При аналізі щільності уроку розрізняють педагогічно виправдані і недоцільні дії.
Для всебічної оцінки уроку використовують його хронометрування і паралельно визначають реакції організму учнів на запропоноване навантаження (шляхом визначення ЧСС через відповідні проміжки часу). З цією метою спостерігають за одним, як правило, “середнім” учнем. Секундомір включається зі дзвоником і не зупиняється до кінця уроку. Той хто спостерігає послідовно записує у протокол всі дії, в яких бере участь обраний для спостереження учень. Кожні чотири хвилини (цей час можна міняти залежно від завдань спостереження) результати виміру пульсу заносяться у графік, де по вертикалі відзначено ЧСС, а по горизонталі – хвилини. Перша реєстрація проводиться після попереднього уроку і вважається нормою, друга – на першій хвилині, остання – після закінчення уроку. Одержані результати є підставою для визначення щільності уроку.
Загальна щільність уроку визначається шляхом порівняння часу, витраченого раціонально з усією тривалістю уроку:
Визначати можна, як щільність всього уроку та ї його частин. Адже підготовча, основні і заключна частини уроку мають неоднакові організаційні можливості й умови.
Вчитель повинен прагнути до 100% загальної щільності. Моторна щільність основної частини тренувального уроку може сягати 70-80%, а навчального – 50-60%.
Щільність уроку залежить від багатьох факторів:
1.Кількість учнів, у групах, командах, іграх.
2.Якість матеріальної бази.
3.Кількість інвентаря.
4.Використання продуктивних методів організації занять, способів виконання вправ і управління часом.
5.Інтенсифікація допоміжних дій на уроці і підготовка місць занять до його початку.
6.Ефективна діяльність активу учнів щодо організації занять, залучення тимчасово звільнених від уроків школярів.
7.Стислість пояснення, зауважень, обговорень, їх уміле поєднання з виконанням вправи.
8.Широке використання додаткових завдань.
Оцінка діяльності учнів на уроках
Сьогодні успішність з фізичної культури визначається за чотирма критеріями:
- рівнем засвоєння і практичної реалізації знань;
- якістю виконання рухових дій, що є виразом рівня опанування техніки передбачених програмою вправ;
- виконання нормативів за шкільною програмою;
- уміння самостійно займатись фізичними вправами і реалізацією його в практичній в практичній діяльності учня.
Основним принципом оцінювання повинен бути принцип взаємоповаги і співпраці.
При виставлені оцінки за фізичну культуру учня потрібно враховувати:
- рівень розвитку фізичних якостей, який визначається в кінці кожної чверті (семестру), на початку і вкінці року;
- оцінка якості (техніки) виконання вправ проводиться згідно вимог до аналогічних вправ у відповідних видах спорту.
- -знання оцінюються через їх практичний прояв при організації самостійних занять, засвоєнні техніки та фізичних якостей.
Прагнучи до повної успішності, вчитель повинен знати причини, котрі заважають засвоєнню відповідних вимог. Основними з них є: недостатній руховий досвід учнів; низький рівень фізичного розвитку і підготовленості; відставання в інтелектуальному розвитку; недостатній розвиток вольових якостей; низький рівень активності учнів.
Деякі особливості змісту і методики проведення уроків з дітьми молодшого шкільного віку
У сучасній школі можна виділити три рівні (етапи) фізичного виховання: початкове навчання, або базовий етап (1-4 класи), освітній етап (5-9 класи), результативний етап спеціальної спрямованості (10-12 класи).
На початковому етапі серед освітніх завдань, як зазначає професор Б.М.Шиян (1993), виняткового значення набуває збагачення рухового досвіду дитини, що полегшує процес опанування складних вправ у майбутньому. Система умовних зв’язків, сформована у цьому віці, відрізняється міцністю, і це є підставою для формування у дітей потягу до самостійних занять. Слід привчати дітей також дотримуватись правил особистої гігієни.
Серед оздоровчих завдань на перший план висувається:
- формування постави;
- сприяння розвитку організму;
- виховання спритності та швидкості.
У роботі з учнями молодших класів застосовують різноманітні засоби, але головними з них є вправи основної гімнастики, акробатичні вправи, ходьба і біг у різних варіантах з подоланням перешкод, човниковий біг, вправи з м’ячами, танцювальні рухи, рухливі ігри, плавання, пересування на лижах.
Потрібно заохочувати учнів до застосування в позаурочний час нетрадиційних для уроків засобів, а саме: “класики”, скакалки, ігри з м’ячами, катання на велосипедах, самокатах, роликових ковзанах, скейтах.
Торкаючись особливостей методики, слід звернути увагу на необхідність: урізноманітнювати виконання вправ при їх багаторазовому повторені; надавати перевагу цілісному методу розучування; використовувати допомогу та проводку; не допускати великих перерв при навчанні, багаторазового використання різноманітних способів показу та коротких пауз між показом і безпосереднім виконанням вправи дітьми; пропонувати показ вправи учнем та інші способи демонстрації; не забувати про предметні орієнтири, а також образну мову; подавати різноманітні сигнали при засвоєнні темпу і ритму вправ; рекомендувати прийоми поєднання вправ з речитативами; широко використовувати оцінку діяльності учнів і тестування.
Планування роботи з фізичного виховання школярів
Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій, що становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Вчитель хоча це і парадоксально береться до процесу фізичного виховання з кінця, тобто передбачає наслідки своєї діяльності.
Складність організації процесу фізичного виховання полягає у тому, що він у деяких випадках носить непередбачуваний характер.
Основною вимогою, яка висувається до планування є його гнучкість (постійний зв’язок планування і контролю, необхідність регулярної корекції планів згідно з конкретними даними контролю).
При складанні конкретних документів планування вчитель зобов’язаний дотримуватись ряду вимог, що висуваються до планування, яке повинно:
· забезпечувати можливість оперативного внесення коректив;
· спиратися на загальні і методичні принципи фізичного виховання;
· бути цілеспрямованим і перспективним (план на певний цикл (серію уроків, чверть, рік) спирається на попередні цикли і готує до наступних);
· бути реальним;
· бути конкретним (чітке визначення етапу навчання, його завдань і відповідних засобів);
· бути наочним (впровадження в практику графічних форм).
Безпосередньо перед тим як взятися за складання планів, вчитель повинен виконати велику підготовчу роботу, що полягає у зборі необхідної інформації. Цю інформацію можна розділити за наступними блоками:
1.Вивчається обсяг матеріалу, який належить засвоїти учням даного класу в навчальному році, його зв’язок з матеріалом суміжних класів. З цією метою аналізується типова навчальна програма.
2.Вивчається склад учнів, стан їхнього здоров’я, рівень знань, технічної і фізичної підготовленості. Багатий матеріал з цього питання дають бесіди з учнями, попереднє тестування і анкетування.
3.Досліджується рівень роботи з фізичного виховання за попередні роки і стан матеріальної бази школи. Водночас визначаються шляхи її розвитку і удосконалення.
4.Знайомляться із загальним планом роботи школи з метою визначання ставлення до фізичної культури керівництва й усього педколективу школи.
5.Вивчаються кліматичні умови населеного пункту, екологічний стан.
6.Опрацьовується календар спортивно-масових заходів району, області. Ця інформація необхідна вчителю для визначення почерговості проходження матеріалу.
7.З’ясовуються загальні і спортивні традиції школи, населеного пункту.
8.Формуються програми вивчення усіх рухових дій.
Документи планування
Державні документи планування:
- навчальний план, що зумовлює кількість годин, відведених на предмет “Фізична культура”;
- типова навчальна програма. В типову програму мають право вносити зміни за рішенням своєї ради окремі загальноосвітні школи. Ці зміни окрім урахування кліматичних умов, повинні відповідати соціальним і побутовим умовам її реалізації, при цьому виняткова увага надається народним іграм і танцям, національним видам спорту.
Навчальна програми з фізичної культури є основою державного стандарту фізичного виховання в системі освіти, розроблена на основі затверджених Державних стандартів освіти різних рівнів підготовки та нормативних документів, що реґламентують організацію навчально-виховного процесу в закладах освіти і затверджуються Міністерством освіти
Зміст програми з фізичної культури для учнів молодшого шкільного віку (6/7 -10 років)
Завдання предмету:
- набуття необхідних знань про особисту гігієну, загартування організму, корисність занять фізичними вправами та іграми;
- виховувати позитивне ставлення до загартування й власної фізичної підготовленості;
- поглиблювати інтерес до занять фізичними вправами, зміцнення свого здоров’я, підвищення рівня фізичної підготовленості;
- виховувати позитивні моральні та вольові якості;
- навчати найпростіших способів плавання та пересування на лижах;
- вдосконалювати уміння та навички бігати, стрибати, лазити, метати в ціль та на дальність;
- сприяти розвитку основних фізичних якостей і рухових здібностей;
- формувати правильну поставу та попереджувати плоскостопість.
Вимоги до фізичного розвитку, підготовленості і рухової активності:
- мати необхідні знання та уявлення про засоби фізичного виховання і вплив активного способу життя на здоров’я людини;