Смекни!
smekni.com

Поняття криміналістичної версії (стр. 4 из 7)

За інших рівнихумов насампередвиконуються дії,результатиякихмають значення для перевіркикількох версій, а також ті, які в тому чи іншомуконкретному випадку можутьдати істотніше та надійніші результати. Дії, спрямовані на встановлення попередніх епізодів злочину, доцільно виконувати до здійснення заходів, спря­мованих на перевірку фактів, виявлених пізніше.

Важливе загальне правило перевірки версій полягає в тому, що перевірка здійснюється доти, поки висунута версія не буде спросто­вана або поки не з'являться умови, за наявності яких її можна буде вважати об’єктивною істиною.

Філософи твердять, що припущення про будь-який факт перетво­рюється на достовірне знання про нього, якщо можна довести, що з цього факту й тільки з нього випливають виявлені наслідки. Гіпоте­за перетворюється на достовірне знання й тоді, коли доведено, що з усіх можливих причин певного факту треба виключити як недоведені всі причини, крім однієї, що спричинила цей факт.

Наведені умови достовірності гіпотези застосовують і до криміна­лістичних версій.Версія достовірна в таких випадках:

• якщо було висунуто всі можливі припущення стосовно обста­вини злочину, яка перевіряється, іпри розслідуванні на основі нових додаткових даних не виникло іншої версії, що стосується тієї ж обставини. Наприклад, у справі про вбивство з трьох можливих версій (умисне вбивство, необережне вбивство, не­щасний випадок) підтвердилася версія про умисне вбивство. Якби при розслідуванні було встановлено, що можливих при­чин смерті в цьому разі більше, то виключення двох із них не було б достатнім доказом істинності третьої версії. Версія про умисне вбивство стала б неправильною, а істинною була б вер­сія (про самогубство), не висунута слідчим;

• усі висунуті версії про певну обставину були перевірені, і всі їх, за винятком однієї, що була об'єктивно підтверджена, було спростовано та відкинуто;

• усі наслідки (обставини), що логічно виводяться з підтвердже­ної версії, були всебічно досліджені та знайшли підтвердження, тобто виявлені насправді;

• підтверджена версія повністю узгоджується з усімаіншими об­ставинами справи.

Тільки за наявності сукупності наведених умов можна визнати версію, що підтвердилася, такою, що відповідає дійсності, виражає об'єктивну істину по справі.

Зазначені умови достовірності можна застосовувати тільки до од­норідних версій, тобто до тих, що стосуються однієї обставини злочину, яку перевіряють. Якщо, наприклад, перевіряють три версії: про спосіб, мотив і суб'єкт злочину, то підтвердження будь-якої з них ще не є підтвердженням її достовірності. У цьому разі наведені раніше умови достовірності версій застосовувати не можна, бо версії, які перевіряють, не є однорідними. Зазначимо також, що в цьому разі щодо трьох різних елементів складу злочину було висунуто тільки по одній версії, тоді як будь-яка обставина справи, яку перевіряють, по­роджує два протилежних припущення (версії): тезу та антитезу (вчи­нено розкрадання — розкрадання не було). Тільки за умови перевір­ки однорідних версій можна застосовувати умови достовірності.

2. Елементи планування. Особливості планування при порушенні кримінальної справи по офіційним матеріалам і розшуковим даним.

Розслідування злочинів є нездійсненним без чіткої організації плануван­ня одного із загальних принципів методики розслідування.

Другим напрямом оптимізації діяльності слідчого є планування. Це одна з обов'язкових умов розслідування, що являє собою складний розумовий процес, який полягає у визначенні завдань попереднього слідства, а також шля­хів і способів їх вирішення відповідно до ви­мог закону.

Планування – це складний розумовий процес, суть якого полягає у визначенні направленості і засобів розслідування, способів і засобів їхнього рішення в рамках закону. Воно не є методом розслідування, як іноді вважають, оскільки саме по собі не слугує засобам встановлення істини.6

Планування має здійснюватись з додержан­ням певної системи принципів. Воно повинне бути законним, тобто визначення завдань розслідування і вибір способів їх вирішення мають здійснюватись з додержанням норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства та підзаконних актів, зокрема тих, що закріплюють необхідність всебічного, повного й об'єктивного дослідження обста­вин справи, виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, обставин, що підлягають доказуванню (статті 22, 23 і 64 КПК).7

Визначення завдань кожного етапу роз­слідування і шляхів їх вирішення повинне здійснюватись на основі оцінки характеру по­дії та всієї сукупності фактичних даних, що є у розпорядженні слідчого. Мають враховува­тись дані оперативних підрозділів, науково-технічні досягнення, передовий досвід роз­слідування злочинів. Планування повинно здійснюватись безпе­рервно, супроводжуватись внесенням до пла­ну змін у разі одержання нових даних. Мають враховуватись реальні можливості слідства та оперативних підрозділів.

У плані не повинно бути нечітких, розплив­частих формулювань. Усі плани розслідуван­ня того або іншого злочину мають бути об'єд­нані загальною метою. Вони повинні оптимізувати діяльність слідчого з найменшими економічними та часовими затратами і дозво­ляти досягати найвагоміших результатів.

Організація розслідування - значно ширше поняття, ніж планування. Орга­нізувати будь-яку діяльність, в тому числі і розслідування це належним чи­ном підготувати її, налагодити визначити засоби й методи, упорядкувати та спланувати.

Організувати розслідування означає :

1) розробити погоджений план засобів місцевих правоохоронних органів (слідчого апарату, міліції, прокуратури) на випадок небезпечних, надзвичайних пригод. У цьому плані передбачається формування слідчих груп, бригад, технічних засобів тощо,

2) у справах, порушених за оперативними матеріалами, розробити спіль­но зі слідчим план реалізації матеріалів,

3) налагодити належну взаємодію слідчого з оперативними працівниками експертами, громадськістю, які залучаються до розслідування (розкриття) злочину,

4) забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою (СОГ) бригадою,

5) чітко визначити обов’язки між членами СОГ,

6) організувати регулярні оперативні наради СОГ з метою обговорення результатів і наступних завдань розслідування,

7) налагодити систематичний обмін інформацією,

8) спланувати роботу слідчого з урахуванням усіх справ які є у прова­дженні,

9) забезпечити технічну оснащеність СОГ,

10) забезпечити чітке виконання плану розслідування,

11) підібрати необхідний нормативний матеріал та забезпечити нерозголошення даних попереднього слідства,

12) забезпечити діяльність членів СОГ за умов дотримання наукової ор­ганізації праці та управління.

Планування та організація розслідування, хоча й тісно пов’язані між со­бою, але різні за змістом і функціями.

Планування розслідування не зводиться тільки до складання плану роз­слідування, і це частина великої проблеми розкриття злочинів. Тому воно застосовується в слідчій, оперативно-розшуковій, експертній діяльності. Пла­нування - це організаційний та творчий бік складної розумової роботи слід­чого, яка здійснюється з першого моменту розслідування до його закінчення.

Планування розслідування в кримінальній справі необхідно відрізняти від планування окремої слідчої дії, тактичного прийому, тактичної комбінації, так­тичної операції. Планування розслідування злочину складається з:

1) визначення завдань розслідування з урахуванням вчиненого злочину;

2) побудова (висування) слідчих версій;

3) аналізу версії та визначення обставин (питань), які необхідно встано­вити;

4) визначення слідчих дій, оперативних засобів та інших перевірочних і

профілактичний заходів, необхідних для встановлення запланованих обставин;

5) вибору конкретних виконавців і термінів виконання.

Принципи планування: індивідуальність, динамічність, реальність та конк­ретність.

Існує кілька рівнів планування: планування роботи слідчого (календарний план), планування розслідування в кримінальній справі, планування слідчої дії, планування тактичної операції, тактичного прийому, планування початко­вого наступного та заключного етапів розслідування.

Кожний рівень плану­вання складається з чотирьох стадій:

1) визначення загального напрямку дій, формування цілей, побудова вер­сій та виведення з них логічних висновків, цілей, підцілей;

2) виділення обставин, які необхідно встановити;

3) визначення засобів, за допомогою яких будуть встановлені обставини вчиненого злочинну, прийняття тактичних рішень;

4) визначення виконавців і термінів виконання.

Планування окремої слідчої дії включає три стадії:

· визначення мети слідчої дії (обставини, питання, які необхідно встано­вити);

· встановлення (вибір) конкретних ресурсів - інформаційних, психологіч­них, технічних, які знаходяться у слідчого, та визначення їх співвідношення з конкретною метою, якої необхідно досягти;

· безпосереднє розроблення організаційно-тактичного змісту слідчої дії із визначенням послідовності застосування тактичних прийомів, тактичних опе­рацій.

Інколи планування може бути уявним, тобто слідчому не потрібно склада­ти письмового плану. Це може мати місце на початковій стадії розслідування, при виявленні ознак злочину та порушенні кримінальної справи. У такій ситу­ації слідчий, базуючись на висунутих версіях, як правило, типових, складає приблизний план розслідування з провадження самих невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. І вже після цього приступає до скла­дання письмового плану.

Існує кілька форм планів, які відображають етапи планування та цілі, яких потрібно досягти. До загальних елементів плану розслідування в криміналь­ній справі належать: а) версії; б) обставини, які необхідно встановити; в) слі­дчі дії, оперативно-розшукові та організаційні заходи; г) вказівка, хто викона­вець і термін виконання; д) матеріали, які слід використати. Графічно він має такий вигляд: