регистрация / вход

Учет и анализ банковских кредитов

Зміст Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні. Класифікація і характеристика кредитних операцій. Організація кредитного процесу.

Зміст


  1. Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні.

    1. Класифікація і характеристика кредитних операцій.

    2. Організація кредитного процесу.

    3. Характеристика об'єкта дослідження.

    4. Джерела погашення кредитів.

  2. Діюча практика урахування й аналізу кредитів.

    1. Бухгалтерський облік операцій по видачі і погашенню кредитів. Кредитна документація

    2. Аналіз діючого порядку формування банківського кредиту. Ціна банківського кредиту.

    3. Етапи видачі кредиту. Облік кредитної документації

    4. Етапи контрольного супроводження кредитних коштів

    5. Автоматизація бухгалтерського обліку за допомогою засобів обчислювальної техніки.

  3. Аналіз банківських кредитів. Внутрішньобанківські методи і системи забезпечення економічної безпеки в сфері кредитування.

    1. Використання економіко-математичних методів із метою удосконалення планування і прогнозування в банках.

    2. Аналіз активних операцій банку. Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля банку.

    3. Оцінка платоспроможності і ліквідності підприємства.

    4. Оцінка кредитоспроможності підприємств малого бізнесу.

    5. Формування страхових резервів і резервних фондів.

    6. Порівняльний аналіз прибутків банку. Аналіз прибутку банку від кредитної діяльності.

  4. Розрахунок економічної ефективності.

  5. Розрахунок часу і шляхів евакуації.

Висновок.

Література.

Додатки.



Література


  1. Методы финансовых и коммерческих расчетов. Е.М. Четыркин Москва Дело-1995г.

  2. Основы банковского дела, под редакцией Мороза А.Н. Киев-1994г.

  3. Анализ финансового состояния коммерческого банка. Г.С. Панова, Москва. Финансы и статистика-1996г.

  4. Работа коммерческого банка по кредитованию заемщиков. Методические рекомендации. Москва. Компания "Алес"-1995г.

  5. Управление кредитными рисками: заемщика, кредитора, страховщика. Учебно - практическое пособие по курсу "Экономическая безопасность предприятия" Киев. Правови джерела.

  6. Кредитные операции: классификация, порядок привлечения и учет. М.Г. Адибеков. Издательство АО "Консалтбанкир" Москва-1995г.

  7. Кредитные ресурсы: расчеты и анализ. Издательство "Бизнес-школа" Интел-синтез" Москва 1996г.

  8. Кредитный процесс коммерческого банка "Настольная книга банкира" "Дека" 1995г. Москва.

  9. Денисенко Г.Ф. "Охрана труда" М. Высшая школа 1985г.

  10. Кобевник В.Ф. "Охрана труда" Киев Высшая школа 1990г.

  11. Красов А.М. "Организация работы по охране труда на предприятии" Киев Промінь, 1990г.

  12. "Противопожарное водоснабжение" Иванов Е.Н. Москва, Стройиздат 1986г.

  13. "Пожарная безопасность" Нормативные акты и другие документы. 1 том Киев 1997г.

  14. "Пожарная профилактика в строительстве" Б.В. Грушевский, И.Л. Котов, В.И. Сидорчук и др. М. Стройиздат, 1989г.

  15. "Охрана труда" Под редакцией Б.А. Князевского М. Высшая школа 1982г.

  16. "Охрана окружающей среды" А.В. Путилов, А.А. Копреев, Н.В. Петрухин. М. Химия 1991г.

  17. "Методические указания по использованию вычислительной техники в дипломном проектировании" ном.240 Федько, Плотник.

  18. "Компьютерная техника и программирование" Учебное пособие для студентов экономических специальностей вузов. Луганск ВУГУ 1996г. Ю.С. Деордица.

  19. "Exel 5.0" Электронные таблицы. Издательство "ЭКОМ" Москва 1995г. Н. Николь, Р. Альбрехт.

  20. Правила краткосрочного кредитования юридических лиц в национальной валюте Украины. Киев. ном.14 от 3 февраля 1995г. Утверждено решением правления Проминвестбанка.

  21. Методические рекомендации для проведения анализа (экспертизы) кредитного проекта. ном 2-13/720 от 11.06.97г.

  22. "Экономический анализ хозяйственной деятельности предприятия" Под редакцией С.Б. Барнгольц и проф. Г.М.Тация М. Финансы и статистика 1986г.

  23. Л.Л. Терехов "Экономико-математические методы" Изд-во 2-е дополненное Статистика М.-1972г.

  24. В.П. Хайкин и др. Корреляция и статистическое моделирование в экономических расчетах М. "Экономика" 1964г.

  25. Экономико-математические модели. Под ред. акад. Н. Федоренко М. "Мысль" 1969г.

  26. Журнал "Банковское дело" 1-1996 г.

  27. Финансово-кредитный словарь. Том 2. Главред. В. Ф. Гарбузов, Москва «Финансы и статистика», 1994 г.


1. Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні


1.1 Класифікація і характеристика кредитних операцій

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Форми кредиту

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціум ний.

Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інші угоди про надання кредиту не укладаються.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: жилі будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об'єкта кредитування, розміру позики, плато­спроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Кредитні операції - це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників.

Кредитні операції банків і кредитних заснувань у першому наближенні діляться на: активні і пасивні. (Див. додаток таблицю 1.1)

Інакше кажучи, кредитні операції містять у собі: позичкові операції і депозитні операції.

Позичкові операції- це дії робітників банку (кредитних заснувань) по наданню і (або) одержанню кредитів, їхньому поверненню й оплаті відповідних відсотків, а депозитні операції - дії тих же робітників по розміщенню і (або) притягненню до себе внесків, їхньому поверненню й оплаті відсотків, що заподіються.

Основний предмет позичкових операцій- кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується, відповідно депозитних операцій - внесок (депозит) як сума грошей і (або) інших цінностей (цінних паперів), що поміщається (застосовується), повертається, у необхідних випадках оплачується.

Кредити, які надаються банками, поділяються

  1. за строками користування:

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 роки

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.

  1. За забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

  1. За ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком. 6. За методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

За строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

(Див. додаток таблицю 1.2.)

Найважливішим елементом кредитної політики банку є використовуваний їм інструментарій для задоволення потреб клієнтів у позикових коштах, виражений у видах, що видаються банком позичок (кредитів): Чим різноманітніше цей інструментарій, тим повніше можуть бути задоволені індивідуальні потреби клієнтів. Водночас на вибір банком кредитного інструментарію впливають не тільки потреби клієнта, але і його особливості (фінансова надійність і ін.), а також можливості й інтереси самого банку. Позички класифікуються по різних ознаках. (Див. додаток таблицю 1.3.)


1.2 Організація кредитного процесу

Організація кредитного процесу грунтується на чіткому функціональному розмежуванні обов'язків кредитного персоналу, що дозволяє домагатися високого професіоналізму, уникати помилок при прийнятті рішень, перемагати в конкурентній боротьбі.

Організація кредитного процесу включає декілька стадій:

  • формування кредитної політики; здійснення кредитного обслуговування клієнтів;

  • визначення рейтингу виданих позичок і аналіз кредитного портфеля банку;

  • організацію контролю за умовами кредитної угоди;

  • визначення процедури ухвалення рішення по позичці;

  • розробку правил оформлення кредитної угоди;

  • письмовий юридичний супровід що видається позичка.

Кожна із стадій для своєї реалізації потребує спеціальних знань і навичок.

Для різних банків, що відрізняються обсягами роботи, кадровим складом, накопиченим досвідом, навкруги клієнтів і ін., не може бути єдиної схеми організації кредитного процесу.

З міжнародної практики відомо, що банки звичайно мають такі спеціальні підрозділи, що забезпечують кредитний процес:

  • відділ кредитної політики і маркетингу; відділ кредитного аналізу; кредитний відділ; відділ позичкової документації.

Відділ кредитної політики і маркетингу займається:

  • упорядкуванням і доведенням до робітників банку (управлінців і виконавців) основ кредитної політики;

  • спостереженням за виконанням її основних положень;

  • визначень вимог до позичкової документації;

  • організацією навчання співробітників банку питанням кредитування.

Відділ кредитного аналізу призначений для:

  • збору інформації про фактичних і потенційних клієнтів, їхньому фінансовому положенні і платоспроможності, про перспективи розвитку галузі до якої належить позичальник;

  • аналізу кредитного портфеля банку;

  • підготування засідань кредитного комітету і реєстрації його рішень.

Головна вимога до співробітників відділу - схильність до аналізу і тренування по програмі банку.

  • Кредитний відділ веде безпосередньо роботу з клієнтами з питань кредитування. Усередині відділу виділяються спеціальні групи по обслуговуванню різних типів клієнтів: розглядають можливість видачі позички; роблять оцінку ризику запитуваної позички; вибирають конкретний вид кредиту.

Кредитний робітник, навіть маючи рекомендації аналітиків, самостійно вивчає питання про можливість і доцільність видачі позички і приймає власне рішення. У відділі є спеціалісти, що здійснюють різного роду перевірки на місці, у позичальника.

Відділ позичкової документації підзвітний юридичному відділу. У його обов'язки входить надання помочі кредитним робітникам в оформленні позичкової документації і здійснення контролю за слушністю оформлення такої документації.

  • Контрольна функція співробітників відділу складається в перевірці: слушності і завершеності оформлення всіх документів, що супроводжують кредитну угоду; правомочності підписів на документах; відповідності прийнятого рішення по позичці установами правління банку.

У ряді випадків перерахування суми позички на рахунок позичальника рахується доцільним підтвердженням відділу позичкової документації.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої належності, статуту, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він надає в банк установчі документи з зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.

Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника.

Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, необхідно враховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.

Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, подає в банк копії цих контрактів і угод та інші документи, які стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту.

Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання і т.ін., подає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обгрунтування, графіки виконання робіт), необхідні для кредитування.

Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою.

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або про відмову у наданні кредиту.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

- забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;

- репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);

- оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);

- економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо.

Необхідні відомості про позичальника та інформація, отримана банком при оформленні кредиту, систематизуються у кредитній справі позичальника.

Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:

- матеріали з надання кредиту ;

- фінансово-економічна інформація;

- матеріали про кредитоспроможність позичальника .

Забороняється надання кредитів на:

- покриття збитків господарської діяльності позичальника;

- формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств;

- придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Видами забезпечення кредиту є неустойка (штрафи, пені), застава, поручительство, гарантія.

Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. У разі застосування страхування кредитного ризику банк має впевнитись у надійності страховика. Сума страхових зобов'язань, які страховик може взяти на себе, залежить від правового Статусу товариства, у формі якого створена страхова організація.

Для більшої надійності зазначених вище видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк - гарант (поручитель, страхова організація) - позичальник.

Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України, або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, якщо інше не передбачено кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції.

Погашення кредиту і нарахованих по ньому відсотків (комісій) здійснюється позичальником з розрахункового чи поточного (валютного) рахунку. Якщо поточний рахунок позичальника відкрито в іншому банку, погашення боргу за кредитом та сплата відсотків здійснюються платіжними дорученнями позичальника, а за умови визнання боргу позичальником платіжною вимогою банку - у встановленому чинним законодавством порядку. У разі неможливості позичальником сплатити борг він стягується з гарантів (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку.

Кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються для сплати відсотків за користування кредитом, потім - простроченої заборгованості, сума, що залишається, направляється на погашення основної суми кредиту.

Відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини, за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлено додатковим договором між позичальником та банком, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків (комісій), за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.

1.3 Характеристика об'єкта дослідження

Під об'єктом дослідження варто розуміти - кредит, облік і аналіз кредитів. Метою дипломної роботи ставиться розкриття сутності кредиту, його облік і аналіз на прикладі ОПЕРО АК ПИБ м. Луганська. А також на основі матеріалів аналізу й оцінки виявити шляхи підвищення ефективності кредитної й інвестиційної діяльності комерційного банку в умовах проведення урядом і НБУ реформ по стабілізації економіки. Проблема складається також у визначенні засобів підвищення ефективної кредитної діяльності банку.

Підвищення ефективності кредитної діяльності банку може здійснюватися за рахунок:

  1. Зменшення витрат.( скорочення адміністративних витрат, скорочення кадрів, погашення дебіторської заборгованості)

  2. Збільшення прибутків (підвищення прибутків за рахунок неінфляційних джерел, підвищення ефективності проведення операцій на ринках, вкладення коштів у високо ліквідні і високоприбуткові державні цінні папери.

3. Зниження кредитного ризику (ретельний аналіз кредитоспроможності позичальника, диверсифікація банківського портфеля цінних паперів таким чином, щоб ризик був мінімальним, зміна техніки банківського кредитування, страхування угод.

4. Поліпшення організації контролю за виконанням кредитного договору (створення спеціальної робочої групи, створення відділу по прогнозуванню макроекономічної ситуації,

5. Поліпшення економічної ситуації (зниження податкових ставок, зниження норми обов'язкового резервування, пожвавлення обмінного курсу, зменшення ставки рефінансування, уповільнення спаду виробництва.

Цілі 1-4 можна охарактеризувати як цілі розвитку і росту; вони є середньостроковими, передбачається, що при правильно обраній стратегії діяльності банку, вони здійсненні протягом двох років. Цілі 5 є довгостроковими, і розраховані на більш тривалий період.

Для проведення аналізу кредитних операцій банку мною були використані річні звіти ОПЕРО АК ПИБ м. Луганська за 1998 р. і 1997 р.

Аналіз діяльності банку є одним із найважливіших напрямків економічної роботи. У цьому аспекті велике значення має правильна організація роботи як на мікрорівні, тобто в окремому банку, так і на макро рівні (у банківській системі), без здійснення якої НБУ тяжко визначити:

- основні напрямки грошово- кредитної політики,

- прогнозовану ситуацію на кредитних ринках країни,

- висновок про стійкість і надійність банківської системи в цілому,

- виконання банками встановлених стандартів і нормативів.

Основним об'єктом аналізу є комерційна діяльність окремого банку. У зв'язку з цим визначаються різні напрямки і критерії аналізу. Проте методика аналізу балансу повинна бути єдиною для порівняння отриманих у результаті аналізу даних.

Основа аналізу балансу банку виявляється в досягненні оптимізації структури активних і пасивних операцій із метою максимізації прибутків. Аналіз звітності визначає фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи подальшої його діяльності.

  • Аналіз діяльності комерційного банку включає: оцінку стану і результатів діяльності банку за звітний період, порівняння фінансового положення і результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків, узагальнення результатів аналізу і підготовка рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих як на поліпшення діяльності окремого банку, так і на досягнення безпеки функціонування банків.

  • При оцінці стану і результатів діяльності банку необхідно: здійснити аналіз структури активних і пасивних операцій, визначити значення показників, що характеризують достатність капіталу і ліквідність балансу банку і виконання нормативів, установлених НБУ, провести аналіз прибутковості діяльності банку.

Здійснення аналізу діяльності банку включає такі етапи:

1. Аналіз стану обліку і звітності.

2. Аналіз банківського балансу.

3. Аналіз стану договорів.

Для проведення аналізу структури активних операцій банку, аналізу структури кредитного портфеля банку, аналізу структури притягнутих коштів банку, аналізу достатності капіталу, аналізу прибутків банку, аналізу впливу суми наданих кредитів і процентної ставки за кредит на суму отриманих відсотків, аналізу прибутку банку від кредитної діяльності, аналізу прибутковості банку з річного звіту за 1998 р. були узяті такі дані:

Усього активів - 9254960, у тому числі

Каса - 137070

Коррахунки банків - 474360

Коррахунки у НБУ - 2085190

Кредити видані - усього - 4576500

у тому числі короткострокові - 3067110

Основні кошти і будівельні матеріали - 169460

Дебітори - 487870

Відведені кошти - 80080

Валютна позиція - 896400

Інші активи - 100330

Основний капітал- усього - 1244290

у тому числі статутний фонд - 1183470

Резервний фонд - 2810

Фонд основних коштів - 50880

Фонд економічного стимулювання - 7130

Додатковий капітал - 146900

Власні засоби банку - 1265590

Отримані відсотки - усього - 1195370

у тому числі по короткостроковим - 1080290

міжбанківських операціях -115160

Прибутки і комісія з наданих послуг - 370900

Усього прибутків - 1566320

Сплачені відсотки - 1211650

Витрати банку - 1525720

Дані з річного звіту за 1997год:

Отримані відсотки - усього - 994340

у тому числі по короткостроковим - 890640

міжбанківських операціях - 103700

Прибутки і комісії з наданих послуг - 107050

Усього прибутків - 1101440

Усього витрат - 1064860

Надані кредити - 3473070

Сплачені відсотки - 896630

Прибуток банку від кредитної діяльності - 97710

У дипломній роботі мною зроблений тематичний аналіз, тобто вивчалося коло питань, що дає можливість виявити можливості поліпшення окремих питань напрямків банку, які стасуються кредитної діяльності банку.

З огляду на ціль і характер аналізу балансу, розрізняють:

попередній аналіз, застосовуваний при оцінці стану рахунків для виявлення спроможності здійснення комерційним банком будь-яких операцій,

оперативний аналіз, проведений у процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності й інших показників, прийняття термінових заходів, що забезпечують їхнє дотримання, а також одержання достатьного прибутку,

остаточний аналіз, застосовуваний для визначення ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, а так само для виявлення резервів підвищення прибутковості,

перспективний аналіз, застосовуваний для прогнозування очікуваних результатів у майбутньому періоді, а також визначення нових видів операцій і внутрішньобанківської політики.


1.4 Джерела погашення кредитів

Повернення банківських кредитів означає своєчасне і повне погашення позичальниками виданих їм кредитів і відповідних сум відсотків за користування кредитними коштами. Забезпечення повернення кредиту - це складна цілеспрямована діяльність банку, яка включає систему організаційних, економічних і правових мір, що складають особливий механізм, котрий визначає засоби видачі кредитів, джерела, терміни і засоби їхнього погашення, а також документацію, котрим забезпечує повернення кредитів.

Джерела повернення кредитів поділяються на первинні і повторні (додаткові). Первинним джерелом є прибуток позичальника (для юридичних осіб - виторг у наявній або безготівковій формі, для фізичних осіб - заробітна плата або інші надходження). Повторними є виторг від реалізації закладеного майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією.

Порядок використання банком первинних і повторних джерел погашення позичок розрізнений. Погашення кредитів за рахунок прибутку позичальника регулюється кредитним договором, договором застави, дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється в день настання терміну платежу або в інший визначений період при наявності коштів на рахунку клієнта. При погашенні кредитів готівкою клієнт у відповідні терміни вносить гроші в касу банку. Можливе продовження терміну погашення кредиту, якщо клієнт очікує надходження. Таким чином, механізм погашення кредиту в даному випадку являє собою добровільне виконання клієнтом своїх платіжних зобов'язань перед банком, зафіксованих у кредитному договорі.

Погашення кредиту за рахунок повторних джерел означає залучення банку в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у вигляді договору про заставу, гарантійного листа, договору поручництва, страхового полісу.

Використання додаткових джерел навіть при наявності зазначених юридичних документів вимагає від банку особливих умов і тривалого часу. Так, реалізація прав по поверненню кредиту при використанні застави майна позичальника припускає звернення в суд або арбітраж, а також потребує дотримання визначених умов по суті заставного права зі сторонами, як банку, так і позичальника. У результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Використання гарантійних зобов'язань поручителя для погашення кредиту також потребує часу навіть при його готовності виконати ці зобов'язання. Страхова організація відшкодує збиток банку від неповернення кредиту тільки після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ризику і за умови дотримання умов страхової угоди.

З огляду на трудомісткість роботи з повторними джерелами і тривалість процедур включення їх у реальний механізм погашення банківського кредиту, основний акцент при вирішенні питання про можливість видачі кредиту варто відводити первинному джерелу - прибутку. Якщо виникає серйозний сумнів у реальності використання прибутку в якості основного джерела погашення кредиту, у видачі його краще відмовити. Повторні джерела лише підкріплюють первинний, але не заміняють його.

Фінансово стійкі підприємства, що є постійними клієнтами банку, можуть кредитуватися на довір і.

Інструменти забезпечення кредитів:

1. Банк намагається мати справу з тими, кого він давно знає. Цей та інші декілька пунктів однозначно свідчать: систему забезпечення повернення кредитів варто формувати з таким розрахунком, щоб вона працювала не тільки після того, як наступив термін повернення кредиту, але головним чином до ухвалення рішення про видачу кредиту.

2. Банк обмежує терміни кредитування.

Розрахунок достатньо простий: чим коротший цей термін, тим нижчий за інших рівних умов рівень ризику. Зараз українські банки ринуться обмежити зазначений термін 3-6 місяцями.

3. Банк поступово розвиває свої кредитні відносини з клієнтами, включаючи і тих, із якими він вже працює.

На малих кредитних сумах можна цілком оцінити клієнта за декілька місяців. Оцінити його добропорядність, акуратність, грамотність. Простежити, із якого роду контрагентами він має справу, наскільки акуратний у виплаті податків, у оформленні платіжних документів. Переконатися в його грамотності в юридичних питаннях.

4. Банк по можливості формализує процеси видачі кредитів.

Це допускає розробку відповідних процедур, пакетів документів, необхідних від позичальників, критеріїв задоволення кредитних заявок (сукупності коефіцієнтів, що допомагають визначити рівень кредитного ризику).

5. Банк домагається, щоб максимальне число кредитів мало забезпечення в тій чи іншій формі, при цьому по можливості широко диференціюються умови кредитування різних клієнтів (у залежності від забезпечення кредиту, від надійності клієнта, від цілей, обсягів, термінів кредитування й інших обставин).

Роботу з позичальниками полегшує розроблений у банку пакет документів, які підприємство, що звернулося за кредитом, повинно надати банку. Забезпеченням кредиту може бути ліквідний товар, майно, валютні кошти. Приймаються в якості гарантії і поручництво якогось банку. Повинна бути розроблена форма такого договору поручництва для підприємств, що не є клієнтами банку, а також для тих, хто звертається за кредитом вперше і не має у своєму розпорядженні власне майно для його забезпечення.

Банками широко практикується знайомство з підприємством, огляд на місці товарів, офісів, складських приміщень, торгових залів, перевірка наявності товарів і майна, що даються в заставу.

Цільове використання кредиту легше простежити, якщо одним з умов його надання є відкриття позичальником рахунку в банку.

6. Банк активно утримується від прийняття в якості забезпечення своїх кредитів неліквідного товару або іншого подібного майна, сумнівних цінних паперів (безверхих банківських акредитивів, неакцептованих векселів і т.п.).

7. Банк страхує видані позички (і, можливо, відсотки по них). При цьому кращий тристоронній договір між банком, позичальником і страховиком.

8. Банк включає в кредитний договір арбітражну обмовку про те, що у випадку виникнення суперечки між учасниками він передається на дозвіл арбітражному суду.

У більш широкому плані мова йде про те, що банк, який по-справжньому піклується про повернення своїх позичок, бездаганно володіє тонкощами юридично вірного упорядкування відповідних документів і супроводи всього кредитного процесу.

9. На останніх етапах кредитного процесу, коли термін повернення кредиту підходить або вже наступив, банк активно використовує свою службу економічної безпеки, що повинна діяти жорстко, але в рамках законності, доводячи справу при необхідності до суду.

10. Відповідальний банк акуратний в оплаті своїх боргів, пунктуальний у поверненні взятих ним кредитів, не утримує у своєму обороті чужих коштів, не перешкоджає законним перевіркам своєї діяльності з боку компетентних органів.


2. Діюча практика урахування й аналізу кредитів


2.1 Бухгалтерський облік операцій з кредитуванням

Облік операцій, пов’язаних з кредитуванням, ведеться в установах Промінвестбанку згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку в установах банків (Затверджено постановою Правління НБУ 388 від 21.11.97 року).

При одержанні від працівника кредитного відділу кредитного договору, договору застави та розпорядження на перерахування кредитних коштів, головний бухгалтер:

-перевіряє правильність оформлення документів,

-відкриває позичальнику особистий позичковий рахунок,

-проставляє номер особистого позичкового рахунку в кредитний договір,

-передає кредитний договір та договір застави бухгалтеру, на якого покладене ведення особистого рахунку позичальника,

-передає доручення кредитних коштів (згідно з дорученням клієнта) бухгалтеру, на якого покладене перерахування коштів клієнтів за межі банку.

Бухгалтер, на якого покладене ведення особистого позичкового рахунку клієнта, при одержанні від головного бухгалтера кредитного договору застави завіряє дані, що проставлені в кредитному договорі та договорі застави з даними, що занесені в особисту карту позичальника працівником кредитного відділу. Після перевірки цих документів бухгалтер робить наступні проводки:

1. Договір застави прибуткується у сумі застави

Дт - 9905 Кт - 9500 рахунок контрагент

2.Далі ці документи передаються касиру, який прибуткує є кредитний договір застави за чисельністю , Дт - 9819 Кт – рахунок контрагента

Під час чергової суми кредиту в рамках умов кредитного договору, працівник кредитного відділу вносить зміни до особистої кредитної справи. Операції по видачі готівки в рахунок отриманого кредиту не допускаються (крім споживчого кредиту фізичним особам та на заробітну плату.

Для синтетичного обліку цих операцій використовуються рахунки 2-го класу, на яких ведеться облік різних видів кредитів, депозитів і транзитних рахунків.

Кредити поділяються на кредити в поточну діяльність і кредити в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність - це кредити, надані позичальником на задоволення тимчасової потреби в коштах для фінансування поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат. У Плані рахунків кредити в поточну діяльність обліковуються в такому розрізі: рахунки за овердрафтом, операції репо, враховані векселі, факторингові операції, кредити за внутрішніми операціями, кредити за експортно - імпортними операціями, інший кредит в поточну діяльність.

