регистрация / вход

Адвокатура /Укр./

Принцип организации адвокатской деятельности. Адвокат - защитник подозреваемого, обвиняемого, подсудимого. Правовое положение адвоката.

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ЦЕНТР ОДЕСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АКАДЕМІЇ


КУРСОВА РОБОТА

З ПРЕДМЕТУ: СУДИ ТА ОРГАНИ ПРАВООХОРОНИ

АДВОКАТУРА

Студента І курсу

ЧИГИРИНА ОЛЕКСІЯ

Науковий керівник

Кандидат історичних наук,

доцент. БАБАК Т.С.

КІРОВОГРАД - 1998.

Зміст

Вступ

Розділ І Організація сучасної адвокатури 3

Принципи і гарантії адвокатської діяльності. 4

Організаційні форми діяльності адвокатури. 4

Фахові і соціальні права адвоката, його обов'язки. 5

Дисциплінарна відповідальність адвоката. 6

РОЗДІЛ II Адвокат у кримінальному процесі. 7

Адвокат - захисник підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного. 8

Адвокат - представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. 8

РОЗДІЛ III Представництво адвоката в цивільному

процесі 11

Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі. 13

Процесуально-правові положення адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанції. 13

Діяльність адвоката як процес представника в стадіях касаційного і наглядового виробництва і перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами. 14

Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання. 14

Висновки. 15

Список літератури та джерел. 16


Додатки. 17

ВСТУП.

“Это был одинокий борец. В нем на

первое место большей частью

выступала мысль, иллюзорно полагающий,

что праведное слово само пробьет себе путь.

(Альберт Швейцер)

Світовий досвід адвокатської практики був узагальнений у підсумковому документі VIII Конгресу 00Н із запобігання злочинам, який відбувся у серпні 1990 року. В "Основних положеннях про роль адвокатів" на основі принципових засад Статуту 00Н, Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів про громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні права, ряд інших загальновизнаних документів детально висвітлено всі сторони діяльності адвокатів, їх права, обов'язки, а також зобов'язання урядів, судових та адміністративних органів щодо забезпечення ефективної роботи адвокатів з консультування та надання допомоги всім, хто її потребує в судах, трибуналах та адміністративних органах.

Законодавчі акти України враховують міжнародний досвід. Так у статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесені ряд положень, які сприяють діяльності адвокатури і перш за все це пункт, згідно з яким звинувачуваному забезпечується право на захист. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права у статті 14 проголошує право кожної людини в разі її звинувачення у вчиненні протиправної дії захищати себе особисто або через посередництво обраного нею захисника. Це ж положення закріплене і в статті 59 Конституції України. Варто вказати, що адвокатура представлена і у Вищій раді юстиції трьома представниками, рекомендованими з'їздом адвокатів України.

Безпосередня діяльність адвокатури в Україні регламентується Законом України "Про адвокатуру" від 9 грудня 1992 року, перша стаття якого дає визначення адвокатури як добровільного професійного громадського об'єднання, покликаного згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод й представляти законні інтереси громадян України та інших країн, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, зазначеним та іншими законами України, статутами об'єднань адвокатів і здійснюється на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

РОЗДІЛ I

Організація сучасної адвокатури України.

Принципи і гарантії адвокатської діяльності.

Відповідно до Закону України “про Адвокатуру України” адвокатура є добровільним фаховим суспільним об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та захищати законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційність.

Закон про адвокатуру окремо закріплює норми, котрі стосуються гарантій адвокатської діяльності. Їй встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимога від адвоката відомостей, котрі складають адвокатську таємницю. По цих питаннях вони не можуть допитуватися як свідки.

Не припускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, слідства, суду на правову позицію адвоката в справі.

Кримінальна справа проти адвоката може бути відкрита тільки Генеральним прокурором, його заступниками й обласними прокурорами.

Адвокатом може бути:

1. громадянин України, котрий має вищу юридичну освіту,

2. стаж роботи юриста або помічника адвоката не менше двох років,

3. який здав кваліфікаційні іспити, одержав посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю,

4. прийняв Присягу адвоката України.

Для визначення рівня професійних знань осіб, котрі мають намір займатися адвокатською діяльністю, створюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (на обласному рівні). Ці комісії діють у складі двох палат - атестаційної і дисциплінарної.

