Смекни!
smekni.com

Виникнення українського козацтва та заснування Запорізької Січі (стр. 2 из 2)

Природні укріплення козацької твердині підсилювалися 3 – 10 метровим валом і ровом . Вал змі­цнювався частоколом із баштами , в яких містилися бійниці . Усередині фортеці був майдан із пра­вославною церквою . Навколо церкви стояли великі довгі будинки – курені , де жили січовики , а та­кож оселі старшини , канцелярія . Трохи далі – склади , арсенали , ремісничі майстерні , торгові ла­вки .

Відомо 8 дніпрових січей . Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця ( нині на території міста Запоріжжя ) . Вона була зведена 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким й слугувала опорною військовою базою козацтва на пониззі Дніпра . Звідси протягом 1556 р. було організовано численні походи запорожців у володіння кримського хана й на турецькі фортеці . Одначе восени 1557 р. запорозька фортеця була зруйнована ордою кримського хана .

Від 60 – х років 16 ст. по 1593 рр. Запорозька Січ розташовувалася на острові Томаківка , 1593 – 1638 рр. – на острові Базавлук , 1638 – 1652 рр. – на Микитиному Розі , 1652 – 1709 рр. –на річ ці Чо­ртом лик , 1709 – 1711 рр. – на річці Кам’янка , 1711 – 1734 рр. – в Олешках , 1734 – 1775 рр. – на рі­чці Підпільна .

Розташована в недосяжності для урядової влади , Запорозька Січ навіть після смерті свого засно­вника продовжувала процвітати . Протягом 16 – 18 ст. вона набуває ознак держави : вона контролює величезну територію степової України , має свій уряд , військово – адміністративний устрій , влас­ний суд , самостійні дипломатичні відносини з іншими країнами .

Запорізька Січ дуже відрізнялася від більшості тогочасних феодальних держав . Кожен христия­нин чоловічої статі незалежно від свого соціального стану міг прийти до цього острова – фортеці з його непримітними куренями з дерева та очерету й приєднатися до козацького братства . Міг він при бажанні й покинути Січ . Жінок і дітей сюди не приймали , оскільки вважали , що в степу вони бу­дуть зайвими . Відмовляючись визнати авторитет будь – якого правителя , запорожці здійснювали самоврядування згідно з тими звичаями та традиціями , що формувалися протягом поколінь . Усі мали рівні права й могли брати участь у досить бурхливих радах , у яких частіше перемагала сторона , що найголосніше кричала .

На цих стихійних зборах обирали і з такою ж легкістю скидали козацьких ватажків – гетьмана чи отамана , осавулів , писаря , обозного та суддю . Кожен курінь ( це слово згодом стали вживати як назву військової одиниці , що жила в курені ) обирав аналогічну групу вищих офіцерів , або стар­шину . В період військових походів старшина користувалася абсолютною владою , включаючи право застосування смертної кари . Але в мирний час її влада була обмеженою .

Територія козацької держави називалася землями Війська Запорозького або Вольностями Війська Запорозького й простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміуса в Надазов’ї на сході . На півночі її межа проходила по річках Орелі ( на Лівобережжі ) та верхів’ях Інгулу й Інгульця ( на Правобережжі ) .

Взагалі запорожців налічувалося 5 – 6 тис., з яких 10 % , зміняючись , служили січовою залогою , в той час як інші брали участь у походах чи займалися мирним промислом . Січове господарство пе­реважно спиралося на полювання , рибальство , бортництво , солеваріння в гирлі Дніпра . Замість феодального примусу , якій ґрунтувався на закріпаченні й примусовій праці , у ній утвердилися принципи найманої праці . За внутрішнім устроєм козацька держава була своєрідним військовим то­вариством .

Для Січі , що лежала на торгових шляхах між Річчю Посполитою та Чорноморським узбережжям , важливу роль відігравала також торгівля . Попри засади братерства та рівності , якими керувалися запорожці , між козацькою старшиною та рядовими козаками ( черню ) поступово виникли соціально – економічні відмінності та напруженість , які час від часу виливались у заворушення .

Основну частину козацького війська становила піхота , кіннота ж була нечисленною . Військо мало гармати . Рядовий козак був озброєній рушницею ( мушкетом ) , пістолем , шаблею , ножем , списом , келепом ; використовувалися також лук і стріли . Січовики славилися як добрі гармаші , влучні стрільці , вправні рубаки .

Січ мала свій флот з великих човнів – чайок . Основу чайки – цього , по суті , корабля ( 20 м. за­вдовжки , 3-4 м. завширшки , осадка 2,5 м , швидкість до 15 км на годину ) – становило днище з ли­пового дерева , на яке набивалися бортові дошки ; він був оснащений однією – трьома щоглами з ві­трилами , веслами , двома кермами і ніс на борту чотири – шість гармат . Число гребців досягало 20 -30 чоловік , бойовий екіпаж складався з 50 – 70 козаків , озброєних рушницями та мушкетами . Ко­рогва для морських походів була біла із зображенням Св. Михаїла або корабля на червоному полот­нищі .

Перша звістка про похід козаків на чайках датована 1492 р. З початку 16 ст. козаки „ з волості “ та січовики вже постійно ходять морем на Крим і Туреччину . У 1510 р. розлютований хан наказав навіть „ замкнути “ Дніпро залізним ланцюгом . У походи вирушали до 80 , а в 20 – х роках 17 ст.- понад 100 – 150 чайок . Наскочивши на турецькі галери , козаки сміливо нападали на них і дуже ча­сто перемагали в бою .

Не відмовляючись від походів проти Туреччини та Криму , з 80 – 90 – х років 16 ст. запорожці почали брати активну участь у народних повстаннях на „ волості “ , як правило , очолюючи їх .

Таким чином , на початок 17 ст. існувало три чітко не розмежованих категорії козаків : заможні реєстрові козаки , які пішли на службу до уряду , запорожці , що жили поза межами Речі Посполитої , та величезна більшість козацтва , яка мешкала у прикордонних містах , вела козацький спосіб життя , але не мала офіційно визнаного статусу .

Козацтво на Україні – явище самобутнє , національне , суто народне . Воно виникло і сформува­лося як форма протесту українського народу проти зростаючого соціального та національно – релі­гійного гноблення , посилення кріпацтва і розвитку кріпосного права .

Козацька християнська республіка Запорозька Січ – відіграла винятково важливу роль в історії українського народу , насамперед у його національно – визвольній боротьбі , в розвитку збройних сил України та військового мистецтва , в освоєнні та заселенні степових просторів Центральної та Південної України .

Список літератури

1. Субтельний Орест Україна : історія ∕ Пер. З англ.. Ю. І. Кульчицького. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К .: Либідь , 1993. 720 с.: іл..

2. Історія України Курс лекцій у двох книгах . Книга 1 Від найдавніших часів до кінця 19 ст. Київ „ Либідь “ 1991

3. Уривалкін О. М., Конончук І. М. Історія України від стародавніх часів до сьогодення .- К.: Т-во „ Знання “ Україна 2001. – 240 стр., 22 карти.

4. Гайдуков Л. Ф., Крушинський В. Ю. Історія України : Посібник для старшокласників та абіту­рієнтів. К.: Либідь , 1999. – 272 с.

ПЛАН

1. Виникнення та еволюція козацтва на території України .

2. Створення Запорозької Січі .

3. Політико – соціальний та військовий устрій Січі .

4. Роль Запорозької Січі в історії українського народу .


ььььььььььСПИСОК ЛІТНРАТУРИ

ББББББ

Національний аграрний університет

Ніжинський агротехнічний інститут

Кафедра української мови

Реферат на тему :

„ Гетьманат “ на Україні у квітні – грудні 1918 р.

Виконав :

студент групи БМ – 041

Ю. В. Радченко

Перевірив : викладач

В. І. Хомич

Ніжин 2004