регистрация / вход

Проблематика й актуальність антонімії в английскій мові

Протилежність: форма і зміст. Трактування значення «протилежність» з погляду філології. Критерії та класифікація антонімів. Засоби вираження категорії "протилежність". Загальна характеристика кореневих та афіксальних антонімів. Практичні аспекти вивчення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТІ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТІ І НАУКИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕВПАТОРІЙСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН І МЕТОДИК ЇХ ВИКЛАДАННЯ

МОЇСЕЄВА МАРІЯ МИХАЙЛІВНА

ВИПУСКНА РОБОТА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКОВАНОГО РІВНЯ «СПЕЦІАЛІСТ»

ПО ТЕМІ «ПРОБЛЕМАТИКА Й АКТУАЛЬНІСТЬ АНТОНІМІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ»

Студентки

Науковий керівник

Розглянуто на засіданні

кафедри філологічних дисциплін

і методик їх викладання

(Протокол №__ від ______ 2006 г.)

Рекомендовано до захисту.

Євпаторія - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................3

Розділ I Протилежність: форма і зміст....................................6

1.1. Трактування значення «протилежність» з погляду філології...............6

1.2. Критерії та класифікація антонімів.........................................................12

1.3. Види “протилежності” і шість типів із протилежним значенням........18

Висновок до розділу I...........................................................................................22

Розділ II Засоби вираження категорії «протилежність».......24

2.1. Загальна характеристика кореневих та афіксальних антонімів............24

2.2. Зіставлення конверсивів і антонімів........................................................36

Висновок до розділу II..........................................................................................49

РозділIII Практичні аспекти вивчення засобів вираження категорії «протилежність».......................................................52

3.1. Приклади досліджень з художньої літератури груп антонімів кореневих й афіксальних..........................................................................52

3.2. Використовування антонімічних пар в прислів’ях і приказках...........72

3.3. Розробки фрагментів уроків за темою «протилежність»......................74

Висновок до розділу III........................................................................................89

Висновки ...............................................................................................................91

Список використаної літератури.........................................................................94

ВСТУП

Актуальність вивчення антонімії становиться особливо очевидним в умовах безперевного розширення межміських контактів, коли запланований прогматичний ефект мовного висказування часто виявляється запорукою успіху, розуміючи, що вміло включені в мову антоніми можуть зробити фразу дотепною, переконливою. Оскільки в теперішній час у нашій країні зріс інтерес до англійської мови, з’являється необхідність у доскональному вивчені семантики англійської мови, у тому числі такого маловивченого явища як антонімія.

Англійська мова має багатий словниковий запас, що ми використовуємо, коли описуємо свої почуття, предмети і явища навколишніх нас світу, викладаємо свої вимоги і намагаємося щось довести. Для цього у своїй мові ми використовуємо антоніми і конверсиви, що є лексичними способами вираження категорії “протилежності” у мові.

В мові вся лексика систематична, і антонімія є одним з найважливіших проявів системних відносин у мові і мисленні. Слова і їхні значення існують не окремо один від одного, вони з'єднуються в нашій свідомості в різні групи, причому підставою для угруповання служить подібність або пряма протилежність за подібним значенням.

Антонімія являє собою семантичне явище, зв'язане з відображенням у мові однієї і тією же сутністю, однак на відміну від синонімів подібність значення антонімічних слів виявляється насамперед у їхньому протиставленні в нашій свідомості. Слід зазначити, що одне і теж явище, ознака, якість можуть бути позначені антонімічними словами в залежності від зовнішньої ситуації, тобто від того з якими реаліями вони співвідносяться. При цьому одна і таж властивість або якість, або оцінка, властивим різним реаліям, а також приписувані їм, можуть істотно розрізнятися по своїй концептуальній значимості.

Антонімія – яскравий показник системності лексики, що упорядковується в різних напрямках відносинами протилежності слів по їхніх семантичних властивостях. Антонімія містить у собі слова, що позначають протилежні полюси однієї якості, контрастні явища і предмети. І в міру збільшення ступеня абстрактності найменування, і, у зв'язку, з виникаючою необхідністю оцінювати ті або інші предмети і явища, розширюються можливості протиставлення використуваваних для позначення слів і насамперед стає виникнення регулярних антонімічних відносин між ними.

Антонімія є яскравим засобом для антитезах протиставлень великої художньої виразності, а універсальний характер дозволяє використовувати неї в якості мета мови для опису різних лексичних фактів.

Важливо підкреслити, що антонімія являє собою одну з універсалей мовних: вона характкрна всім мовам (росіській: добре – погано, італійській: pace – querra (світ – війна), англійській: day – night, німецькій: lang – kurz, турецькій: olumlu – menfi (позитивний – негативний), іспанський: pobre – rico (бідний – багатий) і так далі. А одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велика подібність у структурній і семантичній класифікації антонімів. В наслідок цього, потрібно сказати, що проблемою антонімії в різні роки займалися такі учені лінгвісти, научні роботи яких і складють методологічну основу нашого дослідження, Л.A. Новиков, Э.И. Родичева, В.Н. Комісарів, А.А. Киреев, И.О. Грицкой, А.А. Уфимцева і так далі.

На відміну від антонімії, конверсивні відносини, як вираження категорії “протилежності”, порівняно недавно привернули увагу учених лінгвістів. Але, не дивлячись на це, багато наукових праць присвячено конверсивним відносинам. Над цією проблемою працювали: М.И. Жиляева, Э.В. Зуєва, З.М. Кумахова, Ю.Д. Апресян, М.В. Моисеев і т.д.

Таким чином, об’єктом дослідження з’являється процес вивчення антонімічних явищ в англійскій мові.

Предметом дослідження являється антонімія, як спосіб вираження протилежності в англійській мові.

Оскільки в даний час у нашій країні виріс інтерес до англійської мови, з'являється необхідність у доскональному вивченні семантики англійської мови, у тому числі такого маловивченого явища як антонімія і конверсивні відносини. Належна робота може бути використана, як основа для подальшого наукового дослідження категорії “протилежність”, а також, як навчальний матеріал.

Отже, метою нашої роботи є дослідження категорії “протилежність” і виявлення основних засобів її вираження в англійській мові.

Для досягнення поставленої мети ми виділяємо ряд завдань:

1. Розглянути антонімію і конверсивні відносини, як засіб вираження категорії “протилежність” в антійськой мові.

2. Виділити групи антонімів та дослідити їх.

3. Вивчити критерії класифікації антонімів.

4. Розробити та дослідити практичний аспект засобів вивчення категорії “протилежність”.

В процесі дослідження використовувався типологічний метод - був виділений комплекс істотних ознак антонімів, на основі яких може бути побудована ідеальна модель антонімів. Для дослідження слів, що складають антонимические пар антонімів, був використаний аналіз дефініцій.

Належна дипломна робота, крім вступу і висновку, містить у собі три частини: перша і друга освітлює теоретичні питання по поставленій проблемі, третя присвячена практичним аспектам проблеми. Крім того, включений список робіт, що використовувався в процесі дослідження.

Розділ I Протилежність: форма і зміст.

1.1. Трактування значення «антонімії» с погляду філології

Як відомо, лексика мови являє собою певним чином організовану систему, елементи якої (слова, значення) пов’язані різноманітними відношеннями. Одним із багатьох проявів системних відношень у лексиці є антонімія.

Академік М.М. Покровський ще на початку розвитку семасіології писав, що слова та їх значення живуть "не окремим один від одного життям", а незалежно від нашої свідомості об’єднуються "в різні групи, причому основою для групування служить схожість або пряма протилежність за основним значенням" [63; с.82].

Відомий французький лінгвіст Ш. Баллі вважав протиставлення логічних понять природним нахилом людського розуму. Він відзначив, що в свідомості людини такі "абстрактні поняття закладені парами, причому кожне із слів такої пари завжди так чи інакше викликає уявлення про інше" [2; с.139].

Традиційно антоніми характеризують як слова, що мають протилежне значення [24; с.10].

Антоніми (гр. anti - проти + onyma - ім'я) - це слова, різні по звучанню, що мають прямо протилежні значення: правда - неправда, добрий - злий, говорити - мовчати. Антоніми, як правило, відносяться до однієї частини мови й утворюють пари.

Однак Л.А. Булаховський підкреслював, що під антонімією слід розуміти лише "протиставлення… значень, виражених різними коренями" [4; с.45]. Таке звужене розуміння антонімії відповідало нерозробленості цих питань у науковій літературі того часу.

Своєрідною реакцією на такого роду обмеження в розумінні і визначенні антонімів були статті О.О. Кирєєва та В.М. Клюєвої, які затверджували, що антонімічні відносини дозволяють виражати протиставлення понять і в незакритому: багаточинному ряді . Останнім часом антоніми дедалі більше привертають увагу дослідників, відповідно і питання про обсяг антонімії вивчене докладніше.

Суттєву поправку до визначення антонімії робить М.М. Шанський, зазначаючи, що "антонімами є різні за звучанням слова, які виражають протилежні, але співвідносні один з одним поняття" [83 ; с. 63].

Д.М. Шмельов дає визначення антонімів, яке відповідає новим методам аналізу семантичної структури слова і відношень слів у лексичній системі: "Найбільш повне протиставлення слів розцінюється як антонімія. Антонімічними можуть бути визнані слова, що протиставляються за найбільш загальною і суттєвою для їх значення семантичною ознакою, причому перебувають на крайніх точках відповідної лексико-семантичної парадигми" [85; с.131]. Близьке до традиційного (хоч у новій термінології) визначення дає Л.О. Новиков: "Два чи більше лексично-семантичних варіантів є антонімів, якщо у них різні знаки (лексеми) і протилежні значення (семеми)" [52; с.247]. Дослідник визначає антонімію як відношення крайнього заперечення між двома лексичними одиницями, які розрізняються однією дистинкцією – протилежними семами.

Проте в лінгвістичній літературі вказувалися й на інші, власне лінгвістичні ознаки, антонімів. Так, В.Н. Комісаров до таких ознак відносить, по-перше, регулярне протиставлення слів-антонімів у мовленні, зокрема вживання їх поруч як однорідних членів речення, по-друге, однакову сферу лексичної сполучення, тобто властивість слів-антонімів сполучатися з одним і тим же колом слів [29; с.56]. Л.О. Введенська зробила спробу описового визначення антонімів через перерахування їх різних властивостей у вступі до "Словника антонімів російської мови" [6; с.35].

Як видно з наведених вище та інших визначень, центральним і ключовим поняттям мовної антонімії є поняття протилежності. Однак протилежність ця семантично неоднорідна. Отже питання про те, які поняття (контрарні чи контрадикторні) утворюють логічну основу антонімії, розв’язується в науковій літературі по-різному. Так, О.В. Ісаченко вважає, що з погляду формальної логіки антонімами слід вважати "лише контрадикторні протиставлення, одержані на основі екстенсіоналу ("обсягу") понять" [19; с.47]. Такий підхід до обґрунтування логічної основи антонімії веде до обмеження системи антонімів, оскільки за її межами залишається велика група контрарних протиставлень.

Ми поділяємо поширений у сучасному мовознавстві погляд, що логічну основу антонімії утворюють контрарні поняття і та частина контрадикторних, у яких протиставлення перейшло в протилежність. Визнання логічною основою антонімії контрарних і контрадикторних понять дає можливість відносити до антонімів як різнокореневі лексеми (смислове протиставлення в них не має формального вираження, воно передається семантикою слова), так і однокореневі (протиставлення у них має марковане вираження: заперечні частки, префікси із заперечним значенням) [17; с.142].

Крім різнокореневих і однокореневих антонімів, виділяється третій структурний тип – енантіосемія, під якою мається на увазі протилежність значень всередині однієї лексеми. Явище енантіосемії, на нашу думку, недоцільно розглядати в межах антонімії, оскільки для виникнення протиставних відношень необхідна наявність двох слів. У зв’язку з цим вважаємо, що енантіосемія правильно класифікується деякими вченими як частковий вияв омонімії [14; с.252]. При дослідженні було установлени широкі використовування його в різних областях науки. Так у філософії під терміном “ протилежність” розуміють категорію, що виражає одну зі ступенів розвитку протиріччя. Логіка трактує термін “протилежність” по-своєму. “Протилежність” – категорія, що виражає одну зі сторін діалектичного протиріччя, що містить у собі взаємодію між взаємовиключними, але при цьому взаємним і взаємо проникаючим один до одного протилежностями усередині єдиного об'єкта і його стані або ж понятті, висловлень, теорій.

У мові ж “протилежність” знаходить висвітлення в антонімії і конверсивах. Антонімія – це тип семантичних відносин лексичних одиниць, що мають протилежне значення (антоніми). Будучи категорією лексико-семантичної системи мови, антонімія являє собою одну з реалій мовних: вона властива всім мовам, а її одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велика подібність у структурній і семантичній класифікації антонімів.

Сучасна лексикологія розглядає синонімію й антонімію як крайні, граничні випадки, з одного боку, взаємозамінності, з іншого боку - протиставлення слів по змісту. При цьому для синонімічних відносин характерно семантична подібність, для антонімічних - семантичне розходження.

Антонімія в мові представлена вужче, ніж синонімія: в антонімічні відносини вступають лише слова, співвідносні по якій-небудь ознаці - якісному, кількісному, тимчасовому, просторовий і приналежні до однієї і тієї же категорії об'єктивної дійсності, як взаємовиключні поняття: красивий - некрасивий, багато - мало, ранок - вечір, віддаляти - наближати. Слова інших значень звичайно не мають антонімів: будинок, мислення, писати, двадцять, Київ, Кавказ. Більшість антонімів характеризують якості (гарний - поганий, розумний - дурний, рідний - чужий, густий - рідкий і под.); чимало і таких, які вказують на просторові і тимчасові відносини (великий - маленький, просторий - тісний, високий - низький, широкий - вузький; ранній - пізній, день - ніч); менше антонімічним пар з кількісним значенням (багато хто - деякі; єдиний - численний). Зустрічаються протилежні найменування дій, станів (плакати - сміятися, радіти - сумувати), але таких небагато.

Розвиток антонімічних відносин у лексиці відбиває наше сприйняття дійсності у всій її суперечливій складності і взаємозумовленості. Тому контрастні слова, як і поняття, що позначаються ними,, не тільки протиставляються один одному, але і тісно пов'язані між собою. Слово добрий, наприклад, викликає в нашій свідомості слово злий, далекий нагадує про близький, прискорити - про сповільнити.

Антоніми "знаходяться на крайніх крапках лексичної парадигми", але між ними в мові можуть бути слова, що відбивають зазначену ознаку в різній мірі, убування-зростання. Наприклад: багатий - заможний - незаможний - бідний - жебрак; шкідливий - нешкідливий - марний - корисний. Таке протиставлення припускає можливий ступінь посилення ознаки, якості, дії, чи градацію (лат. gradatio - поступове підвищення). Семантична градація (градуальність), таким чином, властива лише тим антонімам, значеннєва структура яких містить указівку на ступінь якості: молодий - старий, великий - маленький, дрібний - великий. Інші ж антонімічні пари позбавлені ознаки градуальності: верх - низ, день - ніч, життя - смерть, чоловік - жінка.

Антоніми, що володіють ознакою градуальності, у мові можуть взаїмозамещатися для додання висловленню увічливої форми; літній чи старий. Слова, уживані з метою усунути чи різкість брутальність фрази, називаються евфемізмами (гр. еu - добре + phemi - говорю). На цій підставі іноді говорять про антоніми-евфемізми, що виражають значення протилежності в зм'якшеній формі.

У лексичній системі мови можна виділити й антоними-конверсиви (лат. conversio - зміна). Це слова, що виражають відношення протилежності у вихідному (прямому) і зміненому (зворотному) висловленні: Олександр дав книгу Дмитрові - Дмитро взяв книгу в Олександра; Професор приймає залік у стажиста - Стажист здає залік професору.

Існує в мові антонімія, антонімія значень багатозначних слів, чи енантиосемія (гр. enantios - протилежний + sema - знак). Це явище спостерігається в багатозначних словах, що розвивають значення один одного. Наприклад, дієслово відходити може означати «приходити в звичайний стан, почувати себе краще», але він же може означати «умирати, прощатися з життям». Энантиосемія стає причиною двозначності таких, наприклад, висловлень: Редактор переглянув ці рядки; Я прослухав дивертисмент; Оратор обмовився…

За структурою антоніми поділяються на разнокореневі (день - ніч) і однокореневі (приходити - іти, революція - контрреволюція). Перші складають групу власне лексичних антонімів, другі - лексико-граматичних. В однокореневих антонімів протилежність значення викликана різними префіксами, що також здатні вступати в антонімічні відносини: укласти - викласти, приставити - відставити, закрити - відкрити. Отже, протиставлення таких слів зобов'язано словотвору. Однак, варто мати на увазі, що додавання до якісних прикметників, прислівникам префіксів не-, без- найчастіше додає їм значення лише ослабленої протилежності (молодий - літній), так що контрастність їхнього значення в порівнянні з безпрефіксними антонімами виявляються «приглушеної» (літній - це ще не означає «старий»). Тому до антонімів у суворому значенні цього терміна можна віднести далеко не всі префіксальні утворення, а тільки ті, котрі є крайніми членами антонімічних парадигм: вдалий - невдалий, сильний - неспроможний. Із викладеного бачимо що антоніми, як уже було сказано, звичайно складають у мові парну кореляцію. Однак це не виходить, що те чи інше слово може мати один антонім, таким чином антонімічні відносини дозволяють виражати протиставлення понять і в «незакритому», багаточленному ряді: конкретний - абстрактний, відвернений; веселий - смутний, сумний, сумовитий, нудний.

Крім того, кожен член антонімічний чи пари антонімічного ряду може мати свої, що не перетинаються в антонімії синоніми. Тоді утвориться деяка система, у якій по вертикалі розташовуються синонімічні одиниці, а по горизонталі - антонімічні.

Висновки до розділу І

Термін “протилежність” широко використовується в різних областях науки. Так у філософії під терміном “протилежність” розуміють категорію, що виражає один із ступенів розвитку суперечності. Логіка потрактує термін “протилежність” по-своєму. “Протилежність” – категорія, що виражає одну із сторін діалектичної суперечності, яка включає взаємодію між взаємовиключати, але при цьому взаємообусловлюючим і взаємо проникаючим один одного протилежностями всередині єдиного об’єкта і його стані або ж понятті, висловів, теорій.

В мові ж “протилежність” знаходить віддзеркалення в антонімії і конверсивах. Антонімія – це тип семантичних відносин лексичних одиниць, що мають протилежне значення (антоніми). Таким чином, будучи категорією лексико-семантичної системи мови, антонімія представляє собою одну з реалій мовних: вона своєрідна всім мовам, а її одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велику схожість в структурній і семантичній класифікації антонімів. Головним критерієм є постійне, спільне їхнє використання в контекстах.

При дослідженні було з’ясовано, що антонімія розуміється як досить широкий клас семантичної кореляції. Безперечно антонімія буквально пронизує всю мову: від розмовної до самих вершин і прозаїчного слова. Однак, звичайне розуміння антонімії припускають протилежність одного із семантичних компонентів змісту слова, що позначають одну і туж сутність.

Підводячи підсумок розділу, можна сказати, що дослідження висвітили основні трактування значення протиставлень за своєю формою і по характеру їхніх семантичних відносин.

Таким чином, відповідно до цього, виділяються шість основних типів слів із протилежним значенням.

Перший тип антонімів – найхарактерніший і представницікий. Якісні слова – антоніми відповідні і симетричні відносно норми, де вони семантично нейтралізуються, врівноважуються.

Другий тип антонімів представлений однокореними пропорційно-якісними словами. Симетричність виявляється тут як своєрідна “відмінююча” певну властивість протилежність: можливе – неможливо, possible– impossible.

