регистрация / вход

Особливості відмінкових парадигм в англійській та українській мова

Зміст Вступ 1. Поняття граматичної категорії в англійській мові 2. Категорія відмінка. Співвідношення відмінків української та англійської мов 2.1 Загальний відмінок

Зміст

Вступ

1. Поняття граматичної категорії в англійській мові

2. Категорія відмінка. Співвідношення відмінків української та англійської мов

2.1 Загальний відмінок

2.2 Присвійний відмінок

2.3 Присвійні конструкції

2.4 Способи вираження граматичних відносин іменника

2.5 Відповідність відмінків англійської та української мови при перекладі іменника без прийменника

2.6 Відповідність відмінків англійської та української мови при перекладі іменника з прийменником

3. Відмінок займенників

4. Проблеми, пов’язані з визначенням відмінка в англійській мові

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Дуже часто ми стикаємося з ситуацією, коли люди, що вивчають ту або іншу мову, виявляють її своєрідність на тлі їх рідної мови. Вивченням історичного розвитку мов, їх сучасного стану, а так само дослідженням їх відмінних рис займається особливий розділ порівняльного мовознавства, який зазвичай називають загальною типологією мов. Її основоположником був німецький лінгвіст Вільгельм фон Гумбольдт. Цей учений знав величезну кількість мов і завдяки цьому вперше в історії мовознавства і лінгвістики запропонував їх типологічну класифікацію, виходячи із здатності слів даної мови приєднувати до себе той або інший тип морфем.

Парадигма – список, що належить одній лексемі і має різні граматичні значення. Зазвичай представлена у вигляді таблиці.

Парадигма – термін американського філософа і методолога науки Томаса Куна. Кун запозичив цей термін з граматики, де парадигмою називається сукупність граматичних елементів, утворюючих єдине правило. Наприклад, парадигма особистих закінчень дієслова в теперішньому часі є сукупністю цих закінчень:

я пиш‑у

ми пиш-емо

ти пиш-еш

ви пиш-ете

Флективні мови – це «мови, що володіють флективними словозмінами, при яких граматичне закінчення може виражатися декількома категоріальними формами» [Ярцева В.Н., 2002: 398].

Флексія – показник комплексу граматичних категорій, що виражаються в зміні слова; сама система словозміни, що користується такими показниками; те ж, що й закінчення. Розрізняються внутрішню і зовнішню флексію. Внутрішня флексія – це такий спосіб словозміни, при якій форми слова утворюються зміною звуків усередині основи.

1. Поняття граматичної категорії в англійській мові

Граматична категорія – одне из головних понять будь-якої, у тому числі і англійської мові.

Граматична категорія – об’єднання двох чи більше граматичних форм, співвіднесених за граматичним значенням. Це граматичне значення закріплено за даним набором форм (парадигмою). За межами постійних формальних показників граматичної категорії не існує. Граматична категорія включає в себе не менше двох протиставних форм, але можливо і більшу їх кількість. Так, існує три форми часу – теперішнє, минуле і майбутнє, чотири дієслівні розряди, але дві форми числа іменників тощо. Не існує категорій, що мають тільки одну форму: не може бути одного артикля тощо. Зіставлення усередині категорії необхідне, хоча не обов'язково бінарне [Аракин В.Д., 2005: 89].

2. Категорія відмінка. Співвідношення відмінків української і англійської мов

В протилежність чіткій вираженій категорії числа (зіставлення одиничності і множинності предметів), проблема відмінка зводиться до питання, чи існує взагалі в англійській мові відмінок.

Відповідь на це питання залежить перш за все від того, чи розглядати відмінок як форму або тільки як зміст, що передається тими або іншими засобами. Ми виходимо з положення, що відмінок – морфологічна категорія, що передає відношення імені в реченні. Звідси випливає, що ті або інші відносини, що передаються відмінком, повинні передаватися формою самого імені. Всі інші засоби, не включені у формі імені (прийменники, порядок слів) не є морфологічними і тому не можуть розглядатися як форми відмінка. Звідси випливає також, що не може бути менше двох відмінків. На відміну від української мови, що має сім відмінків, в англійській мові зазвичай прийнято говорити саме про два відмінки іменників в англійській мові: про загальний відмінок (Common Case) і присвійний (Possessive Case) [Старостин П.И., 1976: 47].

2.1 Загальний відмінок

Загальний відмінок є словниковою формою іменника однини або формою іменника в множині:

student students студент – студенти

man men чоловік – чоловіки

I am а student . I have а friend . My friend is а student too . We are а students .

Я студент. У мене є друг. Він теж студент. Ми обидва студенти.

Іменник в загальному відмінку без частки залежно від місця, яке він займає у реченні, передає відношення, виражене в українській мові іменниками в називному, знахідному або давальному відмінку:

The student answered well . (Цей) студент відповідав добре.

The teacher asked the student about his work . (Цей) викладач запитав (цього) студента про його роботу.

2.2 Присвійний відмінок

Суфікси – ‘s і – s» є ознаками присвійного відмінка іменника:

Загальний відмінок

Присвійний відмінок

Brother

Брат

Brother’s

(Кого? Чий?)

Брата

Brothers

Брати

Brothers’

(Кого? Чий?)

Братів

Worker

Робочий

Worker’s

(Кого? Чий?)

Робочого

Workers

Робочі

Workers’

(Кого? Чий?)

Робочих

Іменники в присвійному відмінку виражають відношення приналежності предмета якій-небудь особі або іншому предмету. Для порівняння:

Mr . Ford s cars . – Машини, що належать містеру Форду.

The cars of Ford . – Машини Форда, їх марка.

Ann’s photo . – фотографія Ганни, що належить їй, але на цьому фото може бути зображена і не Ганна.

The foto of Ann . – фотографія Ганни, на якій зображена вона, але це фото може і не належати Ганні.

Tolstoy’s books – книги Толстого (що належать йому)

The books by Tolstoy – книги Толстого (написані ним)

Для однозначного виразу приналежності, володіння, форма присвійного відмінка більш прийнятна. [Берман И.М., 1994: 97].

Ознака присвійного відмінка може оформляти всю групу іменника:

The Prime Minister of England’s residence . – Резиденція прем'єр-міністра Англії.

Іменнику в місцевому відмінку в українській мові зазвичай відповідає іменник в родовому відмінку:

The Earth’s rotation . – Обертання Землі.

Marx’s works . – Праці Маркса.

Іменник в присвійному відмінку може перекладатися українською мовою також прикметником:

Wo r ker’s parties – робочі партії.

Today’s level – сучасний рівень.

У присвійному відмінку можуть вживатися іменники, що позначають:

1) людей: you friend’s name – ім'я вашого друга;

2) тварин: the dog’s head – голова собаки;

3) час і інші одиниці вимірювання: а month s term – термін одного місяця;

4) назви країн, місяців, пори року, астрономічних понять:

Great Britain’s territory – територія Великобританії.

Іменники, що позначають предмети неживі, як правило, у присвійному відмінку не вживаються.

2.3 Присвійні конструкції

Іменники з суфіксом – ‘s (–s’) разом з наступним за ним іменником утворюють присвійну конструкцію, в якій іменник з суфіксом, – ‘s (–s’) визначає наступний за ним іменник і відповідає на питання Чий? Кого? Чого?

Jack’s room – кімната (чия?) Джека.

Типові ситуації, в яких вживається присвійна конструкція:

1) Позначення приналежності людині даної речі:

Ivanov’s pen – ручка Іванова.

2) Позначення приналежності людині ідей, теорій, творів тощо:

George Byron ' s poems – вірші Джорджа Байрона.

3) Позначення дії, властивостей, станів і їх співвіднесеної з людиною як виконавцем або носієм:

The doctor’s arrival – прибуття лікаря

The old woman’s story – розповідь старої

The ship’s departure – відхід судна.

2.4 Способи вираження граматичних відносин іменника

Відносини між іменниками і іншими словами в реченні виражаються таким чином:

I. Відносини, що передаються в українській мові іменником в називному відмінку, що виконує функцію підмета, в англійській мові виражається іменником в загальному відмінку, що займає перше місце в пропозиції.

The nurse brought him а glass of water . – Медсестра принесла йому стакан води.

II. Відносини, які в російській мові передаються іменником в родовому відмінку, що виражає приналежність, частину цілого і тому подібне, в англійській мові передаються найчастіше за допомогою прийменника of у поєднанні з іменником, який виступає правим означенням.

The face of the clock – циферблат годинника;

The hands of the clock – стрілки годинника.

III. Відносини, які в російській мові передаються іменником у давальному відмінку, в англійській мові виражаються поєднанням іменника з прийменником to .

Give the newspaper to Father . – Віддай газету батькові.

I am often invited to him . – Мене часто запрошують до нього.

IV. Відносини, які в російській мові передаються іменником в знахідному відмінку, в англійській мові виражаються зазвичай іменником, що стоїть після перехідного дієслова.

The boy is writing а letter . – Хлопчик пише лист.

Take the skates to my brother . – Віднеси ці ковзани моєму братові.

V. Відносини, які в російській мові передаються іменником в орудному відмінку, в англійській мові виражаються за допомогою прийменника by у поєднанні з іменником, чи частки with . Іменник з прийменником by (with) є прийменниковим доповненням.

The dishes were washed by Mary . – Посуда была вымыта Мэри.

VI. Відносини, які в російській мові передаються іменникам в місцевому відмінку, в англійській мові виражаються різними займенниками (in , on , at , from , etc.) у поєднанні з іменником.

The ship was sailing in the ocean . – Судно пливло в океані.

The teacher put the books on my desk. – Вчитель поклав книжки на мою парту. [Бонк Н.А., 1996: 84–86].

