Смекни!
smekni.com

“Квант здоров'я”: наукова гіпотеза чи абстрактна ідея? (стр. 1 из 2)

“Квант здоров'я”: наукова гіпотезачи абстрактна ідея?

Одним з основних моментів необхідності об'єктивного корінного реформування вітчизняної охорони здоров'я, трансформації всієї системи соціально-гігієнічних знань на рубежі 80-90-х років [1] з'явилося “масоване вторгнення” у сферу медицини економіки з її строго формалізованими критеріями.

Рівнобіжне упровадження в другій половині ХХ століття й активне використання в охороні здоров'я інформаційних технологій з високим ступенем формалізації інформації, з одного боку, історично збігається з реформами, з іншого боку – дозволяє забезпечити реалізацію насущних економічних задач охорони здоров'я.

Усі частіше і ширше методи точних наук використовуються для опису і рішення задач соціального порядку, у тому числі в медицині й охороні здоров'я.

Актуальна, на нашу думку, концепція “людського капіталу” [2], в одному зі своїх додатків орієнтує дослідників на пошук і розкриття своєрідних параметрів рентабельності суспільства.

Західні системи охорони здоров'я, споконвічно орієнтовані на ринкову економіку при їх чималому історичному досвіді існування, дотепер так і не змогли вирішити всіх проблем оптимізації інвестування частки ВВП у медицину відповідно до однозначних критеріїв економічної ефективності.

Безрезультатні, дотепер, вітчизняні пошуки прийнятних механізмів результатів, що забезпечують оптимальний зв'язок, лікування з фінансовим забезпеченням, як на рівні конкретного лікувально-профілактичного заснування, так і системи охорони здоров'я в цілому.

Ли значить це, що задачі, сформульовані відповідно до позначених проблем, по суті, не мають рішення? Швидше всего , це не так. По-перше, відсутність позитивного результату зв'язано з закономірним недоліком объективно не сформованих станів і параметрів, що характеризують систему охорони здоров'я, для перекладу ее в нову якість.

По-друге, конкретне концептуальне рішення може лежати в ще не позначеній площині досліджень.

Можна припустити, що чи рано пізно ученим все-таки удасться одержати науково обґрунтовані моделі систем охорони здоров'я, у тому числі імітаційні, вибір з який окремих, з відповідними конкретними параметрами оптимуму функціонування, не буде представляти особливих труднощів.

Варто погодитися з положеннями, що в реаліях сучасної цивілізації в країнах з відносно передовою науково-технічною і виробничою базою праця медичних працівників у більшому ступені починає характеризуватися факторами виробничого значення [1]. Здоров'я як категорія являє собою найважливіший елемент національного багатства [5]. Приймаючи дану тенденцію як об'єктивну сутність, необхідно з часткою обережності поставитися до корінної зміни вікових традицій лікування, що несуть у собі елементи мистецтва. Принаймні, цю сторону проблеми необхідно враховувати, висвітляючи виробничу сторону медичної праці.

Відомо, що категорія здоров'я, як збірне поняття, характеризується комплексом загальновизнаних показників. Наскільки вони є досить формалізованими, однозначними і відповідають задачам і реаліям дійсного стану охорони здоров'я? У сучасних умовах керування маркетинговою системою охорони здоров'я відчувається недостача оцінних параметрів, що характеризують здоров'я. Виникає нагальна потреба в чітких об'єктивних критеріях цього специфічного стану іменованого “здоров'ям”, як на рівні індивідуума, так і суспільної структури. Варто повторити, що така потреба виникає з примарою станів чи норми патології у відповідність з визначеними, у тому числі економічними, високо формалізованими характеристиками.

Рух дослідницької думки в цьому напрямку неминуче приводить до пошуку відповідних структурних елементів, за допомогою яких можна буде вимірити ступінь стану, іменованого “якістю життя”. Саме можливість вимірити “якість життя” дозволить оптимізувати використання ресурсів охорони здоров'я в сфері виробничого характеру лікарської діяльності в умовах маркетингових взаємин, де медична послуга з її економічними характеристиками стає, нібито, при багатьох рівних, одним вимірив попиту та пропозиції.

З одного боку, система медичної діяльності в площині економічних реалій здобуває яскраво виражені цільові функції. З іншого боку – одне з центральних місць в осмислюванні економічної доцільності функціонування системи охорони здоров'я окреслює проблема пошуку загального принципу розмежування здорового і хворого стану організму. І що є не маловажним, на сучасному етапі розвитку суспільства питання визначення і співвідношення цих діалектично зв'язаних станів, швидше за все, повинний розглядатися не стільки на рівні методологічної, якщо хочете філософської проблеми сучасної медицини, скільки в аспекті її прикладного значення.

У деякому роді, проблема визначення необхідного обсягу медичної допомоги, а, отже, оптимальної відповідності ресурсних і фінансових витрат з ефективністю їхнього вкладення, зв'язана зі змістом і трактуванням таких категорій як “норма” і “патологія” [3]. Зокрема, основним фактором надання медичної послуги в площині економічної доцільності, як видно, повинний бути функціональний критерій оцінки стану пацієнта [4].

Якби в сучасній медицині і соціології охорони здоров'я малися чіткі, науково - розроблені й обґрунтовані критерії здоров'я і хвороби, до того ж описані виразно точними формалізованими параметрами, що не допускають двозначного тлумачення цих станів - проблема економічної ефективності охорони здоров'я носила менш виражений характер.

Як видно, варто визнати, що навряд чи коли-небудь, будуть знайдені й описані однозначні критерії, що розмежовують діалектичну єдність нормального і патологічного станів організму.

Проте, це зовсім не виключає руху дослідницької думки, з одного боку, у напрямку пошуку умовного полючи, що розмежовує норму і патологію, з іншого боку – до вичленовування специфічних формалізованих елементів, що описують конкретний стан (здорове або хворе) і властивому саме цьому стану. Нарівні з такими традиційними характеристиками хвороби як етіологія, патогенез, клініка виникає насущна потреба описати хворобу економічними параметрами.

Життєдіяльність маркетингової системи охорона здоров'я, досягнення і реалізація визначених цільових функцій забезпечується пропозицією відповідної медичної послуги і вдоволеним попитом у формі медичних процедур. У результаті цього, конкретний організм може бути переведений з одного стану в інше: з патологічного в нормальне, або може бути досягнуте “блокування” переходу організму в небажаний стан.

Дослідження наукових підходів і поглядів, що розкривають зміст медичної послуги, показують, що, з одного боку, послуга взагалі, як елемент маркетингової системи і медична зокрема, ототожнюється з товаром, з іншого боку – розкриваються її специфічні характеристики, що докорінно розмежовують категорії “товар” і “послуга”.

За допомогою реалізованої медичної послуги забезпечується імовірність досягнення деяких цілей.

Швидше за все, медична послуга в її прикладній формі - медичній процедурі, як елемент маркетингової системи охорони здоров'я, є своєрідним специфічним засобом, за допомогою якого в системі охорони здоров'я на рівні конкретної структури в конкретного пацієнта медичним працівником, що володіє відповідними прийомами і технологіями, формується нове стані, образно говорячи, “виробляються” своєрідні “одиниці функціональної норми”, якщо хочете –“одиниці здоров'я”.

Метою дійсного повідомлення не є доказ або спростування реального існування в природі деяких квантів здоров'я.

Уведення “одиниць здоров'я” як теоретичних, гіпотетичних одиниць, у принципі, може дозволити формалізовано охарактеризувати такі основні поняття, що лежать в основі маркетингу в охороні здоров'я, як медичний нестаток і потреба в медичній допомозі. У сучасному розумінні твердження типу “Нестаток бути здоровим визначає потребу пошуку засобів і способів видужання” [5], швидше за все, є більш літературною конструкцією, чим науковим постулатом.

“Хвороба”, “нужда”, “потреба”, “здоров'я”, “видужання” і ряд інших категорій у їхньому традиційному розумінні, цілком прийнятні в системах охорони здоров'я поза ринковою сутністю. Усі вони придатні для опису поняття “медична допомога”. Але як тільки їхнє застосування переноситься в маркетингові системи охорони здоров'я, у яких термін “медична допомога” трансформується в категорію “послуга медична”, виявляється, що узагальненої сутності цих понять стає недостатньо. Виникає насущна потреба наповнити зміст цих категорій формалізованими критеріями, що дозволяють коректно співвіднести їх з іншими елементами системи маркетингу, що володіють високим ступенем однозначності. Приміром, з такими, як одиниці медичних послуг і лікарської праці, вартісні характеристики, число процедур, випадки медичного обслуговування й ін.

Визнаючи об'єктивну цільову орієнтацію маркетингу, дослідники дотепер не зуміли охарактеризувати єдину специфічність, як медичної послуги, так і її цільової функції.

По суті, однозначна цільова сутність системи медичного маркетингу розмивається на практично нескінченний ряд описів, так званих, кінцевих результатів медичної діяльності і шляхів їхніх досягнень.

Окремі автори таку єдину цільову настанову системи медичного маркетингу характеризують як поліпшення здоров'я громадян і благополуччя медичних працівників [5], тобто оперують не цілком формалізованою категорією “здоров'я”.

Як відомо, поза маркетинговою сутністю системи охорони здоров'я, здоров'я населення характеризуються визначеними показниками. Використання таких узагальнених критеріїв для опису маркетингових систем, що є досить точними і тонкими функціональними структурами, стає не цілком коректним.