Смекни!
smekni.com

Лісова фауна Солотвинського лісопункту (стр. 1 из 16)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика району досліджень

Розділ 2. Історія досліджень регіону

Розділ 3. Методи і способи обліку ссавців Бистрицької улоговини

Розділ 4. Таксономічні одиниці представників регіону

Розділ 5. Характеристика поширених видів

5.1 Розпізнавання ссавців

Розділ 6. Екологія поширених видів

6.1 Народно-господарське значення

6.2 Охорона диких тварин

6.3 Збереження та відтворення популяцій

Польові дослідження

Висновки

Література


Вступ

Біосфера - продуцент усіх харчових продуктів, які споживає людина, вона дає нам інші предмети широкого вжитку, задовольняє естетичні потреби. Тваринний світ є компонентом біосфери, яка виникла внаслідок тривалого еволюційного розвитку. Ось чому всебічне і глибоке вивчення, раціональне використання та охорона тваринного світу або фауни, було, і буде проблемою, яка постійно цікавитиме суспільство, незалежно від рівня наукових знань та ступеня технічного прогресу.

У доісторичний час, на зорі становлення людського суспільства, життя людей перебувало у безпосередній залежності від рибальства та полювання на диких тварин. Отже, процес здобування диких тварин був одним з перших і основних у трудовій діяльності первісної людини. З одного боку, полювання забезпечувало наших далеких предків м'ясною їжею, а з другого - впливало на прогресивний розвиток розумової діяльності, бо для здобування і обробки риб, птахів, звірів необхідні були засоби праці - примітивна мисливська зброя та знаряддя. Без рибальства та полювання наші предки не могли існувати.

Використання природних ресурсів фауни хребетних є для нас дуже важливим. Щороку в нашій країні йде здобування мисливсько-промислових птахів, заготівля хутра, м'яса копитних, зайців. Прибутки від звіроводства величезні, і досягають десятки мільйонів гривень щороку. Досить зазначити, що на міжнародних аукціонах хутро соболя кліткового розведення коштує до 550 доларів. Але не тільки цим оцінюється значення диких наземних хребетних. Земноводні, плазуни, птахи, звірі беруть активну участь у колообігу органічних речовин у біосфері. Вони впливають на формування рослинності, сприяють ґрунтоутворенню, збагачують грунти органічними речовинами, вступають як могутній фактор біологічної боротьби з шкідливими комахами та іншими безхребетними, вихідними формами для виведення свійських тварин, селекції нових та поліпшення існуючих порід свійських птахів та ссавців. Отже значення фауни хребетних величезне, і природні ресурси тваринної сировини слід використовувати економно, дбаючи про охорону та відтворення найбільш цінних видів тварин.Актуальність дослідження полягає в тому, що лісова фауна Солотвинського лісопункту ще вивчена не достатньо. Використовуючи літературні джерела, опитування лісників, і власні спостереження основним нашим завданням було доповнити існуючі відомості, скласти видовий список досліджених тварин і описати їх біологію.


РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

До Передкарпаття входить Івано-Франківська улоговина розміщена у Прикарпатській низовині. Через територію Бистрицької улоговини протікають дві річки Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська. Бистриця Солотвинська (Золота) протікає через Богородчанський район і через Тисменецький район. Один із витоків Бистриці Солотвинської попадає в басейн Дністра. Довжина ріки 82 кілометра . Долина річки асиметрична має V-подібне річище. Площа басейну 795 км2. Живлення річки дощове, річка характерна тим що весною під час танення снігу бувають паводки, деколи рівень води під час паводків досягає такої величини, що ріка затоплює хати, які знаходяться неподалік від ріки, зимою ріка місцями замерзає. В літі річка переважно міліє. Бистриця Солотвинська бере початок в Карпатських Горах на горі Сивуля. В селі Пороги Богородчанського району ріка має вигляд невеликого потічка з порогами. Беріг річки буває як і розвилистий так і стрімким там, де ріка протікає біля гір то берег стрімкий ще в селі Раковець і в селі Підгір”я Богородчанського району. Глибина річки 1,5 –1 метр. Нахил річки 10-4 м на кілометр.

Бистриця Надвірнянська (Чорна ) бере початок в горах неподалік села Бистриця Надвірнянського району, від села Бистриця походить назва річки. Довжина річки 94 кілометри, площа басейну 1582 км2. Долина річки асиметрична. Річище розгалужене у нижній течії, долина досягає ширини 3 кілометрів. Глибина річки 1,5-1 метра. Нахил річки 10-6 метрів на кілометр. Живлення річки дощове, відбуваються на весні паводки. Літом річка міліє. Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська протікають через обласний центр міста Івано-Франківськ. Територія, яка знаходиться між річками і навколо них, називається Бистрицькою улоговиною.

Рельєф. У межах Івано-Франківщини є території з рівнинним і гірським рельєфом. Рівнини знаходяться в північно-східній частині області, займаючи 2/3 її площі. Решту площі займають гори Карпати. Межа гір чітко прослідковується вздовж лінії Волохів Долина — Перегінське — Солотвино — Надвірна — Яблунів — Косів — Кути. Територія області в загальному плані знижується з північного заходу на південний схід. Найменші абсолютні висоти (140 м над рівнем моря) знаходяться на заплаві Дністра біля східної межі області. Рівнини горбисті, густо порізані долинами річок, з абсолютними висотами 300-400 м. В окремих місцях вони перевищують 400 і навіть 500 м. Найвища точка Івано-Франківщини знаходиться у горах Карпатах, гора Говерла. Це одночасно і найвища вершина України — гора Говерла (2061). Розміщена вона у Чорногірському масиві, де є ще три вершини двотисячні (Ребрл ~ 2001 м, Піп Іван (Чорна Гора) — 2022 м і Бребенескул — 2037 м). Більша частина гір має висоти 1000-1500 м над рівнем моря.

Корисні копалини передкарпаття. Оскільки вся територія області вкрита потужною товщею осадових порід, то майже всі корисні копалини в її межах осадового походження. Найбільше родовище корисних копалин знаходиться у межах Передкарпатського крайового прогину і передгір’їв Скибової зони, які тривалий час були областю нагромадження плити, а в антиклінальних складчастих зон Карпат виявлені лише окремі рудоносні товщі. Більшість родовищ осадових корисних копалин Передкарпаття органічного і хімічного походження. До перших належить нафта і природний газ, горючі сланці й озокерит, буре вугілля. Родовища нафти розміщені вздовж південно-західного краю внутрішньої зони Передкарпатського крайового прогину на глибинах до 2500-2700 м. Концентрується вона у склепіннях нахилених або навіть перекинутих складок. Найбільші її поклади в Долинському і Битківському нафтоносних районах. Крім нафти, там є значні запаси попутного газу. Чисто газові родовища зосереджені переважно у Зовнішній зоні прогину. Найбільші із них — Бабчинське, Кадобнянське, Богородчанське, Косівське. Сконцентрований газ у пористих пісковиках неогену і мезозою. Поклади озокериту теж тісно пов'язані з нафтою, оскільки утворюється він при просочуванні збагаченої парафіном нафти у гірські породи, що залягають нижче. Там вона поступово охолоджується і втрачає леткі компоненти. Озокерит є у Дзвиняцькому та Старунському родовищах. Буре вугілля залягає на глибині від 10 до 100 м серед піщаноглинистих порід неогену. Найбільше родовище Ковалівське (Коломийський район). Горючі сланці, зосереджені серед порід, збагачених на органічну речовину, залягають подекуди у Скибоних Карпатах. Значні поклади цих сланців є у Делятинському родовищі.

На Передкарпатті є осадові корисні копалини і хімічного походження — калійні та кухонні солі. Нагромаджувалися вони у лагунах, які залишалися після відступу морських басейнів, у кінці палеогену — на початку неогену. Найбільше значення мають поклади калійної солі, які залягають у зімкнутих в складки горизонтах на глибині 280-400 м. Родовище називають Калусько-Голинським. У межах Передкарпаття є і кухонні солі. Розчини її (ропа) поширені у земних надрах біля Долини і Болехова.


Розділ 2. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ХРЕБЕТНИХ

Відомості про тварин, що водились на заході України, знаходимо в давніх літописах X—XI століть. У них згадується про те, що великі княжі полювання в першій половині другого тисячоліття набули масового характеру. Під час таких «ловів» знищували величезну кількість тварин. Збереглися записи про одне з таких полювань на зубрів у 1154 р., проведене галицьким князем Ярославом Осмомислом на честь візантійського гостя Андроніка Комена. Сотні зубрів та інших крупних звірів гинули під час таких полювань. Однак місцева фауна протягом довгого часу залишалась досить багатою та різноманітною. В середині XII ст. стада оленів постійно траплялися у лісостепових ділянках Прикарпаття, але внаслідок безперервного переслідування вони поступово відступали у найвіддаленіші гірські райони Карпат. У волинсько-галицьких літописах (XIII ст.) є повідомлення про «лови» на бобрів, кабанів, оленів, турів, зубрів, рисей, лисиць, ведмедів та інших ссавців, що заселяють широкі простори між північними відрогами Карпат і верхів'ям р. Прип'яті. Недоступність Карпат і пущ Волинського Полісся була однією з тих умов, завдяки яким фауна цінних птахів і звірів у цих місцях протягом століть зберігала свою високу чисельність, поширюючись на суміжні угіддя.

Перші фрагментарні, але досить обгрунтовані зведення про тваринний світ території, розташованої між Тисою на півдні і Західним Бугом на північному заході, знаходимо в мемуарах Сігізмунда фон Герберштейна «Rerum Moscavitiarum commentarii», що відносяться до XVI ст.

Із промислових звірів (зубр, тур та ін.). У «Джерелах до історії України-Русі» знаходимо цікаві відомості про бобрів: «Там, на ріках, що в Рогатинському старостві є великі, часом ловлять бобрів, особливо на річці Липі, яких в минулому році з Болшова селянин на ім'я Федір Дерев’янка зловив вісім, кожний вартістю два золоті...» або «..у Холмському старостві на р. Бузі бобри часом трапляються».

У природничо-географічних атласах М. Кромера (1555), Д. Кантемира (1716), Г. Рачинського (1721), Г. Пуша (1837), К. Ханака (1848) певне місце відведено тваринному світові досліджуваної території. Проте ці автори спеціально не вивчали ті чи інші види або групи тварин, а, висвітлюючи історичні та географічні проблеми, вивчаючи природу краю в цілому, якоюсь мірою торкалися питань, пов’язаних з фауною.