Кредити в інвестиційну діяльність – це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні ними інвестиційних вкладень. У Плані рахунків вони обліковуються за такими рахунками:

-кредити на будівництво та освоєння землі,

-кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі,

-фінансовий лізинг.

Кредити враховуються на рахунках 2-го класу, наприклад:

20 розділ - кредити, надані суб'єктам господарської діяльності;

21 розділ - кредити, що подані органам державного управління;

22 розділ - кредити, надані фізичним особам.

(Див. додаток таблицю 2.1)

Аналітичний облік по кредитним рахунків ведеться головним бухгалтером на підставі кредитного договору та договору застави після оформлення дозволів на надання кредиту, ведеться в картках особистих позичкових рахунків. Проведення оборотів по особистих позичкових рахунках здійснюється з відома головного бухгалтера, на основі перевірених та належно оформлених документів.

Суми сплачених процентів та період, за який вони утримані, заносяться у відповідні графи картки особистого рахунку на ПЕОМ. Після проведення записів виводиться залишок заборгованості по кредиту.

Несплачені в строк згідно з кредитною угодою платежі, перераховуються на рахунок прострочених кредитів чи прострочених процентів.

Кредитна документація - це документи, що складаються клієнтом і банком , що супроводжують кредитну угоду з моменту звернення клієнта в банк і до погашення позички.

До кредитних документів, що складаються клієнтом, належать: кредитна заявка, технічно-економічне обгрунтування, заява на одержання позички, договір про заставу (гарантійні листи, страхові поліси), зведення про закладене майно.

До документів, що носять двосторонній характер, належить кредитний договір.

До документів, що складається банком, ставляться: висновок на кредитну заявку клієнта, відомість виконання клієнтом умов договору, у тому числі погашення кредиту і сплати відсотків, кредитна справа клієнта.

Розглянемо докладніше документи, надані клієнтом, тому що аналіз цих документів має особливе значення в кредитній угоді.

Клієнт, що звертається в банк за одержанням кредиту, подає заявку, де містяться вихідні зведення про необхідний кредит: мета, розмір кредиту, вид і термін кредиту, передбачене забезпечення.

Банк потребує, щоб до заявки були докладені документи і фінансові звіти, які є обгрунтуванням прохання про надання кредиту і зробить висновок. Ці документи - необхідна складова частина заявки. Їхній ретельний аналіз проводиться на наступних етапах, після того як представник банку проведе попереднє інтерв'ю з заявником і зробить висновок про перспективність угоди.

До складу пакета супровідних документів, що подаються в банк разом із заявкою, входять такі.

1. Фінансовий звіт, що включає баланс банку і рахунок прибутків і збитків за останні 3 роки. Баланс складається на дату (кінець року) і показує структуру активів, зобов'язань і капіталу компанії. Звіт про прибутки і збитки охоплює річний період і дає докладні зведення про прибутки і витрати компанії, чистий прибуток, розподілу його (відрахування в резерви, виплата дивідендів і тощо).

2. Звіт про прямування касових надходжень заснований на зіставленні балансів компанії на дві дати і дозволяє визначити зміни різноманітних статей і прямування фондів. Звіт дає картину використання ресурсів, часу звільнення фондів і утворення дефіциту касових надходжень і тощо.

3. Внутрішні фінансові звіти характеризують більш детально фінансове положення компанії, зміна її потреб в ресурсах протягом року .

4. Внутрішні управлінські звіти. Упорядкування балансу потребує багато часу. Банку можуть знадобитися дані оперативного урахування, що утримуються в записках і звітах, підготовлених для керівництва компанії.

5. Прогноз фінансування. Прогноз містить оцінки майбутніх продажів, витрат, витрат на виробництво продукції, дебіторської заборгованості, оборотності запасів, потреби в готівці, капіталовкладень і тощо. Є два види прогнозу: оцінний баланс і касовий бюджет. Перший включає прогнозний варіант балансових рахунків і рахунок прибутків і збитків на майбутній період, другий прогнозує надходження і витрата готівки .

6. Податкові декларації. Це важливе джерело додаткової інформації.

7.Бізнес-плани. Багато кредитних заявок пов'язані з фінансуванням починаючих підприємств, що ще не мають фінансових звітів та іншої документації. У цьому випадку рекомендується докладний бізнес-план, що повинен містити зведення про мету проекту, методи ведення операцій і тощо. Зокрема, документ повинний включати: опис продуктів або послуг, що будуть запропоновані на ринку (включаючи патенти, ліцензії); плани досліджень і розробок і тощо.; галузевий і ринковий прогнози; плани маркетингу ; план виробництва; план менеджменту; фінансовий план .

Заявка надходить до відповідного кредитного робітника, що після її розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником - власником або представником керівництва фірми.

Кредитна угода

Розділ «Свідчення й гарантії» підтверджує, що позичальник:

- має сертифікат про інкорпорірованії;

- має повноваження укладати кредитні договори і підписувати боргові зобов'язання;

- не має заборгованості з податків;

- має право розпоряджатися активами;

- не має активів у заставі, крім відомих банку;

У розділі "Характеристика кредиту" докладно викладаються умови кредиту, сума, процентна ставка, шкала погашення і забезпечення. Зазначено всіх учасників угоди, робиться посилання на боргове зобов'язання і документ про забезпечення кредиту.

У розділі « Умови, що обмежують»» сформульовані правила, яких повинний дотримуватися позичальник протягом усього періоду дії кредиту:

- підтримувати визначений рівень оборотного капіталу;

- підтримувати стабільний рівень акціонерного капіталу;

- дотримуватися встановленого розміру балансових коефіцієнтів (коефіцієнта ліквідності і тощо);

- регулярно подавати фінансові звіти, підготовлені з дотриманням всіх узвичаєних бухгалтерських правил;

- повідомляти банку про будь-яке погіршення фінансового становища;

- забезпечити необхідне страхування від нещасливих випадків, пожежі;

- регулярно сплачувати податки та інші зобов'язання, що у випадку несплати можуть призвести до накладення арешту на майно;

- утримувати в порядку і забезпечувати необхідний ремонт будинків та устаткування;

- забезпечити робітникам банку можливість обстежити бухгалтерські книги компанії на предмет виявлення їхньої ідентичності даним, наведених у звітах;

- повідомляти банку про почате проти компанії або що намічається судове переслідування.

У поділі " умови, що забороняють," зазначені дії, що не повинні провадитися позичальником:

- не продавати або закладати активи (крім випадків, коли це потрібно для нормальної роботи компанії);

- не купувати акції або облігації (за винятком зобов'язань уряду);

- не виплачувати винагороди і дивідендів акціонерам вище обумовленого максимуму;

- не проводити опціонніх угод з акціями компанії або інших операцій із відстроченим відшкодуванням коштів;

- не видавати гарантій по боргах інших підприємств;

- не розширювати систему участі в інших підприємствах;

- не брати участь у злиттях і поглинаннях;

- не робити таких змін у керівних органах компанії, що вплинули б на її політику.

У розділі "Невиконання умов кредитної угоди" наводяться випадки, що варто трактувати як «невиконання» або «порушення» договору:

- несплата чергового платежу з кредиту;

- порушення одного з обмежуючих або забороняючих умов;

- оголошення банкрутства або ліквідації справи;

- смерть позичальника.

У розділі "Санкції у випадку порушення умов угодам" перераховується таке:

- вимога негайного погашення всієї суми боргу, що залишається, і відсотків по ній;

- вимога додаткового забезпечення або гарантій;

- право банку погасити борг, що залишився за рахунок коштів, наявних на поточному рахунку позичальника.

Не всі кредитні угоди містять усі зазначені розділи і пункти, але деякі моменти - характеристика кредиту, обов'язку кредитора і позичальника, що розуміється під порушенням договору - обов'язково наявні в документі про кредитну угоду.

Угоду підписують представники банку і компанії, а якщо потрібно - гарант. Після цього комплект усіх документів передається клієнту, а інший комплект із супровідними документами йде в кредитне досьє банку. Потім у це досьє підшиваються всі звіти компанії, листування, записи телефонних переговорів і тощо.

Документальне оформлення кредиту надано в додатках 2.3.1-2.3.36.


2.2 Банківський кредит та джерела його формування

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова спрямованість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернуто позичальником банку у зазначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Цільовий характер використання передбачає вкладення кредитних коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

(Див. додаток мал. 2.1)

Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.

Гроші в якості кредитних ресурсів являють собою предмет купівлі-продажу, що має свою ціну - банківський кредитний відсоток. Відсоток виступає у вигляді визначеної суми грошей, одержуваної кредитором від позичальника за "товар" - у даному випадку за користування тимчасово позиченими грошима. Точніше, навіть не за користування, а за право користування: якщо кредит просто пролежав у позичальника, то це не звільняє останнього від необхідності сплачувати за нього. У суворому змісті цього слова за узятий кредит необхідно заплатити відсоток - необхідно погасити суму основного боргу, а, крім того, нерідко припадатє сплачувати комісійні, штрафи. Проте, ціною кредиту рахується саме банківський (позичковий) відсоток або плата за право користування кредитними коштами. Джерелом сплати відсотка є частина прибутку позичальника, отримана ним внаслідок використання кредитних коштів.

З погляду кредитора абсолютний розмір відсотка, не співвіднесений із сумою позички, ні про що не говорить. Тому в практичних цілях, тобто для з'ясування ефективності кредитних угод, визначення прийнятності того або іншого розміру ціни кредиту, використовується відносний показник такої ціни - норма (ставка) відсотка, тобто характерне для деякого фіксованого відрізка часу відношення між сумою сплачених відсотків (процентним платежем) і розміром позички:

Пр

Нп = ---- * 100%, (2.1)

С

де Нп - норма відсотка,

Пр - сума сплачених відсотків,

С - розмір позички (кредиту).

У залежності від характерних рис різних секторів ринку кредитних капіталів можна виділити декілька груп однорідних ставок відсотка (банківського і небанківського):

-ставки грошового ринку,які використовують при короткострокових позичкових операціях між кредитно - фінансовими інститутами,

-офіційна дисконтна ставка,

-ставки ринку цінних бумаг- ставки прибутковості різноманітних акцій і облігацій у момент їхньої емісії і надалі на повторному ринку,

-ставки банків і кредитних заснувань для небанківських позичальників і кредиторів.

У свою чергу в рамках кожної з перерахованих груп процентні ставки можна класифікувати за:

-термінами угоди- на довго-, середньо-, короткострокові,

-ролі в структурі ставок- на основні і додаткові, що змінюються слідом за основними,

-характером формування- на переважно ринкові (рівень і прямування яких залежать в основному від загальної економічної кон'юнктури і стани ринку кредитних капіталів) і свідомо регульовані прямо або побічно (центральним банком, синдикатами банків і кредитних заснувань, іншими суб'єктами),

-масштабом використвння- на ставки, застосовувані винятково на національних кредитних ринках, і ставки, використовувані одночасно на національних і міжнародних ринках,

-за характером зміни протягом терміну користування позикою- на фіксовані (незмінні) і плаваючі ( ставки, що змінюються).

Зараз у банківському секторі економіки існує цілий комплекс різноманітних видів процентних ставок.

По-перше, це процентні ставки, схильні до безпосереднього регулювання. До регульованих ставок належать ставка рефінансування і штрафна ставка НБУ.

По-друге, це ринкові процентні ставки. Вони поділятюся на аукційні і неаукціні.

Виходячи з різноманітних підходів до методології встановлення ставок, можуть бути розраховані номінальні (річні) і ефективні ставки.

Банківський відсоток виникає у випадках, коли одним із суб'єктів кредитних відносин виступає банк. Комерційні банки при укладенні кредитних угод самостійно домовляються з позичальником про розмір процентних ставок. З розвитком ринкових відносин господарювання норма відсотка буде наближатися до середньої норми прибутків в економіці. У будь-якому випадку на розмір і динаміку ставки відсотка впливають як загальні, макроекономічні чинники, так і чинники приватні, що лежать на стороні самих учасників кредитного процесу, у тому числі окремих банків.

До числа загальних чинників відносять:

-співвідношення попиту і пропозиції позикових кощтів,

-регулююча політика НБУ,

-рівень інфляції в народному господарстві тощо.

Приватні чинники визначаються умовами функціонування конкретного банку, його положенням на ринку кредитних ресурсів, обраною кредитною і процентною політикою, ступенем ризикованості здійснюваних операцій.

Рівень процентних ставок по активних операціях банка формується багато в чому на базі попиту і пропозиції позикових коштів. На цей рівень істотно впливають:

-"собівартість" позичкового капіталу даного банку,

-кредитоспроможність позичальника,

-цільовий напрямок, термін, об’єм наданого кредиту,

-засоби забезпечення повернення кредиту тощо.

Може виникнути сумнів у правомірності урахування витрат банку ("собівартість" позичкового капіталу) при визначенні ціни кредитних послуг, сумнів у тому, чи не суперечить таке урахування принципам ринкової економіки, чи не веде цей підхід до конструювання "витратної" ціни.

Вихідним пунктом ціноутворення виступає калькулювання ціни виробництва підприємства (фірми). Цим займається кожний товаровиробник. Він, так чи інакше, змушений "конструювати" свою ціну. Проте в цю ціну включаються витрати, у яких витрата сировини або матеріалу обчислюється не за фактичною собівартістю, а за ринковими цінами, причому за достатньо жорсткими правилами, методиками. Далі до витрат додається прибуток, і знову ж, як правило, середня ринкова. Тим самим фактичним логічним вихідним пунктом є існуюча вже ринкова ціна. Калькулювання ж ціни дає фірмі можливість визначити вигідність виробництва даного товару при чинних ринкових цінах.

Як бачимо, протиріччя немає. Товаровиробник "конструює" ціну на свій товар шляхом підсумовування її елементів, але єдино для того, щоб "вписатися" в об'єктивно існуючу на даний момент ринкову вартість (ринкову ціну) відповідного виду товару.

Винятком із цього правила ринкової економіки є механізм формування монопольної ціни, де точкою звіту виступає не загальна для усіх ринкова ціна, а ціна, розрахована і оголошена самою монополією.

Ця логіка і відповідне правило цілком прийнятні і до кредитних ресурсів як до своєрідного, але товару.

При визначенні процентних ставок по кожній конкретній угоді банки орієнтуються на рівень ставок, котрий з одного боку, не змусив би позичальника (кредитора) відмовитися від угоди, з іншого ж- дозволив би банку не тільки відшкодувати свої витрати, але й дістати прибуток бажано не нижче середнього.

Що стосується витрат банку на проведення позичкових операцій, то вони складаються з двох комплексних груп витрат, кожна з який містить у собі декілька елементів:

1. Витрати по притягненню ресурсів, у тому числі: сплачені відсотки по міжбанківських кредитах (включаючи кредити НБУ) і депозитах, відсотки, виплачені підприємствам, організаціям і заснуванням за гроші, що зберігаються на інших поточних рахунках, відсотки, виплачені по внесках фізичним осібам.

2. Витрати по забезпеченню кредитної діяльності банку, у тому числі: витрати на заробітну плату співробітників, зайнятих притягненням і розміщенням ресурсів, витрати на утримання апарату управління, включаючи представничі витрати, амортизація устаткування, машин і механізмів, оплата послуг обчислюванного центру, адміністративно-господарські, канцелярські, поштові, телеграфні й інші витрати.

Підрахувати дійсні витрати банку не просто.

Основні складності пов'язані з такими обставинами:

1. Міжбанківські кредити видаються під різні відсотки, до того ж часто переглядаються. Через це припадає робити регулярні перерахунки.

2. НБУ встановлює верхню межу виплати відсотків по таких кредитах, які зараховані на витрати банку. Отже, відсотки, виплачені понад цю межу, не виключаються з оподаткованої бази і можуть покриватися лише за рахунок прибутку банку. Тоді реальні витрати по притягненню міжбанківських кредитів збільшаться на суму переплачених понад норми відсотків і суму, що додатково доведеться віддати у вигляді податків.

3. Для розрахунку реальних витрат і відповідно до реальної процентної ставки з загальної суми притягнутих і позикових коштів повинні бути відняті всі гроші, не використовувані банком у його активних операціях: суми, що утримуються у фондах обов'язкових резервів у НБУ і на коррахунку.

4. Необхідно мати механізм віднесення загальних витрат по забезпеченню функціонування банку на його власну кредитну діяльність і відповідно правила визначення розміру тієї надбавки до ціни кредиту, що виправдана цими загальнобанківськими витратами.

Припустимо, реальна ціна кредиту на основі урахування тільки першої групи витрат (витрати по притягненню ресурсів) визначена в розмірі 150% річних. Розрахунок може бути проведений за такою формулою:

НІn НІIn НІIIn

*100 *YI + *100 *YII + *100 * YIII

100 - ПРІО 100 – HP - ПРІIО 100 – HP - ПРІIIО


(2.2)

де НІn, НІIn, НІIIn - норми відсотків за користування відповідно до міжбанківських кредитів, строкових внесків, коштів на поточних рахунках (у % річних),

YI, YII, YIII - питомої ваги відповідних ресурсів у загальному обсязі ресурсів (%),

ПРІО, ПРІIО, ПРІIIО -невикористані частки відповідних ресурсів (%),

HP - норми резервування (%).

Далі логіка формування реальної ціни кредитних ресурсів виглядає так. Насамперед, треба з'ясувати міру впливу на цю ціну загальнобанківських витрат, тобто розмір маржі, що варто було б додати до раніше знайдених 150% ставки. Для цього можна скористатися формулою:

Загальні витрати банку, за Інші прибутки, пов'язані Плановий

винятком витрат по - із здійсненням позичкових + прибуток

притягненню ресурсів операцій

М =

Активи, що приносять дохід (2.3)

Перший елемент чисельника може бути підрахований, у тому числі з використанням наближених методів. Припустимо, він визначений у розмірі 5 млн. грн. Другий елемент чисельника формули буде містити в собі прибутки по позичкових операціях, що має позаплановий характер, а також деякі поточні комісії. Припустимо, у сумі все це складе 3 млн. грн. (середній показник). Важливе значення має третій елемент. Будь-який банк повинний складати щоквартальний розрахунок планованого до одержання прибутку хоча б тому, що йому потрібно зробити авансові платежі в бюджет. У розрахунку на місяць береться 1/3 цієї суми. Якщо банк планує прибуток у 30 млн. грн., то позовний розмір складе 10 млн.грн.

У знаменник формули ввійдуть: видані міжбанківські кредити, кошти на рахунках клієнтів. Якщо визначається місячна маржа, то всі ці активи беруться в середньозваженому розмірі. Нехай розрахунки показали, що мова йде про суму в 250 млн. грн.

5-3+10

Тоді М= = 0,048,

250

тобто потрібно, щоб кожна гривня працюючих активів приносила на місяць 0,048 грн. Інакше кажучи, річна ставка повинна бути

1,048-1

* 360 днів=0,0576, тобто 57,6 %

30 днів

Таким чином, реальна ціна кредиту складе:

150%.+57,6%.=207,6%.

Зрозуміло, фактична ціна, що складеться на ринку позичкових капіталів, швидше за все, буде або більше розрахункової ціни (при дефіциті пропозиції, великих цінових претензіях кредиторів і тощо), або менше (при недостачі попиту, неспроможності позичальників оплачувати занадто високі, на їхній погляд, витрати кредиторів і т.п.). Але вона являє собою ту вісь або центр коливань, до якого фактичні ціни кредитних ресурсів будуть прагнути в тенденції.

Для практичних потреб можуть використовуватися різноманітні формули розрахунку процентної ставки за кредит (цін кредитів).


2.3 Етапи видачі кредиту

Процес кредитування розподіляється на чотири етапи, кожний з яких вносить свій внесок у якісні характеристики позички і визначає ступінь її надійності й прибутковості для банку.

Загальне керівництво за дотриманням правил оформлення, надання та своєчасного погашення кредиту покладається на керівника та головного бухгалтера установи банку.

1.Розуляд заяви на отримання кредиту. При зверненні за отриманням кредиту клієнт повинен представити в банк:

-офіційну заяву на одержання кредиту(2.3.1-2.3.2);

-короткий опис представленого кредитування проекту;

-короткий опис підприємства-позичальника.

Розглядаючи заяву на отримання позички, працівник банку завжди повинен враховувати перспективу погашення зобов'язань банку перед вкладниками. В першу чергу необхідно оцінити вірогідність погашення позички в зазначений термін і забезпечення основної суми боргу.

Основним завданням кредитного працівника на етапі розгляду заяви є професійна оцінка сильних і слабких боків представленого для кредитування проекту чи господарської операції і визначення міри ризику банку. Якщо в ході розгляду заяви не будуть отримані відповіді на ключові питання, пов'язані з видачею кредиту, її необхідно безумовно відхилити навіть при наявності солідного забезпечення.

Після ознайомлення з документами, працівник банку проводить особисту бесіду з майбутнім позичальником-власником чи уповноваженим представником керівництва підприємства. У ході бесіди необхідно сконцентрувати увагу на п'яти групах ключових запитань, які становлять найбільший інтерес банку.

а)Дані про клієнта:

-основна інформація про підприємство (походження, продукція),

-власність і менеджмент (структура власності, досвіт і кваліфікація керівників),

-реалізація і канали збуту (об'єми реалізації, основні споживачі, канали збуту),

-система виробництва ( основні комплектуючі та сировина, постачальники, обладнання та технологія, робоча сила),

-фінансові показники (ефективність, реалізація - прибуток, структура заборгованості, ліквідність),

-перспективи і плани капітальних вкладень, стратегія планів впровадження).

б)Запитання стосовно позички:

-як розрахована сума кредиту,

-як складено прогноз фінансових потреб,

-чи враховують умови, на яких клієнт бажає отримати позичку, термін служби активів, які фінансуються позичкою,

-чи враховують умови позички здатність клієнта повернути кредит своєчасно.

в)Запитання, пов'язанні з погашенням кредиту:

-як клієнт планує погашати кредит,

-скільки коштів отримає позичальник у процесі операційного циклу,

-чи має клієнт спеціальне джерело погашення кредиту,

-чи є у клієнта гаранти і який їх фінансовий стан.

г)Запитання стосовно забезпечення позички (в залежності від запропонованого клієнтом виду забезпечення).

д)Запитання стосовно зв'язків клієнта з іншими банками:

-у якому банку клієнт має рахунок,

-у яких банках клієнт має валютні рахунки,

-чи має клієнт непогашені позички і якого вони характеру.

Для отримання більш повної інформації про діяльність клієнта уточнення необхідної інформації рекомендується відвідати підприємство і ознайомитися з його діяльністю на місці.

Мотивами відвідування підприємства можуть бути такі:

а)З'ясувати і впевнитися, чим насправді займається клієнт.

б)Оцінити вартість активів.

в)Визначити термін виробничого циклу.

г)Оцінити ефективність управління.

е)Впевнитися в повноваженнях осіб, які проводять переговори.

є)Отримати іншу інформацію, яка може допомагати при оцінці ризику.

Програма відвідування клієнта повинна бути добре продуманою і переслідувати конкретні цілі.

На основі проведеної роботи кредитний працівник повинен прийняти рішення продовжити роботу з кредитною заявою чи відхилити її.

Якщо пропозиція клієнта розходиться з принципами і установками поточної кредитної політики банку, або виникли сумніви щодо обгрунтованості позички, можливостей позичальника реалізувати проект, компетентності керівництва позичальника працівник банку повинен відхилити заяву на отримання кредиту, про що офіційно сповістити заявника в конкретній формі з переліком конкретних причин, з яких кредит не може бути наданий.

Якщо кредитний працівник вирішив продовжити роботу з клієнтом, він складає в письмовій формі свої висновки, пропозиції і пропонує клієнту представити всі необхідні документи, згідно нижче наведеного переліку:

-нотаріально завірені копії статуту та установчого договору позичальника чи положення про госпорган разом з установчими документами і належним чином оформленим дорученням вищестоящої установи на право укладати кредитні угоди від імені юридичної особи (для філій і відділень підприємств, які не є юридичними особами),

-техніко-економічне обгрунтування одержання кредиту,

-розрахунок строку окупності та рентабельності об'єкту кредитування (Додаток 2.3.4),

-графік надходжень та платежів підприємства-позичальника на весь термін користування кредитом (Додаток 2.3.5),

-нотаріально завірені копії контрактів (при одержанні кредиту під закупівлю товарно-матеріальних цінностей),

-копії документів для підтвердження угод, що кредитуються,

-відомості про кредити, що отримані в інших банках,

-нотаріально завірена картка і зразками підписів керівника й головного бухгалтера та відтиском печатки госпоргану, що отримує кредит (Додаток 2.3.6),

-завірені податковою інспекцією фінансові звіти, які включають баланс позичальника і рахунок прибутків і збитків.

Для підприємств, які існують більш трьох років, фінансові звіти подаються за останні три роки плюс фінансовий звіт на останню звітну дату.

Якщо підприємство існує менш трьох років, кількість звітів узгоджується з кредитним працівником банку:

Бізнес-план (для підприємств, які розпочинають свою діяльність). Вони обов’язково повинні включати такі розділи, як описання продуктів (послуг), галузевий і ринковий прогнози, плани маркетингу,

-матеріали й документи по запропонованому позичальником виду забезпечення кредиту (Додаток 2.3.7-2.3.8).

-Перелік документів, які можуть додатково вимагатися працівником банку від клієнта:

-звіт про рух касових надходжень, який дає картину використання ресурсів, часу вивільнення фондів і утворення дефіциту касових надходжень,

-внутрішні фінансові звіти, які характеризують зміни потреб у ресурсах протягом року (поквартальне, помісячно),

-внутрішні управлінські звіти: дані оперативного обліку стосовно операцій і інвестицій, змін дебіторської і кредиторської заборгованості, кількості продаж, величини запасів та ін.,

-податкові декларації.

