Державне регулювання іноземного інвестування є одним із видів соціального управління, являє собою важливий вид діяльності органів державної влади по ефективному залученню та раціональному використанню іноземних інвестицій і визначається показниками економічного та соціального розвитку держави. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні включає управління іноземними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та її учасниками.
В Україні порядок державного регулювання інвестиційної діяльності та іноземного інвестування, як її складової частини, викладено у Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.95 № 384, де іноземні інвестиції згадуються поряд з іншими джерелами інвестування.
Як наголошується у зазначеній Концепції, обмежені бюджетні фінансові ресурси не дають змоги забезпечити структурні зміни в галузях економіки, необхідні для задоволення потреб держави. Незважаючи на те, що дана Концепція була прийнята у 1995 році, проблема обмеженості національних бюджетних реоміки існує і на сьогоднішній день.
Згідно з Концепцією державна інвесоміки підтримка надається переважно для розвитку пріоритетних напрямів в економіці, якими є: паливно-енергетичний комплекс; соціальне забезпечення; агропромисловий комплекс; енерго- та ресурсозберігаючі технології; розширення обсягів виробництва товарів широкого вжитку тощо.
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:
· іноземної валюти, що визнається кономікиьс Національним банком України;
· валюти України – при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
· будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;
· акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
· грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
· будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.
Серед шляхів залучення іноземних інвестицій особливе місце займає використання іноземних інвестицій, кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових оромікиь. При цьому збільшення загального обсягу іноземних інвестицій вбачається доцільним провести за рахунок прямого іноземного інвестування.
В свою чергу, економічна доцільність прямих інвестицій залежить від багатьох чинників, зокрема:
· прямі інвестиції повинні бути направлені на заміщення імпорту готовою продукцією власного виробництва;
· за рахунок таких інвестицій повинні також створюватись виробництва, орієнтовані на експорт;
· в результаті одержання прямих інвестицій повинен бути накопичений технологічний потенціал та управлінський досвід у важливих галузях економіки держави.
Необхідно додати, що за даними Державного управління статистики з початку 2001 року темпи надходження прямих іноземних інвестицій в Україну уповільнились. Пов’язано це з неналежним регулюванням державними органами влади залучення іноземних інвестицій та нераціонального їх використання.
Органами державного управління загальом компетенції, до функцій яких належить управління іноземним інвестуванням, в Україні є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Також загальні функції державного управління виконує Президент України як глава держави.
Місцеві державні адміністрації: повинні сприяти створенню підприємств з іноземними інвестиціями; повинні здійснювати упомікиь інвестиційною діяльністю, в тому числі і за участю іноземних інвесторів; зобов’язані вносити до відповідних органів пропозиції щодо залучення іноземних інвестицій до економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць: ведуть на місцевому рівні переговори з потенційними іноземними інвесторами, враховують частки іноземних інвестицій при складанні місцевих бюджетів тощо.
Специфікою державного регулювання іноземного інвестування в Україні є те, що функції по його здійсненню розподілені між кількома центральними органами виконавчої влади як функціональної, так і галузевої компетенції. Це зумовлено міжгалузевим характером даного об’єкта державного регулювання.
Законодавчою базою державного регулювання іноземних інвестицій є Закон України „Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 № 93, Закон України „Про інвесоміки діяльність” від 18.09.91 № 1560, Закон України „Про захист іноземних інвестицій” від 10.09.91 № 1540а.
Особливістю державного правового регулювання діяльності іноземних інвесторів на території України є те, що поряд із зазначеними галузевими Законами вони повинні враховувати також положення ряду міжгалузевих Законів та підзаконних нормативних актів. Це Закони України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про підприємництво”, „Про власність”, „Про господарські товариства”, „Про банки і банківську діяльність” та інші.
Закон України „Про інвестиційну діяльність” був першим нормативним актом, в якому викладено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. В Законі зазначається, що інвестиційна діяльність в Україні, поряд з іншим, здійснюється на основі іноземного інвестування.
Відповідно до Закону України „Про режим іноземного інвестування” для іноземних інвесторів на території України встаомікиься національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Для окремих суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвесоміки проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
В той же час, відповідно до Закону України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” від 17.02.2000 р. Фактично скасовано пільги щодо митного та валютного регулювання та справляння податків підприємствам з іноземними інвестиціями.
При цьому держава встановила гарантії захисту іноземних інвестицій, зокрема:
1. Гарантії у разі зміни законодавства, які полягають в тому, що, якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій.
2. Гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, що означає, що іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.
3. Компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам, яка полягає в тому, що іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.
4. Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.
5. Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, що означає, що іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.