Про місто Надвірну є також виданий фотонарис під назвою “Надвірна: поема в світлинах”, який виданий за ініціативою депутатів Надвірнянської міської ради третього демократичного скликання. В ньому можна конкретно побачити, що таке Надвірна, її історичне обличчя, чим вона живе та славиться.
Також при написанні бакалаврської роботи використана література довідкового характеру. Це, зокрема, путівник за редакцією Д. Криницької виданий в Івано-Франківську у 2003 році під назвою “Івано-Франківська область: туристичний путівник”, а також довідник “Паспорт населених пунктів Надвірнянського району. Довідник” [47].
Таким чином, з історії Надвірної нагромаджено чимало літератури. Історико-краєзнавчі дослідження висвітлюють найрізноманітніші сфери її життя.
Об’єктом дослідження є місто Надвірна з його багатою історією.
Предметом дослідження є особливості суспільно-політичного, соціально-економічного і культурного розвитку міста в різні періоди його існування (від середньовіччя до сучасності).
Метою бакалаврськоїроботи є спроба на основі вивчення доступних джерел і літератури обґрунтувати суспільно-політичний та культурний розвиток міста. Для досягнення цієї мети перед автором були поставлені наступні завдання:
- зібрати та систематизувати історико-краєзнавчий матеріал з даної проблеми;
- дослідити історію виникнення населеного пункту, походження назви, перших власників міста;
- охарактеризувати період перебування Надвірної під короною Речі Посполитої;
- дати аналіз перебування Надвірної у складі Австро-Угорщини;
- простежити процеси, які відбувалися у ХХ – на початку ХХІ століття;
- висвітлити діяльність видатних особистостей та їхній внесок у розвиток міста;
- охарактеризувати розвиток культури міста, пам’ятники та визначні місця.
Хронологічні рамки дипломної роботи охоплюють період з часу заснування міста до сьогодення. Верхньою межею дослідження є 1589 рік – перша достовірна писемна згадка про Надвірну (хоча з даного приводу між вченими точаться суперечки). Нижньою межею дослідження є 2006 рік – сучасний етап розвитку міста.
Теоретично-методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи об’єктивності, історизму та комплексний підхід до висвітлення теми.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що з не заідеологізованих позицій висвітлено різні сфери історичного розвитку міста Надвірна.
Теоретична і практична значущість полягає в тому, що зібраний фактичний матеріал і зроблені висновки можуть бути використані для вивчення відповідної теми у школі з історії України та історичного краєзнавства, вищих навчальних закладах, а також для написання рефератів, курсових робіт на краєзнавчу тематику, при підготовці путівників по Гуцульщині.
Структура дослідження визначається характером теми, поставленою метою і завданнями дипломної роботи. Її складовими частинами є вступ, п’ять розділів, висновки та список використаних джерел і літератури, додатки.
Розділ І
З історії заснування міста
На правому березі річки Бистриці – Надвірнянської в передгір’ї Українських Карпат, розкинулося місто Надвірна. Поверхня його слабо хвиляста [29, с.397].
Місто розчленовує на дві частини річка Ворона, притока Бистриці. Ріки Бистриця і Ворона мілкі, лише в деяких місцях трапляються глибокі місця.
Історико-етнографічна територія міста займає межиріччя Дністра і Пруту. У джерелах XVII-XVIII століття ця територія називається південно-східним кутом Галичини або Покуттям.
Від початку ХІХ століття дослідники намагаються визначити, до якого етнографічного ареалу належить Надвірна. І. Вагилевич, С. Вітвицький, Я. Головацький, М. Домашевський зараховують місто і навколишні села до Гуцульщини [6, с.34].
Академік, професор Володимир Васильович Грабовецький гуцульськими вважає такі міста і села: Богородчани, Надвірну, Делятин, Печеніжин, Яблунів, Уторопи, Пустинь, Косів, Кути, Снятин, Марківці, Пнів, Пасічну, Молодятин, Золотий Потік, Лючу, Ковалівку, Рожнів, Кобаки [11, с. 26].
Інша група вчених, а саме Д. Бучко, С. Грабець, Я. Закревська, В. Шухевич не вважають Надвірну гуцульською, а відносять її до Покуття [20].
Найповніше визначення ареалу Гуцульської етнографічної групи, до якої Надвірна не ввійшла, подає Я. Вардзарук. В основу дослідження він поклав етнографічний, лінгвістичний, географічний, музичний та порівняльний критерії «спавжньою Гуцульщиною на Прикарпатті є всі населені пункти Верховинського району та ряд сіл Косівського району (Яворів, Снідавка, Шепіт, Брустори, Річка, Соколівка, Бабин, Малий і Великий Рожин, Розтоки)» [6, с. 35-36].
Історія заселення Надвірної надзвичайно складна і своєрідна. Зміна суспільних відносин, перехід міста у володіння від однієї до іншої держави істотно вплинули на особливрсті формування, відтворення і структуру населення.