Наведені вище документи використовуються як необхідна складова частина інформації для аналізу на другому етапі видачі кредиту.

2.Вивчення кредитоспроможності, фінансового стану клієнта і оцінка ризику за позичкою.

Аналіз кредитоспроможності, фінансового стану клієнта й оцінка ризику за позичкою базуються на використанні таких джерел інформації:

-матеріали, отримані безпосередньо від клієнта (Додаток 2.3.9-2.3.17),

-матеріали про клієнта, які знаходяться в архівах і базах даних банку (якщо клієнт має кредитну "історію"),

-необхідні відомості можуть бути отримані від зовнішнього оточення клієнта (постачальники, кредитори, покупці продукції, обслуговуючі банки, податкова служба та ін.),

-звіти та інші матеріали державних і приватних установ (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, довідники по інвестиціям та ін.).

До розробки та затвердження методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника з урахуванням специфіки галузі і методики визначення категорійністі кредиту працівники установ Промінвестбанку користуються "Рекомендаціями щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника (лист НБУ 23011\79 від 2.06.1994р.).

Прогноз фінансового стану фірми і ризику, пов'язаного з видачею їй кредиту здійснюється на основі аналізу п'яти груп коефіцієнтів (які характеризують співвідношення різних статей балансу) і вивчення динаміки цих показників:

-показників ліквідності,

-показників заборгованості,

-показників погашення боргу,

-показників ділової активності,

-показників рентабельності.

Проводиться ретельне вивчення:

-репутації позичальника, його статусу в діловому світі (до уваги також приймається своєчасність розрахунків по раніше отриманих кредитах, відповідальність та компетентність керівників госпоргану, якість звітів та інших документів, представлених у банк),

-фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно погасити кредит, здатності позичальника при необхідності оперативно мобілізувати свої грошові ресурси з різних джерел (на основі аналізу прибутків і витрат, перспектив їх змін у майбутньому, динаміки дебіторської заборгованості госпоргану і змін його товарних запасів, структури і якості активів позичальника),

-капіталу позичальника (на основі аналізу його структури, співвідношення з іншими статтями активів і пасивів),

-забезпечення кредиту (на основі аналізу його достатності, якості і легкореалізуємості у випадку непогашення позички, а також правомірності банку приймати від клієнта запропонований вид забезпечення (на основі аналізу діючого законодавства й установчих документів позичальника), (Додаток 2.3.18),

-загальних умов, які визначають діловий клімат в країні й впливають як на становище банку, так і позичальника (стан економічної кон’юнктури, наявність конкуренції з боку інших виробників аналогічно товару, податкова політика уряду, ціни на сировину та ін.),

-здатності позичальника виробляти і реалізовувати продукцію, підтримувати Ії конкурентоспроможність, запроваджувати заходи, спрямовані на збільшення прибутків,

-обгрунтованості і достатності суми кредиту, виходячи з проведення позичальником конкретної виробничої програми, ліквідності його балансу, наявності співвідношення між власними активами та позиченими коштами, необхідного забезпечення потреб для досягнення запланованих результатів, -прибутків банку при кредитуванні конкретних затрат позичальника в порівнянні з середньою нормою прибутків установи банку (рівень прибутку банку повинен бути узгоджений з мірою ризику при кредитуванні і розміром прибутку, що отримує підприємство з точки зору можливості сплати банку процентів за користування кредитом при забезпеченні нормальної фінансової діяльності позичальника).

За результатами проведення аналізу ухвалюється рішення стосовно кредитоспроможності і фінансового стану позичальника, доцільності надання й ступеня ризику позички.

3.Підготовка і укладення кредитної угоди.

В процесі розробки умов кредитної угоди співробітник банку визначає основні характеристики позички: вид кредиту, суму кредиту, термін кредиту, спосіб погашення, забезпечення, ціну кредиту, інші умови.

Після того, як чітко визначені характеристики позички, а також умови угоди, за якими можливий компроміс і обов'язкові умови угоди, без виконання яких кредит не може бути наданий, проводяться остаточні переговори з позичальником.

Якщо з клієнтом досягнуто взаєморозуміння, узгоджені спірні питання і позичальником виконані всі вимоги банку щодо оформлення необхідної документації, складається текст кредитної угоди. Всі примірники підписуються позичальником.

При цьому працівник банку повинен впевнитися в юридичних повноваженнях осіб, які підписують угоду від імені позичальника. Підпис позичальника завіряється його печаткою.

Всі екземпляри угоди візитуються працівником банку, який провів роботу по оформленню кредиту.(Додаток 2.3.19).

Працівник банку складає коротку пояснювальну записку, в якій визначає сильні і слабкі сторони кредитної угоди, обгрунтовує деталі, які не відповідають традиційній практиці банку, робить висновок про можливість надання кредиту, підписує й її. Після цього весь комплект документів по кредитній угоді передається для розгляду начальнику кредитного відділу, який перевіряє повноту і якість документів, проводить бесіду з кредитним працівником, в якій з'ясовує якість аналізу кредитної заяви, при необхідності проводить бесіду з позичальником, одержує із нього додаткову інформацію, посвідчує власним підписом пояснювальну записку про можливість надання кредиту.

Повний комплект документів за кредитною угодою разом з пояснювальною запискою (висновком) передається для прийняття остаточного рішення керівнику (заступнику керівника) установи банку чи в Кредитний Комітет Промінвестбанку (в залежності від розміру кредиту).

Після підписання всіх екземплярів кредитної угоди повноважним представником банку (підпис якого завіряється печаткою банку) кредитний працівник банку:

-передає головному бухгалтеру перший примірник договору, договір закладу та розпорядження бухгалтерії на перерахування кредитних коштів. Отримує номер рахунку, який проставляє разом з реєстраційним номером кредитної угоди на всіх примірниках відповідних документів,

-заносить основні реквізити договору в журнал обліку кредитних договорів,

-оформляє особисту карту позичальника (Додаток 2.3.20),

-залишає у себе другий примірник договору разом з усіма супровідними документами.

4.Контроль за виконанням умов угоди погашення кредиту.

Для ефективного контролю за виконанням кредитної угоди кредитний працівник повинен оформити кредитну "справу" позичальника в розрізі конкретної позички. Документи в кредитній "справі" повинні бути згруповані за такими розділами:

-документи по позичці,

-фінансова і економічна інформація по позичальнику,

-запити і звіти про кредитоспроможність,

-матеріали по забезпеченню позички,

-листування і пам'ятні записки (Додаток 2.3.21).

Кредитна "справа" після закінчення роботи з позичкою здається у кредитний архів банку.

Працівник кредитного відділу банку на основі записів, проводить контроль за своєчасністю та повнотою надходження коштів в рахунок погашення боргу по кредиту та процентів за користування кредитом (Додаток 2.3.22-2.3.23).

Професійним обов'язком кредитного працівника є виявлення на початкових стадіях ознак процесу зародження фінансових труднощів до виправлення становища і захисту інтересів банку.

Регіональні управління банку мають право самостійно пролонгувати дію кредитного договору терміном на один місяць з можливою зміною процентної ставки.

Пролонгація строком більше місяця надається виключно з дозволу Правління Промінвестбанку України. При цьому регіональні управління разом з клопотанням про пролонгацію кредиту представляють кредитну "справу" позичальника.

Рішення про надання відстрочки погашення позики оформляються у формі змін і доповнень до кредитної угоди.

Непогашені в строк кредити, за якими не надана пролонгація, стягуються з позичальника, страховика, гаранта, поручителя по виконавчих написах нотаріальних контор або в безумовному порядку у випадках, передбачених чинним законодавством і в залежності від умов забезпечення кредиту.

Для оформлення виконавчого напису нотаріальній конторі надається кредитний договір та договір застави позичальника та дані з його особистого рахунку.

При несплаті позичальником більше трьох місяців чергових платежів, включаючи проценти, банк вправі достроково стягнути всю заборгованість, що значиться за позичальником, зі зверненням стягнення на його майно.

У цьому випадку необхідно звертатися до суду з позовною заявою про задоволення вимоги про стягнення заборгованості по кредиту.

При неплатоспроможності позичальника стягнення направляється на гаранта, довірену особу, страховика, чи на заставлене майно позичальника.

(Додаток 2.3.24-2.3.36).


2.4 Етапи контрольного супроводження кредитних коштів

По етапах здійснення контрольного супроводу кредитних коштів ці методи поділяються на внутрішньобанківські і зовнішні. До внутрішньобанківських можна віднести методи: аналізу; угруповання; визначення ліквідності активних кредитних операцій; оцінки кредитів і створення страхових резервів і резервних фондів для забезпечення рівня ліквідності активних кредитних операцій; санації активних кредитних операцій і деякі інші.

Перший етап перевірочних заходів здійснюється через 3-5 днів після перерахування кредитних коштів на позичковий рахунок позичальника з метою з'ясовування:

а) чи відповідає витрата кредитних коштів цілям, передбаченим кредитним договором, зміна обговорених цілей є першою ознакою непослужливості, а може й інших більш жорстких характеристик позичальника;

б) Реальність надходження матеріальних цінностей, придбаних на кредитні кошти;

в) чи немає таємних намірів у позичальника по використанню кредиту (на конвертацію і присвоєння, погашення боргів та інших кредитів, придбання матеріальних цінностей для особистого користування, а не для одержання прибутку і повернення кредиту і т.п.).

З метою банк спільно зі страховою компанією або самостійно простежує платежі на предмет відповідності перерахування коштів умовами контракту, під яким видавався кредит.

Методом зустрічного звіряння простежується прямування товарів від постачальника до покупця-позичальника й далі. Якщо товари відсутні, то це може означати, що під виглядом торгової угоди кошти конвертуються з метою їхнього присвоєння.

Перевірці підлягають документи, що підтверджують цільове використання кредиту. Це платіжні доручення, рахунки фактури, митні декларації при експортно-імпортних операціях, складські розписки, доручення і т.п. Названі документи повинні підтверджуватися наявністю товарно-матеріальних цінностей. При наявності цих документів із них знімають копії, що накопичуються в кредитній справі клієнта банку або в страховій справі страхової компанії.

Одночасно проводиться наскрізна перевірка по рахунках бухгалтерського обліку 01"Основні засоби", 05"Матеріали", 20"Основне виробництво", 41"Товари", 42" Торгова націнка", 46"Реалізація", 51"Поточний рахунок", 56"Інші кошти", 60"Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", 61"Розрахунки по авансах", 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", 78"Внутрішньовідомчі розрахунки по поточних операціях",90"Короткострокові позички банку". Відповідно до первинних документів і проводиться розшифровування операцій по термінах і сумах. Отримана інформація зіставляється зі схемою розрахунків, зафіксованої в бізнес-проекті комерційної справи. Одночасно вивчається, наскільки реальним був прогноз її результатів. Висновки і пропозиції з подальшого контролю оформляються у вигляді аналітичної довідки, з якою знайомиться позичальник і страховик. Коли упорядником довідки є страхова компанія, з нею знайомиться банк. Якщо позичальник з поважних причин вирішив змінити ціль використання кредиту, то він повинен обгрунтувати це в додатку до бізнес плану й дістати згоду банку й страховика. Самовільна зміна мети повинна спричиняти призупинення витрати кредитних коштів із усіма наслідками , що випливають, обумовленими в кредитному договорі.

Другий етап перевірки здійснюється через 15-20 днів після перерахування кредитних коштів. Перевіряється реалізація товару, його цілість і умови зберігання (наявність складів, їхнє технічне оснащення тощо). Як і на першій стадії, звіряються документи (накладні, рахунки фактури, митні декларації і т.п.). Служба безпеки банку або контрольний відділ страхової компанії переконуються також у можливості реалізації товарів по ціні, що забезпечує прибутковість угоди. При цьому враховується можливість реалізації оптом і вроздріб, наявність мережі торгових точок, зміна умов ринку, законодавства про податки і т.п.

Головна мета перевірки на другій стадії - переконатися в реальності здійснення угоди й одержання прибутку, що дозволяє повернути кредит і відсотки по ньому. Якщо в процесі перевірки встановлено, що позичальник використовує кредитні кошти на цілі, не передбачені кредитним договором, або угода нереальна з огляду її завершення через хибу кадрового фахового забезпечення позичальника і т.п., страхова компанія може за згодою з банком ухвалити рішення про призупинення витрати кредитних коштів, і почати роботу з їх відшкодуванню. Позичальнику також може бути запропонована санація його фінансово-господарської діяльності.

Третій етап контрольного супроводу кредитних коштів наступає після закінчення півтора-двох місяців після перерахування грошей позичальнику, але не менше ніж за 15-20 днів до закінчення терміну, на який виданий кредит. На цьому етапі також вивчається документація і фактичний стан справ.

Встановлюється чи реалізовано товар, чи знаходиться в стадії реалізації, або до його продажу ще не приступали. Чи буде зроблений своєчасний розрахунок за кредит? На що спрямовані дії позичальника: на погашення кредиту або оголошення страхового випадку?

Перевірка починається звичайно з аналізу раніше отриманої інформації. Потім визначаються результати угоди за даними бухгалтерського обліку. Провадяться виписки з розрахункового рахунку, перевіряються дані журналів-ордерів по рахунках 05"Матеріали", 41"Товари", 42"Торгова націнка", 46"Реалізація", 51 "Поточний рахунок", 60"Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", 61"Розрахунки по авансах", 76"Розрахунки с різними дебіторами і кредиторами".

Якщо необхідно виявити дані про ступінь реалізації товароматериальних цінностей, то робляться такі виписки з поточного рахунку, книги урахування реалізації, дані журналів-ордерів по рахунках 41, 51, 56. Страхова компанія тримає весь цей час контакт із банком із метою установлення своєчасного перерахування позичальником сум із метою погашення кредиту і відсотків по ньому. Одночасно з'ясовується можливість і терміни погашення кредитів і виплати відсотків. Ці дані з'ясовуються в процесі переговорів із керівництвом фірми кредитоодержувача, а також, виходячи з перевірки документальних і фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей. З'ясовується чи не виникнула в позичальника заборгованість іншим банкам або підприємствам. Перевіряється наявність закладеного майна у випадку виникнення необхідності його реалізацій для погашення кредиту. На цьому етапі украй важливо вивчити характер ділових відносин позичальника з іншими юридичними і фізичними особами, провести зустрічні звіряння операцій, що дозволяють вийти на партнерів позичальника, усвідомити суть їхніх фінансово-господарських відношень. Кожна угода по передачі матеріальних і фінансових коштів партнерам із числа родичів або друзів керівників, або фундаторів фірми-позичальника, виділення з її складу структурних підрозділів у самостійні юридичні особи можуть бути підготуванням позичальника до псевдобанкрутству.

Тому банк або страхова компанія до повернення кредитів і виплати, що належать за його використання відсотків, повинні вжити заходів по обмеженню витрати основних і обігових коштів що забезпечують виконання обов'язків позичальника перед кредитором.

Четвертий, заключний і найбільше важливий етап супроводу кредитних коштів - етап настання термінів їхнього погашення. На даному етапі виявляються всі недоробки кредитних підрозділів банку, допущені при доборі позичальника і виборі виду його кредитного обслуговування, недоліки банківських служб безпеки й контрольних підрозділів страхових компаній у процесі переробки даних, наданих позичальником і його вивчення на перерахованих нами вище етапах контрольного супроводу використання кредитних коштів. Місячний етап кредитної угоди потребує особливо інтенсивної і цілеспрямованої роботи відповідних служб банку, страхової компанії й іншого гаранта, що забезпечує повернення кредиту, оскільки всі перераховані вище недогляди можуть обертатися реальними збитками від непогашення позичальником кредиту для кожного з них. Безумовно, ситуація, коли позичальник не повертає кредит, спричиняє ризик відповідальності, виникає частіше усього в страхової компанії, оскільки суть страхування і полягає в забезпеченні повернення кредиту. Поряд із цим, при підсумку страхових договорів страховик також намагається вибрати оптимальні ризики відповідальності й захистити себе від зловмисних, неправомірних дій позичальника, що спричиняють неповернення кредиту і настання страхового випадку. Тому цілком можливо виникнення ситуації, коли ризик збитку від неповернення кредиту банку загрожує також. Все це обумовлює спільну роботу на даному етапі, як банку, так і страхової компанії. Розглянемо можливі ситуації на даному етапі кредитної угоди більш детально.

Перша ситуація. Позичальник повно і своєчасно погасив кредит і належні з нього відсотки. У даному випадку всі сторони задоволені, угода закінчена успішно і будь-які коментарії не потребуються. Банк ухвалює угоду про погашення кредиту й сповіщає про це страховику.

Друга ситуація. Кредитні кошти не погашаються частково або цілком за обставин , що не залежить від позичальника , або в результаті некомпетентних і самовпевнених дій позичальника, але при відсутності з його боку прямого наміру на неповернення кредитних коштів.

Третя ситуація. Неповернення кредиту виникає у результаті, хоча і завуальованого, але по суті прямого наміру позичальника на неповернення кредитних коштів. Розрізнити останні дві ситуації іноді складно, але вкрай необхідно, оскільки від цього залежить вибір методів подальшої роботи кредитора за даною кредитною угодою.

Для розмежування цих ситуацій поділимо позичальників на такі категорії:

1. Законослухняні позичальники, що мають реальне заставне забезпечення кредитних коштів, готові виконати свої зобов'язання по кредитному договору шляхом реалізації предметів застави;

2. Законослухняні позичальники, що не мають заставного майна, але готові працювати в напрямку погашення кредиту і виплат неустойки за несвоєчасне його погашення;

3. Позичальники, що змінили мету використання кредиту без згоди банку, що перезаставили предмети застави, що розтрачували кредит і предмети застави. Вони штучно викликають початок банкрутства, ухиляються від контактів із банком, страховиком або іншим гарантом, намагаються ввести їх у помилку.

Слід зазначити, що пролонгація кредитів не спричиняє автоматичного продовження договору страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту. Банк, що прийняв самостійно таке рішення, приймає ризик неповернення кредиту на себе, тому що договір страхування втрачає силу через закінчення його терміна. У самому договорі страхування звичайно відсутні які-небудь вказівки з цього приводу, але це випливає з логіки кредитного і страхового договорів, дія яких обумовлюється першим терміном погашення наданого кредиту.

Отже, упорядкування банком додаткової угоди до кредитного договору про пролонгацію кредиту, потребує також упорядкування додаткової угоди до договору про страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту. Перед тим, як приймати таке рішення, кредитор і страховик повинні узгодити ряд питань, що стосуються доцільності пролонгації кредиту. Це рішення повинно супроводжуватися глибоким аналізом фінансового стану позичальника, а також вивченням таких питань:

  • на які цілі використовувався кредит;

  • причини невдалої угоди; де в даний час знаходяться цінності, придбані за кредитні гроші;

  • чи можливо успішне завершення угоди з невеличкими втратами.

Тільки при позитивних відповідях на ці питання, а також при наданні реальних, всебічне продуманих програм санації, спрямованих на оздоровлення діяльності фірми-позичальника, може бути прийняте рішення про пролонгацію кредиту.

Крім того, банк, страхова компанія або інший гарант, відповідальний за погашення кредиту, можуть запропонувати позичальнику свої програми санації оздоровлення діяльності його фірми. У залежності від трудомісткості розробки таких програм ці послуги їхнього ініціатора (банку, страховика, гаранта) можуть бути платними. Рішення про прийняття або неприйняття цих послуг або самих програм позичальник приймає самостійно, але коли в нього відсутні необхідні спеціалісти, спроможні вивести підприємство з кризової ситуації, а він продовжує самовпевнено потребувати пролонгації кредиту, не маючи реальної можливості його погасити, це є серйозною підставою для кредитора, страховика або іншого гаранта для того, щоб не продовжувати термінів погашення кредиту, а вживати всіх припустимих законом заходів до його погашення і відшкодування заподіяного збитку.


2.5 Автоматизація бухгалтерських розрахунків за допомогою

засобів обчислювальної техніки

Автоматизація бухгалтерських розрахунків провадиться за допомогою комп'ютерів сімейства IBM із мікропроцесорами Intel 80486, Pentium і вище.

Комп'ютери, встановлені в банку, об'єднані в мережу, що складається з виділеного серверу і локальних робочих станцій. На всіх локальних машинах встановлена операційна система Windows 95, а також Windows-додатки MS Office 97 (MS Word, MS Exel) і спеціалізовані бухгалтерські програми для ведення операційного дня.

Використовувана мережна операційна система Novell 4.11. Конфігурація серверу: Pentium II, 96 MB ОЗУ, жорсткий диск (вінчестер) 4 ГВ. Конфігурація локальних станцій: Pentium MMX 200 MГц, 32 МВ ОЗУ, вінчестер 1,2 ГВ. Використовувані мережні карти фірми 3-com.

У якості табличного процесора використовується MS Excel 97.

Табличні процесори включають такі засоби для рішення економічних задач, як електронну таблицю, ділову графіку і базу даних.

MS Excel застосовується при: техніко-економічному плануванні; оперативному керуванні виробництвом; бухгалтерському і банківському урахуваннях; матеріально-технічному постачанні; фінансовому плануванні; розрахунку урахування кадрів, податків; розрахунку різноманітних економічних показників і ін.


Розрахунок платежів по кредиту

Фірма одержала кредит 200 тис. грн. на 5 років із погашенням рівними частинами наприкінці кожного року. У контракті встановлена процентна ставка 10% річних на залишок року.

Необхідно скласти план погашення кредиту фірмою за роками. Вихідні дані і результати розрахунку оформимо у вигляді документа. Уявимо графічно дані про суму, що погашається щорічно, сумі відсотків по кредиту за кожний рік і про річний платіж, а також про прибуток банку при поверненні боргу фірмою наприкінці терміна кредиту у вигляді разового платежу, розрахованого по формулі складних відсотків, простих відсотків і при погашенні кредиту рівними частинами наприкінці кожного року. Розрахунки і побудова діаграм зробити за допомогою ТП Excel 97. Зробити аналіз отриманих результатів. Вихідні дані приведені у додатку таблиця 2.2.

Розрахункові показники за кожний рік погашення кредиту приведені у додатку таблиця 2.3.

Припускаю структуру документа з вихідними даними в таблиці (див. додаток 2.4). Порядок рішення задачі наведений нижче.

Запровадження вихідних даних і таблиць

Табличний документ побудуємо на Листі 1 робочої книги, що є активним при завантаженні Excel 97.

Спочатку вводжу вихідні дані для рішення задачі:

активізую осередок C1 щиголем лівої кнопки миші на ній і для того, щоб вводимий текст був підкресленим клацнемо мишею на кнопці Подчеркнутый на панелі інструментів форматування;

уводжу текст "Вхідні дані" і натискаю клавішу Enter;

уводжу текстові і числові дані відповідно до таблиці (див. додаток таблицю 2.5).

Процентна ставка, рівна 10 %, що заноситься в клітину D4 береться у відносних одиницях (10/100=0,1).

Виділяю осередки A3:C3, клацаю лівою клавішею миші на кнопці Объединить и поместить в центре на панелі Форматирование і на кнопці По левому краю. Таку ж операцію проробляю з осередками A4:C4 і A5: C5.

У осередок B9 і B28 уводжу заголовки таблиць "План погашення боргу фірмою" і "Прибуток кредитора" відповідно. Завершується запровадження клавішею Enter.

Для формування "шапки таблиці" уводяться текстові дані відповідно до таблиці (див. додаток 2.6).

Така група даних вводиться в осередки відповідно до макета, що поданий у таблиці (див. додаток 2.4).

Для активізації осередку B32 необхідно клацнути на ній лівою клавішею миші і з клавіатури ввести текст. Завершується запровадження натисканням клавіші Enter. При цьому покажчик осередку переміщається на один рядок униз.

Щоб пронумерувати роки в інтервалі B13:B17, скористаємося обчисленням членів арифметичної прогресії з кроком 1, що і є номерами з 1 по 5.

Для цього: вводжу в осередок B13 значення 1; виділяю інтервал осередків B13:B17;

вибираю з меню Правка команду Заполнить, а потім Прогрессия…;

у діалоговому вікні Прогрессия клацаю на кнопці Ok (по умовчанню у вікні активізована опція Арифметическая в області Тип і По столбцам в області Расположение, а крок прогресії встановлений рівним 1 у поле Шаг).

Запровадження формул

Формули для розрахунку залишку боргу на початок кожного року, суми боргу що погашається щорічно, суми відсотків по кредиту за кожний рік, а також річного платежу вводяться в осередки C13, C14, D13, E13 і F13, а потім копіюються у відповідні осередки колонок C, D, E і F з автоматичним настроюванням формул у такий спосіб:

уводжу в осередок C13 формулу:

=D3 (2.4)

в осередок C14 формулу:

=C13-D13 (2.5)

активізую осередок C14 і встановлюю покажчик миші на маркері автозаповнювання;

утримуючи ліву клавішу миші натиснутої, переміщаю покажчик миші на осередок C17 (виконується копіювання з автоматичним настроюванням формул).

Аналогічно уводжу формули в осередки:

D13 =$D$3/$D$5; (2.6)

E13 =C13*$D$4; (2.7)

F13 =D13+E13 (2.8)

і потім копіюю у відповідні інтервали осередків відповідно до табл. 3

У формулі запис адреси осередку $D$5 позначає абсолютний номер рядка. Цей номер при копіюванні не змінюється.

Для визначення підсумкової суми відсотків за кредит активізую осередок E18 і клацаю на кнопці з зображенням символу суми на стандартній панелі інструментів. Такі ж дії проводжу і з осередком F18 для визначення суми річного платежу.

Прибуток банку при розрахунку боргу, що повертається на виплат на 5 років по складних відсотках, визначається формулами:

E32 =F18; (2.9)

F32 =E32-D3. (2.10)

борг, що повертається одноразовим платежем, розрахований по простих і складних відсотках, а також прибуток банку в цих випадках визначається за формулами:

E33 =D3*(1+D5*D4); (2.11)

E34 =D3*(1+D4)^D5; (2.12)

F33 =E33-D3; (2.13)

F34 =E34-D3. (2.14)


Форматування таблиці

Щоб зробити таблицю більш наочною, виконаємо таке форматування осередків таблиці.

Для установки потрібної ширини стовпчиків таблиці, виділимо інтервал стовпчиків А:F, вибираю в рядку меню пункт Формат, у ньому команду Столбец, а потім - Автоподбор ширины.

Форматуємо осередок В9, що містить заголовок таблиці, у такий спосіб:

активізуємо осередок В9;

у панелі інструментів форматування відчинимо поле списку з розмірами шрифту щиголем миші на кнопці зі стрілкою, розташованої з права від поля списку, і виберемо розмір шрифту рівний 14 пунктам;

у панелі інструментів форматування клацнемо на кнопки для полужирного шрифту;

розташуємо заголовок посередині таблиці, для чого виділимо інтервал осередків В9:F9 і клацнемо на кнопці Объединить и поместить в центре на панелі інструментів форматування.

Виділимо полужирним шрифтом текстові дані в "шапці" таблиці, а також "шапку" таблиці полужирними лініями , що обмережують.

Для цього:

-виділяю інтервали осередків B11:B12, C11:C12, D11:D12, E11:E12, F11:F12;

-клацнемо на кнопці для полужирного шрифту на панелі інструментів форматування;

-клацнемо на кнопці зі стрілкою праворуч від кнопки Линии рамки на панелі інструментів форматування. З меню що з’явилося, виберемо зразок ліній. Через те, що зазначені інтервали осередків несуміжні, то при їхньому виділенні необхідно утримувати натиснутої клавішу Ctrl.

Таблицю "Прибуток кредитора" форматуємо аналогічно.

Приберемо сітку таблиці. Для цього в рядку меню виберемо пункт Сервис, а потім команду Параметры... і в діалоговому вікні , що з'явилося , клацнемо на вкладці Вид, у ній виключимо перемикач Сетка і клацнемо на кнопці ОК. Побудовану табл. 2.7 із вихідними даними подаю нижче (див. додаток таблицю 2.7).

Графічне зображення табличних даних.

Для графічного зображення даних про суму боргу, що погашається щорічно, сумі відсотків по кредиту за кожний рік і річний платіж доцільно побудувати об'ємну, з’єднану, стовпчикову діаграму, присвоївши їй номер 1.

Виділимо інтервали осередків E11:E17 і D11:D17, значення, яких будуть використані в якості числових даних, легенди, а також міток осі X при побудові діаграми. Клацнемо на кнопці Мастер диаграмм на стандартній панелі інструментів. У діалоговому вікні , що з'явилося, Мастер диаграмм (шаг 1 из 4): тип диаграммы виберемо тип діаграми Гистограмма (Объемный вариант гистограммы с накоплением.) і клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні , що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммы виберемо вкладку Ряд. Через те що діапазон осередків заданий раніше, то він внесений автоматично в поля Имя: і Значения:, а в поле Подписи оси X: клацаємо на кнопці згортання вікна, розташованого праворуч в полі запровадження діапазону. Для вказівки діапазону осередків необхідно виділити діапазон осередків B13:B17 за допомогою лівої клавіші миші. Цей діапазон автоматично вводиться в поле запровадження Подписи оси X:. Після повторного щигля на кнопці згортання вікна відчиняється діалогове вікно Исходные данные. Потім клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні, що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммы на вкладці Заголовки в поле ввода Название диаграммы введемо текст "План погашення боргу фірмою". У поле завантаження Ось X (категорий): уведемо текст «Роки». У поле завантаження Ось Z (значений): уведемо текст «тис. грн.» і клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні, що з'явилося Мастер диаграмм (шаг 4 из 4): размещение диаграммы в Поместить диаграмму на листе: по умовчанню обраний пункт имеющемся:, а в його поле запровадження встановимо значення Лист 2.

Після щигля на кнопці Готово діаграма буде побудована.

Щоб установити потрібний розмір діаграми, треба клацнути на порожній області діаграми для її виділення. За допомогою маркерів, що з'явилися, змінюємо розмір діаграми до потрібних розмірів. Для надання діаграмі більшої наочності необхідно відредагувати її елементи шляхом подвійного щигля лівою клавішею миші і зміни параметрів цих елементів. Побудована діаграма наведена на мал.2.2(див. додаток мал. 2.2).

Для графічного зображення даних про прибуток банку доцільно побудувати об'ємну стовпчикову діаграму, присвоївши їй номер 2.

Визначаємо інтервал осередків E30:E34 і F30:F34 значення, яких будуть використані як легенда, і числових даних при побудові діаграми.

Клацнемо на кнопці Мастер диаграмм на стандартній панелі інструментів. У діалоговому вікні , що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 1 из 4): тип диаграммы виберемо тип діаграми Гистограмма (Трехмерная гистограмма показывает раскладку значений по категориям и рядам данных.) і клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні , що з'явилося, Мастер диаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммы виберемо вкладку Ряд. Через те що діапазон осередків був заданий раніше, то він внесений автоматично в поля Имя: і Значения:, а в поле Подписи оси X: клацаємо на кнопці згортання вікна, розташованої праворуч в полі запровадження діапазону. Для вказівки діапазону осередків необхідно виділити діапазон осередків B32:B34 за допомогою лівої клавіші миші. Цей діапазон автоматично вводиться в поле запровадження Подписи оси X:. Після повторного щигля на кнопці згортання вікна відчиняється діалогове вікно Исходные данные. Потім клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні, що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммы на вкладці Заголовки в поле запровадження Название диаграммы введемо текст "Прибуток кредитора". У поле запровадження Ось X (категорий): уведемо текст «Вид розрахунку». У поле запровадження Ось Z (значений): уведемо текст «тис. грн.» і клацнемо на кнопці Далее.

У діалоговому вікні , що з'явилося , Мастер диаграмм (шаг 4 из 4): размещение диаграммы в групі Поместить диаграмму на листе: по умовчанню обраний пункт имеющемся:, а в його поле запровадження встановимо значення Лист 3.

Після щигля на кнопці Готово діаграма буде побудована.

Щоб установити потрібний розмір діаграми, треба клацнути на порожній області діаграми для її виділення. За допомогою маркерів, що з'явилися, змінюємо розмір діаграми до потрібних розмірів. Для надання діаграмі більшої наочності необхідно відредагувати її елементи шляхом подвійного щигля лівою клавішею миші і зміни параметрів цих елементів. Побудована діаграма наведена на мал. 2.3(див. додаток мал. 2.3).

Зберігання таблиці і діаграм на диску і висновок їх на пресу

Для зберігання створеної таблиці і діаграм на диску клацнемо на кнопці Сохранить в стандартній панелі інструментів.

У діалоговому вікні , що з'явилося , Сохранить введемо ім'я таблиці "План погашення боргу фірмою" у поле запровадження Имя файла і клацнемо на кнопці Сохранить.

Для висновків поточної таблиці і діаграм на пресу необхідно клацнути на кнопці Печать на стандартній панелі інструментів.

Аналіз результатів

Дані, подані на діаграмах (див. додаток мал. 2.2 і мал. 2.3), дозволяють зробити порівняльний аналіз прибутку кредитора (банку) у трьох випадках:

при поверненні боргу наприкінці терміна кредиту у виді разового платежу, розрахованого по формулі складних відсотків

322,102-200=122,102 тис. грн.;

розрахованого по формулі простих відсотків

300-200=100 тис. грн.;

при погашенні кредиту рівними частинами наприкінці кожного року

260-200=60 тис. грн.

З результатів табличних розрахунків і побудованих діаграм очевидно, що прибуток кредитора знижується при погашенні боргу на виплат. Очевидно, такий підхід вигідний банку, тому що кошти, що повертаються частинами, банк знову може пустити в обіг і одержати на них відсотки можливо великі, якщо зросте ставка по кредиту. Крім того, це дозволяє контролювати платоспроможність клієнтури.



Overview

Лист1
Лист2


Sheet 1: Лист1


Період Сума Прибуток X*Y X^2 Розмір Y, об- Відхилення Відхилення Відхилення Y Відхилення Y від

кредитів банку

числена по рів- Y від Y по рів- Y від Y по рівнян- від середньої середньої арифме-


тис. грн., X тис. грн., Y

нянню прямої нянню прямої ню прямої у квадраті. арифметичної. тичної в квадраті.
1 Jan 96 200.0 15.8 3160.0 40000.00 14.13 1.67 2.7889 -0.01 0.0001
2 Feb 96 190.0 14.0 2660.0 36100.00 13.97 0.03 0.0009 -1.80 3.2400
3 Mar 96 265.0 14.9 3948.5 70225.00 15.16 -0.26 0.0676 -0.91 0.8281
4 Apr 96 195.0 13.0 2535.0 38025.00 14.05 -1.05 1.1025 -2.80 7.8400
5 May 96 245.0 12.5 3062.5 60025.00 14.85 -2.35 5.5225 -3.30 10.8900
6 Jun 96 271.4 16.9 4586.7 73657.96 15.26 1.64 2.6896 1.09 1.1881
7 Jul 96 181.1 12.0 2173.2 32797.21 13.83 -1.83 3.3489 -3.80 14.4400
8 Aug 96 230.6 17.2 3966.3 53176.36 14.62 2.58 6.6564 1.39 1.9321
9 Sep 96 250.8 19.0 4765.2 62900.64 14.93 4.07 16.5649 3.19 10.1761
10 Oct 96 265.4 20.0 5308.0 70437.16 15.16 4.84 23.4256 4.19 17.5561
11 Nov 96 270.0 13.7 3699.0 72900.00 15.24 -1.54 2.3716 -2.10 4.4100
12 Dec 96 385.7 3.0 1157.1 148764.49 17.08 -14.08 198.2464 -12.81 164.0961
13 Jan 97 290.0 12.5 3625.0 84100.00 15.60 -3.10 9.6100 -3.31 10.9561
14 Feb 97 295.0 14.9 4395.5 87025.00 15.64 -0.74 0.5476 -0.90 0.8100
15 Mar 97 280.0 16.7 4676.0 78400.00 15.40 1.30 1.6900 0.89 0.7921
16 Apr 97 275.0 18.1 4977.5 75625.00 15.32 2.78 7.7284 2.29 5.2441
17 May 97 300.0 20.1 6030.0 90000.00 15.72 4.38 19.1844 4.29 18.4041
18 Jun 97 320.0 18.1 5792.0 102400.00 16.02 2.08 4.3264 2.29 5.2441
19 Jul 97 260.0 10.2 2652.0 67600.00 15.08 -4.88 23.8144 -5.61 31.4721
20 Aug 97 270.0 13.0 3510.0 72900.00 15.24 -2.24 5.0176 -2.81 7.8961
21 Sep 97 275.0 13.3 3657.5 75625.00 15.32 -2.02 4.0804 -2.51 6.3001
22 Oct 97 295.0 13.1 3864.5 87025.00 15.64 -2.54 6.4516 -2.71 7.3441
23 Nov 97 300.0 10.0 3000.0 90000.00 15.72 -5.72 32.7184 -5.81 33.7561
24 Dec 97 313.0 23.0 7199.0 97969.00 15.92 7.08 50.1264 7.29 53.1441
25 Jan 98 381.0 17.2 6553.2 145161.00 17.00 0.20 0.0400 1.39 1.9321
26 Feb 98 392.0 17.3 6781.6 153664.00 17.18 0.12 0.0144 1.49 2.2201
27 Mar 98 390.0 24.0 9360.0 152100.00 17.15 6.85 46.9225 8.19 67.0761
28 Apr 98 400.0 23.5 9400.0 160000.00 17.30 6.20 38.4400 7.69 59.1361
29 May 98 360.0 14.2 5112.0 129600.00 16.67 -2.47 6.1009 -1.61 2.5921
30 Jun 98 405.0 18.0 7290.0 164025.00 17.38 0.62 0.3844 2.19 4.7961
31 Jul 98 360.0 17.8 6408.0 129600.00 16.67 1.13 1.2769 1.99 3.9601
32 Aug 98 374.0 16.0 5984.0 139876.00 16.89 -0.89 0.7921 0.19 0.0361
33 Sep 98 372.0 18.0 6696.0 138384.00 16.86 1.14 1.2996 2.19 4.7961
34 Oct 98 385.0 18.5 7122.5 148225.00 17.07 1.43 2.0449 2.69 7.2361
35 Nov 98 387.0 17.0 6579.0 149769.00 17.10 -0.10 0.0100 1.19 1.4161
36 Dec 98 370.0 12.5 4625.0 136900.00 16.83 -4.33 18.7489 -3.31 10.9561

Разом 10999.0 569.0 176311.8 3514981.82 569.00 0.00 544.8400 0.00 584.0600

Sheet 2: Лист2














Мал. 3.1


3. Аналіз банківських кредитів. Внутрішньобанківські методи і системи забезпечення економічної безпеки в сфері кредитування


3.1 Використання економіко-математичних методів із

метою удосконалення планування і прогнозування в банках

Побудова економіко-статистичних моделей дозволяє дати кількісну характеристику зв'язку, залежності і взаємній обумовленості економічних показників. Хоча модель може претендувати лише на більш-менш спрощений відбиток дійсності, вона забезпечує строгий математичний підхід до дослідження сформованих економічних взаємозв'язків, до з'ясування питань про те, чи істотна досліджувана залежність, у якій формі вона виявляється тощо. Саме внаслідок математичної завершеності, кількісної певності своїх характеристик і оцінок економіко-статистична модель служить не тільки засобом аналізу попереднього розвитку, але й стає важливим інструментом планових розрахунків.

Математичні розрахунки вважають встановленими, якщо зв'язок між незалежним показником-фактором x і залежної перемінної у існує і характеризується функцією y=f(x).

Однієї з перших задач кореляційного аналізу є встановлення виду цієї функції, тобто відшукання такого кореляційного рівняння (рівняння регресії), що найкраще відповідає характеру досліджуваного зв'язку.

Рівняння прямої y=a0+a1x,

де x і y- відповідно незалежні перемінні,

a0 і a1- постійні коефіцієнти.

Висновок прямолінійності характеру зв'язку перевіряється спочатку шляхом простого зіставлення по наявним даним варіації залежної і незалежної перемінних, а також графічним способом.

При графічному способі кожне спостереження відзначається у вигляді крапки в прямокутній системі координат. При достатньо великій кількості спостережень розташованих крапок на графіку легко дозволяє переконатися в слушності або хибності уявлення про лінійний характер зв'язку між досліджуваними перемінними.

Другим етапом є виявлення рівняння прямої при даній конкретній залежності між x і y. Для цього необхідно визначити чисельні значення (a0 і a1), при яких пряма найкраще буде відповідати наявним фактичним даним.

Знаходимо мінімум квадратів відхилень, коефіцієнти яких відшукуємо методом найменших квадратів.

y=a0+a1x

(yфакт -yрасч)2=min

Рівняння прямої можна записати в такий спосіб:

yрасч=a0+a1xфакт,

підставляючи значення yрасч в умову мінімізації суми квадратів одержимо:

(yфакт-a0-a1x)2=min

Визначивши мінімізуючу функцію в цілому через f і відкинувши yx і y, підписні літери, маємо:

f

=-2(y-a0-a1x)=0;

a0


f

=-2(y-a0-a1x)x=0;

a1

Після перетворення одержимо систему нормальних рівнянь, рішення яких призводить до визначеного розміру коефіцієнтів a0 і a1:

y=Na0+a1x;

xy=a0x+a1x2;


де N - число одиниць спостережень (36),

x -сума наданих кредитів (10999),

y -сума прибутку банку (569),

xy=176835,3

x2=3514981,8 (Див. додаток таблицю 3.1).

У результаті маємо систему рівнянь:

569=36a0+10999a1;

176311,8=10999a1+3514981,8a1;

36a0=569-10999a1;

a0=(569-10999a1)/36;

a1=0,0159;

a0=10,95.

Рівняння має вигляд: y =10,95+0,0159x;

Підставимо вибірково 7-е і 25-е значення. Пряма лінія, що відповідає цьому рівнянню, проведена на графіку 3.1.

Модель аналізованої залежності відповідає логіці економічного аналізу, чим більше сума виданих кредитів, там більше прибуток банку.

Тепер необхідно з'ясувати, чи є зв'язок між аналізованими показниками і наскільки вона сильна.

Середня сума прибутку дорівнює 15,81 тис.грн. на місяць.

Просте зіставлення даних 7-й і 9-й граф таблиці призводить до явного висновку: відхилення від прямої менше відхилень від середньої, отже, оцінки по рівнянню набагато точніше оцінок по середньому розміру досліджуваної ознаки.

Дамо нашому висновку кількісне вираження, тобто обчислимо, наскільки усі відхилення від середньої перевищують відхилення від прямої. Цю задачу не можна, очевидно, розв’язати шляхом підсумовування самих відхилень, тому що сума в обох випадках рівна нулю. Скористаємося квадратами відхилень.

Дисперсія (s2y).

(y-y)2

s2y= ; (3.1)

N

s2y = 584,06/36 = 16,22;


sy= 16,22 = 4,03;

Такі ж операції варто проробити і з відхиленнями від прямої.

Нову дисперсію позначимо через s2yx , показуючи цим, що в даному випадку ми розглядаємо y як залежний розмір стосовно x. Дисперсія значень y складає:

s2yx=544,84/36=15,13;

syx= 15,13=3,89;

Це означає, що дійсний прибуток банку, відхиляється від прибутку, обчисленої по рівнянню, у середньому на 3,89 тис.грн. Розмір syx характеризує надійність оцінок, отриманих по рівнянню прямої, а розмір sy показує надійність оцінок за допомогою середньої.

Визначаємо наскільки скоротилася сума квадратів відхилень при переході від середньої арифметичної до рівняння прямої:

s2y-s2yx 16,22-15,13

= = 0,067; (3.2)

s2y 16,22

Розмір 0,067 (коефіцієнт детермінації) характеризує силу впливу даної причини (сума виданих кредитів) на пов'язаний із нею показник (сума прибутку). Коефіцієнт детермінації обчислюється як відношення квадратів відхилень. Для переходу до першого ступеня необхідно витягти квадратний корінь, одержуємо коефіцієнт кореляції:

s2y-s2yx

r= = 0,067 = 0,26; (3.3)

s2y

Рівняння зв'язку і коефіцієнт кореляції є двома найважливішими характеристиками кореляційної залежності, що узагальнюють, між досліджуваними ознаками. Рівняння в конкретній кількісній формі показує, яка існує залежність між двома перемінними, а коефіцієнт кореляції дозволяє судити про силу цієї залежності, про тісноту досліджуваного зв'язку.

Тіснота зв'язку між перемінними може бути змінена за допомогою індексу кореляції (i), що визначається аналогічно коефіцієнту для лінійної форми зв'язку, тобто за формулою:


s2yx

i= 1- ; (3.4)

s2y

де s2yx -середнє квадратичне відхилення фактичних значень y від значень, обчислених по рівнянню кривої,

s2y -середнє квадратичне відхилення фактичних значень y від їх середнього арифметичного розміру.

15,13

i= 1- = 1-0,93 = 0,27;

16,22

Індекс кореляції умовний розмір, що розраховується лише стосовно конкретної форми кривої. Як бачимо питому вагу суми виданих кредитів дорівнює 0,27, або 27% прибутку банку відбувається за рахунок зміни суми виданих кредитів. Тому розмір обраного чинника на прибуток банку істотно впливає. Визначимо середню квадратичну помилку коефіцієнта кореляції вибіркової сукупності:

1 1

r = = = 0,1; (3.5)

 N – 1 35

Визначимо відношення коефіцієнта кореляції вибіркової сукупності до запропонованої квадратичної помилки:

0,259

= 1,53;

0,169

Різниця i – r = 0,27 – 0,261 = 0,009; 0,009 < 0,1;

Отже, лінійна форма зв'язку обрана правильно.

10999

ост. = = 17,48;

36

ост. 17,48

V = * 100% = * 100% = 3,07%. (3.6)

y 569

Даний коефіцієнт означає, що запропонованою економіко-математичною моделлю можна користуватися, при вивченні впливу суми виданих кредитів на прибуток банку.


3.2. Аналіз активних операцій банку.

Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля

Аналіз структури активних операцій ділиться на якісний і кількісний. У випадку здійснення якісного аналізу визначається перелік активних операцій (напрямків використання коштів банку) на момент проведення аналізу. (Див. додаток таблиця 3.2)

У структурі активних операцій банку найбільша питому вагу має кредитна діяльність - 49,4%, у тому числі надання короткострокових кредитів 33,1%. Банк є платоспроможним, оскільки кошти на кореспондентському рахунку в НБУ складають 22,5%. Витрати банку мають незначну питому вагу в структурі активних операцій - 2,7%. Отже, активи банку складаються в основному з позик клієнтів. Безнадійні борги по цих позиках заподіюють банку збитки, особливо в тому випадку, якщо недостатньо забезпечені кредити.

Кредитний портфель - це характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованих по визначених критеріях. Одним із таких критеріїв, застосовуваних у практику, є ступінь кредитного ризику. За цим критерієм визначається якість кредитного портфеля. Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля дозволяє менеджерам банку управляти його позичковими операціями.

При формуванні кредитного портфеля необхідно враховувати такі ризики:

1. Кредитний ризик - при якому позичальники можуть бути не в змозі погасити свій борг;

2. Ризик ліквідності - при якому у банку виявиться недостатньо коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені терміни;

3. Процентний ризик - ризик змін процентних ставок, що негативно позначаються на прибутку банку.

Кредитний ризик повинний контролюватися для підтримки його на відповідному рівні. Цього рівня банк досягає за допомогою знедоленого керування кредитами, а також таких мір:

- кредити даються тільки тим позичальникам, кредитоспроможність яких перевірена і є задовільною;

- кредитна угода складається таким чином, щоб виключити можливість невиконання його умов;

- постійно контролювати виплати відсотків і погашення основної суми боргу; якщо платежі переходять у категорію прострочених, застосовуються відповідні міри.

Зважаючи на те, що найбільша питома вага припадає на кредитну діяльність в активних операціях банку, що є ризикованої для комерційного банку, виникає необхідність в аналізі «кредитного портфеля» банку. (Див. додаток таблиця 3.3)

Структура «кредитного портфеля» банку може вважатися задовільною в тому випадку, якщо питома вага кредитів без забезпечення, сумнівних для повернення, прострочених і пролонгованих складає не більш 50%. У такому випадку банк проводить ризиковану кредитну політику.

Основоположним моментом в керівництві кредитним портфелем банку є вибір кредиторів, оцінки якості окремо взятої позички. На даний час приймаються два головних критерії: ступінь заможності повернення позички і фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. Вони відповідають утриманню першого етапу керування кредитним портфелем.

З погляду забезпечення повернення позичок НБУ пропонує виділити три групи кредитів, що різняться за ступенями ризику.

Перша група - забезпечені позички.

Друга група - недостатньо забезпечені позички.

Третя група - незабезпечені позички.

Другий критерій класифікації відбиває фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. У цьому зв'язку виділяють 5 груп кредитів:

1. - позички, що повертаються в термін.

2. - позичка, із прострочена заборгованість терміном до 30 днів;

3. - «- від 30 до 60 днів;

4. - « - від 60 до 180 днів;

5. - « - понад 180 днів.

З урахуванням зазначених критеріїв НБУ пропонує виділяти п'ять груп кредитів, що диференціюється рівнем відрахувань у резервний фонд банку, що відповідає утриманню другого етапу керівництва кредитним портфелем.

Відрахування конкретних позичок, виділених банком, значаться на балансі на квартальні дати, до відповідних груп складає утримання третього етапу керівництва кредитним портфелем.

На четвертому етапі робітники банку визначають структуру кредитного портфеля в розтині класифікованих позичок, тобто сумують усі позички однієї групи й одержують дані обсяги кожної групи, а також кредитного портфеля банку в цілому на відповідну дату.

На п'ятому етапі визначається сукупний ризик кредитного портфеля банку. Для цього сума кредитів по кожній групі примножається на відповідний відсоток ризику.

На 1.01.99 р. структура кредитів Регіонального керівництва Промінвестбанку виглядає таким чином (тис. грн.):

1-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1500,0

2-я гр. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _2300,0

3-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 800,0

4-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 700,0

5-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1300,0

Разом:_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 6600,0


Використовуючи коефіцієнти ризику кожної групи позичок, одержуємо сукупний ризик кредитного портфеля банку на 1.01.99 р.:

(1500х2%)+(2300х5%)+(800х30%)+(700х75%)+

(1300х100%) = 2200 тис. грн.

На попередню дату (1.01.98 р.) розмір сукупного ризику був вище, і складала 4500 тис. грн. Кредитний ризик знизився за рахунок поліпшення якості кредитного портфеля.

Шостий етап - аналізуємо чинники, що викликали погіршення якості кредитного портфеля. Такі чинники можуть бути пов'язані як із зміною фінансового стану позичальників, так і з погіршенням заможності повернення позичок при використанні заставного права, гарантій або страхування.

На сьомому етапі керівництва кредитним портфелем здійснюється формування достатніх резервних фондів.

У нашому випадку банк зобов'язаний сформувати резервний фонд у розмірі не менше 2200 тис. грн. Аудитори повинні підтвердити повноту формування зазначеного резерву.

На заключному (восьмому) етапі керівництва кредитним портфелем менеджери банку на основі розгляду сформованої структури кредитного портфеля і чинників, що викликали її зміну, намічають міри в області кредитної політики банку на перспективу. До них належать: зміни в цільовій спрямованості позичок або сфер вкладення кредитних ресурсів, одержання додаткових гарантій, посилення попереднього і наступного контролю за виконанням умов кредитного договору, поліпшення тих або інших елементів організації кредитного процесу.

