Смекни!
smekni.com

Архаїзми та інноваційні елементи в побутовій лексиці південно-слобожанських говірок (стр. 1 из 3)

Архаїзми та інноваційні елементи в побутовій лексиці південно-слобожанських говірок


Останнім часом помітно пожвавилося вивчення діалектної лексики, наслідком чого стало усвідомлення необхідності заміни атомарного системним вивченням діалектної лексики, становленню та розвиткові якого сприяло й застосування лінгвокартографування. Одним із найважливіших виявів системної організації лексики є виокремлюваність лексико-семантичних груп, що й зумовило підвищений науковий інтерес до їх вивчення впродовж останніх десятиліть (наукові розвідки Л. Фроляк [1], К. Глуховцевої [2], Г. Мартинової [3], О. Тимко [4], І. Сабадоша [5; 6], Л. Дорошенко [7], В. Лєснової [8], І. Магрицької [9]) та ін.

Нову цінну інформацію, що розширює емпіричну базу української діалектної лексикології, лексикографії та лінгвогеографії, дає дослідження побутової лексики південно-слобожанських говірок, здійснюване нами впродовж 1994-1999 рр. на підставі власних польових записів за спеціально укладеною програмою (остання охоплює назви житлових, господарських приміщень, назви меблів та предметів хатнього вжитку) у 107 населених пунктах обстежуваного континуума (н. п. Нововодолазького, Балакліївського, Чугуївського, Великобурлуцького, Лозівського, Близнюківського, Барвінківського, Ізюмського й Борівського р-нів Харківської області та Олександрівського, Костянтинівського, Слов’янського, Артемівського й Краснолиманського р-нів Донецької області).

Зібрані та систематизовані матеріали дозволяють конкретизувати загальні риси українських новостворених південно-слобожанських говірок. Частина цих рис зумовлена міждіалектними контактами, що виявляються на всій обстеженій території. Ф.Т. Жилко зауважував: "На відміну від давніх, у новостворених говорах спостерігається значно більша варіативність звукових і морфемних елементів" [10, 7].

У досліджуваних говірках ця варіативність найвиразніше проступає в інноваційному сегменті побутової лексики. Свідченням цього є зафіксовані лексико-фонетичні варіанти, що репрезентують сему на позначення порівняно нової реалії в побуті слобожан ‘шафи для зберігання одягу’: шиефа |нер, шиефа|н’ер, шухвие|нер, шахва|нер, шиехва|нер, шиехва÷н’ер, шиефо|нер, шиефо|н’ер, шиехво|нер, шиехво|н’ер, шиефан’|йер, шафа|нер, шафа|н’ер, шиехвеи|нер, шиехвие|нер, шиефеи|нер, шиефие|нер (17 варіантів). Однією з причин такого різноманіття "фонетичних змін є невідповідність звукової структури слова типовим для даної... діалектної системи моделям звукосполучення; найчастіше така невідповідність спостерігається при запозиченнях" [11, 79]. На думку Ф.Т. Жилка, варіативність слів-репрезентантів у новостворених говірках на фонетичному та морфологічному рівнях "залежить також від часу формування новостворених говорів: вона менше спостерігається в давніших говірках, які вже мають до певної міри визначену свою систему, і виразніше виявляється в говірках, що виникли пізніше. Крім того, варіативність залежить і від особливостей діалектної підоснови новостворених говорів: вона помітна в тих говірках, що постали на різнодіалектній основі" [10, 9]. Отже, розглядаючи південно-слобожанські говірки як ідіоми пізнішого утворення, що виникли на різнодіалектній основі, однією з важливіших їх характеристик вважаємо співвідношення архаїчних та інноваційних елементів, зокрема, і в побутовій лексиці. Вивчення історії формування складу побутової лексики досліджуваних говірок є питанням проблемним, оскільки аналізована тематична група в писемних пам’ятках обстеженого регіону представлена обмежено. Надійні висновки з цього питання дозволяє здійснити зіставлення лексичного складу південно-слобожанських говірок з відповідним репертуаром інших українських говорів, особливо старожитніх, які впливали на формування південно-слобожанської лексичної системи, з усіма наявними лексикографічними джерелами. Такий зіставний аналіз складу побутової лексики південно-слобожанських говірок дозволяє зробити висновки про її генетичну неоднорідність. Історія назв побутової лексики відтворює окремі етапи суспільного буття людини. Тому природньо, що основну частину побутової лексики південно-слобожанських говірок складає давній лексичний фонд. Це переважно слова праслов’янського походження: дом [ЕСУМ, ІІ, 91], п’іч [Фасмер, ІІІ, 256], в’ід|ро [ЕСУМ, І, 394], дв’ір (двор) [ЕСУМ, ІІ, 18], зем|л’а ‘долівка, утрамбована, вирівняна та змащена глиною земля в хаті’ [ЕСУМ, ІІ, 259], кл’уч ‘жердина в журавлі, яку разом з причепленим до неї відром опускають у колодязь’ [ЕСУМ, ІІ, 468], |небо ‘склепіння печі, внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню’ [Фасмер, ІІІ, 53], пен’ ‘велика колода, на якій рубають дрова’ [Фасмер, ІІІ, 233], пос|т’ел’ ‘ліжко’ [Фасмер, ІІІ, 341], со|ха ‘соха, на якій утримується журавель біля колодязя’ [Цыганенко, 395], |короб ‘верхній брус рами дверей’ [ЕСУМ, ІІІ, 33], п|лаха ‘кришка стола, його верхня дошка’ [Цыганенко, 304], ст’іл ‘кришка стола, його верхня дошка’ [Цыганенко, 405], стоўп ‘стовп, до якого прикріпляють ворота’, ‘закопаний у землю грубий вертикальний брус - опора дощатого паркану’ [Цыганенко, 406], верх ‘верхній брус рами дверей’ [ЕСУМ, І, 360], во|рота [ЕСУМ, І, 428], гн’із|до ‘сідало для курей’ [ЕСУМ, І, 538], дно ‘черінь печі’ [ЕСУМ, ІІ, 95], груз ‘важіль на зводі колодязного пристрою для витягування відра з водою’ [ЕСУМ, І, 604], ко|лода ‘велика колода, на якій рубають дрова’ [ЕСУМ, ІІ, 516], жура|вел’ ‘пристрій біля колодязя у вигляді довгого важеля на високій грубій опорі для витягування відра з водою’ [ЕСУМ, ІІ, 210], |кам’ін’ - ‘важіль на зводі колодязного журавля’ [ЕСУМ, ІІ, 359], круг ‘одне з кілець для затуляння отвору в кухонній плиті’ [ЕСУМ, ІІІ, 107], кри|ло ‘бічна стіна хати’ [ЕСУМ, ІІІ, 92], |лава [ЕСУМ, ІІІ, 175].

Значна частина лексем, що побутують у південнослобожанських говірках, утворена від праслов’янських коренів: ко|роўник ‘приміщення для худоби (загальна назва) ’ [ЕСУМ, ІІІ, 34], |курниек, |кур’атник (<псл. *kurъ [ЕСУМ, ІІІ, 150]), дош|чаниĭ пото|лок, дош|чана с|тел’а (<псл. *dъska [ЕСУМ, ІІ, 117]), |ветха ха|тина ‘стара селянська хата’ (від ветхий [Цыганенко, 56]), дроў|ник, дроа|в’ан’ік, дро|в’ітн’а, дрово|кол’н’а, дро|варн’а, д|роўн’а ‘приміщення для дров’, д|риветн’а, д|риветен’, д|риветник, д|ривеитка, дривет|н’ак, дрово|кол’н’а ‘велика колода, на якій рубають дрова’ (<псл. *drъva [ЕСУМ, ІІ, 131]), ду|хоўка, духови|н’а ‘духовка’, душ|ник, душ|н’а, воз|душник, в’і|д: ушник, в’і|д: ушина, о|д: ушина ‘невеликий отвір у стелі погреба для виходу пари’ (<псл. *duxъ [ЕСУМ, ІІ, 149]), зи|моўник, зимо|вик, |зимник, зи|моўн’а ‘приміщення для зимівлі бджіл’ (<псл. *zima [ЕСУМ, ІІ, 261]), в’іў|чарн’а, в’іў|чарник, оў|чарник, о|вечник, оў|чарн’а ‘загорода для овець, кіз’ (< овца [Цыганенко, 270]), пере|лаз ‘огорожа, сплетена з лози на забитих у землю кілках’ (< псл. *lazъ [ЕСУМ, ІІІ, 182]), |наволочка, ÷наволоўка, |наволока, |наволка ‘чохол із тканини на подушку’ [Цыганенко, 248], ста |нок ‘приміщення або загородка для утримання свиней’ (< стан [Цыганенко, 402]), |погр’іб, |погреб, |погр’еб ‘сховище для городини й різних харчів з похилим крутим спуском і сходами’, ‘надбудова над погребом у вигляді куреня’, ‘спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (переважно овочів), з лядою, але без східців’, погр’іб|ниц’а ‘закривка отвору погреба’, погр’іб|ник, пог|ребн’а, погре|бишче, погреб|ниц’а, приг|ребиц’а ‘надбудова над погребом у вигляді куреня’, приг|ребиц’а, погреб|ниц’а, погр’іб|ник, пог|ребн’а, пог|ребиц’а ‘похилий із сходами спуск до льоху, передня частина, вхід до льоху’ (< псл. *grebti [Цыганенко, 95]), пу|хове од’і|йало ‘тепла ковдра на ваті’ (< пух [Цыганенко, 343]).

Саме в підгрупі праслов’янської лексики зафіксовано найбільшу кількість репрезентантів, які виявлено лише в мовленні діалектоносіїв старшого віку, напр.: ло|за ‘ворота, щоб зачиняти в’їзд на подвір’я’, ло|зоўн’а ‘огорожа, сплетена з лози на забитих у землю кілках’ (< псл. *loza [ECУM, ІІІ, 281]), |потка (< под) ‘черінь печі’ [Цыганенко, 309], |ложник ‘тепла ковдра на ваті’, |л’іжник ‘ковдра бавовняна’, ‘домоткане грубе полотнище із різнокольорових поперечних смуг, яким покривають ліжко’ (< ложе [Цыганенко, 217]).

Значним, хоча й кількісно меншим, є шар лексики, відомий за пам’ятками давньоруської мови: |горниц’а ‘гарно прибрана, парадна кімната в будинку’ [Цыганенко, 90], в’і|р’оўка, в’і|р’овочка, виер|вечка ‘один з чотирьох мотузочків, на яких підвішують колиску’, ‘мотузка, тягнучи за яку гойдають колиску’ [Цыганенко, 53], ко|лод’із’ ‘криниця’ [Цыганенко, 183], горш|ки ‘посуд (загальна назва) ’ [Цыганенко, 91], гум|но ‘будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння’ [Цыганенко, 99], к’іль’|це ‘одне з кілець для затуляння отвору в кухонній плиті’ [Цыганенко, 184], крил’|це, крил’|цо ‘прибудова із східцями біля входу в будинок’ [Цыганенко, 201], од’і|йало ‘ковдра бавовняна’, ‘тепла ковдра на ваті’ [Цыганенко, 271], |палки ‘невисока огорожа на краю сходів, моста і т. ін. ’ [Цыганенко, 287], пли|та ‘мурована чи суцільнометалева кухонна піч’ [Цыганенко, 206], сутич|ки ‘приміщення для дров’ [Цыганенко, 414], |хижина ‘стара селянська хата’ [Цыганенко, 463], ого|рожа, заго|рожа, |загородка, |загород’ ‘тин, паркан, огорожа (загальна назва) ’ (< др. городъ - "ограда, забор" [Цыганенко, 90]), пчо|л’арн’а, пчо|л’арник ‘приміщення для зимівлі бджіл’ (< пчела [Цыганенко, 343]). Цей сегмент аналізованої лексики також має в своєму складі репрезентанти, що побутують лише в мовленні інформаторів старшого віку: |горниц’а, гум |но, сутич|ки.