Травматический ретикулит

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Інститут біотехнології та здоров'я тварин Факультет «Ветеринарної медицини»

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут біотехнології та здоров'я тварин

Факультет «Ветеринарної медицини»

Кафедра клінічної діагностики

та внутрішніх хвороб тварин

Курсова робота

З клінічної діагностики

«Клінічне дослідження тварини»

Студентки 3 курсу

Гр. ВМ- 3- 06

Дудко М. В.

Керівник:

Шульженко Н.М.

Дніпропетровськ 2009

Зміст

Вступ 3

1. Попередні дані про тварину 5

2. Власне дослідження тварини 6

3. Висновок 18

4. Список використаної літератури 19

5. Додатки 20

Вступ

Клінічна діагностика – це наука, яка вивчає клінічні, інструментальні та лабораторні методи дослідження хворих тварин, техніку й послідовність їх застосування при дослідженні окремих органів і систем, виявлені при цьому симптоми та ознаки й основні шляхи розпізнавання хвороб.

Метою вивчення предмета «Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин» є не постановка діагнозу при конкретному захворюванні, а вивчення методів обстеження, які застосовуються при діагностуванні різних за своєю етіологією захворювань – внутрішніх, хірургічних, гінекологічних, інфекційних, паразитарних, і тому є основою всіх наступних клінічних предметів: внутрішніх хвороб, акушерства, хірургії, епізоотології та паразитології.

Серед різноманітної патології внутрішніх органів особливо часто спостерігаються хвороби органів травлення, причиною яких є різні порушення годівлі: незбалансований за поживними речовинами раціон, недостатня підготовка кормів до згодовування, порушення режиму годівлі, згодовування неякісних кормів. Серед незаразних хвороб органів травлення значно поширені порушення моторної функції передшлунків (атонія, гіпотонія), переповнення рубця газами (гостра тимпанія), травмування сітки гострими металевими предметами (травматичний ретикуліт), запалення слизової оболонки шлунка (гастрит) та кишечнику (ентерит), захворювання з симтомокомплексом колік.

Крім названих хвороб, значних збитків тваринництву завдають різ­номанітні інфекції, збудники яких локалізуються у шлунку або кишечни­ку (колібактеріоз, сальмонельоз, дизентерія, вірусний гастроентерит і чума свиней, паратуберкульоз, ентеровірусний гастроентерит, рота-вірусний ентерит та багато інших). Найбільш поширені шлунково-кишкові хвороби у новонароджених телят незаразно-інфекційної природи, які зустрічаються в деяких господарствах у 70-100 % поголів'я і загибель сягає 10-50 % від захворілих. Органи травлення є місцем локалізації ба­гатьох паразитів - шлункового овода (гастрофільоз коней), монієзій, ас­карид, езофагостом, тріхоцефал тощо.

І насамкінець, слід завжди пам'ятати, що при всіх хворобах з тяж­ким перебігом, наприклад, серця, печінки, легень, нирок, інфекціях і гельмінтозах, спостерігаються функціональні розлади органів трав­лення: пригнічення секреторної функції, зниження апетиту, активно­сті ферментів, що призводить до загального занепаду сил. Все це примушує лікаря з особливою увагою стежити за станом органів трав­лення, коригувати їхні функції, що зовсім неможливе за відсутності знання методики дослідження.

1. Попередні дані про тварину

1.1 Реєстрація тварини – Registratio animalis

Дата, час 27.03.2009, 13°°

Вид ВРХ

Стать теличка

Вік 1 рік, 6 міс.

Кличка Машка

Масть червона

Порода Червона степова

Власник тварини Петренко В.А.

Адреса власника тварини:

с. Орлівщина вул. Радянська 56

1.2.Анамнез -Anamnesis

1.2.1.Анамнез про життя тварини - Anamnesis de vitae animalis

Тварина утримується в сараї, який відповідає потребам утримання великої рогатої худоби. Влітку випасається на пасовищі. Двічі на день тварина отримує воду. Мета утримання – вирощують на корову. Зроблені необхідні щеплення проти хвороб, які розповсюдженні у даній місцевості. Раз на місяць тварину оглядає ветеринарний лікар.