Атестаційна палата складається з 11 членів. У неї входять чотири адвокати, чотири судді і по одному представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів і відповідних органів юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.

При Раді Міністрів створюється Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. У її склад входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, Верховного Суду, Мінюсту, Спілки адвокатів.

При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, якій вручено це свідоцтво, приймає Присягу адвоката України такого змісту :

П Р И С Я Г А

адвоката України

Я, ___________________________________________, беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй професійній діяльності суворо додержувати законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

Адвокат ___________________________ (прізвище та ініціали) " "____________ 19 року

Тільки після цього він буде вважатися справжнім адвокатом[1] .

Організаційні форми діяльності адвокатури .

Особа, котра одержала посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально, відкривати свої адвокатські бюро або об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори й інші адвокатські об'єднання, котрі діють у відповідності із Законом про адвокатуру і зі своїми статутами.

Діяльність адвокатських об'єднань грунтується на принципах: добровільності , самоврядування , колегіальності і гласності . Вони реєструються в Мінюсті, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання посвідчення.

Адвокати України виконують за Законом такі функції:

1. дають консультації і роз'яснення по юридичним питанням,

2. усні і письмові довідки щодо законодавства;

3. складають заяви, скарги й інші документи правового характеру;

4. свідчать копії документів у справах, котрі вони ведуть;

5. здійснюють представництво в суді, інших державних органах;

6. надають юридичну допомогу підприємствам, об’єднанням, організаціям;

7. здійснюють правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

8. виконують свої обов'язки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством, під час дізнання і попереднього слідства.

Фахові і соціальні права адвоката, його обов'язки .

До фахових прав адвоката Закон відносить:

1. представництво, захист прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб по їхньому дорученню у всіх органах, об’єднаннях, організаціях;

2. збір відомостей про факти, котрі можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення.

Закон надає право адвокату мати помічника .

У відповідності із Законом адвокати користуються правом на відпустку і на усі види допомоги по державному страхуванню. Щодо розміру внесків у нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, котра займається діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи і винятково на його праці.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичною особою) і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У випадку участі останнього в кримінальній справі по призначенню і при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість, оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці проводиться за фактично виконану роботу. При неналежному виконанні доручення, внесена плата повертається громадянину або юридичній особі цілком або частково, а при виникненні суперечки - за рішенням суду.

Якщо підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний визнає свою провину у вчиненні злочину, адвокат, при наявності підстав для цього, повинен відстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний узгодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного недопустима. Адвокат не може визнати доведену провину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої є обставини, які змусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень і інших відомостей, отриманих адвокатом під час здійснення професійних. обов'язків.

Дисциплінарна відповідальність адвоката.

Дисциплінарне виробництво проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка створюється в кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі 9 членів: п'ятьох адвокатів, двох суддів, по одному представнику від керівництва юстиції, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської місцевих держаних адміністрацій, відділення Спілки адвокатів України.

Дисциплінарна палата:

1. розглядає скарги громадян, а також окремі постанови судів, постанови, подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, організацій на дії адвокатів;

2. вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності і розглядає збуджені по цих питаннях справи.

3. До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

4. попередження,

5. призупинення на термін до одного року дії посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю, а також його анулювання.

До адвоката можуть бути використані дисциплінарні стягнення не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку. Вони не можуть бути накладені пізніше шести місяців з дня його вчинення.

Через шість місяців із дня накладення стягнення дисциплінарна палата може зняти його достроково при бездоганній поведінці адвоката та добросовісному відношенні до виконання обов'язків.

РОЗДІЛ II

Адвокат у кримінальному процесі.

Адвокат - захисник підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного.

Підозрюваний - це особа, котру затримали по підозрі у вчиненні злочину або до якого застосовані запобіжні заходи до винесення постанови про притягнення її як обвинувачуваного[2] .

Обвинувачуваний - це особа, щодо якої є достатньо доказів, котрі вказують на вчинення злочину, і на цій підставі слідчим винесена постанова про притягнення його як обвинувачуваного[3] .

Після передачі в суд обвинувального називають підсудним, а після винесення вироку - засудженим або виправданим.

Право зазначених осіб на захист включає, як право захищатися від підозри або обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових відношень. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах проходження кримінальної справи, поки існує обвинувачення.

Функцію обвинувачення в кримінальному процесі здійснюють слідчі органи, прокурор, суспільний обвинувач, а також потерпілий громадянин -- позивач і його представники. Це - сторона обвинувачення.

Функцію захисту від підозри й обвинувачення виконує підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний і засуджений, їхній захисник, суспільний захисник, а також громадянин відповідач і його представник. Це - сторона захисту.

Порушення права на захист завжди означає вагоме порушення вимог кримінально-процесуального кодексу і є однієї з найбільш поширених підстав для скасування вироків або інших рішень у справі.

Забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист полягає в тому, що закон: наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання котрих дозволяє їм особисто захищатися від підозри або обвинувачення у вчиненні злочину, відстоювати свої законні інтереси; надає зазначеним особам право скористатися юридичною допомогою захисника (адвоката); покладає на особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суддю і суд обов'язок до першого допиту особи роз'яснити йому його право мати захисника. Скласти про це протокол, надати можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення, забезпечити охорону його особистих і майнових прав[4] .

Закон визнає участь захисника при проведенні дізнання, попереднього слідства й у розгляді кримінальних справ у суді першої інстанції обов'язковим, крім випадків добровільної відмови особи від захисника[5] , причому є випадки, коли добровільна відмова від захисника не можлива[6] . Це відбувається в справах:

1. осіб, котрі підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років;

2. осіб, котрі через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі) не можуть самі реалізувати своє право на захист;

3. осіб, котрі не володіють мовою, на якій ведеться судочинство;

4. коли санкція статті, по якій кваліфікується злочин, передбачає страту;

5. при проведенні справи про застосування примусових мір медичного характеру.

Закон передбачає участь захисника в справі за згодою і по призначенню. По загальним правилам захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення і може, таким чином, брати участь у справі в стадії попереднього розслідування і у всіх судових стадіях кримінального процесу, включаючи стадію виконання вироку.

У трьох випадках захисник допускається до участі в справі і пред'явлення обвинувачення:

1. у випадку затримки особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення - із моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанову про застосування цього запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин із моменту затримки;

2. у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами в стані неврівноваженості, а також про злочини осіб, які занедужали психічним розладом після вчинення злочину, - із моменту одержання доказів про психічний розлад;

3. у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, - із моменту ознайомлення неповнолітнього і його батьків або осіб, які їх замінюють, із постановою про закриття справи і з матеріалами справи. У випадку розміщення неповнолітнього в приймач-розподільник - не пізніше 24 годин із моменту розміщення[7] .

Закон містить перелік обставин, які виключають участь у справі особи як захисника. Адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брала участь як слідчий, особа яка проводила дізнання, прокурор, суспільний обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач (відповідач), свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат знаходиться в родинних відношеннях[8] . При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Повноваження адвоката на участь у процесі повинно бути підтверджено відповідним свідченням, а також ордером про наявність угоди або доручення на участь у справі.

Одним із найбільш діючих засобів, які дозволяють адвокату виконувати свої професійні обов'язки в кримінальному процесі, є заява клопотань. З їхньою допомогою він доводить до відома слідчого, прокурора і суду свою думку про доведеність обвинувачення, обгрунтованості кваліфікації, доцільності прийняття конкретних процесуальних рішень, сприяє зборові, перевірці й оцінці доказів. Клопотання адвоката - це письмове або усне його звертання до осіб, які уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяльність по доведенню і прийняттю рішення в справі, про вчинення цими особами дій, які входять у їхню компетенцію, спрямовану на захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. У клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про витребування і прилучення до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведення допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасування або заміну запобіжного заходу, про закриття справи і т.д.

Адвокат вправі заявити відвід посадовим особам, що приймають участь у розслідуванні і розгляді справи[9] . Адвокат може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів, прокурора, судді і суду, котрий, на його думку заподіюють шкоду законним інтересам його клієнта.

З моменту допуску до участі в справі в стадії попереднього розслідування адвокат вправі: бути присутнім при допиті підозрюваного, пред'явленні обвинувачення, задавати питання учасникам справи. Після завершення попереднього слідства адвокат має право разом з обвинувачуваним або самому ознайомитися з усіма матеріалами справи.

При ознайомленні з матеріалами справи адвокат має право: робити виписки, мати побачення з обвинувачуваним, роз'яснювати йому зміст обвинувачення, обговорювати з ним питання про заяву клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії і рішення слідчого і прокурора[10] .

Адвокат - представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

Потерпілим признається особа, котрій злочином заподіяний моральний, фізичний або майновий збиток[11] . Цивільним позивачем признається громадянин, підприємство або організація, котрі понесли матеріальний збиток від злочину і пред'явили при виробництві в кримінальній справі до обвинувачуваного або до осіб, котра несе матеріальну відповідальність за його дії, гражданський позов, тобто вимогу про відшкодування збитків[12] , котрий розглядається судом разом з кримінальною справою[13] . Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни або інші особи, а також підприємства, організації і організації, котра у силу закону несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинувачуваного[14] .

Про визнання потерпілим, цивільним позивачем, а також про притягнення як цивільного відповідача особу, котра проводить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - рішення. З цього моменту вони стають учасниками кримінального процесу, одержують процесуальні права для захисту своїх законних інтересів, у тому числі і право, мати представника.

Потерпілий і адвокат як його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, котра проводить дізнання, слідчого, судді і суду, а також на вирок або рішення суду і постанови судді[15] .

РОЗДІЛ III

Представництво адвоката в цивільному процесі.

Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі.

Законом України покладено на адвоката виконання в цивільному процесі двох функцій:

У відповідності з ст. 6 Закону “про адвокатуру” і глави 12 ЦПК[16] при здійсненні професійної діяльності адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Участь адвоката в цивільному процесі складається в здійсненні ним представництва і в захисті суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав, що охороняються законом інтересів громадян і юридичних осіб та в сприянні суду у всебічному, повному й об'єктивному розгляді справи, прав і обов'язків сторін. У процесуальному представництві адвоката об'єднуються два види правовідносин - між адвокатом і особою, інтереси якої він захищає, між адвокатом і судом у цивільному процесі. Правовідносини між адвокатом і довірителем мають матеріально-правовий та процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий грунтується на договорі доручення. Процесуально-правовий зв'язок виникає із приводу оформлення і визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі[17] .

Процесуально-правові положення адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанції.

На підставі наданих повноважень адвокати допомагають зацікавленим особам звернутися в суд за захистом їхніх прав. Для цього використовуються цивільно-процесуальні засоби - позовна заява, у справах, котрі виникають з адміністративно-правових відносин - скарга і заява, а при окремому виробництві - заява.

Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі й у відповідності з визначеним ст. 137 ЦПК утриманням. Суддя, до якого надійшла заява, вирішує питання про його прийняття. Відмова в прийнятті оформляється мотивованою постановою. З прийняттям позовної заяви виникають цивільно-процесуальні правовідносини, у яких бере участь адвокат, котрий одержує права й обов'язки процесуального представника.

При оформлених повноваженнях по веденню справи в суді адвокат відповідача може використовувати загальні процесуальні засоби захисту, передбачені ст. 99, 103 і іншими статтями ЦПК, а також спеціальні засоби - заперечення позову і зустрічний позов.

Діяльність адвоката як процес представника в стадіях касаційного і наглядового виробництва і перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами .

Касаційні оскарження і перевірка судових рішень і постанов, які не набрали сили, є важливою процесуальною гарантією захисту прав осіб, що приймають участь у справі. Право касаційного оскарження процесуальні представники реалізують шляхом подачі касаційної скарги в письмовому виді за формою, передбаченої законом[18] .

Цивільно-процесуальним засобом реалізації права на оскарження виступає заява співучасників і третіх осіб про приєднання до касаційної скарги. Заява про це подається в письмовому виді, вільного змісту і державним митом не оподатковується[19] . Але заява представника про приєднання співучасника або третьої особи до касаційної скарги рахується такою, коли по правових основах і правових наслідках сходиться з касаційною скаргою. Приєднання до касаційної скарги реалізується подачею заяви в суд першої або касаційної інстанції.

Перевірка в порядку нагляду судових рішень і постанов, котрі набрали законної сили, є процесуальною гарантією, яка забезпечує захист прав сторін і інших осіб, котрі брали участь у справі, а також державних інтересів. Вони, а також їхні представники, вправі звернутися зі скаргою до уповноважених осіб суду і прокуратури про опротестування судових рішень у порядку нагляду.

Процесуальним забезпеченням захисту прав і законних інтересів осіб, котрі беруть участь у справі, є також перевірка законності й обгрунтованості рішень і постанов суду, які набрали сили у зв'язку з нововиявленими обставинами.

