регистрация / вход

Прислівник

Традиційний підхід до лексики. Складність лексичної системи, пошуки підходів та критеріїв її аналізу. Шляхи вивчення системних зв’язків лексичних одиниць є виділення семантичних полів і визначення їх смислової структури. Інтенсифікатори та інтенсиви.

Реферат

на тему:

Прислівник

Системний підхід орієнтує дослідників на виявлення цілісності об’єкта та механізмів, що забезпечують цю цілісність, на розкриття різноманітних типів зв’язку між складовими елементами об’єкта, зведення їх в єдину теоретичну картину. Традиційний підхід до лексики, як до набору слів, не пов’язаних системними відношеннями, справедливо викликає зауваження багатьох спеціалістів. Складність лексичної системи, пошуки нових підходів та критеріїв її аналізу стали причиною створення бага­тьох моделей словникового складу мови. Одним із можливих шляхів вивчення системних зв’язків лексичних одиниць є виділення семантичних полів і визначення їх смислової структури.

Інтенсифікатори та інтенсиви утворюють семантичне поле інтенсивності, виділене на основі наявності двох ознак: 1) семантичної – відповідної семи інтенсивності у семантичній структурі лексичних одиниць. Під інтенсивністю розуміємо усі відмінності, які пов’язані з категорією кількості в рамках тієї самої семантичної ознаки та охоплюють всю шкалу градації ознаки (підсилення і послаблення); 2) функціональної – здатності змінювати ступінь вияву значення ключового слова в тексті.

Наявність конотативності – характерна особливість інтенсивів, виражених повнозначними словами, а не власне інтенсифікаторів. Слова-інтенсиви зберігають свій словниковий статус частини мови, своє початкове значення. Їх відмінною особливістю є здатність підсилювати значення ключового слова, але ця здатність не є для них основною і єдиною.

У ролі інтенсивів можуть виступати різні класи слів, в першу чергу – прислівники (perfectly, terribly, sharply, wonderfully), прикметники (dead, bloody, devilish, real, stark), іменники (dirt у значенні cheap, centuries у значенні old), функціональні слова (that, even, just), модальні слова (truly).

До інтенсифікаторів належать, на нашу думку, прислівники міри та ступеня, які характеризуються виключно здатністю змінювати ступінь вияву якості. Ми дотримуємося точки зору, що прислівники міри та ступеня (або інтенсифікатори) відрізняються від якісних та обставинних прислівників і повинні розглядатись як особливий, цілком самостійний розряд прислівників, хоча далеко неоднорідний у функціональному та семантичному відношенні.

Інтенсифікатори, обрані нами для дослідження, є ядерними елементами у структурі поля інтенсивності як найбільш спеціалізовані для виконання функцій поля, нейтральні у стилістичному відношенні, найбільш частотні.

Існують різноманітні класифікації інтенсифікаторів (Д.Болінджер, І.І.Убін, К.М.Суворіна, Г.М.Мірошниченко, В.А.Мальцев, Д.Ширвінскайте-Текорене, Л.В.Афанасьєва).

Проаналізувавши точки зору названих дослідників, ми розподілили досліджувані нами лексеми за такими тематичними рядами: 1)неповного ступеня інтенсивності: almost, nearly; 2)неозначеного ступеня: rather, pretty; 3)достатнього: enough; 4)високого: very, so; 5)повного: quite, really; 6)надлишкового: too.

Умовою включення інтенсивів та інших інтенсифікаторів в один із рядів є наявність у їхній семантичній структурі відповідної семи інтенсивності. Семантична ознака інтенсивності трактується в роботі як інваріантна смислова одиниця, що реалізується на рівні лексичного значення в одному із своїх семантичних варіантів. Вирішуючи питання про місце компонента інтенсивності за відношенням до інших компонентів значення, ми виходимо із прийнятого сучасною семантикою уявлення про ієрархічну організацію семантичних компонентів у структурі значення. Значення являє собою набір семантичних ознак різного ступеня узагальнення: архісем (категоріальних і субкатегоріальних) та індивідуальних сем, які в свою чергу поділяються на семантичні ознаки на рівні різних за характером мікросистем (семантичні ознаки поля, лексико-семантичної групи) і гранично малі, відмінні ознаки на рівні окремої лексеми (Є.І.Шейгал).

Структурну ієрархію семантики інтенсифікаторів можна представити наступним чином:

Для вивчення елементів семантичного поля не існує більш результативних прийомів аналізу, ніж спостереження та зіставлення різних тлумачень значення слова. Абсолютно моносемним прислівником є лексична одиниця almost, в семантичній структурі якої виділяємо лише одне значення very nearly. Інші прислівники є багатозначними словами. Крім основного домінуючого ступеня інтенсивності вони можуть репрезентувати різні її види.

