При використанні загальнодержавних і галузевих класифікаторів ревізори, аудитори повинні керуватися інструкціями до їх ведення, які містяться в окремому розділі кожного класифікатора. Структура системи класифікації інформації і зміст локальних класифікаторів описуються у складі проектної документації АСОІ окремим документом "Інструкція про порядок внесення змін і доповнень у класифікатор". Ревізор, аудитор відшукують за кодовим позначенням потрібний рядок класифікатора і таким способом декодують об'єкт дослідження, який міститься у машинограмі, проектній документації із створення АСОІ.
Системи кодування, які використовуються для побудови кодів техніко-економічної інформації на конкретному підприємстві, а також методика декодування об'єктів класифікації описуються в документі "Система класифікації і кодування" технічного проекту АСОІ. Наявність зазначеного документа на підприємстві, де впроваджено АСОІ, є обов'язковою умовою введення її в експлуатацію. Це зумовлено тим, що технічний проект для конкретного підприємства є нормативним документом, який регулює процес автоматизованої системи обробки даних, і зберігається у замовника після погодження з ним і складання акта затвердження документів технічного проекту.
Розділ "Описування структури кодових позначень" технічного проекту АСОІ, зокрема документ "Система класифікації і кодування", містить номенклатуру об'єктів кодування, структуру і розрядність кодового позначення і описання прийнятої системи кодування, класифікаційні таблиці. Ревізор, аудитор, використовуючи зазначені документи технічного проекту АСОІ, можуть відтворити дійсне значення одиниць інформації за їхнім кодовим позначенням.
У процесі функціонування АСОІ можливі зміни номенклатури об'єктів кодування, структури і розрядності кодових позначень. У цих випадках при декодуванні інформації треба користуватися документом технічного проекту "Система класифікації і кодування", беручи до уваги відповідні корективи класифікаторів, внесені у процесі функціонування АСОІ.
Характеристики об'єктів класифікації визначають за класифікаційними таблицями, в яких передбачено найменування класифікаційних групувань кожного розряду (групи розрядів) кодового позначення їх відповідно до прийнятої системи кодування. У зв'язку з тим що класифікатори складено в порядку нарощування кодових позначень, за ними можна легко відшукати повне або скорочене найменування об'єкта контролю.
Використання класифікаторів техніко-економічної інформації в ревізії й аудиті фінансово-господарської діяльності підприємств та об'єднань дасть змогу прискорити пошук і декодування інформації, що, в свою чергу, сприятиме скороченню строків проведення контролю і підвищенню його якості.
Інформаційне забезпечення ревізорів і аудиторів може бути приведено у певну систему. При дослідженні фактографічної інформації про фінансово-господарську діяльність підприємств для забезпечення потреб у нормативно-довідковій інформації (НДІ), до якої належать усі законодавчі акти, положення, інструкції, необхідно користуватися бібліотечними і власними довідковими фондами.
Основою інформаційно-пошукового апарату бібліотек є каталоги, упорядковані сукупності карток яких містять бібліографічне описання літературних джерел. Основні каталоги складають за принципом алфавіту або за іншими принципами систематизації знань. Крім основних створюють допоміжні каталоги: законодавчих і відомчих актів, постанов уряду. Відомості у картотеці часто зберігають лише до моменту видання бібліографічного покажчика, який включає відповідні публікації. Основними каталогами є систематичний і алфавітний.
Систематичний каталог організовують відповідно до діючої класифікації науки, проблеми якої визначено цифровими і буквено-цифровими позначеннями (індексами), сукупність їх ієрархічно розміщують у розділах, підрозділах, рубриках каталогу. Публікацію позначають одним або кількома індексами, якщо вона стосується кількох проблем. Картотеку з описуванням публікації розміщують у тих підрозділах систематичного каталогу, які позначено на ній відповідним індексом.
Алфавітний каталог створюють за чіткою послідовністю букв алфавіту залежно від кількості авторів, наявності спеціального, титульного редактора та ін. Першим словом, за яким описують літературне джерело і яке визначає розташування його у каталозі, може бути прізвище або перше слово назви публікації.
При створенні каталогів ураховують загальні правила й індексації публікації згідно з універсальною десяткового класифікацією (УДК) і бібліотечно-бібліографічною класифікацією (ББК). Разом з тим великі бібліотеки створюють свої варіанти зазначених систем, за допомогою яких відображають у систематичних каталогах нові поняття. Ці особливості узагальнюють у алфавітно-предметному покажчику (АПП), який с ключем до каталогу бібліотеки.
Аудитору, ревізору необхідно в процесі пошуку вивчити весь інформаційно-пошуковий апарат бібліотеки для прискорення пошуку потрібної літератури щодо питань, поставлених на вирішення аудиту, ревізії.
Алфавітно-предметний покажчик містить алфавітний перелік понять, зафіксованих у каталогах, та їхні індекси, а при системній розробці - весь тезаурус, до якого входить це поняття, з його розчленуванням і зв'язками. Разом з тим перелік багатьох публікацій не вміщується повністю в наявні рубрики, оскільки прискорення науково-технічного прогресу зумовлює виникнення нових знань, не передбачених при розробці індексів. Тому аудитор, ревізор мають володіти активними методами пошуку, що ґрунтуються на автоматизованих бібліотечно-бібліографічних системах, створених на технічній базі ЕОМ.
Приступаючи до складання списку потрібної літератури, аудитор, ревізор в умовах ручного і автоматизованого пошуку повинен сформулювати його початкові дані. Передусім вони повинні переглянути рубрики систематичного каталогу відповідно до теми дослідження, а потім знайти рубрикації, які містять необхідну для нього інформацію, як видно із змісту ідентифікаційних ознак, для пошуку літературних джерел за алфавітним або систематичним каталогом аудитору необхідно чітко, повно і однозначно сформулювати у своєму запиті пошуковий образ документа (ПОД) і правильно бібліографічне описати його. Тому вивчення інформаційно-пошукового апарату бібліотек є обов'язковим атрибутом для аудитора, ревізора.
Вивчення практики створення аудиторами, ревізорами власних довідкових фондів дає змогу узагальнити досвід і запропонувати форму інформаційної картки. Такі картки складають на основні чинні законодавчі і нормативні акти, методичні, довідкові, інструктивні та інші інформаційні матеріали, які використовуються в процесі проведення аудиту, ревізії. До карток вносять зміни і доповнення, що стосуються конкретних законодавчих актів і нормативно-довідкових документів. У них зазначають зміст внесених змін, орган, який вніс зміни, дату і номер реєстрації документа. Для створення інформаційного комфорту карти розташовують у спеціальній картотеці за правилами побудови систематичних і алфавітних каталогів. Разом з тим кожний аудитор, ревізор може створити власний алфавітно-предметний покажчик (АПП), а якщо є відповідна регіональна аудиторська організація, то така інформаційна система конче потрібна. Зокрема, інформаційні документи, які використовують під час аудиту, ревізії, можна групувати у рубриках, прийнятих для складання довідкової літератури з питань нормативних документів з фінансів, бухгалтерського обліку, фінансово-господарського контролю. Такими рубриками можуть бути: "Загальні питання організації і методології бухгалтерського обліку", "Фінансовий стан підприємства", "Облік і аудит використання коштів", "Облік і аудит товарно-матеріальних цінностей", "Облік і аудит використання праці та заробітної плати", "Облік і аудит використання інвестицій", "Облік і аудит виробництва продукції (робіт, послуг), витрат виробництва, калькулювання собівартості виробів" та ін. Можливі також інші групування інформаційних карток, що зумовлено професійними потребами аудитора, ревізора. Найбільш ефективним є розміщення інформаційних карток у базах даних АСОІ.
Отже, використання класифікаторів техніко-економічної та нормативно-правової інформації в фінансово-господарському контролі й аудиті дає змогу в умовах АСОІ автоматизувати пошук і декодування об'єктів дослідження, що, в свою чергу, скорочує строки контрольно-аудиторського процесу і підвищує його вплив на результати діяльності підприємства.