Виходячи з рекомендованих норм годівлі на одну корову м”ясної породи з шлейфом необхідно в рік заготовляти 60-65ц і на середньорічну голову молодняка 22-23ц кормових одиниць. Крім цього, треба передбачити страховий фонд в розмірі 11-12ц кормових одиниць.
При організації годівлі маточного стада доцільно виділити два основних періоди - сухостійний і підсисний.
В сухостійний період корови та нетелі за два місяці до отелення повинні прирости на 45-50 кг. В цей період їм необхідно забезпечити по 1,4-1,6 кормових одиниць на 100 кг живої маси. На 1 кормову одиницю повинно припадати 108-110 г перетравного протеїну. До складу раціонів повинно входити 38-40% сіна, 12-15% соломи, 15-20% сінажу або силосу і 20-25% концентратів.
Особливу увагу слід надавати годівлі корів, які щойно отелилися. Протягом перших 9-10 днів після отелення корів слід годувати в основному грубими кормами, а потім поступово збільшувати даванки соковитих кормів і концентратів до повної норми.
Влітку корови з телятами повинні максимально використовувати пасовище.
В м”ясному скотарстві телят вирощують під матерями на підсосі до 6-8-місячного віку. Крім молока матері, підсисних телят потрібно підгодовувати грубими і концентрованими кормами. Новонароджене теля має спожити молозиво через 30-40 хв, але не пізніше 1,5 год після народження у кількості 1,5-2 кг. При невиконанні цієї умови телята часто хворіють на шлунково-кишкові захворювання внаслідок зниження резистентності організму, спостерігається загибель молодняка.
За підсисний період теля висисає 1200-1600 кг молока (продуктивність м’ясної корови). У перші 3-4 місяці після народження основним кормом для теляти є лише молоко. Для підгодівлі телят використовують сіно злакових і бобових культур, сінаж, силос і концентрати.
Після підсисного періоду особливості годівлі телят залежать від їх призначення.
Рівень годівлі ремонтних телиць повинен забезпечити їх добрий розвиток і високу класність за живою масою відповідати вимогам класу еліта.
Влітку телиць випасають, а при дефіциті трави їх треба підгодовувати зеленою масою.
Годівля племінних бугайців має бути достатньою за рівнем енергії, кількістю органічних та мінеральних речовин і вітамінів, щоб забезпечити їх майбутню статеву активність і в 14-16 міс уже використовувати для відтворення.
Взимку структура раціонів племінних бугайців за поживністю може бути такою: сіна - 25-30, соковитих кормів - 25-30, концентрованих 40-45%.
Особливу увагу слід приділяти годівлі нетелей і тілебних корів, для цього при стійловому утриманні вони повинні одержувати по 2-2,5кг концентратів цілодобово.
Робота по відтворенню стада повинна забезпечити щорічне одержання теляти від кожної корови.
Маточне поголів”я м”ясної худоби формується за рахунок міцної конструкції, які не мають захворювань кінцівок і вим”я. Щорічно треба проводити вибраковування 30% маток із основного стада. Причиною бракування корів, крім захворювань, є яловість на протязі поточного року.
Для правильної організації відтворення стада маточне поголів”я формують в однорідні групи по 20-25 голів, починаючи від отелень до відлучення телят. Різниця в строках отелення в даній групі не повинна перевищувати 30 днів.
Для того, щоб отримати турові отелення в лютому-березні необхідно провести осіменіння та парування корів і телиць в травні-червні. Якщо корови не запліднились в цей період, їх вибраковують.
На фермах необхідно обладнати пункти штучного осіменіння корів і телиць м’ясних порід. Навантаження на бугая при ручному паруванні не повинно перевищувати 45-50 корів і телиць в рік. Бугаїв-плідників слід утримувати окремо при добрих умовах годівлі і утримання.
Як вибрати молочну корову.
Велика рогата худоба може виробляти значну кількість продукції при порівняно невеликих витратах зернових кормів. Молоко і молочні продукти є незамінними у нашому раціоні. Від корови за рік можна отримати: 4000 - 5000 кг молока, що повністю задовольняє потребу в цьому продукті 8-10 чоловік. Крім того, бугайці, корови і навіть телята після забою дають велику тушу, яка у вигляді яловичини, телятини і ковбасних виробів складає основу нашого харчування, забезпечуючи організм білками. Добовий приріст молодняка складає 800 - 1000 грам. До 16-18 міс. віку молодняк досягає живої маси 400-450 кг і більше. Шкіра - основний матеріал для взуттєвої промисловості, з відходів шкіри виварюють столярний клей, шерсть іде на повсть, а роги дають матеріал для різних галентерейних виробів. Велика рогата худоба є основним постачальником гною на наші городи.
Сучасне тваринництво розвивається у трьох напрямах - молочне, м’ясне, комбіноване, або молочно-м’ясне і м’ясо-молочне.
Молочні породи: українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, червона польська.
М’ясні породи: волинська м’ясна.