1.2.2 Анамнез про хворобу тварини- Anamnesis de morbi animalis

Тварина малорухлива, стогне, у стійлі намагається поставити грудні кінцівки вище, а тазові, навпаки нижче. Тварина відмовляється від корму і води.

2. Власне клінічне дослідження

2.1 Дослідження загального стану - Exploratio status communis

Найважливіші показники стану здоров я тварини :

Внутрішня температура тіла – 40,5 º С

Частота дихання – 41 дихальних рухів/ хвилину

Частота пульсу - 98 ударів за хвилину

Зовнішній вигляд тварини – габітус – Habitusanimalis

Положення тварини у просторі, природне.

Загальний стан тварини незадовільний, більше пригнічений.

Вгодованість – нижча за середню.

Конституція - ніжна.

Темперамент – флегматичний.

2.1.3 Кон'юнктиви і видимі слизові оболонки

Слизова оболонка ротової порожнини трохи суха та рожева. Слизова оболонка піхви блідо-рожева. Відмічаються витікання з носових ходів. Нашарувань немає. Слизова оболонка цілісна.

2.1.4. Шерстний, волосяний покрив:

Волосся вкриває шкіру рівномірно; волосяний покрив тьмяний, скуйовджений, погано утримується на шкірі. Припухань, ектопаразитів не виявлено.

2.1.5. Шкіра:

Шкіра на дотик суха, нееластична, погано розправляється. Запах шкіри – специфічний, має слабку інтенсивність. На різних ділянках тіла температура однакова. Припухань, набряків і шкірних паразитів не виявлено, ектопаразити відсутні.

2.1.6. Лімфатичні вузли:

Передлопаткові лімфатичні вузли та лімфовузли колінної складки не збільшені, мають продовгувату форму.

Підщелепові лімфовузли не збільшені, округлої форми, рухливі, не болючі, щільної консистенції, гладенькі, температура шкіри над вузлом – нормальна.

2.1.6 Аналіз виявлених змін.

Загальний стан не задовільний. Тварина потребує додаткового дослідження для постановки діагнозу.

2.2. Дослідження окремих органів і систем

2.2.1 Дослідження серцево - судинної системи – Systema cardio vasculare

Анатомо-фізіологічні дані: Серце – центральний орган кровоносної системи, завдяки ритмічним скороченням якого відбувається рух крові по всьому організму.

Серце розташовується у грудній порожнині у середостінні між правим та лівим легенями, спереду діафрагми. Його основа знаходиться на рівні середини 1-го ребра, а верхівка в ділянці 5-6 міжребер’я.

На серці розрізняють основу, дві поверхні – вушкову і передсердну і два края - правий та лівий шлуночкові. Продольними перегородками серце поділяється на праву та ліву половини, кожна з яких підрозділяється на передсердя і шлуночок, які з’єднуються між собою передсердно- шлуночковими отворами.

План дослідження серцево – судинної системи:

1. Анамнез до серцево-судинної системи.

2. Дослідження ділянки серця.

3. Дослідження серцевого поштовху.

4. Перкусія ділянки серця.

5. Аускультація ділянки серця.

6. Електрокардіограма, фонокардіограма.

7. Дослідження судин.

8. Дослідження ритмів серця.

9. Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи.

Методи дослідження:

Із основних - розпитування і опитування; огляд і спостереження; пальпація; перкусія; аускультація.

З додаткових - Флеографія

Анамнез серцево-судинної системи:

Тварина уникає різких рухів і поворотів. При ляганні і вставанні стогне.

Огляд і пальпація ділянки серця:

Положення грудних кінцівок – природне, стан м’язів анконеусів – тонус знижений, фібрилярні скорочення відсутні; порушення цілісності шкіри у ділянці серця, набряки та відчутні тремтіння - відсутні. Серцеві шуми відсутні.

Серцевий поштовх:

Частота серцевих поштовхів становить 98 поштовхів за хвилину,

поштовхи – ритмічні. За силою – слабкі;

Перкусія ділянки серця:

Верхня перкусійна межа трохи зміщена уверх, вище лінії лопатко – плечового суглоба. Задня меже серця доходить до 5 ребра. Больова реакція відсутня.

Аускультація серця:

Тони серця:

Перший – систолічний, другий – діастолічний.

Місце знаходження першого тону – 4 міжреберний проміжок, зліва; 3 міжреберний проміжок з права; Другого тону – 4 міжреберний проміжок зліва; 3 міжреберний проміжок зліва.

Частота – 98 ударів за хвилину.

Серцеві тони – ритмічні. Перший серцевий тон довший, другий – коротший.

Висота: перший серцевий тон – низький, другий – високий.

Тембр: перший – глухий, другий дзвінкий.

Серцеві шуми відсутні.

Дослідження артерій:

Артеріальний пульс складає 98 ударів за хвилину. Норма – 50-80 ударів за хвилину. Пульс – неритмічний, середній.

За наповненням артерій пульс – середнього наповнення.

За напруженням артеріальна стінка - тверда, за формою пульсової хвилі – помірний.

Дослідження венозного пульсу не проводилось.

Аналіз виявлених змін:

При дослідженні було виявлено підвищення артеріального пульсу. Всі інші показники знаходяться у межах фізіологічної норми.

2.2.2.Дослідження дихальної системи - Systema respiratorium

Анатомо-фізіологічні дані:

Дихальна система забезпечує в організмі обмін газів між зовнішнім середовищем і кров’ю. Кисень з повітря потрапляє в кров, а з неї виділяється вуглекислий газ, який виділяється із організму з видихуваним повітрям. Процес газообміну, який відбувається у легенях здійснюється за допомогою респіраторно – моторного апарату, який забезпечує вентиляцію легенів, тобто видалення з легень повітря насиченого вуглекислим газом (видох) і надходження свіжої порції зовнішнього повітря (вдох).

Дослідження дихальної системи проводять за такою схемою:

- дослідження дихальних рухів

- дослідження кашлю

- дослідження верхніх дихальних шляхів

- огляд і пальпація грудної клітки

- перкусія грудної клітки у ділянці легень

- аускультація легень

При дослідженні органів дихальної системи застосовують огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію. Із спеціальних методів – рентгеноскопію, рентгенографію, ларинго-, трахео-, і бронхоскопію, торакоскопію, лабораторне дослідження крові, носових виділень, мокротиння, плевральної рідини.

Дослідження переднього відділу дихальних шляхів:

Незначні двосторонні носові витікання, без кольору, водянисті, прозорі (як вода), без запаху, без домішок, серозного характеру.

Сила повітряного струменя – нормальна з обох ніздрів, його температура злегка підвищена, без запаху, вихід повітряного струменя без шума.

Контури носових отворів – не змінені, слизова оболонка носової порожнини рожево – червоного кольору.

Порушень цілісності, рубців, висипів, новоутворень не виявлено.

Дослідження гортані і трахеї:

Різноманітні припухань не виявлено. При визначенні форми трахеї збільшення в розмірах трахеї не виявлено. При пальпації больової реакції не виявлено. Кашель відсутній. Місцева температура в нормі. Хрипів не виявлено. Щитоподібна залоза при пальпації не збільшена, рухома, щільна, больова реакція відсутня.

Дослідження грудної клітки:

Грудна клітина відносно коротка, з великим діаметром і об’ємом внаслідок розширення в вентральному напрямку. Тип дихання змішаний. Кількість дихальних рухів – 41 за хвилину. Дихання симетричне. Задишки, набряків, болючості, порушень цілісності не виявлено. При аускультації грудної клітини у тварини по всій ділянці легень, за виключенням ділянок, які закриті лопаткою і мускулами, які її закривають, чутно дихальний шум м’якого характеру, який нагадує звук при промові букви «Ф».

Додаткові дослідження: не проводились.

Аналіз виявлених змін:

Виявлено підвищення дихальних рухів. Всі інші показники знаходяться у межах фізіологічної норми.

2.2.3 Дослідження системи травлення – Systema digestivum

Анатомо-фізіологічні дані:

Система травлення являє собою комплекс органів, які відносяться до більш ранніх за виникненням. Органами системи травлення здійснюються захоплення їжі та води, формування кормового кома, який потім направляється по стравоходу до шлунка. Після шлунка продукти після механічної та хімічної обробки потрапляє до кишечника, де підлягає хімічним змінам і розщепленню складних органічних речовин до найпростіших сполук, яким властива прохідність через мембрани.

Дослідження органів травлення проводять за такою схемою :

- дослідження приймання корму та води

- дослідження ротової порожнини

- дослідження глотки й стравоходу

- дослідження передшлунків і сичуга

- дослідження акту дефекації та екскрементів

При дослідженні органів травлення застосовують загально - клінічні методи, до яких відносяться – огляд, пальпація, аускультація, перкусія. Також застосовують додаткові методи, до яких відносять – зондування, румінографію, ендоскопію, рентгенографію, фізико – хімічне дослідження слини, вмісту рубця, калу.

Анамнез системи травлення: Годівля, умови утримання і догляду незадовільні; надмірна експлуатація, відмічається пригнічення тварини. Відмічається скрегіт зубами. Тварина відмовляється від корму та води.

Апетит і спрага: Апетит знижений.

Прийом корму і води:Корм приймає неохоче, захватує його язиком.

Жування і ковтання: Жування неохоче, регургітація відсутня. Ковтання безболісне.

Жуйка запізніла, неохоча, коротка, різка. Відригування слабке. Блювання відсутнє.

Ротова порожнина: Слизиста оболонка цілісна, блідо - рожевого кольору. Язик в розмірах не збільшений, еластичний, відмічається сіро - білий наліт. Зуби цілісні, прикус не порушений.

Дослідження глотки та стравоходу: Прохідність не порушена. Нашарувань, припухань, болючості при ковтанні, сторонніх тіл не виявлено.

Черевозвичайного об’єму та форми. Помітне періодичне хвилеподібне випинання черевної стінки з боку лівої голодної ямки.

Рубець: Слабо наповнений кормовими масами, ліва голодна ямка сильно западає. Частота скорочень рубця знижена 2 рази за 2 хвилини (норма 3-5 раз за 2 хв) Скорочення короткі, слабкі. В верхній частині – невелика кількість газів, які при перкусії дають тимпанічний звук. Прослуховуються короткі, слабкі шуми.

Сітка: При проведенні проб на ретикулін ( проба Гетце, Проба за Смирновим) тварина проявляє занепокоєність, стогне. Всі проби позитивні.

Книжка: Глибока пальпація не викликає болючості, при перкусії виявлено притуплений звук, при аускультації – слабкі крепітуючі звуки.

Сичуг: При пальпації болісність відсутня, перкусією виявлено тупий звук, аускультацією – м’які шуми.

Кишечник: Перистальтичні шуми тонкого кишечнику слабкі, тихі, нагадують журчання, товстого – більш голосні, але рідкі. Перкусія тонкого кишечнику дає притуплений звук, товстого – тимпанічний.

Акт дефекації відбувається в природній позі тварини, калові маси майже рідкої консистенції. Зеленкуватого коьору. Запах – кислуватий.

Печінка: Доступна для дослідження, справа в ділянці від 6 до 13 ребра. Глибока пальпація не викликає болючості. Печінка знаходиться в анатомічних межах.

Проводились спеціальні дослідження. Для їх провелення використовувала магнітний зонд Меліксетяна. Витягнули декілька чужерідних металічних тіл.

Аналіз виявлених змін

Були виявлені зміни в роботі рубця, при дослідженні сітки на ретикулін всі проби виявилися позитивними, що дає змогу зробити висновок, що пригнічений стан тварини пов'язаний саме через ці причини.

2.2.4. Дослідження сечової системи

Анатомо-фізіологічні дані: Сечова система – це сукупність органів, що забезпечують кінцеві процеси обміну речовин в організмі, сприяють виведенню метаболітів (азотисті сполуки, солі та надлишок води), підтримують постійний осмотичний тиск та хімічний склад крові. До цієї системи відносять нирки, сечоводи, сечовий міхур та уретру. Нирки розміщуються у черевній порожнині між поперековими м’язами і пристінним листком очеревини, справа і зліва від хребта в поперековому відділі. У ВРХ права нирка знаходиться в поперековій ділянці від 12-го ребра до 2 – 3-го поперекового хребця. Її краніальний кінець розміщений у нирковому заглибленні печінки. Ліва нирка лежить позаду правої на рівні 2 – 5-го поперекових хребців, підвішена на короткій брижі і може зміщуватися вправо та вліво, через що її називають блукаючою.

Дослідження органів сечової системи проводять за такою схемою:

- Дослідження акту сечовиділення

- Дослідження нирок і сечовивідних шляхів

- Дослідження сечового міхура

- Дослідження сечі

Методи, які застосовують: огляд, пальпація, перкусія із загально клінічних та катетеризацію, цистоскопію, біопсію, рентгеноскопію із додаткових.

Анамнез до сечової системи: Умови життя та годівлі тварини задовільні. Болючості в ділянці серця і крижі немає. Спраги, нудоти, блювання не відмічалось. Апетит знижений. Тварина пригнічена.

Під час акту сечовиділення поза тварини природна, сеча виводиться сильним дугоподібним струменем, тривалість акту 1-2 хвили (в межах фізіологічної норми). Частота сечовиділення 10-11 раз (норма 10-12). Добова кількість сечі 12-20 літрів (в нормі від 6-12 до 25 літрів). Болючість не відмічається.

Нирки: Ліва нирка рухлива. Вібраційною перкусією болючість нирок не відмічається. Набряків в ділянці підгруддя, міжщелепного простору, черева, вим’я не відмічено.

Сечоводи: не можливо про пальпувати, каменів не відмічається. Слизова оболонка блискуча, рожевого кольору ( визначила за допомогою піхвового дзеркала). Набряків, запалень, крововиливів та гною немає. Пальпацією уретри встановила, що сечових каменів немає. Болісної реакції не відмічається.

Сечовий міхур: При дослідженні частих позивів до сечовиділення не відмічається. Болючість при ректальній пальпації не відмічається.

Дослідження сечі: отримала при природному сечовиділенні. Кількість сечі 7-11л (норма 6-12 л, максимально25 л), темно-жовтого кольору, прозора, чиста, не містить осаду. Водянистої консистенції, запах специфічний (гниючих фруктів). Густина сечі (виміряла за допомогою урометра) 1025 (норма 1015-1045). Водневий показник рН 8 (норма 7,0-8,5).

Аналіз виявлених змін.

Змін в сечовій системі не виявлено. Всі дані відповідають нормі.

2.2.5 Нервова система. – Systema nervorum .

Анатомо-фізіологічні дані: Нервова система складається з нейронів та нейроглії, клітини якої виконують опорно-трофічну та бар’єрну функції. Нейрон – основна структурно-функціональна одиниця нервової системи. Один з одним вони з’єднуються за допомогою синапсів.

Аналізатор – це складний нервовий механізм, який складається з трьох апаратів: периферичного, провідникового та центрального.

Нервову систему досліджують за такою схемою:

- дослідження поведінки тварин

- дослідження черепа та хребта

- дослідження органів чуття

- дослідження поверхневої і глибокої чутливості

- дослідження рухової сфери

- дослідження рефлексів

- дослідження вегетативного відділу нервової системи

- дослідження ліквору

Нервову систему досліджують за допомогою основних (загально клінічних) методів – огляду, пальпації, перкусії і додаткових: методу рефлексів, скіаскопія.

Поведінка: тварина пригнічена; в’яло реагує на подразники.

Дослідження черепа та хребта: череп звичайного об’єму, шкіра помірної температури, кістки тверді, перкусійний звук у ділянці лобних і верхньощелепних пазух тимпанічний. Викривлень хребта не відмічено.

При дослідженні органів чуття виявлено:

Стан зору задовільний (визначила скіаскопією), витікань з очей не має, припухань, новоутворень на повіках не має, райдужна оболонка пігментована. Під впливом яскравого світла зіниця звужується, а при затемненні розширюється. Сльозотечі, світлобоязні, болісності, помутніння сітківки не відмічено.

Тварина реагує на звук повертанням голови в сторону подразника, насторожує вуха. Витікань не відмічено.

Нюх збережений, помірний (визначила за допомогою пахучих кормів).

Смаковий аналізатор збережений (визначила за допомогою заливання у ротову порожнину 1% розчинів різного смаку).

Розрізняють поверхневу чутливість (шкіра та слизові оболонки) і глибоку (м’язи зв’язки, кістки, суглоби)

Чутливість, рефлекси:

Тактильна поверхнева чутливість – збережена ( при доторканні до тварини різними предметами тварина обмахується хвостом, робить рухи шкірою, оглядається на місце доторкування); больова – збережена ( перевірила за допомогою поколювання шкіри голкою); температурна – збережена (визначила прикладанням до шкіри металевих пластинок, нагрітих до різної температури).

При дослідженні глибокої чутливість виявлено, що неприродних поз не відмічено, положення тіла в просторі природне; відмічається втома.

Рухова сфера: м’язи помірно напружені, чинять деяку протидію пасивним рухам. Паралічів, парезів, судом не відмічено.

Дослідження рефлексів (рефлекси шкіри, слизових оболонок, сухожильні, м’язів, окістя): виражені помірно.

Вегетативна нервова система: ваготонії, симпатикотонії не відмічено.

Аналіз виявлених змін:

Відмічено пригнічений стан тварини, це може свідчити про якийсь запальний процес, початок захворювання. Інших змін по нервовій системі не було виявлено.

2.2.6 Кровоносна система і кров. – Systema haematogenum et haema .

Анатомо-фізіологічні дані: Система крові включає периферичну кров, органи кровотворення і кроворуйнування. Кров виконує в організмі функцію транспорту хімічних речовин, у тому числі кисню, завдяки чому відбувається інтеграція біохімічних процесів у різних клітинах і міжклітинному просторі в єдину систему. Крім того, кров виконує дихальну, захисну, регуляторну, видільну, терморегуляторну та інші функції.

План дослідження:

- Визначення фізичних властивостей крові.

- Біохімічний аналіз.

- Дослідження морфологічного складу крові.

- Серологічне та бактеріальне дослідження.

- Дослідження кісткового пунктату.

- Дослідження селезінки.

Анамнез до нервової системи: Тварина утримується в окремому приміщенні на солом’яній підстилці; доступ до води необмежений; силосно-концентратний тип годівлі; відмічається надмірна експлуатація.

Визначення фізичних показників:

ШОЕ (за методом Панченкова, у вертикальному положенні) 1 мм/год (норма 0,5-1,5мм/год.);

густина (за методом Філліпса) 1,047 кг/л (норма 1,045-1,055 кг/л);

ретракція кров’яного згустку відбувається впродовж 2-3 годин;

швидкість згортання крові (за методом Моравиця) 5-6 хв. (фізіологічна норма).

Визначення біохімічних показників:

кількість гемоглобіну (метод Салі) 107 г/л (норма 95-125г/л);

колірний показник 0,85-1,15.

Морфологічні показники:

кількість еритроцитів 7,4 (норма 5,0-7,5 Т/л), лейкоцитів 6-12 Г/л,

тромбоцитів 260-700 Г/л.

Аналіз виявлених змін.

Нейтрофільний лейкоцитоз з регенеративним зрушенням ядра свідчить про недавній початок запального процесу.

2.3 Спеціальні дослідження

Не проводились.

Висновок

На основі проведених клінічних і лабораторних досліджень з урахуванням анамнестичних даних можемо поставити діагноз – травматичний ретикуліт. Основними ознаками, які підтверджують це захворювання є:

Зниження апетиту і удою, гіпотонія передшлунків, зміна положення тіла, періодично тварина стогне, позитивно реагує на проби, які приймаються для визначення ретикуліту. Дані, які отримані при клінічному аналізі крові також піддержують наявність запального процесу в організмі.

Змінення фізіологічного стану шкіри і шкірного покриву, а також анемічність слизових оболонок. Видалення чужорідних металічних предметів магнітним зондом із сітки дає змогу виявити причину захворювання тварини ретикулітом.

Тварині необхідно покращувати кормління і наглядати за її станом. При відсутності позитивних зрушень, корову необхідно відправити на примусовий забій.

Список літератури

1. В. І. Левченко, В. В. Влізло, І. П. Кондрахін, Й. Л. Мельник,

М. О. Судаков, В. Ю. Чумаченко, В. М. Безух, Л. М. Богатко,

В. І. Головаха, В. В. Лисенко, В. В. Сахнюк. – Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин. – Біла Церква, 2004

2. А. И. Акаевский, Ю. Ю. Юдичев, С. С. Селезнев. – Анатомия

Домашних животных. - Москва, 2005

3. Ветеринария. Большой знциклопедический словарь. Гл. ред. В.П. Шишков. - М.: НИ «Большая Российская знциклопедия», 1998.

4. Текст лекцій В. В. Лисенко

5. Методичний посібник по написанню курсової роботи.

ДОДАТКИ