Використання ігор на уроках англійської мови як шлях підвищення пізнавальної активності учнів
Вступ
«Вивчити іноземну мову - означає стати вдвічі багатшим ”, писав О.І.Герцен. Здавна знання іноземних мов високо цінувалося в житті суспільства. Володіння кількома мовами розширює кругозір, підвищує ефективність інтелектуальної праці, збагачує духовний світ людини поглиблює знання рідної мови. Мова людини - складова її діяльності. Користуючись мовою як засобом пізнання і спілкування, людина говорить, слухає, пише. Дійсно, сказати, що людина оволоділа мовою, можна лише тоді, коли вона успішно користується нею у спонтанному мовленні з іншими людьми. Ігри дозволяють учителеві сварити ситуації, наближені до життя , в яких учні вимушені використовувати мову як єдиний засіб спілкування. Діти, які хочуть взяти участь у грі, аби виконати те, що вимагається, повинні розуміти, що говорять або пишуть інші, а також вони вимушені говорити або писати іноземною мовою, щоб висловити свою думку або надати інформацію. Саме ігрові прийоми значно полегшують засвоєння складних граматичних конструкцій, розширюють словниковий запас, допомагають створити наближені до життя ситуації і дають можливість дітям оволодіти необхідними комунікативними навичками і адаптуватися до реалій і потреб навколишнього середовища. Гра як шлях пізнавальної активності учнів має важливе значення на уроках англійської мови у початковій школі. Гра сприяє створенню сприятливого психологічного клімату на уроці та розвитку активності учнів.
У середній школі закладаються основи практичного володіння іноземною мовою, а подальше ії засвоєння відбувається при навчанні у ВНЗ або на спеціальних курсах, або самостійно. Основна мета шкільного курсу вбачаться в тому, що сформувати комунікативну і соціокультурну компетенцію учнів, розвинути їхню здатність використовувати англійську мову як інструмент спілкування у діалозі культур. Учні мають бути ознайомлені з особливостями життя та побуту народів країн англомовного світу, з духовною спадщиною України, її внеском у світову культуру, сучасним життям українців. Необхідно також формувати навчальні вміння учнів. Як відомо,вивчення англійської мови вимагає старанності та неабиякого терпіння. Перетворити заучування матеріалу на захоплюючу гру, навчити учнів ефективних прийомів запам'ятовування — один із шляхів до активізації пізнавальних інтересів учнів. Психологи доводять, що знання, отримані без зацікавленості, не підкріплені позитивними емоціями, не є корисними. Це - пасивний вантаж, який обтяжує пам'ять учнів. Тому зацікавити учнів і залучити їх до творчої cпiвпpaцi на гуманно-особистісних засадах є першочерговою метою вчителя.
1. Ігрова діяльність як полі функціональний прийом в методиці
викладання іноземної мови
На початковому eтaпi навчання варто широко використовувати наочність. Під час вивчення звуків і літер, на урок прилітають метелики, розквітають звукові пелюстки, ростуть звукові вишні і груші. Для створення сприятливого психологічного клімату на уроці і розвитку пізнавальної активності дітей варто застосовувати різноманітні ігри: шукати загублені літери, проводити конкурс на кращого знавця алфавіту, на кращого «писарчука», грати у професора АВС. Учень, який грає цю роль, бере м'яч, кидане його одному з учнів і називає літеру «А». Зловживши м'яч, другий учень кидане його назад і каже «В». Учень - професор АВС знову кидає м'яч і називає літеру «С». Таким чином гравці називають всі літери алфавіту. Можна запропонувати одному з учнів назвати будь-яку літеру англійського алфавіту. Учень, що сидить поруч, повинен швидко сказати, наступну літеру. Потім звертаємося до іншого учня з проханням назвати букву, а його сусід називане наступну і т.д. Гра проводиться у швидкому темпі. Учень, який не зумів швидко і вірно назвати літеру, вибуває з гри. Виграє той, хто жодного разу не помилився.
Можна надсилати один одному телеграми. Для цього клас поділяється на дві команди. Учитель пише на дошці для кожної з команд по одному довгому слову і запрошує учасників «надіслати телеграму», тобто сказати це слово по буквах. Спочатку це робить одна команда (за жеребкуванням), потім інша. Якщо хтось із учнів помиляється, його команда втрачає один бал.
Із задоволенням учні «вирощують» абеткові дерева. На дошці вчитель малює два дерева. Залишає на кожній гілці місце для «плодів» — літер, які напишуть учні. Викликає по одному гравцю з кожної команди і називає літери. Учні швидко пишуть їх кожен на своєму дереві. Якщо учень помиляється, команда втрачає бал. Відомою є гра «Відгадай слово». На дошці вчитель малює стільки квадратиків, скільки літер у задуманому слові. Учні по черзі ставлять питання про літери, з яких складається це слово, наприклад: «Is there І in it?»
«Is there К in it?» Якщо букву угадано, ведучий (вчитель або добре встигаючий учень) записує ії у відповідному квадратику. Ігри можуть бути використані для формування та розвитку будь-яких навичок і вмінь на всіх рівнях навчання на будь-якій стадії уроку. Якщо діти заінтриговані, здивовані, радісні, переживають почуття співпраці, творчості, вони більш чітко і яскраво запам’ятовують отриману інформацію, а саме необхідну лексику та граматичні конструкції. Це означає, що для кожного вчителя, не залежно від віку учнів, котрі вивчають іноземну мову, ігри є основним засобом навчання. Бо гра впливає на психічний розвиток дитини, сприяючи виникненню класифікую чого сприйняття, становленню невимушеної уваги і пам’яті, розвитку мови, вмінь спілкування інтелектуальному росту. Це – особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних та розумових сил. Вона завжди передбачає прийняття рішення – як вчинити, що сказати, як виграти? Бажання розв’язати ці питання загострює розумову діяльність тих, хто грає. У грі всі рівні. Вона доступна навіть слабким учням. Більше того, слабкий з мовної підготовки учень може стати першим у грі: винахідливість і кмітливість тут часом виявляються більш важливим, ніж знання предмету. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття підсильності завдань – все це дає можливість дітям побороти сором’язливість, яка заважає вживати в розмові іноземну мову, і благотворно позначається на результатах навчання. Непомітно засвоюється мовний матеріал, а разом з тим виникає почуття задоволення. Саме гра являє собою невелику ситуацію, побудова якої нагадує драматичний твір – зі своїм сюжетом, конфліктом і діючими особами. В ході гри ситуація повторюється кілька разів і при цьому щоразу в новому варіанті. Та разом з тим ситуація гри – ситуація реального життя. Реальність її визначається основною умовою гри – змаганням. Бажання перемогти мобілізує думку і енергію тих, хто грає і створює атмосферу емоційної напруги. Таким чином ми розглядаємо гру, як ситуативно-варіантну вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного образу в умовах, максимально наближених до реального мовного спілкування з властивими йому ознаками:
· емоційністю,
· спонтанністю,
цілеспрямованістю мовного впливу. Ігрова діяльність – це специфічний у процесі навчання вид діяльності, який визначає найважливіші перебудови і формування нових якостей особи. Саме у грі засвоюються громадські функції, норми поведінки. Гра вчить, змінює, виховує, або, як говорив Л.С. Виготський, веде за собою розвиток. Головним елементом гри є ігрова роль: не важливо яка саме, важливо, щоб вона допомагала відтворювати різноманітні людські відносини, що існують у житті. І тільки якщо покласти в основу гри відносини між людьми, вона стане змістовною і корисною. Що ж до розвиваючого значення гри, то воно закладене в самій її природі, бо гра – це завжди емоції, а там, де емоції, - там активність, там увага і уява, там працює мислення. Таким чином, гра – це діяльність; вмотивованість, відсутність примусу;
індивідуалізована діяльність, глибоко особиста; навчання і виховання в колективі і через колектив; розвиток психічних функцій і здібностей; навчання з захопленням. ”
Хотілося б виділити цілі використання ігор на уроках іноземної мови - формування певних навичок, розвиток певних мовних умінь, навчання вмінню спілкування, розвиток необхідних здібностей і психічних функцій, пізнання (у сфері становлення власне мови), запам’ятовування мовного матеріалу.
Однак специфіка гри полягає в тому, що учбові завдання виступають перед дитиною не в явному вигляді, а маскуються. Граючи, дитина не ставить учбового завдання, але в результаті гри він чогось навчається. Ставити мету – відпочити, перевести увагу на щось інше – немає ні необхідності, ні резону: характер гри сам зробить свою справу. Отже вибір потрібної гри – одне із першочергових завдань викладача іноземної мови. Цей вибір має проводитись з урахуванням цілеспрямованості гри, можливості поступового її ускладнення і лексичного наповнення. Головним для гри є спостереження і увага. Ураховуючи специфіку гри в процесі навчання іноземній мові, викладач керує ходом гри і контролює її. Отже ми простежили, що без ігрових дій закріплення в пам’яті іноземної лексики відбувається менш ефективно і вимагає надмірного розумового напруження, що небажано. Гра, введена в учбовий процес на заняттях з іноземної мови як один із прийомів навчання, має бути цікавою, нескладною і жвавою, сприяти накопиченню мовного матеріалу і закріпленню раніше одержаних знань. Слід враховувати, що ігровий процес набагато полегшує процес навчальний; більш того, вміло розроблена гра невіддільна від навчання. залежно від умов, цілей і завдань, поставлених викладачем іноземної мови, гра має чергуватись з іншими видами роботи. При цьому важливо привчати дітей розмежовувати гру і учбове заняття.
2. Гра на уроці англійської мови як засіб підвищення пізнавальної активності молодших школярів
Навчання - основна форма розвитку пізнавальної активності. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній кругозір, з другого - у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учнів, завдяки яким вони можуть самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Головною умовою при цьому є розуміння дитиною змісту і значення виучуваного. Навчання іноземної мови в середній загальноосвітній школі має забезпечити реалізацію практичних, освітніх, розвивальних і виховних цілей. У школярів молодшого віку переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно образне мислення, практичне ставлення до розв'язування завдань. Зважаючи на все це, доцільно у роботі з ними на уроках іноземної мови систематично застосовувати елементи гри у поєднані з бесідою, елементами самостійної роботи. Використання гри у навчанні школярів є дійсно актуальною проблемою. З одного боку це питання досить опрацьовано і обгрунтовано в працях багатьох педагогів, психологів і методистів (Ельконіна Д. Б., Співаковської А. С, Люблинської Г. О., Богуш А. М., Зимної І. А., Панової А. С, Виготського Л. С, Олійник Т.І.). На думку цих авторів гра - це унікальна діяльність, яка не лише здійснює великий вплив на психічний розвиток дитини, перетворює навчання в радісний процес а й непомітно для школярів сприяє засвоєнню ними певного мовного матеріалу, формуванню умінь і навичок іншомовного спілкування. У дидактичній грі навчальні завдання виступають опосередковано, що і забезпечує їх ефективність. К. Д. Ушинський писав, що в грі формуються всі сторони душі людської, її розум, її серце і її воля. [4, 23-34] Сучасний урок іноземної мови немислимий без інтенсивності і потребує від учнів концентрації уваги, напруження сил. Застосування ігор дає змогу зберегти ентузіазм і високу працездатність до останніх хвилин уроку.