Смекни!
smekni.com

Фауна прісноводних черевоногих молюсків (стр. 1 из 4)

Вступ

Розділ 1. Характеристика та особливості Черевоногих молюсків

1.1 Зовнішні покриви Черевоногих молюсків

1.2 Частини тіла

1.3 Внутрішня будова

1.4 Розмноження

Розділ 2. Видове різноманіття прісноводних Черевоногих молюсків Чернігівщини

2.1 Ставковик великий

2.2 Котушка рогова

2.3 Лужанка і Ботинія

2.4Живородка річкова

Розділ 3. Роль прісноводних Черевоногих молюсків в природі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Тваринний світ досить різноманітний. Тварини, а особливо безхребетні, зустрічаються майже у всіх біосферних оболонках.

В даний час посилено освоювання різних екосистем, значна частина досліджень припадає на водні екосистеми. Світ безхребетних дуже різноманітний і багаточисленний. Безхребетні тварини є однієї зі складові біосфери. Вони поширені у всіх середовищах існування: вони є й у ґрунті, і у воді, і в повітрі. Багато безхребетні можуть бути показниками якості навколишнього середовища.

Досить цікавим представниками фауни безхребетних є представники водного середовища існування. У залежності від глибини водойми і її чистоти залежить кількість видів цих тварин. У прибережній, мулистій і більш чистій воді кількість видів більше, ніж у глибоких і забруднених місцях. Більшість безхребетних тварин мешкають лише в чистих водоймах.

Мета: ознайомитися з біологічними особливостями представників прісноводних Черевоногих молюсків.

Завдання:

1. Ознайомитися з особливостями будови та біології Черевоногих молюсків;

2. Охарактеризувати життєдіяльності основних представників прісноводних Черевоногих молюсків Чернігівщини.

3. З`ясувати роль прісноводних Черевоногих молюсків в природі.

Розділ 1. Характеристика та особливості Черевоногих молюсків

1.1 Зовнішні покриви Черевоногих молюсків

Равлики, або черевоногі, складають найбільш багатий видами клас м'якотілих. У цьому класі близько 90 000 видів. Вони заселили як прибережну зону океанів і морів, так і значні глибини і область відкритого моря; вони розселилися по прісних вод і пристосувалися до життя на суші, проникнувши навіть у кам'янисті пустелі, в субальпійський пояс гір, в печери. Деякі сучасні групи прісноводних черевоногих пройшли дуже складний еволюційний шлях: вони вийшли з морських водойм на сушу, придбали у зв'язку з цим новий тип дихання, а потім знову пішли на "постійне проживання" в прісні води, зберігши там, однак, цей придбаний на суші тип дихання. Однією з характерних ознак черевоногих служить наявність у них цільної раковини, яка прикриває тіло м`якуна, тобто мішковидне утворення на спині, усередині якого знаходяться органи. Іншим типовою ознакою черевоногих служить те, що більшість з них втратили білатеральну симетрію. Кишечник у всіх сучасних черевоногих утворює петлеподібний вигин, у зв'язку з чим анальний отвір лежить над головою або збоку від неї, на правій стороні тіла. У більшості черевоногих молюсків раковина закручена в спіраль, при цьому обороти спіралі найчастіше лежать у різних площинах. Така спіраль має назву турбоспіралі. Обороти раковини складають завиток. Крім того, розрізняють вершину та низ - отвір, з якого висовуються голова і нога молюска. Відповідно зі спіральною закрученої раковини спірально закручений і внутрішній мішок. У більшості випадків спостерігається закручення по руху годинникової стрілки, тобто праворуч, якщо дивитися на раковину з її вершини; в окремих випадках раковина і внутрішній мішок закручені проти руху годинникової стрілки, тобто вліво. За напрямком закручування раковини і розрізняють правозакручені (дексіотропні) і лівозакручені (ліотропні) раковини, причому іноді у особин одного виду можуть бути і право-, і лівозакручені раковини. Раковини різних равликів за зовнішнім виглядом надзвичайно різноманітні, що визначається числом і формою обертів спіралі, тим, наскільки круті або пологі її оберти. Іноді обертів спіралі раковини, щільно прилягаючих один до одного, зростаються своїми внутрішніми частинами, утворюючи суцільний стовпчик (columella), іноді вони відстають один від одного, завдяки чому по осі раковини замість суцільного стовпчика формується пупкові канали, що відкривається в останньому обороті раковини отвором, званим пупком. Нарешті, в ряді випадків ми бачимо у равликів більш просту раковину у формі ковпачка або блюдця, але, як показує історія розвитку, такі раковини у сучасних равликів представляють результат спрощення спірально закрученою раковини. Характерне для більшості черевоногих порушення двосторонньої симетрії, тобто асиметрія органів внутрішнього мішка і мантійної порожнини (одна зябра, одне передсердя, одна нирка), викликане турбоспіральною формою раковини. При такій формі раковини, при завитку, направленому убік, і при тому, що в останніх оборотах завитка розташовується основна маса печінки, центр ваги раковини зміщений у бік від середньої лінії тіла. У силу цього одна зі сторін відкритого обороту раковини більш наближена до тіла, ніж інша сторона, піднесена над ним. Але такий стан раковини звужує простір мантійної порожнини на одному боці, що і веде до редукції однією з зябер і пов'язаного з нею передсердя і, природно, нирки. Правильність такого пояснення виникнення асиметрії черевоногих підтверджується тим, що у сучасних примітивних представників можна спостерігати всі етапи її розвитку. У деяких черевоногих з ковпачковидною раковиною ще зберігається білатеральна симетрія всього комплексу мантійних органів, в інших можна бачити редукцію одного або обох ктенідіїв і передсердя. Раковина черевоногих покрита тонким шаром органічної речовини, що становить її зовнішній шар - періостракум. Останній утворюється іноді щетинкоподібними відростками, завдяки чому раковина зовні здається волохатою. Прикрита періостракумом частина раковини складається з тонких вапняних платівок, що становлять у сукупності так званий фарфоровий шар, в якому, у свою чергу, можна розрізнити до трьох шарів вапняних шарів. У деяких равликів внутрішня поверхня черепашки вистелена блискучим перламутровим шаром. Внутрішньовидова мінливість раковини багатьох видів черевоногих досить широка. Ця широта її мінливості показує значення раковини у забезпеченні пристосованості особин виду до перебування у місцях з різною комбінацією факторів навколишнього середовища.

1.2 Частини тіла

Переходячи до розгляду м'яких частин тіла равликів, перш за все слід відзначити наявність у них частково відокремленої голови, роту, очей і щупалець, а на черевній стороні - масивної мускулистої ноги з широкою нижньою поверхнею, яку називають підошвою. Характерний для більшості равликів спосіб пересування - це повільне ковзання по субстрату на підошві ноги, причому саме пересування здійснюється завдяки хвилям скорочення, що перебігають по підошві ноги ззаду наперед. Слиз, що виділяється при цьому шкірою, пом'якшує тертя і полегшує ковзання по твердому субстрату. У деяких равликів у зв'язку з переходом їх до іншого типу руху змінюються і функція, і будова ноги. У багатьох равликів задня частина ноги несе на верхній поверхні особливу рогову або звапнілу кришечку, і коли равлик ховається в раковину, кришечка закриває вхід.

Тіло черевоногих, як правило, асиметричне, тобто уздовж тіла не можна провести вісь симетрії, яка б "розсікла" його на дві рівні частини. Асиметричність особливо чітко видна на анатомічному рівні. Наприклад, первинно парні органи предків у черевоногих представлені в однині (наприклад, усього лише одна статева залоза, одна нирка, одне передсердя і т.п.). Тіло складається з голови, ноги, внутрішнього мішка, мантії, що утворює мантійну порожнину, і черепашки (раковини) (рис. 1). Черепашка, як правило, добре розвинена, спірально закручена (у переважній більшості випадків вправо), але іноді може бути частково чи цілком вкорочена (наприклад, у слимаків). Внутрішній мішок цілком схований у раковині, а з її устя виступають тільки нога і голова. Раковина формується при участі мантії і являє собою вапняне утворення. Розрізняють три основних шари раковини:

зовнішній (утворений особливими білковими речовинами);

середній - порцеляновий, або призматичний (утворений вапном);

внутрішній - перламутровий (також вапняний, однак розташування кристалів тут дещо інше, чим у середньому шарі; заломлення променів світла зумовлює переливчастий вигляд внутрішнього шару).

Мал. 1. Зовнішня будова ставковика великого: 1 – черепашка, 2 – мантія, 3 – голова. 4 – око, 5 – щупальце, 6 – нога, 7 – дихальний отвір

Нога добре розвинена, мускулиста, із широкою підошвою, що рясно зволожена слизом, виділюваним шкірними залозами. Завдяки такій будові ноги черевоногі можуть пересуватися навіть по зовсім гладеньких поверхнях. Голова відокремлена і несе дві пари щупалець. Верхні, більш довгі, є органами зору, тому що закінчуються очима, а нижні, більш короткі, являють собою органи дотику. Ротовий отвір також розташовується на голові.

Між стінкою внутрішнього мішка і мантією знаходиться мантійна порожнина, де розташовується анальний отвір, вивідний отвір нирки, протоки статевих залоз, знаходяться зябра (у зябродихаючих) чи легені (у легеневих). Мантійна порожнина відкривається дихальним отвором.

У деяких черевоногих на верхній стороні ноги є кришечка. У разі небезпеки тварина ховає в раковині голову і ногу, при втягуванні останньої кришечка закриває устя.

1.3 Внутрішня будова

Травна система представлена ротовою порожниною, глоткою, стравоходом, середнім і заднім відділами кишечнику, печінкою й іншими залозами. У глотці молюсків є терка (радула), усаджена безліччю зубців. Крім радули, у черевоногих є щелепа (наприклад, у виноградного равлика). В глотку відкривається пара проток слинних залоз. Задня частина стравоходу розширюється й утворює зоб. Середня частина кишечнику представлена шлунком і власне середньою кишкою, що утворює V-образний вигин. У середню кишку відкриваються печіночні протоки, а власне тіло залози (печінки) оточує з усіх боків шлунок і займає усі верхні обороти раковини, повторюючи їхню форму. Появу травних залоз, особливо печінки, розглядають як один з найважливіших ароморфозів в еволюції тваринного світу. Ферменти, виділювані цими залозами, сприяють більш повному засвоєнню їжі, що дає велику перевагу в боротьбі за існування в порівнянні з іншими нижчими формами, які не мають спеціалізованих травних залоз. Задня кишка закінчується анальним отвором, що відкривається на передній частині тіла в мантійну порожнину.