Організація банківської справи

- загрози «рушійної» глобалізації національної господарської системи і втрати економічного суверенітету;

- загроза економічної безпеки країни внаслідок можливого безконтрольного відпливу капіталу і фінансових ресурсів.

Основні напрями оптимізації допуску іноземного банківського капіталу повинні системно відобразитися на розробці і реалізації національної стратегії розвитку банківської системи. І тому сьогодні одним з найбільш важливих завдань є розробка практичних рекомендацій по визначенню оптимальної частки іноземного капіталу в структурі капіталу українських банків, яка б, з одного боку, створювала здорове конкурентне середовище для вітчизняних банків і сприяла інтеграції фінансово-банківської системи в світовий фінансовий простір, а з іншого - не завдала б нищівного удару по її стабільності. Окрім цього, особливої уваги заслуговують питання контролю над прибутком і його вивозом за кордон, а також питання оподаткування отриманих доходів, інвестування та ін.

На сьогодні висловлюються різні, часом протилежні думки щодо необхідності присутності іноземного капіталу в статутному фонді банків і доцільності квотування його частки в структурі банківських активів. Необхідно законодавчо закріпити дійовий механізм квот, причому кількісних. Така практика існує в багатьох високо розвинутих країнах і нормально сприймається абсолютно всіма учасниками фінансових ринків. У Україні пропозиції по жорсткому нормуванню частки іноземного капіталу викликають необгрунтований неспокій з боку чиновників і деяких учених, які наполягають на тому, що введення будь-яких протекцій гальмуватиме лібералізаційні процеси і входження України в європейський і світовий фінансовий простір.

Аналіз теоретико-методологічних основ впливу іноземного капіталу на роботу банківської системи України показав, що в світовій практиці є приклади як позитивного (передача нових технологій, створення нових робочих місць, розвиток експортного потенціалу країни), так і негативного (односторонній розвиток економіки, створення сировинних придатків для країн-інвесторів, інтенсивне використання робочої сили при низькій оплаті праці) досвіду залучення іноземних інвестицій. За статистичними підрахунками, для стабільного економічного зростання частка іноземних інвестицій повинна складати 20-25% від валового внутрішнього продукту країни. Таким чином, Україна належить до низки країн, які мають значні потреби в іноземних інвестиціях. За інформацією Міністерства економіки, їй потрібно більше 40 млрд. доларів США. Зараз же інвестовано в 30 разів менше (1.33 млрд. доларів). Протягом 1992-2005 рр. в економіку України залучено тільки 5193,8 млн. доларів, або 12,98% від необхідної суми. [ 9, с.25]

За розрахунками вітчизняних економістів, залучення засобів тільки з внутрішніх джерел може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме більш ніж 20 років. Тому зараз виникає необхідність щорічного залучення іноземного капіталу на суму не менше 2 млрд. доларів. Ці ресурси нададуть можливість реконструювати пріоритетні галузі промисловості за п'ять років. При цьому слід врахувати, що залучення іноземних інвестицій також потребує деяких витрат: при залученні 1 млн. доларів середні витрати складуть 30 тис. доларів.

Банки-резиденти надають кредити під високі процентні ставки, що зумовлює значні витрати коштів і часу на оформлення необхідних документів. Тому багато підприємств надають переваги кредитам банків-нерезидентів або банків з переважаючою часткою іноземного капіталу, які використовують сучасні методики кредитування. Довгостроковими кредитами в українських банках є кошти, надані в тимчасове користування строком на один рік плюс один день. Такий термін є недостатнім для реалізації інвестиційної діяльності і отримання від неї прибутку. В той самий час, наприклад, «ХФБ-банк Україна» надає довгострокові кредити на строк до шести років під заставу майна вартістю 175% від вартості кредиту, причому відсотки по таких кредитах значно нижче, ніж відсотки в банках-резидентах (ПВОК+2,25%). [ 9, с.25].

Причиною активнішої співпраці українських виробників з банками-нерезидентами і банками з переважаючою часткою іноземного капіталу є гнучка політика, зручні умови відстрочення платежів, легкість укладання договорів, можливість одержати додаткові кредити.

Проведений статистичний аналіз впливу іноземного капіталу (ІК) на функціонування банківської системи України дає підставу затверджувати:

1. Зростання об'ємів статутного капіталу банків з ІК супроводжується збільшенням об'ємів статутного капіталу всіх діючих банків, істотним скороченням загальної кількості банків і банків з часткою ІК в статутному капіталі. Дещо збільшується кількість банків з 100-процентним ІК і банків, які мають ліцензію на банківську діяльність. Зростає вартість цінних паперів в портфелі банків на продаж і інвестиції. Дещо знижуються доходи і витрати банків, проте чистий прибуток при цьому зростає неістотно;

2. Підвищення об'ємів статутного капіталу банків з ІК супроводжується збільшенням практично всіх показників кредитування економіки України. Виняток становлять показники: по секторах економіки - кредити некомерційним організаціям, які обслуговують домашні господарства (дещо знижуються); по видах економічної діяльності - кредити державному управлінню (які не залежать від даного чинника) і кредити в екстериторіальну діяльність (дещо знижуються);

3. Депозитна діяльність банківської системи в основному пов'язана із збільшенням об'ємів статутного капіталу всіх діючих банків, проте збільшення об'ємів депозитів в іноземній валюті, зокрема, термінових, а також депозитів фізичних осіб до запитання в іноземній валюті обумовлено саме зростанням об'ємів статутного капіталу банків з ІК;

4. На фінансовий результат діяльності банків збільшення частки ІК впливає неістотно (дещо знижуються доходи, витрати, проте збільшується чистий прибуток). В той же час збільшення статутного капіталу банків з ІК супроводжується зменшенням частки банків з ІК в загальній кількості банків. Збільшення частки статутного капіталу банків з 100-процентним ІК обумовлює також зниження вартості портфеля пайової участі банків;

5. Збільшення частки банків з ІК супроводжується перерозподілом кредитів у бік кредитів в іноземній валюті. Із збільшенням частки банків з 100-процентним ІК збільшується частка кредитів в іноземній валюті для фізичних осіб і частка довгострокових кредитів. Одночасно зростає частка кредитів в національній валюті для суб'єктів господарювання. По секторах економіки унаслідок збільшення частки банків з 100-процентним ІК спостерігається збільшення частки кредитів у фінансовий сектор і в сектор домашніх господарств, а по цільових вкладеннях - долі інвестиційної діяльності. Що стосується видів економічної діяльності, те збільшення частки банків з ІК супроводжується зниженням частки кредитів в рибне господарство, оборонну промисловість, оптову і роздрібну торгівлю, транспорт, фінансову діяльність, освіту, охорону здоров'я, колективні і суспільні послуги і збільшенням об'ємів кредитування готельного і ресторанного бізнесу. Одночасно спостерігається скорочення частки кредитів в добувну промисловість і енергетику і збільшенням частки кредитів в операції з нерухомістю і державне управління.

6. Збільшення частки банків з іноземним капіталом супроводжується збільшенням частки депозитів в іноземній валюті і частки термінових депозитів, окрім депозитів для фізичних осіб, на яких цей чинник не впливає.

3.2 Проблеми взаємовідносин Національного банку України та комерційних банків. Проблеми підтримки внутрішньої конкуренції

Нацбанк одержав безпрецедентні повноваження, що дозволяють йому «прикрити» майже будь-який банк. Загроза ухвалення жорстоких санкцій НБУ нависла, як мінімум, над 20-30 фінустановами.

18 вересня вступила в силу ухвала НБУ №324, якою вносяться зміни в Положення про застосування Нацбанком заходів щодо дій за порушення банківського законодавства. Цей двосторонній документ провів справжній переворот в системі банківського нагляду, зробивши банки, по суті, беззахисними перед можливим адміністративним втручанням.

Зокрема, НБУ отримав право вимагати від банків розробку і неухильне виконання програми фінансового оздоровлення або капіталізації, якщо частка негативно класифікованих активів (НКА - кредити, які відносяться до категорій «сумнівні» і «безнадійні», дебіторська заборгованість, прострочена більш, чим на 91 день; цінні папери, по яких сума очікуваного відшкодування складає менше 50% балансової вартості; прострочені на 31 день нараховані відсотки; залишки по кореспондентських рахунках в банках-банкрутах, офшорних банках і банках країн, що не мають суверенного рейтингу) в загальних активах фінустанови складає більше 20% відсотків. Раніше подібна міра дії застосовувалася відносно банку після досягнення НКА рівня 30%. Крім того, відтепер, якщо НКА перевищують 20% регулятор має право зажадати звільнення того або іншого співробітника банку, включаючи голову правління.

Якщо ж рівень НКА перевищить за 30%, НБУ відтепер буде зобов'язаний ввести в такій фінустанові тимчасову адміністрацію (що означає відчуження керівництва банку і його акціонерів від управління). І це при тому, що нерідко виникають ситуації, коли навіть у відносно надійних банках в якийсь період питома вага ЇЖА може перевищувати 30%. Наприклад, якщо великі кредитні проекти вимагають виплати відсотків в кінці терміну їх реалізації. Іноді позичальник зазнає тимчасові труднощі з погашенням кредиту і т.д.

Слід відзначити, що ухвала №324 взагалі ліквідовує право НБУ на введення тимчасової адміністрації в банку і трансформує його в прямий обов'язок. Звідси видно, що така інновація була прийнята у зв'язку з нескінченними судовими тяжбами регулятора з власниками деяких банків, які ведуть суперечку за правомірність втручання НБУ в свій бізнес.