З цією метою особи, які беруть участь у справі, і їхні уповноважені представники мають право збудити справу по перегляду рішення або постанови в зв'язку з нововиявленими обставинами, вступити в процес у справі, брати участь у судовому засіданні, здійснювати іншу процесуальну діяльність.

Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання .

Право на порушення судового виконання у відповідності зі ст. 356 ЦПК мають прокурор і суб'єкти захисту прав інших осіб[20] , а також уповноважені ними представники, коли в їхніх повноваженнях передбачене право на пред'явлення виконавчого документа до стягнення[21] . Реалізація представником цього права поставлена в залежність від наявності визначених умов: віднесення рішення судових і несудових органів до підвідомчості судового виконання; заяви в орган судового виконання з прикладеним до нього виконавчим документом; учинення дій після подачі заяви в межах процесуальних термінів із дотриманням правил про підсудність.

Висновок

Адвокат – професійний спеціаліст-юрист, покликаний своєю діяльністю в відповідності з Конституцією і законами України:

а) сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу;

б) діяти в складі адвокатури України, яка у відповідності з Законом України “Про адвокатуру” (09.12.1992 р.) є добровільним професійною спілкою, діючою на підставі верховенства закону , незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності;

в) давати, у межах своєї компетенції, консультації та роз’яснення, довідки по законодавству, складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, сприяти правовими способом а здійсненню підприємницької діяльності;

г) володіти глибокими знаннями не тільки в межах юриспруденції, бути тонким психологом, мати хорошу мову, неухильно дотримуватись адвокатської етики та професійного призначення – захищати не злочин, а людину.

При підготовці цієї курсової роботи автор керувався декількома принципами:

1. максимально наблизити себе до теми, або можливо, моєї майбутньої діяльності;

2. максимально докладно викласти матеріал, який стосується всіх аспектів діяльності адвоката та взагалі юриста;

3. відкрити перш за все горизонти, перспективи цієї галузі права.

Перечитавши ще раз викладений матеріал, автор прийшов до висновку, що адвокат обов’язково повинен стояти на захисті прав та свобод людини, які їй надала держава, Конституція, закони та інші нормативно-правові акти. Адвокат повинен у нашому, досить нездоровому суспільстві, захищати людину від різного роду посягань на її честь та гідність, у тісній сполуці із законом.

Список літератури та джерел

Мережа Internet:

1. www.rada.kiev.ua

2. www.liga.kiev.ua

3. www.zd.net

Інша література:

1. Кримінальний кодекс України, прийнятий 28 грудня 1960 року та введений в дію 1 квітня 1961 року.

2. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-XII.

3. Закон України “Про атестаційну комісію”.

4. Кримінально Процесуальний Кодекс України.

5. Цивільно-процесуальний Кодекс України.

6. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К. – Юрінком інтер. – 1997.

7. С.В. Бородина ”Процесуальные акты предварительного расследования». – М. – «Юридическая литература». – 1978.

8. О.В Ефіменко, К.В. Манжул “Основи галузевого законодавства”. – Кіровоград. – 1998.

9. «Нравственные основы защиты». – М.1978 «Этика» №5

10. «Слово адвокату». -- М. «Юридическая литература» 1968г.

11. Борщевский М.Ю. «Бизнес – адвокат в США, Германии» - М. 1995 г.

12. Ермакова С.В. «Практические советы юристам.» Симфирополь. 1997 г.

13. “Юридический энциклопедический словарь» - М. 1987

14. Гальченко В. «Беседы юриста» - К. 1976

15. А.Д. Бойко «Этика профессиональной защиты по уголовным делам» – М. 1978

ДОДАТКИ.

ДОДАТОК 1.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про адвокатуру

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 9, ст.62 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 2888-12 від 19.12.92, ВВР 1993, N 9, ст.63 )

Стаття 1 . Адвокатура України та її завдання

Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України (888-09 )сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Стаття 2. Адвокат

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво пр0о право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Стаття 3. Правове регулювання діяльності адвокатури

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань.

Стаття 4. Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об’єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю. Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий та інші рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Стаття 5. Види адвокатської діяльності

Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

Стаття 6. Професійні права адвоката

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Стаття 7. Обов'язки адвоката

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов’язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Стаття 8. Помічник адвоката

Адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об'єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю. Помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього. Не можуть бути помічниками адвоката особи, вказані в частині другій статті 2 цього Закону.

