Шпаргалки з курсу Теорія і методіка журналістської творчості ГЕК

23 Специфіка газ. жанрів

Жанр – усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливими способом освоєння життєвого мат-лу.

Традиційна клас-ція жанрів:

1)Інф. жанри:

а)замітка (з-ка-повідомлення, з-ка-відгук, полеміч. з-ка, критична, з-ка-подяка, фотозамітка, рекламна з-ка). Лаконічне повідомлення про актуальні, нові події і явищя соц. практики, які зачіпаюить сусп. інтереси. Цільова установка – орієнтувати читача шляхом латентного оцінювання подій. Зміст орг-ся шляхом контамінації аналіт-ного, репродуктивного або описового стилів. Структура тексту: лід (зачин) з основним фактом повідомлення, далі – факти, що розкривають головний факт і висновок. Мова зрозуміла, не насичена спец. термінами та поняттями.

б)звіт (хронікальний, прямий інф-ний, аналітичний) – детальний виклад ходу дебатів під час наради або конференції. Пояснення сусп. значення прийнятого конкр. рішення і визначення компетентності обговорення.

в)інтерв’ю (і-ю-звіт, протокольне, суто інф-не, портретне, проблемне)– розгорнуте повідомлення, яке в драматургічній формі передає процес спільного пошуку ж-том і співбесід-ком пояснення суті явища, події тощо.

г)Репортаж (р-ж-замальовка, звітний р-ж, р-ж-роздум, проблемний) – розгорнуте повідомлення інф. х-ру, в якому відтворюються події в їх просторово-часовій послідовності, чим створюється ефект присутності читача. Динамічна образна розповідь, яка не позбавлена літ-стиліст. засобів (епітети, метафори, порівняння тощо). Дає оцінку подіям.

д)Кореспонденція (інф., аналітична) – розгорнуте повідомлення про події з аналізом. Мета – корекція деяких часткових моментів соц. практики шляхом пояснення сусп. значення аналізованої ситуації і пропозиція способів її рішення. Літ-стиліст. прийоми: пейзажні описи, діалоги, авт. ремарки, яскраві факти.

2)Інф-аналітичні жанри:

а)стаття – в розгорнутій формі аналізуються явища соц. практики, на основі чого виділяються тенденції розвитку реальних процесів.

б)огляд (м\н, літ-ний, екон., листів, культ. подій, преси) – оцінки сукупності однорідних фактів з певної сфери життєдіяльності людей протягом певного часу. В основі – осмислення, зіставлення, оцінка фактів у просторово-часових рамках. Риси публіцистичності.

в)рецензія – кваліфікований аналіз конкр. мистецького твору і показ його місця в системі духовних цінностей народу. Містить позит. і негативні зауваження.

3)Інф-художні:

а)нарис (пробл, портретний, подорожній, подієвий, критич. і т.д.) У художній формі узаг-нює і типізує вихід з певних проблемних ситуацій, створює образи реальних людей згідно з соц. уявленнями сус-ва. Мета – сформувати в свідомості читача ідеальний образ певних соц. ролей.

б)лист

4)Сатиричні:

а)фейлетон – агітка у смішній формі, у якій засобамигумору активізується воля і думка читача на боротьбу з носіями негативних рис. Худ. обробка фактів, літ-стліст. прийоми. Розгортається навколо типових явищ.

б)памфлет – має гостре викривальне соц. спрямування. Створення еталонних образів смішного і мерзотного, що було б практично придатним для усвідомлення і оцінювання тіньових сторін життя. Емоційність, сарказм, гротеск. Об’єкт часто – ідейний чи політич. супротивник. Структура визначена темою.

37 Види описів

Опис – це елементарний тип твору в межах описового иетоду відтворення реальної дійсності, якмй передбачає її відтворення у предметно-чуттєвих вмявах ч\з відбір характерних деталей, які можна почути і побачити. Включає виражену лексич. засобами оцінку відображеного.

В описі такі структурні змістові зв’язки:

-рух погляду спостерігача по об’єктові опису, його складових (зліва направо, знизу вгору тощо)

-маршрут

-рух об’єкта

-класифікаційний принцип з різною основою для поділу на частини (за досліджуваним об’єктом, за методом досл-ня, за структурою об’єкта і т.д.)

-збільшення або зменьшення ознаки

2 види опису:

1)Репортажний включає в себе деталі, які свідчать про те, що ж-т спостерігав

2)Реконструктивний – розгорнутий на основі уявлення про ту інф-цію, яка отримана від свідків.

Правила опису:

1)Відбір деталей для відтворення має бути скерованим підзавданнями матеріалу, тобто служити розкриттю теми та ідеї.

2)Треба притримуватися відчуття міри – відбирати лише необхідне

3)Для реконструктивного опису – спеціально встановити межі реальності, перевірити справжність відібраних деталей, доцільно вказати джерела інф-ції, на основі яких розгортається опис.

4)В репортажному описі – позначити прикмети авторської присутності в ситуації.

Ред. прака опису залежить від жанру конкретного твору.

38 Роздум: ос-ті і викорис-ня

Роздум – це елементарний тип твору в межах відповідного методу відтворення реальної дійсності. Метод роздуму (міркування) – метод пред’явлення елементарних зображальних засобів фактологічного ряду, спрямований на виявлення сутності тієї чи іншої реалії дійсності, її значення, перспективи.

Міркування представляють не лише результат розумової роботи ж-та, а і її процес. Будується як послідовність певних логічних операцій, в ході яких факти включаються у ланцюг інших зображальних засобів, завдяки чому вдається розглянути їхні соц. зв’язки і встановити значення, зміст. Часто використовується запитання як форма вираження думки.

Стуктурні змістові зв’язки роздуму: а)структура умовиводу в доказі або запереченні (від тези до аргументів і навпаки) б)певна закономірність пізнавального руху по досліджуваному об’єкту (від явища до суті, від фіксованих змін до аналізу їх причин, від розгляду якісних хар-к до кількісних, від елементів до їхніх зв’язків тощо) в)рух від конкретного до абстрактного і навпаки, одиночне-загальне, частина-ціле, відоме-невідоме, старе-нове тощо.

Обов’язково, щоб міркування приводили до нового розуміння реалій і переконували в авторському відкритті.

Правила роздуму: цілеспрямованість, логічна бездоганність, новизна оборотів думки, переконл-сть, афористичність підсумкового висновку автора (вищий рівень узагальнення).

Широке використання роздуму наявне в аналітичних творах (стаття, рецензія, огляд, латентно – у нарисі)

39 Робота редактора над фактичним матерілом

Фактологічне забезпечення твору є матеріальною основою для утворення теми, розробка якої власне пов’язана з вибором фактів, утворення фактолог. системи твору, розташуванням фактів (розробкою композиції).

Факт – відображені у свідомості сторони дійсності різного рівня узагальнення і різного предметного змісту.

Критерієм поділу змісту на факти є поняття-тема . Оскільки будь-яке поняття є ієрархічно організованою системою ознак-понять, то система фактів твору теж має ієрархічну орг-цію. Ф-ти 1 рівня – ілюструють ознаки, які становлять основу поняття-теми. Кожне поняття-ознака може мати свої ознаки, які забезпечуються ф-тами 2 рівня і т.д.

Кожен факт має якісну хар-ку (правдивість, типовість, соц-політ. значимість, ідейність, точність, доречність). Важливий також обсяг фактажу – кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.

За функціями факти: 1)вхідні – в основі теми, 2)деталізуючі (ілюстрат-вні і аргументативні) – уточнюють зміст 3)вихідні – результат автор. міркувань 4)посилкові – на які автор посилається в примітках.

Логіка темат. відбору фактів залежить від: 1)ред-ого завдання , поставленого перед автором - виробничої мети в конкр. ред. ситуації; 2)комунікативного завдання – комунік. мети, залежної від соц. ситуації, тобто місця і часу написання і поширення твору, потенційної аудиторії.

Основою фактологічної структури ( елемент її – факт) твору є логіко-поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами. Ф. стр-ра – відносна річ, оскільки те, що для автора – факт, для читача може і ні. Членування змісту на факти залежить від об’єктивних факторів (видільна роль рубрики, заголовка, ахітектонічні елементи, мовні засоби тощо), і суб’єктивних: читач вважає фактом щось цікаве для нього, хоча в тексті це не виділено як факт.

Критерії виділення фактолог. стр-ри: 1)темат. однорідність фактол. членування змісту – виділення фактів, які стосуються теми; 2)логічно-категоріальна однорідність членуванняу межах заданої теми – факти мають бути одного рівня узагальнення.

Методи фактол-ного аналізу

1)м-д фактол. членування – визначення теми-поняття і його компонентів, поділ змісту згідно з визначеними рвнями системи компонентів;

2)м-д системно-цільового аналізу для перевірки якості системи фактів – об’єднання виділених фактів на осн. теми-поняття. Вимоги: достатня для розкриття теми кількість ф-тів, інтенціональна зумовленість тематичної системи ф-тів.

3)м-д зіставлення ф-тів – поєднання ф-тів між собою поза контекстом твору

4)м-д тлумачення термінів – для оцінки достовірності і точності ф-тів шляхом включення їх у природну систему ф-тів.

5)м-д ранжирування ф-тів –редактор розташовує ф-ти у різному порядку щоб зафіксувати можливе порушення логіки ф-тів.

6)м-д експлікації логіч. зв’язків – простеження і пояснення логічних зв’язків між поняттями.

7)м-д підрахунків перевірка цифрових даних

8)м-д індукції змісту (утворення висновків на основі певних фактів-аргументів) і дедукції (розгортання змісту положень, тез, висновків)

9)м-д семантичного аналізу мовних одиниць різних рівней, які є носіями логіч. зв’язків у творі.

Ще: м-д перспективи і семант. зондування, м-д тлумачення термінів, м-д рубрікації, м-д схематизації композиційних зв’язків, м-д образної інтерпретації темат. системи.

40 Види правки

Правка входить до структури технологічного процесу редагування , де їй передує ред. аналіз і прийняття рішення щодо правки тексту.

Мета правки – літературно досконалий конкр. твір.


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.