Методологічні аспекти реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи - концепція "Тандем"

Реабілітація дітей з органічним ураженням нервової системи з метою поліпшення соціальної адаптації. Концепція реабілітації "Тандем" (партнерство). Методики поведінкової терапії та психотерапевтичних технік Мілтона і Ріпссона та лікувальної фізкультури.

Міністерство освіти та науки України

Полтавський державний педагогічний університет

ім. В.Г. Короленка

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОРГАНІЧНИМ УРАЖЕННЯМ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ - КОНЦЕПЦІЯ "ТАНДЕМ"

Виконала

студентка групи

Полтава 2007

Реабілітація дітей з органічним ураженням нервової системи має на меті поліпшення соціальної адаптації дітей цієї групи, зниження дитячої інвалідності, максимально можливе залучення цього контингенту дітей до суспільно корисної праці та самозабезпечення.

Пріоритетним на сучасному етапі, узгодженим з міжнародною практикою реабілітації, є створення медико-соціальних центрів реабілітації дітей з патологією нервової системи.

Залучення реабілітаційних, переважно немедикаментозних методик, спрямованих на відновлення функціональних систем забезпечує максимально можливу соціальну адаптацію та ранню профорієнтацію дітей з органічним ураженням нервової системи.

В Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України започаткована концепція реабілітації "Тандем" (партнерство, співпраця), яка Всесвітньою організацією охорони здоров'я визначена однією з провідних концепцій реабілітації.

Основна тенденція цієї концепції полягає в інтегральному об'єднанні зусиль фахівців медичного та соціально-педагогічного напрямків реабілітації хворої дитини для її пристосування до життя, суспільно корисної праці.

Головне в партнерстві - "дитина-сім'я-фахівець".

Реалізація концепції "Тандем" визначається в функціонально-системному підході до реабілітації, відновленні систем з урахуванням індивідуальних особливостей рівня розвитку або ураження нервової системи дитини.

Виділені 4 основні функціональні системи:

1) функціональна система сенсорної сфери (від чутливості та елементарних відчуттів до сприйняття навколишнього світу, соціальної перцепції);

2) функціональна система моторної сфери (від первинного рефлекторного рухового акту до усвідомленої цілеспрямованої дії);

3) функціональна система когнітивної сфери і мовлення (від пізнання предметного світу та ігрових навичок, від елементарних мовних сигналів до формування пізнавальної діяльності та мовлення);

4) функціональна система емоційно-комунікативної сфери та мотивацій (від елементарних емоційно-комунікативних реакцій до формування мотиваційної сфери і способів адаптації особистості у соціальному середовищі).

Визначення реального рівня розвитку функціональних систем та їх особистостей і вад у дітей з органічним ураженням нервової системи проводиться сумісно дитячим неврологом та медичним психологом за методиками Войта поетики, Мюнхенської функціональної діагностики та інших.

Попередня діагностика дає можливість розробити індивідуальну інтегральну програму реабілітації для кожної дитини.

Реабілітаційні методики, які впроваджені в Центрі, поєднують медичний та соціально-педагогічний напрямки: лікувальна фізкультура, масаж, елементи системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації В. Козявкіна, Войта-терапія, Бобат-терапія, сенсорна інтеграція, біомеханічна стимуляція м'язів, магнітотерапія, рефлексотерапія, фармакопунктура, Монтессорі-терапія, логопедична та психологічна корекція тощо.

Концепція "Тандем" розглядається в різних напрямках (векторах):

1) співпраця "сім'я-дитина-фахівець";

2) співпраця фахівців різного профілю;

3) взаємодія методик медичного і соціально-педагогічного напрямку - в кожній методиці відновлюються всі функціональні системи;

4) взаємодія різних функціональних систем в процесі реабілітації.

У напрямку "сім'я-дитина-фахівець", який є пріоритетним у концепції "Тандем", визначаються і вирішуються такі питання:

1.1 за функціональними системами;

1.2 розуміння батьками проблем, що виникають у дитини в разі спілкування її з оточуючим світом;

1.3 виявлення та ознайомлення батьків із можливостями дитини пристосуватись до навколишнього середовища;

1.4 усвідомлення батьками своїх відносин з дитиною та їх корекція;

1.5 сумісна ("батьки-фахівець") розробка напрямку та завдань реабілітації дитини, складання індивідуальної інтегральної програми реабілітації;

1.6 ознайомлення батьків з методиками комплексної медико-соціальної реабілітації (спільні зібрання батьків, пацієнтів та фахівців, лекції та співбесіди з фахівцями);

1.7 навчання батьків методикам або їх елементам індивідуальної реабілітації (Войта-терапія, Бобат-терапія, лікувальна фізкультура, логопедична та психолого-педагогічна корекція, поведінкова терапія);

1.8 визначення (сумісно "батьки-фахівець") ефективності реабілітаційних заходів у відношенні до дитини в динаміці її розвитку (анонімне анкетування батьків);

1.9 встановлення попереднього прогнозу розвитку функціональних систем дитини для виявлення напрямку до навчання та виховання;

1.10 сприймання батьками своєї дитини не як інваліда, а як рівноправної людини з деякими особливими потребами, для формування психо-соціального мікроклімату навколо неї.

2. "Тандем" фахівців в процесі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи з метою подальшого розвитку та реалізації функціональних систем хворої дитини визначає доцільність означення наступних аспектів:

2.1 сумісна діагностика дитячим неврологом та медичним психологом рівня розвитку функціональних систем та їх порушень;

2.2 встановлення причин порушень розвитку функціональних систем (біологічні та психосоціальні чинники);

2.3 визначення можливостей реалізації функціональних систем кожної дитини та причин, які блокують їх;

2.4 спеціальна діагностика порушень функціональних систем за професійним напрямком фахівця (лікувальна фізкультура, Войта-діагностика, Бобат-діагностика, психологічна та нейропсихологічна діагностика, педагогічна та логопедична діагностика інше);

2.5 визначення фахівцями напрямку реабілітації на сумісних обговореннях проблем кожної дитини;

2.6 складання фахівцями індивідуальних комплексних інтегральних програм реабілітації дитини;

2.7 вивчення на сумісних міжфахових консиліумах питань динаміки розвитку функціональних систем та подолання їх вад для оцінки ефективності реабілітаційного процесу;

2.8 обговорення додаткових проблем дитини в разі їх виникнення в процесі реабілітації (поява ускладнень, порушення контакту з дитиною та інше), наприклад - психолог-Войта-терапевт, психолог-невролог, невролог-лікар лікувальної фізкультури, невролог-нейро-ортопед тощо;

2.9 в кінці курсу реабілітації на сумісних зборах фахівців аналізуються результати та ефективність індивідуальної програми реабілітації;

2.10 визначаються напрямки та перспективи подальшої реабілітації кожної дитини за ступенем їх можливої адаптації (повторні курси реабілітації в Центрі, лікування в інших реабілітаційних закладах в тому числі освіти і системи соціального захисту, санатарно-курортне лікування тощо);

2.11 колегіально вирішуються навчальні та соціальні питання.

3. Взаємодія методик медичного і соціально-педагогічного профілю ("Тандем"-методик) впроваджується через основний методичний напрямок - в кожній методиці відновлюються всі функціональні системи (сенсорна, моторна, когпітивна і мовленнєва, емоційно-комунікативна та мотиваційна). Наведемо ряд прикладів. Так, наприклад, методика Войта-терапії, насамперед, спрямована па відновлення функціональної активності сегментарного апарату й дуги безумовного рефлексу для формування рухових навичок відповідних вікові. Водночас, покращання в руховій сфері сприяють розвиткові сенсорної сфери через підновлення елементарних відчуттів та формування сприйняття навколишнього середовища, мотивації пізнавальної діяльності та регуляції уваги і вольової поведінки.

"Методики поведінкової терапії та психотерапевтичних технік Мілтона і Ріпссона передусім орієнтують батьків та дитину на позитивне сприйняття варіабельності розвитку дитини, що сприяє розвитку особистості дитини, її здібностей.

Методика лікувальної фізкультури (класичний варіант), спрямована на відновлення довільних цілеспрямованих рухів, їх оцінки батьками та дитиною, що спонукає до розвитку сприйняття, пізнавальної та мовленнєвої активності, формування вольової поведінки.

Методика Монтессорі-терапії (М. Монтессорі) орієнтована на розвиток комплексного сприйняття, прискорення та вдосконалення розвитку здібностей дитини, вправності, через стимуляцію ініціативи, сприйняття емоційних та сенсорних розвиваючих процесів із перспективою можливості, подальшої готовності до самоорганізації, саморегулювання в повсякденному житті.

Методика сенсорного інтеграційного лікування - це направлений процес підвищення здатності дитини сприймати і організовувати сенсорну інформацію, проявляється у виробленні адаптивних реакцій у відповідності з її психоневрологічними потребами, що забезпечує направленість та поступальність мимовільних рухових актів і лежить в основі набуття практичних трудових навичок і соціалізації.

Сучасна концепція Бобат-терапії спрямована на створення умов і мотивацій, які сприяють фізіологічному розвитку дитини з урахуванням всього розмаїття варіабельності неврологічного розвитку.

4. Взаємодія функціональних систем прослідковується на всіх етапах реабілітації дитини з органічним ураженням нервової системи. Цей "Тандем" лежить в основі розвитку дитини, без нього поступальний розвиток усіх функціональних систем неможливий. Гармонічний розвиток функціональних систем та їх взаємодія забезпечує достатню адаптацію дитини в оточуючому середовищі.

У дітей з органічним ураженням нервової системи, за даними Мюнхенської функціональної діагностики, функціональні системи розвинуті нерівномірно, що порушує їх взаємодію.

При недостатньому розвитку переважно сенсорної сфери (аналізаторний чи корковий рівень) недосконало розвивається когнітивна сфера, мовлення, емоційно-комунікативна, моторна сфери.

Дитина, яка виховується в умовах сенсорної депривації (психологічного або біологічного рівня), із запізненням ходить, не розуміє відстані між собою і предметами, тому часто натикається на них; погано пізнає навколишній світ, сюжетні та рольові ігри, затримується розвиток вольової поведінки, комунікацій та соціальної перцепції.

При недостатньому розвитку або порушенні переважно моторної функціональної системи дитина не в змозі вчасно та в повному об'ємі сприймати навколишній світ, у неї погано формуються просторові уявлення та конструктивне мислення, мовлення. Затримується мотиваційний рівень розвитку рухової сфери та спілкування.

Недостатність або недорозвиток когнітивної функціональної системи та мовлення позначається на формуванні інших сфер. У дитини малодиференційоване сприйняття навколишнього світу, занижений рівень соціальної перцепції, недостатня реалізація рухових можливостей, нерозуміння своєї особистості та відсутня можливість програмування своїх дій.

Розлади в розвитку емоційно-вольової та комунікативної системи, насамперед ускладнюють можливість планомірної реалізації всіх функціональних систем і блокують адаптацію дитини в оточуючому середовищі.

Таким чином, інтегральна індивідуальна програма реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи повинна забезпечити подальший розвиток усіх функціональних систем та їх взаємодію.

При цьому наголошуємо на доцільності:

1. Розвиток та формування функціональних систем забезпечується через концепцію "Тандем".

2. "Тандем" - співробітництво та взаємодія - має свої напрямки:

а)"сім'я-дитина-фахівець";

б)"Тандем" фахівців;

в)"Тандем" методик та методичних прийомів;

г)"Тандем" функціональних систем.

3. Індивідуальна програма реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи інтегрує на всіх напрямках "Тандему".

4. Концепція "Тандем" підвищує ефективність реабілітації цього контингенту хворих і забезпечує їх подальшу соціальну адаптацію.

Література

1. Венгер Л.А., Пилюгина З.Г., Венгер Н.Б. Воспитание сенсорной культуры ребенка. - М.: Просвещение, 1988.

2. Динейка К. Движение, дыхание, психофизическая тренировка. - Минск: Полымя, 1982. - 143 с.

3. Життєві кризи особистості (частина друга). Розділ І. Уроки драматичної педагогіки/ Науково-методичний посібник. - К., 1998. - с.4 - 26.

4. Лещенко М.П. Мороз Б. Полісенсорна основа формування мовлення в дітей з особливими потребами // Дефектологія. - 2001. - №1. - с.26 - 30.

Похожие материалы

Затримка розвитку мовлення у дітей з органічним ураженням нервової системи
Пологова травма. Перинатальні ушкодження центральної нервової системи гіпоксичного та травматичного ґенезу. Вроджені вади серця
Зв'язки між типами вищої нервової діяльності та типом темпераменту
Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи в дітей. Нервово-психічний розвиток дитини
Своєрідна концепція Г.С. Сковороди
Теоретичний аналіз понять "діти з вадами розвитку", "діти з вадами функцій", "діти з відхиленнями у стані здоров'я", "неповносправні особи"
Фізіологічне значення автономної нервової систем Особливості впливу на функції організму симпат
Методи діагностики ушкоджень нервової системи у дітей і обстеження неврологічного статусу у новонароджених
Загальні основи реабілітації
Філософські і методологічні основи учення Лейбніца