Скидання забруднювальних речовин у водні об’єкти

Сброс загрязненныъ стоков в водные объекты.

Починаючи з 1995 р. скид забруднювальних речовин, у поверхневі водні об’єкти України щорічно зменшується. У 1998 р. їх скинуто 3249,3 тис. т, що на 18 тис.т менше порівняно з 1997 р.

Найбільшу кількість забруднювальних речовин водокористувачі скидають у Дніпро — 757 тис. т (23%), Сіверський Донець — 588 тис. т (18%), Дністер — 78 тис.т (2,4%), Чорне море — 61,6 тис. т (1,9%) та Азовське море — 148 тис. т (4,6%).

Як і в минулі роки, найбільше забруднювальних речовин, скидають Донецька — 1534 тис. т, Луганська — 391, Дніпропетровська — 327, Запорізька — 213 та Харківська — 127 тис. т.

У 1998 р.

 промисловістю скинуто 1972,5 тис. т,

 житлово-комунальним господарством 1115,8 тис.т,

 сільським господарством — 151 тис. т забруднюючих речовин.

У 1998 р. загальна потужність очисних споруд у порівнянні з 1997 р. зросла на 12 млн.м3 і становить 8284 млн.м3. На 42 млн.м3 зросла потужність очисних споруд перед скидом зворотних вод у водні об’єкти і досягла 7881 млн.м3.

У Донецькій області потужність очисних споруд зросла на 123, у Хмельницькій — на 7,4, Чернігівській — 3,6, Чернівецькій та в Севастополі — 1,2, Полтавській — 0,3, Запорізькій — на 0,1 млн. м3. Потужність очисних споруд решти областей щорічно зменшується, особливо у Луганській, Миколаївській, Тернопільській, Івано-Франківській, Черкаській областях та Автономній Республіці Крим.

В системах централізованого водопостачання в 1998 р. не відповідало нормам ДОСТу «Питна вода» за санітарно-хімічними показниками 12,5% досліджених проб, за бактеріологічними показниками — 6,2, на комунальних водопроводах відповідно 10,3 та 4,6, відомчих — 12,6, сільських водопроводах — 16,1 та 9,3%.

У порівнянні з 1997 р. загальна кількість проб води з відхиленнями від стандарту за санітарно-хімічними і бактеріологічними показниками у 1998 р. залишилась практично на тому ж рівні. Найбільший відсоток відхилень у системах централізованого водопостачання за санітарно-хімічними показниками відмічається в Дніпропетровській (62,2%), Донецькій (34), Луганській (23,7) та Запорізькій (20,6) областях; за бактеріологічними показниками: Тернопільській (12,1), Миколаївській (10,2), Донецькій (9,6), Закарпатській (9,2) та Запорізькій (9,1%).

Залишається вкрай незадовільним стан водопровідних мереж. З 203585 досліджених проб питної води водопровідних мереж 23285 (11,4%) не відповідали гігієнічним нормативам (з них 63,6% — за органолептичними властивостями, 26,2 — за загальною мінералізацією, 12,8 — за вмістом хімічних речовин, які перевищували ГДК за санітарно-токсикологічними показниками, в т. ч. 6,1% — за вмістом нітратів); 18462 (6,2%) проб водопровідної питної води з мереж із 299404 мали відхилення від стандарту за мікробіологічними показниками, в т. ч. 95,4% — за колі-індексом.

Найгіршим є стан водопостачання сільського населення в зв’язку з хімічним та бактеріальним забрудненням переважної більшості місцевих вододжерел. Послугами централізованого господарсько-питного водопостачання користується п’ята частина сіл в Україні. Значна частина централізованих систем водопостачання працює з перебоями та подає воду низької якості. Кожна дев’ята проба питної води з сільських водопроводів та кожна четверта проба із джерел децентралізованого водопостачання не відповідає гігієнічним вимогам за бактеріологічними показниками, відповідно кожна шоста та третя проба питної води має відхилення від діючого стандарту за санітарними і хімічними показниками.

В деяких областях України (в основному, на Півдні) діють 22 групові водопроводи. Решта сільського населення бере воду з колодязів та індивідуальних свердловин, які досить часто перебувають у незадовільному санітарно-гігієнічному стані.

Контроль якості води поверхневих водоймищ України першої та другої категорії свідчить про забруднення їх неочищеними чи недостатньо очищеними стічними водами. В ріки, водоймища, озера та ставки скидає стоки 2351 об’єкт; 40,2% скидів господарсько-побутових та 40,7% промислових стічних вод не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, оскільки вони неочищені або очищені неякісно.

У водоймах першої категорії із досліджених проб не відповідало гігієнічним нормам за санітарно-хімічними показниками 19,9%, за мікробіологічними показниками — 22,9, в тому числі у 1,42% проб було виділено збудників інфекційних захворювань. По водоймах другої категорії ці показники становили відповідно — 20,6, 18,8 та 0,6%. Найбільш високий ступінь фекального забруднення водоймищ у 1998 р. зареєстровано у водоймах першої категорії в областях: Закарпатській (53,2%), Луганській (51,7), Одеській (34,5), Чернівецькій (34,1), Житомирській (31,9%); у водоймищах другої категорії — у Севастополі (75,0%), а також Донецькій (43,5), Луганській (41,0), Чернівецькій (31,5%) областях. Забруднення водоймищ різними хімічними сполуками, значне фекальне забруднення пов’язане зі скидом систематичних і аварійних неочищених та недостатньо очищених стічних вод.

Внаслідок незадовільного забезпечення населення України питною водою спостерігалось загострення епідемічної ситуації по багатьох інфекційних хворобах. У 1998 р. зареєстровано 4 спалахи гострих кишкових захворювань, що пов’язано з вживанням недоброякісної питної води. В Закарпатській області (м. Свалява) відмічено спалах черевного тифу, Донецькій (м. Шахтарськ) та Луганській (с. Талове) — дизентерії Флекснера, Хмельницькій — гострих кишкових інфекцій. Питома вага захворювань внаслідок вживання недоброякісної питної води становить 59,3%, в тому числі 17,6% — у дітей.