регистрация / вход

Размещение производительных сил Украины

Основные принциаы размещения производительных сил, их смысл и значение.

.

Ек зростання та реалізація потенційних можливостей будь-якої госп системи значною мірою залежить від того, наскільки раціонально розміщені її продуктивні сили. Врахування специфіки територіальної організації продуктивних сил у практиці господарюваня дозволяє досягти значної економії суспільної праці, істотно покращити структурні параметри економіки та її основні макро- і мікроекономічні показники. Необхідно відзначити принципову відмінність предмета і об¢єкта вивчення курсу розміщення продуктивних сил від інших, пов з ним дисциплін, а також особливості сучасного трактування складу продуктивних сил регіону та існуючих підходів до їх дослідження. РПС як важлива галузь ек науки вивчає специфічні, просторові закономірності орг-ції територіальних господарських систем з метою їх раціоналізації, підвищення ефективності господарювання та досягнення соціально-економічного прогресу. Отже, предметом науки про рпс є виявлення законів, закономірностей та визначення принципів і факторів просторової (територіальної) орг-ції продуктивних сил, їхнє сучасне і перспективне розміщення. Сучасно ек теорія трактує склад п/с(продуктивних сил) на розширеній основі, не обмежуючись лише тими компонентами, що діють у виробничій сфері. Відповідно до такого підходу до складу п/с відносять: предмети і засоби праці; роб силу; природоресурсний потенціал; форми і методи орг-ції праці та в-ва; науковий і соц-культ потенціал; інф-цію. Взаємодія цих компонентів зумовлює певний рівень розвитку п/с та їхні специфічні риси. Наука про РПС всебічно досліджує сучасні тенденції їхнього розвитку на рівні населеного пункту, адміністративного району, області, ек району та країни в цілому. Проблеми, що вивчає ця наука, виходять на міжрегіональний і глобальний рівні. Їх комплексний аналіз дає змогу виявити структурні диспропорції в РПС та резерви щодо рац викор природоресурсного, трудового і виробничого потенціалу, оцінити рівень збалансованості територ-ї госп-ї системи за різними критеріями. Одержані рез-ти виступають інформаційним підгрунтям наукового обгрунтування основних напрямів державної регіональної ек політики, а також конкретних заходів щодо структурної трансформації госп-х комплексів, збереження навк прир сер., зростання ефективності господарювання. Тому об¢єктом вивчення даної науки виступають усі елементи просторової орг-ції п/с – природо- і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві комплекси, територіальні форми орг-ції п/с та системи господарювання, соціальна інфраструктура тощо. Метою цієї науки є обгрунтування напрямів оптимізації РПС, підвищення ек-ї і соц ефективності їх функціонування, а також визначення перспектив розвитку. Важливо підкреслити, що ця головна мета досягається на основі таких розробок: наукового обгрунтування стратегії і тактики розвитку п/с на перспективу; встановлення економічно доцільного механізму регіональної ек політики; складання прогнозів терит розвитку на найближчу та віддалену перспективи; опрацювання нових проектів реструктуризації територіально-виробничих комплексів; розробки концепцій проектів, програм, рекомендацій, пропозицій, спрямованих на досягнення збалансованого стану нац ек-ки, її галузей та ТВК, а також на формування ефективного механізму господарювання. Саме цим забезпечується велике прикладне значення наукових розробок з проблем РПС.

Основні завдання курсу “розміщення продуктивних сил”.

Природно-ресурсні багатства України, її населення і трудові ресурси, а також особливості РПС окремих регіонів досліджено досить функдаментально. Актуальні проблеми регіонального розвитку досліджують науковці Ради з вивчення п/с України, що функціонує в системі Нац Академії Наук України. Проте в період радикальної ек реформи та переходу до ринкових форм госп-ня виникають нові, раніше не досліджувані проблеми. Їх сутьність полягає у такому: 1)за останні роки істотно посилися протиріччя між існуючою терит-галузевою стр-рою госп комплексу Укр та необхідністю створення висококонкурентної економіки з високою прод праці та гнучкою організацією в-ва. В Укр значного розвитку набули деякі базові галузі важкої пр-сті, обсяги в-ва яких значно перевищують власні потреби. Разом з тим розвиток галузей споживчого сектора ек-ки та соц-ї інфраструктури не відповідає реальним потребам нас-ня. У зв¢язку з цим постає завдання структурної трансформації господ-х комплексів регіонів через зміни у РПС, встановлення оптимальних галузей і терит-х пропорцій в-ва. Необхідність ефективного здійснення структурної трансформації госп-х комплексів тісно пов з виріш цілого спектра соц проблем: професійної перепідготовки кадрів, працевлаштування, соц підтримки на період можливої тимч незайнятості нас-ня тощо. Це потребує немалих мат-х і фінансових ресурсів. 2) спостерігається суттєва невідповідність між сформаваним у попередні роки значним ек потенціалом окремих галузей і комплексів та неефективним його використанням в суч умовах госп-ня, коли, по суті, відбувається руйнація раніше створеного виробничого і науково-технічного потенціалу. 3) нераціональне розміщення про-го в-ва, галузей соц сфери, а також відсутність дієвого механізму підтримки нових форм госп-ня призвели до порушення процесів відтворення головної п/сили – людини. Поступова втрата людського капіталу та відплив висококваліфікованих спеціалістів з реального сектора ек-ки не можуть не позначитися в подальшому на рівні розвитку п/с країни. Ці негативні процеси стримують ек розвиток регіонів, який просто неможливий без високого платоспроможного попиту нас-ня на товари і послуги на основі зростання його трудової активності та рівня доходів. 4) інтеграція Укр у світовий ек простір та розширення всього спектра зовнішньоек зв¢язків потребує розвитку принципово нових форм територіальної орг-ції п/с, які б дозволили подолати високий рівень залежності від імпорту, вдосконалити стр-ру експорту, досягти всокої конкурентоздатності пр-ції вітчизняних товаровиробників на зовнішньому і внутрішньому ринках. Розв¢язання цієї проблеми є досить проблематичним за сучасних несприятливих ек умов. Зазначені вище проблеми обумовлюють дуже складні завдання, які постають перед РПС як важливою галуззю економічної науки. Першорядне з них полягає в обгрунтуванні оптимального РПС з точки зору врахування усіх передумов і факторів, що сприяють розвитку спеціалізації господарства, її відповідності ринковій кон¢юктурі, задоволенню соц-ек потреб нас-ня та його екологічній безпеці, розвитку міжрегіональних ек зв¢язків.

Загальні закономірності розміщення продуктивних сил, їх суть та значення.

Формування основ ринкової ек-ки в Укр відбувається з урахуванням таких класичних, загальновизнаних закономірностей: відповідності розміщення в-ва характеру і рівню розвитку п/с; терит поділу суспільної праці; економії затрат праці на подолання просторового розриву між елементами в-ва; територіальної концентрації і комплексності в-ва, формування агломерацій населених пунктів. Закономірність терит поділу суспільної праці об¢єктивно відображає принципові відмінності між територіями за природними, соц-ек та нац-істор особливостями, максимально повне врахування яких в госп діяльності зумовлює певну спеціалізацію територій. Завдяки цьому досягається істотне зростання продуктивності суспільної праці. Закономірність концентрації та комплексного розміщення п/с є результатом прояву терит поділу праці. Спеціалізація в-ва спричиняє необхідність взаємопов-го розвитку галузей на окремій території, на основі чого досягається оптимальний режим використання усіх видів ресурсів. Основними якісними ознаками комплексного розміщення п/с виступають: економічно обгрунтований, раціональний режим використання природних ресурсів; максимально повне залучення до суспільно корисної трудової діяльності наявного трудового потенціалу регіону; збалансованість галузевої стр-ри ек-ки регіону за природними, трудовими і вир-ми параметрами; тісний взаємозв¢язок (на основі комбінування кооперації та спільного використання інфраструктури) між основними ланками господарства регіону.Крім зазначених, до закономірностей РПС – в контексті нових методологічних основ їх формування – відносять: соціальну спрямованість та усталеність розвитку п/с, відповідність їх розміщення вимогам нац-ї ек-ї безпеки, а також забезпечення планомірності, керованості процесів РПС, їх орієнтації на досягнення високої ек-ї ефективності господарської діяльностіта конкурентоспроможності виготовленої пр-ції. Соц-на спрямованість розвитку і розміщення п\с логічно випливає з необхідності загальної соціалізації ек-ї системи, оск саме всебічний розвиток людини та задоволення її потреб є метою ек-го прогресу. Вона реалізується через врахування інтересів нас-ня щодо піднесення рівня соц-ек розвитку території, пріоритетність вирішення соц проблем та реалізацію права всіх громадян на вільний вибір місця і сфери прикладання праці. Отже, соціальна спрямованість передбачає насамперед таке розміщення п/с регіону, яке б давало змогу забезпечити повну продуктивну зайнятість трудоактивного населення регіону як першооснову його життєдіяльності і добробуту. При цьому важливо мінімізувати рівень регіонального безробіття (як зареєстрованого, так і прихованого) з тим, щоб він істотно не перевищував природної норми, що знаходиться в межах 4-6% працездатного нас-ня. Доцільність соц спрямованості розміщення і розвитку п/с регіону вимагає: інтенсивного розвитку соціальної інфрастр-ри, особливо в сільській місцевості; збереження здоров¢я населення через зниження екологічного навантаження на певні території; формування рац-ї системи розселення; збільшення місткості регіонального ринку праці через створення додаткових роб місць на діючих та нововведенних підприємствах. Сталий розвиток п/с як одна із закономірностей визначає стратегічний напрямок досягнення збалансованості ек-ї, соц і еколог складових регіональної госп-ї системи. Сталий розвиток п/с Укр можливий лише на основі кардинальної структурної перебудови ек-ки, техніко-технологічного переозброєння в-ва, інтенсивного розвитку наукомістких галузей, екологізації усіх сфер суспільного життя. Основна ідея сталого розвитку щодо п/с полягає у: забезпеченні рац-го природокористування; відтворення ресурсної бази в-ва; реструктуризації госп-го комплексу регіону у зв¢язку з новими ек-ми і соц умовами; ефективному викор трудового та вир-го потенціалу. Для розв¢язання завдань сталого розвитку в Укр принципово важливими є нова структурна політика держави та інституційні перетворення, вихід з енергетичної кризи, оптимальне використання ресурсного потенціалу, раціональна система поселень, формування ефективного еколого-економічної політики держави. Стратегія сталого розвитку базується на концепції екологізації суспільних відносин. Екологічний фактор повинен враховуватися в процесі вибору та наукового обгрунтування економічно доцільного розміщення п/с регіону. Головна увага має зосереджуватися на об¢єктах, що є потенційними чи фактичними забруднювачами навк сер. При цьому повинні опрацьовуватися програми безпечного проживання на територіях з підвищеною екологічною напруженістю чи програми адаптації та реабілітації нас-ня до несприятливих екологічних умов. Однією з принципових закономірностей є відповідність розміщення п/с вимогам нац-ї ек-ї безпеки.Рівень ек безпеки держави, що визначається саме фактором РПС, залежить від: рівня забезп власних потреб у мінерально-сировиннх та енергетичних ресурсах; галузевої і вир-ї стр-ри госп-х комплексів; завершеності технологічних циклів вир-в; інтегрованості в світовий ек-й простір. Укр нал до кр світу. В яких склалася висока залежність розвитку мат-го в-ва від мінер-сиров бази. Тут виробляється близько 5% світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів. В цілому наявна мінерально-сировинна база спроможна забезпечити збалансований розвиток базових галузей пр-сті та АПК, надходження валютних коштів. Разом з тим існує висока залежність України від імпорту енергоносіїв. Крім того, за рах власного в-ва лише наполовину задовольняються потреби в хімічному обл-ні, електротехнічних та кабельних виробах, лісоматеріалах, продукції целюлозно-паперової, текстильної та медичної пр-сті. Вагомими перешкодами на шляху до зростанн ек-ї безпеки Укр є диспропорції у РПС регіонів. Недосконалість галузевої стр-ри більшості регіональних госп комплексів та незавершеність технологічних циклів тих вир-в, що визначають спеціалізацію певних територій, спричиняють необхідність радикальних структурних перетворень. Тільки через структурні зміни та підвищення конкурентоспроможності власного в-ва можна сприяти зміцненню ек безпеки Укр таїї входженню од системи світових госп-х зв¢язків як ріноправного партнера. Важливою закономірністю є планомірність і керованість у розміщенні і розвитку п/с, що грунтується на теоретичних засадах “планування розвитку” як синтезу державного регулювання, індикативного планування та економічної прогнозування. Планування розвитку, в т.ч. і п/с. В Укр в теперішній час щороку розробляється Державна програма ек-го і соц розвитку держави, самостійними розділами якої є аналогічні програми, що формуються в областях. В обласних програмах наводиться: загальна хар-ка демографічних процесів, стан госп-ї сис-ми області, зовнек діяльність, хар-ка екологічної ситуації, залучення іноземних інвестицій тощо. Одним з інструментів забезпечення планомірного розвитку п/с є Державні програми соц-ек розвитку регіонів, які розробляються відповідно до постанов Кабінету міністрів України. Головна мет їх розробки – формування на тер регоіну ефективного госп комплексу на основі рац-го використання наявного ресурсного потенціалу території. Ці програми дають змогу Кабміну Укр, відповідним міністерствам та відомствам приймати обгрунтовані рішення щодо регіональної ек політики з урах спеціалізації певних території, їх природно-клімат умов, ресурсних можливостей та соц особливостей. Відповідно до прийнятих урядових постанов в Укр ведеться підготовка середньострокових до 2000р. та довгострокових на 10-15років прогнозів ек-го та соц-го розвитку країни. Керованість процесу розм і розвитку п/с Укр та її регіонів забезпечується шляхом проведення відповідної промислової, аграрної, структурної, інвестиційної, фінансово-кредитної та соціальної політики органами державного упр-ня та місцевого самоврядування. ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчим органами сільських,селищних і міських рад надаються широкі повноваження у сфері ек-го та соц-го розвитку. Важливою закономірністю, що об¢єктивно зумовлена умовами ринкового господ-ня, є орієнтація в процесі вирішення конкретних питань щодо розміщення п/с на забезпечення високої конкурентоздатності пр-ції, яка значною мірою залежить від прийнятого варіанта розміщення нових виробничиз чи соц-культ об¢єктів та напрямів удосконалення існуючої стр-ри господарства регіону. Ця закономірність базується на врахуванні спцифіки ринкової кон¢юктури, в основі якої – кількісне і якісне співвідношення попиту і пропозиції не тільки на товарному ринку, а й на ринку роб сили, ринку капіталу тощо. Якщо коливання ринкової кон¢юктури короткотермінові, то їх вплив на розвиток п/с не істотний чи повністю відсутній. І навпаки, суттєві зміни ринкової кон¢юнкури та їх довготривалий характер спричиняють необхідність радикальних зрушень у територіальній стр-рі господарства. Прикладом стійкої незбалансованості попиту на рбочу силу та її пропозиції може слугувати ринок праці західних областей України, які традиційно відносять до трудонадлишкових регіонів держави. Досягнення збалансованості вимагає піднесення рівня попиту на роб силу через введення в дію нових промислових, с/г-х та інфраструктурних об¢єктів відповідно до професійно-кваліфікаційних характеристик основного резерву роб сили. Результатисною закономірністю РПС виступає забезпечення його високої економічної ефективності. Безумовно, ефективність залежить від цілого спектра різних чинників, взаємодія яких і визначає кінцеву ек результативність розміщення. При цьому ек ефект досягається через вдосконалення територіальної та галузевої стр-ри госп-го комплексу, раціональне використання природного і трудового потенціалу, оптимізацію галузевих і міжгалузевих зв¢язків тощо. Існують різні методи оцінки ефекту від економії витрат за рахунок оптимального РПС; найпоширеніший з них – це підсумовування ефекту, що обчислюється для окремих галузей. Певні уявлення щодо ефективності РПС регіону дає система таких показників: співвідношення за чисельністю зайнятих між спеціалізованими, обслуговуючими та допоміжними галузями; питома вага госп-го комплексу регіону у валовому внутрішньому продукті чи нац-му доході у зіставленні з його питомою вагою в трудових ресурсах, основних виробничих фондах, інвестиційних ресурсах; рівень та динаміка продуктивності суспільної праці в регіоні; забезпеченість нас-ня закладами соціальної інфраструктури та ін.

Основні принципи розміщення продуктивних сил, їх суть та значення.

Розміщення і розвиток п/с здійснюються на основі певних принципів. Принципи розміщення п/с – це науково обгрунтовані ідеї і положення, якими керуються в практичній діяльності при вирішенні конкретних питань щодо розташування нових об¢єктів, вдосконалення територіальної і галузевої стр-ри госп комплексу регіону, опрацюванні окремих напрямів регіональної політики. Принципи розміщення і розвитку п/с регіону випливають із закономірностей, виражають суспільно необхідні потреби і забезпечують ефективність регіонального розвитку. Вони являють собою сукупність головних ідей та вихідних положень, що формують першооснову розміщення п/с. Отже, принципи – це результат пізнання особливостей дії закономірностей розміщення окремих об¢єктів, галузей та територіальних госп-х комплексів. Існують твердження, згідно з якими принципи розміщення п/с – це правила діяльності та упр-ня економікою, економічна політика держави в реалізації законів розміщення. Доцільно виокремити такі найважливіші принципи розміщення і розвитку п/с, які повинні використовуватися в практичній діяльності. 1)принцип раціонального розміщення в-ва передбачає всебічне врахування ек-х, демографічних, соц-х та екологічних передумов і факторів розміщення п/с з пріоритетністю соц-х та екологічних чинників. Його реалізація і господарській діяльності означає: наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких вир-в до джерел відповідної сировини, палива і енергії, водних ресурсів; наближення вир-в низкотранспортабельної пр-ції до місць її споживання; уникнення зустрічних перевезень однотипної пр-ції, сировини і палива з одного регіону в інший. 2)принцип збалансованості і пропорційності означає таке розміщення в-ва,за якого: стр-ра госп комплексу є оптимальною, тобто підтримуються економічно доцільні пропорції між галузями спеціалізації, допоміжними і обслуговуючими галузями; існує певна відповідальність між сировинною базою, наявністю земельних, водних, енергетичних, трудових ресурсів та існуючими виробничими потужностями; задовольняються споживчі потреби населення в товарах і послугах. 3)Принип забезпеченя екологічної рівноваги передбачає формуваня екологобезпечного типу господарювання, раціональне використання природно-ресурсного і трудового потенціалу регіону; при виборі можливих варіантів розміщення в-ва перевага надається тим з них, які не спричиняють екологічної напруженості на певній території. 4)принцип вирівнювання рівнів ек-го розвитку р-нів та областей передбачає зближення територій за інтегральними показниками, що хар-ть кінцеву результативність їх госп діяльності (напр, нац доход на душу нас-ня). Реалізація цього принципу грунтується на всебічному розвитку регіональної інтеграції, використанні переваг територіальної концентрації в-ва, активній державній регіональній політиці. 5)принцип урахування міжнародного територіального поділу праці означає, що кожна держава розвиває ті в-ва, для яких вона має найкращі природні та ек умови. А виготовлена пр-ція є конкурентоспроможною на світовому ринку. При цьому враховуються і інтереси інтеграції в світовий ек-й простір. Пріоритетність викладених вище принципів визначається загальною стратегією ек-го розвитку держави. На суч етапі на перший план виступають соціально та екологічно спрямовані принципи розміщення і розвитку п/с. Проте не втрачають своєї актуальності й інші принципи.

Основні фактори РПС, їх суть.

Закономірності і принципи втілюються в практику РПС через врахування конкретних факторів, що впливають як на розміщення окремих об¢єктів, так і на формування територіалльно-виробничих комплексів. Під факторами розміщення розуміють сукупність аргументів (причин), що зумовлюють вибір місця для окремих п-в, їх груп і галузей. Усі фактори РПС можуть бути представлені такими основними укрупненими групами: природно-географічні, геополітичні, демоекономічні, соціально-економічні та техніко-економічні. 1)Природно-географічні фактори включають характеристику природно-кліматичних умов та економічнц оцінку природних ресурсів. В Україні з розвідкою, видобутком та переробкою ріноманітних корисних копалин пов¢язане близько 45% усіх промислових п-в і до 20% трудових ресурсів. Екстенсивне некомплексне використанн багатьох родовищ призвело до передчасного відпрацювання промислових запасів цінної мінеральної сировини. Кризовий стан з енергоносіями є прямим наслідком невиправдано високих темпів їх видобутку з легкодоступних родовищ у роки існування СРСР. Внаслідок недосконалості технології видобування та переробки мін сировини, некомплексного освоєння родовищ у надрах сьогодні залишається і губиться: розвіданих запасів нафти – 70%, солей – 50%, вугілля – 40%, металів – 25%. Для рац розміщ п/с Укр необхідно: визначити потреби суспільного в-ва в мінер-сир та паливно-енер ресурсах з позицій збалансованості, достатньої необхідності, комплексності та екологічної безпеки; розробити екологічни вимоги до охорони і раціонального використання надр у нових ек-х умовах. Сучасне викорисатння земельних, водних і лісових ресурсів Укр не відповідає вимогам раціонального природокористування. Тому в перспективі для посилення позитивного впливу цієї групи факторів на РПС необхідно сформувати високоефективну систему водо-, земле- та лісокористування. 2)Геополітичні фактори розвитку і розм п/с охоплюють: географічне положення території; конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників у системі світового господарства; модель інтеграції в світовий ек-й простір. В цілому географічне положення Укр є сприятливим для ек розвитку. Дія геополітичних факторів забезпечує інтеграцію п/с країни чи певного регіону в стр-ру світового ек простору і міжнародного поділу праці на основі розвитку різних форм зовнішньоек-х зв¢язків. При цьому визначальну роль відіграють певні конкурентні переваги держави в світогосподарській сфері, які залежать від рівня ефективності використання природно-ресурсного потенціалу, стр-ри економіки, курсу зовнішньоек-ї політики. В суч сис-мі світового госп-ва зовнішньоек зв¢язки нац-х економік охоплюють ширший, ніж раніше спектр взаємодій: торговельний обмін переріс у науково-технологічне та інвестиційне співробітництво. Склалася нова модель таких зв¢язків – виробничо-інвестиційна, в якій важливе місце посідає не тільки зовнішня торгівля, а й співробітництво по всіх ланках виробничо-технічного прогресу з винесенням частини з них за національні межі. Для Укр вихід на світовий ринок пов¢язаний з формуваням конкурентоспроможної нац ек-ки, що вимагає докорінної зміни терит-галузевої стр-ри регіональних господарських комплексів, підвищення питомої ваги вир-в з виоским ступенем переробки сировини, зниження залежності від імпорту енергоносіїв, створення нових вр-в для забезпечення власних потреб у товарах широкого вжитку. Вирішення цих надзвичайно складних завдань потребує реалізації принципово нових підходів до обгрунтування розміщення нових вир-в.3)Демоекономічні фактори розміщення і розвитку п/с включають: загальну чисельність нас-ня, його стр-ру, режим відтворення та територіальні особливості розміщення; чисельність трудових ресурсів, їх терит особл-ті розм; чисельність трудових ресурсів, їх територ-галузевий розподіл та якісні хар-ки; чисельність роб сили, основні форми її зайнятості, рівень зареєстрованого і прихованого безробіття; мобільність роб сили та форми її ек руху. Комплексний аналіз демоек факторів дозволяє оцінити рівень трудозабезпеченості певних територій, а відтак і можливостей розміщення нових вир-в чи доцільності скорочення діючих у зв¢язку з погіршенням екологічної ситуації, низькою рентабельністю, необхідністю реструктуризації господ комплексу тощо. Ці фактори чинять вагомий вплив на розміщ трудо- та наукомістких галузей промисловості, а також тих галузей, які потребують роб сили певного професійно-кваліфікаційного складу. У зв¢язку із зміною соц-ек ситуації в державі та появою значного контингенту незайнятого населення ця обставина також враховується при вирішенні питання щодо розвитку різних форм територіальної організації п/с. Зокрема, формування вільних ек зон сприяє піднесенню ділової активності нас-ня, зростанню рівня зайнятості та відповідно скороченню різних форм безробіття, особливо соціально небезпечних. Основні проблеми демоек-го розвитку Укр, які істотно впливають на характер розміщення і розв п/с, полягають у: різкому падінні показників народжуваності, погіршення показників шлюбності, високій дитячій смертності, особливо на першому році життя; низькій порівняно із показниками розвинутих країн світу середній тривалості життя; несприятливій, з т.з. потреб суч економіки, віковій стр-рі нас-ня4 високому рівні смертності з причин виробничого травматизму; зростанні ек-го навантаження на працездатне нас-ня з боку осіб, що вийшли за межі працездатного віку; збільшенні к-ті територій з від¢ємним природним приростом нас-ня внаслідок перевищення смертності над народжуваністю. 4)Соц-ек фактори розміщення і розв п/с охоплюють: рівень ровитку соц інфрастр-ри, що задовольняє потреби нас-ня в освіті, охороні здоров¢я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні; стан навк сер і природоохоронну діяльність; санітарно-гігієнічні умови праці. З розвитком п/с актуальність соц-ек факторів постійно зростає. В площині практичних дій це означає необхідність створення потужного інфраструктурного потенціалу всієї соц сфери та вирішення питань щодо задоволення відповідних соц потреб населення. Важливо досягти внутрірегіональної збалансованості в ек-му і соц-му розвитку, і в першу чергу на рівні міських і сільських поселень. Великі міста і промислові центри мають розвиавтися на основі модернізації, реконструкції та екологізації в-ва, прискореного розвитку соц інфраструктури, рац-го викор міських територій. Для середніх і малих міських поселень першочергове зн-ня має зміцнення промислової бази та соц інфрастр-ри. Особливо гострою є проблема створення на селі розвинутої мережі закладів соц сфери. Цьому спрятиме реалізація широкомасштабних заходів щодо соціально-ек розвитку сільських поселень відповідно до Націон-ї програми відродження села. За суч ек ситуації, крім традиційних ціелй, соціально-ек фактори розміщення і розвитку п/с повинні забезпечити: зменшеня масштабів бідності та посилення соціального захисту населення, розширення продуктивної зайнятості нас-ня і скорочення безробіття, сприяння соціальній інтеграції. 5)Техніко-ек фактори включають: основні напрями НТП та конкретні форми впровадження його результатів у практику господарювання, форми суспільної організації в-ва та рівень розвитку транспортної системи. Сукупна дія цих факторів створює можливості для рівномірного розміщення п/с на основі зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості в-ва, встановлення раціональних міжгалузевих та внутрігалузевих зв¢язків, забезпечення ефективного використання усіх видів ресурсів.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий