Смекни!
smekni.com

Урок фізичної культури основна форма організації фізичного виховання школярів (стр. 4 из 4)

- 1-4 класи — виховання бажання систематично займатись фізичними вправами та навчити дітей самостійно виконувати найпростіші рухові дії, ігрові вправи, правила безпеки;

- 5-9 класи — навчити слідкувати за станом здоров’я і фізичного розвитку та виконувати необхідні гігієнічні вимоги, оволодіти знаннями, навичками і уміннями та свідомо виконувати фізичні вправи;

- 10-11 класи — навчити аналізувати стан фізичної підготовленості та самостійно займатися розвитком фізичних якостей і домогтися покращення особистих результатів у одному з видів спорту.

Для успішного вирішення цих завдань потрібні спільні цілеспрямовані і тривалі зусилля батьків, учителів і учнів упродовж усього періоду навчання дітей у школі. Будь-які перерви або хоча б тимчасові відхилення у реалізації цих завдань призведуть врешті-решт до їх невиконання у встановлені терміни, до зниження результативності і якості засвоєння учнями навчального матеріалу.

Освітні завдання визначають зміст процесу навчання, дають цілеспрямовану установку навчальній діяльності, дозволяють припустити реальний кінцевий результат. Названі функції освітніх завдань можуть бути реалізовані за умови, якщо:

- зберігається логіка процесу навчання і його етапів (попереднє розучування, поглиблене розучування, закріплення і вдосконалення);

- дотримується узгодженість між формулюванням завдань, засобами, методами навчання і організації навчальної діяльності учнів.

У практиці роботи учителів фізичної культури ці умови часто не дотримуються — зустрічаються помилки у формулюванні навчальних завдань, доборі засобів і методів у їх реалізації. Нечітка, неконкретна постановка навчальних завдань призводить, з одного боку, до порушення логіки навчального процесу (порушується етапність процесу навчання, реалізація дидактичних принципів тощо), а, з іншого, - відбувається дезорієнтація учнів, втрата ними активності й інтересу до занять (шаблонність у застосуванні засобів і методів; стереотипність у вирішенні завдань і т.д.).

Конкретними вважаються такізавдання, у формуванні яких відбитий кінцевий результат даного уроку. Наприклад:

- ознайомити з правилами змагань з баскетболу;

- ознайомити з навчальними нормативами і вимогами;

- ознайомити з правилами загальної гігієни та санітарії;

- ознайомити з технікою виконання опорного стрибка через козла в ширину ноги нарізно;

- навчити відштовхуванню у стрибках в довжину “зігнувши ноги”;

- навчити перекатам з різних вихідних положень (з упору присівши, сидячи в групуванні, лежачи на спині в групуванні тощо);

- навчити настрибуванню на мостик і відштовхуванню у стрибках через козла ноги нарізно;

- навчити передачі естафетної палички біжучи на місці;

- закріпити техніку виконання нападаючого удару у волейболі;

- закріпити техніку виконання подвійного кроку у баскетболі;

- закріпити техніку метання малого м’яча з розбігу;

- удосконалювати техніку виконання стійки на голові і руках;

- удосконалювати техніку метання малого м’яча в цілому;

- оцінити техніку виконання стійки на лопатках;

- оцінити техніку штовхання кулі зі скачка;

- оцінити рівень розвитку гнучкості (сили, прудкості тощо).

Оздоровчі завдання. Група оздоровчих завдань розв’язується паралельно з освітніми і спрямована на:

- забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей та на їхній основі вдосконалення фізичного розвитку;

- зміцнення і збереження здоров’я;

- удосконалення будови тіла і формування постави;

- забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх завдань.

Для успішного вирішення оздоровчих завдань велике значення має правильне дозування фізичних навантажень, належні гігієнічні умови проведення уроків, організація їх у природних умовах, загартовуючі процедури, дотримання вимог до форми учнів і т.д.

До оздоровчих завдань слід віднести також навчання учнів методам контролю й оцінки стану організму, що має надзвичайно велике значення для організації і самостійного використання учнями засобів фізичного виховання.

Реалізуючи оздоровчі завдання вчитель періодично акцентує на них увагу, окремо формулює і конспектує. Наприклад:

- перевірити стан постави в учнів;

- навчити узгоджувати рухи руками, ногами і тулубом з диханням;

- ознайомити з гігієнічними вимогами до раціонального харчування;

- надання першої медичної допомоги при травмах;

- правила і методика загартування.

- слід зазначити, що оздоровчі завдання вирішуються упродовж багатьох уроків, а відтак формулювання їх може стосуватися цілої серії уроків, але ці завдання необхідно (по можливості) конкретизувати у вигляді завдань до кожного окремого уроку.

Виховні завдання. Вирішення виховних завдань передбачає:

- розвиток інтелекту й утвердження життєвого оптимізму;

- патріотичне та моральне загартування учнів, виховання волі;

- виховання працелюбства;

- формування свідомої дисципліни;

- естетичне виховання учнів засобами гімнастичних вправ тощо.

Таким чином, учитель на уроках фізичної культури має необмежені можливості впливу на становлення особистості учнів, виховуючи в них не лише специфічні для занять фізичними вправами якості, але й формуючи загальну культуру, інтелігентність, доброзичливість, милосердя, національні почуття та інші цінні людські якості.

Література:

1. Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спотрсменов.— М.: ФиС, 1988.— 331 с.

2. Голобородько В.А. Педагогический подход к оценке //Физическая культура в школе.— 1978.— № 12.— С. 21.

3. Иванов Н.Д. Обучение метанию малого мяча в VI классе //Физическая культура в школе.— 1985.— № 7.— С. 20-23.

4. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей.— Львів: Штабар, 1997.— 207 с.

5. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров’я, працездатність.— Львів, 1993.— 131 с.

6. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебн. для институтов физ. культуры — М.: ФиС, 1991.— 543 с.

7. Мейксон Г.Б., Шаулин Е.Б. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре.— М., 1986.

8. Новосельский В.Ф. Методика урока физической культуры в старших класах: Учебное пособие.— К.: Рад. школа, 1989.—128 с.

9. Определение физической подготовленности школьников /Под. ред. Б.В.Сермеева.— М.: Педагогика, 1973.— 104 с.

10. Петров В.А. Примерные обучающие программы // Физическая культура в школе.— 1983.— № 10.— С. 28-29.

11. Петров В.А. Примерные обучающие программы //Физическая культура в школе.— 1983.— № 10.— С. 28-29.

12. Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А. Обучение в спорте.— М.: ФиС, 1993.— С. 181.

13. Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов.— М.: ФиС, 1974.— 232 с.

14. Шитикова Г.Ф. Оценка навыков и умений у младших школьников //Физическая культура в школе.— 1977.— № 3.— С. 14-18.

15. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.— Львів: ЛОНМІО, 1996.— 232 с.

16. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.— Тернопіль: Збруч, 2000.— 183 с.

17. Шлемин А.М. Один из эффективных методов // Физическая культура в школе.— 1981.— № 11.— С. 27-29.