Комунікативний підхід до навчання ІМ вимагає від учителя створення атмосфери співпраці з учнями, їх активної участі в процесі навчання на уроці, коли діти охоче висловлюють свої думки, роблять висновки та пропонують свої варіанти вирішення складних життєвих проблем. Навчальний матеріал на уроці має бути максимально наближеним до реального життя учнів, до проблем, що їх цікавлять, і види діяльності мають бути природними.
Як відомо, в підлітковому віці розвиток мови йде за рахунок розширення словникового запасу та засвоєння багатьох значень слів. Тому актуальним є використання на уроках ІМ різноманітних буквених ігор. Підліток підходить інтуїтивно до відкриття того, що мова, по своїй суті, є знаковою системою, тому дозволяє відображати навколишню дійсність і фіксувати певний погляд на світ. Саме в підлітковому віці людина розуміє, що розвиток мови визначає пізнавальний розвиток самої людини. В підлітковому віці формується теоретичне мислення, з’являється здатність встановлювати максимальну кількість розумових зв’язків у оточуючому світі, у системі історично обумовленої реальності людського існування. У підлітків з’являється прагнення до відчуття мови, вони підходять до розуміння того, що “слово” допомагає концентрувати думки, робить самосвідомість більш об’єктивною [Ніколаєва С.Ю. МНІМ у середніх навчальних закладах, с. 95].
Молодші підлітки характеризуються значним розвитком психіки, пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом діяльності, проте зазначає значних змін у організації, змісті. Воно характеризується довільністю, зростанням активності і самостійності, зміною пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Удосконалюється сприйняття, стаючи більш плановим, різнобічним, але не досягає ще повного розвитку. На нього впливає не лише характер об’єкта, що сприймається але й емоційний стан підлітка.
Зазнає якісних змін мотивація навчання. Навчальний процес ставить підвищені вимоги до уваги молодших підлітків, здатності зосереджуватись на змісті навчальної діяльності й відволікатись від сторонніх показників. Навчання вимагає як мимовільної, так і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції [Мухина В.С. Возрастная психология, 86 с.].
У цьому віці пам’ять набуває більшої логічності, довільності й керованості. Підлітки використовують різноманітні засоби запам’ятовування: логічну обробку матеріалу, виділення опорних пунктів, складання плану, конспектування. Більше розвинута механічна пам'ять. Загальний обсяг та швидкість запам’ятовування збільшується. Спостерігається розвиненість не лише конкретного, а й абстрактного мислення.
Разом з тим, як зазначає В.А. Артемов, у цей період спостерігається зростання показників логічності, усвідомленості, вдосконалення процесів та операцій мислення. Це безумовно має вплив на формування рецептивних лексичних навичок. Зокрема, В.А. Артемов відмічає позитивну динаміку розвитку механізму ймовірного прогнозування від молодшого шкільного до середнього шкільного віку. Це виражається в збільшенні в молодших підлітків лінгвістичного досвіду, який визначає успішність здійснення мовленнєвого прогнозу [Артемов В.А. Психология обучения иностранным язикам, М., 1969 – 167 с.].
Основним у мовному розвитку молодших підлітків є вдосконалення уміння користуватись мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі. У зв’язку з цим посилюється інтерес до оволодіння засобами виразної мови, до алегорій, крилатих слів і метафор. Підлітки розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Користуючись внутрішнім мовленням, вони шукають адекватні способи передачі своїх думок [Беляев Б.В. Психологические основы усвоения лексикииностранного языка, 67 с.].
Ігрова діяльність зберігає своє значення, але набуває якісно іншого характеру за змістом і способами здійснення. Виділяють такі її види: творчі ігри (драматизація, ігри-походи, імпровізація й фантазування при відтворенні історичних подій, сучасних ситуацій); інтелектуальні (шахи, шашки, розв’язування різних мисленнєвих завдань); комп’ютерні, військові ігри тощо. Особливо захоплюють підлітків колективні ігри, адже для цього віку є характерним прагнення до змагання. Успіхи та помилки їх стають предметом жвавих обговорень, критичних зауважень. В іграх підлітки проявляють підвищену емоційність.
У молодших підлітків актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості. Головним стає аналіз рис свого характеру і особливостей взаємин з іншими людьми. Прагнення розібратися в собі та своїх особливостях, бажання порівняти себе з іншими та оцінити їх якості породжують підвищену чутливість до оцінювання особистісних якостей, поведінки, ставлення до себе загалом. Це основна причина вразливості підлітка, його невмотивованих, безпідставних, із погляду дорослих, бурхливих реакцій на зауваження [Психолого-педагогические основы совершенствования содержания методов обучения предметов гуманитарного цикла, 27 с.].
