Характеристика і оцінка типів лідерства в менеджменті

Сутність, функції, класифікація та типи лідерства як соціально-психологічного явища. Якості і риси, які притаманні лідеру. Оцінка типу лідерства на прикладі ТОВ "Чиста криниця" Полтавської області. Лідерство в Україні та шляхи його удосконалення.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра менеджменту ім.Й.С.Завадського

Курсова робота з менеджменту на тему:

«Характеристика і оцінка типів лідерства в менеджменті»

Виконала

студентка 3 курсу, 5 групи, ФАМ, МО

Коваленко Л.С.

Науковий керівник:

к.е.н., доцент кафедри менеджменту

Степасюк О.С

Київ – 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1Суть лідерства і характеристика лідера

1.1 Лідерство як соціально-психологічне явище

1.2 Якості і риси, які притаманні лідеру

1.3 Функції лідера

Розділ 2Оцінка і характеристика типів лідерства

2.1 Класифікація і оцінка типівлідерства різними ученими

2.2 Психоаналітичний підхід до розуміння і класифікації типів лідерства

2.3 Тип лідерства в ТОВ «Чиста криниця» Машівського району Полтавської області

Розділ 3Лідерство в Україні та шляхи його удосконалення

3.1 Лідерство в Україні

3.2 Рекомендації щодо здійснення ефективного лідерства

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додаток 1


Вступ

Тема лідерства завжди була, є і буде однією з найважливіших. Вона була цікава у всі часи, не втратила своєї актуальності і в наші дні. Уміння об'єднувати людей в ім'я загальної мети, вести за собою хоч «на край світу», переконати в реальності світлого майбутнього – ось головні характеристики справжнього лідера.

Чому я вибрала цю тему? Я вважаю, що коли б не таке явище як лідерство, люди до цих пір би жили в кам'яному столітті. Тому що тільки за допомогою організації праці ми змогли добитися всього того, що маємо на сьогоднішній день. Природа не дарувала людині ні великої сили, ні спритності, ні гострого зору, ні чуйного нюху, ні гострих кігтів - тих захисних засобів, які допомагають іншим мешканцям нашої планети виживати. Але вона наділила нас розумом – ось головний скарб і засіб виживання людини! Головне, як його застосувати?!

Подивитеся на купку метушливих мурашок у вас під ногами. Схоже, у них немає боса, який наказував би, що вони повинні робити. Вони діють по закладеною в них природою програмі, покоряючись інстинкту.

Заженіть людей до глибокої ями і поставте перед ними завдання, хоч би таке просте: вибратися з ями. Вони негайно почнуть заважати один одному, і це продовжуватиметься до тих пір, поки серед них не з'явиться лідер.

Ми не мурашки. Ми складні створіння, кожен зі своїм розумом, характером, темпераментом, своїми принципами, потребами і бажаннями, своїм баченням цього світу і тому нам потрібний лідер, який допоможе досягти поставлених цілей, зможе об'єднати нас всіх, таких різних; саме він буде тією сполучною ланкою, необхідною нам для загальної, творчої діяльності.

Тому я вирішила розкрити цю тему.

Метою даної роботи було дослідження і вивчення типів лідерства, а також визначення типу лідерства на підприємстві «Чиста криниця» Машівського району Полтавської області.

Розділ 1 Суть лідерства і характеристика лідера

1.1 Лідерство як соціально – психологічне явище

Лідери – та категорія людей, котрі не стоять на місці, а постійно рухаються уперед швидше, ніж усі інші.( Олександр Алесюк ).

Під лідерством (від англійського leader < lead – вести, керувати) зазвичай розуміють :

- здатність завдяки особистим якостям впливати на поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягненні цілей організації;

- деякий невловимий феномен групової динаміки, що віддзеркалює бажання колективу під керівництвом лідера ефективно, реалізуючи творчі сили кожного, об’єднати зусилля для досягнення загальних для всієї групи цілей і завдань;

- набір характеристик чи системи рис, які притаманні тим, на кого впливають без примусу;

- вплив на поведінку підлеглих, як правило, через міжособистісне спілкування(комунікації);[14,c.220]

- одночасно процес і властивість: як процес лідерство є використанням непримусових важелів впливу для визначення цілей певної групи людей чи організації, мотивування поведінки в напрямі досягнення цих цілей і допомоги у формуванні культури цієї групи чи організації; як властивість лідерство є набором певних рис, притаманних тим особам, які усвідомлюють себе лідерами;

- мистецтво мобілізувати інших до прагнення дотримуватися загальних для всієї групи цінностей.[5,c.15]

Лідерство – це здатність впливати на індивідів чи групу людей, що спонукає їх працювати для досягнення цілей. Тому лідерство є найважливішим фактором у системі керівництва трудовими колективами підприємств, що сприяє підвищенню ефективності їхнього функціонування.

Лідерство мало першорядне значення і на ранніх стадіях розвитку суспільства. У процесі соціалізації людини лідерство змінювало свій зміст, хоч основне призначення – забезпечити групі людей досягнення цілей – значною мірою залишилося незмінним.

Лідерство – основний процес організації групової поведінки. Без лідерства немає колективу ( групи).

В сучасних умовах лідерство засновано не на традиції, а логічно випливає з психології людини, хоч основний принцип вищості зберігається. Лідер неодмінно має в чомусь перевищувати інших членів групи (за рівнем знань, моральними чи фізичними якостями).

Лідерство – це історично сформована соціальна потреба людей в організації в процесі їхньої діяльності. Виявляючись під час формування цілей, лідерство фокусує в собі стосунки між членами групи(колективу).

Лідер – це людина, яка ніким не призначається і яка висувається тоді, коли група йде до мети, відшукуючи кращі шляхи організації роботи, засоби досягнення мети.

Вирішальна роль під час висунення групою лідера належить ситуації. Це і збільшення, і ускладнення групи за складом, і виникнення перепон на шляху досягнення групової мети, і зовнішні чи внутрішні загрози, і конфлікти в групі або провал офіційного керівника. В останньому випадку майже завжди керівництво групою бере на себе неофіційний лідер.

В особливо складних умовах у досить численній групі один лідер іноді не в змозі забезпечити досягнення поставленої мети, тоді група висуває двох і більше лідерів. У цих випадках встановлюється ієрархія лідерів: очолює групу головний лідер, а потім ідуть лідери другого і третього порядку.

Якщо ієрархія лідерів розвивається в межах формальної структури, то вона має суттєвий вплив на керованість групи і діяльність офіційного керівника.

Велике значення для лідерства має суб'єктивний фактор— особисте прагнення до лідерства, жадоба влади, зиск, престиж тощо.

Для висунення лідера важливо, щоб його уявлення про норми і цінності збігалися з уявленнями більшості членів групи. Лідера члени групи неодмінно мають сприймати як «один серед нас», іноді як «кращий серед нас».

Якості особистості лідера мають за певними параметрами деякою мірою перевищувати аналогічні якості інших членів колективу. У противному разі людина, рівень якої набагато вищий, ніж рівень її безпосереднього оточення, буде сприйматися як виняткова особистість. Її або зразу відкинуть і вона опиниться в ізоляції, або поважатимуть, звертаючись до неї за порадами, але не сприйматимуть як свою. Через те неформальним лідером вона бути не може.

Основними рисами при оцінці лідера і його висуненні групою є ентузіазм, здібності, впевненість у собі, глибоке знання справи, почуття справедливості тощо.

У лідерстві суб'єктивні та об'єктивні фактори, зовнішні та внутрішні умови тісно переплетені, взаємопов'язані. Лідер неодмінно має прагнути до лідерства і надалі зберегти за собою цю роль.

Особистості лідера, як і всякій іншій, притаманна багаторолева структура. Кожна людина є громадянином своєї країни, членом сім'ї, членом трудового колективу, керівником і одночасно підлеглим. Це зумовлює велику кількість ролей, які виконує кожна окрема особистість. І чим більшою є сукупність ролей, які бере на себе одна людина, тим вищий рівень соціальної поведінки, тим більша суспільна значущість особистості. Проте сама по собі соціальна роль не пов'язується з індивідуальністю. Але разом з тим вона суттєво впливає на психологічну структуру особистості.

Лідерство слід розуміти передусім як організацію, планування і управління діяльністю групи. [1,c.145]

Лідерство стало об'єктом дослідження багатьох вчених, і нині сформульовано три основних теоретичних підходи до розуміння лідерства.

1. Харизматична дія (від "харизма" — благодать) стверджує, що лідером може стати лише людина, що має певний набір особистих якостей, здатність спонукати інших до високопродуктивної праці. Починаючи з теорії "великої людини" (зародилась ще в древніх греків і римлян), яка стверджує, що лідерами народжуються, а не стають, робились спроби визначити фізичні, розумові та індивідуальні риси різних лідерів.

Хоча вченим не вдалося сформулювати повного набору якостей, якими повинні володіти ефективні лідери, все ж встановлено, що деякі якості є обов'язковими для лідера: високі розумові здібності, широкі громадські інтереси і зрілість.

Як і керівництво, лідерство стало об'єктом дослідження на початку XX ст., коли почав з'являтись інтерес до управління як науки. Проте тільки у 30-40-ві роки вперше було розпочато вивчення цього явища на систематичних засадах Ранні дослідження мали на меті виявити загальні властивості або особистісні характеристики ефективних керівників, що зумовлювалося насамперед потребами виробництва. Так виникла особистісна теорія лідерства (теорія рис, теорія великих людей), згідно з якою кращі з керівників мають певний набір природжених, спільних для всіх особистісних якостей. При цьому одні вчені виходили з позиції універсальності: розробляли єдиний перелік таких якостей, пропонували визначати значимість кожної якості або групи якостей в загальній оцінці залежно від рівня керівника, специфіки трудової діяльності. Такі набори рис ретельно фіксувалися й розглядалися як основа для побудови системи тестів для відбору осіб, придатних для лідерства. Інші автори відстоювали позицію власного підходу - розроблялися набори необхідних якостей залежно від конкретного типу розв'язуваної задачі управління та категорії персоналу. Треті ставили ці власні набори в залежність тільки від категорії персоналу.

2. Ситуаційна теорія визначає, що люди стають лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв'язку між лідером і ситуацією. На думку американського вченого Фідлера, існують три критичні ситуації, які впливають на найбільш ефективне лідерство: 1) вплив посади — лідер, що має більше посадових повноважень, може значно легше вести за собою, ніж той, хто не володіє такими повноваженнями; 2) структура задач, або чіткість, з якою поставлені задачі можуть бути описані у порівнянні із ситуаціями; 3) взаємовідносини між лідером і членами групи, в тому числі — наскільки колектив довіряє лідеру і готовий іти вслід за ним.

3. Синтетична теорія розглядає лідерство як процес організації міжособових відносин у групі, а лідера — як суб'єкта управління цим процесом. Основний зміст цього підходу у тому, що сам феномен лідерства розглядається як сумісна групова діяльність.

Лідерство як відповідне соціальне відношення включає чотири головні змінні : 1) характеристики лідера; 2) позицію, потреби й інші характеристики його послідовників; 3) характеристику організації – її мету, структуру, природу завдань, котрі має бути виконано; 4) соціальне, економічне і політичне середовище. Лідерство – це складне поєднання зазначених змінних. Вплив лідерів у підприємницькій діяльності з погляду менеджменту виявляється в зміні настроїв, формуванні бажань і уявлень про розвиток бізнесу персоналом організації. [15,c.196]

Нині лідерство як складний соціально – психологічний процес групового розвитку диференціюється за різними ознаками.

1. За змістом діяльності : лідер-натхненник, що пропонує програму поведінки; лідер-виконавець, що забезпечує виконання вже прийнятої програми; лідер, який є одночасно і натхненником, і організатором.

2. За характером діяльності : універсальний, що постійно проявляє свої якості лідера; ситуаційний – якості лідера проявляються лише в певних, специфічних ситуаціях.

3. За стилем лідерства : авторитарний, демократичний, ліберальний. [2,c.427]

Як повинен вести себе керівник підприємства, який є лідером? Які засоби впливу і стиль поведінки найбільш ефективні для спрямування зусиль колективу на досягнення цілей підприємства? Відповідь на ці питання дає теорія лідерства. Існує три підходи до визначення значущих факторів ефективного лідерства: з позицій особистих якостей, поведінковий і ситуаційний.

Підхід з позицій особистих якостей. Згідно з цією теорією (теорія великих людей) кращі серед керівників володіють певним набором "загальних для всіх особистих якостей. Деякі з них — це рівень інтелекту і знань, приваблива зовнішність, чесність, здоровий глузд, ініціативність, освіта, впевненість у собі.

Разом з тим не існує єдиної думки щодо набору якостей, які мають бути притаманні справжньому лідеру. Оскільки не існує такого набору якостей, ефективність керівництва має ситуаційний характер, хоч особисті якості керівника мають важливе значення в управлінні.

Згідно з поведінковим підходом до лідерства ефективність визначається не особистими якостями керівника, а його манерою поведінки з підлеглими.

Основний недолік цього підходу до лідерства полягає в тенденції виходити з припущення, що існує якийсь один оптимальний стиль керівництва. Хоча дуже імовірно, що ефективність стилю залежить від конкретної ситуації, і коли ситуація змінюється, змінюється і стиль.

Ситуаційний підхід. Особисті якості керівника і його поведінка є суттєвими компонентами ефективного керівництва. Проте в ефективності керівництва вирішальна роль може належати ситуаційним факторам: потребам і особистим якостям підлеглих, характеру завдання, вимогам і впливу середовища, а також інформації, якою володіє керівник.


1.2 Якості і риси, які притаманні лідеру

Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі:

—мистецтво бути рівним, тобто здатність налагоджувати й підтримувати систему відносин з рівними собі людьми;

—мистецтво бути керівником, тобто здатність керувати підлеглими, долати труднощі та вирішувати всі проблеми, що приходять до керівника разом з владою та відповідальністю;

—мистецтво розв'язувати конфлікти — здатність виступати в ролі посередника між двома сторонами в конфлікті, врегульовувати неприємності, пов'язані з психологічними стресами;

—мистецтво обробляти інформацію — здатність побудувати систему комунікацій в організації, одержувати надійну інформацію та ефективно її оцінювати;

—мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення — здатність знаходити проблеми та рішення в умовах, коли альтернативні варіанти, дії, інформація та цілі незрозумілі або викликають сумнів;

—мистецтво розподіляти ресурси в організації — здатність вибрати потрібну альтернативу, знайти оптимальний варіант за умов обмеженості часу та недоступності інших видів ресурсів;

—хист підприємця — здатність іти на виправданий ризик і на впровадження інновацій в організації;

—мистецтво самоаналізу — здатність розуміти позицію лідера та його роль в організації, вміння бачити те, як він впливає на організацію.

Керівників фірм і компаній, зорієнтованих на інновації, називають "перетворюючими лідерами". Перелік особистих рис перетворюючого лідера такий:

- бачення ситуації, проблеми, тобто створення у своїй уяві образу організації та "перенесення" свого бачення у свідомість персоналу, розробка конкретних шляхів і засобів досягнення мети;

—цілісність характеру — вірність слову, дотримування загальнолюдських норм моралі, єдність цінностей, мети і засобів її досягнення;

—віра в людей, зацікавленість у людях, довіра до людей, довіра людей до лідера;

—безкорисливість — служіння людям, відсутність сліпого кар'єризму, виважене використання особистих благ;

— прихильність (відданість) до організації: організація — другий дім, підлеглі — це діти, усі блага — для організації;

—творчі здібності — пошук нового, перетворення існуючого на краще;

—твердість духу, висока вимогливість, право нагороджувати і карати, позитивне ставлення до єдиноначальності;

—уміння спілкуватися — ділове спілкування, інформування підлеглих, уміння вести душевну розмову, бути серед підлеглих, мати авторитетне оточення;

—уміння ризикувати — спонукання персоналу до інновацій, оцінювання інноваторів, поведінка з урахуванням ситуації;

—уміння знаходити елегантні та прості рішення складних проблем;

урівноваженість, уміння зберігати спокій у кризових ситуаціях, що спонукає оточуючих також зберігати спокій та діяти продумано.

Проведене опитування 1500 менеджерів європейських компаній показало, що найбільш важливими лідерськими рисами керівника є:

—спроможність формувати ефективну команду (96 %);

—прислухатися до думки колег і підлеглих (93 % );

—приймати самостійні рішення (87 %);

—залучати інших до виконання рішень (86%). [15,c.199]

Харизматичне лідерство – це особливі соціальні відносини між лідером та послідовником, де лідер виражає революційну ідею, справляє незвичайне враження, а послідовник сприймає цей напрям не завдяки своїй переконливості в імовірному успіху, а завдяки винятковим здібностям лідера.

Стає все більш зрозумілим, що здатність полонити серця— це не характеристика керівника реr sе, а скоріше результат взаємодії багатьох факторів — характерних рис керівника й виконавця, їх поведінки, взаємовідносин між керівником та виконавцями, розвитку ситуації та характеру цілей, яких вони прагнуть досягнути. В літературі вказано такі характерні особливості прояву харизматичного лідерства:

■характер мети: революційний або реформаторський;

■характерні риси керівника: впевненість у собі, почуття переваги над іншими, потреба у впливовості або владі, сильна переконаність, творчість, енергійність, ентузіазм;

■поведінка лідера: здатність до концептуалізації та здатність передавати іншим бачення перспектив чи ідеології, вміння надихати й переконувати, використання нетрадиційних методів, красномовність;

■характерні риси послідовника: залежність, бажання самовдосконалення та зміни стану речей;

■поведінка послідовника: відданість, почуття обов'язку;

■взаємодія лідер - послідовник: проекція послідовниками на лідера ідеалізованих рис характеру та поведінки, ідентифікація (психологічне злиття) послідовників з лідером, надання лідером повноважень послідовникові;

■природа оточення: криза, непевність, зміни, втрати.[12,c.226]

У книзі Дж.М. Коузеса та Б.З. Познера «Виклик лідерства» зазначається, що в діяльності лідера суттєвим є таке:

1.Мати сміливу позицію: знаходити можливості; експериментувати й ризикувати.

2.Вміти виробляти спільне з працівниками бачення цілей: самому уявляти майбутнє; залучати до справи інших.

3.Давати змогу діяти іншим: стимулювати співпрацю;підтримувати інших.

4.Моделювати шляхи досягнення цілей: показувати приклад;планувати окремі маленькі перемоги.

5.Надихати до праці інших: визнавати значущість праці кожного окремого працівника;відзначати досягнення працівників.

Серед характеристик лідерства важливо вирізнити такі.

Самоперевірка. Чесно оцініть себе, відповідаючи на наведені запитання. Подумайте, як ставляться до Вас ваші працівники, яким ви бачите самого себе (Додаток 1).

Сила лідерства. Звичайно, одна особа сприйматиме лідерство іншої, якщо остання має певну владу або вплив.[4,c.320]

Існують вимоги і до політичного лідера.

У малій групі (це може бути еліта верхніх рівнів влади і ядро будь-якого іншого керівництва) роль лідера полягає в об'єднанні її учасників і напрямі їх діяльності. Від нього вимагається тісне особисте спілкування з найближчим оточенням. При цьому виявляються і грають організуючу роль його особисті якості, уміння володіти ситуацією, ухвалювати рішення, брати на себе відповідальність, робити вірний політичний вибір (людей, проблем, першочергових завдань). Одночасно лідер повинен уміти задовольняти інтереси групи, не виходячи за межі права і цивільних норм і не ставлячи своє оточення в залежність від своїх благодіянь. На відносини з групою і авторитет лідера роблять значний вплив особистий стиль його поведінки (авторитарний, жорсткий або демократичний).

Іншим виявляється лідерство на рівні "великої політики", управління країною, політичних рухів. Від лідера такого масштабу потрібне об'єднання інтересів широкої суспільної бази влади. Тут мають значення не стільки особисті якості лідера, скільки його уміння формулювати загальні політичні вимоги, виявляти високі критичні і конструктивні, творчі якості, спілкуватися з набагато ширшим довкола людей і переконувати їх.

Лідер в цій ситуації віддалений від тих, кого він веде за собою. Його особисті якості виявляються для них слабкіше або зовсім втрачають значення, але його лідерство отримує моральну оцінку. Він повинен зважати на неї. Його успіх або невдачі сприймаються вельми емоційно. Тому велике значення має здатність лідера уловлювати настрої, знати справжні потреби людей і виражати їх інтереси. Тоді він стає символом руху, партії, суспільства.[7,c.130]

1.3 Функції лідера

З погляду групової діяльності функції лідера зводяться до двох основним.

По-перше, він встановлює і підтримує еталони прийнятної групової поведінки, наприклад доброзичливість, відповідальність, взаєморозуміння, продуктивність, або негативні форми поведінки групи, такі, як агресивність, відособленість, користолюбство і ін.

По-друге, встановивши норми, цілі, звичаї і традиції, лідер мотивує поведінку кожного члена групи, примушуючи його слідувати еталонам групової поведінки. Мотивацію лідер здійснює, висловлюючи поглядом, жестом або словом свою оцінку дій члена групи. До лідера добровільно і не завжди повністю усвідомлено приєднуються більшість членів групи, схвалюючи або засуджуючи свого товариша.

Адміністративні накази, догани, бесіди, опрацьовування начальства і лекції часто надають слабкішу дію на поведінку члена групи, чим один жест осуду неформального лідера або мовчазний вираз групового несхвалення.

Виділяють два полярні типи лідерства – інструментальний і емоційний.

Інструментальний (діловий) лідер – член групи, що бере на себе ініціативу у вирішенні проблемної ситуації відповідно до групових цілей і що володіє відповідними знаннями, інформацією, навиками і методами.

Емоційний лідер – член групи, що бере на себе функцію регуляції групового настрою (експресивні функції) в проблемних ситуаціях. Іноді позицію емоційного лідера називають епіцентром емоційних контактів.

У позитивному плані емоційний лідер прагне попередити і улагодити конфлікти, згладити і розрядити емоційну напругу, що виникає у членів групи в проблемних ситуаціях, і тим самим сприяє досягненню групових цілей і підвищенню ефективності групової діяльності.

У негативному плані емоційний лідер під впливом невдач і труднощів може стати призвідником паніки, незадоволеності, істеричних реакцій, асоціальної поведінки групи.

Між цими двома полярними типами неформальних лідерів розподілені всі останні.

Проблема класифікації лідерів по типах дуже складна. Методично простіше вказати ті завдання і функції, які виконуються ними в загальному процесі регуляції групової поведінки. Окрім двох найважливіших функцій лідера групи (установка і підтримка групових норм поведінки і мотивування поведінки членів групи відповідно до встановлених норм), лідер виконує функції:

1. координатора групової поведінки (розподіляє ролі, обов'язки, завдання);

2. контролера поведінки кожного члена групи (спостерігає за виконання доручених ролей, обов'язків, завдань);

3. планувальника дій і засобів, за допомогою яких група досягає своїх цілей (ця функція може включати визначення як короткострокових, так і довгострокових планів в груповій діяльності);

4. політика (встановлює додаткові цілі і основні лінії групового веління, крім формально-організаційних цілей, які і визначають межі первинного трудового колективу; лідер-політик може запропонувати і такі цілі, як змагання з іншим колективом, освоєння нової техніки, оволодіння суміжними професіями і ін.);

5. експерта (майже у всіх випадках, коли члени групи залежать від людини, технічні знання і кваліфікація якого необхідні для здійснення групових цілей, навколо цієї особи відбувається поляризація влади, яку він може використовувати для зміцнення своєї ролі лідера);

6. представника групи (є всіма членами групи, їх колективним розумом, інтересами, волею, бажання і так далі);

7. арбітра (виступає як суддя, прокурор, захисник і утішник, мотивую поведінку членів групи; лідер використовує неформальні соціальні санкції, тобто прийоми, за допомогою яких люди, що знають близько один одного, виражають пошану тим, чия поведінка відповідає їх очікуванням, і проявляють незадоволеність тими, хто не виправдовує їх надій);

8. прикладу (служить еталоном, моделлю поведінки для решти членів групи, тобто забезпечує їх наочними вказівками того, ким вони повинні бути і що вони повинні робити, при цьому особливе місце в свідомості людей займають лідери референтних груп);

9. символу групи (групи з високим ступенем згуртованості членів, які прагнуть не тільки до внутрішніх, але і до чисто зовнішніх відмінностей від решти індивідуумів; члени таких груп удаються до різних відзнак в одязі і поведінці – краватки, нашивання, значки, ритуали вітання; лідери таких груп починають виконувати функції символів; їх імена привласнюють всьому руху і побічно його учасникам, в світі бізнесу власники фірми самі здійснюють таке символізування, релігійні течії і секти продовжують носити імена своїх засновників вельми тривалий час і тому подібне);

10. носія відповідальності (звільняє членів групи від індивідуальної відповідальності за особисті рішення і дії);

11. «батька» (дійсний лідер – це фокус всіх позитивних емоцій членів групи, ідеальний об'єкт ідентифікації і відчуття відданості, «батьківська» роль багато в чому пояснює ту майже безмежну владу, якої іноді набувають лідери за певних умов) в патерналістичній концепції керівництва, широко поширеною в Японії, ця функція є найважливішою і всеосяжною, особливо для низових керівників;

12. носія групової провини (іноді лідера в цій функції називають «козлом відпущення»; дійсно, негативний емоційний лідер у тому випадку, коли група вийде з проблемної ситуації, виявиться об'єктом нападок і звинувачень; це відбувається в тих випадках, коли група втратить ілюзії щодо дійсних цілей і особи свого лідера).

Розділ 2 Оцінка і характеристика типів лідерства

2.1 Класифікація і оцінка типів лідерства різними ученими

Щодо типології лідерства, то тут також будують різні підходи. Одним із перших, хто запропонував типологізувати лідерство, був М. Вебер . Виходячи з трьох типів легітимного панування, він виділив три типи лідерства: традиційне, раціонально-легальне і харизматичне.

Авторитет традиційного лідера визначається уявленням про спадкоємність влади. Такий тип лідерства характерний для династичних монархій, в яких особа визнається лідером не завдяки визначним якостям, конституції, а лише тому, що вона є представником правлячої династії.

Раціонально-легальний тип лідерства ґрунтується на визнанні особи лідером завдяки певній державній посаді, передбаченій конституцією, як, скажімо, президент.

Харизматичне лідерство базується на вірі в талант лідера, його месіанську роль у політичному процесі. Такий тип лідера передбачає некритичне ставлення мас до нього. Проте у випадку невдач такого лідера маси глибоко розчаровуються в ньому, авторитет лідера різко зникає.

Американський вчений Р. Вотермен пише про три типи лідерів: сторож, маніпулятор коштами, будівельник-перетворювач.

Сторожі цілком знаходяться у сьогоденні. Їх основна турбота полягає в тому, що англійські дипломати називають "майстерністю бездіяльності",— вони хочуть бути впевненими в тому, що при них нічого не трапиться. Але оскільки світ все-таки швидко змінюється, то дещо все-таки трапляється, тому їх підприємства хиріють.

Другий тип — маніпулятор коштами. Він зайнятий фінансовими угодами. Може розбагатіти, але не створює ніяких цінностей, нічого не добавляючи до росту валового національного продукту. В кращому випадку, капітали просто переходять з рук в руки, а в гіршому — вони знищуються. Їх часто називають гравцями з чарками.

Третій тип — будівельники, перетворюючі лідери, які йдуть працювати, вірячи, що вони зможуть щось покращити.

Новий тип керівника в американській літературі одержав назву "парадоксального керуючого". Як особистість він може бути охарактеризований такими досить суперечливими рисами - твердий, але гнучкий; дуже серйозний, але має почуття гумору; дружелюбний, але вміє зберігати дистанцію; фанатично відданий своїй справі і врівноважений; мрійливий і в той же час реалістичний.

Стиль такого керівника характеризується прагненням відкрито розв'язувати конфлікти, одержувати інформацію про проблеми, що стоять перед організацією, безпосередньо від працівників низової ланки, вмінням слухати співрозмовника і викликати його на відверту розмову, створювати розкуту атмосферу при обговоренні виробничих проблем, впроваджувати нове при збереженні загальної стабільності в організації, уважно ставитись до "неспокійних" працівників, оскільки вони не тільки створюють труднощі, але й допомагають виявити проблеми і недоліки в роботі колективу.

Сучасна наука намагається типологізувати лідерів за їхніми професійними і соціальними рисами, груповими функціями у контексті політичних ситуацій.

Теорія рис наголошує на тому, що лідер повинен мати сукупність визначних рис. Так, представник цієї теорії Е. Богардус стверджує, що лідер виділяється з оточення людей енергією, розумом і характером. Він також вважає, що до необхідних рис лідера треба віднести почуття гумору, а також здатність привертати до себе увагу.

Р. Стогділл доповнює цю теорію, розкриваючи феномен лідерства через такі параметри: риси особистості лідера, відносини між ним і його послідовниками, рівень влади та масштаб завдань, які він виконує. Р. Стогділл виділяє такі стилі керівництва як авторитарний, переконуючий, демократичний, інтелектуальний, виконавчий.

За стилем діяльності Г. Лассуел виділив такі типи лідерів: адміністраторів, агітаторів і теоретиків. Перші - лідери, здатні приймати політичні рішення, готові до компромісів, другі — харизматичного типу, схильні виступати перед публікою, завойовувати авторитет, треті — схильні розробляти програми, проекти, але не бажають займатися практичною політикою.

Залежно від політичного режиму виділяють два типи лідерства: авторитарний і демократичний.

Авторитарне лідерство передбачає одноособову політичну |владу, монополізм у прийнятті політичних рішень та здійснення всебічного контролю над політичними процесами. Домінуючим принципом здійснення влади для авторитарного лідера є сила або загроза застосування сили. Авторитарне лідерство пройшло кілька етапів, для яких характерним був свій тип лідера: тиран, абсолютний монарх, диктатор у тоталітарному й авторитарному режимах. Авторитарний лідер — це здебільшого інтроверт, сенсорик, етик, ірраціоналіст.

Тип демократичного лідерства почав формуватися ще в їй античної демократії і функціонує в сучасних демократичних державах. Демократичний лідер формується в умовах конкурентної політичної боротьби, яка передбачає не тільки його високі професійні, інтелектуальні й моральні якості, а й наявність фінансових ресурсів і авторитетної та мобільної команди. Демократичний лідер — це екстраверт, інтуїтивний логік, раціоналіст.

Лідерів можна типологізувати за їх ставленням до перспектив суспільного розвитку. За цим критерієм можна виділити такі типи лідерства: консерваторнамагається зберегтистарі цінності, адаптувати їх до нових умов; реформатор змінити суспільні структури, норми, що віджили, надати суспільному розвиткові динамізм, скерувати його у прогресивне русло; революціонер відкидає повністю існуючі цінності, намагається радикально змінити суспільний лад відповідно до своїх переконань, які ґрунтуються на абстрактних, здебільшого утопічних ідеологічних схемах.

Типологізуючи лідерство, застосовують ще такі поняття, як вождь і керівник. Лідери типу вождь— це особи, для яких популізм є основним засобом досягнення мети. Щоб підтримати власну популярність, вони апелюють до найнижчих пристрастей мас (страху, ненависті, ворожнечі), вдаючись при цьому до завищених обіцянок, лексики натовпу, улесливості, "правдоподібної" брехні. Поняття керівник використовують, як правило на позначення державної особи, тобто формального лідера, або (за бюрократичної системи формування лідерства) особи, яка при значена зверху, а також лідера загальнонаціонального масштабу.

Як бачимо, класифікації лідерства різноманітні. На основі яких критеріїв визначають види лідерів в групі?

Залежно від переважаючих функцій виділяють наступні види лідерів:

1. Лідер-організатор. Його головна відмінність в тому, що потреби колективу він сприймає як свої власні і активно діє. Цей лідер оптимістичний і упевнений, що більшість проблем цілком вирішуваний. За ним йдуть, знаючи, що він не почне пропонувати порожню справу. Уміє переконувати, схильний заохочувати, а якщо і доводиться виразити своє несхвалення, то робить це, не зачіпаючи чужої гідності, і в результаті люди прагнуть працювати краще. Саме такі люди опиняються на вигляді в будь-якому неформальному колективі.

2. Лідер-творець. Привертає до себе перш за все здатністю бачити нове, братися за вирішення проблем, які можуть показатися нерозв'язними і навіть небезпечними. Не командує, а лише запрошує до обговорення. Може поставити завдання так, що вона зацікавить і приверне людей.

3.Лідер-борець. Вольова, упевнена в своїх силах людина. Першим йде назустріч небезпеці або невідомості, без коливання вступає в боротьбу. Готовий відстоювати те, в що вірить, і не схильний до поступок. Проте такому лідерові деколи не вистачає часу, щоб обдумати всі свої дії і все передбачити. «Божевілля хоробрих» - ось його стиль.

4.Лідер-дипломат. Якби він використовував свої здібності в зло, то його цілком можна було б назвати майстром інтриги. Він спирається на чудове знання ситуації і її прихованих деталей, в курсі пліток і пересудів і тому добре знає, на кого і як можна вплинути. Віддає перевагу довірчим зустрічам в крузі однодумців. Дозволяє відкрито говорити те, що всім відомо, щоб відвернути увагу від своїх планів, що не афішуються. Правда, такого сорту дипломатія нерідко лише компенсує невміння керувати більш гідними способами.

5. Лідер-утішник. До нього тягнуться тому, що він готовий підтримати в скрутну хвилину. Поважає людей, відноситься до них доброзичливо. Ввічливий, попереджувальний, здібний до співпереживання.

Загальне лідерство в групі складається з наступних компонентів: емоційного, ділового і інформаційного. За змістом лідерської діяльності в соціальних групах зазвичай виділяють тип лідерів (іноді їх називають ролями лідера):

1. Ділове лідерство характерне для формальних груп, вирішальних виробничі завдання. У його основі такі якості як висока компетентність, уміння краще за інших вирішувати організаційні завдання, діловий авторитет, найбільший досвід в даній області діяльності. Ділове лідерство найсильніше впливає на керівництво. З «діловим» лідером (руки групи) добре працюється, він може організувати справу, налагодити потрібні ділові взаємозв'язки, забезпечити успіх справи

2. Емоційне лідерство виникає в неформальних соціальних групах на основі людських симпатій, привабливості лідера як учасника міжособового спілкування. Емоційний лідер викликає у людей довіру, випромінює доброту, вселяє упевненість, знімає психологічну напруженість, створює атмосферу психологічного комфорту. Емоційний лідер (серце групи) — це людина, до якої кожна людина в групі може звернутися за співчуттям, «поплакатися в жилет».

3. До «інформаційного» лідера («мозок групи») всі поводяться з питаннями, тому що він ерудит, все знає, може пояснити і допомогти знайти потрібну інформацію.

Якнайкращим буде лідер, що поєднує всі три компоненти, але такий універсальний лідер зустрічається рідко. Найчастіше, проте, зустрічається поєднання двох компонентів: емоційного і ділового, інформаційного і ділового.

Ситуативне лідерство за природою може бути діловим і емоційним. Його відмінна риса — нестійкість, тимчасова обмеженість, зв'язок з певною ситуацією. Ситуативний лідер може бути лідером в одних ситуаціях і не може бути їм в інших. Л.І. Уманський виділяє 6 типів лідерів по виконуваних ролях: 1) організатор (функція групової інтеграції); 2) ініціатор (висунення ідей і вирішення нових проблем); 3) генератор емоційного настрою (домінує у формуванні настрою групи); 4) еталон (зразок, ідеал, «зірка»); 5) майстер (фахівець в якомусь виді діяльності); 6) ерудит (відрізняється обширними знаннями).[8,c.293]

В управлінні персоналом використовується і класифікація лідерів залежно від того, як їх сприймає група: 1) «один з нас» — не виділяється серед членів групи, сприймається як «перший серед рівних» в певній сфері — найбільш удачливий або такий, що волею випадку опинився на керівний посаді, в цілому, на думку групи, живе, радіє, засмучується, ухвалює правильні рішення і помиляється, як і решта всіх членів групи; 2) «кращий з нас» — виділяється з членів групи по багатьом (діловим, етичним, комунікаційним і ін.) якостям і в цілому є зразком для наслідування; 3) «хороша людина» — сприймається і цінується як реальне втілення кращих етичних якостей: порядності, доброзичливості, уваги до інших, готовності прийти на допомогу: 4) «служитель» — прагне виступати в ролі виразника інтересів своїх прихильників і групи і цілому, орієнтується на їх думку і діє від їх імені. Типи сприйняття лідера окремими членами групи часто не співпадають або накладаються один на одного. Так, один із співробітників може оцінювати лідера як «одного з нас», інші її сприймають його одночасно і як «кращого з нас», і як «служителя».

Лідерство розрізняють по силі впливу на членів групи: «Беззаперечний лідер» - вказівки виконуються навіть тоді, коли розходяться з інтересами членів групи; «не беззаперечний» - підпорядкування можливе до тих пір, поки не виникає суперечність між власними інтересами і потребами членів групи.

Залежно від спрямованості впливу (швидше – по результату лідерства для організації) лідерство можна розглядати як конструктивне, деструктивне і нейтральне. Перше (функціональне) сприяє здійсненню цілей організації. Друге (дисфункціональне) формується на базі прагнень, що завдають збитку організації (лідерство в групі, що сформувалася на виробництві, злодіїв або хабарників). Третє не впливає безпосередньо на ефективність виробничої діяльності (лідерство серед садівників-любителів, що працюють в одній організації). У реальному житті межі між цими типами лідерства рухомі, особливо між конструктивним і нейтральним лідерством.

Існує й інша класифікація типів лідерства :

Тип 1.Відповідальний.Люблячий.Сильна особистість.

Цей тип керівника створює у своїй компанії ідеальну статичну модель бізнесу. Згодом такий бізнес перетворюється, висловлюючись метафорою, на подобу стародавнього замку з привітним обслуговуючим персоналом. На жаль або до щастя, сьогодні бізнес дуже динамічний, і створення ідеальної моделі, що працює за стандартами минулого століття, залишає такі бізнес-механізми на узбіччі шляхів сучасності. У цій моделі все досконало: відповідальність керівника дозволить покращувати бізнес без революційних стрибків, турбота про людей забезпечить дружний колектив і сімейний теплий клімат, сильна особистість — повагу й пошану. Такий тип — фотографія хороших менеджерів-консерваторів і, можливо, досить ефективний тип щодо малодинамічної області ринку, як, наприклад, виробництво консервів. Хоча й цей ринок теж схильний до чиннику часу і розвитку й зараз активно й динамічно зростає. Для таких керівників необхідні свої внутрішні консультанти зі стратегії і аналітики ринку, які могли б «продати» чи показати своєму босу перспективну золоту жилу.

Тип 2.Відповідальний.Люблячий.Динамічний.

Теж майже ідеальна модель лідера в бізнесі. Метафора, якою можна охарактеризувати цей типаж, — месія, приклад якого можна зустріти в історії. Людина, який малює обрії, яка отримує любов і підтримку від свого персоналу, людина, котра бере на себе відповідальність будувати нове майбутнє на любові до людей і праці. Для будь-якої компанії це буде необхідний революціонер, який легко одержить підтримку людей і зможе реалізувати бажані зміни. Найкращий варіант для бізнесу. Цікаво те, що для цього типу відсутня особистісна сила, що робить лідера агентом змін, але не спадкоємцем. Таких месій скидають, щойно завойовані всі плацдарми. Це можуть зробити свої «вовки», які корисливо чекають можливості скористатися чужими лаврами, чи конкуренти, які перехоплять у такого менеджера всі ноу-хау. В роботі такому керівнику потрібна людина, котра прикривала б тили, своєрідна служба безпеки від шпигунів і ворогів.

Тип3. Відповідальний. Динамічний. Сильна особистість.

Тип яскравого і сильного лідера. У цьому типі сконцентрована вся сила — сила видатного стратега, сила втілювати в реальність грандіозні мрії та відповідальний підхід, сила особистості, яка направляє весь персонал на барикади бізнесу. Цей типаж лідера можна порівняти з чимось дуже міцним, таким як сталь. До речі, один найвідоміших лідерів XX століття узяв собі такий псевдонім. Як ви вже здогадалися, єдине, чого бракує такій людині, — орієнтації на цінності людей і колективу. Можливість йти по трупах може допомогти такому лідеру вибудувати і досягти амбіційні і практично недосяжні цілі, але, на жаль, ціною незліченних жертв. Цей підхід до справи міг забезпечити досягнення високих результатів протягом навіть десятків років. Сьогодні цей термін дорівнює терміну одного бізнес-проекту. Тільки чи будуть охочі брати участь у таких проектах?В роботі такому керівнику необхідна людина команди, яка буде одночасно люблячим менеджером по персоналу і менеджером у зв’язках із громадськістю, яка стане доповнювати власною добротою і турботою свого керівника.

Тип 4.Динамічний.Сильна особистість. Люблячий.

Цей лідер — будівельник нових імперій, такий собі «менеджер проектів». Його прогресивне бачення допомагає йому знаходити прибуткові точки майбутнього. Особистісна сила дозволяє йому ризикувати і вести за собою людей. Любов до людей дає можливість організовувати й гуртувати команду навколо себе. На наш погляд, саме він ближче всього до поняття «харизма», оскільки притягує до себе увагу, будує грандіозні плани, сильний, упевнений, улюблений командою і людьми. Але цей лідер робить бізнес з мрії, своєї особистісної сили і людей навколо. Такі персонажі часто трапляються в політиці. Єдине, чого не вистачає інколи цим вождям, то відповідальності за доведення проектів до логічного завершення. Із точки зору побудови організаційного будівництва бізнес — функціонуюча система із зароблянню грошей, здатна до самооновлення. Такий лідер не врахує деталей, що так потрібні замкненим системам. Це лідер, який живе ідеєю і людьми навколо. Він може бути вдалий, коли є люди в його команді, які можуть взяти на себе всю технічну роботу завершити його подвиги, розставивши точки над «і».У кожної людини чотири типу лідерства виражені різною мірою і багато в чому дуже переплітаються між собою, становлячи все єдине ціле — характер лідера. Якщо ви тільки на старті, для вас важливо тримати ці чотири вектора полі свого зору в бізнесі й політиці управління людьми. Якщо ви вже сформований і бувалий ватажок, то, швидше за все, зможете побачити цих типах своє відображення. Можливо, одна з важливих сторін лідера трохи слабше за інші і вимагає себе більше уваги. Звернувши на цю сторону пильну увагу і зусилля, ви зможете збільшити свій лідерський капітал.

2.2 Психоаналітичний підхід до розуміння і класифікації типів лідерства

Цікавий психоаналітичний підхід до розуміння і до класифікації видів лідерства. З. Фрейд розумів лідерство як двоєдиний психологічний процес: з одного боку, груповий, з іншої — індивідуальний. У основі цих процесів лежить здатність лідерів притягати до себе людей, несвідомо викликати відчуття захоплення, обожнювання, любові. Поклоніння людей одній і тій же особі може зробити цю особу лідером. Психоаналітики виділяють десять типів лідерства.

1. «Соверен», або «патріархальний повелитель». Лідер в образі строгого, але улюбленого отця, він здатний подавити або витіснити негативні емоції і вселити людям упевненість в собі. Його висувають на основі любові і почитали.

2. «Ватажок». У нім люди бачать вираз, концентрацію своїх бажань, відповідних певному груповому стандарту. Особа ватажка – носій цих стандартів. Йому прагнуть наслідувати в групі.

3. «Тиран». Він стає лідером, тому що вселяє таким, що оточує відчуття покори і несвідомого страху, його вважають найсильнішим. Лідер-тиран – домінуюча, авторитарна особа, його зазвичай бояться і йому підкоряються.

4. «Організатор». Він виступає для членів групи як сила підтримки «Я-концепциі» і задоволення потреби кожного, знімає відчуття провини і тривоги. Такий лідер об'єднує людей, його поважають.

5. «Спокусник». Людина стає лідером, граючи на слабкостях інших. Він виступає в ролі «магічної сили», даючи вихід пригніченим емоціям інших людей, запобігає конфліктам, знімає напругу. Такого лідера обожнюють і часто не помічають його недоліків.

6. «Герой». Жертвує собою ради інших; такий тип виявляється особливо в ситуаціях групового протесту – завдяки його хоробрості інші орієнтуються на нього, бачать в нім стандарт справедливості. Лідер герой захоплює за собою людей.

7. «Поганий приклад». Виступає як джерело заразливості для безконфліктної особи, емоційно заражає інших.

8. «Кумир». Вабить, притягає, позитивно заражає оточення; його люблять, обожнюють, ідеалізують.

9. «Ізгой».

10.«Козел відпущення».

Два останні типи лідерів, по суті, антилідери, вони є об'єктом агресивних тенденцій, завдяки яким розвиваються групові емоції Часто група об'єднується для боротьби з антилідером, та варто йому зникнути, як група починає розпадатися, оскільки пропав загальногруповий стимул.[11,c.53]

2.3 Тип лідерства в ТОВ « Чиста криниця» Машівського району Полтавської області

Щодо типу лідерства в ТОВ «Чиста криниця» Машівського району Полтавської області, то тут він демократичний. Степаненко В.І. – керівник підприємства і лідер. Він делегує владні повноваження співробітникам, сприяє їх участі в управлінні і при дії на підлеглих покладається на референтну і експертну владу. Демократичний стиль керівництва орієнтований на людину . На підприємстві теплі, людські взаємини і свобода дій, які приємніші, ніж сухі інженерні розрахунки і жорстка структуризація завдань, стиль керівництва, орієнтований на людину, завжди привабливий для багатьох. Це дає змогу підвищити задоволеність працівників, а отже, і продуктивність праці.( табл.1)


Таблиця 1

Економічна ефективність діяльності в ТОВ «Чиста криниця»

Показники 2006р. 2007р. 2008р. 2008р.у % до 2006р.
Вартість валової продукції всього, тис. грн.[1] 6718,95 7458,45 8815,53 131,2
у розрахунку на :
-1га с.-г. угідь 1,91 2,44 2,94 153,9
-1 середньорічного працівника, 28,96 41,67 47,40 163,7
-1 грн. витрат виробництва 1,07 0,78 0,67 62,6
Прибуток всього, тис. грн. 913,0 5676,7 7226,4 791,5
у розрахунку на :

-1 га с.-г. угідь,

0,25 1,86 2,41 964,0
-1 середньорічного працівника 3,94 31,71 38,85 986,0
Рівень рентабельності, % 14,5 59,7 55,2 х
Норма прибутку, % 9,3 42,8 34,9 х

Як видно з таблиці 1 при демократичному типі управління зросли економічні показники, а саме : вартість валової продукції зросла з 6718,95 тис. грн. у 2006р. до 8815,53 тис. грн. у 2008р.( на 31,2%); прибуток зріс майже у 8 раз з 913 тис. грн. до 7226,4 тис. грн. за період 2006 – 2008рр. Зросли рівень рентабельності ( у 2006р. він становив 14,5%, а у 2008р. – 55, 2%) і норма прибутку – з 9,3 % до 34,9%.

Розглянемо кадровий склад управління підприємством «Чиста криниця»


Таблиця 2

Кадровий склад управління підприємством «Чиста криниця»

Прізвище, ім’я, по-батькові Рік народження Посада Освіта Досвід роботи
1 2 3 4 5
Степаненко Євгеній Ілліч 1963 Директор Вища 24
Диченко Сергій Віталійович 1982 Гол. агроном Вища 5
Бурмус Ніна Олександрівна 1959 Гол. бухгалтер Вища 28
Скрипак Олег Михайлович 1977 Гол. економіст Вища 10
Сергієнко Василь Іванович 1949 Гол. інженер Вища 38
Толок Любов Кирилівна 1957 Гол. зоотехнік Вища 30
Гилюн Віктор Свиридович 1952 Гол. ветеринарний лікар Вища 35
Жогаль Анатолій Михайлович 1953 Зав. машино – тракторним парком Вища 34
Домніч Галина Володимирівна 1955 Інженер по ОП Вища 32
Коваленко Сергій Григорович 1959 Зав. СПЗ Вища 28
Степаненко Андрій Євгенович 1984 Зам. директора Вища 3

Отже, як бачимо з таблиці 2 у кадровому складі підприємства «Чиста криниця» Машівського району Полтавської області працівники з вищою освітою і досить великим досвідом роботи, що дозволяє ще ефективніше вести виробничу діяльність на підприємстві.


Таблиця 3

Чисельність працівників і річний фонд оплати праці в ТОВ «Чиста криниця» (2008р.)

Категорії працівників Середньорічна чисельність, чол. Середньомісячна оплата праці, грн. Річний фонд оплати праці, тис. грн.
Чисельність працівників - всього 186 845 160,0

В тому числі :

працівники зайняті в с.- г. виробництві

151 720 108,7

з них :

постійні

121 720 87,1
сезонні та тимчасові 30 720 21,6
Із загальної чисельності працівників - службовці 35 1465,7 51,3

З них :

керівники

11 1465,7 16,1
спеціалісти 24 1465,7 35,2

Аналізуючи таблицю 3 бачимо, що загальна чисельність працівників у 2008р. в ТОВ «Чиста криниця» становила 186 чол. З них працівники зайняті в с.-г. виробництві – 151 чол. , службовці – 35 чол., з них : керівників – 11 чол., спеціалістів – 24 чол. Середньомісячна оплата праці по підприємству - 845 грн., працівників зайнятих в с.-г. виробництві – 720 грн., службовців – 1465,7 грн.

Якщо характеризувати тип лідерства на підприємстві залежно від переважаючих функцій, то тип - лідера-організатора, залежно від того, як їх сприймає група: «кращий з нас» — виділяється з членів групи по багатьом (діловим, етичним, комунікаційним і ін.) якостям і в цілому є зразком для наслідування; за ставленням до перспектив суспільного розвитку - реформатор прагне змінити суспільні структури, норми, що віджили, надати суспільному розвиткові динамізм, скерувати його у прогресивне русло.

Розділ 3 Лідерство в Україні та шляхи його удосконалення

3.1 Лідерство в Україні

Ще зовсім недавно нам постійно твердили: «Як годиться, так і роби, ніякої самодіяльності». Від людей вимагали не просто слухняності, а мало не підпорядкування. У всьому строгий контроль і регламентація. Ніяких нововведень без дозволу вищестоящих на те осіб. Всяка ініціатива відкидалася. Дітей виховували перш за все як «послушників», а не як яскравих осіб, здатних принести в цей світ щось кардинально нове, своє. Наприклад, на уроках літератури в школі, часто нас не просили висловлювати свою думку в творі, а потрібно було лише перефразовувати відомих і «дозволених» критиків, відобразити їх думки в своєму зошиті, після чого вже гарантувалося, що оцінка твого твору буде позитивною. Нас не учили роздумувати, докопуватися до суті. Що тобі скажуть, то і роби. У цього, звичайно, були і свої плюси, наприклад, ніякій відповідальності, вся вона ляже на плечі вищестоящих осіб. Але більше мінусів. І найголовніше – людина перестає бути особою, перестає бути людиною зі своїми, а не наказаними, ідеалами і принципами. У нього немає мети, куди направлять – туди і піде, що скажуть – те і зробить. І це повелося ще здавна, пригадаємо російських молодців, які ходили «туди, – не знаючи куди», несли «те – не знаючи, що». Так, це ще одна проблема українського народу. Ми дуже мало знаємо про свої права, таке враження, що у нас є тільки обов'язки.

Тепер же «прийшла біда, звідки не звали» всі твердять: «Все в наших руках» або «А голова тобі на що? Адже це твій вибір!». Пригадали! Опісля стільки років! Виявляється, ми повинні уміти вибирати! Як швидко змінялися фрази, але ж образ думки так само швидко не зміниш. Не можна забути і відкинути як непотрібний елемент все те, що забивалося в нас силою протягом довгих років. Це може виправити лише час: прийдуть нові люди, виховані вже в іншому середовищі, на інших принципах та ідеалах.

Зараз на багатьох підприємствах ще збереглися представники «старого гарту», найчастіше прихильники автократичного стилю лідерства. Приходять і молоді фахівці, з прогресивнішими, гнучкішими підходами до управління. Лідерство в Україні, на мій погляд, зараз переживає важкий момент. Старі підходи застаріли, нові ще не вироблені до кінця.

Лідерство дуже тісно пов'язане з людьми, їх інтересами, традиціями, менталітетом. Людина постійно змінюється в кращу або гіршу сторону разом з навколишнім його середовищем, обстановкою. Відповідно міняються і принципи і цінності цих людей. Отже, необхідно міняти і стиль керівництва цими людьми. От чому учені багатьох країн впродовж багатьох років намагаються знайти все нові і нові підходи до теорії лідерства. Зараз Україна якраз переживає один з найскладніших періодів, період перебудови на новий лад, перебудови цінностей, цілей, бажань, прагнень. У людей в наший країні з'являються нові стимули – все це наносить свій відбиток на теорію лідерства.

На закінчення приведемо деякі характеристики нових українських лідерів. Хто вони? Звідки пришли? У дослідженні Інституту соціології аналізувалося походження нової української бізнес-еліти. Соціально-економічна ситуація в країні сприяла виділенню людських груп лідерів:

1. Група «комсомольців» і «фізиків» (близько 33% нових бізнесменів). Ця група має 2 джерела:

· Центри науково технічної творчості молоді – НТТМ (17%), середній вік представників даної групи приблизно 30 років;

· Науково-дослідні інститути (15%). Середній вік – 36 років.

2. Більш традиційні джерела поповнення бізнес-еліти – банки і промислові підприємства. Вихідці з банківської сфери складають 14% еліт, а з промисловості – 23%.

3. Специфічна група – «природні таланти» (5%). Середній вік цієї групи складає 52 року. Це ті лідери, які з'явилися тільки завдяки соціально-економічній ситуації, що склалася .

4.Поповнення армії українських бізнесменів представниками елітних сімей склало 8% їх загального числа. Середній вік цієї категорії – 26 років.[9,c.245]

3.2 Рекомендації щодо здійснення ефективного лідерства

лідерство менеджмент

Матеріали дослідження дають змогу конкретизувати специфічні вимоги до сучасного керівника підприємства з урахуванням виконуваних ним рольових функцій. Деякі якості у частини керівників розвинуті гірше, ніж потрібно для ефективного співробітництва з підлеглими. На думку опитуваних підлеглих, у керівників підприємств особливо не вистачає таких якостей, як ввічливість і тактовність, обґрунтована сміливість при прийнятті рішень, справедливість при розгляді конфліктних ситуацій, уміння враховувати можливості виконавців.

Важливою характеристикою є діловитість лідера, яка проявляється у плановості, чіткій регламентації діяльності, високій організованості, підприємливості, конкретності і оперативності в роботі, продуманому розпорядництві і гнучкості у розв'язанні поточних питань, умінні правильно маневрувати виробничими ресурсами і швидко перебудовуватися, якщо цього вимагають інтереси справи.

Діловитість означає деяку практичність, уміння одержувати максимум користі для загальної справи при наявних ресурсах, здатність твердо оцінювати виробничу ситуацію і прогнозувати результати намічених дій. Діловий лідер ставить завдання для підлеглих з чіткими цілями, вміло підбирає виконавців, чітко розмежовує їх обов'язки, права і відповідальність, здійснює систематичний контроль, ефективно стимулює за хорошу роботу.

Рисою ділового стилю лідерства є професійне здійснення розпорядчої діяльності, наукова обґрунтованість рішень, що базується на високому рівні знань і розвинутому інтелекті керівника. Високий демократизм управлінського процесу за ринкової економіки не може супроводжуватися створенням чисельних рад, комісій та засідательською метушнею, що нерідко веде до бюрократизму в роботі і втрати відповідальності посадових осіб за доручену ділянку.

За свідченням Лі Якокки, всім підручникам наперекір «... у корпораціях основну частину важливих рішень приймають окремі особи, а не комісії і комітети. Комісії необхідні – в них люди діляться один з одним своїми знаннями і намірами. Але коли комісії підмінюють індивідуальності — продуктивність значно знижується" [17,c.182]

Діловий керівник вміло користується різноманітними методами і прийомами стимулювання за високоякісну роботу і скупий на стягнення. До того ж пам'ятає, що, накладаючи стягнення на людину, не можна її принижувати. Відомий такий приклад з історії Французької революції, що проголосила свободу особистості і коли на повний голос заговорили про людську гідність. Шарлота Корде, що вбила одного із вождів революції — Марата, була заарештована і страчена на гільйотині. Коли її відрублена голова впала в корзину, кат Сансон підняв її і дав декілька ляпасів за вбивство Марата. За це кат був звільнений з посади, оскільки порушив закон: "Караючи, не принижувати".

Ефективність лідерства залежить і від поведінки лідера, специфічні риси поведінки роблять поведінку одних лідерів більш ефективною, ніж інших. Оскільки певні риси характеру важко змінювати, то мабуть легше знайти ефективною поведінку, навички, засвоїти певні правила, перевірені багаторічною практикою.

Нині в засобах масової інформації багато пишуть про корумпованість владних структур і окремих керівників. У цьому зв'язку слушні зауваження про Макнамару (колишнього міністра оборони США) висловив відомий американський менеджер Лі Якокка: "Макнамара постійно стверджував, що босу слід бути більшим католиком, ніж сам Папа Римський, і кришталево чистим". На час відпустки він категорично відмовляється використати службовий автомобіль, хоча кожен уїк-енд надавались сотні прогулянкових машин іншим високопоставленим особам [16,c.68]

Лідер своєю поведінкою повинен постійно демонструвати чесність, певну мужність говорити правду підлеглим, колегам на роботі і вищестоящим керівникам, не боятися признатися у здійсненні помилки. Про це дуже виразно писала відома письменниця Маріета Шагінян: «... люди, не бійтеся помилок, чесних помилок у своїй творчості, ми всі не Боги, ми живемо довге життя і не можемо не помилятися на важкому шляху життя. Але люди! Бійтеся брехні. Тому що брехня — це не помилка, це проступок проти самого себе і проти правди, переліт через ціль, свого роду лихвацтво думки — і у брехні, у допущенні брехні людина допускає нечесність" [6,c.170]

Відомий російський політичний діяч Є. Гайдар якось зауважив, що коли про щось промовчати, підчистити, пересмикнути, то відверта брехня може видатись досить правдоподібною. Причиною зниження самооцінки керівників, спеціалістів та інших працівників, відчуття невпевненості в собі іноді стають численні негаразди у нашому житті, зневіра від невизначеності у завтрашньому дні, стресові ситуації та невдачі. Соціальна психологія розробила чимало слушних рекомендацій, як перебороти в собі негативні наслідки цього явища. У зв'язку з цим потрібно, насамперед провівши самоаналіз, виявити свої сильні і слабкі сторони і відповідно сформулювати власні перспективні й найближчі цілі, а потім плани і задачі їх реалізації. При позитивних результатах це стане додатковим мотивом продуктивної роботи, підвищить рейтинг працівника у власних очах, заставить думати про себе лише добре. Якщо ж фактичні результати не відповідають намірам і сподіванням працівника, то це стане сигналом того, що слід внести корективи у його діяльність, замість того, щоб нарікати на свою долю і неповноцінність.

Лідер повинен постійно розвивати уміння управляти своїми психічними і біофізіологічними механізмами, властивостями емоційно-вольової сфери, можливостями пам’яті та іншими властивостями організму. У цьому зв'язку заслуговують на увагу такі психологічні методи, як ауторинг, медитація, рефлексія, уроки релаксації, оволодіння вмінням знімати емоційне, психічне, інтелектуальне, біологічне та інші види навантажень, при необхідності включати компенсаторно-адаптаційний механізм особистості.

Відомий педагог А.С.Макаренко вважав неприпустимим появу заклопотаного педагога на роботі. На його думку, він завжди повинен передавати своїм підопічним мажорність настрою, заряд бадьорості і впевненості. Тобто лідер повинен постійно демонструвати спокій, урівноваженість, впевненість у собі. Ще Марк Твен радив уникати людей, які стараються підірвати віру в себе. На його думку, ця риса властива дрібним людям. Керівник повинен вірити у свою справу, бути сміливим, цілеспрямованим, рішучим і вміти ці якості демонструвати підлеглим. Суворість і вимогливість керівника ніколи не повинна переходити в зайву прискіпливість.

Зарубіжні дослідники стверджують, що навіть в інженерній, чисто технічній сфері діяльності часто тільки 15% успіху залежить від технічних знань керівника, а 85% від особистих якостей, його поведінки.

Ефективному стилю лідерства притаманний високий рівень особистої культури керівника (лідера), знання норм міжособистого спілкування і дотримання правил службової етики. Такий лідер шанобливий до людей, особливо до жінок і досвідчених працівників, терпеливо відноситься до їх потреб, прагнень і запитів, вміє радитися з людьми і довіряє їм, критично оцінює власні досягнення.

Видатний американський психолог Д.Карнегі вважає, що необхідно виражати задоволення при зустрічі з людьми, якщо ви хочете, щоб вони були задоволені, зустрічаючись з вами. "Усмішка нічого не коштує, але робить багато. Вона збагачує тих, хто її одержує, і в той же час ті, хто її віддає, не бідніють. Вона приносить щастя в дім, здійснює добрий вплив на справу і зміцнює дружбу. Вона є відпочинком при втомі, сонячним світлом при журбі і кращим протиотрутним засобом при нещасті" [3,c.99]

В управлінській діяльності велику (чудодійну) силу має особиста привабливість лідера, складовими якої є:

1. Високі моральні якості і характеристики.

2. Психологічні знання і уміння: комунікабельність і симпатичність, правильний підхід до зіркових і референтних груп, інтуїтивне вловлювання настання конфлікту.

3. Техніка самопрезентації — це вміння себе показати. Крім природного дару, треба мати спеціальні знання, оволодіти певними навичками самопрезентації, тобто технікою особистої чарівності.

Успішне лідерство вимагає добре знання підлеглих, усього колективу працюючих, що дає змогу вибирати саме ті методи впливу на працівника, які відповідають його психологічній структурі, цінним орієнтаціям, потребам і інтересам.

До того ж Ф. Тейлор зауважував, що помилка, якої припускаються 99 керівників із 100, полягає у спробі впливати зразу на велику групу людей, замість того, щоб впливати на них поодинці [10,c.187]

Формування ринкових умов господарювання вимагає відмовитись від багатьох психологічних стереотипів взаємовідносин в системі "керівник — підлеглий", ретельного вивчення і оволодіння нормами і правилами діяльності, що позитивно зарекомендували себе у вітчизняній та зарубіжній практиці.

1. Здійснювати загальну економічну і соціальну політику, усувати труднощі, що виникають у повсякденній роботі, та розв'язувати перспективні питання.

2. Постійно демонструвати високу організаційну культуру: плановість, точність у всьому, самодисципліну, бережливе ставлення не тільки до свого, але й до чужого часу.

3. Навчитись бути рішучим, не відкладати важливих справ з дня на день, а прийняте рішення неухильно впроваджувати в життя.

4. Бути справедливим, особливо до підлеглих, і вимогливим. Не допускати фаворитизму, завищених оцінок одних і принизливого, зарозумілого ставлення до інших.

5.Завжди заохочувати підлеглого за добру роботу, але самому ніколи не робити того, що повинні робити підлеглі, за винятком вкрай необхідного. Навчити підлеглого виконувати робочу завжди більш виправдано, ніж робити її самому.

6.Надавати максимальну самостійність співробітникам, якщо їх дії і думки суттєво не розходяться з думками керівника. Не сперечатися щодо дрібниць.

7.Не користуватися владою до тих пір, поки можна діяти іншими способами. Не підкреслювати службову вищість, своє становище.

8.Щоб запобігти непорозумінню, у деяких випадках давати письмові розпорядження, особливо коли мова йде про відповідальні задачі. Якщо розпорядження виявилося помилковим, визнати помилку, попросити вибачення.

9.Не карати підлеглого, якщо він припустився помилки при виконанні корисної справи, щоб не позбавити його ініціативи на майбутнє.

10. Позитивно сприймати критику та ділові пропозиції, на нарадах, на зборах і засіданнях не виступати першим.

11.Поважати чужу думку, якщо вона навіть не збігається з твоєю, а свою думку висловлювати стисло.

12.Бути ввічливим, безмежно терплячим, ніколи не виявляти роздратованості.

13.Пам'ятати, що керівництво — це мистецтво заставляти інших робити всю роботу.

14.Бути доброзичливим до колег по службі і підлеглих, завжди робити людям добро.

15.Зберігати почуття відповідальності за доручену справу. Згадувати про свої обов'язки раніше, ніж про права.

16.Шукати і розробляти найкращі рішення і старатися їх реалізувати, як би це важко не було.

17. Завжди виконувати свою обіцянку дотримуватися даного слова.

18. Бути чесним, правдивим у вчинках і міркуваннях

19. Цікавитися всім новим, передовим і прагнути досягти успіху в роботі. Для цього постійно вчитися і самоудосконалюватися.

20. Дбати про власне здоров'я і здоров'я підлеглих, систематично займатися фізкультурою.

Щоб успішно здійснювати управління сучасними підприємствами, всі менеджери повинні мати необхідну підготовку з основ службової етики, спілкування із працівниками, що мають неоднакові службові права і обов'язки тощо.

У пригоді може стати вивчення японського стилю, що одержав широке поширення в практиці світового менеджменту:

1)розвиток "колективного духу", колективної відповідальності замість персональної;

2)широка участь працівників у "гуртках якості" та в інших формах участі в управлінні промисловістю. Прийняття рішення за пропозицією "знизу";

3) повага до ритуалів, звичаїв, традицій (щоденна фіззарядка і співання гімну фірми, декларування заповідей,вступна промова низового керівника);

4) культ вірності слову, виробничо-економічні зв'язки часто здійснюються без будь-яких документів (договорів);

5) виховання у кожного працівника почуття обов'язку, відданості "своїй фірмі";

6) не висуватись, зростати професійно тільки разом з усіма;

7) общинний принцип підпорядкування лідеру, ватажку; вилучення з общини як вища форма стягнення;

8) мотивація досягнень групових цілей;

9) "доступність" керівника, відмова від окремих кабінетів, безпосередня участь у виробничих процесах;

10) велика увага неформальним контактам;

11) оцінка працівника залежно від ставлення до нього інших працівників;

12)повічне наймання на роботу;

13)оплата праці залежно від стажу і віку;

14)приймання на роботу за рекомендаційним листом, матеріальна відповідальність особи, що дала рекомендацію;

15)повне охоплення навчанням усіх працюючих;

16)створення "банків талантів", за допомогою яких підшукують роботу адміністративному персоналу, інженерам, технікам та іншим спеціалістам.

Дотримання викладених рекомендацій може сприяти здійсненню ефективного лідерства за умов ринкового механізму господарювання, підвищенню мотивованості підлеглих у досягненні поставлених цілей.[2,c.433]


Висновки і пропозиції

Лідерство – це здатність впливати на індивідів чи групу людей, що спонукає їх працювати для досягнення цілей. Тому лідерство є найважливішим фактором у системі керівництва трудовими колективами підприємств, що сприяє підвищенню ефективності їхнього функціонування.

Лідерство – це історично сформована соціальна потреба людей в організації в процесі їхньої діяльності. Виявляючись під час формування цілей, лідерство фокусує в собі стосунки між членами групи(колективу).

Лідер – це людина, яка ніким не призначається і яка висувається тоді, коли група йде до мети, відшукуючи кращі шляхи організації роботи, засоби досягнення мети.

Лідерство як відповідне соціальне відношення включає чотири головні змінні : 1) характеристики лідера; 2) позицію, потреби й інші характеристики його послідовників; 3) характеристику організації – її мету, структуру, природу завдань, котрі має бути виконано; 4) соціальне, економічне і політичне середовище.

Існує три підходи до визначення значущих факторів ефективного лідерства: з позицій особистих якостей, поведінковий і ситуаційний.

Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі:

—мистецтво бути рівним,

—мистецтво бути керівником,

—мистецтво розв'язувати конфлікти ,

—мистецтво обробляти інформацію ,

—мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення ,

—мистецтво розподіляти ресурси в організації ,

—хист підприємця ,

—мистецтво самоаналізу .

Лідер виконує функції:

13. координатора групової поведінки

14. контролера поведінки кожного члена групи ;

15. планувальника дій і засобів;

16. політика ;

17. експерта ;

18. представника групи ;

19. арбітра ;

20. прикладу ;

21. символу групи ;

22. носія відповідальності ;

23. «батька» ;

24. носія групової провини .

Щодо типології лідерства, то тут також будують різні підходи. Одним із перших, хто запропонував типологізувати лідерство, був М. Вебер . Виходячи з трьох типів легітимного панування, він виділив три типи лідерства: традиційне, раціонально-легальне і харизматичне.

Американський вчений Р. Вотермен пише про три типи лідерів: сторож, маніпулятор коштами, будівельник-перетворювач.

Е. Богардус стверджує, що лідер виділяється з оточення людей енергією, розумом і характером. Р. Стогділл доповнює цю теорію, розкриваючи феномен лідерства через такі параметри: риси особистості лідера, відносини між ним і його послідовниками, рівень влади та масштаб завдань, які він виконує. Р. Стогділл виділяє такі стилі керівництва як авторитарний, переконуючий, демократичний, інтелектуальний, виконавчий.

За стилем діяльності Г. Лассуел виділив такі типи лідерів: адміністраторів, агітаторів і теоретиків.

Залежно від політичного режиму виділяють два типи лідерства: авторитарний і демократичний.

Лідерів можна типологізувати за їх ставленням до перспектив суспільного розвитку. За цим критерієм можна виділити такі типи лідерства: консерваторнамагається зберегтистарі цінності, адаптувати їх до нових умов; реформатор змінити суспільні структури, норми, що віджили, надати суспільному розвиткові динамізм, скерувати його у прогресивне русло; революціонер відкидає повністю існуючі цінності, намагається радикально змінити суспільний лад відповідно до своїх переконань, які ґрунтуються на абстрактних, здебільшого утопічних ідеологічних схемах.

Залежно від переважаючих функцій виділяють наступні види лідерів:

1. Лідер-організатор.

2. Лідер-творець.

3.Лідер-борець.

4.Лідер-дипломат.

5. Лідер-утішник.

Л.І. Уманський виділяє 6 типів лідерів по виконуваних ролях: 1) організатор (функція групової інтеграції); 2) ініціатор (висунення ідей і вирішення нових проблем); 3) генератор емоційного настрою (домінує у формуванні настрою групи); 4) еталон (зразок, ідеал, «зірка»); 5) майстер (фахівець в якомусь виді діяльності); 6) ерудит (відрізняється обширними знаннями).

Залежно від спрямованості впливу (швидше – по результату лідерства для організації) лідерство можна розглядати як конструктивне, деструктивне і нейтральне.

Цікавий психоаналітичний підхід до розуміння і до класифікації видів лідерства. З. Фрейд розумів лідерство як двоєдиний психологічний процес: з одного боку, груповий, з іншої — індивідуальний. У основі цих процесів лежить здатність лідерів притягати до себе людей, несвідомо викликати відчуття захоплення, обожнювання, любові. Поклоніння людей одній і тій же особі може зробити цю особу лідером. Психоаналітики виділяють десять типів лідерства: «Соверен», або «патріархальний повелитель», «Ватажок», «Тиран», «Організатор», «Спокусник», «Герой», «Поганий приклад», «Кумир», «Ізгой», «Козел відпущення».

Щодо типу лідерства в ТОВ «Чиста криниця» Машівського району Полтавської області, то тут він демократичний. Степаненко В.І. – керівник підприємства і лідер. Він делегує владні повноваження співробітникам, сприяє їх участі в управлінні і при дії на підлеглих покладається на референтну і експертну владу. Демократичний стиль керівництва орієнтований на людину . На підприємстві теплі, людські взаємини і свобода дій, які приємніші, ніж сухі інженерні розрахунки і жорстка структуризація завдань, стиль керівництва, орієнтований на людину, завжди привабливий для багатьох. Це дає змогу підвищити задоволеність працівників, а отже, і продуктивність праці.( табл.1)

Якщо характеризувати тип лідерства на підприємстві залежно від переважаючих функцій, то тип - лідера-організатора, залежно від того, як їх сприймає група: «кращий з нас» — виділяється з членів групи по багатьом (діловим, етичним, комунікаційним і ін.) якостям і в цілому є зразком для наслідування; за ставленням до перспектив суспільного розвитку - реформатор прагне змінити суспільні структури, норми, що віджили, надати суспільному розвиткові динамізм, скерувати його у прогресивне русло.

Успішне лідерство вимагає добре знання підлеглих, усього колективу працюючих, що дає змогу вибирати саме ті методи впливу на працівника, які відповідають його психологічній структурі, цінним орієнтаціям, потребам і інтересам.

Щоб успішно здійснювати управління сучасними підприємствами, всі лідери повинні мати необхідну підготовку з основ службової етики, спілкування із працівниками, що мають неоднакові службові права і обов'язки тощо.


Список використаних джерел

1. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. – К.: Вища школа, 1994.-223с.:іл.

2. Завадський Й.С. Менеджмент. Том 1. К.: В-во Європейського університету. – 2001. – 542с.

3. Карнеги Дейл. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей (Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1989, с. 565.

4. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т - во «Знання», КОО, 1999.- 556с.

5. Кузьмін О.Є., Мала Н.Т., Мельник О.Т., Процик І.С. Керівництво організацією: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008.-244с.

6. Мариэтта Шагинян. Человек и время. //Новий мир, 1972, №2, с. 170

7. Мартыненко Н.М. Основы менеджмента: Учебник. – К.: Каравелла, 2003.-496с.

8. Менеджмент. Навчальний посібник. За ред. С.І.Михайлова. – Вінниця: Нова книга,2006 – 416с.

9. Новіков Г.В., Сініок Г.Ф., Круш П.В. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 560с.

10. О.А.Єрманського. Наукова організація праці і система Тейлора. — М. 1923, с. 254

11. Романовський О.Г. Типологія лідерства. – Х: ХДПУ, 2000.-532с.

12. Рудінська О.В., Яроміч С.А., Молоткова І.О. Менеджмент: Навч. посіб. – К.: Ельга Ніка – Центр, 2002. – 336с.

13. Скрипко Т.О., Ланда О.О. Менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 176с.

14. Тимошенко И.И., Соснин А.С. Менеджер организации: Учеб. пособие для менеджера. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2002. – 350с.

15. Шегда А.В. Менеджмент: Підручник. –К. Знання, 2004. – 687с.

16. Якокка Ли. Карьера менеджера: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1991, с. 468.

17. Якокка Л. Якокка: автобіографія // Иностр. лит. 1988, №12, с. 182.


Додаток 1

Тест на визначення лідерства

Поставте собі оцінки від 1 до 5, де 1 означає «я дуже добре справляюся з цим питанням», 5 –« тут я працюю погано»
Характеристика Опис Оцінка
Цілі Лідер бачить перспективи, тобто чітко визначає цілі діяльності фірми. Чи ділитеся Ви своїм баченням цілей зі своїми працівниками? 1 2 3 4 5
Надійність і досвід Лідер має досвід і вміння. Чи добре Ви знаєте свій бізнес? Чи вмієте працювати з людьми? Чи здатні Ви випробувати нові ідеї та освоювати нові території для того, щоб Ваш бізнес розвивався? 1 2 3 4 5
Вміння спілкуватися і слухати Лідер дає інформацію, прислухається до пропозицій і міркувань інших працівників. А Ви є добрим слухачем? Чи здатні Ви чітко висловлювати свої думки? 1 2 3 4 5
Довіра Лідер викликає довіру, якщо він чесний і щирий. Чи своїм прикладом Ви надихаєте на досягнення цілей, які поставили? 1 2 3 4 5
Інтерпретація результатів: Продумайте, як ви можете самовдосконалитись у тих питаннях, де Ви оцінили себе низько. Зверніться за допомогою до книжок про лідерство.

[1] У порівняльних цінах 2005р.