Команда route дозволяє додавати або видаляти маршрути в таблиці маршрутів, використовуваної ядром операційної системи. Ця команда віддається в такий спосіб:
route [add|del] target
Використовуючи аргументи add або del можна додавати або видаляти маршрут до target.
Найпростіше активізувати мережевий інтерфейс за допомогою команди:
ifconfig interface ip-address
При цьому, інтерфейсу interface призначається адреса ip-address, після чого інтерфейс активізується. Інші параметри вважаються рівними значенням за умовчуванням. Наприклад, маска підмережі визначається відповідно до класу використовуваної мережі IP. Для мереж класу В маска підмережі за умовчуванням дорівнює 255.255.0.0.
Команда ifconfig має більшу кількість різноманітних параметрів. Ця команда має наступний синтаксис:
ifconfig interface [[-net|-host] address [parameters]]
interface позначає ім'я інтерфейсу, address — це IP-адреса, призначена інтерфейсу. Це може бути або адреса, представлена в крапковій нотації із чотирма октетами, або ім'я, яке можна знайти в одному з файлів — /etc/hosts або /etc/networks. Ключі -net й -host явно вказують на те, чи це є адреса мережі або мережевого вузла відповідно.
Якщо команді ifconfig як параметр передати тільки ім'я інтерфейсу, вона просто відобразить поточну конфігурацію цього інтерфейсу. Якщо ifconfig буде запущена зовсім без параметрів, вона відобразить всі доступні на даний момент інтерфейси. При додаванні ключа -а будуть також відображені не активізовані інтерфейси. Наприклад, щоб переглянути інформацію про інтерфейс eth0, можна використати наступну команду:
# ifconfig eth0
Далі наведено список ключів команди ifconfig з відповідними іменами. Якщо яке-небудь із зазначених ключових слів просто включає деяке настроювання, то її можна виключити, указавши перед ключовим словом символ «мінус».
- Up - інтерфейс стає доступним для мережевого рівня ядра операційної системи. Цей ключ можна не вказувати, якщо в командному рядку присутнє поле address, що містить адресу інтерфейсу.
- Down - інтерфейс стає недоступним для мережевого рівня ядра. При цьому будь-яка передача даних через інтерфейс неможлива.
- Netmask mask - інтерфейсу присвоюється маска підмережі mask. Маска може бути зазначена як 32-бітне шістнадцятьоричне число, що починається із символів 0х, або як число в крапковій нотації.
- Pointopoint address – цей ключ використовується для настроювання IP-каналів зв'язку типу «точка-крапка», тобто таких, які з'єднують тільки два мережевих вузла.
- Broadcast address - звичайно широкомовна адреса виходить із адреси мережі установкою всіх бітів номера мережевого вузла в одиницю, однак у деяких мережах іноді використовується інша адреса. За допомогою цього ключу можна встановити будь-яку іншу широкомовну адресу.
- Metric number - за допомогою цього параметра в таблиці маршрутизації можна встановити значення метрики в запису, що відповідає даному інтерфейсу.
- Mtu bytes - цей параметр визначає величину максимальної одиниці передачі (MaximumTransmissionUnit, MTU). Це максимальна кількість октетів, що здатний підтримувати інтерфейс за одну операцію. Для мережі Ethernet це значення за умовчуванням становить 1500, а для інтерфейсів SLIP - 296.
- Arp - цей ключ використовується в широкомовних мережах на зразок Ethernet і пакетного радіо. Він дозволяє використання протоколу зіставлення адреси (AddressResolutionProtocol, ARP) для визначення фізичних адрес вузлів, що входять до складу мережі.
- -arp - забороняє використання ARP для цього інтерфейсу.
- Promise - включає режим прийому всіх пакетів (promiscuousmode).
- -promise - відключення режиму прийому всіх пакетів.
- Allmulti - передача даних на групу адрес.
- -allmulti - відключає режим передачі даних на кілька адрес.
internet інтерфейс зв'язок утиліта
Іноді виникає необхідність перевірити використані ядром таблиці ARP, наприклад, якщо є підозра, що адреса дублюється, що у Інтернеті є причиною зненацька виникаючої помилки. Для подібних цілей створена програма arp. Далі наведені можливі аргументи командного рядка цієї програми:
arp [-v] [-t hwtype] -a [hostname]
arp C-v] [-t.hwtype] -s hostname hwaddr
arp [-v] -d hostname [hostname...]
Всі аргументи hostname можуть бути або символьними іменами вузлів, або IP-адресами в крапковій нотації.
У першому з варіантів команди на екран виводиться запис ARP, що відповідає IP-адресі зазначеного мережевого вузла, або всім вузлам, якщо параметр hostname відсутній.
Використовуючи ключ -t, можна вивести на екран інформацію тільки про певний тип устаткування. При цьому можна використати ключові слова ether, ах25 або pronet, які позначають 10 Мбіт/с Ethernet, AMPR AX.25 й IEEE 802.5 token ring відповідно.
Ключ -s використовується для того, щоб додати в таблиці ARP адреса Ethernet мережевого вузла hostname. Інформація, уведена таким чином, не може бути змінена в ході роботи драйвера ARP. Аргумент hwaddr позначає апаратну адресу. За умовчуванням мається на увазі, що це адреса Ethernet, представлений у вигляді шести шістнадцятьоричних байтів, розділених символами двокрапки. Адреси інших типів апаратного забезпечення можна задати за допомогою ключа –t.
На відміну від ОС Unix, в операційній системі Windows початкове настроювання мережевих засобів здійснюється відразу ж при установці апаратних засобів, якщо такі підтримують режим plug-and-play. Надалі, ці настроювання можуть бути змінені в режимі конфігурування властивостей мережі.
Поточні настроювання для встановленого інтерфейсу можуть бути оперативно визначені за допомогою утиліти ipconfig, що виконується в командному режимі. Докладно ознайомитися з можливостями даної утиліти можна ввівши команду ipconfig ?, або скориставшись довідковою системою Windows.
Для перевірки відповідності адрес як і в ОС Unix, використовується утиліта arp.
У тому випадку, якщо всі настроювання виконано, і необхідно визначити є чи з'єднання з певним вузлом, треба використати утиліту ping або tracert.
1. В.Г. Олифер, Н.А. Олифер Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы/ Из-во «Питер»,- СПб., 2010.- 672 с.:ил.
2. UNIX. Библия системного администратора.: пер. с англ./ «Диалектика»,- М., 2009.- 528 с.
3. О. Кирх Linux для профессионалов. Руководство администратора сети/ СПб.: «Питер»,- 2010.- 368с.:ил.