Стаття 9. Адвокатська таємниця

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об’єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Стаття 10. Гарантії адвокатської діяльності

Професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв`язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Республіки Крим, області, міста Києва. Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі. Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу. Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Республіки Крим, області, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно з законом.

Стаття 11. Соціальні права адвоката та його помічника

Адвокат та його помічник користуються правом на відпустку та на всі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Внески на державне соціальне страхування сплачуються адвокатом та його помічником на рівні осіб, які займаються діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці. Призначення і виплата адвокату та його помічнику допомоги і пенсій по державному соціальному страхуванню провадяться відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Стаття 12. Оплата праці адвоката та його помічника

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди міжгромадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-процесуальним законодавством. Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору - за рішенням суду. Порядок оплати праці помічника адвоката визначається угодою між ним та адвокатом чи адвокатським об'єднанням. Заробітна плата помічника адвоката не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Стаття 13. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури та їх повноваження

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються строком на 3роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної. Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та організаційне забезпечення їх діяльності покладається на Раду Міністрів Республіки Крим, обласні та Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів. Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї входять 4 адвокати, 4 судді та по одному представнику від Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів, управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік. Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені юристи та народні депутати. Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури. Порядок організації і діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначається Положенням про неї, яке затверджується Президентом України.

Стаття 14. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Вона має право скасовувати або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів України. До складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України. Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури регулюється Положенням про неї, яке затверджується Президентом України.

Стаття 15. Присяга адвоката України

При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, якій в вручено це свідоцтво, приймає Присягу адвоката України такого змісту:

“П Р И С Я Г А”

адвоката України

Я, ___________________________________________, беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй професійній діяльності суворо додержувати законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі. Адвокат ___________________________ (прізвище та ініціали) "___"____________ 19 року

Стаття 16. Дисциплінарна відповідальність адвоката

За порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або судовому порядку. Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката - члена адвокатського об'єднання регулюється також статутом відповідного об’єднання.

Стаття 17. Припинення адвокатської діяльності

Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульоване у випадках: засудження адвоката за вчинення злочину - після набрання вироком законної сили; обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним; втрати громадянства України; грубого порушення вимог цього Закону та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України.

Стаття 18. Відносини адвокатури з Міністерством юстиції України, місцевими органами державного управління

Міністерство юстиції України: забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги; узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність; сприяє проведенню заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів. Місцеві органи державного управління у межах своєї компетенції сприяють адвокатам та адвокатським об'єднанням у вирішенні соціальних питань, надають їм в оренду придатні для роботи приміщення, встановлюють пільги щодо орендної плати за використання приміщень тощо.

Стаття 19. Спілки та асоціації адвокатів

Адвокати та адвокатські об'єднання можуть створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки та асоціації. Спілки та асоціації адвокатів представляють інтереси адвокатів у державних органах і об'єднаннях громадян, захищають соціальні та професійні права адвокатів, здійснюють методичну і видавничу роботу, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, можуть створювати спеціальні фонди і діють відповідного своїх статутів.

Президент України Л. КРАВЧУК м.

Київ, 19 грудня 1992 року N 2887-XII

ДОДАТОК 2.
СЛОВАРИК
АДВОКАТА

Арешт

(у карному судочинстві)

- найбільш суворий запобіжний захід, що являє собою примусову ізоляцію обвинувачуваного (підозрюваного) шляхом ув’язнення його в спеціальне місце , що охороняється. Те ж саме, що взяти під варту.

Друга інстанція

- колегія з трьох судів вищестоячого суду, зобов'язана в передбачених законом випадках при надходженні протесту прокурора або скарги іншоїсторони перевірити законність і обгрунтованість судового рішення, що не вступило в законну силу; у карному судочинстві для приношення таких протестів і скарг установлений 7-добовий термін із дня винесення вироку, визначення, постанови суду.

Слідчий

- співробітник органів дізнання, уповноважений робити розслідування кримінальної справи, як правило, опер уповноважений органів внутрішніх справ.

Законний представник

- батько, усиновитель, опікун, попечитель обвинувачуваного (підозрюваного); повноваження законного представника не потребують спеціального визнання - достатньо пред’явити документ, що підтверджує родинні відношення із сином (дочкою), факт усиновлення (удочеріння), опіки або піклування.