Таким чином, специфіку прислівників, обраних нами для дослідження, складають певні семантичні відношення та ознаки їх семантичної структури. Можна припустити, що ці ознаки лежать в основі комбінаторних властивостей цих лексичних одиниць та можуть бути визнані основними, хоча й не єдиними регуляторами синтагматичних процесів.

Перш ніж описати граматичну сполучуваність прислівників міри та ступеня, проаналізуємо частоту прислівників у різностильових масивах текстів.

Вважаємо, що дослідити фактор частоти необхідно з таких міркувань: ті самі лексичні одиниці можуть вживатись у різних функціональних стилях, при цьому не будучи їх маркерами. Але ці лексеми у різних функціональних стилях перебувають у різному співвідношенні, і кожний функціональний стиль можна описати через набір його статистичних характеристик, тобто функціонально-стильові особливості лексики полягають не тільки, і не стільки, у сфері відбору стилістично забарвлених слів, скільки у широті вживання і в сполучуваності загальновживаної лексики (В.Н.Виноградова, Л.Л.Нелюбин, В.М.Солнцев, С.С.Хидекель, В.І.Перебийніс).

Визнаючи, що кількісний підхід відіграє помітну роль у лінгвістичних дослідженнях, вважаємо, що цифри та підрахунки не є самоціллю, а служать лише інструментом, який допомагає точніше виявити такі особливості тексту, які без використання статистики помітити важко, а деколи і неможливо. Кількісні методи ми використовуємо для того, щоб на їх основі встановити закономірності у функціонуванні мовних одиниць і зробити якісні висновки.

У загальному масиві текстів зафіксовано 8027 словосполучень, до складу яких входять прислівники міри та ступеня almost, enough, nearly, pretty, quіte, rather, really, so, too, very. Із них у текстах художнього стилю – 5977 словосполучень, що складає 74.5% від загальної кількості, в текстах наукового стилю – 2050 або 25.5%.

В залежності від показника частоти вживання прислівників у загальному масиві текстів розподілимо прислівники на чотири групи з різним ступенем частотності: 1) високим (very); 2) вище середнього (quite, too); 3) середнім (so, almost, enough, really); 4) низьким (nearly, rather, pretty).

Суттєві розходження між текстами художнього та наукового стилів за частотою вживання характерні для прислівників quіte, too, very, nearly. Розбіжність у частоті вживаності цих прислівників зумовлена не статистичними, а мовними (стилістичними) особливостями текстів.

У мовознавчій літературі для окреслення кола проблем, пов’язаних з вивченням сполучуваності лінгвістичних елементів, використовуються терміни “сполучуваність, валентність, дистрибуція, конотація, інтенція, семантична вибірковість, синтаксичні потенції, конфігурація.” (М.П.Кочерган).

У нашій роботі ми оперуємо термінами “дистрибуція, валентність, сполучуваність”.

Під дистрибуцією розуміють, як відомо, суму всіх оточень, в яких зустрічається той чи інший лінгвістичний елемент, тобто суму всіх (різних) елементів відносно інших елементів.

Валентність слова – це сукупність його властивостей, визначених законами мови, у відповідності з якими дане слово вступає у зв’язок з іншими мовними одиницями. У мовознавстві ці властивості описуються через моделі, тобто певні конструкції, притаманні даному слову, і правила побудови цих моделей (конструкцій).

Сполучуваність являє собою реалізацію цих властивостей і правил у мовленні, тобто сукупність сполук, утворених за моделями, а також сполучення цих моделей і закономірності їх розподілу у мовленнєвому ланцюгу. Все це можна назвати закономірностями функціонування слова і моделей його зв’язку в мовленні.

В залежності від об’єму контекстуального набору слова розрізняють синтаксичну (або граматичну) сполучуваність (слово + клас слів); семантичну сполучуваність (слово + підклас); лексичну сполучуваність (слово + слово).

Валентність як властивість класу слів вступати в певні зв’язки з іншими класами слів визначається в першу чергу загальнокатегоріальними ознаками цих граматичних класів, і вказує, в основному, лише на загальний характер відносин, які існують між сполучуваними одиницями – відносини підрядності, сурядності, предикації.

Здатність слова вступати у зв’язок з іншими словами залежить і від його граматичного значення, як члена певного граматичного класу, і від його семантики. Як показують деякі дослідження (Н.З.Котєлова, П.І.Сердюков), кількість і якість зв’язків слова значною мірою детерміновані його семантикою. Проте синтаксична поведінка слова визначається, перш за все, категоріальними властивостями слова як члена граматичного класу. В цьому плані валентність розглядається як абстрактна властивість класу, що не включає семантику одиниць, що сполучаються.

Досліджувані нами прислівники міри та ступеня характеризуються участю в 19 моделях граматичної сполучуваності в текстах художнього стилю, та в 13 моделях граматичної сполучуваності в наукових текстах. Усі моделі, що функціонують у текстах наукової прози, входять до набору моделей у художньому стилі. Тобто моделі граматичного зв’язку, які зафіксовані у виборці художнього стилю, характеризують граматичну сполучуваність прислівників almost, enough, nearly, pretty, quіte, rather, really, so, too, very як граматичного підкласу слів.

Моделі сполучуваності прислівників ступеня характеризуються такими видами граматичного зв’язку:

І. Ад’юнктний зв’язок.

Прислівники міри та ступеня виступають в якості залежного, здебільшого, препозитивного елемента (крім enough).

1. DA quіte nіce, rather expensive;

2. D’D so well, almost far;

3. VD almost forget, quіte remember;

4. ND almost a year, rather a fancy;

5. DprpN nearly іn a month, really іn love;

6. DVіng very dіsturbіng, almost dancіng;

7. Dd really every (year), nearly all (faults);

9. DasS rather as he told;

10. DS almost what people want;

11. DasA quіte as іmportant;

12. D’asD almost as much;

13. DthanD’ more than enough.

ІІ.Ядерний зв’язок.

1. OD Quіte;

2. DV= enough to іnterest;

3. DforNV= enough for us to tell;

4. DD’ so very (much).

ІІІ. Предикативний зв’язок.

1. NVD Іt іs enough to realіse;

2. V=VD To see іs enough to belіeve.

Моделі із сурядним зв’язком для прислівників міри та ступеня не зафіксовані.

Ядро (75% досліджуваного матеріалу) у художніх текстах і, аналогічно, у наукових текстах складають моделі DA, D’D. В основну систему (90% досліджуваних одиниць разом з ядром) моделей сполучуваності у художньому стилі входять моделі VD, ND, DprpN; у наукових текстах – моделі VD, ND. Решта моделей утворюють периферію моделей сполучуваності. Моделі ядра і основної системи розглядаємо як високочастотні, моделі периферії – низькочастотні.

Відмінність між набором моделей граматичної сполучуваності прислівників у двох різностильових масивах знаходиться у периферійній області.

Статистичні розрахунки (зокрема застосування коефіцієнта Стьюдента) свідчать про суттєвість розходжень між частотами моделей у художніх та наукових текстах. Досліджувані вибірки не належать до однієї сукупності, а частота моделей DA, D’D, VD та ND свідчить про стилістичне розмежування текстів (тобто служить параметром стилю).

Типовими моделями сполучуваності прислівників міри та ступеня вважаємо високочастотні моделі, які мають високу поширеність. Для художніх і наукових текстів типовими моделями сполучуваності є моделі DA, D’D.

Набори сполучуваності досліджуваних прислівників перетинаються між собою. У художніх текстах високий ступінь близькості наборів моделей сполучуваності характерний для прислівників very – pretty – so – too; enough – nearly – quіte; almost – nearly – quіte; almost – really – quіte. У наукових текстах таких групувань значно більше: very – pretty – rather – so – too; rather – really – very – too; very – really – pretty – too; almost – nearly – quіte; really – nearly – quіte; really – pretty – rather.

Крім типових моделей уваги заслуговують моделі індивідуалізуючі, тобто такі, що характерні лише для одного прислівника. В якості індивідуалізуючих ми виділили моделі сполучуваності прислівника enough: D for NV=, DV=, N VD, V=VD.

Ланцюжки моделей граматичного зв’язку не є типовими для кількісних прислівників. Як правило, поєднуються між собою два різних інтенсифікатори (пов’язані відношеннями послідовного підпорядкування або акумулятивно-підрядними відношеннями) плюс прикметник або інший прислівник у якості ядерного елемента: D D’A, DD’D.

Прикладом ланцюжка з послідовним підпорядкуванням можуть служити сполучення far too obvіously, far too tіred. У цих сполуках лише один елемент виявляє зв’язок з ядром. Схематично ієрархічні відношення елементів у групі послідовного підпорядкування можна зобразити таким чином:

Акумулятивні відношення характеризуються тим, що об’єднані ними елементи розміщуються у сполученні в чітко визначеному порядку і мають один спільний підпорядковуючий елемент, який стоїть поза групою:

rather...............too, (стрілками позначено підрядний зв’язок між ядром та залежними елементами, а крапками – акумулятивний зв’язок між двома залежними елементами).

Значення кiлькiсних прислiвникiв, що полягає у вираженнi вiдношень градуальних вiдмiнностей ознаки або iнтенсивностi ознаки, визначає їх лексичну сполучуванiсть. Як загальне положення про сполучуванiсть прислiвникiв мiри та ступеня з повнозначними словами можна сказати, що дослiджуванi нами прислiвники сполучаються зi словами, якi несуть вказiвку на змiнний або повний ступiнь ознаки у своєму значеннi. Англiйськi термiни gradables або intensifiables передають загальну семантику слів, що можуть сполучатися з iнтенсифiкаторами.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 1.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий