Найбільш чисельні і рідкісні

Поширення видів: перевага на боці наземних тварин. Різноманітність умов існування на суші як причина значної дивергенції. Чисельність і маса наземних комах. Ракоподібні як найпоширеніші водяні членистоногі. Нематоди - вільноживучі і паразитичні.

Найбільш чисельні і рідкісні. Космополіти й ендеміки

У кожному куточку Землі, хоч трохи придатному для життя, зустрічаються тваринні організми. З понад 70 класів тварин, що їх налічує сучасна систематика, приблизно ¾ мешканці в основному морів. Пояснюється це тим, що життя зародилось і ранні етапи еволюції тварин проходили в морі. З нього беруть початок усі типи і переважна більшість класів тварин.

Що ж до поширення видів, то тут велика перевага на боці наземних тварин (з 1,5 млн. видів лише 160 тис. - мешканці морів і океанів). Причиною цього є величезна різноманітність умов існування на суші, що сприяло значній дивергенції (розходженню ознак) тих груп тварин, які перейшли до наземного способу життя.

Насамперед це стосується комах, що відзначаються величезним багатством форм, вираженим у кількості видів, та пристосуванням до найрізноманітніших умов середовища. У, здавалося б, зовсім неможливих для життя умовах: безводних пустелях, на островах Антарктиди з їх винятково суворим кліматом, у зонах вічних снігів, у глибоких печерах і гарячих джерелах - зустрічаються комахи. Особливо ж багаті кількістю видів, загальною чисельністю та величезною масою комах тропіки та субтропіки.

Про чисельність і масу наземних комах можна судити за масовим розмноженням деяких видів. Так, навіть невелика зграя перелітної сарани може сягати загальної маси понад 10 тис. т (це при вазі окремих особин 1 - З г). Великі ж зграї бувають інколи фантастичних розмірів. Одна зі зграй у Танганьїці закривала собою небо на 250 кв.км. У ній було, за приблизними підрахунками,близько 25 млрд. комах, а загальна меса становила приблизно 50 тис. т. Але це була далеко не найбільша зграя.

Траплялись випадки, коли колосальні зграї сарани падали у море. Один пароплав у Червоному морі протягом 35 годин плив по хвилях, густо вкритих сараною. Навіть важко уявити, яких розмірів була ця зграя.

У Північній Аргентині неймовірних розмірів зграя зайняла площу в 4200 кв.км, а довжина її сягала 210 км. У містах, над якими пролітала сарана (іноді по декілька годин підряд), мешканці не могли вийти з будинків, бо потрапляли під безперервний дощ екскрементів. Сівши на землю, сарана вкрила її шаром подекуди до 1 м завтовшки на площі 4-5 тисяч кв.км.

Зрозуміло, що такі зграї не залишали після себе жодного зеленого листка, жодної стеблини, жодного плоду.

Масове пересування комах викликало навіть припинення руху поїздів, які буксували в масі розчавленої сарани або колорадських жуків.

Відомі випадки, коли величезні зграї комах спричиняли аварії літаків, а 1913 р німецький пароплав "Адлер" в Іранській затоці обліпила така кількість метеликів, що рульовий втратив орієнтацію і пароплав наскочив на рифи.

При перельотах метеликів у Південній Америці їх зграї бувають такі величезні, що фронтом у декілька кілометрів вони летять протягом кількох днів.

Якщо пригадати незчисленні густі хмари гнусу, що складаються з міріадів комарів, мошкари, москітів (на півдні) та інших кровососів, які належать до ряду двокрилих комах - одного з найчисленніших у класі, то цих прикладів цілком досить, щоб зробити висновок: комахи не тільки найрізноманітніші тварини (75 усіх видів тварин на Землі становлять комахи), а й найчисельніші та найпоширеніші на суші.

Спроби вчених підрахувати загальну кількість комах, що постійно живуть на нашій планеті, закінчились виведенням мінімального числа - 10ій . Враховуючи кількість людей, ш, о живе на Землі (примірно 4 млрд), це означає, що на кожну людину припадає 250 млн. різних комах. Тому дехто з вчених вважає, що в історії нашої планети теперішня ера це вік комах.

Так само поширені, хоч і менш чисельні, інші наземні членистоногі тварини - павукоподібні. Вони зустрічаються у різних кліматичних умовах (холодних, помірних, гарячих), на поверхні землі і в грунті, серед різноманітної рослинності та у пісках пустель, високо у горах і в найглибших печерах, а молоді павуки на павутинних нитках підіймаються у повітря. Підрахунки деяких американських учених-арахнологів (спеціалісти з павуків) показали, що на 1 акрі (0,4 га) луків одного з центральних штатів США живе 64 тис. павуків, а на такій самій площі тропічного лісу - близько 250 тис.

Взагалі ж загальну чисельність і масу наземних членистоногих, червів і найпростіших майже неможливо підрахувати. Приблизне уявлення дають дані ґрунтової зоології. Відомо, що в 1 г грунту живе 1,5 млн. живих істот! На 1 га лісового грунту мешкає лише 20 кг найпростіших тварин і 20 кг кліщів. Одне з перших місць посідають нематоди - вільноживучі та паразитичні, що живуть на ґрунтових рослинах і тваринах. Щодо кількості дощових червів, то мінімальна їх кількість - до 2 млн. /га, а максимальна - 5-7 млн. і навіть до 20 млн. /га. Загальна ж маса усіх ґрунтових тварин з 1 га лісу становить близько тонни це набагато перевищує вагу усіх тварин, включаючи великих птахів і ссавців, що живуть на поверхні цієї площі лісу.

З водяних членистоногих найпоширенішими є ракоподібні. Вони живуть у різноманітних водах: морських з їх різною глибиною, солоністю, температурою, кислотністю тощо; прісних (в озерах, річках, ставках, струмках, джерелах, зокрема гарячих, калюжах, підземних водах). Певні види пристосовувалися до життя у вологому піску і на суші (деякі краби, стоноги). Чисельність багатьох ракоподібних надзвичайно висока. Відзначимо, що планктон - найбільша група організмів, що населяють товщу води морів і океанів, не менше як на 90% за вагою складається з ракоподібних. З морських ракоподібних найпоширенішими і найчисельнішими є веслоногі рачки, зокрема калянуси та фаузіїди. Встановлено, що з 10 млн. т щорічного приросту зоопланктону в Північному морі на веслоногих рачків припадає 7 млн. т. Вони широко розповсюджені у Світовому океані, утворюють величезніскупчення і є основною поживою багатьох хребетних морських тварин, насамперед китів і риб.

В усіх морях і океанах зустрічається багато морських жолудем (балянус) і качечок. Саме вони і становлять основу обростання морських суден: кількість їх на днищах дуже значна - сягає кілька тонн. Це позначається на швидкості руху суден і потребує багато коштів на їх очищення.

Дуже поширені на Землі нематоди - вільноживучі і паразитичні. Вони мешкають у всіх морях і океанах, прісних водоймах, гарячих джерелах з температурою 40° С, у ґрунтах, є паразитами рослин і всіх безхребетних тварин. Так само широко розповсюджені коловертки, які належать до додаткового класу типу круглих червів.

Молюски, особливо черевоногі, заселюють морські води на різних глибинах. Чимало їх живе у прісних водах, частина пристосувалася до життя на суші, зустрічаються вони навіть у пустелях і високо у горах. У Світовому океані з двостулкових широке розповсюдження і значну біомасу мають такі промислові види, як мідії, устриці, гребінці. Так, лише біля Чорноморського узбережжя Радянського Союзу налічують 65 млн. т мідій. Величезні запаси їх в Японському, Охотському і Білому морях. На жаль, промисел цей мало розвинений і дешеве джерело білкової їжі належно не використовується.

Тривалий історичний розвиток (більше 400 млн. років), величезні життєві простори і різноманітність умов існування, висока плодючість обумовили велику кількість форм риб (понад 20 тис. видів) - найчисленніших і найпоширеніших з водяних хребетних. Уявлення про чисельність окремих видів риб, зокрема морських, дають косяки, які подекуди складаються з багатьох мільйонів особин. Коли далекосхідні лососеві (кета, горбуша) входять для нересту в річки, то іноді йдуть такою щільною масою, що займають ширину річки і вода аж "кипить" від зіткнення риб. Ще більшими бувають косяки таких морських риб, як оселедцеві (атлантичний, тихоокеанський, салака, сардини, анчоуси та ін), тріскові (тріска, пікша, навага, хек тощо).

З наземних хребетних найбільш поширені і чисельні - птахи. Здібність до польоту дає їм можливість долати різні перешкоди (гірські хребти, річки, моря тощо) і оселюватись у різних місцях, де є умови для живлення і розмноження, їх можна зустріти на різних водоймах, у болотах, напівпустелях і пустелях, у лісах, горах, серед полів і степів та в людських оселях. Перелітні птахи в літній період гніздуються в одних місцевостях, а на зиму відлітають в інші, іноді віддалені зід місць гніздування на тисячі кілометрів. Але більшість шахів осілі. Вони постійно живуть навіть у найсуворіших умовах: в Арктиці - чистуни (звичайні чистуни, тупики, топірці, конюги), а в Антарктиці - пінгвіни.

Загальна чисельність птахів - близько 100 млрд. До найбільшого за кількістю видів ряду горобиних (5 100 видів, що становить 63% видового складу всіх птахів) входять види, найчисельніші за кількістю особин. Це чорні дрозди, зяблики, шпаки, хатні горобці. Про кількість чорних дроздів і шпаків свідчить хоча б такий факт. На початку 1976 р. у США був прийнятий законопроект про боротьбу з цими птахами в штатах Кентуккі і Теннесі, де вони особливо розмножились. Так, лише в штаті Кентуккі їх налічували приблизно 77 млн. Вони завдавали великої шкоди посівам, викликали деякі захворювання людей, а асфальт, вкритий їх послідом, став небезпечний для пішоходів.

Дуже поширені хатні горобці в Європі, на півночі і сході Африки (а тепер - і на півдні). У XIX ст. вони були завезені і широко розселились в Америці, Австралії, Новій Зеландії та на багатьох островах. їх дуже багато - значно більше мільярда.

Проте відомі факти, коли кількість птахів окремих видів була ще значніша. У XIX ст. найчисельнішим видом у США і Південній Канаді був мандрівний голуб. Величезні зграї цих птахів досягали фантастичних розмірів. Одна з них розтягнулась у польоті на 360 км, а кількість птахів у ній становила понад 2,2 млрд. особин. Загальна ж чисельність цього виду птахів була неймовірно великою. Але через варварське знищення вже на початку XX ст. їх залишилось лише кілька особин, а 1914 р. загинув останній представник колись найчисельнішого з видів.

З морських птахів найпоширенішими є буревісники. Вони зустрічаються в усіх морях від Арктики до Антарктики. У Північній півкулі найчисельнішими і найпоширенішими видами є глупиш - мешканець пташиних базарів - та качурка - найдрібніший представник цього ряду.

Пташині колонії - спільні гніздища утворюють також чистуни, мартини й такі веслоногі птахи, як баклани, пелікани, олуші. Лише на невеликих островах поблизу Перу останніх налічували 35 млн. На жаль, зараз колонії значно зменшились. Розвиток рибальства призвів до зменшення кількості риб у морях - головної поживи цих птахів.

У південних морях колоніями, іноді дуже чисельними, живуть пінгвіни. Так, на одному з островів моря Росса у колонію пінгвіна Аделі входить близько 1,5 млн. птахів. Поблизу Мирного міститься колонія імператорського пінгвіна, в якій налічується до 8-10 тис. особин; усього є до 20 колоній цього виду.

Грандіозне видовище являють собою пташині базари, названі так за неймовірний гомін і галас, що їх створюють своїми різноголосими криками сотні тисяч птахів. Про чисельність птахів на окремих пташиних базарах свідчать такі дані (за Зедлагом): на норвезькому острові Рюнде останніми роками гніздувалось майже 300 тис. пар трипалих мартинів, 50 тис. гагарок, ЗО тис. топірців, 8 тис. довгодзьобих кайр, 400 пар глупишів, а також багато наземних птахів.

Завдяки високій організації центральної нервової системи, живородінню і досконалій терморегуляції ссавці мали можливість широко розповсюджуватись на всій земній поверхні і зайняти різні середовища. Серед ссавців є водяні, напівводяні і болотні види, величезна різноманітність наземних, зокрема ґрунтових; деякі пристосувались до польоту (летючі миші).

Найбільш розповсюджений і численний ряд ссавців - це гризуни. До них належить понад 2 500 видів (більше 7г усіх видів ссавців). Серед гризунів найпоширенішими є мишоподібні, яких налічують 1 500 видів. Різні види щурів зустрічаються на всій земній кулі, лише в Індії їх до 4 млрд. Враховуючи, що щури, зокрема сірий щур, або пацюк, - найшкідливіші з усіх гризунів (і як шкідники сільського господарства, і як переносники збудників важких інфекційних хвороб, особливо чуми), не важко уявити собі, яку небезпеку становить їх велика чисельність.

У роки масового розмноження з'являється надзвичайно багато інших мишоподібних, серед них різних видів мишей і полівок. Так, на Україні на 1 га нараховували до 40 тис. нір гризунів, головним чином сірої полівки. Вони завдавали значної шкоди польовим культурам і спричиняли захворювання людей на туляремію.

Великим поширенням і значною чисельністю окремих видів відзначаються рукокрилі. Вони зустрічаються на всій планеті, крім Арктики і Антарктики. Різноманітність їх також велика - до 1000 видів. Найрізноманітніші і найчисельніші рукокрилі мешкають у тропіках і субтропіках. Більшість їх видів живуть великими колоніями, в яких може бути від кількох тисяч особин до кількох мільйонів.

Сайгак

Так, у Бракенській печері (південь США) в окремі роки в колонії бразильських складчастогубів (перелітних рукокрилих з родини бульдогових) налічували до 20 млн. звірків. Це найбільша з відомих колоній.

Копитні, особливо жуйні парнокопитні, - різноманітна (близько 180 видів) і процвітаюча група. До них належать різні види оленів та порожнисторогих (антилопи, козли, барани, бики). Найпоширенішими є олені (їх нема тільки в Австралії та тропічній Африці) та порожнисторогі (відсутні лише в Австралії і Південній Америці). Дуже багато різних видів антилоп в Африці. Чисельність окремих видів (кани, топі, голубі гну, газелі Томсона, спрінгбоки, імпала тощо) також досить висока, особливо в національних парках. Так, тільки в парку Серенгеті налічується 300 тис. гну та 700 тис. газелей Томсона. В Радянському Союзі найчисельнішою є заново відроджена завдяки заходам по її охороні антилопа сайгак - мешканець степів і напівпустель Прикаспію і Казахстану. В окремих стадах їх до кілька десятків тисяч особин, а загальна чисельність становить кілька мільйонів.

Серед тварин, що мають широке розповсюдження, зустрічаються космополіти, тобто тварини, ареал яких дуже великий і охоплює значну частину земної кулі.

Чимало космополітів є в типі найпростіших - і серед вільноживучих, і серед паразитичних. У вигляді спор і цист 1 вони переносяться на величезні відстані, а потрапивши у сприятливі умови, позбавляються захисних оболонок і починають рости та розмножуватись. Тому на різних материках і островах знаходять одні й ті самі види прісноводних найпростіших, а люди і тварини, котрі живуть у різних зоогеографічних областях, можуть терпіти від хвороб, які викликаються одним і тим самим збудником-космополітом.

Багато космополітів є серед червів. Паразитичні плоскі черви (солітери, ехінококи), паразитичні нематоди та безліч вільноживучих видів цього класу розповсюджені на всій земній кулі. Яйця нематод можуть переноситися водою, вітром, тваринами. Переважна кількість коловерток зустрічаються на всій Землі.

Чимало нижчих ракоподібних, як морських, так і прісноводних - космополіти. В усіх частинах світу і кліматичних поясах зустрічаються веслоногі рачки. Морські жолуді й качечки, прикріплюючись до дна суден, переносяться з одних морів в інші і таким чином поширюються по всьому Світовому океану. Паразитичні ракоподібні розносяться іншими водяними тваринами. Прісноводні ракоподібні, зокрема дафнії при розмноженні відкладають запліднені яйця, які для дальшого розвитку мають пройти стадію спокою. У цій стадії вони при висиханні водойм можуть" бути перенесені вітром або разом з ґрунтом прилипати до лап птахів і переноситись з одних водойм в інші. Тому ракоподібні зустрічаються в усіх прісних водоймах земної кулі.

Серед морських хребетних також є космополіти. Такі китоподібні, як синій кит, кашалот, косатка, горбач, фін-вал, малий смугастий кит, можуть жити у водах і Північної, і Південної півкуль. Широко розповсюджені у Світовому океані дельфіни - білобочки та афаліни. Акула, що зветься морська лисиця, зустрічається в усіх трьох океанах, але тримається переважно субтропіків, хоча в літній період мігрує в моря помірного клімату.


З наземних хребетних космополітами є певні представники птахів і ссавців. З птахів величезний ареал мають деякі денні хижаки, зокрема справжні соколи, до яких належить сапсан, хоч чисельність їх невелика. Скопа - також справжній космополіт і теж мало чисельний птах. Живе він поблизу водойм, багатих на рибу. Його можна зустріти в Європі і Азії, Північній Африці і Північній Америці, в Австралії і на багатьох островах Тихого океану. Космополітами є також баклани.

Серед ссавців поширений в усьому світі сірий щур. Цьому великою мірою сприяла людина, завозячи, хоч і ненавмисно, цих шкідників у різні країни, де їх доти не було.

Повною протилежністю космополітам ендеміки, тобто тварини, що мешкають лише в одній якійсь зоогеографічній області або країні світу. Ареал ендеміків може бути великим - ціла область - і невеликим, іноді досить обмеженим - якесь озеро, річка або струмок, частина гірського району чи степу тощо, інакше кажучи, є ендеміки широкі і вузькі.

У кожній зоогеографічній області зустрічаються ендеміки, які надають фауні даної області певної своєрідності.

Так, для австралійської зоогеографічної області (Австралія, Тасманія, Нова Зеландія, Нова Гвінея, Полінезія) характерними є такі головні ендеміки, як качконіс, єхидна, різні види кенгуру, сумчастий ведмідь коала, вомбат та багато інших сумчастих (всього до 140 видів), ему, казуар, безкрилий птах ківі, папуги нестор, совиний, какаду, хвилясті папужки, лірохвіст, райські птахи, гатерія, австралійський крокодил, багато видів ящірок та аспідо-вих змій тощо (див. табл. І).

Ендеміками неотропічної області (Південна і Центральна Америка та Вест-Індійські острови) є такі відомі тварини, як броненосець, мурашкоїд, лінивець, з рукокрилих - родина вампірів, високогірні гризуни-цінні хутрові звірки шіншіли, з копитних - тапіри, гуанако, вікуньї, з приматів - широконосі мавпи; з птахів - нанду, тукани, гоацини, колібрі, величезні кондори і американські грифи та багато інших; з плазунів - ящірки ігуани, крокодили каймани, величезні удави, зокрема анаконда, слонові черепахи з Галапагоських островів тощо (див. табл. II).

Ефіопська область (африканський материк на південь від Сахари, південь Аравійського півострова, острів Мадагаскар) характеризується такими ендеміками, як африканський слон, жирафи, бегемоти, білий і чорний носороги, зебри, велика кількість антилоп, чепрачний і смугастий шакали, гієнові собаки, бурі і плямисті гієни, багато видів напівмавп, особливо з острова Мадагаскар, ендемічні роди вузьконосих мавп (павіани, мандрили, мартишки, гвереци), людиноподібні мавпи - горили і шимпанзе. З птахів тут мешкають африканський страус, птах-секретар - відомий знищувач змій, священий ібіс, кито-глави і молотоглави та багато інших, з плазунів - нільський і африканський вузькорилий крокодили, гігантські піто - ни яєчна змія, що живиться яйцями птахів, єгипетська кобра, плюючі кобри, надзвичайно небезпечні мамби та ін. (див. табл. III).

Для Східної, або Індо-Малайської області (Індія, Індокитай, південь Китаю, острови Шрі Ланка, Філіппіни, індонезійські, крім Гвінеї і Сулавесі) характерні такі ендеміки, як індійський слон, індійський, суматранський і яванський носороги, чепрачний тапір, величезний дикий бик гаур, малайський ведмідь, велика і мала панди (близькі родичі американських єнотів), багато видів макак, носаті мавпи, гібони, з людиноподібних-орангутанг.

Зубр

З птахів тут поширені дикі кури, яванські павичі, красені-фазани аргус, золотий, алмазний та ін.; з плазунів - болотний крокодил, гавіал, очкова і королівська кобри, бунгари, крайти тощо (див. табл. IV).

Голоарктична область з двома підобластями - пале-арктичною (Євразія і Північна Африка) та неоарктичною (Північна Америка і Гренландія) - має і спільних ендеміків, і властивих тільки окремим підобластям. До спільних належать: зайці, пищухи, бобри, байбаки, ховрахи, лемінги, білий і бурий ведмеді, песець, вовк, рижий лис, куниці, горностай, ласка, північний олень, лось, марал, з птахів - кайри, гагари, біла і тундрові куріпки, біла сова, деякі види гусей і качок та ін.

Лише в Палеарктиці зустрічаються звичайна білка, хохулі, соболь, барсук, кулан, кінь Пржевальського, косуля, антилопа сайгак, газелі джейран і дзерен, зубр, з птахів - чистуни, глухар, тетерів, рябчик, червоновола казарка, білий журавель (стерх), дрофа тощо (див. табл. V). Для Неоарктики характерні північноамериканський опосум, з гризунів-луковий собачка і кенгурові щури, дикобраз-голкошерст, степовий вовк-койот, скунс, вівцебик, снігова коза, вилоріг, бізон, з птахів - канадська казарка, американський журавель, білоголовий орлан, рубіногорлий колібрі та ін.

Дуже багато в обох підобластях вузьких ендеміків. Згадана вище червоновола казарка-красивий яскраво-забарвлений птах - живе тільки в Україні і гніздується в обмеженому районі тундри і лісотундри Західного Сибіру. Рідкісним став білий журавель-стерх, який мешкає лише в тундрах і лісотундрах Якутії. В озері Байкал живе велика кількість ендемічних форм; з ссавців - байкальська нерпа, з риб - глибоководна живородна голом'янка і байкальські бички, або широколобки, різні безхребетні тварини. Багаті ендеміками інші наші закриті водойми: Каспійське море, Аральське море, Ладозьке озеро та ін.

Відомими вузькими ендеміками є прометеева полівка, що живе на альпійських луках Головного Кавказького хребта, кавказький тетерук, поширений на дуже незначній території також в альпійському поясі цього самого хребта та Малого Кавказу на висоті 1500-3000 м над рівнем моря, кавказькі тури. Ендеміками Карпат є карпатська білка, карпатський тритон. З плазунів вузьким ендеміком Криму є кримський гекон (підвид середземноморського).

Вузькі ендеміки часто зустрічаються на островах, особливо віддалених від материків. Так, на Галапагоських островах живуть ящірки морські ігуани та наземні конолофи, слонові черепахи, з птахів - рідкісний вид галапагоського нелітаючого баклана та своєрідні дарвінові, або землянів'юрки, відкриті Ч. Дарвіним під час його подорожі на кораблі "Бігль" (1831-1835). З галапагоських в'юрків великий інтерес становить деревний дятловий в'юрок: за допомогою кактусових голок або гілочок він виганяє з щілин дерева комах.

На острові Мадагаскар живуть дуже примітивні комахоїдні ссавці тенреки, або щетинисті їжаки, багато видів лемурів (напівмавп), 6 видів вівер - невеликих хижих тварин, більше 100 видів птахів, серед яких є ціла ендемічна родина - пастушкові куріпки. Більшість з відомих видів хамелеонів - це ендеміки Мадагаскару. Такі широко відомі ендемічні плазуни, як наземні гігантські черепахи - мешканці острова Альдабра (Мі-замбікська протока), а гігантські варани живуть на острові Комодо і сусідніх невеличких острівцях Зондського архіпелагу.

Ізоляція, в якій перебувають тварини на островах, сприяла збереженню стародавніх видів (гатерія, гігантські черепахи і варани, лемури, тенреки та ін). Такі стародавні форми, що збереглися від древніх епох, називають реліктами, або, образно говорячи, - це живі пам'ятки давно минулих епох. До реліктів належать усі живі викопні: наутілуси, латімерія, дводишні риби, черепахи, гатерія, качконіс, єхидна та ін.

У переважній більшості вузькі ендеміки, зокрема реліктові тварини, - рідкісні, часто зникаючі види, які для збереження потребують добре організованої охорони.