Третій тип антонімів охоплює різнокорінні слова з відповідним зіставленням протилежно направлених дій (ознак, властивостей і т.д.): підійматися – опускатися.

Відповідні відносини протилежно направлених дій, виражених однокорінними словами з невідповідною односторонньогю спрямованістю: запалювати – гасити.

Таким чином, зовнішньо схожі на антоніми слова не утворюють дійсної протилежності. Не виражають протилежності, а значить, не мають антонімів, слова конкретно не оціненої семантики: книга, телефон, годинник, велосипед і т.д.

Розділ ІІ Засоби вираження категорії «протилежність».

2.1. Загальна характеристика кореневих та афіксальних антонімів.

Як відзначалося раніше, антонімами можуть бути визнані слова, що протипоставлені по самій загальній й істотній для їхнього значення семантичній ознаці. Як критерії виділення антонімів були висунуті наступні: можливість уживання слів у даному висловленні при протиставленні, однакова сфера лексичної сполучуваності.

Л.А. Булаховский відзначав, “ антоніми, в основному, відносяться до вираження якостей, але можливі так само при назві дій і станів негативного або характеру, що скасовує,” [4; с.45]. Не можна, однак, погодитися з тим, що “ під антонімією розуміють не просту протилежність, що може бути виражена додатком заперечення (говорити – не говорити, білий – небілий), а протиставлення, яке допускає це значення виражених різними коренями (сухий – мокрий, життя – смерть)” [4; с.45]. Досить чітко розрізняються дві групи слів, значення яких є антонімічними. Їхні розходження обумовлені тим, як у значеннях слів представлене членування різних відрізків дійсності і співвідношення виділюваних у них ознак. Членування різних частин “семантичного простору” засновано на різних принципах. Будь-яка частина його може бути представлена подвійно: по-перше, шляхом виділення більш-менш стійких відрізків цього простору, що здобувають відносно самостійні характеристики. По-друге, шляхом антонімічної поляризації, тобто встановлення двох полярних крапок, характеристики яких взаємообумовлені. Для позначення конкретних предметів і явищ у мові використовується, головним чином, перший спосіб членування “ семантичного простору”, а при виділенні різноманітних якісних і оцінних ознак – другий спосіб.

У зв’язку з викладеним є можливім установити, що основну групу антонімів представляють слова, що позначають визначені якості, саме виділення яких можливе тільки як розчленовування даних якостей за допомогою протилежних один одному значень. Антонімічна протилежність слів є в такому випадку конструктивно необхідної для них. Особливий тип антонімів представлений парами слів, між значеннями яких “ без залишку” розподілена визначена семантична область; член такої групи протипоставлені один одному: бути присутнім - відсутнім, одружений – неодружений.

Цікаво помітить, що антоніми використовуються як засіб створення контрасту в літературно-художніх добутках:

За море Чорне , за море Біле

У чорні ночі й у білі дні

Дико дивиться особа оніміле.

(Блок. Русь моя, життя моє ....)

Необхідно зазначати, що участь антонімів у створенні контрасту (антитези) не виходить, однак, що контрастне протиставлення завжди створюється саме антонімами, а відповідно, що беруть участь у цьому протиставленні слова є (або стають) антонімами.

В.Н. Комісарів затверджує, що всі антоніми можна розділити на дві групи: кореневі й афіксальні антоніми [29; с.49].

Наявність антонімічної характеристики в значеннях кореневих слів-антонімів лінгвістично виявляється в наступних двох особливостях:

1. У регулярному вживанні в складі антонімічних контекстів.

2. У спільності їхньої лексичної сполученності.

Так само антонімічна характеристика може закріпитися за значенням кореневого слова – антоніма тільки в тому випадку, якщо це слово буде регулярно вживатися в мові для вираження протиставлення. Слова з протилежним значенням можуть існувати в мові лише остільки, оскільки вони регулярно відтворюються в мові як антоніми, тобто в безпосереднім протиставленні один одному. Контексти, у яких слово вживається спільно зі своїм антонімом і безпосереднім протиставленням йому, називаються антонімічними контекстами. В.Н. Комісарів звертає нашу увагу на той факт, що в сучасній англійській мові кореневі слова – антоніми регулярно відтворюються в п'ятьох типових антонімічних контекстах.

Типовий контекст 1 характеризується значенням загальності (усі – А и Б). Протиставлювані слова вживаються як однорідні члени речення, з'єднані або сурядністю, або розділовим зв'язком.

If you have obeyed all the rules, good and bad , and you still come out at the dirty end, then i say the rules are no good.

(M. Wilson, Life with Lighting.)

Типовий контекст2 характеризується значенням прямого протиставлення (А не є Б, а навпроти, У). Протиставлювані слова вживаються як однорідні члени речення, з'єднані протиставним зв'язком.

He was alive , not dead.

( B. Show, The Apple Cart.)

Типовий контекст 3 характеризується значенням альтернативності ( А або Б).Протиставлювані слова вживаються як однорідні члени речення, з'єднані розділовим зв'язком.

You will see if ye were right or wrong .

( A. Cronin, The Harther’s Castle.)

Типовий контекст 4 характеризується наявністю контрастного тла ( А не є Б, а В, навпроти, є Г). Протиставлені слова вживаються як той самий член речення в двох рівнобіжних конструкціях.

The whole was big , oneself was little .

( J. Galsworthy, The White Monkey.)

Типовий контекст 5 характеризується наявністю простого спільного вживання і не має чітко вираженої структурної формули. Протиставлювані слова вживаються як різні члени речення в межах одного або двох речень, зв'язаних за змістом.

In its great presence our small sorrows creep away, ashamed.

(J. K. Jerome, Three Men in a Boat.)

Особливою формою типового контексту 5 є спільне вживання двох взаємо різних дій як однорідні члени речення.

I’ve lost and won more lawsuits than any man in England.

( W. M. Thekeray, Vanity Fair.)

Важливо відзначити, що кожна пара антонімів регулярно протиставляється в одному або декількох типових контекстах. Окремі пари антонімів відрізняються і по кількості типових контекстів, у яких вони вживаються, і по частоті їхнього вживання в такому контексті. Регулярне вживання в складі антонімічних контекстів є основним лінгвістичним показником приналежності слова до антонімів. Другим показником антонімічності служить спільність лексичної сполученності в конфронтуючих один одному членів антонімічних пар. Для слів-антонімів характерно майже повний збіг сфер лексичної сполученності, що уможливлює їх регулярне спільне вживання в контекстах, що виражають протиставлення. Спільність сполученості двох антонімів часом усвідомлюється настільки чітко, що з'являється можливість використовувати слово в стійких сполученнях, у яких звичайно вживається лише його антонім.

Цікаво зазначати, що афіксальні антоніми утворяться шляхом безпосереднього приєднання до слова негативного афікса. У цьому і складається відмінність афіксального антоніма від кореневого. Єдиним регулярним засобом афіксального утворення слів-антонімів є негативні префікси un-,in-( il-, im-, ir-), dis-. Всі інші негативні суфікси утворять лише окремо антонімічні пари, що порівняно рідко вживаються в антонімічних контекстах. У сучасній англійській мові не існують слова, до яких можна створити антонім шляхом безпосереднього приєднання до нього, наприклад, негативного суфікса – less.

У зв’язку з викладенним матеріалом представляється можливим затверджувати, що в антонімах різного кореня антонімічна характеристика не має формального вираження і закріплюється в результаті використання слова в типових антонімічних контекстах. Інакше обстоїть справа з афіксальними антонімами. У слів антонімічна характеристика з'являється в результаті приєднання префікса, що і є її формальним носієм. Саме завдяки префіксові дане слово здобуває значення, протилежне значенню слова, що має той же корінь, але не має префікса. Корінь слова з негативним префіксом як би антонімічний своєму слову. Негативне або антонімічне значення префікса закріплюється за ним у результаті вживання його в такому значенні. Заперечення шляхом приєднання негативного префікса якісно відрізняється від заперечення за допомогою негативної частки. Приєднуючись до слова, префікс робиться складовою частиною цього слова, значення його зливаються зі значенням кореня в єдине ціле. Слово з негативним префіксом не тільки означає заперечення значення кореня, але несе в собі твердження протилежного значення. Тому негативний префікс значно повніше виражає заперечення, чим негативна частка. У слова з негативним префіксом заперечення утримується в самому значенні слова. А оскільки заперечення в широкому змісті і є протиставлення, то виходить картина, характерна для слів – антонімів. Таким чином, негативний афікс теоретично може утворювати слово-антонім.

Окрім цього В.Н. Комісарів звертає увагу на той факт, що в зв'язку з практичною спрямованістю й обмеженим обсягом словника [29; 49] у ньому не знайшло відображення питання значеннєвих зв'язків усередині антонімічної групи, коли її членами є багатозначні слова.

Тому при підборі антоніма до багатозначного слова В.Н. Комісарів відзначає, що варто мати на увазі наступне:

1. У системі значень багатозначного слова антонімічними є лише деякі значення.

2. Наявність у значеннєвій структурі багатозначного слова – антоніма ряду не антонімічних значень не перешкоджає визнанню його антонімом у сукупності всіх його значень. Антонімічність, як особлива додаткова характеристика значення впливає на всю значеннєву структуру багатозначного слова. Пряме значення багатозначного слова – антоніма, що є вихідною точкою всієї системи значення даного слова, завжди несе значення антонімічності. Антонімічність переносних значень слова спирається на наявність антонімічного прямого значення, утворити як би своєрідну систему антонімічних значень усередині значеннєвої структури слова.

3. Як правило, багатозначні слова – антоніми мають трохи антонімічних значень. Це обставина не дає можливості використовувати антоніми безпосередньо для розмежування значень усередині багатозначного слова. Однак, облік антонімічного вживання слова допомагає установити границі окремого його лексичного значення.

4. В одного значення слова може бути більш одного антоніма.

5. Одночасне протиставлення декількох слів тому самому значенню слова-антоніма міцно зв'язує всі ці слова в єдину антонімічну групу.

Однієї з основних операцій в інтелектуальній діяльності людини є протиставлення. В думках зіставляє два предмети, явище або їхні ознаки з навколишньої дійсності, людина, якщо це виявляється можливим, робить висновок про їхнє протиставлення. Уявне протиставлення реалізується в мові через протиставлення слів, що позначають ці екстра лінгвістичні реалії [17; с. 77].

У синхронному зрізі мови існують такі слова, значення яких протиставляють усі (або майже усі) носії даної мови. Ці слова звичайно називаються антонімами.

Але протиставлення в мовній діяльності людини безумовно не вичерпується тільки вживанням слів-антонімів. Цілий ряд обставин може послужити причиною протиставлення будь-яких двох слів, навіть синонімів, наприклад: не ока, а очі. У таких випадках говорять про “оказіональним протиставлення” або “ контекстуальної антонімії”. На жаль, дотепер не визначені границі між антонімією й оказіональним протиставленням. Не існує навіть єдиної думки про те, чи вважати антонімію язиковим або чисто логічним явищем.

Існує думка що антонімії як категорії взагалі не існує, що можна протиставляти будь-які два слова і назвати їх антонімами, так що антонімами будуть “ стіл - не стіл”, а, отже, і “ стіл – шафа”. Дослідження антонімії утрудняються тим, що не виявляється ніяких точних лінгвістичних критеріїв для визначення антонімічності двох слів. Таким чином, якщо антонімія не є категорією мови як системи абстрактних відносин, то у всякому випадку її, як одного з типів семантичної кореляції плану змісту входить у компетенцію науки про мову, а точніше, семантичної типології мов.

Отже, щоб провести границю між антонімією й оказіональними протиставленнями, іншими словами, щоб відповісти на запитання: “які слова варто називати антонімами”, необхідно насамперед установити, який з компонентів значення слів антонімічної пари мовою містить потенційну здатність протиставлення в мові саме цих двох слів. Загальне лексичне, або функціональне значення, виведене в лексичній сполученності слів, у випадку антонімії не несе в собі протиставлення. Навпроти, лексична сполучуваність антонімів у більшості випадків виявляє велику подібність і завжди можливо підібрати такий контекст, у якому обидва члени антонімічної пари взаємозамінні, причому заміна одного антоніма іншим, повідомляє усій фразі протилежний зміст, наприклад:

B кімнаті було багато/мало меблів.

Однак, реалізація в мові розумової установки системи, що говорить на протиставлення за допомогою, антонімів не обмежено рамками одного висловлення – другий член антонімічної пари може бути ужитий в іншому, сусіднім висловленні або навіть може тільки матися на увазі, наприклад:

Антон: - Дурень ти!

Петро: - Ні, я розумний!

Або

Шварц: - Я був красивий! Навіть розумні жінки вдавалися у відчай.

Вираження “навіть розумні” легке добудовується “не говорячи вже про дурний” – і розгортається “ не тільки дурні, але і розумні “.

Треба зазначити, що антонімічні відносини існують у межах різних частин мови, але в найбільше яскраво вираженому виді вони представлені якісними прикметниками. Семантичні відносини прикметників, у тому числі й антонімічні, варто вивчати через їхню сполученність з іменниками [21; с.143].

Таким чином, антоніми в самому загальному виді визначаються як слова, що мають протилежне значення. Однак більшість прикметників багатозначні, тобто мають кілька елементних значень – лексико-семантичних варіантів (ЛСВ), тому традиційне визначення слів антонімів справедливо тільки для однозначних прикметників. А один і той же багатозначний прикметник може мати одночасно кілька антонімів, що співвідносяться з різними його значеннями, наприклад:

Bright – 1.Dull ( paint )

- 2. Dim ( stare )

- 3. Gloomy (day )

- 4. Dark ( window )

- 5. Stupid ( pupil )

Однак, не всі ЛСВ багатозначного слова можуть утворювати антонімічні позиції. Майже всі дослідники, що вивчають антонімію прикметників, вважають, що вона властива тільки якісним прикметником. Але виділити якісні прикметники, відрізнити їх від відносних не завжди легко. Вирішальним критерієм є семантичний. Розходження між якісними і відносними прикметниками полягає в тому, що якісні прикметники характеризують об'єкт по внутрішніх і зовнішніх властивостях: за формою ( long – short ), по кольору ( white – black ), по величині ( small – large ), тобто це семантика – граматична група прикметників ознаки, що позначає, що можуть мати кількісну характеристику. Відносні прикметники, будучи назвами властивостей, що характеризують відношення одного предмета до іншого, позбавлені такої характеристики. Крім того, якісні прикметники мають ступінь порівняння. Ознакою якісних прикметників є їхня здатність утворювати антонімічні кореляції. Щоб краще визначити сутність антонімії, необхідно розрізняти два типи протиставлення серед антонімів. Для визначення різниці між ними необхідно оперувати деякими логічними поняттями. Логічні поняття поділяються на порівнянні і непорівнянні . Зміст непорівнянних понять практично не стикаються, і вони не мають “ основу для порівняння”, наприклад: justice – library. Протиставлятися можуть тільки порівнянні поняття, зміст яких стикаються, в несумісні поняття, наприклад: war – peace, justice – injustice, etc. Такі поняття не ізольовані один від одного, у них є точки дотику, а значить і підстави для порівняння:

War / Peace – стан суспільства.

Justice / Injustice – моральні якості.

Отже, для ефективного дослідження антонімії необхідно підкреслити,що серед протиставних понять розрізняються протилежні (контрарні) і суперечні ( контрадикторні ). Під контрарними розуміються поняття, яких зміст одного не тільки виключає ознаки іншого, але і заміщає іншими несумісними ознаками, наприклад: clever – stupid. Не можна одночасно володіти обома ознаками, тобто бути одночасно і clever і stupid .Логічне заперечення одного з понять не означає однозначного указування на інше. При цьому типі логічного протиставлення чергуються пари: hot – cold, black – white, thick – thin, etc. У понять контрадикторних зміст одного заперечує зміст іншого, не затверджуючи одних – або інших ознак. Контрадикторні поняття цілком вичерпують обсяг відомого класу предметів. Між ними неможливо третє, середнє поняття. Майже всі поняття з погляду логіки будуть входити в сферу антонімії. Контрадикторні поняття являють собою заперечення один одного. На думку Л. А. Новикова вони виражають ослаблену протилежність, не утворити логічної моделі антонімії. Контрадикторну протилежність виражає порівняно невеликий по чисельності клас антонімів. Це так названі комплементарні антоніми, або антоніми, що виражають додатковість. Контрадикторна протилежність, у відмінності від контрарної, - бінарна опозиція. Вона включає тільки два члени, причому заперечення одного члена пари імпліцирує твердження іншого і навпаки. Комплементарні пари доповнюють один одного до єдиного родового поняття ( середнього, проміжного поняття між ними немає ) : dead – living, false – true, etc. Компліментарність варто відрізняти від простої контрадикторності типу: red – not red, young – not young, що не виражає антонімії. Антонімія припускає визначену семантичну близькість між значеннями слів – антонімів. Якщо в наявності є ознаки розходження, то антонімії немає. Звичайно антоніми вживаються в типових контекстах, що мають чітку структурну формулу. Однак не всі слова, уживані в антонімічних контекстах, можна віднести до антонімів, а тільки ті, котрі вживаються в них регулярно, постійно. Може виявитися, що слова вживаються в таких контекстах оказіонально. У цьому випадку ми будемо мати справу з контекстуальною антонімією.

Like two doomed shipe that pass in storm.

We had crossed each other’s way.

But we made no sign, we said no word.

We had no word to say.

For we did not meet in the holy night

But in the shameful day.

( OSW, vol.2. p.128)

У зв’язку із викладеним матеріалом виявляється можливим затверджувати, що прикметники holy і shameful ужиті в типово антонімічному контексті, однак не є антонімами, тому що не мають необхідної ознаки антонімів – семантичною подібністю. Це оказіональне протиставлення, узуальним будуть наступні пари: holy – unholy, shameful – shameless.

Отже, у деяких контекстах один з антонімів можна замінити іншим антонімом, а текст, трансформований таким чином, не тільки не втратить зміст, але і зміниться зовсім певним чином – стане прямо протилежний даному. Можливість взаємозаміни служить додатковим критерієм антонімічності. Але взаємо підстава антонімів не є абсолютною. Іноді знання об'єктної реальності підказує, що при заміні слова на його антонім усе речення стає безглуздим, наприклад:

It is quite remarkable how one good ( bad ) action always breeds another.

Таким чином, речення, трансформовані шляхом підстановки антонімічного прикметника, не втрачають зміст, а здобувають протилежне значення.

Протилежність не є, властивістю їхніх значень, семантичною характеристикою цих слів, а носить образний характер.

До цих пір у літературі не існує однозначного і точного визначення часток [8; 10 – 14]. Не мається і чіткого переліку часток: до них відносяться артиклі ( a; an; the ), союз ( or ) , прийменники і прислівники ( up; in; out ), афікси ( un-; in-; -ness; -ly ). Б. А. Або вказує на три можливості визначення статусу часток у реченні: або це самостійні другорядні члени речення, яким варто було б знайти особливу назва; або це частина того члена речення, до якого вони відносяться; або вони коштують поза реченням і їхній можна не враховувати при аналізі. Сам автор схильний вважати частки самостійними одиницями.

Як відомо в особливий клас службових слів виділяють логічні частки. Негативна частка NOT маркірує предикат висловлення і, супроводжуючи яке – те знаменне слово в реченні, ставить його у визначені відносин з однорідними поняттями – цю частку вважають логічної. Аналіз текстів показав, що частка NOT співвідносить однорідні поняття, і, зокрема, антонімічні пари прикметників і прислівників. Один член антонімічної пари представлений ядерним елементом заперечення NOT, інший – позитивним коррелятором ядерного елемента. Позитивний коррелятор може бути виражений експліцитно й імпліцитно включений у зміст висловлення. Відносини між протилежними поняттями вибудовуються так; little - not much – a lot. Антонім з негативною часткою NOT займає проміжне положення між протилежними за значенням формами. Позитивний коррелятор (a lot) виражений експліцитно. Зв'язок між a lot і not much – анафорична. Що стосується імпліцитних корреляторів, та негативна частка NOT бере участь у побудові умовиводів. Іншими словами, протиставлення слів (антонімів) може відбуватися на основі умовиводів, що випливають зі змісту речення, наприклад:

- Oh, mr. Webb? Mr. Webb, is there any culture or love of beauty in Grover’s Corners?

- Well ма'ам, there аіn't much – not in the sense you mean. Come to think of it, thеrе's some girls that play piano at High School Commencement; but they аіn't happy about it.

Як видно з цього висловлення, містер Веб вважає, що граючи на піаніно, повинні бути щасливі. В основі даного твердження лежить скорочений умовний силогізм. Умовно – категоричні силогізми бувають двох видів: стверджуючі і заперечливі. Тут має місце стверджуючий умовний силогізм. Умовивід, на підставі якого функціонує вищенаведене висловлення, можна представити в такий спосіб:

1. If the girls play the piano, they are happy about it.

2. The girls play the piano.

3. They are happy about it.

Заперечення висновку: They аіn't happy about it.

На думку автора, дівчата повинні бути щасливі. Тим часом висновок, а точніше поняття “ щасливі “, заперечується. В антонімічній парі happy – not happy, happy є позитивним імпліцитним коррелятором заперечення.

На матеріалі німецької мови функція логічних часток (nur; gerade; noch; і так далі), у тому числі і функція негативної частки “не” (nicht), досліджена Н.А. Тороповой. Аналіз показав, що будь-яка логічна частка співвідносить свій ядерний елемент із протилежним поняттям, тобто з антонімом. З цього погляду, дослідження частки NOT підтверджує аналогічні властивості. Співвідношення антонімічних понять англійської частки NOT може мати двояку форму: експліцитну й імпліцитну. У випадку експліцитної форми вираження один член антонімічної пари виконує функцію анафоричного коррелятора заперечення. При імпліцитній формі вираження одного з антонімів, він звичайно включений до складу силогізму – на закінчення (якщо це стверджуючий умовно – категоричний силогізм) або у велику посилку (якщо це заперечливий умовно – категоричний силогізм). Негативна частка NOT співвідносить ядерний елемент і позитивний коррелятор, тобто встановлює антонімічні зв'язки слів. Антонім з негативною часткою NOT може займати проміжне положення між протилежними за значенням формами, а може бути крайнім членом у суперечних поняттях.

Висновок до розділу ІІ

З перелічуванного можна зробити висновок, що антонімами можуть бути визнані слова, що протипоставлені по самому загальному й істотному для їхнього значення семантичній ознаці. Як критерії виділення антонімів були висунуті наступні: можливість уживання слів у даному висловленні при протиставленні, однакова сфера лексичної сполученності. В процесі використання була виділена основна група антонімів які представляють слова, що позначають визначені якості, саме виділення яких можливе тільки як розчленовування даних якостей за допомогою протилежних один одному значень. Антоніміченая противоставленість слів є в такому випадку конструктивно необхідної для них.

Важливо відзначити, що кожна пара антонімів регулярно протиставляється в одному чи декількох типових контекстах. Окремі пари антонімів відрізняються і по кількості типових контекстів, у яких вони вживаються, і по частоті їхнього вживання в такому контексті. Регулярне вживання в складі антонімічних контекстів є основним лінгвістичним показником приналежності слова до антонімів. Другим показником антонімічности служить спільність лексичної сполученності в конфронтуючих один одному членів антонімічних пар. Для слів-антонімів характерна майже повний збіг сфер лексичної сполученності, що уможливлює їх регулярне спільне вживання в контекстах, що виражають протиставлення. Спільність сполучуваності двох антонімів часом усвідомлюється настільки чітко, що з'являється можливість використовувати слово в стійких сполученнях, у яких звичайно вживається лише його антонім.

У ході дослідження з’ясовувалося, що в антонімах різного кореня антонімічна характеристика не має формального вираження і закріплюється в результаті використання слова в типових антонимичных контекстах. Інакше обстоїть справа з афіксальними антонімами. У слів антонімічна характеристика з'являється в результаті приєднання префікса, що і є її формальним носієм. Саме завдяки префіксу дане слово здобуває значення, протилежне значенню слова, що має той же корінь, але не має префікса. Корінь слова з негативним префіксом як би антонімічний своєму слову. Антонімія припускає визначену семантичну близькість між значеннями слів – антонімів. Якщо в наявності є ознаки розходження, то антонімії немає. Звичайно антоніми вживаються в типових контекстах, що мають чітку структурну формулу. Однак не всі слова, уживані в антонімічних контекстах, можна віднести до антонімів, а тільки ті, котрі вживаються в них регулярно, постійно. Може виявитися, що слова вживаються в таких контекстах окказионально. У цьому випадку ми будемо мати справу з контекстуальною антонімією. У деяких контекстах один з антонімів можна замінити іншим антонімом, а текст, трансформований таким чином, не тільки не втратить зміст, але і зміниться зовсім певним чином – стане прямо протилежний даному. Можливість взаємозаміни служить додатковим критерієм антонімічности. Але взаємопідстановка антонімів не є абсолютної.

Таким чином, використання терміна конверсивність обумовлене тим, що за терміном конверсія закріплене інше поняття. Конверсивни відносини є різновидом субъектно – об'єктних відносин у мові, до яких відносяться такі поняття, як перехідність – неперехідність, зворотність, взаємність, активність – пасивність, застава. Дане явище може виявлятися на граматичному (синтаксичному) і лексичному рівнях. Лексичні конверсиви – це пари слів зі зверненими рольовими й актантними структурами, що обумовлено розщепленням семантичних валентностей дієслова. Лексична конверсність знаходить вираження на рівні дієслова, іменника і прикметника. Вона широко представлена в сфері віддієслівного словотвору. Нерідкі контексти з двома співвідносними парами конверсивові, у яких крім об'єктивно – модальних значень, один з учасників відношення, що позначається, або невідомий, або невизначений. Спільне вживання конверсивів спостерігається й у контекстах, де статус учасника відносини незвичайне, вони якби міняються ролями. У цих контекстах переосмислені дійсні ролі учасників ситуації.

Підводячи підсумок розділу, можна сказати, що дослідження прикладів з художньої літератури, підтвердило той факт, що антонімія дійсно є засобом вираження категорії «протилежність». Ми з'ясували, що антонімами можуть бути як різнокорінні слова, так і слова, утворені за допомогою негативних префіксів і негативного афікса. Крім того, став очевидний і той факт, що не всі значення багатозначних слів англійської мови мають антонімічну пару.

Розділ ІІІ Практичні аспекти вивчення засобів вираження категорії «протилежність».

3.1. Приклади досліджень з художньої літератури груп антонімів кореневих й афіксальних.

У попередній частині нашої роботи ми установили, що в мові протилежність знаходить висвітлення в антонімах і конверсивах. Однак у другій частині даної роботи спробуємо показати це на антонімії, тому що вона є яскравим вираженням категорії “ протилежність” Матеріалом дослідження послужили: словник антонімів Комиссарова В.Н; словник Hornby; і розповіді М.Спарк.

Як уже було сказано вище, всі антоніми можна розділити на дві великі групи: кореневі й афіксальні.

Для початку розглянемо на практиці кореневі антоніми. У цю групу входять слова, корені яких протилежні за своїм значенням. У художній літературі можна знайти безліч прикладів антонімів цієї групи.

Кореневі антоніми:

New - old

The new town of Whitney Clay had swallowed up the old village.

New – not existing before; introduced, made, invented, etc. recently or for the first time.

Old – having been in existence or use for a long time.

З дефініції цих слів ми бачимо, що вони є антонімами, так частка NOT є елементом утворення антонімів.

Black - white

The baby’s black and nothing can make it white .

Black – of the very darkest colour; the opposite to white.

White – of the very palest colour, like fresh snow or milk.

Значення даних слів містять протилежні семи dark і pale, тому дані слова будуть антонімами.

Cold – warm

Don’t keep him too warm ma’am. But be careful that you don’t let him be too cold .

Cold – of a low or lower than usual temperature.

Warm – of or at a fairly high temperature.

Значення даних слів містять протилежні семи low і high, тому дані слова є антонімами.

Dead - alive

We like letters to mothers, dead or alive .

Dead – no longer live.

Alive – living, not dead

У дефініції слова alive утримується негативна частка NOT, що є елементом утворення антонімів, тому дані слова будуть антонімами.

Distant – near

It may be near , it may be distant ; while the road lasts nothing turns me.

Distant – far away in space or time.

Near – within a short distance of space or time.

Значення даних слів містять протилежні семи far away і short, тому дані слова є антонімами.

Dry – wet

It is difficult enough to fix a tent in dry weather; in wet the task become herculean.

Dry – not wet, damp or sticky.

Wet – covered or soaked with liquid, esp water.

У значенні слова dry утримується негативна частка NOT, що є елементом утворення антонімів, тому дані слова будуть антонімами.

False – true

Listening to her, i was beyond knowing whether her insight was true or false .

False – wrong, not correct.

True – rightly called, genuine or sincere.

Значення цих слів містять протилежні семи wrong і right, тому дані слова є антонімами.

Beautiful – ugly

Do you know what it is to be ugly all your life and inside to feel that you are beautiful .

Beautiful – having beauty; giving pleasure to the senses or the mind.

Ugly – unpleasant, esp to look at.

У даному випадку слова pleasure і unpleasant є однокореневими. Слово unpleasant відбулося від слова pleasant + un, а un є негативним префіксом, тому слова ugly і beautiful будуть антонімами.

Female – male

This, of course, to all individuals, of course male and female .

Female – of the sex that can give birth to children.

Male – of the sex that cannot give birth to children.

У значенні слова male утримується негативна частка NOT, що є елементом утворення антонімів, тому дані слова є антонімічної парою.

Ill – well

“I hope Phuong’s well ,” he said. “I have never known her ill .”

Ill – in an unkind or critical way.

Well – in a kind way.

У даному випадку ill є антонімом слову well. Значення слова ill утримується слово unkind, що відбулося від kind+un, де un є негативним префіксом, що утворить антоніми.

Poor – rich

It is only that he has better means of having it than many others, because he is rich , and many others are poor .

Poor – having very little money with which to buy one’s basic needs.

Rich – having a lot of money or property; wealthy.

Дефініції цих слів містять протилежні семи little і a lot, тому дані слова є антонімами.

На підставі вищенаведених прикладів можна зробити висновок, що слова є протилежними, тобто антонімами, якщо їхнього значення містять протилежні семи, негативну частку NOT або негативні префікси un-; in-(il-; im-; ir-;) dis-; суфікс –less. Далі приведені приклади утримують антонімічні пари.

Defence - offence

Best defence is offence .

Today – yesterday

The superstition of today is the science of yesterday .

Good - bad

What’s good about not being bad ?

Alike – different

It was unbelievable two people could look so much alike and be so completely and utterly different .

Difficult – easy

They were not difficult and for a girl of Roberta’s natural grace and zest, easy .

Alike – different

How is it that two people, just a brother and sister, can be so alike and so different ?

Despair – hope

Sometimes i hope , my dear, and sometimes i don’t quite despair , but nearly.

Dimish – increase

The softness of Dinny’s feelings dimished the watchfulness increased .

Drunk – sober

“You are very drunk ,” Gwen said. “Sober as a judge,” he said.

Early – late

At first it was too early for the boy to be received into the proper refuge and at last it was too late .

Evil – good

And so the factory came to be regarded as a good thing, not an evil .

Failure – success

Naturally i went to evert a conflict in with success would damage me and failure disable me.

Fast – loose

Surely Fleur would see in the long run that he couldn’t play fast and loose .

Fear – hope

A strange conflict of hopes and fears raged within Dinny.

Above – below

One is too far below me ( i mean in her own opinion ), and the other is too high above me.

Absence – presence

To him the presence or absence of his wife’s sister was a matter of indifference.

Absolute – relative

His vitality was absolute , not relative .

Accept – decline

I cannot accept this offer, Lord Caversham, i have made up my mind to decline it.

Act – word

A brawl or boil is a rude quarrel by word or act or both.

Active – passive

This was no passive belief, but an active weapon which they flashed more convenient places of business.

Dead – alive

“Speak” he cried, “and tell us whether you are alive or dead …”

Answer – ask

It is always worth while asking a question, though it is not always worth answering one.

Attack – defence

Dyke had stood between cab and fender through out all the duel, exposed, reckless, thinking only of attack and not of defence .

Back – forward

He distinguished the choice open to him of forward or back , and he selected forward.

Beast – man

But man or beast , it will be wise to stay here a minute and let get by and out of the way.

Begin – end

Romance should never begin with sentiment. It should begin with science and end with a settlement.

Clever – foolish

You don’t mean to say that this charming, clever young lady has been so foolish as to accept you?

Begin – finish

Office affairs are easy to begin and difficult to finish , particularly in a small town.

Cold – hot

First you are hot , then you are cold , and the best you have got is the fact you are old.

Complicated – simple

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Другие видео на эту тему