регистрация / вход

Західнополіські назви деяких весняних лікарських рослин

Народные названия некоторых лекарственных растений.

Значний інтерес в аспекті вивчення місцевих говорів становить дослідження народних назв лікарських рослин. Адже часто одна і та ж назва в різних місцевостях використовується для позначення кількох рослин і, навпаки, певний вид може мати різні місцеві назви [4; 5; 7]. Аналіз наявних публікацій свідчить, що територія Західного Полісся залишається маловивченою у цьому плані.

Ми наводимо народні назви медунки темної (PulmonariaobscuraDumort), первоцвіту весняного (PrimulaverisL.), суниць лісових (FragariavescaL.), фіалки триколірної (ViolatricolorL.), барвінку малого (VincaminorL.), конвалії звичайної (СonvallariamajalisL.), які використовуються жителями сіл Замлиння, Хворостів (Любомльського р-ну Волинської обл.), Колодяжного (Ковельського р-ну Волинської обл.), Затурець (Локачинського р-ну Волинської обл.), Городниці (Млинівського р-ну Рівненської обл.), Ківерець (Волинської області), Липин (Луцького р-ну Волинської обл.).

У селах Затурці, Городниця, Замлиння медунку темну (PulmonariaobscuraDumort) називають меидýнка. Така назва пов’язана з медоносними властивостями цієї рослини і є похідною від слова “мед” [3, 430]. Зазначимо, що найменування медунка на території України використовується також для позначення гадючника в’язолистого (FilipendulaulmariaL.), глухої кропиви білої (LaminumalbumL.), первоцвіту весняного (PrimulaverisL.), котячої м’яти справжньої (NepetacatariaL.), перестріча гайового (MelampyrumnemorosumL.), чистця однорічного (StachysannuaL.) та інших рослин-медоносів [7, 105]. У Любомльському районі (Хворостів) поряд з назвою меидýнка використовується й інша – смоуктýнчиекие. Схожа назва – смόкалк’иі – зафіксована нами у Колодяжному. Місцеві жителі пояснюють це найменування тим, що діти люблять висмоктувати нектар із квіток цієї рослини. У селі Липини зафіксована назва л΄όгочниц΄а, що говорить про її застосування при лікуванні легеневих хвороб.

Майже у всіх населених пунктах, де проводилось опитування, первоцвіт весняний називають первоуц΄в’íтом. Ця назва, як і та, що поширена в селі Замлиння – рáн΄:ій ц΄в’íт, вказує на час цвітіння рослини (вона зацвітає у наших лісах однією з перших). На Полтавщині первоцвітом називають печіночницю звичайну (HepaticanobilisMill.) [7, 125], а на Поділлі – підсніжник звичайний (GalanthusnivalisL.). У селі Липини поряд з назвою первоуц΄в’íт трапляється й прамýл΄а л΄ісовá. Схожа назва – примýлка – зафіксована у Ківерцівському районі. Ці найменування, напевно, походять від латинського слова – primula (перша) [6, 680], що також вказує на ранню вегетацію рослини.

На досліджуваній території спостерігається значна різноманітність назв суниць лісових. У Липинах і Затурцях найменування цієї рослини близьке до наукового – сунúц΄і. Походження цієї лексеми пояснюється по-різному. Зокрема, припускали її спорідненість з древньоіндійським ςōnas (червоний, багряний) [8, 803-804]. У Ківерцівському районі вживається назва л΄ісовá йáгода. У Колодяжному лісові суниці називають поуз΄ýнк’иі л΄існ΄íи. Схожі назви зафіксовані у Любомльському районі – бз΄ýмкие (Хворостів) і боуз΄ýмкие (Замлиння). Це запозичення з польської мови – poziomki (cуниці). Подібні найменування наводяться Г.К.Смиком [7, 263]: поземка, позюмка, пазьомка.

Значна кількість записаних нами народних назв фіалки триколірної пов’язана з поєднанням різних кольорів у її квітках, у які, за місцевою легендою, перетворилися брат і сестра: брáт΄ік’і (Липини), брáткиі (Затурці), брáт΄ікие (Замлиння), брáтик’иі (Колодяжне), брáтик’иі пол΄ов’úі (Городниця, Ківерці), Івáн та Мáрйа (Хворостів). У Ківерцях трапляється й інша назва – зáйачий риіпйашόк.

Народні найменування барвінку малого (Vinca minor L.) в цих селах не мають особливих відмінностей: барв’íнок (Прилуцьке, Колодяжне, Городниця), барвúнок (Липини), барвéнок (Замлиння, Хворостів). Відомо, що слово барвінок запозичене через польську (barwinek), чеську (barvinek) та німецьку мови з латинської – pervinca [1, 141].

У селах Липини, Затурці, Хворостів, Замлиння, конвалію звичайну (СonvallariamajalisL.) називають коунвáлія. Відомо, що ця назва прийшла до нас із польської мови (konwalia), а походить з латинської – (lilium) convallium (буквально “(лілея) долин”) [2, 547]. Також трапляються найменування лáндиш (Ківерці, Городниця), лáндаш (Колодяжне). Вони запозичені з польської мови і виникли від стягнення назви łanieuszko (буквально “вушко лані”) [3, 148]. У Колодяжному зафіксована й інша назва конвалії звичайної – сеирдéчник, яку місцеві жителі пояснюють використанням цієї рослини для лікування серцевих захворювань.

Аналіз результатів дослідження дає підставу стверджувати про існування значних відмінностей у народних назвах лікарських рослин у межах досліджуваної території. Зібрані дані можуть бути використані при опрацюванні рецептів місцевої народної медицини.

Список литературы

Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. – Т. 1. – К.: Наук. думка, 1982. – 631 с.

Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. – Т. 2. – К.: Наук. думка, 1985. – 570 с.

Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. – Т. 3. – К.: Наук. думка, 1989. – 550 с.

Сабодаш І.В. Типологія назв RosacaninaL. в говорах української та інших слов’янських мов // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат. –Ужгород: Радянське Закарпаття, 1982. – С. 54-70.

Сабодаш І.В. Прояв народної етимології в українських діалектичних назвах флори // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат. – Ужгород: Радянське Закарпаття, 1982. – С.71-79.

Словник іншомовних слів // За ред. О.С. Мельничука. – 2-е вид. – К.: Головна редакція УРЕ, 1985. – 966 с.

Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України. Словник-довідник народних назв. – К.: “Українська Радянська Енциклопедія” імені М.П.Бажана, 1991. – 416 с.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. – Т. 3. – М.: Прогресс, 1971. – 827 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий