Засоби масової інформації й суспільна інтеграція та ідентичність

Поняття засобів масової інформації, їх система та види, вплив ЗМІ на інтегративні процеси в суспільстві у період глобалізації. Пропозиції та рекомендації стосовно уникнення негативної дії інтернету та використання соціальних мереж на користь суспільства.

Курсова робота

Засоби масової інформації й суспільнаінтеграція та ідентичність


Зміст

Вступ

1. Засоби масової інформації як чинники суспільної інтеграції та ідентифікації

1.1 Поняття засобів масової інформації, їх система та види

1.2 Вплив ЗМІ на інтегративні процеси в суспільстві у період глобалізації

2. Глобальна мережа інтернет як один із найвпливовіших засобів масової інформації сучасного суспільства

2.1 Поняття інтернету та його характеристики

2.2 Вплив інтернету на процеси інтеграції та ідентифікації в суспільстві

3. Пропозиції та рекомендації стосовно уникнення негативної дії інтернету та використання соціальних мереж на користь суспільства

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки


Вступ

В умовах глобалізації та інформатизації вирішальна роль належить інформаційній культурі в систематизації глобального світу. Робертсон висуває думку про соціокультурні складові процесу глобалізації та про її історично-культурні виміри, тому інформація – це культурний ресурс, носій інтелекту, в основі якої пріоритет освіти, науки, культури. Як відмічає М.Блюменталь, інформація стала розглядатися як ключ до сучасної економічної діяльності, базовий ресурс, що має сьогодні таке значення, яке в минулому мали капітал, земля і робоча сила. У працях Д.Куа, Р.Кроуфорда, Г.Сакайї, Дж.Ходжсона та ін. виокремлені основні ознаки нового суспільного устрою, які пов’язані з сучасним соціально-економічним розвитком, щохарактеризується зростанням ролі та значення факторів, пов’язаних з інтелектуалізацією та інформатизацією господарського життя суспільства. На думку західних дослідників, інформація та знання, що трактуються не як субстанція, втілена у виробничих процесах або засобах виробництва, а як безпосередня продуктивна сила, що перетворюється на найважливіший фактор сучасного господарства, "первинний сектор", який постачає господарство найсуттєвішим ресурсом виробництва.

Так, на думку Т.Сакайї, новий етап розвитку цивілізації відрізняється тим, що рушійною силою є цінності, створені знаннями. Інформація як соціальний феномен характеризується наступними аспектами: 1) комунікаційного, пов’язаного з процедурою передачі повідомлення, трансляції відомостей (дослідження комунікацій, комунікаційних технологій, інформаційних мереж); 2) змістовного, пов’язаного з передачею продуктів інтелектуальної діяльності та їх засвоєнням, спрямованим на зростання обізнаності або зниження невизначеності отримувачів.

Актуальність дослідження. Засоби масової комунікації та інформації перетворились на органічну потребу сучасної людини. Проводячи значну часину свого вільного часу біля телевізорів, за екранами комп’ютерів, гортаючи сайти інтернету, людина створює своє власне віртуальне життя. В умовах глобалізації досить важливо зберегти власну та національну ідентифікацію, що є завданням нелегким, але потрібним як для кожної людини зокрема, так і для суспільства загалом.

Метою роботи є визначення ролі засобів масової комунікації для суспільних інтегративних та ідентифікаційних процесів.

Завдання дослідження зумовлені необхідністю досягнення цієї мети:

- визначити поняття засобів масової інформації, їх систему та види;

- визначити Вплив ЗМІ на інтегративні процеси в суспільстві у період глобалізації;

- розглянути інтернет як один із найпоширеніших сьогодні засобів масової комунікації, його основні характеристики;

- визначити роль інтернету у формуванні таких процесів, як суспільна інтеграція та національна ідентичність;

- розглянути форми впливу глобальної мережі інтернет на суспільство та розробити рекомендації щодо уникнення негативної його дії.

Об’єктом дослідження виступають засоби масової інформації та їх роль в інформаційному суспільстві.

Предметом є глобальна мережа інтернет та її вплив на людину.

Джерельна база: використані нами джерела нараховують 30 позицій списку літератури, до яких належать підручники, наукові праці, статті з спеціалізованих журналів та інтернет-ресурси.Значні обсяги інформації, з цієї тематики, сьогодні доступні за допомогою Інтернету — особливо це стосується висвітлення діяльності міжнародних і національних організацій у справі розробки й реалізації стратегій інформаційного розвитку. До числа найцікавіших джерел можна віднести онлайнові матеріали Європейської Koміcії Ради Європи, Організації економічної співпраці та розвитку, Всесвітнього союзу зв’язку, а також державних та інших інституцій, відповідальних за створення "інформаційної магістралі" у США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Франції, Австралії, Японії та інших країнах.

Практичне значення: результати, отримані нами після написання роботи можуть бути використані в таких напрямках: насамперед, у теорії та практиці таких наукових дисциплін, як теорія і практика у сфері зв’язків з громадськістю, інформатика, політологія, інші спеціальні наукові дисципліни; також наші результати можуть використовуватись самими працівниками сфери інформатизації та глобалізації як теоретичні основи та практичні поради у їхній професійній діяльності.

Робота складається із трьох розділів, метою яких є виконати поставлені перед нами завдання та визначити роль засобів масової інформації в епоху глобалізації інформаційного суспільства.

Подальший напрямок дослідження полягає у вивченні впливу інших видів засобів масової інформації на суспільство та процеси, що в ньому відбуваються.


1. Засоби масової інформації як чинники суспільної інтеграції та ідентифікації

1.1 Поняття засобів масової інформації, їх система та види

Одним із теоретичний фундаментів нашої роботи є визначення семантики термінів, пов’язаних із системою засобів масової інформації, тому визначимо такі основні поняття.

Засоби масової інформації, мас медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет-видання, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний характер виробництва і розповсюдження інформації [13, 45].

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про інформацію", "Про рекламу", "Про телебачення та радіомовлення" та низкою інших.

Громадські медіа, часто пов'язані з "громадськими комунікаціями" та можуть приймати різні форми, можуть стосуватись різних груп людей та бути пов'язані з великим числом різних напрямків. В той же час, громадські медіа являють собою спосіб для створення дискусії та залучення звичайних громадян, що об'єднані певними цілями. Головна риса громадських медіа в тому, що вони не залежать від комерційних тенденцій та популярних тем для обговорення. Це дозволяє створювати різні моделі громадських медіа, які можуть або пропонувати відкриту редакційну політику, або бути більш сфокусованими на залученні громадян [4, 147].

Закон створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України "Про інформацію" та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів.

Значимість ЗМІ виявляється саме тією функцією, яку вони виконують в суспільстві: функцією організації та підтримання соціального інформаційного зв’язку між індивідами в соціумі та між різноманітними елементами суспільної структури.

Зараз три великих види техніки використовуються як засоби масового розповсюдження інформації: письмо, слово та звукове зображення. Основна відмінність візуальних та вербальних ЗМІ виявляється за способом сприйняття повідомлення, а також середовищем, приміщенням, часом, коли здійснюється сприйняття. Такі засоби, як газета, журнал, сприймаються лише індивідуально, театр, кіно – в великих аудиторіях, а радіо і телебачення, як правило, в малих групах, в сім’ї, серед друзів. З того часу як промислове життя сконцентрувало в містах великі людські маси, ЗМІ почали відігравати все більшу роль [24, 87].

Характерними ознаками ЗМІ є:

- публічність, яка досягається тим, що технічні засоби роблять інформацію доступною для широких груп людей;

- швидкість передачі інформації, що забезпечується різноманітними технічними засобами;

- скороминучий характер інформації, пов’язаний зі швидкою зміною повідомлень, подій, які цікавлять людей [10, 123].

Серед видів ЗМІ можна розглянути такі:

1. "Інтернет" - глобальна комп'ютерна мережа, що охоплює увесь світ. Сьогодні вона, має близько 1,5 мільярди абонентів у більш ніж 200 країнах світу. Щомісяця розмір мережі збільшується на 7-10%.

"Інтернет" міцно ввійшов у життя багатьох людей; по-друге, він не тільки претендує, але вже зайняв визначне місце серед традиційних ЗМІ. І очевидно, з огляду на дуже швидкий прогрес наукової думки в наш час, у найближче десятиліття, можливо у двадцятиліття, займе головне місце серед традиційних джерел інформації.

На сьогодні багато хто з людей розглядає Інтернет як зразок нового світового ладу, що виникає наприкінці ХХ ст. Користувачі World Wide Web живуть у "кіберпросторі", який дозволяє вільно "блукати" мережею, що особливо подобається молодим людям. Також слід врахувати, що за показниками охоплення населення та впливу на громадську думку електронні ЗМІ в Україні переважають інші засоби масової інформації.

2. Аудіовізуальні ЗМІ – це ЗМІ, що поширюють зорову інформацію, яка супроводжується звуком (або лише звукову інформацію). Традиційно до них відносять радіо та телебачення, які мають значні комунікаційні можливості для впливу на масову аудиторію.

Станом на початок 2000 року до українського державного реєстру внесено 797 телерадіомовних організацій, в т.ч. 513 приватних, 256 комунальних і 28 державних [1].

3. Друковані ЗМІ, згідно з законодавством України, періодичні і такі видання, що виходять під постійною назвою з періодичністю один і більше номерів протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Їх діяльність пов’язана зі збиранням, творенням, редагуванням масової інформації з метою поширення серед читачів [7, 94].

Станом на 1 січня 2000 року, в Україні було зареєстровано 3925 періодичних друкованих видань, у т.ч. 2551 газета та 1374 журнали.

Незважаючи на бурхливий і всеохоплюючий розвиток аудіовізуальних ЗМІ, друковане слово й надалі посідатиме чільне місце в інформаційному просторі України. І це зрозуміло. Адже воно є не лише носієм інформації, а й зберігачем її. Газети, журнали, бюлетені – це "повісті временних літ", які пишуться журналістськими колективами для широкої громадськості. Ніщо не передає так дух епохи, як оті пожовклі підшивки.

Кожен із вищезазначених видів засобів масової інформації має свою аудиторію, проте, як уже вказувалося, глобальна мережа інтернет починає переважати усі інші традиційні ЗМІ, що в період глобалізації в інформаційному суспільстві стає досить важливою проблемою [17, 46].

1.2 Вплив ЗМІ на інтегративні процеси в суспільстві у період глобалізації

Еволюція постіндустріального суспільства, що супроводжується корінними соціальними перетвореннями у світі, а також і в нашій країні, веде до становлення глобальної інформаційної індустрії, яка переживає період технологічної конвергенції, організаційного злиття, законодавчої лібералізації, до структурних змін у зайнятості та до появи нових форм "електронної демократії". Ці радикальні трансформації відбуваються в історично стислі терміни, і внаслідок цього протягом останніх десятиріч сформувалися передумови для широкомасштабного переходу до інформаційного суспільства. Хоча ці передумови не скрізь виявилися повною мірою і не всі держави, у тому числі й Україна, пройшли необхідні етапи, але глобалізація економічного життя, зняття ідеологічних бар’єрів, стрімкий технологічний прогрес суттєво скорочують час, відпущений країнам для формування такої політики, що дає змогу безконфліктно вийти на новий рівень розвитку, властивий інформаційному суспільству [21, 85-89].

Оскільки основою формування інформаційного суспільства є розвиток комп’ютерних, інформаційних і телекомунікаційних технологій, а масова комунікація набуває глобального характеру, на рух інформаційних потоків уже не впливають істотно державні кордони, а спроби обмежити вільне поширення інформації лише шкодить тій стороні, яка прагне здійснити такі обмеження. Крім того, значно виросли можливості збирання, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї, завдяки чому зростає вплив інформації на розвиток різних сфер людської діяльності. Поглиблюється процес децентралізації суспільства; відбувається перехід до нових форм зайнятості; триває процес формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційній індустрії, оскільки, як ми вже згадували, у постіндустріальній економіці промисловість за показниками зайнятості та своєю часткою в національному продукті дедалі більше поступається місцем сфері послуг, яка, своєю чергою, значною мірою пов’язана з різними формами обробки інформації [15, 64].

