Страховий ринок характеристика сегментація та учасники визначення страхового тарифу та страхо (стр. 1 из 2)

Контрольна робота з страхування

Страховий ринок: характеристика, сегментація та учасники, визначення страхового тарифу та страхового внеску.


1. Страховий ринок: характеристика, сегментація та учасники

Поняття страхового ринку, його види, їх загальна характеристика

Поняття „страховий ринок" поєднує в собі дві неоднозначні категорії, а саме - „ринок" та „страхування". Під ринком ро­зуміють певні економічні відносини з приводу купівлі-продажу, а також систему диспутів, які організують відношення обміну. Під страхуванням, як економічною категорією, розуміють певний вид економічних відносин з приводу організації с страхового захисту за рахунок створення і використання страховою фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, роз­поділу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів.

Використовуючи ці два поняття, можна сформулювати підходи до визначення страхового ринку:

· це сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист;

· це форма організації економічних відносин у сфері гро­шового обігу по формуванню та використанню стра­хового фонду й інших фондів та ресурсів страховика за допомогою купівлі-продажу страхових продуктів;

· це сукупність страховиків, страхувальників, посеред­ників, що приймають участь в реалізації відповідних послуг;

· це середовище, у якому функціонують страхові ком­панії;

· це механізм перерозподілу фінансових ресурсів стра­хувальників та страховиків.

Обов'язковим умовами функціонування страхового ринку с наявність:

· об'єктів страхування, що мають споживчу вартість;

· потреби у страхових продуктах, послугах;

· суб'єктів страхових відносин - страхувальників, стра­ховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити за­значені потреби або їх споживати;

· можливість прийняття рішення про участь у страховій

угоді.

До основних функцій страхового ринку можна віднести:

організація страхового захисту за допомогою прода­жу страхових полісів;

· акумулювання значних фінансових ресурсів з їх по­дальшим інвестуванням за певними напрямами;

· забезпечення зустрічі страхувальника та страховика. На сучасному страховому ринку будь-якої країни діє систе­ма об'єктивних та суб'єктивних законів економічного розвитку. До основних об'єктивних законів відносяться:

· закон попиту та пропозиції, який забезпечує виникнення тих страхових послуг, що саме необхідні спожива­чеві та формує адекватну ціну, забезпечуючи умови конкуренції для страховиків, створюючи умови для постійного пошуку, удосконалення форм і методів ор­ганізації страхового захисту;

· закон вартості, який діє через ціну (розмір страхових тарифів) та сприяє збалансуванню економічних інте­ресів учасників страхових відносин, є індикатором якості страхового ринку;

· закон конкуренції, забезпечує підвищення якості стра­хових послуг, стимулює розширення меж страхового ринку, розвиток його інфраструктури. Окрім того, на страховому ринку діє безліч суб'єктивних економічних законів, які створюють правове поле держави, міжнародний правовий режим.

З метою наукового дослідження, практичного застосування в умовах глобалізації економіки важливим є створення певної класифікації страхового ринку. Сьогодні науковці та практики не розробили єдиної класифікації чи єдиних підходів до кла­сифікації страхового ринку. Вона може бути здійснена за різними ознаками, в залежності від цілі дослідження чи спостереження, вивчення умов функціонування, напрямків розвитку, потреби аналізу з метою виявлення певних тенденцій тощо.

Сучасний страховий ринок за територіальною ознакою

поділяється на:

· місцевий (регіональний);

· національний (внутрішній);

· світовий (зовнішній).

В залежності від місця споживання страхових послуг деякі вчені та практики виділяють страхові ринки:

· внутрішній;

· зовнішній;

· міжнародний.

Крім того, страховий ринок можна поділити за видами страхування.

· особисте страхування;

· майнове страхування;

· страхування відповідальності тощо.

Ознаки класифікації страхового ринку:

· за територіальною ознакою;

· за місцем споживання страхових послуг;

· за видами, галузями страхування;

· за типом державного регулювання;

· за напрямком розвитку;

· за станом попиту

В свою чергу кожний з цих ринків можна поділити на ок­ремі сегменти у відповідності до підгалузей (підвидів) страхуван­ня, в залежності від форми здійснення страхової послуги, об'єкту страхування, роду небезпек. Наприклад, страхування державно­го майна, колективного майна, приватного майна тощо. А також страхування будівель, споруд, засобів транспорту врожаю тощо. Або страхування від нещасних випадків, страхування дітей, стра­хування додаткової пенсії, змішане страхування життя, страхування до повноліття тощо.

За типом державного регулювання страхові ринки поділя­ються на:

· авторитарний (жорсткий) тип це коли кожний кон­кретний вид страхування проходить процедуру ліцен­зування і повинен відповідати певній системі вимог щодо правил страхування, фінансово-господарській діяльності страхової компанії; конкуренція між стра­ховиками чітко регламентується;

· ліберальний (м'який) тип передбачає, що операції по страхуванню хоча й підлягають ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю страхових компаній відносно слабкий;

· змішаний тип використовує в певній мірі два зазначе­них підходи виважена система регламентації діяльності страхових компаній поєднується з досить гнучкими підходами, які дають можливість забезпечити достатній рівень конкуренції.

За напрямком розвитку страховий ринок поділяється на:

· екстенсивний, який передбачає швидке зростання кількості страхових компаній з невисоким рівнем пла­тоспроможності та звуженим асортиментом страхо­вих послуг;

· інтенсивний, який передбачає укрупнення страхових компаній, збільшення власного капіталу, покращення фінансового стану, розширення асортименту страхо­вих послуг.

За станом попиту на страховому ринку він буває:

· насичений;

· ненасичений.

Наведений перелік ознак для класифікації страхового рин­ку не є вичерпним, тому її вибір залежить від багатьох факторів та цілей створення. Наприклад, є пропозиції поділяти страховий ринок за сегментами у сфері маркетингових досліджень. В прак­тичному плані найбільш часто використовуються наступні озна­ки: за місцем споживання страхових послуг, за видами, галузями, підгалузями страхування та за типом державного регулювання страхового ринку.

Товар, Ідо пропонується на страховому ринку, є строковою послугою. А перелік видів страхування, якими може користувати­ся страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.

Отже, страховий ринок визначається за трьома основани­ми підходами, має свої умови функціонування, виконує певні функції, класифікується за відповідними ознаками. Страховий ринок представляє собою складну багатофакторну динамічну си­стему за внутрішнім змістом та зовнішнім оточенням з власною структурною будовою та інфраструктурою.

Практика страхування свідчить, що страховий ринок мас могутні важелі свого саморозвитку, такі як: ініціатива, підприємливість, стимули до найбільш повного задоволення по­треб страхувальників. А державне регулювання якісно доповнює ринковий механізм страхування.

Страховий ринок представляє собою досить складне явище, мас свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб'єктами страхового ринку, з іншого - страховими продуктами, Ідо ре­алізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв'язок з яки­ми визначається за напрямками руху грошових потоків.

Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб'єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:

·1-й сектор - уповноважений орган державного нагля­ду за страховою;

·2-й сектор - структурні елементи страхового ринку - страховики страхувальники та об'єднання страховиків;

·3-й сектор - елементи інфраструктури - страхові та не страхові посередники.

Перший сектор - Департамент фінансових установ та ринків міністерства фінансів України.

Другий сектор структурної будови страхового ринку Ук­раїни представлений страховиками - страховими компаніями, перестраховиками у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, державних страхових компаній; страхувальниками - юридичними особами, фізичними особами, фізичними особами, що займаються підприємницькою діяльністю;

об'єднаннями страховиків - страхові бюро; страхові пули, товариства взаємного страхування, спілки, асоціації та інші об'єднання страховиків.

Страховиками в Україні визнаються фінансові установи, які створені у відповідних формах та у встановленому по­рядку отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України.

Акціонерна форма організації страховика найбільш пошире­на в Україні. Створюється за допомогою централізації грошових коштів за допомогою продажі акцій. Бувають відкриті, закриті акціонерні страхові компанії.

Товариства повні, командитні, з додатковою відповідальністю представлені на страховому ринку менше, ніж акціонерні. Створюються за рахунок внесків засновників. Різняться межею майнової відповідальності засновників за зо­бов'язаннями організації. Створення страхових компаній у формі товариства з обмеженою відповідальністю в Україні заборонено.


Видео

Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.