Від 1669 року чисельність населення Надвірної інтенсивно зростала. На цей процесс впливали сприятливі природні умови, близькість торговельних шляхів, що звязували місто з західними державами, віддаленість ві державного кордону, а внаслідок цього сприятливе стратегічне положення, зацікавленість власників міста у його заселенні. Протее через ряд причин 1875-1982 років демографічний приріст припинився. Спричинилося до цього голод, епідемії, антисанітарні умови життя і побуту, відсутність медичної допомоги [10, с.12].
До середини XVII століття більшість населення Надвірної становили українці, а також згодом сюди починають переселятися поляки, що було викликане наявністю тут деяких свобод, частину їх становили нащадки дрібної шляхти, які прийшли разом з великими магнатами (до Надвірної - Куропатви), а також частину населення становили євреї. Менший національний прошарок населення міста становили вірмени. Російськомовне населення з’явилося вмісті після того, як його окупували радянські війська у 1944 році [10, с. 14-16].
Споконвіку люди не були байдужі до назв своїх поселень. Коли виникла Надвірна, хто був її засновником, звідки походить назва міста?
Ніхто не стане заперечувати, що Надвірна належить до найдавніших міст Прикарпаття. На це питання історики й досі не мають єдиної відповіді.
Найбільшого поширення набула версія, що виникнення Надвірної пов’язане з селом Пнів та Пнівським замком. Волидимир Грабовецький так писав з цього приводу: «На прикінці XV століття Пнівським маєтком заволодів шляхетський рід Куропатвів…З метою збільшення доходів магнати Куропатви відвели частину території під містечко, яке вперше в письмових актах згадується від 1585 року. Воно отримало назву Надвірна, тобто поселення на дворі» [11, с. 28].
Польський письменник І. Ступницький висунув іншу версію: „Назва Надвірної походить від особистої надвірної служби знатних Потоцьких, яка в замку, напевне, Пнівськім, не мала місця, зосталася осаджена біля нього в присадибних будинках, з яких згодом містечко постало” [10, с. 20].
Дещо іншого погляду дотримується вчитель історії Надвірнянської загальноосвітньої школи №2 Петро Левицький: „Отже, смію стверджувати, - пише історик, - що в кінці XIV – початку XV століття, правдоподібно Потоцьким, був вибудуваний замок, від якого і почалася Надвірна. У XVІ столітті, коли зміцнюються родинні зв’язки Потоцьких і Куропатвів, Надвірна із замком переходить до Куропатвів” [25]. І далі так пояснює своє твердження: «…Надвірна походить не від Пнівського, а від Надвірнянського замку, який був збудований у чудовому парку в кінці XIV – початку XV століття кимось із шляхетського роду Потоцьких» [33, с. 7].
На нашу думку, Надвірна постала набагато раніше, ніж про неї згадується в документах. Не виключено, що спершу вона булла звичайним селом, як і більшість міст і містечок. Історики О. Яблуновський та І. Шараневич довели, що у другій половині XVІ століття польські королі, виходячи з економічних причин, підняли багато сіл до рангу міст.
Вказати точну дату заснування Надвірної ми не можемо. Рік заснування стародавнього міста, у тому числі й Надвірної, завжди викликає суперечки. Уперше згадується Надвірна у 1589 році в протестації, яку подав до суду Микола Куропатва. Серед перерахованих поселень згадується і містечко Надвірна. Зберігається цей документ у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника, і йдеться у ньому про напад татар на Галичину 1589 році, внаслідок якого було знищено документи, які засвідчували право власності автора протестації на села Пнів, Битків, містечко Надвірна [4]. Саме з цього приводу в 1989 році місто відсвяткувало своє 400-ліття. Проте в останні роки історикам вдалося розшукати архівні документи, в яких Надвірна згадується ще у 1578 році.
Без сумніву, що місто засноване набагато раніше. Коріння сучасних надвірнянців сягає ще кам’яної доби. Проживали тут праслов’янські та слов’янські племена, котрі залишили по собі могильники, відомі як Карпатські кургани, а на горі поблизу міста – залишки свого поселення, знане як “городище”. До речі, гора, на якій воно знаходилось і до нині називається Городище.
Український археолог Я. Пастернак, проводячи розкопки у 1934 році, виявив на території міста залишки укріпленого валами і ровами городища. Датується воно Х – ХІІІ століттям. У 1960 році ці дані підтвердив О. Ратич, 1962 році – О. Роппопорт, 1979 – 80 роках – Богдан Томенчук. Городище розташоване на північно-західній околиці Надвірної, на високому відрозі гори Городище, на лівому березі Бистриці.
Городище було побудоване на важкодоступному підвищені, з трьох боків оточеному крутими схилами, а з четвертого – лісом. Крім природного захисту, основну частину оборонної системи становили штучні укріплення – вали і рови. Найімовірніше, що це було військове городище, поблизу якого могли зупинятися люди. Можливо, входила територія сучасної Надвірної до Галицької, а згодом до Галицько-Волинської держави. Цілком ймовірно, що далекі предки сучасних надвірнянців ходили в походи під стягами славних князів Ярослава Осмомисла і Данила Галицького. Мабуть, у складі княжої дружини вони хоробро билися у 1223 році з монголо-татарами на р. Калці, а в 1240 році разом з галицьким воєводою Дмитром мужньо захищали від орд Батия золотоверхий Київ.