Таким чином, при визначенні поняття "інформаційне суспільство" можемо керуватися такими поняттями. По-перше, це суспільство, в якому створені значні інформаційні ресурси. Виробництво, зберігання, поширення і передача аудіовізуальної продукції, а також ділової та розважальної інформації стає найважливішою частиною економіки; сформовано інформаційну індустрію, яка включає в себе комп’ютерну й телекомунікаційну промисловість, розробників аудіовізуального змісту та програмного забезпечення, виробників елементної бази для комп’ютерної та комунікативної техніки, побутової електроніки тощо. При цьому суттєво зростає технічна й правова можливість доступу громадян до різноманітних джерел інформації. По-друге, інформаційне постіндустріальне суспільство можна вважати наступним (після стадій аграрного та індустріального суспільства) етапом соціально-економічного розвитку суспільства, на якому домінуючим об’єктом виробництва й споживання стають інформаційні продукти та послуги, переважаючи за обсягом споживання товари, вироблені промисловістю і сільським господарством [23, 68].

Власне інформаційне суспільство і породжує різноманітні глобальні процеси. Глобалізація — об'єктивне явище сучасного світу, тобто таке, що не залежить від суб'єктивних бажань, уподобань і антипатій. Глобалізація — це рух людства до формування цілісної глобальної цивілізації. В основі цього руху лежать економічні чинники. Економікам країн стає тісно у своїх національних рамках. Економіка планети стає справді глобальною. Глобалізація еконо­міки у найширшому значенні цього поняття означає, що державні кордони та відмінності між світовими фінансовими ринками втратили своє колишнє значення. Цьому сприяли передусім такі тенденції:

- глобалізація фінансів;

- підвищення ролі транснаціональних корпорацій;

- розширення експорту прямих інвестицій з Північної Америки, Західної Європи та Східної Азії;

- міжнародна спеціалізація виробництва і торгівлі товарами та послугами;

- глобалізація третинного сектору (сфери послуг) економіки;

- глобалізація управлінських функцій;

- перетворення туризму на галузь світового масштабу;

- глобалізація проблем навколишнього середовища;

- міжнародна економічна інтеграція [8, 65].

Специфікою глобалізаційних процесів в умовах становлення інформаційного суспільства є те, що політичні інститути держави поступово втрачають контроль над змістом інформаційного простору. Це явище має і позитивний бік, підвищуючи відкритість національних інформаційних систем, і негативний, оскільки втрата контролю за змістом ЗМІ призводить до суттєвих утруднень у проведенні цілеспрямованої інформаційної політики.

Глобальні інформаційні агентства CNN, BBC, Reuter тощо, які найчастіше здійснюють пряму трансляцію з місць подій, створили всесвітні мережі новин, і саме ці багаті медіа-концерни спроможні фінансувати відповідну технологічну комунікаційну базу. Тому слід очікувати, що в найближчому майбутньому ринок глобальних мас-медіа все більше контролюватиметься цими транснаціональними медіа-концернами, що вже зараз викликає критику з боку інших країн. Проте поряд з цим існує інша тенденція, і можна прогнозувати, що найближчими десятиліттями відбуватиметься розвиток локальних новинних агентств, які задовольнятимуть місцеві потреби тієї чи іншої країни (чи регіону) в інформації, враховуючи при цьому специфіку місцевої аудиторії. Імовірність такого шляху розвитку підкріплюється й тим, що сьогодні чимало локальних медіа-компаній мають у своєму розпорядженні таке саме технічне обладнання, як і світові медіа-концерни [30].

В умовах створення загальнонаціональних глобальних утворень та об’єднань важливою проблемою стає національна ідентичність. Цей процес варто розглядати разом із поняттям суспільної інтеграції, оскільки вони в умовах глобалізації інформаційного суспільства є взаємопов’язаними.

В наші дні слово інтеграція набуває все ширшого та ширшого змісту, адже вживається в різних сферах суспільно-політичного та економічного життя у світі:

- інтеграція в Європейському Співтоваристві (ЄС) – вступ до нього нових членів, що певний час перебували в якості асоційованих членів ЄС;

- інтеграція в світову економіку, тобто в значенні вступ, злиття, входження, залучення тощо певного суб’єкту чи груп в загальну сукупність їх суб’єктів.

Отже, це означає, якщо перенести сказане вище на сферу діяльності ЗМІ, то вийде, що деякі національні або ж регіональні засоби масової інформації намагаються ввійти в всесвітню "розкрутку", тобто "всі нас чують, всі нас знають, всі на нас орієнтуються".

Стосовно останнього, то CNN – англійська телекомпанія, що випускає цілодобово "найсвіжіші" новини, транслюється на всю земну кулю – компетентне джерело, а в деяких випадках і першоджерелом певної інформації.

Після подій 11 вересня 2001 року раніше відома лише в арабських країнах (25мільйонів глядачів) телекомпанія "АЛЬ-ДЖЕЗІРА"(в перекладі з арабської "острів" або ж за назвою вапнякового плато, яке затискає ріку Євфрату вузькій долині)стала всесвітньо відомою: для неї тепер дають інтерв’ю навіть Кофі Ананд, Тоні Блейер тощо [11, 97].

У результаті таких виявів глобалізації інформаційного суспільства відбувається орієнтація деяких ЗМІ на масову – всеохоплюючу у світовому масштабі комунікацію.

Тут постає питання про національну ідентичність. Чи сприяють засоби масової інформації таким процесам всередині країн, які прагнуть до загальносвітової глобалізації.

Говорячи про проблему національної ідентичності, потрібно уточнити, що ми розуміємо під ідентичністю й під нацією, як її складовою.

Існує безліч визначень ідентичності. Ідентичність – процес співвіднесення об'єкта з іншими, виявлення загальних або, навпаки, специфічних ознак, рис, самоототожнення індивіда з іншою людиною, групою, зразком, ідеалом, у нашому випадку з певними націями [5, 63].

Щодо поняття нації, то тут потрібно виділити два підходи. Перший підхід – це співвідношення поняття нація з етнічною спільнотою, тобто етносом з єдиною мовою і самосвідомістю. У цьому значенні нація фактично є синонімом терміну народ. Другий підхід – це визначення нації через політичну спільноту громадян певної держави, тобто політичну націю.

Розглянувши складові елементи національної ідентичності, тепер необхідно виділити головний - системоутворючий. Таким з’єднувальним елементом є якась важлива цілісність, що сприймається як характеристика нації. Саме дана цілісність з'єднує всю конструкцію в єдине. Змінити ідентичність неможливо без зміни її головної ідеї. І навпаки - ніяка ідентичність не встоїть, якщо відбудеться розмивання "основної ідеї" [12, 87].

Виходячи зі сказаного, національну ідентичність можна визначити як задану національним образом світу й національною історією основну ідею, якою живе соціум у дану історичну епоху й тому прийнятну для його більшості. Ідентичність несе в собі відповідь на питання про сутності свого народу, нації, її місці, ролі й завданнях у світовій історії й ідеальних формах її існування. Таким чином, національна ідентичність розвивається в процесі історичних змін, являючи собою певний щабель росту національної самосвідомості. Можна говорити про те, що ідентичність - це відносно замкнута система поглядів, а тому вона, з одного боку, досить стійка, але, з іншого динаміка середовища її перебування (внутрішнє й зовнішнє життя націй) приводить до певних змін у цій системі. Зв'язок елементів ідентичності досить сильний, а тому заміна одного з них на новий роблять необхідною потребу її істотного коректування, якщо не повної заміни [3, 101]. Чим сильніше процеси глобалізації проникають у національні культури, тим активніше народи намагаються зберегти внутрішні компоненти життя народу, такі як культуру, мову, релігію. Тобто в період глобальних трансформацій загострюються проблеми національної ідентичності, пов'язані з прагненням народів до самобутності й до самовизначення в сьогоднішньому світі, тобто відстояти й зберегти свою ідентичність.

Неминучі процеси глобалізації, що вламуються у вікові уклади національних культур, приводять найчастіше до міжнаціональної, міжрелігійної напруженості, що часто виливаються в конфлікти, звідси людські жертви. Саме міжнаціональні відносини в сучасному світі стали однієї з головних проблем сьогодення. Багато дослідників вважають, що в умовах глобалізації не потрібно концентруватися на етнічній ідентифікації кожної країни, а потрібно представляти свою державу та ідентифікуватися як економічна та наукова потуга, адже кожна країна має для цього величезний потенціал, особливо наша країна – Україна [2, 14-17].

Отож, як бачимо, процеси глобалізації інформаційного суспільства призводять до загального об’єднання усіх народів, націй "під егідою" однієї так би мовити загальновизнаної країни. Дуже часто в таких умовах унікальність окремих народів втрачається, саме тому важливими процесами, які потребують уваги як зі сторони самих людей, так і зі сторони політичного керівництва країн, є процеси суспільної інтеграції та національної ідентичності. І велику роль у формуванні цих процесів відіграють засоби масової інформації, і найбільший вплив сьогодні здійснює найпоширеніший засіб – глобальна мережа інтернет. Про вплив цього каналу комунікації ми поговоримо у наступному розділі.


2. Глобальна мережа інтернет як один із найвпливовіших засобів масової інформації сучасного суспільства

2.1 Поняття інтернету та його характеристики

Електронні мас-медіа відіграють особливо впливову роль у сучасних взаємодіях, керованих правилами. Мас-медіа допомагають формулювати і обстоювати правила та ідеологічні настанови, що лежать в їх основі, адже їхні унікальні й потужні технічні можливості та привабливий зміст роблять їх найефективнішими засобами поширення інформації. Мас-медіа перетинають не тільки географічні кордони, але й межі класів, рас, культур, політик, освіти і статі, поширюючи розваги та інформацію, які прививають чи оновлюють певні погляди та способи мислення, як регулярний продукт своєї діяльності. Артикулюючи такі ідеологічні синтези, які стимулюють одні погляди й виключають інші та прив’язуючи ідеологічні модуляції до джерел влади, мас-медіа допомагають творити і регулювати соціальну реальність, структуруючи найзагальніший досвід своєї аудиторії.

Сьогодні Інтернет - глобальна мережа, що охопила всі сфери суспільного життя України, один з найбільших винаходів людства. Працюючи за комп'ютером, можна спілкуватись із світом чи отримувати найсвіжішу інформацію з усіх, навіть, найвіддаленіших куточків Землі [25].

Поява нових методів масової комунікації завжди спричиняла суттєвий ривок людської цивілізації на новий рівень. Серед важливих віх цього процесу науковці відзначають: винайдення мови (усна комунікація) – письма (можливість комунікації в часі та на відстані) – друкарського верстату (поява дешевої масової комунікації) – винайдення електронних ЗМІ (радіо, телебачення – можливість одночасної комунікації з мільйонами людей) [18, 49].

Мережа інтернет є наступним кроком цієї еволюції, і, безсумнівно вона започаткувала зміни в нашому суспільстві. Якщо друкована книга зробила доступ до інформації масовим і "навчила" широкі верстви населення читати, то інтернет знищив відстані між інформацією всього світу і дав можливість людям не лише читати опубліковані тексти, фото, графіку, звуки та відео, а й самим публікувати їх без особливих труднощів. Саме через це засновник комп’ютерної фірми Microsoft Біл Гейтс вважає, що інтернет є величезним "самвидавом".

Для кращого розуміння та аналізу засобів масової інформації, а зокрема глобальної мережі інтернет, їх часто зображають у вигляді певної моделі, в рамках якої відбувається процес комунікації.

Фактично всі основні процеси взаємодії сучасних ЗМІ з аудиторією можна описати за однією моделлю (Додаток А).

В основі комунікативної моделі традиційних ЗМІ лежить процес "один до багатьох", при якому фірма передає інформацію групі споживачів, використовуючи певний засіб комунікації. Основною особливістю, що знаходиться в основі взаємодії традиційних ЗМІ зі споживачами, є відсутність інтерактивної взаємодії [19, 74].

На відміну від цієї моделі, в основі інтернет лежать два кардинально інші принципи. По-перше, при комунікації в інтернеті взаємодія відбувається через специфічне середовище, яке робить великий внесок у взаємодію, що відбувається. Це добре видно на наступній моделі (Додаток Б).

Ця модель підкреслює, що першопочаткове спілкування відбувається не між відправником та реципієнтом інформації, а між користувачем та своєрідним середовищем, комунікативним простором, причому два учасники діалогу є як відправниками, так і отримувачами інформації. У цій моделі зроблений крок від простого обміну даними між "передавачем" та "приймачем" до створення інформаційного середовища, яке сприймається і . можливо, модифікується учасниками діалогу [27].

По-друге, інтернет являє собою багатовекторну комунікативну модель "багато до багатьох", в якій кожен абонент сітки має можливість звертатися до інших окремих абонентів чи груп або від свого імені, або від імені групи (Додаток В).

У моделі, зображені в додатку В, засобом комунікації є визначена комп’ютерна сітка, а інформація може бути представлена як звичайним чином, так і у вигляді гіпермедіа. В рамках цієї моделі інтерактивна взаємодія можлива як з іншими користувачами інтернету (міжособистісна взаємодія), так і з самим середовищем безпосередньо, причому останній вид вважається переважаючим. Інформація не просто передається від відправника до споживача, але і саме середовище створюється та змінюється під його дією і вже в новому перевтіленому вигляді сприймається не просто місцем моделювання реального середовища, а її альтернативою та основою для побудови нової віртуальної сфери комунікації.

Отож, інтернет володіє усіма характеристиками, які пристосовані до здійснення неабиякого впливу на споживачів інформації, тому дане питання ми розглянемо детальніше у наступному підпункті.

2.2 Вплив інтернету на процеси інтеграції та ідентифікації в суспільстві

Було б помилкою вважати Інтернет та інші інфокомунікаційні технології панацеєю від кризи громадянського суспільства. Як пише С. Назаренко, "без постійного інформаційного контакту взагалі неможливі повноцінний розвиток людини й нормальне функціонування соціальних груп і всього суспільства в цілому. Однак поза увагою залишався той факт, що інформаційно-комунікативні процеси можуть приховувати в собі і небезпеку для розвитку особистості й суспільства" . Як і будь-який технологічний засіб, Інтернет може використовуватися як на благо, так і на шкоду людству. Його інформаційний потенціал може застосовуватися не тільки для поширення шляхетних ідей, але й для пропаганди суспільно небезпечних поглядів. Так, в США чимало організацій з оборони громадянських прав і свобод споживачів стурбовані поширенням несанкціонованого використання персональних даних. Широкі, майже необмежені можливості комп’ютерних технологій дають можливості, не докладаючи великих зусиль, створювати "інформаційний портрет" індивіда, що дозволяє державним і приватним інститутам використовувати таку інформацію у своїх інтересах. Коли це стає відомим людині, то викликає в неї почуття невпевненості, ніби вона перебуває під скляним ковпаком. Як пишуть С. Каннінгем і А. Портер, "бази даних, складені на людей, можуть призвести до втрати людиною індивідуального, приватного життя й особистої свободи, створюють можливість дискримінації в небачених раніше масштабах" . Дослідники відзначають, що вплив інформаційних потоків на світосприймання людини, її самоідентифікацію робить контроль над нею могутньою і небезпечною зброєю. Крайній ступінь такого контролю – монополізація інформаційних каналів – дає монополістові необмежену владу над суспільством [6, 46].

Останнім часом з’явилися дослідження, що дають можливість глибше оцінити наслідки впливу Інтернету на суспільство. Так, результати репрезентативного "Дослідження цифрового громадянина" показали, що, всупереч поширеному стереотипу, так звана цифрова культура не викликає деградації колишніх міжособистісних зв’язків. "Стереотип, відповідно до якого Інтернет став якимось притулком для обмежених, соціально ізольованих істот, що не розуміють важливі події, які відбуваються за межами їх вузького світу, – писав, узагальнюючи результати дослідження 1997 року, експерт з проблем соціального впливу Інтернету Дж. Кац, – може бути тепер спростовано як міф". "Громадяни "цифрового світу", – констатував він, – не відчужені ні від інших людей, ні від громадських інститутів. Для них не характерне неуцтво стосовно того, як функціонує наша система, чи байдужість до соціальних і політичних питань, з якими зіштовхується суспільство. Навпаки, онлайновий світ охоплює багатьох з найбільш інформованих і політично активних громадян, яких ми мали будь-коли чи хотіли б мати" [29].

Так, 2006 року число користувачів Інтернету наблизилося до 304 мільйонів. Однак щільність їх розподілу вкрай нерівномірна: 88 % користувачів живуть в країнах, чисельність населення яких складає менше 15 % жителів Землі. У США й Канаді, де живе менше 5 % світового населення, зосереджено більше половини користувачів Інтернету. Та й там типовим користувачем Мережі є людина, молодша 35 років, з вищою освітою та високим рівнем прибутку . Розвиток Інтернету відбувається, в основному, за рахунок великих міст. Так, у Росії Москва і Санкт-Петербург утворюють свого роду "інтернет-державу": на них припадає більше половини всіх користувачів [9, 87].

Здається, що оцінки, які даються в окремих публікаціях щодо просування України в глобальному інформаційному просторі, дещо завищені. За деякими даними, кількість українських користувачів Інтернету наприкінці 2006 року досягла 650 тисяч, що складає трохи більше 1 % населення . 2008 року користувачами Інтернету стали вже 2,5 мільйона чоловік (5 % населення). За розвитком інформаційних технологій (телефонний і мобільний зв’язок, Інтернет) Україна посідає 85 місце у світовому рейтингу. Правда, до цих даних треба ставитися із засторогою: точних масштабів інтернетизації у нас не знає ніхто.

До речі, сьогоднішній Інтернет відрізняється від того, яким він був ще п’ять років тому. По-перше, користувачів Інтернету поглинає величезний потік інформації. Так, група вчених, членів Ради з економічних і соціальних досліджень, відзначає, що близько 2 мільйонів користувачів Інтернету у Великобританії припинили регулярне користування Мережею через надмір отриманих інтерактивно даних і необхідність витрачати багато часу для дослідження нової інформації. По-друге, як відзначає учасниця багатонаціонального проекту "Віртуальне суспільство" С. Віатт, з досить рафінованого академічного ресурсу Інтернет перетворюється на комерційний об’єкт, що в людей викликає відразу. "Здається, що любовна прелюдія з Інтернетом сягає кінця, виникає зріле, прагматичне ставлення до його можливостей, місця і ролі в житті суспільства" [26].

Інтернет – віртуальна модель суспільних відносин, яку можна розглядати в традиційній для соціології системі категорій і понять, законів і закономірностей, методів і механізмів її розвитку. Усе, взяте у цілому, відіграє вирішальну роль у трансформації соціальної структури.

Породженням доби Інтернету стала субкультура "флешмобів". Незнайомі користувачі отримують час та сценарій зібрання. Така група учасників анонімна – ніхто точно не знає, але з боку вона виглядає як організована, оскільки натовп здійснює спільні дії. Таке зібрання характерне короткочасною комунікацією (зазвичай до 5 хвилин). І хоча така спонтанна група діє за наперед розробленим планом дій, кожна людина поводиться так, ніби опинилася тут випадково і нічого про флешмоб не знає. Інструкції про те, що робити в певному місці в певний час продумують і передають іншим через Інтернет або SMS. Вважається, що вперше флешмоб був організований у Нью-Йорку в червні 2003 р., коли кілька сотень чоловік заходили в дорогий меблевий магазин, підходили до найближчого дивана й говорили: "Оце диван!" І йшли далі. І хоча такий хепінінг має жартівливий характер, така група відображає особливість її знаходження в соціальній структурі – мобільній групі. Після видовища – "хепінінгу" всі швидко розходяться, розчиняючись у натовпі так само швидко, як і з’явилися [16, 58].

Інтернет-групи мають ознаки, які змінюють або підтверджують усталене уявлення про територіальні, етнічні, демографічні показники.

Таким чином, можемо передбачати, що соціальна структура під впливом інформаційного суспільства перестає бути інфраструктурою в класичному розумінні, відображенням класичних теорій соціальних структур. Суспільство стає більш динамічним і неврівноваженим, оскільки в ньому відбуваються швидкі оновлення "когнітивних", "інтелектуальних", а не "механічних" взаємодій [22, 41-44].

Отже, Інтернет – це глобальна комп’ютерна мережа, яка об’єднує велику кількість мереж, мільйони комп’ютерів на планеті з метою обміну даними і доступу до спільних інформаційних ресурсів.

До Інтернету мають доступ десятки мільярдів користувачів. Зростання і розвиток Інтернету триває, на наш погляд, очікується значне збільшення ролі Інтернету в усіх соціальних процесах.

Унікальна роль Інтернету в трансформації соціальної структура полягає в тому, що він створює широкі соціальні групи та локальні співтовариства в альтернативному значенні існуючій, на думку користувачів, соціальній структурі. Він безпосередньо породжує явище самоорганізації та самокерування, що, у свою чергу, може виступати моделлю змін у соціальній структурі та дає змогу стати учасником інформаційної структури людині з будь-якого соціального рівня. Завдяки Інтернету людина здатна виконувати різноманітні соціальні функції та програвати різні соціальні ролі, "ламати" соціальні бар’єри [20, 10-12].

Дані дослідження кількості Інтернет-користувачів, які опубліковало, "Уніан" свідчать, що в Україні Інтернет-простір швидко наповнюється. Так, у підсумковому документі Держзв’язку "Галузь зв’язку" наведено данні про кількість користувачів Інтернету станом на 01.07.2008 р.. Порівнюючи ці дані з російськими та світовими, можна обрахувати відносний показник представлення Інтернет-спільноти в структурі населення (Додаток Д, Таблиця 1).

За рейтингом кількості користувачів на першому місці Київ. Його частка становить 58,82% від загальної кількості користувачів в Україні. Далі – Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, Запоріжжя, Крим. Їхня сумарна частка становить 30,89%. Найменша активність користувачів Інтернету зафіксована в Чернівецькій і Житомирській областях – 0,17%. На решту регіонів припадає 9,95% користувачів. Показово, що такі дані корелюють з процесами перерозподілу соціальної структури в регіонах [28].

Доступ до Інтернету дає необхідні передумови для формування відкритого суспільства, яке вимагає трансформації соціальної структури суспільства. Він характеризує процеси не тільки у сфері людської інформаційної комунікації, але й відображає динаміку людського спілкування в соціологічних категоріях соціальної мобільності.

Оскільки мережа є відкритою системою, то вона долає комунікаційні бар’єри, якими насичений соціальний простір. Інша особливість полягає у тому, що час створення комунікаційних мереж залежить від технічних характеристик самого комп’ютера та його периферії – модема. Технічні характеристики постійно вдосконалюються, отже, мережева система постійно зазнає впливу інновацій. І усі ці зміни активно впливають на соціальну інтеграцію, що в своє чергу видозмінює національну ідентичність.


3. Пропозиції та рекомендації стосовно уникнення негативної дії інтернету та використання соціальних мереж на користь суспільства

Залежність від інтернету дедалі більше непокоїть психологів. З кожним днем кількість годин, проведених у віртуальній мережі зростає. Поява нових сервісів та можливостей притягує веб-користувачів - хтось менше часу проводить із сім’єю, зменшується продуктивність праці на роботі. А в результаті такі процеси призводять до глобальних змін у всьому суспільстві, а що стосується нашої роботи – то такий вплив значно змінює ставлення людей до поняття національної єдності, ідентичності. Проте цей вплив може бути не лише негативним, але і позитивним, тому завдання сучасних соціальних мереж – здійснювати інтегративну та ідентифікаційну функцію в суспільстві, аби процеси глобалізації не знищили самобутність кожного народу [14, 52].

Часто-густо відсутність у користувачів Інтернет-культури й елементарних навичок правильної роботи в Мережі створює ряд проблем психологічного й соціального характеру. Неконтрольоване й нераціональне використання Інтернет-ресурсів учнями й студентами спричиняє неуспішність у навчанні й виникнення академічних заборгованостей. Використання робочого доступу в Інтернет в особистих цілях працівниками й службовцями знижує продуктивність праці, провокує виникнення виробничих конфліктів.

Таким чином, комп'ютерна залежність являє собою один зі способів адиктивної реалізації, яка є характерною для осіб з певним преморбідним фоном.

Прагнення до виходу у віртуальне середовище може бути обумовлено рядом причин як психологічного так і соціального характеру (стрес, депресія, тривожність, комунікативні й інтимно-особистісні проблеми, учбово-виробничі конфлікти й ін.) [30].

Користувач, що випробовує проблеми в реальному світі, поринаючи у віртуальне середовище намагається піти від психотравмуючої ситуації й компенсувати невдачі, які мали місце в його дійсному житті як наслідок зниження психологічної стійкості особистості. Оскільки вона оберігає особистість від дезінтеграції і особистісних розладів, складає основу внутрішньої гармонії, повноцінного психічного здоров`я, то зниження психологічної стійкості призводить до дезінтеграції особистості, порушення регуляції поведінки та діяльності, розпаду системи життєвих цінностей, мотивів, цілей, що підвищує ризик виникнення залежності.

Інтернет-простір, завдяки своїм перевагам, являє собою своєрідну альтернативу реальному світу, у якому адикт прагне компенсувати свої фрустровані потреби, насамперед у комунікативній сфері.

Серед інтернет-залежних осіб 91,0% становлять особи, які використовують Інтернет тільки заради спілкування, якого не вистачає [25].

На наш погляд, існують індивіди, які мають певні особистісні особливості, що сприяють формуванню й розвитку адиктивної поведінки, які підсилює інтернет-середовище, завдяки своїм специфічним особливостям.

Дослідники різних галузей знання вважають, що адиктивна поведінка виникає як результат складної взаємодії спадкових, біохімічних, соціальних та індивідуально-психологічних факторів. Серед таких можна відокремити: зовнішні умовисередовища; зовнішні соціальні умови; внутрішні спадково-біологічні, психофізіологічні та індивідуально-типологічні передумови; внутрішньоособистісні причини і механізми узалежненої поведінки.

Азартна поведінка користувачів Інтернету привертає дедалі більше уваги. Центр онлайнової залежності розробив трирівневу модель, яка пояснює прихильність багатьох людей до азартного застосування Інтернету. Відповідно до моделі, залежність від Інтернету виникає внаслідок доступності відповідних дій - магазини і казино завжди до послуг клієнтів. Тобто не треба чекати їхнього відкриття і не потрібно залишати будинок, щоб здійснити покупки чи зіграти на біржі. Крім того, результати зазвичай стають відомі вкрай швидко. Має значення контроль за власними діями і наслідками прийнятих рішень (не потрібні посередники). Важливий також емоційний підйом, збудження від результатів власних дій - можливих виграшів/програшів, отриманих доходів (у тому числі й втрат), перемог чи поразок на аукціонах тощо [29].

Практичні рекомендації щодо рятування від залежності. М. Орман рекомендує всім, хто прагне позбутися від інтернет-залежності, такі дії:

- Визначити час, який можна проводити в Інтернеті.

- Змушувати себе час до часу кілька днів поспіль не працювати в Інтернеті.

- Програмними діями заблокувати доступ до певних ресурсів.

- Встановити для себе правило: у жодному разі не заходити в Інтернет упродовж робочого дня (якщо тільки це не є частиною робочих обов´язків).

- Ввести вагомі для себе (однак без заподіяння шкоди здоров´ю) санкції за недотримання цих правил і обмежень.

- Накладати на себе такі санкції доти, доки не відновиться здатність виконувати обіцянки самому собі.

- Змушувати себе замість роботи в Інтернеті займатися чимось іншим.

- Призвичаїтися до інших насолод, здатних замінити або перевершити задоволення, яке дає Інтернет.

- Звертатися по допомогу щоразу, коли власних зусиль недостатньо.

- Уникати зустрічей і перебування в місцях, що могли б спонукати повернутися до аддиктивної поведінки [26].

Д. Грінфілд пропонує скорочувати тривалість сесій в Інтернеті і влаштовувати "вихідні" (спершу - раз на тиждень), уникаючи при цьому контактів з людьми, які могли б спонукати "зірватися". Як і М. Орман, він рекомендує ні від кого, і особливо від друзів і членів родини, не приховувати своє захоплення Інтернетом, а в разі необхідності звернутися до фахівця з психічного здоров´я. Радить також знайти нові інтереси, нових друзів і приятелів [28].

Набір симптомів, на підставі яких менеджер може зробити висновок про наявність у працівників залежності від Інтернету: швидка стомлюваність, часті посилання на нездужання і необхідність звернутися до лікаря; зменшення продуктивності роботи і збільшення кількості помилок; підвищена дратівливість або, навпаки, депресивність; мінімізація спілкування з колегами і нетерплячість у робочих контактах; підвищена готовність говорити про Інтернет або, навпаки, уникання цієї теми в розмовах з колегами; надто часте перевіряння електронної поштової скриньки.

Існує низка рекомендацій батькам і вихователям. Необхідно привчити дітей звертатися по допомогу дорослих, яким вони довіряють, якщо хтось закликає її до неетичних або заборонених батьками дій. Про залежність дитини від Інтернету можуть засвідчувати такі ознаки: дитина виглядає стомленою, у неї погіршується успішність, вона втрачає інтерес до захоплень і хобі, цурається друзів і приятелів, перестає слухатися, особливо коли це стосується обмеження часу роботи в Інтернеті [30].

Феномен інтернет-залежності постійно видозмінюється разом зі стрімким розвитком Інтернету і заслуговує досконалого вивчення.

В будь-якому випадку, відомо усім, що інтернет сьогодні стає для багатьох формою проведення дозвілля, тому важливим кроком як зі сторони споживачів, так і зі сторони адміністрації різноманітних сайтів, має бути корисний вплив, який насамперед інтегруватиме окремі нації, народи, визначатиме їх суспільну інтеграцію, з чого і починається "здорове" використання інформації.


Висновки

Отже, інформаційні технології значно доступніші та зручніші в користуванні, аніж традиційні комунікаційні технології та мас-медіа. В нашу цифрову добу для особи з достатніми ресурсами і мотиваціями, комп’ютери, електронна пошта, Інтернет та інші електронні товари та послуги пропонують справді надзвичайні можливості. Від швидкої електронної пошти, "чатів", на будь-яку тему, доступу до мільйонів джерел інформації, до можливостей створити власну веб-сторінку і розпочати власний бізнес у світовому масштабі дуже малим коштом, – усе це змушує визнати навіть найкритичніших спостерігачів, що інформаційні технології можуть успішно використовуватись багатьма людьми, які, за інших умов, опинилися "за бортом". Інформаційні технології значно розширюють спектр засобів, стилів та дискурсів комунікації. Ці можливості й далі зростатимуть по мірі інтегрування телекомунікацій, інтернет-технологій і засобів зв’язку. Набудуть більшого поширення такі види інтерактивної комунікації, як родинні відео-селекторні наради, електронна відео-пошта та комп’ютерний відеозапис. Пошук, передача і збереження різних видів інформації стане значно зручнішим для споживачів, даючи їм значно ширші можливості керування власним часом, грошима та досвідом.

Електронні мас-медіа не лише поширюють ідеологічні сюжети та спричиняють переосмислення й перепланування часу та простору; вони також впливають на наші домівки — на те, як ми сприймаємо, формуємо й використовуємо місця свого мешкання; як ми взаємодіємо з тими, хто співіснує з нами. Саме в домів¬ках, у рамках повсякденного побуту нові комунікаційні технології змінюють світ людини, і часом — доволі радикально. Але водночас — саме в домівках час і простір очевидно не скасовані, соціальні категорії — не позливались одна з одною, а традиційні авторитети існують і далі, часом навіть посилюючись із ро¬звитком споживацьких технологій. Скажімо, звичаї перегляду телебачення в родинах, або використання домашніх комп'ютерів, відеомагнітофонів та CD-плеєрів — усі вони відображають гендерні та вікові ієрархії.

