регистрация /  вход

Формування в учнiв 6 класу загальноосвiтньоi школи лексичних навичок i3 використанням навчальних (стр. 1 из 2)

Чернігівський національний педагогічний університет

імені Т.Г. Шевченка

Кафедра педагогіки та методики виконання іноземних мов

Курсова робота на тему:

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ 6 КЛАСУ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ ЛЕКСИЧНИХ НАВИЧОК ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ НАВЧАЛЬНИХ ІГОР

Студентки 33 групи

філологічного факультету

Макаренко Альони Валеріївни

Науковий керівник:

викл. Бичек О.А.

Чернігів – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………

ВСТУП……………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. Дидактичні та психолінгвістичні передумови навчання лексичного матеріалу з використанням різних видів навчальних ігор в 6 класі загальноосвітньої школи…………………………………………………

1.1 Цілі та зміст навчання активній лексиці в 6 класі загальноосвітньої школи……………………………………………………………………

1.2 Навчальна гра як засіб формування лексичних навичок……………...

1.3 Урахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів 6 класу у процесі формування лексичних навичок……………

РОЗДІЛ 2. Організація процесу формування лексичних навичок з використанням ігор у 6 класі загальноосвітньої школи…………………….

2.1

РОЗДІЛ І ДИДАКТИЧНІ ТА ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ НАВЧАННЯ ЛЕКСИЧНОГО МАТЕРІАЛУ З ВИКОРИСТАННЯМ РІЗНИХ ВИДІВ ІГОР В 6 КЛАСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

1.1Цілі та зміст навчання активній лексиці в 6 класі загальноосвітньої школи

Навчання іноземним мовам у 6 класі загальноосвітньої школи визначається як система, функціонування якої обумовлюється багатьма чинниками. Головними з них є: цілі навчання та виховання, принципи і зміст навчання іноземній мові. Цілі навчання іноземній мові в 6 класі загальноосвітньої школи представлені в Державному освітньому стандарті з освітньої галузі “Іноземна мова”. Вони визначають очікувані результати навчальних досягнень учнів в оволодінні іноземною мовою. В сучасній методиці навчання іноземним мовам у середніх навчальних закладах висуваються чотири цілі: практична, виховна, освітня і розвиваюча. Практична мета є провідною, тому що націлена на практичне опанування учнями умінь мовлення на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіювання, говорінні, читанні та письмі в типових ситуаціях. Виходячи з цього, оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування у них певного рівня комунікативної компетенції, яка включає мовленнєву та мовну, соціокультурну та соціолінгвістичну, дискурсивну та стратегічну компетенцію [Програми для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. 5-12 класи // English. – 2001. - №29-30– С. 2-28].

Учні повинні засвоїти програмовий мовний матеріал як засіб оформлення або розуміння висловлювань у процесі спілкування на рівні, визначеному стандартом. Для цього учням необхідно зрозуміти і засвоїти комунікативні функції засобів спілкування та їх коректного вживання у відповідних мовленнєвих ситуаціях.

Цілі навчання тісно пов’язані зі змістом навчання. Зміст навчання має забезпечити досягнення головної мети навчання, яка полягає в тому, щоб навчити учнів спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях повсякденного життя в межах засвоєного програмного матеріалу. Здатність учнів спілкуватися іноземною мовою забезпечується формуванням у них іншомовної комунікативної компетенції, зміст якої зумовлений такими видами: мовною, мовленнєвою та соціокультурною. Мовна компетенція включає мовні знання (в тому числі і лексичні), а також відповідні навички, мовленнєва – чотири види компетенцій: в говорінні, аудіювання, читанні та письмі. Так, компетенція у говорінні включає компетенцію в діалогічному та монологічному мовленні. Виходячи з того, що дана робота спрямована на формування лексичних навичок говоріння (монологічного мовлення), наведемо найбільш важливі компоненти змісту навчання монологічному мовленню. Воно може бути спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. З огляду на те, що навички і вміння, які мають бути сформовані під час навчання, визначені Державним освітнім стандартом, ми наведемо лише ті, які безпосередньо стосуються монологічного мовлення і можуть бути сформовані при використанні ігор на уроках англійської мови.

Державний стандарт з ІМ (загальна середня освіта) передбачає оволодіння такими типами монологу: коротке повідомлення, розповідь, опис, міркування / переконання.

Згідно чинної Програми від 2001 року, до принципів відбору змісту належать: повторюваність, поступове зростання складності, мотивація, потенціал вивчення мови, поняття, функції та функціональні показники.

Знання ІМ асоціюється зі знанням слів, в той час як володіння мовою – з лексичними навичками, які саме і забезпечують функціонування лексичних одиниць у спілкуванні. Саме тому, лексичні навички слід розглядати як найважливіший і невід’ємний компонент змісту навчання ІМ, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу [Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. –К.: Ленвіт, 1999. - С.92].

Сучасна методика вимагає, щоб слова і словосполучення засвоювались не в ізольованому (відірваному від контексту) вигляді, а в єдності трьох аспектів – лексики, граматики і фонетики [Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке . – М.: Просвещение, 1991. – С.140]. Кожен з цих аспектів має надзвичайно важливе значення у процесі спілкування, але дана робота розглядає процес формування лексичних навичок говоріння, тому найбільша увага буде приділятися саме лексичному аспекту, при цьому аспект буде зроблено на монологічному мовленні.

Слід зазначити, що умови навчання в середніх закладах (обмежена тематика і певна, чітко визначена кількість уроків) викликають необхідність відбору лексичного мінімуму, що має відповідати цілям та змісту навчання ІМ. Відбір лексичних мінімумів проводиться укладачами програм та авторами підручників, які визначають кількість ЛО та їх віднесення до активного чи пасивного мінімумів. Таким чином, Державною програмою визначено, що по закінченні 6 класу учні повинні володіти лексикою, що відповідає сферам спілкування, мовленнєвим функціям та наявним навчальним матеріалам. У середніх навчальних закладах є чітко визначені сфери спілкування, до яких входять: “Я, моя сім’я”, “Шкільне життя”, “Дозвілля”, “Природа”, “Наука і культура”, “Робота і професії”, “Життя суспільства”, “Люди”. В середніх навчальних закладах вчитель має справами з результатами відбору лексичних мінімумів, працюючи у відповідності до чинної програми з певним підручником. Конкретні кількісні дані про активний лексичний мінімум для різних класів не є остаточними, бо вони безпосередньо пов’язані з умовами навчання, що весь час змінюються, а також з цілями і змістом навчання. Ця категорія лексичного матеріалу постійно змінюється, зокрема розширюється в міру збагачення досвіду людини [Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. –К.: Ленвіт, 1999. - С.15].

Лексичний аспект спілкування має певні особливості, які полегшують його засвоєння, і такі, що його ускладнюють. До перших відноситься зв’язок лексики із змістом комунікації, на що спрямована увага комунікантів. Це сприяє концентрації їх уваги і засвоєнню. До других відноситься практично невичерпний запас лексики будь-якої західноєвропейської мови, а також великі труднощі засвоєння іншомовної лексики, що пов’язано з формою слова, його значенням, сполучуваністю з іншими словами, а також розходження зі словами рідної мови [Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. – К.: Рад. школа, 1989, С. 19].

Викладене дозволяє зробити висновок про необхідність тривалої і клопіткої роботи по засвоєнню іншомовної лексики, що передбачає, головним чином, оперування нею у різних видах мовленнєвої діяльності, в тому числі і говорінні.

Кінцевою метою Програми є розвиток здібностей та здатності учні користуватися ІМ для досягнення комунікативних цілей.

1.3 Урахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів 6 класу у процесі формування лексичних навичок

Результативність навчально-виховної роботи вчителя ІМ значною мірою залежить від знання та врахування ним вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів. Над цим питанням працювали І.О. Зимня, В.А. Артемов, Б.В. Бєляєв.

Ознайомившись з їхніми роботами можна зробити висновок, що вік учнів з 10 до 14 років – це новий етап розвитку, де провідна роль в розвитку учня, за словами І.О. Зимньої, належить спілкуванню з однолітками і особливості його навчальної діяльності. Це складний перехід від дитинства до дорослості, коли виникає центральне психічне, особистісне новоутворення - “почуття дорослості”. В цьому віці головною цінністю є система відносин з однолітками, дорослими наслідування свідомо або несвідомо “ідеалу”. Провідним видом діяльності є суспільно корисна діяльність, що включає трудову, суспільно-організаційну, художню та навчальну. У молодших підлітків з’являється “прагнення знати по-справжньому” [Зимняя И.А. Психология обучения иностранным язикам в школе .- М., Просвещение, 1991 – 125 с.].

Учень повинен відчувати віру в свої здібності, радість за свої успіхи, бажання йти вперед. При невдачах необхідно допомогти школяреві осмислити їх, оцінити їх як тимчасові труднощі, які можна подолати, побачити шляхи свого подальшого просування й успіху.

Вивчення ІМ із психологічної точки зору – це складний процес формування в корі головного мозку нової мовної системи, яка починає співіснувати і постійно взаємодіяти з уже виробленою системою рідної мови, випробуючи на собі її інтерферуючий вплив.