Ізолятор тимчасового утримання (ІТУ)

- місце утримання затриманих; як правило, розташовується при відділі внутрішніх справ.

Інкримінувати

- поставити в провину.

Виправно-трудове заснування (ВТЗ)

- різних режимів виправно-трудова колонія, виховно-трудова колонія, колонія поселення, в'язниця, де відбувають покарання особи, засуджені до позбавлення волі.

Касаційна інстанція

- те ж, що "друга інстанція".

Особа , що проводить дізнання

- слідчий, що розслідує конкретну справу в повному обсязі або виконуючий по ньому невідкладні слідчі дії до передачі його слідчому.

Наглядова інстанція

- складається з органів , що судить вищестоящий суд, що розглядає протести прокурорів, голів судів на вироки, визначення, постанови суду, що вступили в законну силу.

Обвинувачуваний

- особа, у відношенні якого винесена постанова органа карного переслідування про притягнення його до справи в якості обвинувачуваного; на різних етапах виробництва обвинувачуваний може іменуватися "підсудним", "засудженим", "виправданим".

Визначення

- усяке, крім вироку, винесене колегіально ,рішення суду першої інстанції, а також рішення суду другої інстанції.

Орган дізнання

- міліція, органи безпеки, прикордонної охорони, митні і податкові органи, а також інші органи і посадові особи.

Органи карного переслідування

- особа, що робить дізнання, орган дізнання, слідчий, прокурор.

Підозрюваний

- особа, затримана по підозрі у вчиненні злочину, а також особа, до якоi застосований запобіжний захід до пред'явлення й обвинувачення; максимальний термін перебування особи в положенні підозрюваного - 10 доби.

Постанова

- рішенняособи, що робить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також рішення президій судів.

Вирок

- рішення суду першої інстанції по питанню про вину або невинність підсудного і про застосування або незастосування до нього покарання.

Прокурор

- посадова особа прокуратури, що має повноваження відповідно до законодавства про прокуратуру і Конституції; у більш широкому змісті - прокурор, його заступники і помічники; на долю заарештованого впливають щонайменше 2 прокурора.

Санкція

- дозвіл на взяття під варту або застосування іншоїміри процесуального примусу, що дається прокурором, як правило, у виглядi короткого напису на постанові слідчого: "Взяття під варту (обшук і т.д.) санкціоную. Дата. Підпис. Гербова печатка".

Слідчий

- посадова особа прокуратури, органів внутрішніх справ або СБУ, що проводить по кримінальних справах попереднє слідство.

Слідчий ізолятор

- місце утримання в умовах ізоляції осіб, у відношенні яких, у виглядiзапобіжного заходу,обрано взяття під варту.

Сторона

- органи й особи, на засадах змагальності здійснюючі в карному судочинстві карне переслідування (особа, що робить дізнання, орган дізнання, слідчий, прокурор) або захист (обвинувачуваний (підозрюваний), його захисник і законний представник).

Суд

- орган влади, що розглядає карні і цивільнісправи відповідно до правил підсудності і підвідомчості; крім судів загальної юрисдикції, є арбітражні суди і Конституційний Суд .

Суд другої інстанції

- те ж, що "друга інстанція".

Судовий розгляд

- процедура розгляду по сутності кримінальної справи судом першої інстанції.

Суд першої інстанції

- суд, що має право ухвалити вирок у справі.

Суддя

- посадова особа судової влади, призначена на посаду для здійснення правосуддя по карних і цивільнихсправах.


[1] ст 15 ЗУ “Про адвокатуру”

[2] ч. 1 ст. 43-1 КПК

[3] ч. 1 ст. 43 КПК

[4] ст. 21 КПК

[5] ст. 45 КПК

[6] ч. 3 ст. 46 КПК

[7] ч. 2, 3, 5, ст. 44 КПК

[8] ч. 2 ст. 7 Закону “про адвокатуру”

[9] ст. 54 КПК

[10] ст. 219 КПК

[11] ч. 1 ст. 49 КПК

[12] ч. 1 ст. 50 КПК

[13] ч. 1 ст. 28 КПК

[14] ч. 1 ст. 51 КПК

[15] ч. 3 ст. 49 КПК

[16] (ст. 110 - 117)

[17] ст. 112-115 ЦПК.

[18] ст. 289, 292 ЦПК

[19] ст. 296 ЦПК

[20] (ст. 121 ЦПК)

[21] (ст. 115 ЦПК)

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий