Метеорологічні умови та пожежна безпека сучасного робочого місця

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ХАРЬКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО - ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНТЕУ Тема: «Метеорологічні умови та пожежна безпека сучасного

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРЬКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО - ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КНТЕУ

Тема: «Метеорологічні умови та пожежна безпека сучасного

робочого місця»

Студентки гр. ТХ2-07

Титаренко Л.М.

спеціальності

«Технологія харчування»

Перевірив:

Доц. Батрак А.Г.

Харків 2011

Зміст

1. Характеристика приміщення в якому знаходиться офіс.

2. Вплив метеорологічних факторів на організм людини.

3. Освітлення виробничих приміщень.

4. Шуми (источники шума).

5. Електробезпека та пожежна безпека.

6. Евакуація людей із будівель та приміщень.

1. Характеристика приміщення в якому знаходиться офіс.

Людина в процесі праці перебуває в різних мікрокліматичних умовах. Мікроклімат – це клімат організму в місці його перебування. Він є одним із характерних параметрів екологічної ніші людини, в якій вона перебуває в даний час (гарячий цех, чи холодні підвали винного заводу).

Екологічна ніша виробничої діяльності включає в себе повітря робочої зони, яка є простором висотою до 2 м над рівнем підлоги чи площадки, де розміщене робоче місце.

Мікроклімат виробничого приміщення – це умови його внутрішнього середовища, які впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового опромінювання.

Таким чином, до нормованих показників мікроклімату робочої зони належать:

· Температура ( t, C )

· Відносна вологість (r, %)

· Швидкість руху повітря ( V , м/с )

· Інтенсивність теплового випромінювання (і,Вт/м)

Для вимірювання температури повітря використовують різноманітні термометри. Відносна вологість повітря вимірюється гігрометрами або психрометрами і визначається як відношення пружності водяної пари, що перебуває у повітрі, до максимальної потужності водяної пари, яка насичує повітря над поверхнею чистої води при даній температурі і виражається в відсотках.

Як відомо, зі зростанням температури повітря рівень відносної вологи падає, а тому слід постійно стежити за зміною температурного режиму.

2. Вплив метеорологічних факторів на організм людини.

Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та його працездатності. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінюванням і може зумовити переохолодження організму.

Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню конвективного теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровування поту.

При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад 30 С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри.

Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.

За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі впливу помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об’єму вдиху. За тривалого впливу холоду дихання стає неритмічним, частота та об’єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний обмін. З’являється м’язове тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Наслідком дії низьких температур є холодові травми.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.

Оптимальними (комфортними) вважаються такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи механізму терморегуляції, що не входить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття. Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату у робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій важкості робіт в теплий період року < +10 С та холодний період року > + 10 C .

3. Освітлення виробничих приміщень.

Значення виробничого освітлення

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людини одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності стомлювання очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація – пристосування вікна до змін умов освітлення (рівня освітлення)

Акомодація – пристосування вікна до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція – здатність окна при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно з статисти стичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світловому пофарбуванні інтер’єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20-40 %, різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.

При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутися засліплення працівників. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводить до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього – до швидкого втомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітляються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбивання яких знаходиться в межах 0,3-0,6 і бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

Основні вимоги до виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

Створювати на робочій поверхні освітлення, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

Не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що заходяться в полі зору;

Забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації зору;

Не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

Повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

Повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Види виробничого освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямим сонячним променем та розсіяним світлом небосхилу; штучним , що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтар та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим.

Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла.

Природне освітлення має важливе фізіологічне – гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (вірусу грипу). Окрім того, природне світло має психологічну дію, створюючи в приміщенні працівників відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно не постійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору. На рівень освітлення приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат, площа орієнтація світлових отворів, ступінь чистоти скла в світлових отворах,пофарбування стін та стелі приміщення: наявність предметів, що заступають вікно як зсередини так і з зовні приміщення.

Штучне освітлення передбачається в усіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень в темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно врахувати економічні показники.

4. Шуми (джерело шуму)

Шум – це поєднання звуків різної частоти й інтенсивності. З фізіологічної точки зору шум – небажаний звук, який шкідливо впливає на організм людини. Відомо, що усі коливання, які хвилеподібно поширюються в пружному середовищі повітря, води або твердих тілах, сприймаються органом слуху як специфічне слухове відчуття, тобто звук.

Будь-який збурений стан речовини або поля, що поширюється в просторі з часом, називають хвилею. Тіло, що збуджує хвилі називають джерелом хвиль. У газах, рідинах і твердих тілах механічні хвилі виникають внаслідок дії сил пружності.

Різні види коливань, які споконвіків викликалися природними явищами, сьогодні продовжуються сучасним промисловим обладнанням та засобами транспорту. Виробнича діяльність супроводжується значними рівнями шуму та вібрації, які негативно впливають на стан здоров’я працюючих. Крім шумового і вібраційного забруднення, шкідливий вплив на здоров’я людини мають інфразвукові та ультразвукові коливання.

Механічні коливання, що поширюються в пружному середовищі та мають не дуже велику амплітуду, називають звуковими, або акустичними. Людське вухо сприймає звукові хвилі з частотою коливань від 16 до 2000 Гц. Коливання з частотою меншою 16 Гц називають інфразвуковими, а з частотою понад 20000 Гц – ультразвуковим.

Область матеріального середовища, в якому спостерігаються звукові хвилі, називають звуковим полем, а звукові хвилі, що поширюються в повітрі - повітряним звуком. Коливання звукових частот в інженерних конструкціях і споруд називають структурним звуком. Він поширюється у вигляді поздовжніх і поперечних хвиль. Повітряний звук поширюється лише у вигляді поздовжніх хвиль. Швидкість поширення звуку в різних середовищах залежать від пружності та густини середовища і не змінюється зі зміною частоти коливання джерела.

Тривала дія шуму на організм людини призводить до розвитку хронічної перевтоми, зниження працездатності, виникнення таких симптом як поганий сон, сонливість, зниження слуху, порушення терморегуляції. Специфічною реакцією організму на акустичну дію є зміни у звуковому аналізаторі, що виникають під впливом шуму. Зниження слуху найчастіше виникає в умовах професійної діяльності та полягає в тому, що внаслідок звукового подразнення виникають біохімічні та гістологічні зміни у всіх відділах слухової системи.

Захист від шуму

Вирішення еколого - технічних проблем шумового забруднення можливе лише за умов створення наукових основ шумозниження шляхом акустичної оптимізації машин, механізмів і спеціалізованих засобів, медико – біологічних та організаційних заходів з врахуванням особливостей виробництва та приріотетності санітарно – гігієнічних заходів.

5. Електробезпека та пожежна безпека.

Сучасне виробництво органічно пов’язане з широким застосуванням електроенергії, особливо це стосується технологічного і транспортного устаткування. У процесі роботи з електричним устаткуванням, приладами і агрегатами необхідно дотримуватись вимог електробезпеки, які є системою організаційних і технічних заходів і засобів. Лише в такий спосіб можна забезпечити людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги та статичної електрики. Як відомо, електричним струмом називають всякий упорядкований рух носіїв електричних засобів.

Якщо за певні рівні проміжки часу через поперечний переріз провідника переходить однакова кількість зарядів, струм називають постійним (за величиною і напрямом). Силу струму вимірюють в амперах (А).

Якщо ж сила струму або напрям струму змінюється в часі, то такий струм називають змінним. Струми які змінюються лише за величиною, називають пульсуючим.

Ураження електричним струмом організму людини називають електротравмою. На виробництві кількість травм викликаних електричним струмом, відносно невелика, і становить 11-12% від загального числа, проте із всіх випадків травм зі смертельним наслідком на електротравми припадає найбільша кількість (близько 40%). До 80% усіх випадків ураження електричним струмом зі смертельним кінцем припадає на електричну напругу до 1000 В, у першу чергу тих, хто працює під напругою 220 – 380 В.

Електротравми поділяють на загальні (електричні удари) і місцеві, під якими розуміють чітко виражені місцеві пошкодження тканей організму, викликані впливом електричного струму або електричної дуги. Загальна електротравма (електричний удар) – це ураження центральної нервової системи, яке супроводжується судомним скороченням м’язів, зупинкою дихання, фібриляцією та зупинкою серця. Місцеві електротравми – це електричні опіки, електричні знаки на шкірі, металізація шкіри, механічні пошкодження і електрофтальмія (запалення зовнішньої оболонки ока).

Людина може отримати електротравму:

Під час доторкання неізольованих струмовідних частин, що перебувають під напругою.

Під час наближення на небезпечну відстань до неізольованих струмовідних частин, які перебувають під напругою.

Внаслідок дотику до стумовідної (металевої) оболонки (корпуса) електрообладнання, яка опинилася під напругою.

Внаслідок потрапляння під напругу при звільненні людини від впливу струму.

Внаслідок кроку в зону протікання струму.

Небезпечні та шкідливі фактори, пов’язані з пожежами

Пожежа – це контрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.

Пожежна небезпека – можливість виникнення та розвитку пожежі в будь – якій речовині, процесі стані. Слід зазначити, що пожеж безпечних не буває. Якщо вони і не створюють прямої загрози життю та здоров’ю людини (наприклад, лісові пожежі) то завдають збитків довкіллю, призводить до значних матеріальних втрат. Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих факторів:

· Токсичні продукти згорання;

· Вогонь;

· Підвищена температура середовища;

· Дим;

· Недостатність кисню;

· Руйнування будівельних конструкцій;

· Вибухи, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі.

· Паніка.

Основні причини пожеж

Для успішного проведення протипожежної профілактики на підприємствах важливо знати основні причини пожеж. На основі статистичних даних можна зробити висновок, що основними причинами пожеж на виробництві є :

Необережне поводження з вогнем;

Незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;

Порушення режимів технологічних процесів;

Невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки

6. Евакуація людей із будівель та приміщень.

При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло тепло, токсичні продукти згорання, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені терміни. Показником ефективності евакуації є час, протягом котрого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будівлях загалом не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.

Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.

Виходи вважають евакуаційними, якщо вони ведуть:

З приміщення першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

З приміщень будь – якого поверху, крім першого, в коридор, що ведуть на сходову клітку(в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

З приміщень в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, вказаними вище.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

Максимальна віддаль 1 між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення визначається за формулою

1=1,5 х Р,

Де Р – периметр приміщення, м.

Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох.

Двері на шлях евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчинянням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік. При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішній запори, котрі легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м, дверей – 0,8 м. Віддаль від віддаленішої точки цеху або приміщень до евакуаційного виходу визначається згідно зі СНиП 2.09.02-85 залежно від ступеня вогнестійкості приміщення та кількості людей, що евакуюються. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А, Б та приміщення IV та V ступенів вогнестійкості. Евакуація людей із будівель та приміщень.

Характеристика приміщення

Приміщення де знаходиться комп’ютерний офіс має наступну характеристику:

Двох поверхове приміщення збудоване з цегли, має сіруватий колір. Приміщення розташоване близько 50 метрів від проїжджої частини. Навколо будівлі знаходиться велика кількість зелених захисних зон. Будівля має шумоізольовані вікна, та звукопоглинающе покриття стін, тому рівень шуму в офісі низький.(Див. дод. 1) На даху приміщення розташований надійний блискавко захист. (Див. додаток 2).

Комп’ютерний офіс знаходиться на першому поверсі. Від офісу до евакуаційних дверей 5 метрів через коридор, який має ширину в 1,5 метра, двері замикаються лише на внутрішні запори, які легко відмикаються. Також в офісі присутні два вогнегасники, які заправлені вогнегасним порошком, та володіють високим бойовим характером. Це дозволить гарантувати високу якість порошкових вогнегасників. (Див. додаток 3). В офісі знаходяться 4 розетки на відстань від підлоги 1 метр та 2 вмикачі світла 1,7 м від підлоги. В зв’язку з тим що природне освітлення слабке, на робоче місце повинне використовуватись штучне освітлення.

Штучне освітлення здійснюється електричними лампами і прожекторами й поділяється на загальне, місцеве та комбіноване. Також в офісі заходяться 4 комп’ютери, на відстані один від одного 4 метри, 4 принтери, 2 телефони та прилад для прийняття факсу.