Розглядаючи ЗМІ в якості важливого фактора активізації та розвитку особистості і людського спілкування, не можна разом з тим недооцінювати тих об’єктивних суперечливих тенденцій. Що можуть бути закладені в самому процесі розгортання названих засобів в сучасному суспільстві.

З одного боку, ЗМІ в багато разів збільшили можливість людини наблизитись до суспільства, до світу інших людей, отримати знання про цей світ, про думки та почуття інших людей, їх устрої, звички і традиції, отримати безліч корисної інформації. Але з іншого – швидкий розвиток цих засобів вніс зміни в структуру між особистісних людських стосунків. Первинні відносини (дружні, сусідські) стали з розвитком ЗМІ все більше доповнюватися вторинними зв’язками між людьми, що не знають один одного, але тим не менше складають єдине ціле суспільство. Все більше забираючи вільний час, вони зменшують безпосередні людські контакти.

Отож, як бачимо, процеси глобалізації інформаційного суспільства призводять до загального об’єднання усіх народів, націй "під егідою" однієї так би мовити загальновизнаної країни. Дуже часто в таких умовах унікальність окремих народів втрачається, саме тому важливими процесами, які потребують уваги як зі сторони самих людей, так і зі сторони політичного керівництва країн, є процеси суспільної інтеграції та національної ідентичності. І велику роль у формуванні цих процесів відіграють засоби масової інформації, і найбільший вплив сьогодні здійснює найпоширеніший засіб – глобальна мережа інтернет.


Список використаних джерел та літератури

1. Закон України "Про інформацію" №2658-ХІІ від 2 жовтня 1992 р. [Текст]// Україна: інформація і свобода слова: Збірник законод. актів, нормат. докум. та статей фахівців / Упоряд. А.М.Задвроний. – К.: Молодь, 1997. – 832с.

2. Стюарт Т. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организации [Текст]/ Новая постиндустриальная волна на Западе:Антология / Под ред. В.Л.Иноземцева.- М.: Асаdemia, 1999.

3. Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США [Текст]: Пер. с англ.- М.:1966.

4. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество [Текст]: Пер. с англ.- М.: Асаdemia, 1999.

5. Бочан І.О. Глобальна економіка [Текст]: Підручник.- К.: Знання, 2007.- 403 с.

6. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України [Текст].- К.: Логос, 2003.

7. Кастельс М. Информационная экономика: экономика, общество и культура [Текст].- М.: ГУВШЭ, 2000.

8. Ходжсон Дж. Социально-экономические последствия прогресса знаний и нарастания стоимости [Текст]// Вопросы экономики.- 2001.-№8.

9. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики[Текст]. — К.:ВПЦ "Київський університет", 2002. — 304 с.

10. Ракитов А.И. Информация, наука, технология в глобальных историческихизменениях[Текст]. — М.: ИНИОН, 1998. — 104 с.

11. Смолян Г. Л. Путь Россиик информационному обществу[Текст]: (Экономические и социально-культурныепредпосылки). — М.: Науч.-изд. центр "Инженер", 1996. — 55 с.

12. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз[Текст]. – М: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. – 528с.

13. Лалл Джеймс. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід[Текст]/ Пер. з англ. – К.: "К.І.С.", 2002. – 264с.

14. Лук’янець В.С. Філософський постмодерн[Текст]: Навч. пос. для виклад., аспір., студ. вузів, які спеціаліз. в гал. гуманіт. дисциплін. – К.: Абрис, 1998. – 352с.

15. Парыгин Б.Д. Анатомия общения[Текст]: Учеб. пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 301с.

16. Почепцов Г.Г. Имиджелогия [Текст]/ Отв. ред. С.Л.Удовик. – М: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. – 768с.

17. Почепцов Г.Г. Информационные войны[Текст]. – М: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. – 576с.

18. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологи двадцатого века[Текст]. – М: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. – 352с.

19. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз[Текст]: Навч. посібник. – К.: Знання, КОО, 2000. – 506с. – (Вища освіта ХХІ ст.).

20. Почепцов Г.Г. Психологические войны [Текст]/ Отв. ред. С.Л.Удовик. – М: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. – 528с.

21. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации[Текст]. – М: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. – 656с.

22. Проблеми соціального захисту молоді в умовах зміни соціально-економічних відносин [Текст]// Матеріали міжнар. науково-практ. конф. – К.,1993.

23. Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю[Текст]. – К., 2001.

24. Соціологія: короткий енциклопедичний словник[Текст]/ За ред. В.І.Воловича, В.І.Тарасенко, М.В.Захарченка. –К.,1998.

25. Інтернет залежність: звичка чи хвороба? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // httphttp://h.ua/story/222587/. – Заголовок зекрану.

26. Теоретичні основи Глобального Інформаційного Суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.e-ukraine.biz/ukraine1.html. – Заголовок зекрану.

27. ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/...36/.../VISNIK_36_1.pdf. – Заголовок зекрану.

28. ПРИРОДА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА РОЗВИТОК СВІТОВОГО РИНКУ МАС [Електронний ресурс]. – Режим доступу://http://www.lnu.edu.ua/faculty/jur/publications/.../Visnyk32_P3_01_Grycenko.pdf. – Заголовок зекрану.

29. Глобалізація як феномен сучасності | Економічна правда[Електронний ресурс]. – Режим доступу: // www.epravda.com.ua/.../4a9e64c715248– Заголовок зекрану.

30. Наслідки глобалізації для розбудови України :: Персонал № 4/2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // www.personal.in.ua/article.php?ida. – Заголовок зекрану.


Додаток А

Модель, що відображає комунікативні процеси традиційних ЗМІ


Додаток Б

Модель комунікації з використанням середовища в якості посередника


Додаток В

Модель, що відображає комунікативні процеси, що відбуваються у глобальній мережі інтернет


Додаток Д

Таблиця 1Місце Інтернет-спільноти в структурі населення

Демографічні показники В світі Україна Росія
Кількість користувачів Інтернету, осіб 1,1 млрд 10 млн 18 млн
Чисельність населення, осіб 6,6 млрд 46 млн 142 млн
Рівень доступу до Інтернету, % 16,6 21,7 12,6
ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