«Здрібнілих та песливих форм уживає наш народ дуже радо і при кожній нагоді. Не тільки в розмові з дітьми, не тільки тоді, коли хочемо викликати до себе співчуття, … не тільки тоді, як виявляємо свій смуток чи радощі, не тільки балакає зі собою песливими словами пара закоханих, не тільки стрічають ся вони в віршах, у вязаній мові – але й так, у звичайній бесіді, при всяких нагодах, і то без огляду на те, який зміст розмови» (В.Сімович «Граматика української мови для самонавчання в допомогу шкільній науці / Друге видання з одмінами і додатками. – Київ-Ляйпціг, 1921).
Продуктивним засобом "обрядового" й фольклорного словотвору вважається словоскладання. Наприклад: дівич-вечір, хліб-сіль; чар-зілля, рута-м'ята.
◊ Яку обрядову семантику виконують подані складні слова? Складіть казку «Мої мрії», використавши десять слів з поданих нижче
приворот-зілля, ромен-зілля, корінь-зілля, чар-зілля, рута-м'ята, калина-малина, вишенька-черешенька, розрив-трава, хрест-трава, переліт-трава, перекотиполе, жито-пшениця, трава-мурава, яр-хміль, сон-трава, люби-мене, іван-чай, нечуй-вітер, біс-дерево, бождерево, первоцвіт, зимоцвіт, пізньоцвіт, нечіпай-зілля, рай-дерево, рай-цвіт.
Складні слова не є ознакою якогось певного стилю. Однак найбільше їх смислові і стилістичні функції розкриваються в художньому і розмовному стилях. Образно вжиті, складні іменники і прикметники збагачують семантику тексту, сприяють створенню колоритного, неповторного образу.
◊ Прочитайте текст. Визначіть його стильову приналежність, основну думку автора. Чи читали ви цей твір? Що вам відомо про автора? На основі літертурних матеріалів підготуйте коротке повідомлення про Василя Барку
Випишіть складні слова, вжиті в цьому тексті. Яким способом вони утворені? З яким значенням уживаються в тексті? Які з них є індивідуально-авторські? За тлумачним словником перевірте значення підкреслених слів. Випишіть слова із суфіксами –ість, -нн(я), з'ясуйте правомірність їх уживання в цьому стилі.
Що там бачиш? — питає Микола.— Поки нема нікого, піди до сільради, в вікно заглянь: як — тато?
Більший має право посилати, і Андрійко слухається. Звик! Шанував брата: той боронив, завжди добрий і справедливий, з тихою і світлою думністю в худорлявому вигляді.
Посланець вернувся, бо з сіней сільради виступили два сизомундирні міліціонери і покурюють. Потягнули з перехрестка до сільради — місцеві партійці.
Микола на них вимовив:
— Хліботруси!
— А ми ні: ми хліботруди,— сказав Андрій.
— В основному вірно; але хліботруди не ми з тобою, а старші. Ми хлібокуси.
Андрій мовчки згодився; потім повідомив:
— Я знаю, хто всякі другі.
— Що знаєш?
— Є хлібопроси, і всякі.
— Добре! — сказав Микола.— Твій горщик здібний варити. А ще?
— Ну, є... хлібоноси і хлібовози.
— Ще — хто?
— Ще, зараз подумаю, є хліботорги, і хлібокупи, хлібокради. Це все.
— Гаразд. А хто — ті, що хліб дають хлібопросам? Андрій думав і вагався, і не міг сказати; видно, знайшов слово, яке не задовольняло — плечима знизав від невирішення.
— Звуться: хлібодани! — назвав Микола,— Їх мало; витіснили їх сильніші. Скажи, хто ті, що хліб беруть?
— Хлібобери, чи ні...
Микола поправив:
— Вони хлібохапи.
Засвоївши новий термін, Андрій показав на збір коло сільради, куди прикотили дрожки.