Породи комбінованого напрямку продуктивності: симентальська, бура карпатська і пінцгау.
Вибір молочної корови - справа складна. Але є багато ознак, які свідчать про здатність корови до продукування молока чи м’яса.
Продуктивність худоби можна оцінювати за зовнішнім виглядом - екстер’єрними ознаками тварин. Тварини молочного напряму продуктивності характеризуються видовженою головою. Вуха з тонкою і щільною шкірою. Шия без верхнього вирізу, з дрібними складками, у м’ясних тварин коротка.
Висока і довга холка - у тварин молочного і комбінованого напряму продуктивності. У тварин м’ясного напряму - частіше низька і навіть роздвоєна через пишність розвитку мускулатури.
Груди - глибокі і широкі з круглими ребрами, ноги - широко поставлені, з розвинутими м’язами. Сприятливою умовою для розвитку органів грудної порожнини є довга і глибока грудна клітка. Оптимальною вважається глибина грудей, яка складає 50% висоти у холці. Постановка ребер у молочних корів така, що до горизонту утворює кут у 145 градусів, а у відгодівельних тварин - у 120 градусів. Тулуб молочної худоби в задній частині має більшу глибину, порівняно з передньою. У м’ясної худоби груди широкі, глибокі, але трохи вкорочені, ребра круті, поставлені близько одне до одного. Лінії спини і черева йдуть паралельно.
Спина у тварин всіх напрямів продуктивності повинні бути рівна, широка з вигнутими ребрами. Довга спина вказує на молочність корів, коротка - характеризує тварин скороспілих, які краще відгодовуються.
У молочної худоби поперек дещо довший, ніж у м’ясної. Він повинен бути широкий, міцний і на одному рівні з лінією спини і крижів. Бажаними для великої рогатої худоби є крижі широкі, довгі і горизонтальні
Статева зрілість у ВРХ настає рано. Вже у 6-8 міс. у молодняка починають функціонувати органи розмноження. В теличок у цей час дозрівають фолікули і яйцеклітини виводяться в порожнину матки, чітко проявляються ознаки тічки та охоти. У бугайців виробляється придатна для запліднення сперма. Відбуваються також зміни у будові тіла бугайців і теличок, внаслідок чого поступово набудуть властивостей, характерних для тварин різної статі.
Важливо пам'ятати, що настання статевої зрілості молодняка не є приводом для проведення парування. Передчасна вагітність затримує розвиток телиць, негативно позначається на їхній майбутній продуктивності, нерідко призводить до важких отелень. Телята від рано спарованих тварин народжуються дрібні і кволі, часто хворіють. Тому бичків і теличок після 5-міс. віку необхідно утримувати окремо. Цього правила особливо слід дотримуватись влітку, коли тварин випускають на пасовище і можливість перебування бичків разом з теличками збільшується. Дуже важливо, щоб перед наближенням пасовищного періоду бугайців каструвати. Це позбавить зайвих турбот, пов’язаних з сумісним утримуванням бугайців і теличок на пасовищах.
Вік першого парування телиць залежить від породи та їх розвитку. Тварин скороспілих порід парують раніше, ніж пізньоспілих. Незадовільний розвиток телиць також затримує вік першого парування. Найкраще перший раз телиць парувати у 17-18 місячному віці, коли вони досягнуть 60-70% живої маси корови. Орієнтовно залежно від породи телиці повинні мати таку живу масу, кг: червоної степової, червоної поліської не менше - 300; бурої карпатської, симентальської, чорно-рябої - 300-340. Затримувати строки парування, якщо тварини нормально розвинені і вгодовані, не слід, оскільки це може стати причиною яловості.
Важливо своєчасно виявити корів і телиць в охоті. Цього досягають, уважно стежачи за ознаками, що її супроводжують. Під час охоти тварини неспокійні, ревуть погано їдять, часто п’ють воду. У корів здебільшого знижується продуктивність. У череді вони активно рухаються, прогинають спину й піднімають корінь хвоста, обнюхують інших тварин, плигають на них і спокійно стоять, якщо тварини плигають на них. Зовнішні статеві органи припухають і червоніють, причому інтенсивність забарвлення посилюється до кінця охоти. З піхви виділяється спочатку прозорий, а потім мутний слиз, що часто звисає в вигляді довгих ниток.
Охота у корів найчастіше настає через 19-21 день після отелення і приблизно через такі ж проміжки часу повторюється, якщо тварина залишається незаплідненою. Проте є корови, в яких охота може настати через 16 або 28 днів після закінчення попередньої.
Вираження ознак охоти та її тривалість залежать від багатьох факторів: умов годівлі та утримання тварин, індивідуальних особливостей, віку і сезону року. При недостатній чи неповноцінній годівлі, а також незадовільній або надмірній вгодованості тварин охота проявляється в’яло, зовнішні ознаки її виражені слабо. Таке явище спостерігається нерідко у корів і телиць у зимовий період, особливо, якщо тварин постійно утримують у тісних, брудних і недостатньо освітлених приміщеннях, без руху.