Отже, при використанні ігор у вдосконалення лексичних навичок, слід брати такі вікові та індивідуально-психологічні особливості учнів: прагнення до самостійності, перевага наочно-образного мислення, розвиток механізму ймовірного прогнозування, підвищена сприйнятливість, розвиток пам’яті та уваги, цілеспрямованість, зростання самосвідомості та контролю за власною діяльністю.
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНИХ НАВИЧОК З ВИКОРИСТАННЯМ ІГОР У 6 КЛАСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ
2.1 Класифікація навчальних ігор
У наш час мова – це важливий засіб міжнародного спілкування, і зараз українське суспільство відчуває потребу у фахівцях різних галузей, які активно володіли б іноземною мовою для розв’язання своїх професійних та особистих проблем. Це означає, що школа повинна готувати своїх випускників до спілкування в реальних життєвих ситуаціях, учити здобувати знання самостійно, шукати шляхи вдосконалення в галузі професії, яку вони обрали на майбутнє.
Найсильнішим мотивуючим фактором є ті прийоми навчання, які забезпечують учням новизну матеріалу, що вивчається, а також, різноманітних вправ, які виконуються. Використання різноманітних прийомів навчання сприяє закріпленню мовних явищ у пам'яті, створенню більш стійких зорових і слухових образів, підвищенню зацікавленості й активністю учнів.
Учитель працюючи за новою програмою, оволодіває комунікативною методикою навчання іноземних мов, яка розглядає навчальну діяльність на уроці як діяльність спілкування. Це потребує широкого використання інтерактивних форм навчання, різноманітних навчальних ігор.
Ігрова діяльність на уроці дуже важлива. Як відомо, велике значення в організації навчального процесу відіграє мотивація навчання. Вона сприяє активізації мислення, викликає інтерес до того чи іншого виду занять, до виконання того чи іншого завдання.
Місце та роль ігрового методу в навчальному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій та класифікацій різного роду ігор.
Ігри діляться по виду діяльності на: 1) фізичні; 2) інтелектуальні; 3) трудові; 4) соціальні; 5) психологічні.
За характером педагогічного процесу виділяють наступні групи ігор:
1. навчальні, тренувальні, контролюючі
2. пізнавальні, виховальні, розвиваючі;
3. репродуктивні, продуктивні, творчі;
4. комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні.
За характером ігрової методики ігри можна розділити на предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-драматизації.
Якщо розглядати гру з точки зору цільових орієнтацій, то в цьому випадку ігри можна поділити на:
1. Дидактичні, які використовують для розширення кругозору і пізнавальної діяльності, вони формують певні уміння та навички, необхідні для практичної діяльності, в ході їх виконання розвиваються загально навчальні вміння та навички, а також трудові навички.
2. Виховальні, які виховують самостійність, волю, співпрацю, колективізм, комунікативність, формують певні підходи та позиції, естетичні установки.
3. Розвиваючі, які розвивають мотивацію навчальної діяльності, увагу, пам’ять, мову, мислення, уяву, фантазію, творчі можливості, емпатію, рефлексію, вміння порівнювати, зіставляти, знаходити аналогії, оптимальні рішення. А.Н. Леонтьєв вважав, що “гра – свобода особистості і уяви, ілюзорна реалізація не реалізуючих інтересів”.
4. Соціалізуючи, які залучають до норм і цінностей суспільства, адаптуються до умов оточення, які навчають спілкуванню. За визначенням Л.С. Виготського “Гра – простір внутрішньої соціалізації дитини, засіб засвоєння соціальних установок”.
Формуванню та розвитку лексичних навичок та навичок вимови в деякій мірі сприяють орфографічні ігри, загальна мета яких – засвоєння правопису вивченої лексики. Більшість ігор можна використовувати в якості тренувальних вправ на етапі як первинного так і вторинного закріплення.
Одна й та ж гра може бути використана на різних етапах уроку. Але все залежить від конкретних умов роботи вчителя, його темпераменту та творчих можливостей. Тут потрібно відмітити, що при всій привабливості та ефективності ігрового методу потрібно дотримуватися чуття міри, інакше ігри стомлять учнів та втратять свіжість емоційного впливу. Успіх використання ігор залежить від атмосфери необхідного мовного спілкування, яке вчитель створить в класі. Важливо, щоб учні звиклі до такого спілкування, захопились і стали разом з учителем учасниками цього процесу. Досвід запевнює, що використання ігрового методу навчання сприяє розвитку пізнавальної активності учнів у вивченні ІМ. Мета ігрового методу навчання – сприяти розвитку мовних навичок та вмінь. Можливість проявляти самодіяльність в вирішенні мовно-мисленнєвих задач, швидка реакція у спілкуванні, максимальна мобілізація мовних навичок – характерні якості мовного вміння – можуть проявлятися під час проведення ігор.