— Пам'ятай,— попереджує Микола,— щоб замок держав на губі! Десь проквакаєшся з назвами, тата замучать по арештах: через нас. Зрозумів?
— Я мовчатиму (В.Барка Жовтий князь).
Василь Костянтинович Очерет (Барка - псевдонім) (1909-2003) – письменник, представник української діаспори у Сполучених Штатах Америки, автор роману «Жовтий князь».
Помітне місце в художньому, особливо поетичному мовленні посідають індивідуально-авторські новотвори. Пошуки сучасних поетів у галузі індивідуального словотвору впливають на розвиток образної системи поезії, збагачують поетичний лексикон.
Найпоширеніші в поетичних текстах складні іменники і прикметники чистодзвони, живосік (І.Драч), диволет (Л.Костенко), веселощокий (М.Стельмах). Стилізовані під фольклор складні іменники і прикметники утворюють порівняння та художні епітети, що подають образну характеристику предметів і явищ природи, образів і психологічних портретів. Наприклад: роси-сльози (М.Рильський), вітри-руки (Остап Вишня), літа-коні, верби-наречені, ноша-скеля, промені-ножі (А.Малишко), міднолиций, веселощокий (М.Стельмах), розумноокий (М.Стельмах), лукаво-тонкоброва (А.Малишко).
Поєднання у складовному слові антонімічних елементів акцентує увагу на обох частинах, синтезуючи їх у цілісний образ. На цьому принципі базуються оксюморон: тривожно-радісний погляд, задумливо-прояснене обличчя, болісно-солодке чекання (М.Стельмах).
◊ Прочитайте речення. Поміркуйте, яких семантико-стилістичних відтінків надають складні слова
1. Лиш дальні залпи вогнепаду Ще шарпали і злили горизонт (М.Бажан). 2. А снігодощ над вовком пролітає...(М.ВІнграновський). 3. Його лице відкрилося у синь. Туди, де розтікалася бездонна Самотність стопечальної мадонни, В якої щойно вмер єдиний син (В.Коротич). 4. Мій світ не той, щоб в мрійновтому гратись… (В.Бровченко). 5. Ярим барвоспадом в наших жилах кров тече князівська… (Яр Славутич). 6. Це щастя в пропадайроках було… (І.Драч). 7. Ярим барвоспадом в наших жилах кров тече князівська…(Яр Славутич). 8. Вітру синьо-голубий огин… (М. Вінграновський). 8. Приснився я собі самому У дебрі голосно-німій (М. Рильський).
У поетичній мові естетизуються, набувають нової семантики, часто переростають в образи-символи номінації птахів. Народна поетична традиція відбита у слововживанні сизокрилий голуб (голубка), що використовується як ласкаве, ніжне звертання. Наприклад: “Ой, напій коня, каре оченя! Сизокриле голуб'ятко, до побачення” (А. Малишко). Традиційними також є порівняння думок, мрій з птахами – улюблений троп багатьох майстрів поетичного слова. Наприклад: “На зелені гори, на блакитні хвилі, ой, летіте, мрії – птиці срібнокрилі” (В. Сосюра).
◊ Випишіть з народних пісень речення, де наявні образи-символи номінації птахів. Придумайте до них авторські епітети-складні слова. При потребі скористайтеся «Словником епітетів української мови»
◊ Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність. Що нового ви дізналися з тексту? Чи відомий вам такий стилістичний спосіб, як гра слів. Чи зустрічали ви таке явище в газетах, біг-бордах? Яка мета створення таких абервіатур
БІГ-БОРД, -а, ч.Великийрекламнийщитзавтономнимосвітленням.