Система контролю за якістю кредитного портфеля і факторами ризику

Внутрішньобанківський контроль за якістю кредитного портфеля і факторами ризику, є одним із найважливіших напрямків внутрібанківської роботи. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з погляду економічної безпеки банку, у зв'язку з учиненням яких-небудь зловживань його службовцями або несумлінними клієнтами, але і як засіб визначення стану ліквідності банківських операцій, ступеня концентрації їхньої ризикованості, ефективності розміщення власних і притягнутих коштів. Інакше кажучи, аналітичний внутрішньобанківський контроль необхідно розглядати як систему керівництва факторами ризиків, а також як інструмент прогнозування і здійснення ефективної грошово-кредитної політики банку. Як перший, так і другий аспекти внутрібанківській системи контролю спрямовані на підтримку стабільної роботи банківського закладу. Але в силу специфіки даної роботи ми розглянемо ці питання через призму економічної безпеки банків у процесі проведення активних кредитних операцій.

Важливість даних питань полягає в тому, що в процесі активних кредитних операцій формується елемент ліквідності кредитного портфеля банків, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони одержують відсотки, що є основним джерелом прибутку, формування якісного кредитного портфеля банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи і надійності як партнера у фінансово-господарській діяльності. Запропонована система аналізу може бути використана як робітниками банку для розробки оптимальних систем по керівництва кредитними ризиками і на цій основі удосконалювання кредитної діяльності, так і відповідними контрольно-ревізійними службами при проведенні перевірочних заходів щодо вивчення діяльності банку.

Аналіз кредитної діяльності банку містить:

1. Оцінку ефективності банківських аналітичних систем керівництва кредитними ризиками (розробляється з урахуванням структури і видів кредитних ризиків кредитного портфеля конкретного банку).

2. Оцінку якості можливого ризику, його правильну класифікацію в плані покриття і достатності існуючих резервів для покриття фактичного і потенційного збитку.

3. Прогноз рентабельності проведених кредитних операцій і обгрунтування відповідності прибутку ступеня кредитних ризиків.

4. Визначення ступеня, особливостей і типу концентрації ризиків кредитного портфеля.

Оскільки визначені збитки, пов'язані з кредитами є неминучими, то наявність відповідної системи контролю і процедури прийняття рішень про надання кредитів дає можливість знизити ризик збитків. Прогноз припустимих ризиків кредитних операцій повинний базуватися на системі контролю і процедурі надання, покликаних захищати банківські резерви і капітал, обмежувати ризики до контрольованих рівнів. Ці системи і процедура припускають глибокий аналіз кількісних кредитних чинників, що відповідно відображають якість припустимих ризиків.

Для попередження погіршення якості кредитного портфеля в процесі концентрації тих або інших видів кредитів, у тому числі в залежності від періодичності діяльності, банк повинний оперативно визначати ріст ризиків, і відкоригувати балансову вартість кредитів шляхом створення спеціальних резервів для покриття можливого збитку.

Аналіз кредитних ризиків являє собою оцінку якісних і кількісних факторів платоспроможності окремих позичальників і їхньої сукупності. На основі цього будується прогноз перспектив і методів підтримки ліквідності операцій, що складають кредитний портфель, а при необхідності і санації кредитної діяльності банку.

Внутрішньобанківський процес керівництва кредитними ризиками має чотири основні стадії:

а) Робота банку по організації видачі кредиту. На цій стадії оцінюється, затверджується і документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія.

б) Розгляд кредитного ризику. Дана стадія передбачає розробку прогнозу з урахуванням ступеня ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.

в) Нагляд за боржниками в розтині конкретних угод, ризикованими кредитами і рівнем їхньої концентрації в розтині категорій ризиків.

г) Контроль за процесом погашення заборгованості.

Керівництво кредитними ризиками включає банківські підходи і засоби контролю за кредитною діяльністю і складається з:

1. Кредитної стратегії, що включає кредитну політику і процедуру надання кредитів.

2. Організації роботи персоналу по виконанню кредитних функцій.

3. Внутрішньобанківського контрольного супроводу за наданими кредитами.

4. Урахування кредитів і управлінських систем звітності.

Внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків

Існує багато різноманітних ризиків, так чи інакше пов'язаних із кредитними ризиками. У банківській практиці їх нараховують понад п'ятдесяти видів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкротства, банкрутства позичальника; відмови його партнерів від платежів за отримані товари, від придбаних або зроблених позичальником товарів; рівня переконцентрації ризиків у зв'язку з наданням коштів одному позичальнику, розміщення їх в одному секторі економіки; пільгового кредитування родинних дочірніх підприємств; заможності банків і підприємств-позичальників кваліфікованими кадрами й інших чинників, що впливають на ступінь ризику, аж до ряду політичних чинників, таких як військові конфлікти, революції, націоналізація, зміна законодавчої політики тощо.

Слід зазначити, що при правильній організації роботи і взаємодії відповідних служб банку ризики можна зводити до мінімуму, але жоден із ризиків не може бути усунутий цілком. Водночас, надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що, як уже відзначалося, є основним джерелом його прибутку. З іншої сторони надмірна, непродумана ризикованість створює для банку погрозу загубити не тільки прибуток у виді відсотків за надані кредити, але і кредитні кошти. Для більш повного їхнього урахування в процесі застосування вичленуємо найбільш важливі, внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків.

Перший метод зниження кредитних ризиків: вибір менш небезпечних видів і режиму проведення активних кредитних операцій у залежності від рівня надійності позичальника і ряду інших чинників.

Другим методом зниження кредитних ризиків є лимитування витрати позичальником кредитних коштів.

Третім методом зниження кредитних ризиків є диверсифікація позичок.


3.3 Аналіз платоспроможності і ліквідності підприємства

Оцінка платоспроможності і ліквідності.

Попередня оцінка фінансового положення підприємства здійснюється на підставі даних бухгалтерського балансу, " Звіту про фінансові результати і їхнє використання ", а також " Додатки до балансу підприємства ".

На даній стадії аналізу формується початкове уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі майна підприємства і їхніх джерел, установлюються взаємозв'язки між показниками.

Для зручності проведення такого аналізу доцільно використовувати так званий ущільнений аналітичний баланс - нетто, що формується шляхом додавання однорідних по своєму складі елементів балансових статей у необхідних аналітичних розтинах, як це показано на таблиці. (Див. додаток таблиця 3.4)

Одним із найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під яким прийнято розуміти спроможність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більші, ніж зовнішні зобов'язання.

Спроможність підприємства сплачувати по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи. Виходячи зі сказаного, у практиці аналітичної роботи використовують цілу систему показників ліквідності . Роздивимося найважливіші з них.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості) обчислюється - кошти і швидко реалізація цінних паперів(III розділ активу) до короткострокової заборгованості (результат поділу III пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату упорядкування балансу або іншої конкретної дати.

За даними нашого прикладу співвідношення коштів і короткострокових зобов'язань складає 0.24 : 1 (299:1255) на початок року і 0.16 : 1 (259:1591) на кінець. Це говорить про те, що погасити свої зобов'язання в терміновому порядку підприємство не змогло б. Проте, з огляду на малу можливість того, що всі кредитори підприємства одночасно пред'являть йому свої боргові вимоги, і приймаючи в увагу той факт, що теоретично достатнім значенням для коефіцієнта терміновості є співвідношення 0.2 : 1, можна попередньо припустити допустимість сформованих на підприємстві співвідношень легко реалізованих активів і короткострокової заборгованості.

Уточнений коефіцієнт ліквідності - визначається як відношення коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості (III розділ активу) до короткострокових зобов'язань (результат III поділу пасиву балансу-нетто). Цей показник характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або зроблені послуги. Для нашого прикладу це співвідношення склало на початок року 0.73 : 1 ((299+612):1255) і на кінець року 0.65 : 1 ((259+780):1591), тобто скоротилося на 8 пунктів.

Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіх поточних активів (результат II розділу + результат III розділу активу) до короткострокових зобов'язань (результат III розділу пасиву балансу нетто). Він дозволяє встановити, у якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. У загальному випадку нормальними вважаються значення цього показника, що знаходяться в межах від 2 до 3.

Варто мати на увазі, що якщо відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче, ніж 1:1, то можна говорити про високий фінансовий ризик, пов'язаний з тим, що підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.

Співвідношення 1:1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Приймаючи до уваги різноманітний ступінь ліквідності активів, можна з упевненістю припустити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, а, отже, і в даній ситуації виникає можливість фінансової стабільності підприємства.

Якщо ж значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1 : 1, то можна зробити висновок про те, що підприємство має у своєму розпорядженні значний обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел.

Іншим показником, що характеризує ліквідність підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, поки Поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідне).

У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільш мобільні активи. Для цього береться так званий коефіцієнт маневреності.

Оборотний капітал

К маневреності = (3.7)

Джерела власних коштів


У нашому прикладі коефіцієнт маневреності складає 749 : 1932 = 0. 397 на початку року і 570 : 2205 = 0. 259 наприкінці, що в цілому підтверджує раніше зроблені висновки щодо структури джерел формування поточних активів на підприємстві.

Внутрішній аналіз стану активів.

З метою поглибленого аналізу доцільно згрупувати всі оборотні активи по категоріях ризику. Приміром, є велика можливість того, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати, ніж незавершене виробництво, або витрати майбутніх періодів. (Див. додаток таблиця 3.5)

У розвиток проведеного аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень важкореалізованих активів і загального розміру активів, а також важкореалізованих і легко реалізованих активів. Тенденція до росту названих співвідношень указує на зниження ліквідності.

Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства податок на майно підприємства береться з усієї сукупності основних і оборотних коштів і фінансових активів, підприємству необхідно рятуватися від подібного баласту. (Див. додаток таблиця 3.6)

Для стабілізації фінансового положення підприємства керівництву і головному бухгалтеру слід ужити термінових заходів по стабілізації фінансового положення підприємства. Такими заходами повинні стати:

- удосконалення організації розрахунків із покупцями (варто мати на увазі, що в умовах інфляції, як правило, вигідніше продавати продукцію швидше і дешевше, ніж очікувати вигідних умов ії реалізації);

  • проведення інвентаризації стану майна з метою виявлення активів "низької" якості і списання їх із балансу у встановленому порядку й ін.

Внутрішній аналіз короткострокової заборгованості.

Аналіз короткострокової заборгованості проводиться на підставі даних аналітичного урахування розрахунків із постачальниками, отриманих кредитів банку, розрахунків з іншими кредиторами. У ході аналізу проводиться вибірка зобов'язань, терміни, погашення яких наступають у звітному періоді, а також відстрочених і прострочених зобов'язань.

Для цілей аналізу стана розрахунків із постачальниками може бути використана таблиця. (Див. додаток таблиця 3.7)

Схована кредиторська заборгованість підприємства виникає у випадку поширеної в даний час форми розрахунків із покупцями на умовах передоплати. Аналіз стану кредиторської заборгованості підприємства його покупцям показаний у таблиці. (Див. додаток таблицю 3.8)

Як бачимо, схована кредиторська заборгованість підприємства склала 248 тис. грн., із них 148 тис. грн. - із терміном утворення більше трьох місяців.

Аналогічно аналізується стан заборгованості підприємства по отриманих позичках банку, позикам, іншим кредиторам.

Результати аналізу можуть бути подані в таблиці. (Див. додаток таблицю 3.9)

На ліквідність підприємства значний вплив робить термін надання кредиту.

Середній період надання кредиту може бути обчислений по формулі:


Середній залишок Тривалість

заборгованості * періоду

Період кредиту = (3.8)

Сума обороту


де під сумарним оборотом розуміється розмір дебетового обороту за аналізований період по рахунках зобов'язань. Примітка : розрахунки проводяться окремо по кожному виду зобов'язань.

Для визначення середнього періоду кредиту за рік у чисельнику формули буде 360 (кількість днів у періоді), за квартал - 90, за місяць - 30.

При цьому в найбільше спрощеному виді розмір середнього залишку по видах короткострокових зобов'язань можна розрахувати за даними балансу як:


ОКЗн + ОКЗк

Середній залишок = (3.9)

заборгованості 2


де ОКЗн і ОКЗк - залишок заборгованості на початок і кінець періоду.

Для одержання більш достовірної інформації варто залучити щомісячні дані про залишки кредиторської заборгованості, відбиті у журналах-ордерах №4 "Короткострокові кредити банків", №6 "Розрахунки з постачальниками", №8 "Розрахунки по авансах отриманих", "Розрахунки з бюджетом", №10 "Розрахунки по оплаті праці" і "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню" або в їхніх відомостях. Для аналізу зручно використовувати таблицю. (Див. додаток таблицю 3.10)

Дані таблиці свідчать про найбільше серйозні зміни в термінах кредитування, які відбувались у поточному році по статтях короткострокових позичок банку і кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги.

Фінансова стійкість підприємства буде залежати від того, яким чином воно проводило в поточному періоді взаєморозрахунки зі своїми боржниками (дебіторами). Нагадаємо, що необхідною умовою стабільності діяльності є одержання кредиту на тих же умовах (або кращих), на яких саме підприємство його робить.

Висновок.(Див. додаток таблицю 3.11)


3.4 Оцінка кредитоспроможності підприємств малого бізнесу

Система показників на стартовому періоді не повинна бути складно, щоб не збільшувати трудомісткість банківських операцій.

При цьому під ліквідними коштами пропонується розуміти ліквідні активи трьох класів. (Див. додаток таблицю 3.11)

Для оцінки кредитоспроможності підприємств пропонується використовувати три показники, що розраховуються на основі середніх сальдових даних балансів за минулий рік: коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття і показник заможності власними коштами. Коефіцієнт ліквідності призначений для оцінки спроможності позичальника оперативно визволити з господарського обороту кошти і погасити боргові зобов'язання. 1)

Ліквідні кошти

Кл = (3.10)

Короткострокові боргові зобов'язання

Коефіцієнт покриття використовується для оцінки межі кредитування даного клієнта. Якщо коефіцієнт покриття менше 1, варто припинити видачу позичок або зажадати гарантію.

Ліквідні кошти + Залишок запасів усіх

I і II класу матеріальних цінностей по балансу

Кпок. = (3.11)

Короткострокові боргові зобов'язання

Показник заможності власними коштами включений у число основних показників кредитоспроможності в зв'язку з історично сформованою проблемою заниженості нормативів власних оборотних коштів. Хоча нормативи скасовані, проблема з позиції гарантії повернення позичок залишається. Чим більше розмір власних коштів, тим вище спроможність клієнта вчасно розрахуватися по своїх боргових зобов'язаннях:

Фактична наявність власних оборотних коштів по балансу

Псс =

Загальний розмір оборотних коштів у запасах, (3.12)

витратах, розрахунках і в грошовій формі

В даний час значну частину клієнтів більшості комерційних банків складають підприємства малого бізнесу. При оцінці їхньої кредитоспроможності варто враховувати такі особливості:

1. Банк має справу зі значною кількістю знову створених підприємств малого бізнесу. Це не дає можливості оцінити їхній рівень кредитоспроможності традиційним засобом - на основі фактичних даних про финансово - господарську діяльноіть підприємства в минулому році. У зв'язку з цим варто розмежовувати визначення ризику кредитування:

- знову створених підприємств малого бізнесу;

- чинних підприємств.

2. Відносна нестійкість виробничих зв'язків підприємств малого бізнесу викликає значні коливання в надходженні виторгу від реалізації виробленої ними продукції. Це визначає підвищений ризик комерційного банку при наданні позичок, тому що й в умовах балансування кредитних ресурсів і кредитних вкладень потрібна гарантія звільнення кредитних ресурсів у будь-який період року.

3. Підприємства малого бізнесу, одержують позички періодично. Видача може різко змінити рівень кредитоспроможності, що варто враховувати в методиці розрахунку відповідних коефіцієнтів.

4. Нерідко підприємства малого бізнесу погано забезпечені власним капіталом.

Відповідно до викладеного пропонується така система показників кредитоспроможності чинних підприємств малого бізнесу. (Див. додаток таблицю 3.12)

Особливості зазначених коефіцієнтів кредитоспроможності випливають з особливостей підприємств малого бізнесу і полягають у такому:

1. У розрахунок коефіцієнта ліквідності включається розмір вимогаємої позички.

2. При розрахунку коефіцієнта покриття в ліквідні кошти включається вартість власних основних фондів.

3. У власні кошти підприємства включаються залишки спеціальних фондів.

Для підприємств знову утворених і які займаються торгово-посередницькою діяльністю основна увага повинна бути приділена оцінці ділового ризику відбитого в техніко-економічному обгрунтуванні. Необхідно звернути увагу на розмір вимогаємої позички і розмір запланованого прибутку, а також на ліквідність товару. Необхідно також установити наявність договорів на постачання і реалізацію продукції, місцезнаходження постачальників і покупців продукції, що може призвести до труднощів у розрахунках з іншими регіонами країни. Запропонована методика була випробувана мною на 37 підприємствах малого бізнесу. (Див. додаток таблицю 3.13)

У основі визначення класу кредитоспроможності клієнта лежить критеріальний рівень показників і їхній рейтинг. Особливості організації оборотних коштів у нашій країні не дозволяють прямо використовувати критеріальний рівень коефіцієнтів ліквідності і покриття, застосовуванні у світовій практика.

Коефіцієнти і показники на рівні середніх розмірів є підставою віднесення позичальника до 2 класу, вище середніх - до 1 і нижче середнього - до 3. Як приклад можна привести таку модель шкали, розраховану по ОПЕРО АК ПИБ, що займається кредитуванням, в основному, підприємств торгово-посередницької сфери діяльності. (Див. додаток таблицю 3.14)

По 37 аналізованих підприємствах були отримані такі дані по класу кредитоспроможності даних коефіцієнтів. (Див. додаток таблицю 3.15)

Клас кредитоспроможності коефіцієнта варто визначати не тільки по його критеріальному рівні, але і на основі аналізу чинників, що впливають на його розмір. Наприклад, по одному з підприємств малого бізнесу, що займається торгово-посередницькою діяльністю, коефіцієнти кредитоспроможності на початок і кінець 4 кварталу 1998 року мали такий рівень. (Див. додаток таблицю 3.16)

1. По динаміці коефіцієнта ліквідності очевидно, що до кінця звітного періоду він збільшився на 0,13 . Причинами даної зміни є: а) за рахунок зміни ліквідності активів 2-го класу даний коефіцієнт збільшився на 0,81. Зокрема, це було пов'язано із збільшенням боргу постачальників на 563. 299 тисяч гривень або на 150,9 % , що може бути пов'язане з уповільненням розрахунків.

Збільшилася заборгованість персоналу по іншим операціях на 2. 563 тис. грн. або на 82.1%.

Позитивним є зменшення заборгованості інших дебіторів на 4. 340 тисячі гривень або на 13%.

Збільшилися аванси, видані постачальникам і підрядчикам на 15. 600 тисяч гривень.

б) За рахунок зміни ліквідності активів 1-го класу коефіцієнт ліквідності збільшився на 0,039 , що пов'язано зі збільшенням коштів у касі на 222 тисячі гривень, збільшенням коштів на рахунку на 25. 174 тисячі гривень і на валютному рахунку на 1. 500 тисячі гривень, збільшилися й інші кошти на 2. 313 тисяч гривень.

Збільшення ліквідних активів 1-го класу позитивний момент у роботі підприємства, оскільки, чим вище ліквідність активів, тим більше у підприємства можливості виконати свої зобов'язання. Це не пов'язано із збільшенням короткострокових позичок.

в) За рахунок зміни короткострокової заборгованості даний коефіцієнт знизився на 0,719. Це пов'язано, по-перше, із зростанням заборгованості в короткострокових кредитах банку на 398. 453 тисячі гривень або на 69 % . Збільшилися так само кредити банків для робітників та інші короткострокові позики.

Другою причиною було збільшення заборгованості постачальникам у зв'язку з уповільненням розрахунків. Крім того, збільшилася заборгованість бюджету. Негативним моментом було також скорочення авансів, отриманих від покупців і замовників. Підприємству необхідно використовувати попередню форму розрахунків і брати аванси.

2. Коефіцієнт покриття до кінця звітного періоду знизився на 0,05. Це негативний момент у роботі підприємства, оскільки при особливих обставинах підприємство при недостачі готівки, реалізувавши товари все рівно не зможе оплатити свої зобов'язання.

а) за рахунок ліквідності активів 2-го класу даний коефіцієнт збільшився на 1,11 , б) за рахунок зміни запасів і витрат даний коефіцієнт збільшився на 0.308. Мало місце збільшення виробничих запасів на 164. 782 тисячі гривень або 120. 7%, збільшилися витрати майбутніх періодів на 127 тисяч гривень або на 115%. Збільшилася готова продукція на 1. 833 тисячі гривень або на 135.9%. Причому ця продукція користується не дуже підвищеним попитом.

в) за рахунок зміни ліквідних активів 1 класу коефіцієнт покриття збільшився на 0,05.

г) основний негативний вплив на зниження коефіцієнта покриття зробило збільшення короткострокової заборгованості. За рахунок цього коефіцієнт покриття знизився на 1,518. Підприємству треба особливу увагу звернути на свої борги, а банку підсилити контроль за кредитом.

3. Показник заможності власними коштами до кінця звітного періоду знизився на 13,3%, що є також негативним моментом, тому що підприємство починає існувати в основному за рахунок притягнутих і позикових коштів, а частка власних коштів підприємства до кінця періоду лише на 34,2% проти 47,5% на початку періоду.

Банк може продовжувати кредитувати такого клієнта тільки за умови збільшення статутного фонду. Крім того, відсутній нерозподілений прибуток.

У цілому класність коефіцієнтів кредитоспроможності даного підприємства має такий вигляд:

01.10.98г. 01.01.99г.

До ліквідності 1 кл. 1 кл.

До покриття 2 кл. 2 кл.

Показник ОСС 1 кл. 1 кл.

Підприємство може продовжувати кредитувати за умови поліпшення збуту продукції (реклама, зміна начальника відділу збуту й інші маркетингові заходи).

По одному з підприємств малого бізнесу був зроблений розрахунок показників по французькій методиці. Були отримані такі результати. (Див. додаток таблицю 3.17)

По вищенаведеній методиці дане підприємство було некредитоспроможним. (Див. додаток таблицю 3.18)

По французькій методиці утворилися такі результати:

Коефіцієнт К1 має позитивний тренд, але дуже велика частка доданої вартості (знову створеної вартості) використовується на трудові витрати, тобто мало коштів залишається для технічного переозброєння.

Коефіцієнт К2 також має позитивний тренд, оскільки спостерігається різке зниження частки доданої вартості, що йде на фінансові платежі. Але рівень коефіцієнта К5 свідчить про ненадійність позичальника. У цілому по двох методиках можна зробити висновок про некредитоспроможність клієнта. На основі аналізу вищенаведених коефіцієнтів складається картотека кредитоспроможності.

КАРТОТЕКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ КЛІЄНТА

Загальна оцінка кредитоспроможності дається в балах. Бали являють собою суму творів рейтингу кожного показника на клас кредитоспроможності.

Рейтинг, або значимість, показника визначається індивідуально для кожного позичальника в залежності від політики даного комерційного банку, особливостей клієнта, ліквідності його балансу, положення на позичковому ринку. Наприклад, висока частка короткострокових ресурсів, наявність простроченої заборгованості за позикою і неплатежами постачальникам підвищують роль коефіцієнта ліквідності, що оцінює спроможність підприємства до оперативного звільнення коштів. Втягування ресурсів банку в кредитування постійних запасів, заниженість розміру власних коштів підвищують рейтинг показника заможності власними коштами. Порушення економічних меж кредиту, закредитованість клієнтів висуває на перше місце при оцінці кредитоспроможності рівень коефіцієнта покриття.

I клас присвоюється при 100 - 125 балах, II клас - при

126 - 200 балах і III клас - при 201 - 295 балах.

Викладений принцип визначення класу кредитоспроможності можна формалізувати у виді такої таблиці. (Див. додаток таблицю 3.19)

Для оцінки кредитоспроможності клієнта комерційного банку рекомендується використовувати не тільки основні, але і додаткові показники.

1. Наявність у підприємства простроченої заборгованості.

2. Оборотність дебіторської заборгованості.

3. Чисте сальдо готівки.

4. Показник рівномірності розподілу прибутку:

Набір даних показників був визначений емпіричним шляхом.


Середньоквадратичне відхилення по прибутках за квартал

@ = (3.13)

Середній прибуток за квартал


Необхідно перевірити:

- чи були у підприємства випадки прострочення й у якій сумі;

- чи часто це спостерігалося (реально простежити по підприємствах, що у комерційному банку брали кредит неодноразово, тобто є постійними клієнтами).

Якщо в підприємства є прострочена заборгованість, те його клас кредитоспроможності знижується. Показник простроченої заборгованості служить також для перевірки слушності даної методики.

Оборотність дебіторської заборгованості показує: через, скільки днів, у середньому, для підприємства реально одержати свої борги. Він може служити також і для додаткової оцінки коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта покриття. Якщо значення цих показників збільшилися за рахунок збільшення дебіторської заборгованості або запасів і витрат, а оборотність їх сповільнилася, то немає основ підвищувати даному підприємству клас кредитоспроможності.

Чисте сальдо готівки розраховуються як наявні кошти по Активу балансу за мінусом заборгованості за кредитом. Воно показує наявність вільних ліквідних активів I класу, що можна використовувати для погашення боргу.

Показник рівномірності розподілу прибутку показує, якими частинами на період кредитування буде надходити запланований прибуток. Якщо значення цього показника в межах 30%, то розподіл можна вважати рівномірним.

У залежності від значень цих показників можна підвищувати або знижати клас кредитоспроможності клієнта.

Якщо за кредитом звертається знову утворене підприємство, у якого, як правило, баланс "нульовий", то тут доцільно використовувати методику оцінки їхньої кредитоспроможності на основі оцінки ділового ризику. Особливу увагу варто зробити на перевірку техніко-економічного обгрунтування кредиту, наявність договорів на постачання і реалізацію, звернути увагу на ліквідність товару, порівняти розмір позички і планований прибуток. Можна скласти пропорцію: у скільки разів прибуток повинний перевищувати розмір позички, щоб підприємство могло без проблем погасити кредит і відсотки. Особлива увага варто звернути на забезпечення кредиту. По таких підприємствах реально оцінити лише показник заможності власними, а також коефіцієнт ліквідності або покриття. На додаток до цієї методики можна запропонувати систему оцінки ділових якостей керівника, його спроможність організувати справу, швидко і вигідно реалізувати товар і інші якості. На закінчення можна сказати, що доцільно звести дану картотеку по кожному клієнту окремо, щоб мати чітке уявлення про фінансову усталеність даного позичальника.

По перерахованої вище методиці був проведений аналіз фінансового стана 37 підприємств, що звернулися в банк за кредитом. Були отримані такі результати. Аналіз виявив, що з 37 фірм на момент обертання за кредитом кредитоспроможними були такі фірми:

1. - II клас кредитоспроможності;

2. - III клас кредитоспроможності;

3. - II клас кредитоспроможності;

4. - II клас кредитоспроможності;

5. - I клас кредитоспроможності;

6. - III клас кредитоспроможності;

7. - III клас кредитоспроможності;

8. - I клас кредитоспроможності;

9. - II клас кредитоспроможності.

На момент дії кредиту і з урахуванням додаткових показників утворилися такі результати:

Кредитоспроможними клієнтами були тільки:

5. - I клас кредитоспроможності;

6. - III клас кредитоспроможності;

8. - I клас кредитоспроможності;

9. - II клас кредитоспроможності.

1. - III клас кредитоспроможності;

3. - III клас кредитоспроможності;

Інші клієнти банку на момент звернення за кредитом були некредитоспроможними. Тому можна зробити висновок, що банк займається видачею ризикових кредитів.


3.5 Формування страхових резервів і резервних фондів

З позиції створення інфраструктури економічної безпеки банку керуючі інформаційні системи по контролі за кредитними ризиками, покликані забезпечити, принаймні, рішення двох основних задач. Це своєчасне виявлення прострочених платежів по наданим кредитам з метою вироблення і прийняття необхідних запобіжних заходів, що забезпечують своєчасне надходження платежів. Друга задача своєчасне формування резервних фондів із метою забезпечення стабільної роботи банку.

Немаловажну роль відіграють згадані інформаційні системи також для прийняття управлінських рішень під час вироблення тактики і стратегії кредитної політики банку.

Угруповання тих або інших зведень із метою створення управленсько інформаційних баз даних повинні грунтуватися на аналізі структури кредитних операцій конкретного банку. При цьому, згруповані зведення повинні містити інформацію про стан справ у розтині пасивних і активних операцій, що складають кредитний портфель банку. Крім того, при розробці цих систем, безумовно, враховується порядок формування резерву, призначеного для покриття можливих втрат у процесі кредитної діяльності банку. Такий порядок встановлюється Положенням НБУ "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків", затвердженому Постановою Правління НБУ №20 від 31 січня 1996 р.

Оцінка ступеня можливих ризиків і формування резерву комерційного банку для покриття збитків, що виникають у результаті кредитної діяльності, здійснюється відповідно до вищезгаданого Положення Національного банку України "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків".

Зазначений резерв сформується в обов'язковому порядку по всіх наданих кредитах у національній або іноземній валюті підприємствам, заснуванням, організаціям, фізичним особам, а також по міжбанківських кредитах.

Використовується резерв тільки для покриття непогашеної кредитної заборгованості по основному боргу. Водночас, п. 18 згаданого Положення НБУ передбачає, що тридцять відсотків коштів фактично створеного резерву при розрахунку кредитних ресурсів не враховуються і підлягають обов'язковому резервуванню на кореспондентських рахунках у НБУ. Інша частина тимчасово вільних коштів фактично сформованого резерву може бути використана на:

1. Придбання облігацій державної внутрішньої позики з терміном погашення не пізніше закінчення поточного року;

2. Вкладення в депозити НБУ з терміном повернення не пізніше закінчення поточного року.

Розмір резерву залежить від загальної суми кредитів на дату звіту, а не від суми наданих кредитів за звітний період, і повинний формуватися з урахуванням такої класифікації в розтині кожної групи наданих кредитів.

Класифікація кредитів та зв’язаних з ними ризиків.

1. Стандартні кредити це кредити видані платоспроможним, надійним позичальникам, термін погашення яких не наступив, але в банк надійшла інформація, що останні використовують кредит не за призначенням, або встановлено, що клієнт не сплатив відсотки. Під таку категорію кредитів формується страховий резерв у розмірі 2% від загальної суми стандартних кредитів.

2. Нестандартні кредити -це кредити, видані позичальникам із гарним фінансовим положенням, але деякі аспекти їхнього фінансового поводження викликали сумніви (не вчасно сплачують відсотки, їхні партнери не обов'язкові у своєчасному виконанні постачань і тощо). Під ці кредити формується страховий резерв у розмірі 5% від загальної суми субстандартных кредитів.

3. Кредити, що підлягають нагляду. До них належать такі кредити, що протягом 90 днів були субстандартними, пролонгувались, відсотки або суми на їхнє погашення не вносилися. По такій групі кредитів припиняється нарахування відсотків і формується страховий резерв у розмірі 50% від їхньої загальної суми.

4. Сумнівні кредити. Позичальник має багато боргів, заборгованість по позичковим коштам перевищила 180 днів. У цьому випадку формується страховий резерв у розмірі 80% від загальної суми таких кредитів.

5. Безнадійні кредити. Це кредити, надані позичальникам із неліквідним балансом, лжебанкротам, банкрутам. Наявні також форс мажорні обставини (смерть керівника, пожежа і тощо). У цих випадках банк формує страховий резерв у розмірі 100% від суми таких кредитів.

Формується страховий фонд за рахунок щоквартальних (щомісячних) відрахувань, рівними процентними частинами від розрахункової суми резерву на кожну звітну дату, що ставляться на операційні витрати банку в межах отриманого банком прибутку (рахунок “Доходи банку”), після виконання зобов'язань банку перед кредиторами, вкладниками і перед відрахуванням коштів на заробітну плату, капітальне вкладення й інші витрати банку. Акумулюються кошти резерву на рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків" (субрахунка - "резерв по кредитних ризиках") такою проводкою:

а) до внесення змін у законодавство: дебет - рахунки "Відвернені кошти за рахунок прибутку банку поточного року", кредит – рахунки "Резерви страхування активних операцій комерційних банків";

б) після внесення змін виконань у законодавство: дебет - рахунки "Операційні і різні витрати"; кредит-рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків".

У випадку зменшення розміру (порівняно з попередньою звітною датою) комерційні банки отриману різницю спрямовують на зменшення витрат банку поточного періоду. Здійснюється дана операція такою проводкою: дебет - рахунки "Резерви страхування активних операцій комерційних банків"; кредит - рахунки "Операційні і різні витрати".

Розрахунок суми резерву, що повинний бути сформований банком на звітну дату, здійснюється так:

Для щоквартального перерахунку коштів

S = 8,34 % * N1 * С, (3.14)

де цифра 8,34 - постійний відсоток, що забезпечує резерв рівними частинами у встановлений термін (100% розділене на 12 кварталів, тобто встановлений трирічний термін формування резерву);

N1 - кількість кварталів із початку формування резерву;

С - сума розрахункового резерву, утворена на звітну квартальну дату.

Для щомісячного перерахунку повинна використовуватися формула

S=2,78% *N2 *C, (3.15)

де: 2,78 - постійний відсоток, що забезпечує формування резерву рівними частинами у встановлений термін (100% розділене на 36 місяців);

N2 - кількість місяців із початку формування резерву;

С - сума розрахункового резерву, що склалася на кінець звітного місяця.

Отримана відповідно до викладених розрахунків сума резерву, що повинна бути сформована на звітну дату, дорівнюється з залишками коштів, обсічених на звітне число на рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків". Сума встановленої різниці підлягає перерахуванню в даний резерв.

Формування резерву здійснюється головним офісом банку і його філій по кожній сумі наданого кредиту в залежності від ступеня кредитних ризиків по класифікації. Резерв зберігається в головному офісі банку (за винятком 30% резерву що зберігаються в НБУ). Якщо у філії банку не вистачає коштів для виконання розрахункового нормативу формування страхового резерву, що бракує сума в обов'язковому порядку виповнюється головним офісом відповідного банку.

Резерв комерційного банку може бути використаний тільки на погашення безнадійної кредитної заборгованості по основному боргу. Загальна сума такої заборгованості списується зі страхового резерву по оформленому протоколом рішенню Правління банку не пізніше останнього дня поточного року, у якому заборгованість визнана безнадійною. Здійснюється така операція такою проводкою: дебет рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків", кредит рахунку “Прострочена заборгованість ”.

Одночасно списуються і безнадійно прострочені відсотки, що були нараховані, але не отримані. Списання здійснюється такою проводкою:

дебет рахунку "Прибутки майбутніх періодів", кредит рахунків “Прострочена заборгованість по відсотках”.

Списана прострочена заборгованість по основній сумі боргу враховується на забалансовий рахунок "Борги, списані на збитки". Нараховані, але не отримані відсотки підписаної заборгованості підлягають урахуванню на забалансовий рахунок "Відсотки по безнадійних боргах".

Банк зобов'язаний протягом трьох років продовжувати роботу з відшкодування боргу. Якщо ця робота за трирічний період успіху не принесла, заборгованість по основному боргу і неодержаних відсотках із зазначених забалансових рахунків списується цілком.

У випадку, коли така робота завершується успіхом, сума поверненого кредиту і відсотків ставиться на рахунок "Резерви страхування активних операцій комерційних банків" (якщо сума резервного фонду недостатня) або, коли такий фонд сформований за розсудом керівництва комерційного банку, (Правління банку) зараховуються в будь-який інший фонд банку. Наприклад, у фонд матеріального заохочення, виробничого і соціального розвитку або інші фонди. При цьому робиться така проводка: дебет - поточний рахунок клієнта, кредит - фонди банку. Відсотки за повернений кредит зараховуються в прибутки банку на рахунок "Операційні й інші прибутки". Одночасно заборгованість списується з забалансових рахунків.

Якщо прибутків, отриманих банком і спрямованих на формування страхового фонду, недостатньо для покриття збитків від кредитної діяльності, відрахування здійснюються за рахунок резервного фонду, фонду економічного стимулювання, а також коштів, отриманих від реалізації майна або внесків банку в статутні фонди інших підприємств і організацій.

Згаданий резервний фонд комерційних банків формується для покриття можливих збитків, що виникають у результаті діяльності банку. Розмір резервного фонду повинний складати не менше 20% від статутного фонду банку. Формується такий резерв шляхом щомісячного відрахування не менше п'ятьох відсотків від прибутку банку, після оподаткування, нарахування дивідендів і перерахування коштів в інші обов'язкові фонди.

Резервний фонд комерційних банків зберігається на окремому рахунку в НБУ і використовується тільки з його дозволу. При цьому в комерційному банку здійснюються такі проводки: дебет рахунку "Відвернені кошти за рахунок прибутку банку поточного року", кредит рахунку "Формування резервного фонду"; дебет рахунку "Особливий рахунок НБУ, кредит рахунку 161. У НБУ такі кошти проводяться в дебет рахунку 161, кредит - 801.

Як уже відзначалося, створення страхового резерву, крім послужливо-профілактичних функцій по недопущенню переконцентрації кредитних ризиків, покликано забезпечити стабільну роботу банку на випадок збитків від неповернення кредитів. Оскільки при наданні позичальникам банківських гарантій ризик відповідальності лягає цілком на банк гаранта, неповернення кредитів, безсумнівно, може підірвати його стабільну роботу. Тому уся викладена інфраструктура формування страхового резерву поширюється і на гарантійні кредитні операції. Інакше, при активній роботі банку на ринку гарантійних послуг останній може виявитися перед фактом критичної переконцентрации кредитних ризиків, що неминуче підірве його стабільність.

Дещо інша схема відрахувань у страховий резерв передбачена по міжбанківських кредитах. Здійснюються ці відрахування тільки в період до повного формування банком суми резерву. (Див. додаток таблицю 3.20)

Відрахування в резерв по кредитах між філіями в системі одного банку не проводяться.

З метою визначення кредитних ризиків банківські заснування, за станом на перше число місяця, повинні щомісяця розглядати і давати оцінку кредитного портфеля.

Крім того, Положенням "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків", затвердженому Постановою Правління НБУ №20 від 31 січня 1996 р. продиктовано створити кредитні комітети (у відділеннях і філіях - кредитні комісії), що повинні складати відповідні протоколи засідань і разом з інформацією, що ставиться до оцінки кредитного портфеля і формування страхових фондів берегти не менше трьох років.

Звітність про класифікацію кредитів і створення страхового фонду подається в Національний банк України (його обласні управління) щомісяця разом із розрахунками економічних нормативів.

У випадку порушення порядку створення і використання резервів, до банків застосовуються санкції у відповідності зі ст.48 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто перед фундаторами банку ставиться питання про проведення заходів щодо його фінансового оздоровлення, реорганізації або припиненні діяльності. Крім того, на період фінансового оздоровлення банку НБУ може призначити тимчасову адміністрацію, на яку покладаються функції управління його справами в період санації, реорганізації або ліквідації.


3.6 Аналіз прибутків банку

Аналіз фінансових результатів банку складається в проведенні аналізу прибутків, витрат банку, розрахунку прибутку і рентабельності. Основним джерелом для проведення аналізу фінансового положення банку є форма 2 «Звіт про фінансові результати банку».

Прибутки банку - це загальна сума коштів, отриманих від здійснення активних операцій. Прибутки банку відбиваються у 6-у класі плану рахунків.

Кількісний аналіз структури прибутків банку виявляється у визначенні питомої ваги окремих статей прибутків у їхній загальній сумі. Узагальнений кількісний аналіз структури прибутків складається в порівнянні структури декількох банків або фактичних і планових показників одного банку. (Див. додаток таблицю 3.21)

З приведених даних ми бачимо, що на 1.01.99 р. у структурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки - 76,3%. Серед отриманих відсотків найбільше значення по наданих короткострокових позиках - 69,0%. По міжбанківських операціях 7,3%. На другому місці в прибутках банку займають прибутки і комісія з наданих послуг - 23,7%.

У структурі прибутків за рік відбулися такі зміни: питома вага отриманих відсотків зменшилася на 14%, що свідчить про те, що надання кредитів стає коефіцієнтом для банку. Питома вага прибутків за комісії і послуги збільшилася на 14%.

Оскільки в структурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки, слід зазначити, що на розмір цих прибутків впливають два чинники - суми наданих кредитів і процентної ставки за наданий кредит. (Див. додаток таблицю 3.22)

Вплив чинників розраховується як умовна сума отриманих відсотків, як розмір процентної ставки за минулий період і суми виданих кредитів за звітний період, поділене на 100. У нас прибуток складає 1310250 грн., тобто збільшення суми виданих кредитів на 1103430 грн., а зменшення процентної ставки на 2,51% зменшило суму отриманих відсотків на 114880 грн.

Аналіз прибутковості банку.

Основним джерелом банківського прибутку є прибуток від процентної різниці, обумовлений як відсотки отримані мінус відсотки сплачені. (Див. додаток таблицю 3.23)

Прибуток від кредитної діяльності на 1.01.99 р. у порівнянні з 1.01.98 р. зменшився на 113990 грн. за рахунок того, що сума сплачених відсотків перевищувала суму отриманих відсотків. Від кредитної діяльності на 1.01.99 р. банк одержав збитки на суму 16280 грн.

Найважливішими показниками прибутковості банку є:

- прибутковість активів;

- прибутковість капіталу.

Прибутковість активів (Па) - це відношення чистого прибутку після оподатковування до середньої вартості активів, виражене у відсотках.

Па = НП\ЗА * 100%. (3.16)

Прибутковість капіталу (Псф) - це відношення чистого прибутку після оподатковування до статутного фонду банку, виражене у відсотках.

Псф = НП\СФ * 100%. (3.17)

Для збільшення прибутковості активів застосовуються такі міри:

- збільшується ставка відсотків по активним відношеннях і зменшується ставка відсотків по притягнутих коштах;

- збільшується частка власних коштів банку в загальній сумі його коштів (показник платоспроможності);

- зменшується співвідношення власних і притягнутих коштів.

Зміна ефективності діяльності банку визначається за допомогою таких показників:

1. Чистий спред (%) = відсотки отримані / позики * 100% - відсотки сплачені / притягнуті кошти за відсотки * 100%.

Цей коефіцієнт включає тільки ті активи і пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Таким чином, він виключає вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу і невиконаних вимог резервування на чисті отримані відсотки і, звідси, на прибуток банку. Це показник ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і тим самим дає більш глибоке розуміння джерела прибутку банку.

Відсотки отримані: 1195370 грн.

Відсотки сплачені: 1211650 грн.

Надані кредити: 4576500 грн.

Притягнуті кошти за відсотки: 3716110 грн.

Чистий спред = 1195370 /4576500*100-1211650/3716110*100 = 26,1-32,6=-6,5%.

Кредитна діяльність для банку є неефективний, чистий спред має негативне значення - 6,5% і свідчить про перевищення ставки сплачених відсотків по притягнутих коштах над відсотками по наданих кредитах.

2. Чистий процент маржі (%) визначає основну спроможність банку мати прибуток - його прибуток від процентної різниці як відсоток середніх загальних активів.

Чистий процент маржі = (Прибутки від відсотків - Витрати по відсотках)/Загальні активи * 100%.

Відсотки отримані 1195370 грн.

Відсотки сплачені 1211650 грн.

Загальні активи 9254960 грн.

Чистий процент маржі = (1195370 - 1211650)/9254960*100%= -0,17%.

Банк має негативний процентний марж, отже, збитки від кредитної діяльності.

3. Відношення іншого операційного прибутку до загальних активів (%) показує залежність від «нетрадиційного прибутку». Збільшення цього показника може показувати здорову диверсифікацію в платні фінансові послуги або нездорове прагнення досяг спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського прибутку від відсотків.

Інший прибуток у відсотках до активів = Інший негативний прибуток / /Загальні активи * 100%.

Прибутки і комісія за надані послуги 370900 грн.

Сплачена комісія 17550 грн.

Загальні активи 9254960 грн.

Інший операційний прибуток у відсотках до активів = (370900 - 17550)/9254960 * 100 = 3,8%

Прибуток банку сформований за рахунок інших не кредитних операцій.

4. Визначення ефективності діяльності робітників проводиться через показник продуктивності.

Продуктивність праці - це відношення чистого прибутку до загальної чисельності робітників.

ПП = НП/Р,

де ПП - продуктивність праці

НП - чистий прибуток, що залишається в розпорядженні банку

Р - загальна чисельність робітників.

Визначення оцінки фінансового положення комерційного банку.

Система рейтингу містить у собі:

1. Достатність капіталу = 2

2. Якість активів = 2

3. Якість керування (менеджменту) = 3

4. Прибутковість = 3

5. Ліквідність = 1

Рейтингова оцінка = 11/5 = 2,2

Встановлення рейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто:

2-це означає, що банк одержує рейтинг задоволеного.

В основному фінансове положення банку є надійним. Проблеми незначного характеру, що можуть бути вирішені керівництвом банку. Фінансове положення банку є, по суті, стабільним, і, таким чином, банк у змозі пристосуватися до умов економічної кон’єктури і роботи банківського сектора.


4. Розрахунок економічної ефективності.

Пропозиції і рекомендації


У дійсній дипломній роботі приводжу розрахунок очікуваної економічної ефективності від поліпшення організації обліку, його механізації та автоматизації, що призводить до значного скорочення витрат праці робітників банку.

Економічна ефективність від таких заходів являє собою економію робочого часу кваліфікованих робітників, за рахунок заміни їхньої праці комп'ютерною програмою, з обслуговуванням її робітником більш низької кваліфікації.

Наведу розрахунок очікуваної економічної ефективності від запровадження запропонованого варіанту опрацювання інформації під час проведення аналізу забезпеченості кредитними ресурсами. У наш час цей аналіз проводиться щодня робітником високої кваліфікації 40 хвилин. Отже, якщо врахувати, що в середньому в місяці 20 робочих днів, то на місяць у нього іде на проведення цього аналізу:

Т0 = 20 * 40 = 800 хвилин або 13,33 часу

Отже за рік витрати часу складуть:

Т0 = 13,33 * 12 = 159,96 часу

Вартість витрат визначають за формулою:

С0 = Т0 * t2 * ( 1 + К1 + К2 ), (4.1)

де t2 - середньо годинна ставка робітника, який займається позичається аналізом ( t2 = 1,30),

К1 - коефіцієнт, що визначає розмір додаткової зарплати і відрахувань ( К1 = 0,48 ),

К2- коефіцієнт, що визначає розмір накладних витрат (К2 = 0,3 ).

При ручному аналізі за місяць витрати заробітної плати складають:

С0 = 13,33 * 1,30 *( 1 + 0,48 + 0,3)= 30,84 грн.

За рік С0 = 30,84 * 12 = 370,08 грн.

Сукупні витрати часу на опрацювання інформації з аналізу по запропонованому варіанту (Т1) визначають підсумовуванням витрат часу на виконання ручних (Тp) і автоматизованих операцій (Тавт.):

Т1 = Тр + Тавт. (4.2 )

До ручних операцій відносять перевірку достовірності інформації і її угруповання, і підготування для опрацювання на комп'ютері, оформлення інформації. Укрупнення (Тр) приймається в розмірі 15% від загального трудомісткості упорядкування звітів.

Час, необхідний для автоматичного опрацювання інформації при упорядкуванні звітів можна визначити за формулою:

Тавт. = Твв + Тобр + Твыб + Т, (4.3)

де Твв - кількість машинного часу для запровадження первинної інформації, що обчислюється за формулою:

m Qввi

Твв = ∑ ------ , (4.4)

i=1 Vввi


де Qввi – об’єм інформації, яка вводиться через устрій запровадження,

Vввi - швидкість запровадження інформації для i-го устрою,

m - кількість різноманітних устроїв запровадження.

3,5 * 10

Твв = --------------= 21,91 (маш/с)

156 *1024

Тобр - час на логічне й арифметичне опрацювання інформації на комп'ютері, обумовлене за формулою:

p

Тобр = Qпр + tпр + ∑ Qобр + tобрi, (4.5)

i=1

де Qпр - кількість коротких операцій, виконувана в процесорі машини,

tпр - середній час виконання однієї короткої операції в процесорі машини,

Qобр - кількість до i-го зовнішнього устрою , що запам'ятовує,

tобрi - середній час обертання до i-го зовнішнього устрою , що запам'ятовує,

p - кількість різноманітних зовнішніх устроїв , що запам'ятовують.

Тобр = 3,5 * 108 * 105* 87 * 104 = 6110 (маш/с)

Твыб - машинний час для виведення інформації, обчислюється за формулою:

l Qвыбj

Твыб = ∑ ------ , (4.6)

i=1 Vвыбj


де Qвыбj – об’єм вивідної інформації через j-е устрій виводу,

Vвыбj - швидкодія j-го устрою виводу,

l - кількість різноманітних устроїв запровадження,

1,6 * 105 1,6 * 10 5 * 60

Твыб = ---------- + ----------------------= 91,397 м/із

156 * 1024 900 * 118


Таким чином, Тавт = 21,91+6110+91397-1000=5223,307м/із,

Тавт = 1,451 м/

Тр = 1,451 * 0,15 = 0,217

Трудові витрати при виконанні аналізу машинним засобом складають:

Т0= 1,451 + 0,217 = 1,668 (час)

Т’’ = 1,668 * 12 = 20,02 (час)

Зниження трудових витрат при машинному проведенні аналізу в залежності від швидкості виконання можна визначити за формулою:

Т = Т1 - Т0 (4.7)

Т0 = 13,33 - 1,668 = 11,66 (ч)

Т’' = 159,96 - 20,02 = 139,94 (ч)

Вартісні витрати по виконанню аналізу на ПЄВМ обчислюються за формулою:

С1 = Тр + tпр * ( 1 + К1 + К2 ) + Тавт * С м/ч, (4.8)

де tпр - середньорічна ставка операторів при виконанні ручних операцій (0,58 грн ),

C м/ч - вартість машинного часу роботи ПЄВМ ( 7,40 грн )

С1 =0,217 * 0,58 *( 1 * 0,48 + 0,3)+ 1,451 * 7,40= 10,96 грн.

С1’’ = 10,96 * 123 = 131,52 грн.

Визначимо зниження вартості проведення аналізу забезпеченості кредитними ресурсами, що є показником прямого економічного ефекту, шляхом порівняння витрат при різноманітних варіантах опрацювання інформації:

 = C0’’ - C1'' , (4.9)

 = 370,08 - 131,52 = 238,56 грн.

З проведеного розрахунку очевидно, що в результаті застосування автоматизованої форми упорядкування звітів по аналізу кредитоспроможності відділення, створюється визначений економічний ефект.



Overview

Лист1 (2)
Лист1
Лист2
Лист3


Sheet 1: Лист1 (2)



Вхідні дані








Кредит (тис. грн.) 200

Процентна ставка (% у рік) 0.1

Термін (рік) 5




















План погашення боргу фірмою





тис. грн.

Роки Залишок боргу Сума боргу, що Сума відсотків Річний


на початок року погашається щорічно по кредиту платіж

1 200 40 20 60

2 160 40 16 56

3 120 40 12 52

4 80 40 8 48

5 40 40 4 44

Разом

60 260























































Прибуток кредитора





тис. грн.

Вид розрахунку боргу, що погашається Борг, Борг


що повертається банку

Виплата за 5 років (по складним %) 260.00 60.00

Одноразовий (по простим %) 300.00 100.00

Одноразовий (по складним %) 322.10 122.10

Sheet 2: Лист1



Вхідні дані








Кредит (тис. грн.) 200

Процентна ставка (% у рік) 0.1

Термін (рік) 5




















План погашення боргу фірмою





тис. грн.

Роки Залишок боргу Сума боргу, що Сума відсотків Річний


на початок року погашається щорічно по кредиту платіж

1 200 40 20 60

2 160 40 16 56

3 120 40 12 52

4 80 40 8 48

5 40 40 4 44

Разом

60 260























































Прибуток кредитора





тис. грн.

Вид розрахунку боргу, що погашається Борг, Борг


що повертається банку

Виплата за 5 років (по складним %) 260.00 60.00

Одноразовий (по простим %) 300.00 100.00

Одноразовий (по складним %) 322.10 122.10

Sheet 3: Лист2












Мал. 2.2


Sheet 4: Лист3












Мал. 2.3


Таблиця 2.2

Вхідні дані


п. /п.

Найменування

Умовне

позначення

1

2

3

Кредит (тис. грн.)

Процентна ставка (% у рік)

Термін (рік)

КР

ПС

ТР


Таблиця 2.3

Розрахункові показники за кожний рік погашення кредиту


п. /п.

Найменування

Умовне

позначення

Формула

1

2


3

4

5

6

7


8

Сума боргу, що погашається щорічно

Залишок боргу на початок року


Сума відсотків по кредиту

Річний платіж

Сума відсотків за весь кредит

Сума річних платежів за весь термін кредиту

Борг, що повертається:

одноразовий (по простим %)

одноразовий (по складним %)

Прибуток банку:

виплата за 5 років

одноразовий (по простим %)

одноразовий (по складним %)

СПБ

ЗБП


СВК

РП

СВВК

СРП


ОПВ

ОСВ


РВ

ПОПВ

ПОСВ

КР/ТР

ЗБП-СПБ

(для першого року ЗБП=КР)

ЗБП*ПС

СПБ+СВК

 СВК

 РП


КР*(1+ТР*ПС)

КР*(1+ПС)^ТР


СРП-КР

ОПВ-КР

ОСВ-КР


Таблиця 2.5

Вхідні дані

Клітина

Назва

Клітина

Значення

A3

A4

A5

Кредит (тис. грн.)

Процентна ставка (% у рік)

Термін (рік)

D3

D4

D5

200

0.1

5


Таблиця 2.6

Текстові дані для формування "шапки таблиці"

Клітина

Назва

Клітина

Назва

F10

B11

C11

C12

D11

тис. грн.

Роки

Залишок боргу

на початок року

Сума щорічно

D12

E11

E12

F11

F12

B18

борг, що погашається

Сума відсотків

по кредиту

Річний

платіж

Разом


5. Розрахунок шляху і часу евакуації


5.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці

Бухгалтерія АК Промінвестбанку знаходиться в триповерховому будинку, на третьому поверсі. Загальна площа бухгалтерії 85 м2, висота 3,8 м. На одного працюючого припадає в середньому 7,1 м2 площі. Об’єм помешкання на одного працюючого 26,9 м2. Що відповідає нормам Держстандарту (площа виробничого помешкання на одного працюючого 4,5 м2, обсяг виробничого помешкання на одного працюючого 15 м3, висота помешкання від підлоги до виступаючих конструкцій перекриттів 2.2). Інтер'єр бухгалтерії оформлений у світлих тонах: стіни - білі, та шумопоглинаючі пластикові панелі, підлога - паркет світло-коричневого кольору, вікна - жалюзі білого кольору, двері і бар’єри пофарбовані у білий колір, офісна меблі - чорного кольору.

Санітарно-гігієнічні умови у нашому банку відповідають встановленим нормам. У будинку відсутні які-небудь токсичні і пожежно-небезпечні речовини і матеріали. Умови і чинники, що несприятливо впливають на організм людини зустрічаються трьох видів: фізичні, хімічні і біологічні захворювання.

Метеорологічні умови у закладі або мікроклімат визначають такі параметри: температура повітря в помешканні, %, відносна вологість повітря, %, рухливість повітря, м/с, теплове випромінювання. Ці параметри окремо й у комплексі впливають на організм людини, визначаючи його самопочуття (див. таблицю 5.1).

Таблиця 5.1.

Метереологічні показники.

Параметр

Фактичне

Значення

Норматив по ДГСТ 12,1005-88

і др. держстан-дартам

Відповідність

стандартам параметрів

Шум, дБа

60

60

відповідає

Освітленість, лк

400

400

відповідає

Значення КЕО, %

0,9

0,9

відповідає

Загазованість, м23

-

-

-

Запиленість, мг/м3




Температура повітря,

0 С, взимку

21

22-24

припустимо

влітку

23

23-25

відповідає

Відносна вологість повітря, %

40

40-60

відповідає

Швидкість руху повітря, м/с

0,1

0,1

відповідає

Коефіцієнт природного освітлення :

S вікна 76,5м2

КЕО = ------- = ------- = 0,9. (5.1)

S статі 85 м2

Вентиляція повітря у приміщенні звичайна - у зимовий час, за рахунок різниці питомої ваги теплого повітря, що знаходиться у середині приміщення, і більш холодного зовні, а також за рахунок вітру природна вентиляція створює необхідний повітряний обмін. У літню пору використовуються кондиціонери, (тобто примусова вентиляція) які забезпечують постійність температури, відносної вологості, рухливості і чистоти повітря.

Рівень шуму відповідає нормі в середньому, але іноді може досягати 80 дБа. У бухгалтерії робітничі місця освітлюються як природним, так і штучним способом. Природне освітлення - віконне, штучне - лампи. Лампи - стельові лампи розжарення й настільні лампи денного освітлення. Розташування робочих місць стосовно джерел світла: природне - бічне розташування, штучне - безпосередньо в джерела. Гардеробні і пункти харчування в будинку відсутні. Умивальники і туалети розташовані на першому і третьому поверсі будинку (санітарний стан яких відповідає нормі).


5.2 Техніка безпеки

Електробезпечність - система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного току. Якщо відносити дане помешкання до класу електробезпечності - це помешкання без підвищеної небезпеки. Все устаткування працює під напругою 220V. Для захисту людей від поразки електрострумом застосовується заземлення устаткування. Також застосовуються й інші міри захисту від поразки людей електрострумом:

забезпечення неприступності струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, від випадкового доторку;

електроразділення мережі;

усунення небезпеки поразки, при появі напруги на корпусах та інших частинах устаткування, що досягається захисним заземленням;

застосування подвійної ізоляції, кожухів, огороджень - для захисту від випадкового доторку до струмоведучих частин;

контроль і профілактика ушкодженої ізоляції;

застосування спеціальних електрозахисних засобів - переносних приладів і захисних електроустановок;

організація безпечної експлуатації електроустановок;

компенсація ємкісної складової току замикання на землю;

у місцях можливої поразки електрострумом поставлені огородження, захисні щитки, що поперед жують написи.

Електропроводка розташована в спеціальних жолобах і трубах, захищених від ушкоджень, у місцях найбільше пожежнобезпечних, цілком ізольована від випадкового доторку людей до струмоведучих частин. Розміщення устаткування (комп'ютери, факси, модеми, принтери, калькулятори, годинники) відповідають нормам проектування. Монітори обладнані захисними екранами, що дозволяє знизити вплив на очі до безпечного рівня. Організація праці в цілому в банку несуть керівник банку і головний бухгалтер. Безпосередньо керує організацією охорони праці головний бухгалтер. Щорічна угода це важлива правова форма планування і проведення заходів щодо охорони праці, у тому числі і техніки безпеки. З метою охорони праці КЗОТ покладають на адміністрацію закладу відповідальність за проведення інструктажів робітників та службовців з техніки безпеки із метою попередження нещасливих випадків, попередження захворювань на робочих місцях; також адміністрація здійснює постійний контроль за дотриманням службовцями усіх вимог інструкцій з техніки безпеки.

Інструктаж з техніки безпеки проводить головний бухгалтер: при виході на роботу, поточний або плановий, позаплановий. Рівень виробничого травматизму - низький, що досягається навчанням і інструктажем із техніки безпеки. (Додаток 5.1)


5.3 Пожежна профілактика

Пожежею називається неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає матеріальний збиток. Пожежа в бухгалтерії може виникнути внаслідок причин як неелектричного, так і електричного характеру більшої можливості, це може бути: коротке замикання, перевантаження, іскріння від порушення ізоляції, що призводить до нагрівання провідників до температури запалення ізоляції; незадовільні контакти в місцях з'єднання проводів і їх сильне нагрівання внаслідок великого перехідного опору при протіканні електроструму; іскріння в електричних апаратах і машинах, а також іскріння в результаті електричних розрядів; зіпсованість в обмотках електромашин при відсутності належного захисту. Причини неелектричного характеру: халатне і необережне поводження з вогнем - паління, залишення без нагляду нагрівальних приладів. Заходи, які застосовуються для протипожежного захисту:

1. навчання службовців правилам пожежної безпеки, організація пожежної охорони, проведення бесід, лекцій, поширення необхідних інструкцій;

2. правильна експлуатація систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря, електроустаткування, утримання в чистоті помешкання бухгалтерії;

3. заборона паління у невстановлених місцях, обмеження застосування відкритого вогню.

Клас вогнестійкості залежить від пожежної небезпеки. У нашому будинку категорія пожежної небезпеки "В" - відповідно до ОНТП 24-86- діє з 1987 р. Визначення категорії має важливе практичне значення, тому що від цього залежать конструктивно планувальні рішення будинку, вибір устаткування. Будинок складається з різноманітних будівельних конструкцій, що володіють разом особистими межами поширення вогню. Спроможність будинку в цілому протистояти руйнації в умовах пожежі характеризується ступенем вогнестійкості (2-ступінь вогнестійкості нашого будинку). У бухгалтерії розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки відповідно до правил пожежної безпеки в Україні від 14 червня 1995 р. 219/755. Також розроблена і вивішена схема евакуації людей у випадку пожежі. Створено пожежно-технічну комісію, їхня робота організована відповідно до Типового положення про пожежно-технічну комісію 521 від 27.09.94 р. Евакуаційні шляхи й виходи: утримуються вільними, нічим не загромождаются й у випадку виникнення пожежі забезпечать безпеку під час евакуації людей, ведуть у коридор, на сходовий майданчик назовні. Кількість евакуаційних виходів - один (на третьому поверсі), два - на першому поверсі. Двері евакуаційних виходів замикаються лише на внутрішні, що легко відчиняються. Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, постійно освітлені електричним світлом (при наявності людей). Визначення евакуаційних виходів строго регламентовані СНИП 2.01.02085 "Протипожежні норми" Електричні машини, апарати, устаткування, електропроводи і кабелі за виконанням і ступенем захисту відповідають класу зони, мають апаратуру захисту від струму короткого замикання й інших аварійних режимів. З'єднання, відгалуження й оконцювання жил проводів і кабелів проводилося за допомогою пайки і зжимів. Електрошафи, розташовані в коридорі і фойє, закриті. Устрій, прокладка мереж аварійного та евакуаційного освітлення виконане відповідно до вимог будівельних норм і ПУЕ. Все електроустаткування заземлене відповідно до вимог поділів ПУЕ. Захист будинків від прямих влучень блискавок виконана відповідно до вимог РД 34.21.122-87. Для підтримки устроїв блискавкозахисту в справному стані, проводиться ревізія цих устроїв щорічно (складається акт).

Системи вентиляції та кондиціонування повітря також відповідають протипожежним вимогам будівельних норм. Лінії харчування до кожного кондиціонера забезпечені автономним устроєм електричного захисту, незалежно від наявності захисту на загальній лінії. Зовнішній простір і стіна будинку навколо кондиціонерів роз чищені від дерев і інших предметів у радіусі не менше 1,5 м. Апарати також захищені зверху козирками, що виступають за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15м. У бухгалтерії і у всьому будинку встановлена охоронно-пожежна і тривожна сигналізація. Всі установки знаходяться в полагодженому стані й утримуються в постійній готовності для виконання поставлених перед ними задач. Прокладка шлейфів і сполучних ліній КОПС здійснена відповідно до вимог нормативно-технічної документації. Клемні коробки приладів закриті захисними кришками й опломбовані, а корпуса приладів - заземлені. Система залучена до телефонної лінії. У бухгалтерії проведений внутрішній протипожежний водопровід. Внутрішній пожежний кран установлений безпосередньо в залі бухгалтерії, при цьому його розташування, не заважає евакуації людей. Пожежний кран укомплектований пожежним рукавом, стовбуром і важелем для полегшення відкривання вентиля. Пожежний кран розміщається в умонтованій шафці, що має отвір для провітрювання і пристосованого для опломбування і візуальний огляд без його відкривання. Також бухгалтерія обладнана двома переносними вогнегасниками, які розташовані прямо на стіні за допомогою кронштейнів. Вогнегасники двох типів: ОУ-3 - вуглекислотний, призначений для гасіння невеличких осередків пожеж різноманітних пальних речовин, що походять із твердих матеріалів, а також електроустановок, що знаходяться під напругою; порошковий ОП-55 для класів АВС. Будинок також забезпечений первинними засобами пожежогасіння, розташованими на першому поверсі: ящик із піском, пожежне цебро, совкові лопати, пожежні інструменти й ін. (Додаток 5.2)


5.4 Охорона навколишнього середовища

Бухгалтерія - безвідхідне виробництво. Проте щороку всі документи, термін збереження яких минув, витягаються, измельчаються і вивозяться для поховання. Таким чином, що утворені залишки (із сировини рослинного походження) стягуються силами природи в природний кругообіг речовин, так природа забезпечує самоочищення. Спалювати папір заборонено.

Також є в будинку лампи, наповнені ртуттю. Вони по витіканню терміну служби здаються на утилізацію. Їх заборонено викидати і розбивати.


5.5 Розрахунок часу і шляхів евакуації з помешкання

Для запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі повинна бути передбачена можливість швидкої евакуації людей із будинку. Для забезпечення безпечної евакуації людей із помешкань і будинків розрахунковий час t эв. не повинно бути більше необхідного часу евакуації, тобто t эв. < tнб.

tнб.=1,25

Таблиця 5.2

Евакуаційний шлях

Шлях прямування людського

потоку

Ширина, м

Довжина, м

L

1.Прохід

1.5

7

2.Двері

1.4

-

3.Коридор

2

5

4.Сходові прольоти (4 униз)

1.25

6

5.Майданчики східців(2)

1.3

1.5

6.Коридор

1.8

6

7.Двері

1.4

-


Розрахунковий час евакуації людей варто визначати як суму часу прямування людського потоку по визначених ділянках шляху:


tpэв.=t1+t2+t3+t4+t5+t6+t7. (5.2)


Визначаємо щільність людського потоку D1(чел/м2) на першій ділянці шляху, l1=7м, 1=1,5м.

N1 * f

D1 = -------- , (5.3)

l1 * 1

де N1 - число людей на першій ділянці;

f- середня площа горизонтальної проекції людини,м2,

приймаємо = 0,1м2.

12 * 0,1

D1 = -------- = 0,1 (чел/м2 ).

1,5 * 7


Звідси, V1=80 (швидкість прямування людського потоку по горизонтальному шляху на першій ділянці, м/хвл),

q1=8 (інтенсивність прямування людського потоку, м/хвл).

Визначимо інтенсивність прямування людського потоку для наступних ділянок шляху:

qi-1 * i-1

qi =----------- , (5.4)

i

де i, i-1 -ширина аналізованого i-го і попереднього йому i-1 ділянки шляху, м;

qi , qi-1 -інтенсивність прямування людського потоку по аналізованому i-го і попередньому i-1 ділянках шляху, м/хвл.

8*1,5 9,6*1,25

q2= = 8,6 (м/ хвл); q5 = = 9,2 (м/ хвл);

1,4 1,3


8,6*1,4 9,2*1,3

q3= = 6,02 (м/ хвл); q6= = 6,6 (м/ хвл);

2 1,8


6,02*2 6,6*1,8

q4= = 9,6 (м/ хвл); q7= = 1,2 (м/ хвл).

1,25 1,4


V1=80;V2=0;V3=90;V4=95;V5=70;V6=90;V7=0.


Визначаємо час прямування по ділянках за формулою:


li

ti =----; (5.5)

Vi

При цьому Qмах (м/мин)варто застосовувати: для горизонтальних шляхів..................16,5;

дверних прорізів............................19,5;

східці униз................................16.

Всі значення, що утворилися, Qмах.


7 5 6

t1= =0,09; t3= =0,06; t4= =0,06;

80 90 95

1,5 6

t5= =0,02; t6= =0,07;

70 90

t эв. =0,09+0,06+0,06*4+0,02*2+0,07=0,5 хвл.


5.6 Загальний висновок про стан охорони праці

і навколишнього середовища. Заходи щодо їхнього удосконалення

У цілому охорона праці здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці», Рекомендаціями Державного комітету України по здійсненню охорони праці, Міністерства охорони здоров'я. Потрібно відзначити, що хиб і недоглядів у питанні охорони праці і навколишнього середовища немає. Необхідно також відзначити, що в банку діє колективний договір, укладений між профспілковим комітетом і керівництвом АК Промінвестбанку (Додаток 5.3).

Кошти на заходи щодо охорони праці виділяються у встановленому порядку на 1 лютого поточного року (у 1999 р. виділено 1700 грн.). Витрата цих коштів на інші цілі забороняється.

Правління банку здійснює цільову витрату коштів на поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що погоджується з місцевими органами Державного комітету України по нагляду за охороною праці.

Кошти фонду охорони праці, що перераховуються філіями банку, використовуються у найбільш приоритетних заходах галузевої програми. Рішення про використання фондів охорони праці приймаються Правлінням за участю профспілкових органів. Усі працівники банку, прийняті на роботу і в процесі роботи проходять інструктаж (навчання) з питань охорони праці.


Висновок


Кредит - позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання.

У дипломній роботі розкриті сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків України, зокрема аналізованим по АК ЛГО Промінвестбанка м. Луганська.

Відокремлені такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, споживчий. Також названа і розкрита класифікація кредитів, охарактеризовані кредитні операції. У організації кредитного процесу відокремлено значення керівного складу банку, кредитного відділу і кредитних підрозділів, а також інших чинників, що впливають на організацію кредитного процесу.

Етапи процесу кредитування подані у чотири етапи, кожний із який вносить свій внесок у характеристику кредиту і визначає ступінь надійності і прибутковості для банку:

1. Розгляд заяви на надання кредиту.

2. Визначення кредитоспроможності, фінансового стану клієнта й оцінка ризику по кредиту.

3. Підготування і підписання кредитного договору.

4. Контроль за виконанням умов договору при погашенні кредиту.

Мною розглянуті джерела погашення кредитів і інструменти забезпечення повернення кредитів.

Бухгалтерський облік, пов'язаний із кредитуванням ведеться в заснуваннях «Промінвестбанків» відповідно до Плану рахунків. У залежності від того, у якій формі виданий кредит, на який термін і яку форму власності ставить позичальник - відкриваються відповідні позичкові рахунки, на яких ведеться бухгалтерський облік. Основні бухгалтерські проводки по обліку прямування виданих кредитів і обліку кредитної документації приведені в даній дипломній роботі.

Етапи контрольного супроводу кредитних коштів подані методами аналізу й угрупування. Також даний чіткий опис можливих ситуацій при контрольному супроводі кредитних коштів і розміщення питань, які виникають.

Ціна банківського кредиту, її розрахунок зроблений за допомогою установлених формул на прикладі даного кредиту. Кредитна документація і її урахування в повному обсязі подана в додатках до дипломної роботи, на прикладі оформлення даного кредиту підприємства ЛДХ "Донецьквугілля".

У дипломній роботі були використані економіко-математичні методи. У результаті отримана модель залежності між сумою виданих кредитів і прибутком банку. При визначенні моделі були отримані такі коефіцієнти кореляції 0,26 (дозволяє судити про тісноту досліджуваного зв'язку), індекс кореляції 0,27 (27% прибутки банку відбуваються за рахунок суми виданих кредитів). Також отримане рівняння зв'язку, що у конкретній кількісній формі показують, яка існує залежність між досліджуваними чинниками.

У дипломній роботі поданий аналіз активних операцій банку за останній рік, у структурі якого кредити займають 49.9%, у тому числі видача короткострокових кредитів 33,1%. На цьому етапі банк можна охарактеризувати як платоспроможний. тому що кошти на коррахунках в НБУ складають 2,7%. Активи банку складаються в основному з кредитів клієнтів. На даному етапі банк повинний боротися з безнадійними боргами і погано забезпеченими кредитами, що можуть спричинити за собою збитки.

Аналіз кредитної діяльності банку - це оцінка ефективності банківських аналітичних систем керування кредитними ризиками, оцінка якості можливого ризику, прогноз рентабельності кредитних операцій, слушність визначення кредитного портфеля банку.

Зроблений також аналіз кредитного портфеля банку. У аналізі структури кредитного портфеля банку найбільшу питому вагу складають пролонговані позички 81,7%, що складає 659730 грн. Банк проводить ризиковану кредитну політику. Мною був перелічений необхідний резервний фонд, що склав не менше 2200 тис. грн.

У даній дипломній роботі були розглянуті питання кредитних ризиків. Також зроблена комплексна оцінка кредитного ризику на основі багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів.

У дипломній роботі приведена діюча практика визначення платоспроможності і ліквідності підприємства. Оскільки для того, щоб погасити кредит і відсотки по ньому, капітал повинний бути вкладений в основному в ліквідні активи, що приносять прибуток.

Аналіз прибутку банку зроблений на 1.01.99 р., у структурі прибутків найбільшу питому вагу займають відсотки, отримані від кредитної діяльності 69%. У структурі прибутків за рік відбулися такі зміни: отримані відсотки по кредитах зменшилися на 14%. Оскільки в структурі прибутків банку найбільшу питому вагу займають отримані відсотки по кредитах, зроблений аналіз впливу суми виданих кредитів і процентної ставки за кредит. Прибуток склав 1310250 грн., тобто збільшення суми виданих кредитів на 1103430 грн., а зменшення процентної ставки на 2,51% зменшило суму отриманих відсотків на 114880 грн.

Зроблено аналіз прибутковості банку від кредитної діяльності в порівнянні з попереднім періодом. Прибутковість зменшилася на 113990 грн., за рахунок того, що сума сплачених відсотків перевищила відсотки отримані. Від кредитної діяльності банк одержав збитки в розмірі 16280 грн.

Зміни ефективності діяльності банку визначалася за допомогою таких показників:

1. Чистий спред - 6,5% - означає, що кредитна діяльність банку неефективна, свідчить про те, що ставка сплачених відсотків перевищує відсотки отримані.

2. Маржа - 0,17% - означає збитки від кредитної діяльності.

3. Інший прибуток 3,8% Прибуток банку формувався за рахунок не кредитних операцій. (Див. додаток таблиці 1 і 2).

На підставі даних таблиць можна зробити висновок про те, що фінансове положення банку задовільне. Проблеми пов'язані з кредитною діяльністю банку можуть бути вирішені керівництвом банку. Фінансове положення банку стабільне, банк може пристосуватися до умов економічної кон’юнктури і роботи банківського сектора.

Комерційні банки виконують функції кредитування і інвестування підприємств, держав і населення. Банки виступають у якості фінансових посередників, одержуючи кошти в кінцевих кредиторів і даючи їхнім кінцевим позичальникам. За рахунок кредитів банку здійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі, забезпечується розширення виробництва.

Ефективне розміщення активів приносить банку прибуток, що дозволяє йому здійснювати свою роль у розвитку держави.

Проблема, що стосується добробуту держави, є актуальною.


Додатки

Таблиця 1.1

Кредитні операції

Активні операції

Пасивні операції

  1. Кредитування клієнтів.

  2. Кредитування інших банків.

  3. Депозити в інших банках.

  4. Кошти на резервному корсчете в центральному банку.

  5. Кошти на корсчете в інших банках.

  1. Депозити клієнтів.

  2. Депозити банків.

  3. Кредити банків, у тому числі центрального.


Таблиця 1.2.

Види кредитів

Критерій

Вид кредиту (позички)

1. Роль банку (кредитор або позичальник).

-Активний

-Пасивний

2. Термін.

-До запитання (огульний)

  • -Строковий, короткостроковий, середньостроковий

  • довгостроковий

3. Призначення.

- Позички торговим і промисловим операціям

- Позички під нерухомість

- Позички приватним особам

- Позички фінансовим підприємствам

- Позички фермерам

- Позички на придбання або збереження цінних паперів

- Інші позички

4. Ціль.

-На збільшення капіталу (виробничих фондів)

-На тимчасове накопичення засобів

-На споживчі цілі населенню (споживчий)

5. Наявність і характер забезпечення.

-Бланковий (незабезпечений)

- Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний) гарантійним зобов'язанням або поручництвом

6. Засіб.

- Кредит грошима

- Кредит за допомогою акцептування векселя позичальника

7. Ступінь ризику.

- З найменшим ризиком

- З підвищеним ризиком

- З граничним ризиком

- Нестандартний


Таблиця 1.3.

Розгорнута класифікація кредитів

Критерії класифікації

Види позичок

1. Джерела притягнення.

Внутрішні (у межах своєї країни)

Зовнішні (міжнародні)

2. Статус кредитора.

Офіційні

Неофіційні

Змішані

Міжнародних організацій

3. Форма надання.

Готівково-грошова

Рефінансування

Переоформлення:

-реструктуризація

-надання нового кредиту

4. Валюта притягнення.

У валюті країни кредитора

У валюті країни позичальника

У валюті третьої країни

У ЕКЮ і СДР

Мультивалютні

5. Форма притягнення (організація).

Двосторонні

Багатосторонні:

-Сіндіцировані

-Консорціальні

-«дзеркальні»

6. Ступінь заможності повернення.

Незабезпечені (міжбанківські)

Забезпечені:

-Матеріально забезпечені (заставою), у тому числі ломбардні й іпотечні

-Бланкові (забезпечені банківськими векселями)

7. Техніка надання (притягнення)

Одною сумою

Відкрита кредитна лінія

Stand-by

Контокорентні

Овердрафтні

8. Терміни користування. На поточні потреби (формування оборотних активів)
9. Спрямованість вкладення коштів.

Короткострокові

Середньострокові

Довгострокові

10. Економічне призначення.

Пов'язані:

  • Платіжні

  • Під формування запасів товарно-матеріальних цінностей, включаючи сезонні.

  • Під фінансування виробничих витрат

  • Розрахункові(урахування векселів)

  • Під фінансування інвестиційних витрат

  • Споживчі

Проміжні

Незв'язані (без вказівки об'єкта кредитування в кредитній угоді)

11.Ступінь концентрації об'єкта кредитування.

Під одиничну потребу

Під сукупну потребу

Під укрупнену потребу

12. Вид процентної ставки.

З фінансованою ставкою

З плаваючою ставкою

Із змішаною ставкою

13. Форма погашення.

що погашаються одною сумою

що погашаються через рівні проміжки часу рівними частками

що погашаються нерівними частками

14. Юридична підпорядкованість кредитних операцій.

Що підкоряються законодавству країни - кредитора

Що підкоряються законодавству країни – позичальника

Що підкоряються законодавству третьої країни


Таблиця 2.1

Бухгалтерські проводки по кредитах

Найменування операції

Бухгалтерські проводки

Дебет

Кредит

Операції по кредитуванню суб'єктів господарської діяльності.

1. Надано кредит суб'єктам господарської діяльності.

Забезпечення повернення.

2040

2045

9900

1200

3900

2600

9500

2. Погашення виданих кредитів.

1200

3900

2040

2045

Операції по кредитах державного управління.

1. Видано кредити органам загального державного управління.

2100

2105

2110

1200

3900

2. Погашення кредитів.

1200

3900

2100

2105

2110

Операції по кредитуванню фізичних осіб.

1. Видача кредитів готівкою.

2202

2213

1001
2. Погашення кредитів. 1001

2202

2213

Облік коштів клієнтів банку.

1. Повернені кошти з депозитів фізичним особам.

2630

2635

1001

2600

Проводки по видачі кредиту підприємству.

1. Сума виданого кредиту проводиться.

2040

2600
2. Сума несплаченого в термін кредиту списується. 2047 2040
3. Сума коштів, що перераховані в рахунок погашення заборгованості. 2600 2047
4. Сума договору застави. 9905 9500 рахунок контрагента
5. Кредитний договір і договір застави по чисельності. 9819 рахунок контрагента

6. Сума нарахованих і сплачених відсотків за використання кредиту.

  • клієнт має коштів на рахунку

  • клієнт не має коштів на рахунку

2068


рахунок контрагента

2069

6110


2068

2068


Мал. 2.1


Формування коштів для здійснення інвестицій і кредитної діяльності банку




Таблиця 3.2

Аналіз структури активних операцій на 01.01.99 р.

Види операцій

Сума, грн.

Структури %

Каса

Кор. рахунки банків

Кор. рахунок у НБУ

Кредити видані – усього у т. ч. короткострокові

Основні кошти і

будівельні матеріали

Дебітори

Відведені кошти

Витрати

Валютна позиція

Інші активи

Усього активів

134070

474360

2085190

4576500

3067110


169460

487870

80080

250700

896400

100330

9254960

1,4

5,1

22,5

49,4

33,1


1,8

5,3

0,9

2,7

10,0

1,0

100,0


Таблиця 3.3

Аналіз структури «кредитного портфеля» банку на 01.01.99 р.

Вид забезпечення

Сума,

грн.

Структура,

%

Усього виданих кредитів

у тому числі:

гарантовані іншими банками

гарантовані Урядом

України

прострочені

пролонговані

сумнівні для повернення

808290


45670


-

79220

659730

23670

100


5,6


-

9,8

81,7

2,9



Таблиця 3.4

Аналітичний баланс

Показники

На початок року, тис. грн.

У % до валюти балансу

На кінець року, тис. грн.

У % до валюти балансу

Відхилення (гр.4 - гр.2)

АКТИВ
Нерухоме майно 1183 37.1 1635 43.1 +6.0

Поточні активи, усього в тому числі:

2004 62.9 2161 56.9 -6. 0
виробничі запаси 734 23.0 752 19.8 -3. 8
-готова продукція 187 5.9 172 4.5

-1. 4


кошти і короткострокові фінансові вкладення 299 9.4 259 6.2 -3. 2
-дебіторська заборгованість 612 19.2 780 20.5 1.3
ПАСИВ

Джерела фінансових коштів

1932 60.6 2205 58.0 -2. 6

Позикові кошти - усього

1255 39.4 1591 42.0 -2. 6
Короткострокові позички банків 357 11.3 888 23.3 +12.0
Короткострокові позики 245 7.6 - - -7. 6
Розрахунки з кредиторами 653 20.4 703 18.5 -1. 9

Таблиця 3.5

Зразкова класифікація поточних активів по категоріях ризику

Ступінь ризику

Група поточних активів

Частка групи в загальному обсязі поточних активів, %

Відхилення (гр.2-гр. 4)

на початок року

на кінець року

Мінімальна Наявні кошти, легко реалізовані короткострокові цінні папери. 4.9 2.9 -2. 0
Мала Дебіторська заборгованість із нормальним фінансовим положенням + запаси (крім залежаного) + готова продукція, що користується попитом. 53.8 49.8 -4. 0
Середня

Продукція виробничого

технічного призначення, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів.

8.8 9.5 +0.7
Висока

Дебіторська заборгованість

підприємств, що знаходяться у важкому фінансовому положенні, запаси готової продукції, виведеної із ужитку, залежані запаси, неліквіди.

32.5 40.7 +8.2

Таблиця 3.6

Стан поточних активів на підприємстві

Група поточних активів

На початок

року

На кінець

року

Зміни

за рік

тис. грн.

у % до розміру поточних активів

тис. грн.

у % до розміру поточних активів

тис. грн.

пунк. (гр. 4 - гр.2)

1. Виробничі запаси, 734.0 36.6 752.0 34.7 18.0 -1. 9

1а. у тому числі – залежані

246.0 12.2 341.0 15.7 95.0 3.5
2. Незавершене виробництво 110.0 5.5 118.0 5.4 8.0 -0. 1
3. Готова продукція, 187.0 9.4 172.0 7.9 -15.0 -1. 5

3а. у тому числі – важкореалізована

37.0 1.8 34.0 1.5 -3. 0 -0. 3

4. Витрати майбутніх періодів

61.0 3.0 79.0 3.6 18.0 0.6
5. Дебіторська заборгованість 612.0 30.6 780.0 37.9 68.0 7.3

5а. у тому числі – сумнівна

170.0 8.0 301.0 14.0 131.0 6.0
6. Кошти 300.0 14.9 260.0 12.0 -40.0 -2. 9

7.Усього важкореалізовані

активи (стор.1а+стор.2+

+стор.3а+стор.4+стор.5а)

624.0 31.1 873.0 40.4 249.0 9.3
8. Усього поточні активи 2004. 0 100.0 2161. 100. 157.0 --

Таблиця 3.7

Відомість урахування розрахунків із постачальниками

№п.п.

Постачальник,

№ рахунки фактури

Заборгованість на початок місяця Зобов'язання в звітному місяці Оплачено або зараховано

Заборгова ність на кінець періоду,

підприєм ства постачаль нику

дата звернення підприємству постачаль нику дата сума, тис. грн.
дата

сума,

тис. грн.

1 Ліспромгосп, 151 5.11 - 120 - - 2.12 120 - -
2 НПО Рупор, 128 8.11 - 48 - - 2.12 48 - -
3 А/ПРО Борець, 135 1.12 280 - - - - - 280 -
4 МП Форум, 28 5.08 - 122 - - - - - 122
5 ТОО "Самий", 137 - - - 08.12 560 18.12 560 - -
6 МП Зміна, 201 - - - 10.12 308 21.12 308 - -
7 А/ПРО «Фрам», 401 - - - 28.12 40 - - - 40
8 МП Випий, 309 - - - 29.12 60 - - - 60
Разом на 31.12.93 - 280 290 - 968 - 1036 280 222

Таблиця 3.8

Аналіз стану розрахунків із покупцями і замовниками (на 01.01.99)


Покупець

Заборгованість (сальдо) на початок періоду


Надходження коштів

Відвантаження

Заборгованість на кінець періоду,

тис. грн.

дата

сума,

тис. грн.

дата

сума, тис. грн.

дата

сума, тис. грн.

1 П/ПРО «Зоря» 7.06 348 - - 5.12 300 48
2 МП «Світло» 10.07 194 - -

8.12 94

100
3 НПО «Зеніт» 12.09 348 - - 8.12 348 -
4 МП «Старт» - - 1.12 194 10.12 194 -
5 МП «Элефант» - - 10.12 50 - - 50
6 СП «Ріст» - - 10.12 50 - - 50
Разом: - 890 - 294 - 936 248

Таблиця 3.9

Аналіз стану кредиторської заборгованості (тис. грн.)

Показники

Залишки

У тому числі по строкам утворення (на кінець року)

на початок року

на кінець року

до одного місяця

від одного місяця до трьох

від трьох місяців до шести

більше шести місяців

1.Короткострокові кредити банку 357 888 760
128
2.Короткострокові позики 245 - - - - -
3. Кредиторська заборгованість 653 703 322 69 264 48
за товари і послуги 355 222 100 - 122 -
по оплаті праці 35 43 16 21 6 -
по розрахунках по соціальному страхуванню і забезпеченню 17 12 -

12

- -
по платежах у бюджет 40 170 98 36 36 -
іншим кредиторам 6 256 108 - 100 48
у т.ч. по розрахунках із покупцями - 248 100 - 100 48
4. Прострочена заборгованість – усього, у тому числі 238 509 x x x x
по короткострокових позичках - 128 x x x x
по короткострокових позиках - -



по розрахунках із постачальниками 211 122 x x x x
по розрахунках із покупцями - 148



по платежах у бюджет 11 72 x x x x
по оплаті праці 12 27 x x x x
по соціальному страхуванню і забезпеченню 4 12



Інформаційно: короткострокові зобов'язання

усього :

1255 1591




Таблиця 3.10

Аналіз короткострокових зобов'язань по термінах їхнього виникнення

Вид зобов'язань Середній період кредитування в попередньому році, дні Середній залишок кредиторської заборгова ності в поточному році, тис. грн. Оборот по дебету за поточний період, тис. грн.

Трива лість кредиту вання в поточно му році, дні

(гр.2*360)/

гр.3

1. Заборгованість по короткострокових позичках банку 114.3 403.6 1640. 0 88.6
2.Кредиторська заборгованість по розрахунках із постачальниками 49.2 229.3 1994. 0 41.4
3. Аванси, отримані від покупців і замовників 64.1 580.0 3208. 0 65.1
4.Розрахунки з бюджетом 31.7 27.4 314.0 31.4
5.Розрахунки по оплаті праці 25.7 87.5 1013. 5 31.1
6.Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню 18.1 20.1 344.0 21.0

Таблиця 3.11

Система показників, використовуваних для оцінки платоспроможності і ліквідності

ПОКАЗНИК

ПРИЗНАЧЕННЯ

РОЗРАХУНКОВА

ФОРМУЛА І ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

ЦИФРОВИЙ

ПРИКЛАД (за даними на кінець року)

1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності (терміновості) Показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату упорядкування балансу або іншої дати (кошти + швидкореалізуємі цінні папери) / короткострокові зобов'язання (результат III розділу пасиву баланса-нето)

2.Уточнений коефіцієнт ліквідності Показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок наявних засобів, але й очікуваних надходжень

(кошти + швидкореалізуємі цінні папери + дебіторська заборгованість) /

короткострокові зобов'язання (результат III розділу пасиву балансу-нетто)


3.Загальний коефіцієнт ліквідності Дозволяє встановити, у якому ступені поточні активи покривають короткострокові зобов'язання

поточні активи (II-III розділ активу балансу нетто) /

короткострокові зобов'язання (результат III розділу пасиву балансу-нетто)


4.Оборотний капітал Свідчить про перевищення поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями (про загальну ліквідність підприємства)

поточні активи

(II+III поділи активу) – короткострокові зобов'язання

(результат III розділу пасиву)


2161-1591 = 570 тис. грн.

5.Коефіцієнт маневреності Показує, яка частина власних джерел вкладена в найбільше мобільні активи оборотний капітал / джерела власних коштів (I розділ пасиву балансу)

6.Частка важкореалізуємих активів у загальної розмірі поточних активів Характеризує "якість" активів Залежані запаси матеріалів, важкореалізуєма продукція, прострочена дебіторська заборгованість (дані управлінського урахування) / поточні активи

7.Співвідношення важкореалізуємих і легко реалізуємих активів Характеризує "якість" активів Важкореалізуєть активи (дані управлінського урахування) / (поточні активи – важкореалізуємі активи)

8.Середній період надання кредиту Характеризує тривалість кредитування підприємства його контрагентами Середній залишок * кількість днів у періоді / сума обороту (оборот по дебету рахунків зобов'язань 60,64,68,90 і ін.) за період


Таблиця 3.12

Класифікація оборотних активів

Клас ліквідності

Структура


1.Кошти.


2.Легкореалізовані вимоги.


3.Легкореалізовані запаси товарно-матеріальних цінностей.

Кошти на розрахунковому й інших рахунках у банку, готівка в касі, акції, по яких була виплата дивідендів хоча б за один рік, векселя першокласних векселедавців.

Товари відвантажені, термін оплати яких не наступив; інші дебітори короткострокового характеру; тимчасова фінансова поміч підприємствам своєї системи короткострокового характеру; заборгованість робітників та службовців по позичках короткострокового характеру.

Окремі види запасів товарно-матеріальних цінностей, що користуються попитом на ринку, реалізація яких не призведе до збою в процесі виробництва (готова продукція і товари; запаси, що перевищують потреби виробництва; товарно-матеріальні цінності, призначені для бартерних угод).


Таблиця 3.13

Показники кредитоспроможності функціонуючих підприємств малого бізнесу

Показник

Чисельник

Знаменник

Коефіцієнт ліквідності (Кл)

Ліквідні кошти I і II класів: залишок коштів на розрахунковому рахунку й у касі, векселя фінансово-стійких векселедавців, акції акціонерних товариств, по яких була виплата дивідендів, заборгованість підзвітних осіб, покупців і постачальників, що не перевищує трьох місяців.

Розмір усіх боргових зобов'язань: уся заборгованість по короткострокових і довгострокових позичках і розмір, що проситься позички, заборгованість підприємства постачальникам покупцям, робітникам та службовцям.

Коефіцієнт покриття (Кп)

Ліквідні кошти I,II і III класів. III клас вартість сировини й інших запасів ТМЦ, готової продукції, незавершеного виробництва, вартість власних основних фондів, різниця між початковою і новою вартістю арендованого помешкання, якщо повернення цієї різниці передбачено орендним договором

Усі боргові зобов'язання кооперативу або малого підприємства

Показник заможності власними коштами (Псс)

Особисті кошти: статутний фонд, залишки спеціальних фондів, нерозподілений прибуток.

Загальний розмір основних і оборотних коштів

Розподіл запланованого прибутку протягом року ( Р ). У межах 30% розподіл можна вважати рівномірним.

Середньоквадратичне відхилення по прибутку за квартал (@ x).

Середній прибуток за квартал.


Таблиця 3.14

Розрахунок показників по 37 підприємствам

п./п.

Найменування

організації

Коефіцієнт

ліквідності

Коефіцієнт

покриття

Показник

заможності

власними

засобами

1.

Ліспромгосп

0. 088

2.33

63.7

2.

Рупор

0. 026

0.44

-

3.

А/ПРО “Борець”

0. 0004

1.34

28.17

4.

МП “Форум”

0. 009

1.35

25.84

5.

ТОО “Салий”

0.66

1.08

7.95

6.

Зміна

0. 575

1.00

-

7.

АО “Фарм”

0. 326

1.14

10.25

8.

МП “Випий”

0. 216

2.11

52.56

9.

МП “Зоря”

0. 0023

2.41

45.04

10

МП “Світло”

0. 025

1.00

0.38

11

АО “Чай”

0. 0175

1.13

28.08

12

МП “Старт”

0. 133

0.77

0.88

13

МП “Єлефант”

0.49

1.47

47.17

14

СП “Ріст”

0.51

1.00

0.25

15

ООО “Лист”

0.53

0.81

0.02

16

МП “Книга”

0. 051

0.84

-

17

ПО “Даша”

0.38

1.22

0.17

18

МП “Аскот”

0.77

1.44

34.2

19

ООО “Вита”

0. 000678

0.1

-

20

СП “Витус”

0. 645

0.84

0.78

21

СП “Лумси”

0.53

1.25

5.7

22

СП “Бизнес”

0. 029

0.87

1.25

23

МП “Круиз”

0.58

1.00

-

24

МП “Малеста”

0.08

1.02

4.49

25

МП “Ксения”

0. 409

0.78

1.09

26

Кафе “Гай”

0.94

70.40

98.6

27

ООО “ССІ”

0. 017

0.64

3.36

28

ООО “Лада”

0.16

0.87

25.7

29

ООО “Сталь”

0.22

1.12

11.4

30

ООО “Гривна”

0.61

0.99

-

31

МП “Лилия”

0.27

1.22

10.09

32

МП “Рада”

0.68

1.00

1.44

33

МП “Єля”

0. 015

1.00

0.14

34

СП “Шарм”

0.75

1.00

-

35

АО “Люкс”

0. 021

1.16

13.88

36

АО “Таня”

0. 119

1.08

9.37

37

АО “Чародей”

1.01

1.70

40.39

У середньому 0.29 1.30 20.11

Таблиця.3.15

Модель шкали коефіцієнтів


I клас

II клас

III клас

Коефіцієнт ліквідності

> 0.4

0.4 - 0.2

0.2 - 0.07

Коефіцієнт покриття

> 1.5

1.5 - 1.2

1.2 - 1.0

Показник заможності

власними засобами (%)

> 25

25 - 18

18 - 10


Таблиця 3.16

Аналізовані підприємства по класу кредитоспроможності

N

Найменування

організації

Коефіцієнт ліквідності

Коефіцієнт

покриття

Показник

заможності

власними засобами

1.

Ліспромгосп

III

I

I

2.

Рупор

-

-

-

3.

А/ПРО “Борець”

-

II

I

4.

МП “Форум”

-

II

I

5.

ТОО “Салий”

I

III

-

6.

Зміна

I

III

-

7.

АО “Фарм”

II

III

III

8.

МП “Випий”

II

I

I

9.

МП “Зоря”

-

I

I

10

МП “Світло”

-

III

-

11

АО “Чай”

-

III

I

12

МП “Старт”

III

-

-

13

МП “Єлефант”

I

II

I

14

СП “Ріст”

I

III

-

15

ООО “Лист”

I

-

-

16

МП “Книга”

-

-

-

17

ПО “Даша”

II

II

-

18

МП “Аскот”

I

II

I

19

ООО “Вита”

-

-

-

20

СП “Витус”

I

-

-

21

СП “Лумси”

I

II

-

22

СП “Бизнес”

-

-

-

23

МП “Круиз”

I

III

-

24

МП “Малеста”

III

III

-

25

МП “Ксения”

II

-

-

26

Кафе “Гай”

I

I

I

27

ООО “ССІ”

-

-

-

28

ООО “Лада”

III

-

-

29

ООО “Сталь”

II

III

III

30

ООО “Гривна”

I

-

-

31

МП “Лилия”

II

III

III

32

МП “Рада”

I

I

-

33

МП “Єля”

-

III

-

34

СП “Шарм”

I

III

-

35

АО “Люкс”

-

III

III

36

АО “Таня”

III

III

-

37

АО “Чародей”

I

I

I

Таблиця 3.17

Коефіцієнти кредитоспроможності торгового підприємства

Коефіцієнт

на 01.10.98

на 01.01.99

Відхилення

Ліквідності

Покриття

Показник

заможності

власними

коштами

Показник

рівномірності

розподілу

прибутку

0.64

1.24


47.5


25 %

0.77

1.19


34.2 %


50 %


+ 0.13

  • 0.05


  • 13.3


+ 25 %


Таблиця 3.18

Розрахунок показників по французькій методиці

Показники

1.10.98г.

1.01.99г.

1.04.99г.

Виторг від реалізації 698000 1000000 5760000
ВД 597000

870000

3988076
ДС 513000 750000 2700000
ВЭД 403400 608000 2000000
ВЭР 403400 529000 897600
СФ 360600 406980 796000
П. 360600 400000 700000
К1 0.78 0.81 0.74
К2 0.70 0.53 0. 185
К3 - - -
К4 - - -
К5 - 3.36 0. 0005 0. 0095

Таблиця 3.19

Аналіз показників, розрахованих по французькій методиці

Коефіцієнт

01.10.98г.

01.01.99г.

01.04.99г.

Ліквідності 0. 0005 0. 026 0.06
Покриття 0.43 0.44 0.98
Заможності


власними 1.8 - 8.65
коштами



Таблиця 3.20

Принцип визначення класу кредитоспроможності

Показники

Рейтинг

коефіцієнта

I

клас

II

клас

III

клас

Некредитоспроможний

Коефіцієнт 20% 20 40 60 250
ліквідності
(I*20) (II*20) (III*20)
Коефіцієнт 50% 50 100 150 250
покриття




Показник




заможності 30% 30 60 90 250
власними




коштами




РАЗОМ: 100% 100 200 300 750

Таблиця 3.21

Групи ризику міжбанківських кредитів

Розмір формування резерву Група ризику міжбанківських кредитів
стандартні нестандартні сумнівні небезпечні безнадійні
0-25% 2% 5% 30% 80% 100%
26-50% 1,5% 3% 25% 60% 80%
51-75% 1% 2% 15% 40% 60%
76-99% 0,5% 1% 10% 20% 40%
100% 0% 0% 0% 0% 0%

Таблиця 3.22

Порівняльний аналіз структури прибутків банку

Статті витрат

на 1.01.98 р.

на 1.01.99 р.

(грн.)

у %

(грн.)

у %

1. Отримані % - ти

усього у т. ч. по короткостроковим

позикам міжбанківським операціям

2. Прибутки і комісія з наданих послуг

3. Інші прибутки

4. Усього прибутків


994340


890640


103700


107050

5

1101440


90,3


80,9


9,4


9,7

-

100,0


1195370


1080290


115160


370900

5

1566320


76,3


69,0


7,3


23,7

-

100,0


Таблиця 3.23

Аналіз впливу суми надання кредитів і процентної ставки за кредит на суму отриманих відсотків

Показники

1.01.

98г.

1.01.

99г.

Відхилення (+, -)

Резерви

збільшення

прибутку

Усього

в т.ч.

за рахунок

суми, %

кредитів

ставки

1.Представ-

лені кредити, усього

(грн.)

2.Получені % (грн.)

3.Відсотна ставка за

кредит, %

3473070


994340


28,63

4576500


1195370


26,12

1103430


201030


- 2,51

-


315910


-


-114880

-


+114880


Таблиця 3.24

Аналіз прибутку банку від кредитної діяльності (грн.)

Показники

на 1.01.98

на 1.01.99

Відхилення

(+, -)

1. Отримані відсотки

2. Сплачені відсотки

3. Прибуток

994340

896630

97710

1195370

1211650

- 16280

+201030

+315020

- 113990


Таблиця 1.

Результати порівняння показників, що характеризують надійність банку, із нормативами

Показник

Норматив

Фактично

Відхилення

1. Показники фінансової усталеності

-статутний фонд, тис. грн.

-коефіцієнт достатності капіталу, %


не менш 1млн. ЕКЮ

не менш 8%


1183740

12%


+115000

+4%

2. Показник платоспроможності.

не менш 0,05

0,087

+0,037

3. Показники ліквідності банку.

-поточної

-короткострокової

-загальної


не більше 1,0

не більше 1,0

не більше 0,095


0,8

0,8

0,83


-0,2

-0,2

-0,12

4.Максимальний розмір ризику

на одного позичальника, раз

0,4

0,3

-0,1



Таблиця 2.

Динаміка розвитку банківської діяльності ЛГО ОПЕРО АК ПИБ м. Луганська, тис. грн.

Показник

На початок

року

На кінець

року

Зміна

Сума

Темп приросту %

Результат балансу нетто

6303366

6886574

+583208

+9,3

Власні кошти банку

224043

254085

+30042

+1,3

Притягнуті кошти

3149093

2925973

-223060

-7,1

Ліквідні активи і кредити

3231580

3394527

+162946

+5

У тому числі кредитні

вкладення

1708267

2589957

+881690

+5,2


Балансовий прибуток

256548

288333

+31785

+11,2




ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

НА ТЕМУ


«ОБЛІК ТА АНАЛІЗ

БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ»


Студентки VI курсу

Спеціальність 06.08.07.

група I.

Никифоровой Наталі

Миколаївни

1999 р.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Тема: ОБЛІК ТА АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ


База практиці: ЛГО АК Промінвестбанку м. Луганська


Виконала: студентка VI курсу заочного факультету, спеціальність 06.08.07, група І Никифорова Н. М.


Керівник: к. є. н. доцент, Маляревський Ю. Д. к. є. н. доцент, Губарев О. М.


Харків 1999 р.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Другие видео на эту тему