Ряди форм, кожна з яких утворює парадигму, можна представити у вигляді моделей чотирьох основних частин мови: іменника, дієслова, прикметника, особистого займенника. [Широкова А.В., 2000: 123].

2.5 Відповідність відмінків англійської і української мови при перекладі іменника без прийменника

Іменник без прийменника, що займає перше місце в реченні, тобто що стоїть перед особистою формою дієслова, граматично пов'язаний з ним і виражає відношення, що передається в українській мові називним відмінком (Хто? Що?).

The work advanced well . – Робота просувалася добре.

Іменник без прийменника, що займає третє місце у реченні, тобто що стоїть після дієслова в особистій формі, або після перехідного дієслова, граматично пов'язаний з ним і виражає відношення, що зазвичай передається в українській мові знахідним відмінком (Кого? Чого?).

He stopped the car . – Він зупинив машину.

Іменник без прийменника, що стоїть між перехідним дієсловом і іншим іменником, може виражати відношення, що передається в українській мові давальним відмінком (Кому? Чому?).

The teacher showed the student the map . – Викладач показав студентові карту.

2.6 Відповідність відмінків англійської і української мови при перекладі іменника з прийменником

Прийменники перед іменниками виражають граматичні відносини, що передаються в українській мові непрямими відмінками, тобто будь-якими, окрім називного і знахідного.

The answer of the student was excellent . – Відповідь (кого?) студента була відмінною.

I covered the drawing with а sheet of paper . – Я накрив креслення (чим?) листом паперу. [Матюшкин-Терке Т.И., 1990: 136].

3. Відмінок займенників

У англійській мові особисті займенники, а також питальний займенник who мають окрім називного ще і об'єктний відмінок.

Називний відмінок

Об'єктний відмінок

Who

Whom

Кого

Кому

I

You

He

She

It

We

They

Me

You

Him

Her

It

Us

Them

Мене

Вас

Його

Її

Його (її)

Нас

Їх

Мені

Вам

Йому

Їй

Йому (їй)

Нам

Ним

I am а student . – Я студент. (Називний відмінок)

Please , send him а letter . – Пошліть йому лист, будь ласка (Об'єктний відмінок).

4. Проблеми, пов'язані з визначенням відмінка в англійській мові

З визначенням загального відмінка жодних проблем не виникає. Найбільша проблема пов'язана з визначенням присвійного відмінка в усній мові. Англійці практично не вживають присвійний відмінок в множині в усній мові, бо на слух цю форму неможливо відрізнити від форми однини. Для порівняння: the boy s room і the boys room . Зрозуміло , можливі випадки однозначної інтерпретації his mother s voice , the boys heads , але вони не визначають загальної картини. Вона пояснюється омонімією форм типу boy’s, boys , boys ’. Єдине виключення – форми men’s, children s , що зберегли внутрішню флексію в множині, а у разі children ще і нестандартний внутрішній формант. Проте ці два випадки стоять за межами загальної моделі. [Иванова И.П., 1981: 123].

Висновки

До важливих критеріїв «типологічності» відмінка в тій або іншій мові відноситься число відмінків в парадигмі відмінювання іменників, а також наявність або відсутність узгоджувальних форм числа у інших частин мови.

В англійській мові існує два відмінки іменників: загальний відмінок (Common Case) і присвійний (Possessive Case).

Загальний відмінок є словниковою формою іменника однини або формою іменника в множині.

Іменники в присвійному відмінку виражають відношення приналежності предмету якій-небудь особі або іншому предмету.

Іменник в присвійному відмінку може перекладатися українською мовою також прикметником.

У присвійному відмінку можуть вживатися іменники, що позначають людей, тварин, час, назви країн.

Відносини між іменниками і іншими словами в реченні виражаються різними способами, зокрема, було виявлено шість головних способів.

З визначенням відмінка в англійській мові жодних проблем не виникає. Англійці практично не вживають присвійний відмінок в множині в усній мові, бо на слух цю форму неможливо відрізнити від форми однини.

Список використаних джерел

1. Берман И.М. «Грамматика английского языка», М: «Высшая школа», 1994.

2. Старостин П.И. «Учебник английского языка», Москва, 1976. – 187 с.

3. Матюшкин-Терке Т.И. и др. «A Course of English. First year» М: «Высшая школа», 1990. – 129 с.

4. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. «Теоретическая грамматика современного английского языка», Москва, 1981.

5. Бонк Н.А., Котий Г.А., Лукьянова Н.А. «Учебник английского языка», Рыбинск, 1996.

6. Широкова А.В. «Сравнительная типология разноструктурных языков», Москва: Добросвет, 2000. – 200 с.

7. Ярцева В.Н. Лингвистический энциклопедический словарь. – Москва: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2002. – 685 с.

8. Аракин В.Д. «Сравнительная типология английского и русского языков» – Изд: Физматлит, 2005. – 232 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Иностранный язык"