За висновками Ю. У. Засухи, В. К. Кононенка та інших (1986), годівля рано відлучених поросят комбікормами, до складу яких входять екструдовані горох з пшеницею та горох окремо, збільшує середньодобові прирости живої маси на 7—16 %. У тієї ж година екструдувати ячмінь для поросят недоцільно, оскільки при наявності його у комбікормі ріст тварин сповільнюється, а витрати корму зростають порівняно з тим молодняком, якому згодовували горох і пшеницю. Вікорістання комбікорму з екструдованим горохом та пшеницею і тільки горохом зменшує витрати корму на одиницю приросту живої маси на 0,5 — 15,5%, що дає змогу на 1 ц приросту економити 0,2 — 0,5 ц концентрованих кормів. [2]
1.3.7 Гранулювання цілого зерна.
З метою економії витрат енергії на підготовку кормів до згодовування в деяких країнах розроблено технологію виготовлення гранул з цілого зерна ячменю, вівса, гороху високої вологості (16—25 %). У процесі виготовлення гранул в суміш добавляють інші необхідні компоненти. Поклад від вологості зерна і розмірів гранул (3,1—7,9 мм) потужність лінії —200—350 кг гранул за годину. У балансових дослідах на свинях не спостерігалось різниці в перетравності органічної речовини, протеїну та інших речовин у складі таких гранул порівняно з гранулами з подрібненого зерна чи борошна. Інтенсивність зростанню тварин і оплата корму в обох варіантах досліду булі однаковими. Середньодобові прирости при згодовуванні гранул з цілого зерна становили 736—764 г, тоді як при використанні гранул з борошна — 746—766 г, оплата корму — відповідно 2,62—2,54 і 2,60—2,54 кг/кг.[7]
1.3.8 Дріжджування зерна.
Дріжджі — природні концентрати вітамінів групи В, які мають особливі1 значення при згодовуванні молодняку всіх видів сільськогосподарських тварин. Якщо порівняти дані за вмістом вітамінів у складі зерна кукурудзи, дріжджів і трав'яного борошна, то видно, що в дріжджах їх значно більше.
Дріжджі — багате джерело провітаміну D. Вітамін D за дефіцитністю можна поставити на перше місце серед інших вітамінів. Навіть у кращих за вмістом вітаміну Про корми, таких як сіно, молоко і риб'ячий жир, його незначна кількість. Вітамін D відіграє важливу роль у мінеральному обміні та в запобіганні захворюванню тварин на рахіт. Особливо він необхідний для молодняку всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці.
Вміст вітаміну D у дріжджах можна збільшити до 110—120 тис. ІО на 1 г шляхом опромінення їх ультрафіолетовим промінням, тоді як у високоякісному риб'ячому жирі його міститься 100 ІО.[10]
У дріжджах є ряд ферментів та інших біологічно активних речовин, які поліпшують обмін речовин в організмі тварини. Комплекс факторів у дріжджах зумовлює підвищення інтенсивності зростанню тварин, повніше використання кормів, стійкість молодняка проти захворювань, підвищення плодючості та вмісту жиру в молоці корів. Отже, це — високопоживний дієтичний корм для всіх видів тварин та птиці.
Характерною фізіологічною особливістю більшості дріжджів є їх властивість викликати спиртове бродіння цукрів, при якому відбувається розпад цукрів на спирт та вуглекислий газ. Утворення спирту зумовлено діяльністю ферментного комплексу. Спиртове бродіння особливо інтенсивне у анаеробних умовах, оскільки внаслідок бродіння дріжджі одержують необхідну їм енергію для життєвих процесів. На противагу цьому в аеробних умовах (за наявності кисню) при продуванні повітря дріжджі не зброджують, а окисляють вуглеводи, спирт при цьому майже не утворюється, посилюються синтетичні процеси, дріжджі розмножуються і при аерації середовища нагромаджується значно більше біомаси, ніж в анаеробних умовах. За умови дотримання технології дріжджування вміст протеїну підвищується в 1,5—2 рази.
Ефективність дріжджування залежить від кількості вирощених дріжджових клітин на одиницю кормової маси. Високоякісними вважаються такі дріжджі, концентрація дріжджових клітин у яких становить 60—260 мли. у 1 мл.
Добре дріжджуються корми, багаті крохмалем Т (кукурудза, овес, ячмінь), декілька гірше — пшениця і висівки. Суть процесу полягає в тому, що при розмноженні дріжджів ними використовуються небілкові азотисті з'єднання зерна для синтезу повноцінних білків власних кліток. У дріжджованому кормі підвищується зміст біологічно активних речовин, ферментів, вітамінів і естрогену.
В даний час дріжджування зернових кормів рекомендується застосовувати не тільки для свиней, але і для молочної худоби, позитивний ефект ох згодовування дріжджованих кормів високопродуктивній молочній худобі в зимових і пасовищних умовах одержаний в підмосковному колгоспі «Ленінський промінь». [9]
Суть технології виробництва дріжджів полягає в створенні найсприятливіших розуму для інтенсивного зростанню та швидкого розмноження у живильному середовищі й одержанні найбільшої кількості дріжджових клітин, які потім стають джерелом протеїнових та вітамінних кормів для тварин.
Поживним середовищем для дріжджів є цукор та продукти гідролізу білка, а також аміачні солі (джерело азоту), мінеральні речовини. Тому в кормову масу перед дріжджуванням вносять диамонійфосфат та мікроелементи. У виробництві набула поширення рідка комбінована закваска «Саратовська-3».
У ряді господарств виготовлення рідких кормових дріжджів — значний резерв підвищення продуктивності тварин. Так, в Усть-Лабинському районі Краснодарського краю на міжгосподарському підприємстві «Прогрес» по вирощуванню та відгодівлі молодняка великої рогатої худоби використовують для годівлі худоби високоякісні кормові дріжджі і за рахунок цього, особливо в зимовий період, середньодобовий приріст живої маси молодняка збільшується на 80—100 г. Цех по дріжджуванню в господарстві розширюється до потужності 30 т рідких дріжджів за добу. Дріжджі є важливим фактором збереження молодняка.[7]
Література:
1. Баканов В.Н., Меньки В.К. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1989. — 511 с.
2. Богданов Г.А. Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин – 2-є вид.; К.: Урожай, 1986- 495 с.
3. Богданов Г.А. та інш. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1990.- 624с.
4. Жадан А.М. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.: Колос, 1977.
5. Калашников А.П. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1986.-352 с.
6. Корма: Приготовление, хранение, использование: Справочник/ В.В. Щеглов, Л.Г. Боярський. – М.: Агропромиздат, 1990. — 255с.
7. Кулик М.Ф., Бабійчук М.В., Хіміч В.В. Раціональне використання зерна у годівлі сільськогосподарських тварин. – К.: Урожай, 1988.— 88 с.
8. Максаков В.Я. Годівля сільськогосподарських тварин.-К.: «Урожай», 1987.-168 с.
9. Менькин В. К. Кормление животных. -2-е изд., перераб. и доп.-М.:Колос, 2004.— 360 с.
10. Проваторов Г.В. Годівля сільськогосподарських тварин.-Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004.-510 с.