Смекни!
smekni.com

Диференціація відсоткової ставки комерційного банку (стр. 2 из 6)

Рівень відсоткової ставки є головною умовою проведення кредитної операції. Крім наведених вище чинників, що визначають рівень відсоткових ставок комерційних банків, можна виділити ще такі чинники: об’єкт кредитування, ступінь ризикованості проекту, рівень ставки податку на прибуток банку, умови надання аналогічного виду кредиту на загальнодержавному та регіональному кредитних ринках, можливості банку щодо додаткового залучення кредитних ресурсів, а позичальника щодо отримання такої ж позики в інших банках, наявність різних форм матеріального забезпечення позики тощо. За великими позиками відсоткова ставка нижче, ніж за дрібними.

У банківській практиці широко використовується термін "маржа". Маржа – це різниця між відсотковими ставками; для процесу кредитування – це різниця між ставками виданих кредитів (ставки позичкового відсотка) і залучених депозитних коштів (ставки депозитного відсотка). Зрозуміло, що маржа має бути такого рівня, щоби забезпечувати належну рентабельність комерційного банку і створювати фінансові ресурси для його розвитку. Проте банк, що орієнтується на довгострокові перспективи своєї діяльності, не розглядає максимізацію маржі як визначальну свою мету і першочергове завдання. Часто буває економічно вигідніше інше: створити пільгові умови для постійних клієнтів, сприяти розширенню їх кола, надавати допомогу в розвитку їхньої фінансово-господарської активності тощо. Робота на перспективу у сфері управління відсотковими ставками більшою мірою сприятиме забезпеченню ліквідності, рентабельності й розширенню діяльності комерційних банків.

Централізоване регулювання рівня відсоткових ставок здійснюється НБУ на базі зміни офіційної облікової ставки. Облікова ставка НБУ є нині одним із основних важелів регулювання фінансово-кредитної сфери національної економіки. Українські комерційні банки враховують цей важливий норматив у своїй кредитній діяльності.

Методика визначення облікової ставки НБУ базується на п’яти основних принципах:

- забезпечення позитивного реального рівня ставки відносно інфляції;

- встановлення у межах коридору ринкових відсоткових ставок комерційних банків за кредитами та депозитами;

- наближення до рівня міжбанківських відсоткових ставок у стабільній ситуації на грошово-кредитному ринку;

- урахування інших чинників (обмінний курс, ліквідність банківських установ, попит на кредит у кінцевих споживачів тощо);

- відповідність поточній політиці НБУ щодо регулювання грошово-кредитного ринку.

На початку 90-х років в Україні в умовах високих темпів інфляції комерційні банки були зобов’язані змінювати ставки за чинними кредитними угодами синхронно зі зміною облікової ставки. В умовах фінансової стабільності таке жорстке регулювання кредитно-грошового ринку не потрібне. У цих умовах облікова ставка НБУ має для комерційних банків не директивний, а швидше індикативний характер.

Підвищення облікової ставки спрямоване на скорочення видачі Національним банком кредитів комерційним банкам, а тим самим на зменшення обсягу кредитних ресурсів на грошово-кредитному ринку. Навпаки, для збільшення кредитних ресурсів в економіці НБУ знижує облікову ставку. Зниження облікової відсоткової ставки заохочує видачу кредитів.

У зв’язку з дією цього механізму відповідно до зміни облікової ставки НБУ відбувається й коригування відсоткових ставок у комерційних банках. Стимулювати розвиток виробництва може лише низька відсоткова ставка.

Таким чином, за різних макроекономічних умов держава в особі Національного банку може провадити (залежно від обраних цілей) або політику кредитної рестрикції (подорожчання кредиту за рахунок обмеження кредитної емісії), або політику кредитної експансії (зниження облікової ставки заради пожвавлення процесу кредитування виробництва).

У сучасних умовах значний вплив на відсоткову ставку за кредитами здійснює очікувана динаміка відсоткових ставок за державними цінними паперами.

У західних країнах чинні законодавчі акти, які обмежують рівень відсотка, що стягується за позиками; встановлюються граничні відсоткові ставки залежно від конкретного виду банківського кредиту, юридичного статусу позичальника, характеру кредитної угоди тощо.

При визначенні конкретної величини відсоткової ставки комерційний банк ставить двояке завдання: по-перше, відшкодувати за рахунок відсотка всі свої витрати та отримати належний прибуток; по-друге, зацікавити клієнтів (позичальників) такою відсотковою ставкою, при якій вони брали б кредити саме в цьому банку.

Рівень відсоткової ставки за користування кредитом комерційні банки встановлюють також залежно від рівня ризику. Банківський ризик пов’язаний із можливістю економічних втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин. Відсотковий ризик – це небезпека фінансових втрат банку через перевищення відсоткових ставок, що виплачуються за залученими коштами, над ставками за наданими позичками. Відсотковий ризик виникає також внаслідок можливості втрат від несплати позичальниками відсотків за користування позичкою. В умовах кризової економіки закономірно має місце високий ризик неповернення позик.

Покажемо дію цих тенденцій. Відсоткові ставки за споживчими позиками, як правило, вищі, ніж за більшістю інших видів банківського кредиту, адже ці позики є незначними і не довгостроковими. Крім того, такі позики є досить трудомісткими для банку. При іпотечному кредитуванні чітко виявляється така закономірність: чим вище відношення величини позики до вартості об’єкта іпотеки, тим вища відсоткова ставка, оскільки ризик при цьому значно більший [9, ].

Отже, основними макроекономічними факторами, що впливають на зміну відсоткової ставки є облікова ставка НБУ, рівень інфляції, а також внутрішня політична ситуація в країні. Мікроекономічні фактори включають: термін дії кредиту, сума позики, вид забезпечення, спосіб погашення, ділова репутація позичальника та ряд інших чинників, які банк може враховувати або виключати на власний розсуд зважаючи на надійність або на прибутковість певної операції.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ВІДСОТКОВИХ СТАВОК КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

2.1 Аналіз впливу економічних факторів на динаміку відсоткових ставок банків на кредити

В останні роки в умовах економічного зростання збільшення доходів населення, підвищення його платоспроможного попиту діяльність банків стає дедалі більшою мірою соціально орієнтованою, спрямованою на надання послуг населенню, зокрема – на залучення вкладів від фізичних осіб та надання їм кредитів. Завдяки зростанню довіри до банків населення поступово стає основним їх кредитором і позичальником.

Основним фактором, на який звертають свою увагу клієнти банків при розміщенні коштів на депозит чи отриманні кредиту є ділова репутація банку, а конкретніше його надійність і стабільність. Однак, вирішальне значення при прийнятті рішення відіграє величина відсоткової ставки. Саме цей показник може допомогти заробити або зекономити кошти як для окремої особи, так і для банку.

Оперуючи процентними ставками банківські установи, намагаються підвищити дохід від проведення своїх кредитних операцій, збільшити попит на свої послуги. Банки диференціюють відсотки в залежності від терміну надання кредиту, величини позики, умов погашення (з відстрочкою, щомісячно тіло кредиту та відсотки, щомісячно відсотки, а тіло кредиту в кінці терміну), виду забезпечення (застава, поручительство), надійності позичальника та ін. Вони намагаються створити найвигідніші умови для надійного клієнта з метою забезпечення довготривалих ділових відносин, але в свою чергу з найбільшою вигодою для себе.

„Старожили” банківського бізнесу, які мають стійку сформовану позицію на ринку, тримають рівень своїх процентів у строгих рамках. Вони роблять основний акцент на своїй стабільності. В більшій мірі диференціацію відсоткових ставок використовують новосформовані банки, які тільки виходять на ринок. З метою створення своєї клієнтської бази вони на початковому періоді діяльності надають досить низькі ставки на кредити. Однак як в обох випадках позичковий відсоток має межі, які є прив’язаними до певних факторів. Основним з них є облікова ставка Національного Банку України, тому дане дослідження необхідно розпочати з аналізу цього показника (табл. 2.1) (дод. А).

Таблиця 2.1

Динаміка облікової ставки НБУ за 2002-2007 роки

Дата введення у дію Розмір діючої облікової ставки, %
09.06.2004 7.5
07.10.2004 8.0
09.11.2004 9.0
10.08.2005 9.5
10.06.2006 8.5
01.06.2007 8.0

Як видно з табл. 2.1 на протягом досліджуваного періоду облікова ставка НБУ поступово збільшувалась і, досягнувши 10.08.2005 року позначки 9,5%, почала знижуватись. Однак, необхідно зазначити, що з 05.12.2002 р. до 09.06.2004 р. рівень облікової ставки становив 7,0%, а її зростання в 2004 році пов’язано з політичною нестабільністю в країні. Сьогодні облікова ставка Національного Банку України знаходиться на рівні 8,0%. При стабільній ситуації на кредитному ринку України, а також на політичній арені можна прогнозувати подальше її зниження через деякий період, що в свою черги знизить рівень відсоткових ставок на кредити комерційних банків.

Для того, щоб прослідкувати вплив зміни облікової ставки на динаміку середньозваженої величини відсотків за кредит необхідно співставити їх графіки змін протягом однакового періоду. Відсоткові ставки за кредитами будуть враховуватись за даними місяця в якому відбувалося введення в дію нової облікової ставки (рис. 2.1) (дод.А, Б, В, Г, Д, Е).