Стахова О. "Аграрный сектор стран с переходной экономикой и ВТО", Мировая экономика и международные отношения, 2002, №5, с. 59-65.

15. Кушнір М. "Преувеличенная опасность", Гроші і технології, квітень 2002.

16. Осика С.Г., Пятницький В.Т., Світова організація торгівлі, К.: „К.І.С.”, 2006. – 516 с.

17. Беренда С. "Экономическая эффективность вступления Украины во Всемирную торговую организацию", Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, №530, 2001.

18. Варналій З. "Вступ України до СОТ: проблеми та перспективи", Банківська справа, №1, 2002.

19. 19. Нижній І. "Чому Україна намагається стати членом СОТ?", Митний брокер, №7 (38), липень 2000.

20. Пахомов Ю. «Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі», К., 2003р., ст. 235.

21. Петрова А. "Приєднання України до СОТ: банки", Серія: економіка та підприємство,№3, 2002.

22. Пухлій В. "Банківські поглинання", за матеріалами "круглого столу": Україна і Світова організація торгівлі, Київ, 3 липня 2002.

23. Саблук П. "Основні мотиви щодо вступу України до Світової організації торгівлі", "Україна та Світова організація торгівлі", Економіка АПК, №10, 2002.

24. Самойлов О. "Позитивні і негативні наслідки для України від приходу іноземного банківського капіталу", Економіка, фінанси, право, №5, 2001.

25. Система світової торгівлі. Практичний посібник Наук. ред. П’ятницький В. - Київ: Видавництво "К.І.С.", 348 с.

26. Управління міжнародною конкурентоздатністю підприємства (організації). Навчальний посібник під редакцією Сиваченко І. - Київ: ЦУЛ, 2003 - 186 с.

27. Єгоров І., Михайлов В. «Иностранные инвестиции в экономику Украины: тенденции и ожидания», Финансовая Украина, 18 лютого 2003р.

28. "Як перетворити СОТ на ігрове поле для всіх?", Економічні реформи сьогодні, №34, 2000 р

29. http://www2.business-rada.kmu.org.ua/texst_56.html

30. http://www.iccua.org/about/projects/wto/sectors/

31. http://www.kmu.gov.ua


Додатки

Додаток А

Таблиця 2.2. Іноземний капітал у банківському секторі України, 2002—2008 роки (дані на кінець періоду)

Роки Кількість банків з іноземним капіталом Статутний капітал банків з іноземним капіталом, млн грн Питома вага статутного капіталу банків з іноземним капіталом у сукупному капіталі чинних банків України, %
усього ут.ч. зі 100 усього ут.ч. зі 100 %-м
%-м
2002 31 7 725 225 19,8
2003 21 6 946 265 20,7
2004 20 7 1046 365 17,4
2005 19 7 1153 415 14,2
2006 19 9 1527 689 13,2
2007 23 9 3602 1056 22,4
2008 (січень) 23 9 3797 1251 23,2

Додаток Б


Додаток В


Додаток Г


Додаток Д


Додаток Ж