Абревіатури як стилістичний засіб найбільш поширена у художньому, розмовному, публіцистичному стилях. Серед виражально-зображальних функцій помітне місце займає явище гри слів (гри словами, словесної гри), під яким звичайно розуміють спеціальне використання (“обігравання”) тотожних або подібних з формального боку мовних одиниць для створення певних фонетико- та семантико-стилістичних явищ. Одним з різновидів цього явища є каламбур, який полягає у використанні зовнішньої подібності або тотожності мовних одиниць з метою досягнення комічного ефекту.
На рівні будови слова серед засобів графічного увиразнення компонента слова виділяються: оформлення його великими літерами поряд: ГАЗават – газетна публікація про “газову війну” (пор. газ і газават “священна війна мусульман проти невірних”), рідше – з наявністю між великими малих літер: „Що заНАдТО, то недобре” – публікація про бомбування силами НАТО території Югославії; відокремлення його за допомогою дефіса: “Арт-обстріл” – назва естрадної групи клоунів і мімів, пор. артобстріл “артилерійський обстріл” і арт- як компонент слів артист, артистичний.
При обіграванні складових компонентів слова виділяються явища, з одного боку, “розшифровування” компонентів абревіатур і графічних скорочень або і звичайних слів як нібито початкових елементів відповідних інших слів (так, Рух – скорочена назва політичної партії Народний рух України – жартівливо “розшифровується” як “Рятуйте Україну, хлопці!”), а з другого боку, – запланованого заздалегідь “зашифровування” компонентів абревіатур під початкові елементи відповідних слів (МАРС – назва групи українських письменників у 1920-х рр. – як “Майстерня революційного слова”).
На рівні словотворення гра слів реалізується як перероблення наявного слова, як утворення нового слова на основі двох (рідше кількох) слів і, навпаки, як утворення двох (рідше кількох) слів на основі одного – за допомогою таких процесів, як: 1) аналогія, тобто утворення нового слова шляхом переосмислення й відповідного переоформлення одного слова за зразком іншого: “Пригоди Робінзона Кукурузо” (дитяча повість В.Нестайка), пор. Робінзон Крузо і кукурудза. Структурно видозмінювані компоненти слова можуть при цьому виділятися за допомогою великих літер: рефорНАТОри, пор. реформатори і НАТО; скорочення слова (слів): “І, може, тоді всі мінпроми, мінмаші та інші “міни” задумаються, як створити власну технологічну базу для лісозаготівель” (з газети), пор. мін… (скорочення слова міністерство в абревіатурах) і міна як вибуховий пристрій (можливо, як натяк на шкоду для лісу через неузгодженість дій різних міністерств); розчленування слова: “Діє слово” (рубрика в журналі, пор. дієслово); жартівливе утворення псевдоабревіатур: агентство ОБС – “Одна баба сказала” (О. Тимчук «Семантико-стилістичне явище гри слів в українській мові»).
◊ Прочитайте речення. Слова з якими суфіксами найчастіше вживані в цих реченнях? Яких семантичних відтінків вони надають? Відредагуйте подані речення
Слід нарешті пам'ятати, що призначення м'ясорубки полягає в здрібненні порівняно м'яких предметів і вона зазнає псування при перемелюванні гвинтів, дитячих іграшок, пляшок, а також м'ясопродуктів, що їх отримано з холодильників (Ю.Шанін). Вивчення світових тенденцій та узагальнення зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутнього вчителя-філолога сприяло виявленню найбільш вагомих ідей, що заслуговують упровадження у вищих навчальних закладах України (І.Соколова). Суфікс –нн(а/я) утворюють абстрактні назви, назви опредмеченої дії. Їх відносять до книжних суфіксів. Найбільш уживані вони в наукових, офіційно-ділових, публіцистичних текстах (вивчення, застосування, узагальнення, дослідження). Однак надмір таких іменників значно ускладнює розуміння тексту, тому мовознавці радять віддавати перевагу дієсловам: вивчати, застосовувати, узагальнювати, досліджувати. У художньому і розмовному стилях слова з такими суфіксами зустрічаються далеко рідше (зітхання, кохання, дівування).